Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №704/410/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/821/1902/26Головуючий по першій інстанції

Справа № 704/410/26 Категорія: 304090000Воронкова І.Г.

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Сіренка Ю.В., Новікова О.М., Фетісової Т.Л.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

особа, яка подає апеляційну скаргу – представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» – Туракевич Ольга Олексіївна,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» – Туракевич Ольги Олексіївни на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 03 червня 2026 року (у складі судді Воронкової І.Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У березні 2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулось до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 47614,70 грн за кредитним договором, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10310,82 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 37303,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.04.2024 був укладений електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1381-6263 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем на суму 12000 грн, шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідно до вимог законодавства є належним та допустимим доказом укладення правочину між сторонами.

Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, а відповідач не повернув наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.

У зв`язку з викладеним, утворилась заборгованість, яку позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 .

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 03.06.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Таке рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано належного та допустимого доказу на підтвердження факту видачі кредитором відповідачу грошових коштів в порядку виконання кредитного договору.

Зокрема, у матеріалах справи наявні лише розрахунки позивача, які не є доказом, який може підтвердити реальність видачі грошових коштів особі, оскільки не є первинним документом, що підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладання договорів на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами наявності заборгованості.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, представником позивача через підсистему «Електронний суд» подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування скарги зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим.

Скаржник звертає увагу суду на те, що відповідач до підписання договору ознайомився з Договором, Правилами надання споживчих кредитів, Паспортом споживчого кредитування, інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором.

На підтвердження укладення кредитного договору № 1381-6263 від 16.04.2024 з відповідачем, позивачем надано суду електронний доказ – роздруківку тексту кредитного договору, підписаного одноразовим ідентифікатором «С9987», який був надісланий відповідачу на його номер мобільного телефону, вказаний у заявці.

Стосовно висновків суду щодо відсутності первинних бухгалтерських документів на підтвердження переведення відповідачу коштів, скаржник зазначає, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківські послуги» та відповідно до ліцензії, виданої ТОВ «Укр Кредит Фінанс», проводить господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме, надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту. Таким чином, позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку, в зв`язку з чим надати первинний бухгалтерський документ, у тому числі виписки по рахунку не є можливим.

Натомість, скаржник наголошує, що позивачем надано документи, що підтверджують факт видачі кредиту, а саме: довідку про перерахування кредиту, квитанцію АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування відповідачу коштів на рахунок та розрахунок заборгованості за договором.

Щодо належності карткового рахунку, на який було перераховано кошти, скаржник зазначає, що інформаційно-телекомунікаційна система кредитора в автоматичному режимі перераховує кредитні кошти за реквізитами, вказаними клієнтом в заявці на отримання кредиту.

Скаржник зазначає, що при підписанні заявки на отримання кредитних коштів, сторони погодили умови щодо розміру та порядку погашення відсотків, строк користування кредитом та інші умови.

Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.

Згідно з п. 1 ч. 6 цієї статті для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 29 липня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів доходить таких висновків.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика, кредит, банківський вклад), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію», який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.04.2024 о 14 год 43 хв між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1381-6263, шляхом підписання останнім електронним підписом одноразовим ідентифікатором С9987.

Пунктом 2.2. Кредитного договору передбачено, що кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені цим договором у порядку, передбаченому цим договором.

В пункті 2.3 Кредитного договору зазначений рекомендований графік оплат.

Пунктом 3.1 Кредитного договору встановлено, що цей правочин укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Кредитного договору сторони погодили, що загальний розмір кредиту (суми кредиту) становить 12000 грн, а датою видачі кредиту є 16.04.2024.

Положенням п. 4.2. Кредитного договору передбачено спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. Договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

Пунктом 4.6. Кредитного договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною стандартною процентною ставкою: 1,50 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку дії договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за зниженою ставкою.

Відповідно до п. 10.2. знижена процентна ставка становить 1,20 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується з першого дня користування кредитом за умови, якщо Позичальник своєчасно і у повному обсязі сплачує проценти за користування кредитом.

У п. 4.9. Кредитного договору визначено його сторонами, що строк кредитування, тобто строк на який надається кредит позичальнику, становить 300 календарних днів з моменту перерахування коштів позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 09.02.2025.

Із п.п. 4.10.-4.13. Кредитного договору суд встановив, що його сторони погодили реальну річну процентну ставку на дату його укладення, що складає 27138,17 %; орієнтовну загальну вартість кредиту на дату укладення Кредитного договору, що складає 61968,53 грн та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом; денну процентну ставку на дату укладення Кредитного договору, що складає 1,388 %; та загальні витрати за споживчим кредитом на дату укладення Кредитного договору, що складають 49968,53 грн, та включають у себе проценти за користування кредитом.

У пункті 13 Кредитного договору містяться реквізити номера особистого електронного платіжного засобу, на який підлягає перерахування кредитних коштів позичальнику кредитодавцем, а саме: НОМЕР_1 .

Також до Кредитного договору позивачем долучено Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «НА ВСЕ», що затверджені наказом директора ТОВ «Укр Кредит Фінанс» № 12-П від 27.02.2024, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної відсоткової ставки за Кредитним договором та Паспорт споживчого кредиту, які є невід`ємними додатками до кредитного договору і з умовами яких беззастережно погодився відповідач, про що свідчить його електронний підпис одноразовим ідентифікатором.

Із квитанції № 2450672110 від 16.04.2024 та довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 1381-6263 від 16.04.2024 вбачається, що 16.04.2024 кредитодавець ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через платіжну систему «LiqPay» АТ КБ «Приватбанк» здійснило перерахування 12000 грн з призначенням платежу – видача кредитних коштів за договором № 1381-6263, 2024-04-16 на банківську картку НОМЕР_2 .

Згідно з розрахунком заборгованості за Кредитним договором, сукупна заборгованість відповідача перед позивачем за Кредитним договором становить 47614,70 грн, з яких: 10310,82 грн заборгованість за кредитом, 37303,88 грн заборгованість за нарахованими процентами.

З розрахунку вбачається, що позичальник ОСОБА_2 здійснював часткове погашення заборгованості по кредитному договору, а саме: 29.04.2024 – 2857,81 грн, 13.05.2024 – 2857,81 грн, 23.05.2024 – 116,38 грн, 27.05.2024 – 2741,43 грн, 10.06.2024 – 2857,81 грн. Відтак, відповідачем здійснено сплату заборгованості по кредитному договору на загальну суму 11431,24 грн, з яких 1689,18 грн – погашення тіла кредиту, 9742,06 грн – погашення відсотків.

Відповідно до Розрахунку кредитодавець в період часу з 16.04.2024 до 24.06.2024 здійснював щоденно нарахування позичальнику відсотків за користування кредитом з призми зниженої відсоткової ставки 1,20 %; у період з 25.06.2024 до 09.02.2025 з призми відсоткової ставки на рівні 1,50 % /день.

Колегія суддів доходить висновку, що факт укладення договору про відкриття кредитної лінії № 1381-6263, перерахування відповідачу коштів на його платіжну картку (маска картки: НОМЕР_2 ), номер якої вказано ним в заявці на отримання кредиту, підтверджується наявними у матеріалах справи належними доказами.

Без активних дій позичальника, а саме входу на вебсайт позивача, заповнення заявки на отримання кредиту, введення особистих даних, даних щодо суми кредиту, без надання акцепту на укладення кредитного договору та введення одноразового ідентифікатора для підписання електронного договору, кредитний договір не було б укладено.

Відповідачем не спростовано, що платіжний інструмент – платіжна картка 479072*75 йому не належить.

При укладенні Кредитного договору позичальник вказав особисті дані, зокрема серію та номер паспорту, місце проживання, РНОКПП, електронну адресу, реквізити електронного платіжного засобу, на який мають бути перераховані кошти.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виснував, що позивачем не надано належних доказів перерахування відповідачу коштів, однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду.

Факт перерахування на електронний платіжний засіб відповідача коштів за Кредитним договором підтверджується квитанцією № 2450672110 від 16.04.2024 та довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 1381-6263 від 16.04.2024, відповідно до яких кредитодавець ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через платіжну систему «LiqPay» АТ КБ «Приватбанк» здійснило перерахування 12000 грн з призначенням платежу – видача кредитних коштів за договором № 1381-6263, 2024-04-16 на банківську картку НОМЕР_2 .

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою, а не банківською установою, а тому, враховуючи положення Закону України «Про платіжні послуги», квитанція платіжного сервісу Liqpay, через який здійснювалося перерахування коштів відповідачу, є первинним платіжним документом та належним і допустимим доказом на підтвердження факту перерахування коштів відповідачу.

Кредитний договір є чинним, відповідачем не оспорювався та в судовому порядку не визнавався недійсним, а тому є обов`язковим до виконання сторонами.

Доказів щодо вчинення стосовно відповідача шахрайських дій з його особистими даними та обліковими банківськими записами до суду не надано.

Отже, колегією суддів встановлено, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов`язання з надання відповідачу кредитних коштів в розмірі 12000 грн, що підтверджується належними та достатніми доказами.

Крім того, факт укладення та отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується частковою сплатою позичальником коштів на погашення кредиту.

Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 загальну заборгованість в розмірі 47614,70 грн, з яких: 10310,82 грн – тіло кредиту, 37303,88 грн – проценти за користування.

Аналізуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, колегія суддів не в повній мірі погоджується із розміром заборгованості, з огляду на наступне.

З розрахунку заборгованості судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем здійснювалося нарахування процентів за користування кредитними коштами за процентною ставкою, передбаченою Кредитним договором в період з 16.04.2024 по 24.06.2024 – за зниженою процентною ставкою 1,20 %; з 25.06.2024 по 09.02.2025 (закінчення строку кредитування) – за стандартною процентною ставкою 1,50 %.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно?правових стандартів у цій сфері.

Відповідно до ст. 1 цього Закону, що містить визначення термінів, 1-1) договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;

1-2) денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Цим Законом внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема статтю 8 доповнено частиною п`ятою.

За приписами ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. На підставі ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», починаючи з 241 дня з дня набрання чинності цього закону, тобто з 21.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» не може перевищувати 1 %.

Відповідно до п. 17 Розділу 4 Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Тобто, нарахування денної процентної ставки в більшому розмірі ніж визначено в Перехідних положеннях закону є неправомірним.

Дія Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 щодо зменшення максимального розміру денної процентної ставки застосовується і як до договорів про споживчий кредит, укладених до набрання чинності Законом 3498-ІХ (до 24.12.2023), якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом, так і до договорів про споживчий кредит, які укладені після 24.12.2023.

Вказане свідчить про те, що у випадку укладення кредитних договорів після набрання чинності Законом України № 3498-ІХ, умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.

Таким чином, враховуючи, що Кредитний договір № 1381-6263 укладений сторонами 16.04.2024, на нього розповсюджуються обмеження щодо розміру денної процентної ставки, встановлені Законом України «Про споживче кредитування» зі змінами, які набрали чинності 24.12.2023.

Отже, розмір зниженої денної відсоткової ставки в 2,5 % мав діяти до 22.04.2024, з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно - знижена ставка 1,5 %, а з 21.08.2024 відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не міг перевищувати 1 %.

Однак, з розрахунку заборгованості вбачається, що кредитор в період з 16.04.2024 по 24.06.2024 застосовував процентну ставку в розмірі 1,20 %; в період з 25.06.2024 по 09.02.2025 – 1,50 %, однак, починаючи з 21.08.2024 розмір денної процентної ставки мав бути встановлений не більше 1 %.

Враховуючи визначення позивачем в договорі денної процентної ставки з порушенням вказаних вимог закону, заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами має обраховуватись з 25.06.2024 до 20.08.2024 (з 16.04.2024 по 24.06.2024 діяла знижена процентна ставка) з урахуванням денної процентної ставки в розмірі 1,5 %, а з 21.08.2024 з урахуванням денної процентної ставки в розмірі 1 %, тому наданий позивачем розрахунок заборгованості за відсотками підлягає перерахунку з урахуванням обмежень денної процентної ставки, визначених законом.

Так, ОСОБА_1 за період з 16.04.2024 по 27.05.2024 з урахуванням денної процентної ставки в розмірі 1,20 % проценти за користування кредитними коштами складають 6048 грн (12000 грн тіло кредиту х 1,20 % х 42 календарних дні).

За період з 27.05.2024 по 10.06.2024 з урахуванням денної процентної ставки в розмірі 1,20 % проценти за користування кредитними коштами складають 2029,42 грн. (11274,57 тіло кредиту (з урахуванням сплати в цей період 725,43 грн на погашення заборгованості по тілу кредиту) х 1,20 % х 15 календарних дні).

За період з 11.06.2024 по 24.06.2024 з урахуванням денної процентної ставки в розмірі 1,20 % проценти за користування кредитними коштами складають 1732,22 грн. (10310,82 тіло кредиту (з урахуванням сплати в цей період 963,75 грн на погашення заборгованості по тілу кредиту) х 1,20 % х 14 календарних дні).

За період з 25.06.2024 по 20.08.2024 з урахуванням денної процентної ставки в розмірі 1,50 % проценти за користування кредитними коштами складають 8815,75 грн. (10310,82 тіло кредиту х 1,50 % х 57 календарних дні).

За період з 21.08.2024 по 09.02.2025 з урахуванням денної процентної ставки в розмірі 1 % проценти за користування кредитними коштами складають 17837,72 грн. (10310,82 грн х 1 % х 173 календарних дні).

Так, загальна сума відсотків за 300 днів користування кредитом складає 36463,11 грн.

Крім того, враховуючи часткові погашення позичальником заборгованості за кредитом: в період з 29.04.2024 по 27.05.2024 – 8573,43 грн (з яких 7848 грн було спрямовано на погашення заборгованості по відсоткам), 10.06.2024 – 2857,81 грн (з яких 1894,06 грн було спрямовано на погашення заборгованості по відсоткам). Відтак, позичальником було сплачено відсотки за користування кредитними коштами в загальному розмірі 9742,06 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню несплачені проценти за користування кредитними коштами, нарахованими в межах дії строку Кредитного договору в сумі 26721,05 грн (36463,11 грн – 9742,06 грн ) і непогашена заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10310,82 грн (12000 грн – 1689,18 грн), що в сумі складає 37031,87 грн.

Щодо стягнення решти заборгованості за відсотками в розмірі 10582,83 грн, в їх стягненні належить відмовити, оскільки вони нараховані позивачем з порушенням вимог Закону України «Про споживче кредитування» в редакції від 22.11.2023.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що доводи скаржника про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та неправильне застосування норм матеріального права є обґрунтованими та частково знайшли своє підтвердження при перегляді рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції допустив неповноту з`ясування обставин справи, неправильно застосував норми матеріального права та навів висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, внаслідок чого ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, яке підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 37031,87 грн.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл витрат.

Згідно пункту 4 частини 1статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати, понесені позивачем в суді першої та апеляційної інстанцій зі сплати судового збору, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Так, позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено на 77,77 %, тому з ОСОБА_1 на користь позивача належить стягнути судові витрати зі сплати судового збору: за подання позовної заяви в розмірі 2070,55 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 3105,82 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» – Туракевич Ольги Олексіївни задовольнити частково.

Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 03 червня 2026 року у даній справі скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1381-6263 в розмірі 37031,87 грн, яка складається з тіла кредиту в розмірі 10310,82 грн та відсотків в розмірі 26721,05 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» понесені судові витрати на сплату судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 2070,55 грн та понесені судові витрати на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 3105,82 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Судді Ю.В. Сіренко

Т.Л. Фетісова

О.М. Новіков