Суд: Черкаський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №698/333/26
Суддя: Фетісова Т. Л.
ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження 22-ц/821/2319/26Головуючий по 1 інстанції
Справа №698/333/26 Категорія: 304090000Баранов О. І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т. Л.
суддіСіренко Ю. В., Новіков О. М.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача на рішення Калинопільського районного суду Черкаської області від 31.07.2026 (повний текст складено 31.07.2026, суддя в суді першої інстанції Баранов О. І.) у цивільній справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в :
у квітні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №301287848 від 05.07.2021 у розмірі 33952,12 грн (11 499,22 грн за тілом кредиту та 22 452,90 грн за відсотками) та судові витрати, мотивуючи про те, що позивач у справі набув права вимоги до позичальника за укладеними з первісними кредиторами договорами факторингу на суму, заявлену до стягнення, а також про невиконання відповідачем, як позичальником, взятих на себе договірних зобов`язань.
Рішенням Калинопільського районного суду Черкаської області від 31.07.2026 позовні вимоги задоволено. Суд першої інстанції керувався тим, що позивачем доведено невиконання позичальником своїх договірних зобов`язань за кредитним договором, права вимоги щодо яких перейшли до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», отже відповідна сума заборгованості має бути стягнута у судовому порядку.
Відповідач подав на вказане рішення суду 31.08.2026 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням відхилити позов.
В обґрунтування вказано на те, що до матеріалів справи не надано доказів перерахування ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на користь ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» суми фінансування 8 823 001,62 грн за Реєстром № 154 за договором факторингу № 28/1118 01 від 28.11.2018.
Позивачем не доведено факт пролонгації строку кредитування за договором, а надання додаткового траншу 200 грн 24.08.2021 не встановлює, на який строк та на яких умовах було продовжено кредитну лінію. Навпаки, пункт 1.12.3 Договору передбачає, що після закінчення Дисконтного періоду можливість отримання нових Траншів блокується, - тобто видача траншу 24.08.2021 суперечить умовам Договору і не може підміняти доказ продовження строку в порядку пункту 1.8.
За таких обставин борг по відсоткам за кредитом, нарахований на погоджений строк кредитування тривалістю 30 днів. є погашеним, а заявлені до стягнення у цій справі кошти відсотків 22 452,90 грн нараховані внаслідок протиправного продовження строку кредитування.
У позовній заяві сума 22 452,90 грн заявлена як заборгованість по несплачених процентах за користування кредитом, а у відповіді на відзив (сторінки 15-17) позивач обґрунтовує частину цих нарахувань положеннями частини другої статті 625 ЦК України після 90-го дня від дати закінчення Дисконтного періоду.
Відповідно до розрахунку Moneyveo після 04.08.2021 щодня нараховувалося по 184,18 грн, 24.08.2021 було нараховано 371,62 грн, а 07.09.2021 - нараховано одним днем 4 219,10 грн. Після цього щоденне нарахування становить 264,48 грн. Жодного пояснення одноразового нарахування 4 219,10 грн у справі не має.
Пункт 1.9.3 Договору передбачає, що у випадку користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів у порядку пункту 1.8 раніше застосовані Дисконтна та Індивідуальна ставки скасовуються, а за вже минулий період від дати надання кредиту застосовується Базова ставка 620,50 % річних (1,70 % на день). Отже, сума 4 219,10 грн, відображена одним днем 07.09.2021, не є звичайним щоденним нарахуванням, а є нарахування процентів за минулий період за іншою ставкою.
Загальна сума платежів відповідача становила 12 529 грн: 2 899 грн у період обліку Moneyveo та 9 630 грн у період обліку ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС». Однак, визнавши зазначені платежі, суд не пояснив, чому після їх внесення тіло кредиту фактично залишилося на рівні 11 499,22 грн, тобто зменшилося лише на 78 копійок. За весь час існування зобов`язання кредиту у сумі 11 500,00 грн кредитори нарахували проценти в загальній сумі 34 981,12 грн (ТОВ «Манівео» - 19 905,76 грн, ТОВ «Таліон Плюс» - 15 075,36 грн), тобто 304 % від суми виданого кредиту, при тому що Відповідач фактично сплатив більше, ніж отримав.
Переважну частину спірних нарахувань здійснено за ставкою 2,30 % на день (839,50 % річних) за пунктом 1.12.2 Договору. При цьому Паспорт споживчого кредиту самого первісного кредитора має окремий розділ «Наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит», у якому ставка 839,50 % річних прямо визначена як «процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту». Отже, ця ставка пов`язана не із звичайним режимом правомірного користування кредитом, а з наслідками порушення грошового зобов`язання. Це додатково підтверджує, що суд не мав права без будь-якої правової кваліфікації включити нарахування за ставкою 839,50 % річних до єдиної неподіленої категорії «проценти за користування кредитом».
Відзиву в розумінні вимог чинного цивільно- процесуального закону України, належним чином складеного та надісланого в порядку та строки, визначені законом до суду не надходило.
Додаткові пояснення та заперечення на них колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони не відповідають вимогам, викладеним в ч.5 ст. 174 ЦПК України, а також релевантній практиці ВС з даного питання.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення боргу в сумі меншій тридцяти розмірів прожиткового мінімуму. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що 05.07.2021 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачем ОСОБА_1 , як поз читальником, укладено кредитний договір №301287848, підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV489XP.
Відповідно до п. 1.1 договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у сумі 11500,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога». Перший транш надається позичальнику в розмірі 10100,00 грн (п. 1.3. договору).
Кредит надається строком на 30 днів (п. 1.7 договору).
Пунктами 1.8.-1.16. договору визначено порядок нарахування відсотків за договором та повернення Кредиту.
Відповідач був ознайомлений з паспортом споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору №301287848 від 05.07.2021, що є додатком №1 до кредитного договору.
Відповідно до пунктів 4.1., 4.4. Кредитного договору, невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua. Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та ЗУ «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Згідно копій платіжних доручень від 05.07.2021, 06.07.2021, 12.07.2021 та 24.08.2021 ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» надав грошові кошти відповідачу у загальному розмірі 11500,00 грн, призначення платежу: переказ коштів згідно договору №301287848 від 05.07.2021, ОСОБА_1 , код 3536401511, для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 . Безготівкове зарахування Мoneyveo SFD Visa Transfer.
Згідно відповіді АТ «Приватбанк» від 02.07.2026 у банку на ім`я ОСОБА_1 була емітована платіжна карта № НОМЕР_2 , номер телефону НОМЕР_3 був/є фінансовим номером за вказаною платіжною картою. Відповідно до наданої банком виписки по вказаному рахунку за період з 05.07.2021 по 17.07.2021, вбачається, що відповідач отримав переказ коштів у розмірі: 10100,00 грн - 05.07.2021; 250,00 грн - 06.07.2021; 950 грн - 12.07.2021; 200 грн. - 24.08.2021.
28.11.2018 ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01.
Відповідними додатковими угодами до вказаного договору факторингу його сторони продовжували строк його дії до 31.12.2024 включно.
Відповідно до п. 2.1 вказаного договору, клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно п. 4.1 договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписання Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним Реєстром права вимоги.
Згідно копії витягу з реєстру прав вимоги №154 від 05.10.2021 ТОВ «Таліон Плюс» набув права вимоги до відповідача за договором №301287848 від 05.07.2021, сума загальної заборгованості 28506,76 грн, з яких заборгованість по основному боргу 11499,22 грн, заборгованість за відсотками 17007,54 грн.
05.08.2020 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу №05/0820-01, строк дії якого додатковими угодами від 03.08.2021 та від 30.12.2022 сторони продовжували до 30.12.2024 включно.
Відповідно до п. 2.1 вказаного договору, клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно копії витягу з реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 ТОВ «Онлайн Фінанс» набув права вимоги до відповідача за договором №301287848 від 05.07.2021, сума загальної заборгованості 33952,12 грн, з яких заборгованість по основному боргу 11499,22 грн, заборгованість за відсотками 22452,90 грн.
11.07.2025 між позивачем та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу №11/07/25-Е, у відповідності до умов якого первісний кредитор передає (відступає) ТОВ «ФК «Ейс» за плату належні йому права вимоги, а позивач приймає ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач на виконання договору факторингу підписали акт прийому - передачі реєстру боржників за договором факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025, Реєстр боржників від 14.07.2025, за яким від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором №301287848 від 05.07.2021, сума загальної заборгованості 33952,12 грн, з яких заборгованість по основному боргу 11499,22 грн, заборгованість за відсотками 22452,90 грн.
Згідно розрахунку, складеного ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» станом на 05.10.2021, сума загальної заборгованості відповідача складає 28506,76 грн, з яких заборгованість по основному боргу 11499,22 грн, заборгованість за відсотками 17007,54 грн.
Відповідачем було здійснено погашення боргу на загальну суму 2899,00 грн: 04.08.2021 - 2724,00 грн, 06.09.2021- 5,00 грн, 14.09.2021 - 15,00 грн, 30.09.2021 - 155,00 грн.
Згідно розрахунку, складеного ТОВ «Таліон Плюс» станом на 30.05.2023, сума загальної заборгованості складає 33952,12 грн, з яких заборгованість по основному боргу 11499,22 грн, заборгованість за відсотками 22452,90 грн. Відповідачем було здійснено погашення боргу на загальну суму 9630,00 грн: 12.11.2021 - 2000,00 грн, 24.11.2021- 2000,00 грн, 27.11.2021 - 1700,00 грн, 04.12.2021 - 2000,00 грн, 21.12.2021 - 500,00 грн, 22.12.2021 - 1430,00 грн.
Зазначені обставини обумовили звернення до суду нового кредитора відповідача з вимогами про погашення наявної кредитної заборгованості в сумі 33952,12 грн (11 499,22 грн за тілом кредиту та 22 452,90 грн за відсотками).
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.
Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 статті 509 ЦК України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На час розгляду справи кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит, є чинним, недійсним у судовому порядку не визнавався, що скаржником під сумнів при апеляційному перегляді справи не ставиться.
Апеляційний суд враховує, що частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідач, як позичальник, отримав кошти за кредитним договором та не повернув їх у визначені строки, сплативши погоджені сторонами відсотки по кредиту, отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеними договорами факторингу.
Таким чином суд першої інстанції вірно вказав про те, що позовні вимоги про стягнення коштів є обґрунтованими. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано встановив суму заборгованості, яка підтверджується матеріалами справи, зокрема умовами договору кредиту від 05.07.2021 та не спростовується по суті апеляційними аргументами відповідача.
Так апеляційним судом відхиляються аргументи скаржника про те, що позивачем не доведено перерахування ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на користь ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» суми фінансування 8 823 001,62 грн за договором факторингу № 28/1118 01 від 28.11.2018, з урахуванням такого.
Як вбачається з правових висновків ВС у постанові від 16.02.2022 у справі №200/12578/18 зазначені обставини не можуть спростовувати презумпцію правомірності цього правочину в частині відступлення права вимоги до боржника, оскільки факт розрахунків між сторонами за укладеним ними договором може мати значення для вирішення питання виконання зобов`язання однієї сторони договору перед іншою.
Обставини проведення розрахунків між сторонами договору факторингу не впливає у такому випадку на права і обов`язки позивача як боржника у кредитному зобов`язанні та не спростовують презумпцію правомірності правочину щодо переходу права вимоги стосовно конкретного боржника.
При цьому згідно наданого позивачем акту звірки взаємних розрахунків та протоколу узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги за реєстром №154 від 05.10.2021 сторони договору факторингу № 28/1118 01 від 28.11.2018 здійснили передбачені договором розрахунки та претензій з даного приводу не мають.
Отже, за умови чинності відповідного договору факторингу, як у даному випадку, позивач вправі на його підставі стверджувати про наявність у нього прав вимоги до боржника, які отримані від попереднього кредитора.
Апеляційний суд не погоджується також з усіма аргументами скаржника про те, що позивачем не доведено факту пролонгації строку кредитування за договором, у зв`язку з чим, усі нарахування заборгованості за відсотками по кредиту, стосуються періоду у часі, який не включено до строку кредитування згідно умов договору, з огляду на таке.
У пункті 1.12 кредитного договору від 05.07.2021 його сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду (згідно п.1.7 договору 30 днів від дати отримання кредиту) є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (строку дії договору) на таких умовах, зокрема:
- 1.12.1 зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду;
- 1.12.2 з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 (вісімсот тридцять дев`ять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним;
- 1.12.3. можливість отримання нових Траншів по Договору блокується.
Пунктом 1.13 установлено, що проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.9 та 1.12.2. Договору, нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня фактичного повернення всієї суми Кредиту Позичальником.
Також сторони окремо у пункті 4.3 погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п.1.7.2. Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
По результатам системного аналізу змісту вказаних положень кредитного договору слід зробити висновок про те, що у разі, якщо на кінець початкового строку кредитування (30-денного дисконтного періоду) позичальником не повернуто суму кредиту та нараховані відсотки за користування кредитними коштами, як у даній справі, зобов`язання щодо повернення суми кредиту продовжуються щоразу на один день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду.
При цьому на вказаний період користування кредитом позичальнику нараховуються проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.
Отже, такі відсотки не тотожні відсоткам, як міри відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно вимог ч.2 ст.625 ЦК України, як доводить скаржник у справі, адже відповідну відповідальність сторони погодили в іншому пункті кредитного договору від 05.07.2021, а саме п.4.3. Указані нарахування за ч.2 ст.625 ЦК України розпочинаються після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду, коли у позичальника виникає зобов`язання щодо повного повернення усіх кредитних нарахувань, а не протягом погодженого позичальником строку кредитування 30 днів дисконтного періоду + 90 днів пролонгації.
З урахуванням наведеного вище, апеляційний суд не може погодитися з доводами скаржника у справі про те, що позивач протиправно нарахував відсотки за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування, а також щодо того, що такі нарахування здійснено за приписами ч.2 ст.625 ЦК України.
Аргументи апеляційної скарги про те, що Паспорт споживчого кредиту первісного кредитора має окремий розділ «Наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит», у якому ставка 839,50 % річних визначена як «процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту» не спростовує визначення у пункті 1.12 кредитного договору від 05.07.2021 таких відсотків, як такі, що нараховуються за користування кредитними коштами, а не за прострочення виконання грошових зобов`язань, про що безпідставно доводить скаржник.
Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана апеляційна скарга не містить.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже рішення Калинопільського районного суду Черкаської області від 31.07.2026 у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
На підставі положень ст.141 ЦПК України у зв`язку з відхиленням вимог апеляційної скарги судові витрати відповідача в апеляційному суді не відшкодовувати.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в :
апеляційну скаргу - відхилити.
Рішення Калинопільського районного суду Черкаської області від 31.07.2026 у даній цивільній справі - залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи відповідачу не відшкодовувати.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 20.10.2026.
Суддя-доповідач
Судді
Оригінал: reyestr.court.gov.ua