Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №711/671/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2190/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №711/671/26 Категорія: 304090000Скляренко В. М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

суддіСіренко Ю. В., Новіков О. М.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача на заочне рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 02.03.2026 (повний текст складено 02.03.2026, суддя в суді першої інстанції Скляренко В. М.) у цивільній справі за позовом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

у січні 2026 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1423-3115 від 19.07.2024 у розмірі 28 000 грн (за тілом кредиту 5 600 грн; за нарахованими процентами 22 400 грн) та судові витрати, мотивуючи про невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань за договором щодо повернення тіла кредиту та нарахованим відсоткам.

Заочним рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 02.03.2026 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача кредитну заборгованість в розмірі 26 936 грн та судовий збір в розмірі 2 561,23 грн, з підстав того, що позивачем доведено невиконання позичальником своїх договірних зобов`язань за кредитним договором. Водночас судом першої інстанції проведено перерахунок заборгованості за відсотками по кредиту з урахуванням обмежень максимального розміру денної відсоткової ставки згідно норм ЗУ «Про споживче кредитування».

Відповідач після відхилення ухвалою від 14.07.2026 його заяви про перегляд заочного рішення подав на вказане рішення суду першої інстанції 12.08.2026 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення процентів за користування кредитом скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір процентів до суми, що не перевищує розміру тіла кредиту, тобто до 5 600,00 грн та перерахувати компенсацію судових витрат

В обґрунтування вказано на те, що застосування судом першої інстанції виключно норм спеціального законодавства щодо граничної денної процентної ставки, без оцінки загальної справедливості умов кредитування та пропорційності нарахованої суми процентів сумі кредиту, є помилковим та не враховує принципи добросовісності, розумності та справедливості, закріплені у ЦК України та ЗУ «Про захист прав споживачів».

За умовами Договору про відкриття кредитної лінії № 1423-3115 сума кредиту становить лише 5 600,00 грн, тоді як сума процентів, стягнута заочним рішенням суду першої інстанції, становить 21 336,00 грн, тобто майже у 3,8 рази перевищує тіло кредиту.

Таке співвідношення є явно непропорційним та свідчить про істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків на шкоду позичальнику - слабшої сторони договору споживчого кредитування.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача настільки надмірні суми процентів спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюються на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Наводить практику ВС стосовно того, що відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку, яка не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

З цих підстав відповідач вважає за необхідне зменшити розмір заборгованості за відсотками по кредиту до тіла кредиту.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просило суд апеляційну скаргу відхилити як безпідставну, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення боргу в сумі меншій тридцяти розмірів прожиткового мінімуму. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Враховуючи межі апеляційного оскарження за скаргою відповідача, предметом апеляційного перегляду є рішення суду першої інстанції щодо вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими за користування кредитними коштами, а в іншій частині – рішення місцевого суду в апеляційному порядку не переглядається.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що 19.07.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (кредитодавець) та відповідачем ОСОБА_1 (позичальник) за допомогою веб-сайту (https://credos.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1423-3115 в електронній формі (далі Кредитний договір), /а.с. 12-22, 23-30, 34, 35/.

Підписання договору з боку позичальника здійснено за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А4291.

Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 5 600 грн; дата надання кредиту 19.07.2024; строк кредитування 365 календарних днів. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредитку, за стандартною процентною ставкою: 1,50% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших180 календарних днів з дати укладання договору та 1,18% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до фактичного повернення всієї суми Кредиту. Комісія за видачу кредиту становить 15% від суми виданого кредиту. Реальна річна процентна ставка на дату укладення договору 13701,06%. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору 33 784,80 грн. Денна процентна ставка на дату укладення договору 1,379%. Загальні витрати за кредитом 28 184,80 грн (п. 2.3, 4.1, 4.2, 4.7, 4.8, 4.10, 4.13, 4.14, 4.15, 4.16, 4.17, 10.1 договору).

Дата повернення кредиту 18.07.2025 (п. 4.13 договору).

Згідно умов Кредитного договору Позичальник зобов`язався повернути кредит, проценти за користування кредитом та нараховану неустойку (якщо така буде нарахована) в останній календарний день строку кредитування, вказаного в п. 4.13 договору, шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах (п. 5.1 договору).

На виконання умов Договору про відкриття кредитної лінії №1423-3115 від 19.07.2024 позивач з використанням системи LiqPay здійснив перерахування кредитних коштів 19.07.2024р. в розмірі 5 600 грн на картковий рахунок відповідача, що підтверджується квитанцією АТ КБ «Приватбанк» /а.с. 35/ та довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» /а.с. 36/.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії №1423-3115 від 19.07.2024 відповідачем на погашення заборгованості за договором не здійснено жодного платежу, в зв`язку з чим станом на 29.12.2025 загальна заборгованість відповідача за вказаним договором склала 33 784,80 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 5 600 грн, прострочена заборгованість за процентами 27 344,80 грн, які нараховані в межах строку дії договору, тобто до 18.07.2025, та прострочена заборгованість по комісії в сумі 840 грн. Зазначене стверджується відповідним розрахунком станом на 29.12.2025 /а.с. 37-43/.

Зазначені обставини обумовили звернення до суду нового кредитора відповідача з вимогами про погашення наявної кредитної заборгованості, яку в позовній заячві визначено у сумі 28 000 грн (за тілом кредиту 5 600 грн; за нарахованими процентами 22 400 грн).

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.

Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

На час розгляду справи кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит, є чинним, недійсним у судовому порядку не визнавався, сума боргу по тілу кредиту та нарахованим відсоткам за користування кредитними коштами позичальником наданими доказами не спростовується.

Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідач, як позичальник, отримав кошти за кредитним договором та не повернув їх у визначені строки, сплативши погоджені сторонами відсотки по кредиту, отже має заборгованість перед позивачем.

Таким чином суд першої інстанції вірно вказав про те, що позовні вимоги про стягнення коштів є обґрунтованими. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано встановив суму заборгованості, яка підтверджується матеріалами справи, зокрема, здійснивши перерахунок суми боргу за відсотками по кредиту з урахуванням обмежень максимального розміру відсоткової ставки за день кредитування згідно вимог ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» та відповідних перехідних положень щодо поступового впровадження зменшених розмірів відсотків.

Апеляційний суд враховує, що факт укладення кредитного договору, його умови та порядок погашення заборгованості відповідач в апеляційному порядку не оскаржує.

Водночас в апеляційній скарзі відповідач стверджує про несправедливий характер нарахованих відсотків по кредиту, розмір заборгованості за яким істотно перевищує розмір тіла кредиту.

Зазначені аргументи апеляційний суд відхиляє з огляду на такі міркування.

Так у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

При цьому ч.ч.1, 2, п.5 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» (на який посилається скаржник) передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Однак у даному випадку спірними є нарахування відсотків за правомірне користування кредитними коштами, а не відсотків компенсації у разі невиконання споживачем зобов`язань за договором, чого помилково не врахував скаржник.

При цьому позичальник, укладаючи кредитний договір, самостійно та добросовісно надав оцінку запропонованим умовам кредитування, зважив на можливість їх дотримання з огляду на наявне фінансове становище та на час укладення договору вважав їх прийнятними та вигідними для себе, що й отримало вираження у факті надання згоди на укладення правочину та отримання на його підставі кошів кредиту.

Отже, послідуючі твердження про надмірний розмір відсотків за користування кредитними коштами суперечитимуть попередній поведінці позичальника щодо схвалення запропонованих позивачем умов кредитування.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Такі правові висновки відображено у постанові ВП ВС від 16.06.2020 по справі № 145/2047/16-ц.

Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана апеляційна скарга не містить.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже заочне рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 02.03.2026 у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача – без задоволення.

На підставі ст.141 ЦПК України у зв`язку з відхиленням вимог апеляційної скарги відповідача його судові витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи до відшкодування не підлягають.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу – відхилити.

Заочне рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 02.03.2026 у даній цивільній справі – залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи відповідачу не відшкодовувати.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 20.10. 2026.

Суддя-доповідач

Судді