Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №695/2501/14-ц — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2276/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №695/2501/14-ц Категорія: на ухвалуВатажок-Сташинська А. В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

суддіНовіков О. М., Сіренко Ю. В.

секретарЛюбченко Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06.08.2026 (повний текст ухвали складено 06.08.2026, суддя в суді першої інстанції Ватажок-Сташинська А. В.) про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на неправомірні дії та бездіяльність державного виконавця Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо умисного порушення ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», скасування сфальсифікованих документів,

в с т а н о в и в :

у березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною скаргою, в якій, враховуючи подану у травні 2026 року заяву про уточнення прохальної частини скарги, просив визнати неправомірними дії та бездіяльність державного виконавця Щербатюк Л.О. щодо не зупинення виконавчого провадження № 48526390; скасувати постанови про арешт коштів боржника та визнати нечинними вимоги, надіслані роботодавцю 09.03.2026 та 19.03.2026; винести окрему ухвалу в порядку ст. 262 ЦПК України.

Скарга обґрунтована тим, що ухвалою Золотоніського міськрайонного суду від 30.12.2025 встановлено, що ТОВ «Кредитні ініціативи» втратило право вимоги за боргом ОСОБА_1 у вересні 2025 року. Новим матеріальним власником боргу визнано ОСОБА_2 . Попри це виконавець продовжувала стягнення на користь фіктивного кредитора, ігноруючи встановлені судом факти.

Також у скарзі вказано, що з 27.01.2026 у суді триває розгляд справи про процесуальну заміну стягувача. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язана була зупинити вчинення виконавчих дій. Однак, виконавець Щербатюк Л.О. 09.03.2026 підписала платіжну інструкцію про перерахування вкрадених у ОСОБА_1 06.03.2026 коштів в розмірі 84 587,64 грн. Отже, вказані кошти були спрямовані особі, яка вже не є кредитором, під час дії імперативної заборони на стягнення.

Крім того, 09.03.2026 виконавець наклала арешти на рахунки боржника (на суму 297 392,67грн) та направила його роботодавцю сфальсифіковану вимогу на суму 315 865,88 грн. Як зазначено у скарзі суми в один день різняться на 18 тис. грн, що доводить відсутність реального обліку боргу. Також стягнення в порушення вимог ст. 68 Закону оформлено не постановою, а вимогою. Крім того, у документах вказана завідомо неправдива адреса проживання боржника для перешкоджання отриманню документів.

ОСОБА_1 зазначив, що виконавець Щербатюк Л.О., будучи обізнаною, що скаржник працює на підприємстві з американськими інвестиціями, умисно вдалася до тактики терору роботодавця. Надсилання завідомо незаконних вимог та постанов на адресу об`єкта в умовах воєнного стану призвело до розкриття кадрового складу підприємства у публічних реєстрах (ЄДРСР). Такі дії мають ознаки економічного саботажу та перешкоджання діяльності ВПК (ст. 114-1 КК України) та є прямою загрозою безпеці держави.

Вказує, що згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду (справа № 910/11833/20), у разі незаконного стягнення коштів державним органом, їх повернення має відбуватися у порядку повороту виконання (ст. 444 ЦПК України).

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06.08.2026 у задоволенні скарги відмовлено з тих мотивів, що відсутні правові підстави для визнання протиправними дій державного виконавця, та скасування спірних вимог державного виконавця та постанови про накладення арешту на майно.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06.08.2026 в частині « відмови суду захистити апелянта від двох незаконних індивідуальних актів державного виконавця, винесених 09.03.2026: постанови про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП № 48526390; документа під назвою «Вимога», надісланого роботодавцю ТОВ «Світла Доба», яким наказано щомісячно утримувати 20 % з усіх доходів апелянта до стягнення 315 865,88 грн».

Вказує, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, та просить ухвалити нове судове рішення, яким визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Золотоніського ВДВС Щербатюк Людмили Олександрівни від 09.03.2026 про арешт коштів боржника у ВП № 48526390 в межах 297 392,67 грн; визнати неправомірною та скасувати вимогу головного державного виконавця Золотоніського ВДВС Щербатюк Людмили Олександрівни від 09.03.2026 у зведеному ВП № 60497495, надіслану ТОВ «Світла Доба», якою приписано здійснювати щомісячні відрахування у розмірі 20 % з усіх доходів ОСОБА_1 до стягнення 315 865,88 грн.

Апеляційна скарга також обґрунтована тим, що вимога від 09.03.2026 не відповідала обов`язковим вимогам до змісту документа і не містила перевіреного розрахунку, на що суд уваги не звернув. Також вказує, що судом не було перевірено законність сум, що підлягають до стягнення з боржника та не з`ясовано обізнаність виконавця про обставину зупинення виконавчого провадження. Крім того, суд не розмежував матеріальне правонаступництво і процесуальну заміну стягувача. Також судом не було взято до уваги, що одночасне накладення арешту на 297 тис. грн. та списання 20% зарплати боржника за неперевіреним розрахунком створює надмірний тягар для нього.

Скаржник також наголошує на тому, що ухвала суду не відповідає вимогам щодо вмотивованості судового рішення.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що в провадженні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області перебувала цивільна справа 695/2501/14-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням суду від 03.04.2015 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором № 02-491/07 від 03.10.2007 у сумі 348 946,52 грн, а також витрати зі сплати судового збору у сумі 3 489,47 грн.

На примусовому виконанні у Золотоніського відділу ДВС у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження №48526390 з примусового виконання виконавчого листа №695/2501/14-ц, виданого 03.04.2015 Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості за кредитним договором № 02-491/07 від 03.10.2007 у сумі 348 946,52 грн.

У подальшому до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області 21.12.2025 звернулась ОСОБА_2 із заявою, в якій просила замінити у виконавчому провадженні №48526390 попереднього стягувача ТОВ «Кредитні ініціативи» на його правонаступника ОСОБА_2 .

В обґрунтування вказаної заяви було зазначено, що 10.09.2025 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «Інвестмент юніон» було укладено Договір факторингу, згідно з яким право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до останнього. Того ж дня між ТОВ «Інвестмент юніон» та ОСОБА_2 був укладений Договір про відступлення прав вимоги (цесії), за яким заявник набула права вимоги до боржника за кредитним договором № 02-491/07 від 03.10.2007, що включає заборгованість, стягнуту рішенням суду у справі № 695/2501/14-ц.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду від 30.12.2025 було відмовлено у задоволенні вказаної заяви, оскільки ОСОБА_2 , будучи фізичною особою, позбавлена можливості набути відповідно до договору про відступлення прав вимоги (цесії) від 10.09.2025 права вимоги за кредитним договором № 02-491/07 від 03.10.2007 до боржника ОСОБА_1 .

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Юніон», Золотоніський відділ ДВС у Золотоніському районі Черкаської області Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Згідно з вказаною заявою ОСОБА_1 просив замінити вибулого стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на його правонаступника – Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Юніон» у виконавчому провадженні № 48526390 з виконання виконавчого листа у справі № 695/2501/14-ц.

Постановою державного виконавця Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Щербатюк Л.О. від 09.03.2026 у виконавчому провадженні №48526390 накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 297 392, 67.

Також, 09.03.2026 у зведеному виконавчому провадженні провадження ВП № 60497495, номери виконавчих проваджень, які входять до складу зведеного виконавчого провадження: 48526390, 63543117, 42619764 державним виконавцем винесено вимогу щодо здійснення відрахування із доходів ОСОБА_1 заборгованості у сумі 315 865,88 грн (а.с.7).

У вимозі вказано відрахування проводити у розмірі 20% з усіх видів доходів боржника щомісячно.

19.03.2026 року у зведеному виконавчому провадженні провадження ВП № 60497495, державним виконавцем винесено вимогу щодо призупинення стягнення з ОСОБА_1 коштів на користь ТОВ «Кредитні ініціативи», проводити стягнення коштів в частині стягнення виконавчого збору у сумі 18 473,21 грн.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27.04.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.

Постановою державного виконавця від 01.07.2026 закінчено ВП №48526390 у зв`язку із повним фактичним виконанням.

Такими є фактичні обставини справи, які мають наступне правове регулювання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 5 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, зокрема звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову (ч.2 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження»).

Доводи скаржника про наявність правових підстав для зупинення виконавчого провадження спростовуються вищевказаними ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30.12.2025 щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_2 про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні № 48526390, а також ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27.04.2026, якою теж відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження.

Станом на день розгляду скарги судом першої інстанції виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №695/2501/14-ц закінчене на підставі постанови державного виконавця від 01.07.2026 у зв`язку із повним фактичним виконанням.

За наведених підстав колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правові скасування спірних вимог державного виконавця та постанови про накладення арешту на майно відсутні.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що вимога виконавця від 09.03.2026 не відповідала обов`язковим вимогам до змісту документа.

Так, правила про вимоги виконавця викладені в розділі І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5

Зокрема, пунктом 9 розділу І Інструкції визначено, що вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов`язковою для виконання органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.

Згідно з п. 12 розд. І Інструкції у вимозі , дорученні, запиті виконавця обов`язково зазначаються: найменування органу державної виконавчої служби, прізвище, ім`я та по батькові державного виконавця або прізвище, ім`я та по батькові приватного виконавця; дата відкриття та номер виконавчого провадження; реквізити виконавчого документа; строк виконання; наслідки невиконання.

Таким чином, вимога виконавця є письмовим документом, за яким виконавець може вимагати від юридичних осіб та їх посадових осіб вчинення дій, необхідних для виконання рішення. Законодавець не конкретизував, які саме дії може вимагати вчинити виконавець за цим документом. Однак із цитованих норм права чітко зрозуміло, що такі дії необхідні для здійснення повноважень виконавця, а також для виконання рішень.

За положеннями ч. 1 ст. 68 Закону «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову.

У спірних правовідносинах державний виконавець звернула стягнення на заробітну плату скаржника. Направляючи його роботодавцю вимога від 09.03.2026 прийнята в межах повноважень державного виконавця, за змістом і формою відповідає нормам законодавства про виконавче провадження, не порушує прав заявника, відповідно, цей документ є законним.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Розглядаючи подану ОСОБА_1 скаргу, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, внаслідок чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу про відсутність підстав для задоволення скарги, яка відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, ухвала суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу – залишити без задоволення.

Ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06.08.2026 у цій справі – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 20.10.2026.

Суддя-доповідач

Судді