Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №705/3024/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2168/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №705/3024/26 Категорія: 305010900Гудзенко В. Л.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л.

судді секретарСіренко Ю. В., Новіков О. М. Любченко Т.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Непокульчицького Валерія Саввовича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08.06.2026 (суддя в суді першої інстанції Гудзенко В. Л.) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої ДТП,

в с т а н о в и в :

у травні 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила суд стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду в розмірі 183 346 грн., витрати за проведення експертизи – 6 300 грн. та моральну шкоду в розмірі 100 000 грн., завданої внаслідок ДТП.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 31.10.2025 на 201 км. автодороги Київ-Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Оpel-Zafira, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та причепом «Саморобний» р.н. НОМЕР_2 , який був на зчепленні з автомобілем Fiat-Panda д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 .

В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, а ОСОБА_4 , який є сином позивача тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, перелому кісток носу, численних синців та забоїв голови.

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27.01.2026 ОСОБА_1 визнано винним в порушенні п.п.2.3.б, 13.1 ПДР та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу.

Відповідно до висновку експерта № 07ВД від 07.03.2025, розмір матеріального збитку, завданого позивачу, як власнику автомобіля Fiat-Panda д.н.з. НОМЕР_3 в результаті його пошкодження при ДТП на момент проведення дослідження становить 183 346 грн. Витрати за проведення експертизи становлять 6 300 грн.

Також, позивач зазнала моральної шкоди, яка полягає у погіршенні її здоров`я, перенесенні внаслідок хвилювання 05.12.2025 інсульту, внаслідок чого позивач залишилася частково паралізованою. Моральну шкоду ОСОБА_2 оцінила в 100 000 грн.

Оскільки, станом на момент ДТП відповідач не мав полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, саме він є відповідальною особою за завдану позивачу шкоду.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08.06.2026 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальні збитки. Спричинені внаслідок ДТП у розмірі 183 346 грн. та 10 000 грн. моральної шкоди.

В іншій частині вимог відмовлено. Судові витрати віднесено за рахунок держави.

Рішення суду обґрунтовано тим, що майнова шкода, завдана позивачу внаслідок пошкодження її автомобіля в розмірі 183 346 грн. є доведеною та підлягає стягненню з винуватця ДТП, в якого виник обов`язок відшкодування такої шкоди, оскільки вона завдана внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та між шкодою і неправомірними діями відповідача встановлено безпосередній причинний зв`язок.

Частково задовольняючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що заявлена позивачем сума – 100 000 грн. в даному випадку є завищеною, тому враховуючи принципи розумності, справедливості та об`єктивності суд визначив до відшкодування суму 10 000 грн.

Відмовляючи в стягненні витрат на проведення експертизи, суд мотивував свій висновок відсутністю в матеріалах справи доказів оплати таких витрат позивачем.

Оскільки сторони звільнені від сплати судового збору у відповідності до положень ЗУ «Про судовий збір», тому судові витрати за розгляд справи віднесено за рахунок держави.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Непокульчицький В. С. просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08.06.2026 як незаконне та необґрунтоване і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що матеріальний збиток, який завданий позивачу в розмірі 183 346 грн. охоплюється страховим відшкодуванням, який не перевищує ліміт страхової (регламентної) виплати, яку зобов`язаний виплатити позивачу страховик МТСБУ, яке не залучено до участі в розгляді справи, тому вимоги про відшкодування майнової шкоди заявлені до неналежного відповідача.

Щодо стягнення судом моральної шкоди, вказано, що позивач не довела суду факту її заподіяння належними та допустимими доказами, тому в цій частині в задоволенні позову необхідно відмовити в зв`язку з недоведеністю вимог.

У відзиві на вказану апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 просила суд апеляційну скаргу відхилити як безпідставну, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що 31.10.2025 близько 17 год. 00 хв. на 201 км. автодороги Київ-Одеса, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Opel-Zafira, д.н.з. НОМЕР_4 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її міну, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з задньою частиною причепу «Саморобний» р.н. НОМЕР_2 , який був у зчепленні із автомобілем Fiat-Panda, д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 .

В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.3б, 13.1 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27.01.2026 у справі № 705/7516/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 850 грн.

Постанова Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27.01.2026 набрала законної сили 09.02.2026.

Реєстрація за позивачем ОСОБА_2 транспортного засобу Fiat-Panda, д.н.з. НОМЕР_3 підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 .

Відповідно до висновку експерта № 07ВД за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження від 07.03.2025, складеного судовим експертом Музикою П. В. вартість матеріального збитку, завданого (з технічної точки зору) власнику автомобіля Fiat-Panda, д.н.з. НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 в результаті його пошкодження при ДТП, на момент проведення дослідження становить 183 346 грн. Ринкова вартість авто в пошкодженому стані складає 2 804,99 грн.

Такими є встановлені обставини справи, які мають наступне правове регулювання.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої її прийнято в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом у справі про адміністративне правопорушення встановлено факт вчинення відповідачем вказаної ДТП, що має преюдиційне значення у даній цивільній справі.

Стаття 129-1 Конституції України встановлює, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ЗУ «Про страхування», ЦК України та іншими законодавчими актами.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом, шкода підлягає відшкодуванню, по-перше, в повному обсязі, по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.

Проте, крім загального правила, є спеціальні, передбачені законом.

Одним із таких спеціальних правил є норми про страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) і доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Саме на забезпечення таких зобов`язань було ухвалено ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно ст. 3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону від 07.06.2025, чинній на момент ДТП) учасниками ринку обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ж страхувальники та інші особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, потерпілі особи (їхні законні представники, спадкоємці, правонаступники), інші особи, які відповідно до цього Закону мають право на отримання страхової виплати, страховики, надавачі супровідних послуг на ринку страхування, МТСБУ.

Страхувальники, які є фізичними особами, інші фізичні особи, цивільно-правова відповідальності яких застрахована, фізичні особи, які відповідно до цього Закону мають право на отримання страхової виплати, є споживачами у значенні, наведеному в ЗУ «Про страхування».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону від 07.06.2025, чинній на момент ДТП) предметом договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених Законом. Об`єктом страхування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.

Статтею 5 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону від 07.06.2025, чинній на момент ДТП) визначено, що страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

Розділом ІІІ ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону від 07.06.2025, чинній на момент ДТП) визначено порядок здійснення страхового відшкодування на території України.

Частиною 1 ст. 18 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону від 07.06.2025, чинній на момент ДТП) визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону від 07.06.2025, чинній на момент ДТП) у разі настання події, що є підставою для здійснення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, чинних на день настання такої події, а для регламентної виплати, визначеної п. 4 ч. 1 ст. 43 цього Закону, - межах страхових сум, встановлених на день укладення внутрішнього договору страхування, за яким здійснюється така виплата, зобов`язано у встановленому цим Законом порядку здійснити регламенту виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи.

Частиною 1 ст. 19 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону від 07.06.2025, чинній на момент ДТП) визначено, що у разі дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю лише двох забезпечених транспортних засобів або за участі лише двох транспортних засобів, з яких забезпеченим є транспортний засіб, власником якого є потерпіла особа, і в якій потерпілій особі заподіяно шкоду виключно у вигляді пошкодження або фізичного знищення такого транспортного засобу, потерпіла особа має право на пряме врегулювання страхового випадку.

Пряме врегулювання страхового випадку передбачає виконання страховиком потерпілої особи визначених цим Законом прав і обов`язків страховика відповідальної особи щодо розгляду заяви про страхову виплату, прийняття рішення за результатами її розгляду та здійснення страхової виплати в разі прийняття відповідного рішення.

У разі якщо шкоду забезпеченому транспортному засобу потерпілої особи заподіяно транспортним засобом у випадках, передбачених пунктами 1, 3-5 ч. 1 ст. 43 цього Закону, обов`язки страховика відповідальної особи покладаються на МТСБУ.

Згідно ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону від 07.06.2025, чинній на момент ДТП) у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані з: пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи.

У разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону (ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону від 07.06.2025, чинній на момент ДТП).

З 2025 року в Україні набули чинності нові розміри максимального страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У відповідності до Розділу VІ Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено розмір страхової суми, що підлягає відшкодуванню за шкоду, заподіяну майну потерпілих осіб в сумі 250 000 грн. з 01.01.2025.

Отже, ліміт страхової (регламентної) виплати по відшкодуванню шкоди, завданої внаслідок ДТП власнику автомобіля Fiat-Panda, д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди (31.10.2025) становив 250 000 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 43 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону від 07.06.2025, чинній на момент ДТП) МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює регламентну виплату на умовах, визначених цим Законом, у разі заподіяння шкоди на території України транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та майну, яке перебувало в ньому.

Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

В ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» наголошено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто цей Закон спрямований насамперед на захист прав осіб, потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоди не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески.

Тобто, положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована відповідальність винної особи. А тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика, яким у визначених законом випадках може бути МТСБУ.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20)).

У постанові Верховного Суду від 02.04.2025 у справі № 756/5460/23, провадження № 61-16865св24, постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц, (провадження № 14-316цс18) також акцентовано увагу, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

З матеріалів справи вбачається, що матеріальний збиток, який завданий позивачу в розмірі 183 346 грн. охоплюється страховою виплатою (страховим відшкодуванням), який не перевищує ліміт страхової (регламентної) виплати, яку зобов`язаний виплатити позивачу страховик (МТСБУ).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що в даному випадку відшкодовувати потерпілому шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки повинен саме ОСОБА_1 , як безпосередній заподіювач шкоди.

Відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик (в даному випадку МТСБУ) та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах такої різниці.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17.04.2018 у справі № 543/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункти 40, 41).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2).

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.01.2022 у справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18).

Отже, вирішувати спір ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в частині відшкодування майнової шкоди, вчиненої внаслідок адміністративного правопорушення в порядку ст. 124 КУпАП, неможливо без вирішення питання стягнення страхового відшкодування з страхової компанії, в якій було застраховано цивільно-правову відповідальність відповідача (в межах розміру страхової відповідальності страховика, визначеної полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів), або МТСБУ, у випадках, передбачених нормами чинного законодавства, шляхом залучення страховика чи МТСБУ в справу як належного відповідача чи співвідповідача.

Клопотання про залучення у справу співвідповідача позивачем в суді першої інстанції не заявлялось та матеріали справи не містять такого.

На стадії апеляційного розгляду суд позбавлений можливості залучати в справу співвідповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди та стягнення її з ОСОБА_1 , ухвалене з порушенням норм матеріального права та неправильним застосуванням норм цивільного процесуального законодавства, а тому підлягає до скасування з ухваленням нової постанови, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 в цій частині належить відмовити за визначеного кола відповідачів та за наведених в постанові підстав.

Доводи апеляційної скарги в частині оскарження рішення суду про задоволення позовних вимог щодо стягнення майнової шкоди знайшли своє підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом є обґрунтованими та підлягають задоволенню в цій частині.

Щодо рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Пунктом 5 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, підлягають з`ясуванню наступні обставини: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як встановлено судом, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача, був пошкоджений належний позивачці автомобіль, що безумовно негативно вплинуло на її моральний стан та призвело до душевних страждань, у зв`язку з чим суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність відшкодування моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довела суду факту заподіяння моральної шкоди відхиляються колегією суддів, оскільки сам факт пошкодження майна внаслідок ДТП за наявності вини відповідача, є достатньою підставою для висновку про заподіяння моральної шкоди, яку повинен відшкодувати ОСОБА_1 , як винуватець ДТП.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 грн., суд першої інстанції правильно врахував обставини справи, характер і обсяг душевних страждань позивача, тяжкість вимушених змін у його життя, погіршення стану здоров`я та дотримався засад розумності, виваженості та справедливості, тому підстав для зміни чи скасування рішення суду в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди колегія суддів не вбачає.

Крім того, судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні вимоги про стягнення витрат в розмірі 6 300 грн., понесених позивачем при проведенні експертизи, оскільки доказів оплати таких витрат суду не надано та правильно вирішив питання розподілу судових витрат, віднісши їх за рахунок держави, оскільки обидві сторони звільнені від сплати судового збору у відповідності до вимог п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення та зводяться вцілому до переоцінки доказів, незгоди скаржника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08.06.2026 у даній цивільній справі слід скасувати в частині вирішення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди у зв`язку з заявленням позовних вимог до неналежного відповідача та відмовити в задоволенні позову в цій частині, а в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Судові витрати по оплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України віднести за рахунок держави, оскільки сторони звільнені від його сплати у відповідності до положень п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Непокульчицького Валерія Саввовича – задовольнити частково.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08.06.2026 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП в розмірі 183 346 грн. скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП - відмовити.

В іншій частині судове рішення – залишити без змін.

Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції віднести за рахунок держави.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 21.10.2026.

Суддя-доповідач

Судді