Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №569/18869/26 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/18869/26

Провадження № 22-ц/4815/2044/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів:Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області, суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шумило Наталія Богданівна, суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шепетко Ірина Олександрівна, суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Хамник Марина Миколаївна,

третя особа ОСОБА_2

розглянув в порядку письмового провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 10 серпня 2026 року, ухвалену в складі судді Левчука О.В., дата повного тексту ухвали суду 10.08.2026, у справі № 569/18869/26

в с т а н о в и в :

07.08.2026 року до Рівненського міського суду Рівненської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шумило Наталії Богданівни, судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шепетко Ірини Олександрівни, судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Хамник Марини Миколаївни, третя особа ОСОБА_2 , про захист честі, гідності та ділової репутації.

У заявленому позові просила суд :

- визнати інформацію щодо адвоката Криворучко Лариси Сергіївни, спільно створену 29.07.2026 та спільно оприлюднену 31.07.2026 відповідачами Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, суддею Шумило Наталією Богданівною, суддею Шепетко Іриною Олександрівною та суддею Хамник Мариною Миколаївною в Єдиному державному реєстрі судових рішень, такою, що посягає на честь, гідність та ділову репутацію адвоката Криворучко Лариси Сергіївни, та зобов`язати відповідачів спростувати зазначену інформацію шляхом оприлюднення резолютивної частини рішення суду у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень у спосіб, максимально наближений до способу її поширення, а саме щодо таких висловлювань:

«Захисник у процесі допускала оцінку професійних якостей головуючого та членів колегії на кшталт: «недосвідчені», «не професійні», «не добропорядні», «ви КПК відкривали, звичайно ви його не читали», «до вас також прийдуть з обшуками», «ті ухвали, які я читала, що важко їх взагалі ухвалами назвати, на першому курсі студенти краще проекти пишуть ніж ті, що я читала», «кодекс для кого, для мене чи для вас, чи ви його взагалі не знаєте», «враховуючи як ви продовжуєте запобіжні заходи, коми, помилки, однакові синтаксичні, граматичні. Соромно! Такі судді ганьблять нас на міжнародній арені. Соромно за таких трьох суддів!»; ««Шановний суд», а бо є питання до слова «шановний», це по кодексу я зобов`язана…», «все в нашому житті тимчасове: сьогодні ви суддя, а через три роки ви в сусідній камері», «якщо б вам сто тисяч доларів то ви б..», «я вважаю, що такі судді не спроможні, не можуть здійснювати правосуддя в Україні» тощо»;

«Не зважаючи на викладене, Криворучко Л.С., будучи професійним адвокатом, в судовому засіданні, після роз`яснення процесуальних прав та обов`язків передбачених нормами КПК України, вказувала про те, що їй такі не зрозумілі, суд не роз`яснив їй інші права, зокрема, передбачені міжнародними нормами права»;

«Також адвокат Криворучко Л.С. вимагає вносити до журналу відомості, які не передбачені ст.108 Кримінально процесуального кодексу України, письмово роз`яснювати протокольні ухвали суду та вимагає видати їй копії таких; надсилає клопотання в чат відеоконференцзв`язку під час проведення судового засідання та вимагає від суду їх невідкладного розгляду тощо».

- стягнути із відповідачів Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області, суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шумило Наталія Богданівна, суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шепетко Ірина Олександрівна, суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Хамник Марина Миколаївна на користь адвоката Криворучко Лариси Сергіївни РНОКПП НОМЕР_1 солідарно моральну шкоду у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 коп;

- стягнути із відповідачів Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області, суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шумило Наталія Богданівна, суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шепетко Ірина Олександрівна, суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Хамник Марина Миколаївна на користь адвоката Криворучко Лариси Сергіївни РНОКПП НОМЕР_1 судові витрати.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 10 серпня 2026 року справу № 569/18869/26 надіслано за підсудністю до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

Не погодившись із ухвалою суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить ухвалу суду скасувати, а справу передати до Рівненського міського суду Рівненської області для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для передачі справи за підсудністю до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, оскільки не врахував положення ч. 4 ст. 28 ЦПК України. Зазначає, що для застосування ч.4 ст.28 ЦПК України визначальним є встановлення того, чи пов`язаний заявлений позов із відшкодуванням шкоди, яку позивач вважає заподіяною незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду, а не те чи підпадають обставини справи під вичерпний перелік випадків передбачених спеціальним Законом. У даній справі позивач прямо заявила вимогу про відшкодування моральної шкоди, яку пов`язує з незаконними діями суду та поширенням ним інформації, що за твердженням позивача порушує її особисті немайнові права. Вважає, що цей позов є позовом, пов`язаним із відшкодуванням шкоди, заподіяної особі діями суду, а тому позивач наділена правом пред`являти його також за своїм зареєстрованим місцем проживання.

Вказує, що передача справи до іншого суду не ґрунтується на прямій нормі ЦПК України, а на додатковій умові, самостійно сформованій судом першої інстанції всупереч буквальному змісту ч.4 ст.28 ЦПК України. Таке довільне звуження процесуальної норми порушує вимогу передбачуваності правозастосування, принцип юридичної визначеності та гарантоване п.1 ст.6 Конвенції право позивача на практичний і ефективний доступ до суду, територіальну підсудність якого безпосередньо визначено законом за вибором позивача.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про передачу справи на розгляд іншого суду, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції цим вимогам відповідає.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою-четвертою цієї статті (ст. 23 ЦПК України).

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Підсудність це розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм цивільних справ. Тобто підсудність це коло цивільних справ, вирішення яких віднесено до компетенції певного суду.

Територіальна підсудність це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами територіальної підсудності є, зокрема, загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються судами за встановленими Законом правилами підсудності, а їх порушення є ознакою незаконності рішення.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).

За загальним правилом, встановленим у статті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У той же час законодавець визначив підсудність справ за вибором позивача, зокрема, частина четверта статті 28 ЦПК України передбачає, що позови, пов`язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (пункт 1 частини першої статті 31 ЦПК України).

Звертаючись до Рівненського міського суду з даним позовом, позивач просила: визнати інформацію недостовірною та такою, що посягає на честь, гідність та ділову репутацію адвоката Криворучко Лариси Сергіївни, поширену відповідачами в ухвалі Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у складі колегії суддів Шепетко І.О., Шумило Н.Б., Хамник М.М. від 29 липня 2026 року щодо порушення питання перед Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури міста Києва про дисциплінарну відповідальність адвоката Криворучко Лариси Сергіївни та зобов`язати відповідачів спростувати зазначену інформацію шляхом оприлюднення резолютивної частини рішення суду у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень у спосіб, максимально наближений до способу її поширення.

Таким чином, підставою звернення позивачки до суду слугувало поширення, на її думку, неправдивої інформації викладеної у ухвалі суду, що спричинила їй, як адвокату, моральні страждання, а тому цей позов не є таким, що виник з правовідносин передбачених статтями 1173,1174,1176 ЦК України та не пов`язаний із відшкодуванням шкоди заподіяної незаконними рішеннями, діями, бездіяльністю суду.

Отже, спір у цій справі хоча і виник між позивачем та судом, проте предметом спору є захист честі і гідності позивачки та відшкодування у зв`язку із цим моральної шкоди, а не порушення права ОСОБА_1 як особи, якій заподіяно шкоду незаконними рішеннями, діями, бездіяльністю суду.

Оскільки предметом спору є захист честі, гідності і ділової репутації та стягнення моральної шкоди, а адресою місцезнаходження відповідачів є АДРЕСА_1 , дана справа не підсудна Рівненському міському суду Рівненської області та має бути передана за територіальною юрисдикцією на розгляд до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

За таких обставин, дана справа не відноситься до альтернативної підсудності відповідно до приписів ч.4 статті 28 ЦПК України, а відтак, в даному випадку у позивачки відсутні підстави керуватися положеннями вказаної норми.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення питання про підсудність.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 10 серпня 2026 року залишити без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 22.10.2026 року.

Головуючий суддя: Гордійчук С.О.

Судді: Ковальчук Н.М.

Хилевич С.В.