Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №183/12499/24 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 183/12499/24

Провадження № 22-ц/4815/927/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М.

учасники справи:

позивач : Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,

відповідач : ОСОБА_1

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 лютого 2026 року, ухвалене в складі судді Гордійчук І.О., дата складання повного тексту рішення 12.02.2026 року, у справі № 183/12499/24,

в с т а н о в и в :

В листопаді 2025 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву № б/н від 18.04.2019 та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms.

В порушення умов кредитного договору, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, тому станом на 17 листопада 2024 року за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 227389,33 грн, що складається з 205322,46 грн – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 22066,87 грн – заборгованість за простроченими відсотками.

Просив суд про задоволення позову.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 лютого 2026 року позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 18.04.2019 року у розмірі 227389 (двісті двадцять сім тисяч триста вісімдесят дев`ять) грн 33 коп., з яких: 205322 грн 46 коп. - заборгованість за тілом кредита; 22066 грн 87 коп. заборгованість за простроченими відсотками.

Розстрочено виконання рішення суду щомісячними платежами в рівних частинах строком на дванадцять місяців з дня набрання рішенням законної сили.

Вирішено питання про судовий збір.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач в апеляційній скарзі просить його скасувати в частині стягнення заборгованості на суму 27389,33 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні цих вимог, а також змінити рішення в частині розстрочення, встановивши розстрочку на 60 місяців (5 років) щомісячними платежами у розмірі 3400,00 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що апелянт заперечує правомірність визначення банком заборгованості за тілом кредиту в розмірі 205 322,46 грн, зазначаючи, що погоджений кредитний ліміт становив 200 000,00 грн, а сума перевищена в розмірі 5322,46 грн фактично є нарахованими відсотками та комісіями, які були включені до тіла кредиту шляхом автоматичного списання.

Крім того, апелянт заперечує погодження процентної ставки у розмірі 36 відсотків.

В обґрунтування необхідності збільшення строку розстрочення виконання рішення суду, апелянт посилається на свій майновий стан, розмір соціального доходу та необхідність нести витрати, пов`язані з лікуванням дитини, яка хворіє на цукровий діабет.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване, просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості в розмірі 200 000,00 грн не оскаржується, а тому судом не перевіряється.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам судове рішення відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву № б/н від 18.04.2019 та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms.

На підставі вищевказаної анкети-заяви, відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому неодноразово збільшився, що підтверджується випискою по рахунку. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримав кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії 04/22, тип -MasterCard World Black Edition.

Активація картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору, що підтверджуються, зокрема, розрахунком заборгованості та випискою по рахункам відповідача.

Також, в зв`язку зі змінами у законодавстві - впровадженні нормами закону "Про споживче кредитування" паспорту споживчого кредиту - клієнт підписав паспорт споживчого кредиту від 18.06.2021 року.

18.06.2021 року відповідачем підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої погоджені інші суттєві умови користування кредитним рахунком. Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано у системі самообслуговування Приват24 за допомогою OTP пароля, про що зазначено в полі підпис клієнта із позначкою дати та часу.

На момент підписання заяви, заборгованість відповідача становила 199785,44 грн.

26.12.2022 року відповідач підписав в системі самообслуговування Приват24 за допомогою ОТР пароля додаткову угоду №SAMDNWFC00050606348-01 до кредитного договору від 26.12.2022.

Відповідно до п.1. додаткової угоди сторони узгодили змінити умови кредитного договору шляхом внесення в заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг наступних змін: 1. Тип кредиту - невідновлювана кредитна лінія; 2. Строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією, але не більше 5 років з дати укладення цієї Додаткової угоди ( п.п. 1.1., 1.2.) 3. Процентна ставка, відсотків річних: 12,0% (п.п. 1.2., 1.3. Договору). 4. Мінімальний платіж зменшено до 1% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн щомісячно протягом перших шести календарних місяців з дати укладення цієї додаткової угоди, із збільшенням до 3% починаючи із 7 місяця календарного місяця з дати укладення цієї додаткової угоди до дати повного погашення кредиту.

Разом з тим, сторони погодили, що заборгованість становила 223219,14 грн, з яких 205322,46 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, а 17896,68 грн - заборгованість за нарахованими, але не сплаченими процентами за користування кредитом.

На підтвердження позовних вимог стороною позивача подано копії заяв про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 18.04.2019, 18.06.2021, 26.12.2022, паспорта споживчого кредиту б/н, додаткової угоди, а також виписку по рахунку та розрахунок заборгованості.

Згідно з наданим банком розрахунком, станом на 17 листопада 2024 року, заборгованість відповідача складає 227389,33 грн, що складається з 205322,46 грн – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 22066,87 грн – заборгованість за простроченими відсотками.

За змістом статті 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір відсотків та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована відсоткова ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої відсоткової ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму, відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідо із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Статтею 267 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Приписами частин 1 та 2 ст.76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до положень частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 3 статті 83 ЦПК України вказує на те, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 ст.83 ЦПК України).

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається на учасників справи.

Убачається, що 26 грудня 2022 року відповідач підписав додаткову угоду №SAMDNWFC00050606348-01 до кредитного договору від 26.12.2022 року, відповідно до умов якої сторони погодили розмір заборгованості за кредитним договором, що станом на дату укладення цієї угоди становила 223219,14 грн, з яких 205322,46 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, а 17896,68 грн - заборгованість за нарахованими, але не сплаченими процентами за користування кредитом.

Відповідачем не спростовано фактичного користування кредитними коштами, що вбачається з виписки за його картковим рахунком, яка міститься в матеріалах справи.

Зазначена виписка є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту та відповідає пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18-ц (провадження № 61-9618св19), відповідно до якої виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості за тілом кредиту.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що відповідач на постійній основі користувався кредитним лімітом до 04 листопада 2024 року.

Водночас, відповідачем не надано власного контррозрахунку заборгованості та доказів на спростування відомостей, відображених у виписці за картковим рахунком.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують установлених судом першої інстанції обставин щодо фактичного користування відповідачем кредитними коштами та наявності заборгованості за кредитним договором.

Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставне нарахування процентів за користування кредитними коштами колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 додаткової угоди від 26 грудня 2022 року, сторони погодили нарахування процентів за користування кредитними коштами за процентною ставкою 12 % річних.

Як убачається з розрахунку заборгованості, до грудня 2022 року проценти за користування кредитними коштами не нараховувалися, а починаючи з цього періоду їх нарахування здійснювалося за погодженою сторонами процентною ставкою 12 % річних. Станом на 17 листопада 2024 року заборгованість за процентами становила 22 066,87 грн, що відображено в наданому позивачем розрахунку.

Отже, нарахування процентів здійснювалося відповідно до умов додаткової угоди, підписаної відповідачем, а розмір заборгованості за процентами визначено з урахуванням погодженої сторонами процентної ставки та періоду нарахування.

Доводи апеляційної скарги про необхідність збільшення строку розстрочення виконання рішення суду не заслуговують на увагу з огляду на таке.

В обґрунтування необхідності збільшення строку розстрочення відповідач посилається на обставини, пов`язані з утриманням дитини, яка хворіє на цукровий діабет, а також на свій майновий стан, зазначаючи, що єдиним джерелом його доходу є соціальна допомога.

Відповідно до положень статей 267, 435 ЦПК України, вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення, суд має враховувати обставини, що істотно ускладнюють його виконання, матеріальний стан боржника та інші обставини, які мають значення для вирішення цього питання, при цьому строк розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня його ухвалення.

У постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018 Верховний Суд зазначив, що підставою для розстрочення виконання судового рішення є виняткові обставини, які істотно ускладнюють його виконання або роблять неможливим, а вирішуючи це питання, суд має враховувати майнові інтереси сторін, їхній фінансовий стан та інші обставини справи.

Крім того, у постанові від 06 лютого 2025 року у справі № 824/45/22 Верховний Суд наголосив на необхідності дотримання встановленого частиною п`ятою статті 435 ЦПК України граничного строку розстрочення виконання судового рішення.

Урахувавши матеріальний стан відповідача, відсутність у нього інших джерел доходу, крім соціальної допомоги, а також необхідність утримання дитини, суд першої інстанції відповідно з урахуванням вимог ст.435 ЦПК України обґрунтовано визначив строк розстрочення виконання рішення суду, який забезпечує можливість поступового погашення заборгованості та водночас спрямований на забезпечення реального виконання судового рішення.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Отже, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Зважаючи на те, що ухвалою про відкриття апеляційного провадження колегія суддів відстрочила сплату судового збору, враховуючи досліджені докази та встановлені обставини під час апеляційного розгляду, з ОСОБА_1 на користь держави слід стягнути 3633,60 гривень судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381- 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 лютого 2026 року залишити без зміни.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 3633,60 гривень судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 22 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя: Гордійчук С.О.

Судді: Боймиструк С.В.

Ковальчук Н.М.