Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №527/3618/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 527/3618/25 Номер провадження 22-ц/814/2944/26Головуючий у 1-й інстанції Павлійчук А. В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду

цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Панченка О.О., Чумак О.В.,

за участю секретаря судового засідання Топтун Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Нечипоренко Катерина Олексіївна, на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 19 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: Приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Трембач Неля Володимирівна, про зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі – Автозаводський ВДВС у місті Кременчуці), третя особа: Приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Трембач Н.В., про зняття арешту з майна.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона є спадкоємицею за заповітом на земельну ділянку після ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У зв`язку з накладенням державним виконавцем Автозаводського ВДВС у місті Кременчуці арешту на все майно, яке належало ОСОБА_2 , постановою Приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Трембач Н.В. від 26 червня 2024 року позивачці відмовлено в оформленні спадкових справ та видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, яка на праві власності належала спадкодавцю.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 прохала суд зняти арешт із земельної ділянки, розміром 4,35 га, кадастровий номер 5320684900:00:009:0037, розташованої в с. Куп`євате Глобинської міської громади Кременчуцького району Полтавської області, яка належала за життя на праві власності ОСОБА_2 та зобов`язати Автозаводський ВДВС у місті Кременчуці внести до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості щодо скасування арешту майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 19 березня 2026 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Автозаводського ВДВС у місті Кременчуці, третя особа: Приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Трембач Н.В., про зняття арешту з майна відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування арешту спірної земельної ділянки на момент розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для скасування арешту з майна.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

З рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 19 березня 2026 року не погодилась ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Нечипоренко К.О., та оскаржила в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу, в якій прохала суд скасувати оскаржуване рішення місцевого суду та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Позиції учасників справи

Узагальнені доводи поданої апеляційної скарги

На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, на підставі неповно з`ясованих обставин, що мали вирішальне значення для вирішення конкретного спору.

Вказала, що скасувати арешт в іншому порядку неможливо, оскільки виконавче провадження, під час якого накладено арешт, знищено за закінченням строків зберігання, тоді як державний виконавець позбавлений можливості вирішити питання про звільнення майна з-під арешту у позасудовому порядку.

Акцентує увагу на тому, що наявність накладеного обтяження порушує її права щодо належного користування, володіння та розпорядження своїм майном.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу Автозаводський ВДВС у місті Кременчуці прохав суд у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 19 березня 2026 року відмовити в повному обсязі.

Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції

Представник ОСОБА_1 - адвокат Нечипоренко К.О., взявши участь у розгляді справи у режимі відеоконференції, підтримала вимоги поданої апеляційної скарги та прохала її задовольнити з підстав, що у ній наведені.

Інші учасники справи, будучи належим чином повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання, на розгляд справи до суду апеляційної інстанції не з`явилися.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника позивачки, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно заповіту від 05 грудня 2015 року, посвідченого Приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 4027, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , належну йому земельну ділянку розміром 4,35 га, кадастровий номер 5320684900:00:009:0037 розташовану в с. Куп`євате Глобинської міської громади Кременчуцького району Полтавської області заповів ОСОБА_1 (а.с.18).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 390387436 від 09 серпня 2024 року ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка розміром 4,35 га, кадастровий номер 5320684900:00:009:0037, яка розташована в с. Куп`євате Глобинської міської громади Кременчуцького району Полтавської області дата реєстрації 27 листопада 2015 року.

Згідно вказаної інформації вбачається, що старшим державним виконавцем Автозаводського ВДВС у місті Кременчуці Загребельним А.Ю. 12 грудня 2016 року проведена державна реєстрація обтяжень за номером 17976897 на підставі постанови про арешт майна боржника № 44139801 від 26 жовтня 2016 року, предмет обтяження – все нерухоме майно ( а.с.71).

Також судом першої інстанції встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 455238451 від 05 грудня 2025 року відсутні відомості про наявність заборон на відчуження та будь-які арешти на земельну ділянку розміром 4,35 га, кадастровий номер 5320684900:00:009:0037, яка належить на праві власності ОСОБА_2 (а. с. 21).

Позиція суду апеляційної інстанції

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 зазначила, що накладений арешт на нерухоме майно унеможливлює їй оформити спадкові права за заповітом після померлого ОСОБА_2 .

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на все нерухоме майно ОСОБА_2 накладено арешт. Державна реєстрація обтяжень за номером 17976897 від 12 грудня 2016 року проведена відповідно до постанови про арешт майна боржника № 44139801 від 26 жовтня 2016 року ( а.с.71).

З матеріалів справи вбачається, що старшим державним виконавцем Автозаводського ВДВС у місті Кременчуці Загребельним А.Ю. при примусовому виконанні виконавчого листа № 524/8086/13-ц виданого 21 липня 2014 року Автозаводським районним судом м. Кременчука про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 09 вересня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття, 26 жовтня 2016 року винесено постанову, відповідно до якої у зв`язку з заборгованістю по аліментах, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить боржнику.

При цьому стягувачем у виконавчому провадженні та особою в інтересах якої накладено арешт на спірне нерухоме майно спадкодавця ОСОБА_2 є ОСОБА_3 .

Разом з тим, у справі, що переглядається, ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом про зняття арешту з нерухомого майна та зобов`язання внести відомості щодо скасування арешту майна, відповідачем визначила Автозаводський ВДВС у місті Кременчуці.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Тобто, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Аналогічний за змістом висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594св21), від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109св22), від 6 травня 2024 року у справі № 725/3352/23 (провадження № 61-292св24), від 02 вересня 2025 року у справі № 760/16996/22 (провадження № 61-2215св25).

При цьому Автозаводський ВДВС у місті Кременчуці не є ані боржником, ані особою, в інтересах якої накладено арешт.

Згідно із статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зробила правовий висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо неналежного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 26 червня 2019 року у справі № 521/17712/15, від 13 листопада 2019 року у справі № 745/691/18, від 12 серпня 2021 року у справі № 756/14542/19, від 26 січня 2022 року у справі № 457/726/17.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що позов про стягнення решту з нерухомого майна та зобов`язання внести відомості щодо скасування арешту майна, за вказаного складу осіб, задоволенню не підлягає.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Враховуючи вище викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Нечипоренко К.О., підлягає частковому задоволенню, а рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 19 березня 2026 року - зміні, з викладенням її мотивувальної частини в редакції даної постанови.

Оскільки місцевий суд дійшов до правильного по суті судового рішення, то рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 19 березня 2026 року в резолютивній частині щодо відмови у задоволенні позову слід залишити без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове судове рішення, він відповідно, змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд апеляційної інстанції змінює судове рішення в частині мотивів, не скасовуючи рішення суду, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Нечипоренко Катерина Олексіївна – задовольнити частково.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 19 березня 2026 року – змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 19 березня 2026 року в резолютивній частині щодо відмови у задоволенні позовної заяви - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 жовтня 2026 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді О.О. Панченко

О.В. Чумак