Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №536/2453/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 536/2453/25 Номер провадження 22-ц/814/3995/26Головуючий у 1-й інстанції Река А. С. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого – судді Карпушина Г.Л.; суддів Бутенко С.Б., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Таранкової Олени Олегівни на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 12 червня 2026 року за заявою ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє його представник – адвокат Таранкова О.О., звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця Збройних Сил України, який загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту село Воздвиженка, Гродівської селищної територіальної громади Покровського району Донецької області.

В обгрунтування заяви вказував, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , який 28 жовтня 2024 року був призваний на військову службу.

В подальшому ІНФОРМАЦІЯ_2 було повідомлено, що 11 січня 2025 року військовослужбовець ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання зник безвісти. У ході службового розслідування було встановлено, що ОСОБА_2 ймовірно отримав поранення несумісні з життям в результаті стрілецького бою та вважається зниклим безвісти.

За даним фактом були внесені відомості до ЄРДР за ч.1 ст.115 КК України.

Таким чином, заявник з високим ступенем вірогідності припускає загибель ОСОБА_2 , зокрема від поранення, що несумісне з життям, яке він отримав під час виконання бойового завдання в районі ведення бойових дій. Оголошення ОСОБА_2 померлим необхідно заявнику для належного вшанування пам`яті сина та реалізації права на спадкування, отримання грошової компенсації, що виплачується сім`ям загиблих військовослужбовців.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 12 червня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, заінтересовані особи: Військова частина, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України, ОСОБА_3 , в інтересах якої діє її законний представник ОСОБА_4 – відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права просить рішення районного суд скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахувавши конкретні обставини і докази, надані заявником, якими доведено факт зникнення його сина під час активних бойових дій, а також відсутність відомостей про його перебування у полоні.

Судове засідання проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі. На момент розгляду справи був присутній представник заявника, інші особи по справі будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з`явилися.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, заслухавши пояснення учасника справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Районним судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 13 жовтня 1981 року (а.с.8).

Відповідно до копії довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №1843/5887 від 11 березня 2025 року, солдат ОСОБА_2 в період з 06.11.2024 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в с. Воздвиженка Гродівської СТГ Покровського району Донецької області.

Відповідно до акту службового розслідування, затвердженого рішенням командира військової частини (а.с.13-15), ІНФОРМАЦІЯ_5 командиру військової частини надійшов рапорт від командира НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини ОСОБА_6 , з якого стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_4 близько 16.00 при здійсненні оборонних дій поблизу н.п. Воздвиженка,(відповідно до бойового розпорядження командирів від 22.12.2024), внаслідок стрілецького бою солдат ОСОБА_2 отримав поранення не сумісні з життям. Евакуація тіла старшого солдата ОСОБА_2 в період з 11.01.2025 по 14.01.2025 проводилася, але результату не дала і через активні бойові дії відтермінувалася. Протягом зазначеного періоду часу відомостей про надходження солдата ОСОБА_2 в лікарняні заклади та бюро судово-медичної експертизи не надходило. Підтвердження, що солдат ОСОБА_2 перебуває в полоні немає. Обставини та факти, які були встановлені під час проведення службового розслідування: військовослужбовець ОСОБА_7 стосовно події, яка відбулася 11.01.2025 близько 16:00 години поблизу н.п. Воздвиженка Донецької області повідомив наступне: 11.01.2025 старший солдат ОСОБА_2 пішов по "посилку" (цигарки і вода). Його довго не було. За цей час ми не чули ні вибухів ні пострілів з стрілецької зброї. Я і солдат ОСОБА_8 , пішли його шукати, але безрезультатно. Пошуки за допомогою дрона також результатів не принесли. Подальша його доля мені не відома. Під час отримання поранення старший солдат ОСОБА_2 , перебував в засобах індивідуального захисту, не перебував в стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних чи інших отруйних речовин.

Солдат ОСОБА_8 свідчить стосовно старшого солдата ОСОБА_2 наступне: 11.01.2025 солдат ОСОБА_2 пішов по "посилку" (цигарки і вода). Його довго не було. За цей час ми не чули ні вибухів ні пострілів з стрілецької зброї. Я і солдат ОСОБА_8 , пішли його шукати, але безрезультатно. Пошуки за допомогою дрона також результатів не принесли. Подальша його доля мені не відома. Місце і обставини, при яких військовослужбовець зник безвісти: Донецька область, поблизу н.п. Воздвиженка, в зоні проведення бойових дій, під час виконання бойового завдання.

Солдат ОСОБА_2 перебував на позиціях підрозділу та виконував бойове завдання 11.01.2025 відповідно до бойового розпорядження командирів від 22.12.2024.

Відповідно до «Журналу ведення бойових дій військової частини НОМЕР_3 » зафіксовано: 16.00 - надійшла інформація від старшого групи про те що, один з військовослужбовців здійснював переміщення з метою забезпечення позиції продуктами та водою, під час переміщення зв`язок з в-сл. зник, а саме: солдат ОСОБА_2 . Здійснювалися заходи щодо пошуку військовослужбовця за допомогою БПЛА, результату не дали. Місцезнаходження та подальша доля військовослужбовця невідома, вважати як безвісті зниклим.

Таким чином, у ході проведення службового розслідування встановлено, що 11.01.2025 близько 16.00, поблизу н.п. Воздвиженка Донецької області, під час виконання бойового завдання відповідно до бойового розпорядження командирів від 22.12.2024 солдат ОСОБА_2 ймовірно отримав поранення несумісні з життям в результаті штурмових дій ворога, рахується зниклим безвісти. Евакуація старшого солдата ОСОБА_2 в період з 11.01.2025 по 14.01.2025 проводилася, але результату, не дала і через активні бойові дії відтермінувалася, відомостей про його надходження в лікарняні заклади або в бюро судово-медичної експертизи не надходило, інформації щодо перебування останнього в полоні немає.

За результатами службового розслідування запропоновано солдата ОСОБА_2 вважати безвісти зниклим. Даний випадок вважати таким, що пов`язаний з бойовими ураженнями і діями з боку противника при виконанні обов`язків військової служби під час забезпечення і здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районі проведення бойових дій, при виконанні бойового завдання.

До акту службового розслідування додані:

рапорт командира стрілецького батальйону військової частини від 14 січня 2025 року, відповідно до якого солдат ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , близько 16.00 в районі населеного пункту Воздвиженка Донецької області, під час виконання бойового завдання відповідно до бойового розпорядження командирів від 22.12.2024, у зв`язку з виконанням конституційного обов`язку щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, внаслідок стрілецького бою з противником, був смертельно поранений та загинув. Станом на 14.01.2025 евакуювати тіло старшого солдата ОСОБА_2 не було можливості в зв`язку з постійними бойовими діями (а.с.16);

витяг з наказу командира військової частини № 283 від 20 січня 2025 року, відповідно до якого призначено службове розслідування за фактом зникнення безвісти 11.01.2025 під час виконання бойового завдання солдата ОСОБА_2 (а.с.16 з/б-17);

доповідь за фактом зникнення безвісті під час виконання бойових завдань військовослужбовця військової частини ОСОБА_2 (а.с.17 з/б-18), відповідно до якої було встановлено, що орієнтовно о 16.00 11.01.2025 року, під час виконання бойового завдання, поблизу н.п. Воздвиженка, Донецької області солдат ОСОБА_2 отримав поранення несумісні з життям, перебуваючи в засобах індивідуального захисту. Зброя та засоби індивідуального захисту зникли разом з військовослужбовцем;

пояснення ОСОБА_7 від 28 січня 2025 року(а.с.18 з/б-19), відповідно до яких: «11.01.2025 солдат ОСОБА_2 пішов по "посилку" (цигарки і вода). Його довго не було. За цей час ми не чули ні вибухів ні пострілів з стрілецької зброї. Я і солдат ОСОБА_8 , пішли його шукати, але безрезультатно. Пошуки за допомогою дрона також результатів не принесли. Подальша його доля мені не відома»;

пояснення ОСОБА_8 від 20 січня 2025 року(а.с.19 з/б-20), відповідно до яких: «11.01.2025 солдат ОСОБА_2 пішов по "посилку" (цигарки і вода). Його довго не було. За цей час ми не чули ні вибухів ні пострілів з стрілецької зброї. Я і солдат ОСОБА_8 , пішли його шукати, але безрезультатно. Пошуки за допомогою відома»;

витяг з наказу командира військової частини №309 від 28 жовтня 2024 року, відповідно до якого солдат ОСОБА_2 приступив до виконання обов`язків (а.с.20 з/б);

витяг з наказу командира військової частини №17 від 17 січня 2025 року про зняття ОСОБА_2 з усіх видів забезпечення у зв`язку з зникненням безвісти (а.с.21);

копія військового квитка ОСОБА_2 , службова характеристика, медична характеристика на ОСОБА_2 (а.с.21 з/б-22, 23 з/б, 24);

витяг з наказу командира військової частини №930 від 17 лютого 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_2 вважати безвісти зниклим. Даний випадок вважати таким, що пов`язаний з бойовими ураженнями і діями з боку противника при виконанні обов`язків військової служби під час забезпечення і здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районі проведення бойових дій, при виконанні бойового завдання (а.с.24 з/б-25).

Відповідно до сповіщення сім`ї №300 ІНФОРМАЦІЯ_6 від 21 січня 2025 року, ОСОБА_9 було повідомлено, що його брат солдат ОСОБА_2 , під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Воздвиженка Покровського району Донецької області зник безвісти 11.01.2025 (а.с.11).

21 січня 2025 року за заявою ОСОБА_9 були внесені відомості до ЄРДР за №12025170500000089 про зникнення безвісти ОСОБА_2 за ч.1 ст.115 КК України (а.с.12 з/б).

Відповідно до листа КРУП ГУНП в Полтавській області №164320-2023 від 31 липня 2025 року (а.с.10 з/б) за фактом зникнення безвісти ОСОБА_2 проводяться оперативно-розшукові заходи з метою встановлення його місцезнаходження. Окрім цього, було відібрано біологічні зразки у брата зниклого - ОСОБА_9 та встановлено генетичні ознаки наданого на дослідження зразка букального епітелію ОСОБА_9 , однак на теперішній час до СВ Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області повідомлення з ДНДЕКЦ МВС України про імовірні збіги спорідненості невстановленого трупа з ДНК-профілем ОСОБА_9 не надходили.

Відповідно до листа т.в.о командира військової частини № НОМЕР_4 від 05 жовтня 2025 року, солдат ОСОБА_2 зник безвісти в районі населеного пункту Воздвиженка Покровського району Донецької області, виконуючи бойове завдання за призначенням в ході ведення бойових дій; за даним фактом у військовій частині було проведено службове розслідування, в ході якого було встановлено, що відомості про надходження старшого солдата ОСОБА_2 в лікарняні заклади та бюро судово-медичної експертизи відсутні. Підтвердження, що солдат ОСОБА_2 перебуває в полоні немає; інформацію (з координатами) щодо ймовірного місця зникнення безвісти старшого солдата ОСОБА_2 направлена до Центрального управління цивільно-військового співробітництва Генерального штабу Збройних Сил України (а.с.9 з/б-10).

Відповідно до листа Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №615/30.1-35 (а.с.9), згідно з проведеною перевіркою за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян та паперових носіїв актових записів про смерть, які зберігаються у відділі, актовий запис про смерть ОСОБА_2 відсутній. Державна реєстрація смерті може бути проведена, зокрема, на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до листа Державного підприємства «Український національний центр розбудови миру» Міністерства розвитку громад та територій України, яке виконує функції Національного інформаційного бюро, №08-11/43398 від 26 листопада 2025 року, за наявною інформацією відомості про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внесені до реєстру НІБ, однак відомості про перебування запитуваної особи в полоні відсутні. Окрім того, держава-агресор не надає інформацію про місце тримання та стан здоров`я громадян України, які перебувають в полоні держави-агресора. Інформація від держави-агресора через Центральне агентство з розшуку Міжнародного Комітету Червоного Хреста про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до НІБ не надходила (а.с.62).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, №20251130-4398 від 30 листопада 2025 року (а.с.65-66), наявні відомості про ОСОБА_2 , в інформації про обставини зникнення безвісти особи зазначено – зник (виявлено) на території бойових дій (під час воєнних дій), дата набуття статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин – 14.03.2025.

Відмовляючи задоволенні заяви районний суд виходив з того, що заявником не надано належних доказів , які б свідчили про загибель військовослужбовця ОСОБА_2 .

Проте колегія суддів не може погодитись з таким висновком районного суду з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності не оспорюваних прав.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Статтею 306 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Оголошення фізичної особи померлою це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.

У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті, що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другої статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою у разі, якщо є підстави припускати про вірогідну смерть (загибель) особи на території, на якій велись активні бойові дії.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія, хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій.

Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).

Разом із тим суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою (див. постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22, від 04 червня 2025 року у справі № 591/11696/23, від 18 грудня 2025 року у справі № 357/16463/24).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

У справі, що переглядається, встановлено, що солдат ОСОБА_2 , під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Воздвиженка Покровського району Донецької області зник безвісти 11.01.2025 (а.с.11).

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28 лютого 2025 року, c. Воздвиженка Гродівської селищної територіальної громади Покровського району Донецької області (код UA1416005007008309) є територією, на якій з 11.06.2024 велись активні бойові дії, з 20 січня 2025 року є тимчасово окупованою територією.

Отже, за встановлених обставин зникнення безвісті військовослужбовця під час бойових дій на території, яка залишилася окупованою, відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин дворічний строк, визначений ч.2 ст.46 ЦК України.

Надані у справу докази сповіщення, лист т.в.о. командира в/ч № НОМЕР_4 від 05 жовтня 2025 року, акт службового розслідування, та інші докази, дають підстави вважати встановленим з великою вірогідністю факт загибелі ОСОБА_2 саме c. Воздвиженка Гродівської селищної територіальної громади Покровського району Донецької області.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що зібрані у справі докази дають підстави для оголошення ОСОБА_2 померлим від дня його вірогідної смерті, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_7 .

З наведених мотивів рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення поданої заяви.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 12 червня 2026 року - скасувати, ухваливши нове рішення по суті заявлених вимог.

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця Збройних Сил України, який загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту село Воздвиженка Гродівської селищної територіальної громади Покровського району Донецької області.

Датою смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 вважати ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Місцем смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , вважати населений пункт село Воздвиженка Гродівської селищної територіальної громади Покровського району Донецької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено19 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя : ________________ _________ Г.Л. Карпушин

Судді: ____________________ С.Б. Бутенко_________________ О.І. Обідіна