Суд: Полтавський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»
Дата: 05 жовтня 2026 р.
Справа: №554/13480/24
Суддя: Панченко О. О.
ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 554/13480/24 Номер провадження 22-ц/814/2973/26Головуючий у 1-й інстанції Шевська О. І. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 рокум. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Панченка О.О.,
суддів: Пікуля В.П., Чумак О.В.
при секретарі Чемерис А.К.,
за участю представників Управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Полтавської міської ради Люмаха А.О., Полтавського комунального автотранспортного підприємства – 1628 Овчаренка О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві у залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2026 року ухвалене у складі головуючого судді Шевської О.І., повний текст судового рішення виготовлено - дати не вказано
у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628, Управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Полтавської міської ради про захист прав споживачів,-
В С Т А Н О В И В :
Зміст позовних вимог
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Полтави з позовом до Полтавського комунального автотранспортного підприємства - 1628, Управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Полтавської міської ради про захист прав споживачів, у якому просив зобов`язати УЖКГ в м. Полтава припинити діяльність контейнерного майданчика за адресою - АДРЕСА_1 до виконання всіх вимог чинного законодавства.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 мешкає у кв. АДРЕСА_2 з серпня 2022 року.
Біля його будинку розташований контейнерний майданчик. Даний майданчик розташований у порушення вимог закону, оскільки знаходиться менш ніж за 20 м. від будинку позивача.
Контейнерний майданчик розташований на проїжджій частині вул. Ю.Матвійчука (Пушкіна), у порушення п. 2.7. Наказу МОЗ № 145 від 17.03.2011 року.
Збір негабаритного та іншого сміття хаотично відбувається біля тротуару на місці водонепроникного покриття.
Такий контейнерний майданчик не обладнаний навісом та огорожею. Не відбувається контролю за санітарно - екологічним станом біля будинку позивача.
Позивач вказував, що такий контейнерний майданчик безпідставно існує напроти будинку АДРЕСА_1 . Погодження на конкретне місцерозташування такого майданчика немає.
В результаті такої діяльності контейнерний майданчик перетворив ділянку газону поруч з ним, на смітник.
Виставлені КАТП 1628 з 01.11.2021 року рахунки по новому тарифу УЖКГ м. Полтава не відповідають наданим послугам.
Позивач кожного дня спостерігає за сміттям, яке розкидане біля контейнерів, та відчуває неприємні запахи пов`язані із цим. Ситуація, яка виникла навколо контейнерів перетворила вказане місце на сміттєзвалище.
Такі дії з боку відповідачів, які неналежним чином виконують свої обов`язки, принижують гідність позивача, ставлять його у складне емоційне становище, оскільки він не може добитися справедливливості.
З огляду на викладене позивач також просив суд першої інстанції зобов`язати КАТП 1628 здійснити перерахунок всіх рахунків на зберігання і вивіз побутових відходів в м. Полтаві за адресами - АДРЕСА_3 , Пушкіна, АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 з жовтня 2021 року та по теперішній час по причині ненадання послуг із зберігання та вивозу крупногабаритних та ремонтних відходів, котрі включена в їх тариф.
Зобов`язати Полтавське УЖКГ та КАТП-1628 відновити газони та асфальт з бордюром навпроти дому ОСОБА_1 .
Стягнути із відповідачів на користь позивача моральну шкоду у сумі 50 000 грн.
Після уточнення позовних вимог просив скасувати усі види нарахувань, інші вимоги підтримує.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Полтавського комунального автотранспортного підприємства - 1628, Управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Полтавської міської ради про захист прав споживачів відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції врахувавши принцип справедливості та неупередженості не вбачав порушення права позивача з боку відповідачів, а оскільки доводи позивача не підтверджені належними та допустимими доказами вважав за необхідне у задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу , в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
18.06.2026 року Полтавське КАТП – 1628 надало Полтавському апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в якій просило в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Встановлені обставини справи
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 має у власності квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності.
Біля вказаного будинку розташований сміттєвий контейнерний майданчик, який обслуговує Полтавське КАТП-1628.
Позивач вказує на те, що такий майданчик розташований у порушення вимог закону, оскільки знаходиться менш ніж за 20 м. від будинку позивача.
Крім того, контейнерний майданчик розташований на проїжджій частині вул. Ю.Матвійчука (Пушкіна), у порушення п. 2.7. Наказу МОЗ № 145 від 17.03.2011 року. Збір негабаритного і іншого сміття незаконно і хаотично відбувається біля тротуару на місці водонепроникного покриття.
Розташований такий майданчик без відповідних на те дозволів.
Контроль за санітарно - екологічним станом біля будинку позивача, на території контейнерного майданчика, уповноваженими органами не здійснюється.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів що розміщення сміттєвого контейнера суперечить чинному законодавству, та не відповідає Державним санітарним нормам та правилам утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 березня 2011 року № 145.
Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.
Мотиви з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди .
Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.
Згідно до статті 293 ЦК України фізична особа має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення.
Діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності.
Стаття 14 Закону України «Про відходи" визначає права громадян України, іноземців та осіб без громадянства у сфері поводження з відходами.
Статтею 15 Закону України "Про відходи" визначено обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства у сфері поводження з відходами, а саме: а) дотримуватися вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері поводження з відходами; б) вносити в установленому порядку плату за послуги з поводження з побутовими відходами; в) виконувати інші обов`язки, передбачені законами, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.
Так, статтею 21 Закону України "Про відходи" встановлено, що органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують: а) виконання вимог законодавства про відходи; б) розроблення та затвердження схем санітарного очищення населених пунктів; в) організацію збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організацію роздільного збирання корисних компонентів цих відходів; г) затвердження місцевих і регіональних програм поводження з відходами та контроль за їх виконанням; д) вжиття заходів для стимулювання суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері поводження з відходами; е) вирішення питань щодо розміщення на своїй території об`єктів поводження з відходами; з) здійснення контролю за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території; й) надання згоди на розміщення на території села, селища, міста місць чи об`єктів для зберігання та захоронення відходів, сфера екологічного впливу функціонування яких згідно з діючими нормативами включає відповідну адміністративно-територіальну одиницю; м) здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з виробничими та побутовими відходами відповідно до закону та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи.
Органи місцевого самоврядування приймають рішення про відвід земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об`єктів поводження з відходами.
Так, звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 зазначив, що сміттєвий контейнер, який розташований біля його будинку, встановлено без дозвільних документів, вказаний контейнер заважає йому проходити, засмічує тротуар біля його будинку. Відстань між його будинком та контейнером є невеликою та не відповідає передбаченим законом нормам.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (Постанови Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18)).
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципу верховенства права.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) та від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) зроблено правовий висновок про те, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку із цим суд, з`ясувавши при розгляді справи, що позивач послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує в рішенні саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
У цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають з встановлених обставин та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більш того, виходячи з положень ЦПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.
Тому, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою принципу jura novit curia.
Згідно з принципом jura novit curia, суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22) - Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).
Колегія суддів зауважує, що позовні вимоги у справі пов`язані з порушенням права власності позивача, яке пов`язане з правом на безпечне для життя і здоров`я довкілля, внаслідок розміщення спірного контейнерного майданчика та сміттєвих контейнерів з порушенням Санітарних норм, завдає шкоди майну позивача і погіршує екологічний стан навколо нього, порушуючи його конституційне право на безпечне середовище, а мета позивача спрямована на демонтування і перенесення (розміщення) контейнерного майданчика та сміттєвих контейнерів на відстань, яку передбачено Санітарними нормами.
За змістом частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Для захисту права власності особи в порядку частини другої статті 386 ЦК України суд повинен установити наявність реальної можливості порушення вказаного права в майбутньому внаслідок протиправного впливу іншої особи.
Водночас апеляційним судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що існує реальна можливість порушення права позивача ОСОБА_1 , яке пов`язане з правом на безпечне для життя і здоров`я довкілля внаслідок розміщення спірного контейнерного майданчика та сміттєвих контейнерів з порушенням відстаней, передбачених Санітарними нормами, що свідчить про обґрунтовані підстави передбачати можливість порушення погіршення екологічного біля його будинку, що порушує конституційне право позивача на безпечне середовище, внаслідок обґрунтованих підстав передбачати розміщення контейнерного майданчика та контейнерів для твердих побутових відходів усупереч вимог Санітарних норм.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 382 ЦПК України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2026 рокув частині позовних вимог щодо припинення діяльності контейнерного майданчика за адресою АДРЕСА_1 - скасувати.
Позов в цій частині задовольнити частково.
Зобов`язати Управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Полтавстької міської ради привести розташування і стан контейнерного майданчика за адресою м. Полтава вул. Ю. Матвійчука, 38 відповідно до державних санітарних норм та правил утримання населених місць, які затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.03.2011 № 145.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 06 жовтня 2026 року.
Головуючий О.О. Панченко
Судді В.П. Пікуль
О.В. Чумак
Оригінал: reyestr.court.gov.ua