Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №539/1242/16-ц — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/1242/16-ц Номер провадження 22-ц/814/4484/26Головуючий у 1-й інстанції Просіна Я. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів Бутенко С.Б., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання: Буйновій О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26 червня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», приватний виконавець Олійник Олег Іванович про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

До Лубенського міськрайонного суму Полтавської області надійшла заява ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», приватний виконавець Олійник Олег Іванович, відповідно до якої представник заявника просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у справі №539/1242/16-ц від 23 вересня 2025 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором від 07 серпня 2007 року № PLL0G100000140 у розмірі 13 783,31 доларів США - заборгованість за кредитом; 1 828,36 доларів США - заборгованість за процентами за користуванням кредитом та 3 596,40 грн - заборгованість за пенею та виконавчий лист Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у справі №539/1242/16-ц від 23 вересня 2025 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судових витрат по справі у розмірі 1928,51 грн.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у справі №539/1242/16-ц від 26 листопада 2018 року позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 07 серпня 2007 року № PLL0G100000140 у розмірі 74 295,62 доларів США, що в еквіваленті складає 2 023 069,75 грн.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 07 серпня 2007 року №PLL0G100000140 у розмірі 13 783,31 доларів США - заборгованість за кредитом; 1828,36 доларів США - заборгованість за процентами за користуванням кредитом та 3 596,40 грн - заборгованість за пенею. В іншій частині позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

23 вересня 2025 року Лубенським міськрайонний судом Полтавської області видано виконавчі листи у справі № 539/1242/16-ц за підписом судді Гудкова С.В.: 1. Про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором від 07 серпня 2007 року № PLL0G100000140 у розмірі 13 783,31 доларів США - заборгованість за кредитом; 1 828,36 доларів США - заборгованість за процентами за користуванням кредитом та 3 596,40 грн - заборгованість за пенею; 2. Про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судових витрат по справі у розмірі 1928,51 грн. (надалі разом – Виконавчі листи). В обох Виконавчих листах зазначено, що строк їх пред`явлення – до 24 квітня 2022.

Матеріали справи № 539/1242/16-ц не містять відомостей, що АТ КБ «ПриватБанк» звертався до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у справі №539/1242/16-ц із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом.

У Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня ухвала Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у справі № 539/1242/16-ц про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Щодо підстав визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню. Щодо відсутності підстав для самовільного виписування Виконавчих листів за відсутності відповідної заяви стягувача.

Згідно з відповіддю Лубенського міськрайонного суду Полтавської області № 01-40/ ВП-118/26-вих. від 31.03.2026, Виконавчі листи були видані та підписані головуючим суддею Гудковим С.В. ще у 2019 році після повернення матеріалів справи № 539/1242/16-ц з суду апеляційної інстанції (06.05.2019), однак, оскільки, АТ КБ «ПриватБанк» не звертався із заявою про видачу виконавчих листів вони були приєднані до матеріалів справи та були видані лише 23 вересня 2025 року за заявою АТ КБ «ПриватБанк».

Згідно з відповіддю Лубенського міськрайонного суду № 01-40/ВП-118/26-вих. від 31.03.2026, АТ КБ «ПриватБанк» звертався до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області із заявою про видачу виконавчих листів у справі № 539/1242/16-ц - 11.09.2025.

Станом на дату звернення АТ КБ «ПриватБанк» звертався до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області із заявою про видачу виконавчих листів у справі № 539/1242/16-ц діє Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затверджена наказом Державної судової адміністрації від 20.08.2019 № 814 (надалі – Інструкція №814).

Отже, враховуючи те, що станом на дату звернення АТ КБ «ПриватБанк» до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області із заявою про видачу виконавчих листів у справі №539/1242/16-ц діяла Інструкція №814, то виконавчі листи у справі №539/1242/16-ц повинні були видаватись на її підставі з дотриманням її вимог, а не на підставі Інструкції №173, яка втратила чинність і не могла застосовуватись лише з причин того, як зазначено у відповіді Лубенського міськрайонного суду № 01-40/81-118/26-60х від 31.03.2026, «виконавчі листи були належним чином оформлені та підписані головуючим суддею ще у 2019 (відповідно до діючої на той час Інструкції) і зберігалися в матеріалах справи на підставі письмової заяви стягувача від 11.09.2025 відбулась їх фактична видача».

Виконавчі листи від 23 вересня 2025 року у справі № 539/1242/16-ц видані за підписом судді Гудкова С.В. При цьому, рішенням Вищої ради правосуддя № 2281/0/15-19 від 29 серпня 2019 року вирішено звільнити ОСОБА_4 з посади судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Отже, станом на дату видачі Виконавчих листів, зазначену безпосередньо у тексті Виконавчих листів - 23 вересня 2025 року, суддя Гудков Сергій В`ячеславович не мав необхідного обсягу повноважень для підписання Виконавчих листів, а тому в них неправильно і всупереч п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» зазначена посада посадової особи, яка їх видала.

Таким чином, оскільки вимоги чинної станом на дату звернення АТ КБ «ПриватБанк» до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області із заявою про видачу виконавчих листів у справі №539/1242/16-ц Інструкції №814 вимагали, щоб звернення до виконання судових рішень здійснювалось з урахуванням положень Закону України “Про виконавче провадження”, то у Суду були відсутні підстави видавати Виконавчі листи 23 вересня 2025 року за підписом звільненого ще 29 серпня 2019 року судді Гудкова Сергія В`ячеславовича.

Постанова Полтавського апеляційного суду у справі № 539/1242/16-ц в силу ст. 384

Цивільного процесуального кодексу України (в редакції станом на дату ухвалення, надалі – ЦПК України) набрало набирає сили з дня її прийняття, тобто з 24 квітня 2019 року. АТ КБ «ПриватБанк», як стягувач, достеменно знаючи про існування остаточного рішення у справі № 539/1242/16-ц, протягом 6 років не звертався до Суду із заявою про видачу виконавчих листів.

Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Інтереси АТ КБ «ПриватБанк» у справі № 539/1242/16-ц представляють правники, яким в силу наявності відповідної освіти достеменно відомо про строки пред`явлення виконавчих документів до виконання і про факт того, що АТ КБ «ПриватБанк» пропустив строк пред`явлення до виконання Виконавчих листів на понад 3 роки.

При цьому, достеменно знаючи вимоги ЦПК та необхідність звернення до Суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом в порядку ст. 433 ЦПК України, АТ КБ «ПриватБанк», зловживаючи своїми процесуальними правами звернулось до Суду 11.09.2025 року із заявою про видачу Виконавчих листів.

Звертає увагу Суду, що Виконавчі листи містять ряд грубих технічних помилок та ознак того, що їх було виготовлено не із застосуванням АСДС, зокрема: у графі “Номер рахунку” зазначено паспортні дані боржника та стягувача, Виконавчі листи не містять штрихкодового ідентифікатора АСДС.

Оскільки питання дійсного моменту та способу виготовлення Виконавчих листів та питання дій приватного виконавця і представника АТ КБ «ПриватБанк», які достеменно знали про правові наслідки пропуску строку на пред`явлення до виконання Виконавчих листів не є предметом цієї заяви, то вважаємо за необхідне повідомити, що ОСОБА_3 з метою захисту своїх прав звернулась з цього питання до правоохоронних органів і, в разі отримання додаткових доказів, їх буде надано Суду.

Отже, враховуючи наведене вище заявник вважає, що існують всі процесуальні правові підстави для визнання Виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, оскільки їх було помилково видано.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26 червня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», приватний виконавець Олійник Олег Іванович про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 — адвокат Ганчар І.Д. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26 червня 2026 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви щодо визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність передбачених статтею 432 ЦПК України підстав для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, оскільки не надав належної оцінки обставинам їх оформлення та видачі. Зокрема, посилається на те, що виконавчі листи були виписані у 2019 році за відсутності заяви стягувача, а фактично видані 23 вересня 2025 року на підставі заяви АТ КБ «ПриватБанк» від 11 вересня 2025 року, тобто після спливу строку їх пред`явлення до виконання, без його поновлення у встановленому законом порядку.

Також зазначає, що на момент фактичної видачі виконавчих листів вони були підписані суддею Гудковим С.В., якого звільнено з посади у відставку ще 29 серпня 2019 року, а тому, на її переконання, такі виконавчі документи видані з порушенням вимог статті 431 ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження» та відповідних інструкцій з діловодства в судах.

Вважає, що зазначені обставини свідчать про помилковість видачі виконавчих листів і не можуть розцінюватися виключно як недоліки внутрішньої організації роботи апарату суду. Крім того, вказує на наявність у виконавчих листах технічних недоліків, зокрема неправильне зазначення відомостей у графі «Номер рахунку» та відсутність штрихкодового ідентифікатора автоматизованої системи документообігу суду. У зв`язку з наведеним просить визнати обидва виконавчі листи такими, що не підлягають виконанню, а також стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на її користь витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з апеляційним переглядом справи.

Відзив на адресу Полтавського апеляційного суду не надходив.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи була присутня представник заявника, інші особи, які брали участь в розгляді справи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у справі №539/1242/16-ц від 26 листопада 2018 року позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 07 серпня 2007 року № PLL0G100000140 у розмірі 74 295,62 доларів США, що в еквіваленті складає 2 023 069,75 грн.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 07 серпня 2007 року №PLL0G100000140 у розмірі 13 783,31 доларів США - заборгованість за кредитом; 1828,36 доларів США - заборгованість за процентами за користуванням кредитом та 3 596,40 грн - заборгованість за пенею. В іншій частині позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

23 вересня 2025 року Лубенським міськрайонний судом Полтавської області видано виконавчі листи у справі № 539/1242/16-ц за підписом судді Гудкова С.В. (а.с.11-12): 1. Про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором від 07 серпня 2007 року № PLL0G100000140 у розмірі 13 783,31 доларів США - заборгованість за кредитом; 1 828,36 доларів США - заборгованість за процентами за користуванням кредитом та 3 596,40 грн - заборгованість за пенею;2. Про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судових витрат по справі у розмірі 1928,51 грн. (надалі разом – Виконавчі листи).

В обох Виконавчих листах зазначено, що строк їх пред`явлення – до 24 квітня 2022 року. Рішенням вищої ради правосуддя №2281/0/15-19 від 29.08.2019 року ОСОБА_4 звільнено з посади судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у зв`язку з поданням заяви про відставку (а.с.14).

06.04.2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Олійником О.І. було ухвалено постанову про арешт майна у виконавчому провадженні №79518879, на виконання виконавчого листа №539/1242/16-ц виданого 23.09.2025 року (а.с.18).

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, суд першої інстанції виходив із того, що пропуск стягувачем строку пред`явлення виконавчих документів до виконання не є підставою для визнання їх такими, що не підлягають виконанню, а відповідні заперечення боржника мають вирішуватися шляхом оскарження дій та рішень виконавця. Суд також зазначив, що порушення вимог інструкцій з діловодства та звільнення судді, який підписав виконавчі листи, після їх підписання не свідчать про помилковість їх видачі та не позбавляють ці документи юридичної сили, а тому не утворюють передбачених статтею 432 ЦПК України підстав для задоволення заяви.

Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду з огляду на наступне .

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: процесуально-правові та матеріально-правові.

Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

У зазначеній категорії справ саме на суд на підставі наданих сторонами доказів покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Відповідно до положень вказаної статті визначено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Разом з тим, статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства. Згідно з ч. 1, 3 вказаної статті суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З матеріалів справи вбачається, до суду із заявою звернулась ОСОБА_2 зазначила матеріально-правові та процесуально-правові підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на пропуск стягувачем встановленого законом строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, відсутність підстав для самовільного виписування виконавчих листів за відсутності відповідної заяви стягувача з «відкритою датою» видачі, та виконавчі листи від 23 вересня 2025 року у справі № 539/1242/16-ц видані за підписом судді ОСОБА_4 , який звільнений 29 серпня 2019 року з посади судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, оскільки наведені заявницею обставини не свідчать про помилковість видачі виконавчих листів або припинення обов`язку боржника у розумінні статті 432 ЦПК України. Сам по собі пропуск строку пред`явлення виконавчих документів до виконання не є підставою для визнання їх такими, що не підлягають виконанню, а питання правомірності відкриття виконавчого провадження з цих підстав може бути вирішене шляхом оскарження відповідних рішень і дій виконавця. Крім того, звільнення судді після підписання ним виконавчих листів та можливі порушення вимог інструкцій з діловодства не спростовують юридичної сили виданих документів і не утворюють передбачених законом підстав для задоволення заяви.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до переконання, що ухвала судді постановлена з дотриманням вимог закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 12 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя: _________________________ Г.Л. Карпушин

Судді: ___________________С.Б. Бутенко _________________ О.І. Обідіна