Суд: Полтавський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 13 жовтня 2026 р.
Справа: №552/10393/25
Суддя: Карпушин Г. Л.
ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 552/10393/25 Номер провадження 22-ц/814/4551/26Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 рокум. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Клименка Тараса Васильовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" на рішення Київського районного суду від 18 червня 2026 року у справі за позовом ТОВ «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач ТОВ «Бізнес позика» 22.12.2025 через систему «Електронний суд» звернувся в Київський районний суд м. Полтави з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява обґрунтована тим, що 12.01.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір № 486180-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес позика» 12.01.2024 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 486180-КС-001 про надання кредиту, відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору.
ТОВ «Бізнес позика» направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор на номер телефону, що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, який відповідачем було введено/відправлено.
Вказував, що 12.01.2024 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 486180-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», відповідно до якого позивач надав відповідачу грошові кошти в загальній сумі 5000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності.
Позивач зазначав, що ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 5000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 .
Відповідач належним чином свої зобов`язання за договором не виконав, станом на 01.12.2025 року утворилась заборгованість за Договором №486180-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 16120,72 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту -5000 грн; суми прострочених платежів по процентах - 10370,72 грн., суми прострочених платежів за комісією - 750 грн.
В своїй позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за договором № 486180-КС-001 про надання кредиту від 12.01.2024 в розмірі 16120,72 грн та понесені судові витрати зі сплати судового збору.
Рішенням Київського районного суду від 18 червня 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за договором № 486180-КС-001 про надання кредиту від 12.01.2024 в розмірі 10480 грн, 1574,56 грн. судових витрат, всього стягнути 12054 грн. 56 коп.
В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» було відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням Клименко Т.В., який діє в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» було подано апеляційну скаргу, в якій прохає рішення Київського районного суду м. Полтави від 18 червня 2026 року по справі змінити - в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" суми заборгованості за кредитним договором, а саме: змінити загальну стягнену суму з 10480 гривень на нову суму 16 120,72 (шістнадцять тисяч сто двадцять) гривень 72 копійки; в решті Рішення Київського районного суду м. Полтави від 18 червня 2026 року залишити без змін.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що рішення є таким, що ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для вирішення справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції із вказаного питання , зазначені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.
Стверджує, що відсотки по кредитному договору №486180-КС-001 нараховані в період дії договору за кожен день користування кредитом на залишок по кредиту та відповідають нормам Цивільного кодексу України, умовам Договору про надання кредиту та Правилам. Штрафні санкції та проценти передбачені ст. 625 ЦК України не нараховувались та не включені до позовних вимог. Судом не було належним чином досліджено усі необхідні докази та з`ясовано обставини справи, оскільки при ухваленні рішення не було враховано наступного.
Акцентує увагу суду, що боржником не було сплачено ЖОДНОГО платежу погашення кредиту за Договором №486180-КС-001 про надання кредиту, чим порушено зобов`язання, встановлені договором, що цілком закономірно призвело до подорожчання кредиту і збільшення процентної ставки- що чітко і заздалегідь було погоджено сторонами кредитного договору у пункті 3.2.2 Договору, а також до збільшення загальної суми нарахованих процентів за користування кредитом.
Відзив на адресу Полтавського апеляційного суду не надходив.
Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 12.01.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір № 486180-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес позика» 12.01.2024 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 486180-КС-001 про надання кредиту, відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору.
ТОВ «Бізнес позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-2330, на номер телефону НОМЕР_2 , який відповідачем було введено/відправлено.
Отже, 12.01.2024 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 486180-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», відповідно до якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності.
Також встановлено, що ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало відповідачу грошові кошти. в загальній сумі 5000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника, що підтверджено випискою по рахунку АТ «ПУМБ» від 01.01.2026.
Згідно з вказаною випискою 12.01.2024 р. на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану на ім`я ОСОБА_1 , було зараховано платіж у сумі 5000 грн. Також встановлено, що відповідачем в порушення умов укладеного договору кредитні кошти не повернуті.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами в електронній формі укладено кредитний договір, на виконання якого позивач надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 5 000 грн, однак останній своїх зобов`язань щодо їх повернення належним чином не виконав. Водночас, урахувавши погоджену сторонами орієнтовну сукупну вартість кредиту в розмірі 10 480 грн, яка включає суму основного боргу, комісію та проценти, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості саме в зазначеному розмірі, відмовивши у стягненні решти заявленої суми.
Колегія суддів вважає такий висновок районного суду вірним не в повному обсязі з наступних підстав.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України в становлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 1статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
При цьому, в ч. 1ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Вірно встановивши обставини по справі та визначившись з характером спірних правовідносин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність позивачем як факту укладання договору, так і отримання позичальником ОСОБА_1 грошових коштів на погоджених нею умовах фінансового кредиту шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором та не виконання останньою свого обов`язку по своєчасному поверненню кредитних коштів.
Поряд з тим, колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції в частині проведених розрахунків та визначеного розміру заборгованості відповідача по процентах за користування тілом кредиту, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З розрахунку заборгованості наданого позивачем вбачається, що сума нарахованих відповідачу процентів, які підлягають стягненню становить 26665,42 грн.
Судом першої інстанції було стягнуто з відповідача на користь позивача проценти за користування кредитом в сумі 4730 грн. В стягненні решти процентів було відмовлено.
Відповідно до матеріалів справи встановлено, що 12.01.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір № 486180-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес позика» 12.01.2024 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 486180-КС-001 про надання кредиту, відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору. Відповідно до п. 2.3. Кредитного договору строк дії договору складає 16 тижнів (113 календарних днів). Відповідно до п. 2.4. Кредитного договору Стандартна процентна ставка в день становить 2% фіксована. Знижена процентна ставка в день становить 1,15514127% фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Умовами договору право позивача нараховувати проценти за користування кредитом та пені після закінчення строку кредитування не передбачено.
Пунктом 3.2.2. Договору визначено, що в разі прострочення платежів за кредитом, сплата процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою, при цьому нарахування процентів за заниженою процентною ставкою припиняється.
Відповідно до частини третьої статті 213 цього Кодексу при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.
За визначенням статті 549 ЦК України неустойка (штраф, пеня) як вид забезпечення зобов`язання є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Виконання зобов`язання може бути забезпечене неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому договором або законом можуть бути встановленні інші види забезпечення виконання зобов`язань.
Неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов`язання. За допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання. Неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.
Таким чином, умови наявного між сторонами кредитного договору передбачають нарахування та сплату, тобто розмір процентної ставки за користування тілом кредиту у разі, коли терміни внесення платежів не порушено (знижена процентна ставка); та збільшених процентів (стандартна процентна ставка), які нараховувалися на загальну суму заборгованості за кредитом, яка виникла у зв`язку порушення строків погашення кредиту та процентів. Тобто, у даних спірних правовідносинах збільшена частина процентів за стандартною процентною ставкою на загальну заборгованість за кредитом, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань, є за своєю юридичною природою пенею.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі №6-1964цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для всіх судів України.
В межах строку кредитування позивачем було нараховано 10370,72 грн процентів за користування кредитом, з них 1270.72 грн. виходячи із зниженої процентної ставки в розмірі 1,15514127 % в день, та 9100 грн. процентів у зв`язку із застосуванням стандартної процентної ставки в розмірі 2% (пені).
Виходячи з викладеного проценти за користування кредитом в сумі 5000 грн., виходячи з процентної ставки 1,15514127% в день за період (12.01.2024 по 03.05.2024 року), підлягають стягненню з останньої, в остаточному розмірі 6469,12 грн.
Розрахунки суду першої інстанції в цій частині, враховуючи викладене вище, є необґрунтованими, оскільки не відповідають істотним умовам договору.
При цьому колегія суддів, враховуючи що сторони у пунктах 3.2.2., 6.1. договору погодили нарахування пені за порушення виконання зобов`язання, вважає в цілому вимоги позивача щодо стягнення різниці розрахунку процентів проведеного судом в сумі 2200 грн правомірними.
Проте, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Враховуючи викладене, підстав для стягнення з відповідача зазначених процентів у розмірі 2200 грн, які за своєю юридичною природою є пенею, не вбачається.
Отже, в цій частині доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження та підлягають частковому задоволенню.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід змінити, змінивши розмір заборгованості за нарахованими процентами до 6469,12 грн. та збільшивши загальний розмір стягнення із 10480 грн. до 12219,12 грн.
Рішення районного суду в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, апеляційним судом не переглядалось.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України слід змінити розподіл судових витрат.
Оскільки позов задоволено на 76,16 % слід стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1844,89 грн. та за подачу апеляційної скарги у розмірі 3041,36 грн, а всього 4886,25 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Клименка Тараса Васильовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика"- задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду від 18 червня 2026 року - змінити збільшивши загальний розмір заборгованості за кредитом, яка підлягає стягненню з відповідача до 12219,12 грн., яких: 5000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 6469,12 грн - заборгованість за процентами; 750 грн. - заборгованість за комісією.
Змінити розподіл судових витрат, стягнувши із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у загальному розмірі 4886,25 грн.
В іншій частині рішення районного - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 14 жовтня 2026 року.
Головуючий суддя : __________________________ Г.Л. Карпушин
Судді: __________________ С.Б. Бутенко _________________ О.І. Обідіна
Оригінал: reyestr.court.gov.ua