Суд: Житомирський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №294/1721/25
Суддя: Чеботаренко О. Л.
УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №294/1721/25 Головуючий у 1-й інст. БІЛЕРА І. В.
Номер провадження №33/4805/1372/26
Категорія ст.130 КУпАП Доповідач Чеботаренко О. Л.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Чеботаренко О.Л., за участі: секретаря Романенко Т.Р., захисника – адвоката Ковальчука А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Ковальчука А.О., в інтересах ОСОБА_1 на постанову Чуднівського районного суду Житомирської області від 02 вересня 2026 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Чуднівського районного суду Житомирської області від 02 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, 27.09.2025 о 15 год. 00 хв. водій ОСОБА_1 поблизу с. Певна на трасі Кременець-Біла Церква-Софіївка, 173 км, керував автомобілем «ВАЗ 2115», днз НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки із використанням приладу Драгер Алкотест проба 1417, становить 2.56 проміле, чим порушив п.2.9.а.ПДР.
Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Ковальчука А.О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що постанова є незаконною, та прийнята з значними порушеннями процесуальних норм права.
Зазначає, що суд першої інстанції не дотримався вимог закону та розглянув справу у відсутності ОСОБА_1 та його захисника.
Стверджує, що обставини, які давали поліцейському право вимагати від ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, були відсутні, оскільки коли поліція була на місці ДТП, то водія на місці події не було.
На його переконання, відеозапис підтверджує порушення працівниками поліції дотримання вимог КУпАП та відомчих інструкцій, оскільки з відеозапису вбачається, що фактично пояснення пише працівник поліції самостійно, в потім каже , що треба писати Михніцькому О.О. «з моїх слів записано».
Також захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, посилаючись на поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження.
Вивчивши клопотання адвоката Ковальчука А.О. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи судом першої інстанції був здійснений за його відсутності. Копію оскаржуваної постанови ОСОБА_2 отримав 02 вересня 2026року, однак через хворобу він не зміг своєчасно підготувати апеляційну скаргу .
Відтак, зазначені обставини свідчать про те, що строк на апеляційне оскарження був пропущений ОСОБА_2 з поважних причин, тому підлягає поновленню.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що апеляційний перегляд судового рішення гарантовано учасникам справи п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, статтею 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) та практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника – адвоката Ковальчука А.О., який вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції загалом дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.9а ПДР, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає положенням статей 283, 284 КУпАП.
Так, з протоколу по адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №466779 від 27.09.2025 вбачається, що 27.09.2025 о 15 год. 00 хв. водій ОСОБА_1 поблизу с. Певна на трасі Кременець-Біла Церква-Софіївка, 173 км, керував автомобілем «ВАЗ 2115», днз НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки із використанням приладу Драгер Алкотест проба 1417, становить 2.56 проміле, чим порушив п.2.9.а.ПДР. та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
За змістом п.2.9а Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст.266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).
Відповідно до п.6 І-го розділу Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться в присутності двох свідків. Матеріали обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
З огляду на наведене, вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.9а Правил дорожнього руху України, підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №466779 від 27.09.2025 за ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- роздруківкою приладу Драгер Алкотестеру №1471, згідно якого результат огляду ОСОБА_1 о 16.14 г становить 2,56 проміле;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, зі змісту якого вбачається, що огляд проведений за допомогою приладу Драгер 6810. Результат огляду - 2,56 проміле;
- розпискою про роз`яснення прав та обов`язків, передбачених ст. 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП;
- розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан алкогольного сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу;
- розпискою про ознайомлення водія з вимогами ч. 1 ст. 266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом;
- розпискою щодо передачі керування особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 27.09.2025;
- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5818692 щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.2 ст. 126 КУпАП;
- довідкою про отримання посвідчення водія на право керування транспортним засобом та щодо притягнення до адміністративної відповідальності, згідно якої у водія ОСОБА_1 вилучено посвідчення водія;
- відеозаписом, долученим до протоколу про адміністративне правопорушення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності і взаємозв`язку та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені і зібрані у визначеному процесуальним законом порядку.
На наявному в матеріалах справи відеозаписі об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення та в достатньому обсязі для вирішення питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 .
З наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що при зупиненні іншого транспортного засобу поліцейський запитує, де водій після ДТП , на що особи, які перебувають там, пояснюють, що водія везуть в лікарню, оскільки він потребує медичної допомоги. У подальшому транспортні засоби вирушають до місця ДТП. На місці ДТП, на якому знаходиться транспортний засіб в пошкодженому стані у кюветі, невстановлена особа з явними ознаками травм голови заявила поліцейському, що водій транспортного засобу втік у ліс, а його хлопці мали підкинути до м. Бердичів, і чий транспортний засіб перебуває у кюветі, він не знає. Зазначена особа у подальшому називається ОСОБА_1 , з пошкодженого транспортного засобу витягує та надає документи на автомобіль, а саме страховий поліс, оформлений на нього ж. Після цього він розповів поліцейському, що саме він на цьому ж автомобілі їхав в сторону м. Бердичева, перед тим за дві години вживав пиво. Поліцейський запропонував пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у найближчому медичному закладі. ОСОБА_1 у подальшому погодився. Під час проведення огляду на місці прилад Драгер показав результат 2,56 проміле. Після чого ОСОБА_1 почав надавати пояснення, які записувалися з його слів працівником поліції. ОСОБА_1 повідомляв про обставини ДТП , зазначив, що рухався зі швидкістю 160 км/г, не впорався з керуванням, в машині більше нікого не було. Зазначив, що з приводу ДТП претензій ні до кого не має. Після прочитання пояснень підтвердив їх правдивість своїм підписом. Під час складання адміністративних матеріалів, в тому числі за ч. 2 ст. 126 КУпАП, ОСОБА_1 ознайомлено з його правами та обов`язками.
Даний відеозапис сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки фіксує обставини, які відносяться до зазначеної у протоколі події та не містить ознак фальсифікації. Відеоматеріал наявний у достатньому об`ємі для з`ясування дійсних обставин справи.
Твердження апеляційної скарги про відсутність у працівників поліції законних підстав вимагати від ОСОБА_1 проходження огляду на стан сп`яніння з огляду на його відсутність на місці ДТП є безпідставними, оскільки така обставина сама по собі не виключає можливості встановлення особи, яка керувала транспортним засобом, та з`ясування обставин дорожньо-транспортної пригоди. При цьому факт відсутності водія на місці події на момент прибуття поліцейських не спростовує можливості виникнення передбачених законом підстав для проведення огляду після встановлення його особи. Суд звертає увагу на те, що поліцейський неодноразово інформує про те, що надійшло повідомлення від свідка ДТП, який і повідомив і про обставини ДТП, і про водія автомобіля, з яким безпосередньо спілкувався після ДТП. Таким чином , поліцейський був зобов`язаний перевірити вказану інформацію та встановити осіб, які причетні до ДТП, що ним і було виконано і після того, як ОСОБА_3 підтвердив, що керував автомобілем та вчинив ДТП, йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння.
Посилання захисника на те, що текст пояснень ОСОБА_1 був записаний працівником поліції, не свідчить про порушення вимог законодавства, оскільки особа самостійно повідомляла відповідні відомості та власноруч підписала складені пояснення, підтвердивши їх зміст, не висловивши при цьому заперечень. Сам по собі факт запису пояснень іншою особою не ставить під сумнів їх достовірність і не є підставою для визнання їх недопустимим доказом.
При цьому захисником не наведено конкретних обставин, які б свідчили про примушування ОСОБА_1 до надання пояснень, викривлення їх змісту чи позбавлення можливості викласти власну позицію.
Щодо розгляду справи у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, то відповідно до статті 268 КУпАП розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, допускається за умови її належного повідомлення про місце і час розгляду та відсутності передбачених законом перешкод для розгляду справи.
Тому доводи апеляційної скарги про порушення права ОСОБА_1 на захист є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції неодноразово відкладав розгляд справи за клопотаннями захисника, забезпечуючи можливість реалізації права на правову допомогу. Водночас, повторні клопотання про відкладення судових засідань 26.08.2026 та 02.09.2026 були мотивовані зайнятістю захисника в інших судових процесах, попри його належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. За таких обставин суд мав підстави врахувати необхідність дотримання розумних строків розгляду справи та недопущення її затягування. Тому сам факт відсутності ОСОБА_1 та його захисника не свідчить про незаконність постанови, оскільки вони були належно повідомленні про місце і час розгляду..
При цьому, як зазначено у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
На осіб, які беруть участь у справі, також покладається обов`язок не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
ОСОБА_1 зобов`язаний цікавитись відомим йому провадженням, не ухилятись від отримання інформації про рух справи та не допускати свідомих маніпуляцій для затягування судового процесу.
Необхідними передумовами ефективного судочинства є добросовісне використання учасниками справи процесуальних прав (недопущення зловживання цими правами), добросовісне виконання встановлених законом обов`язків, дотримання всіма суб`єктами судового провадження етичних норм.
Здійснюючи свою діяльність на професійній основі, судді та адвокати зобов`язані демонструвати і пропагувати високі стандарти процесуальної поведінки.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Також прецедентна практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким.
Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
Крім того, згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягується до адміністративної не є обов`язковою.
Апеляційний суд зазначає, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на подання клопотань про відкладення розгляду справи є гарантією реалізації права на захист, однак таке право не є безмежним та не може використовуватись як засіб затягування провадження.
Неодноразове подання клопотань про відкладення розгляду справи може свідчити про недобросовісне користування процесуальними правами та суперечить принципу розумних строків розгляду справи.
Суд першої інстанції не порушував право особи на захист, неодноразово повідомляв останнього та його захисника про розгляд справи, та відкладав розгляд справи, чим фактично забезпечено достатній час для реалізації права на захист, однак ОСОБА_1 та його захисник розпорядився своїми права на власний розсуд та не з`являлися в судові засідання.
Наведені захисником доводи не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не є обставинами, які виключають винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, а також не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §41.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не надано.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст.294 КУпАП, суд
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання адвоката Ковальчука Андрія Олександровича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02 вересня 2026 року задовольнити.
Поновити адвокату Ковальчуку Андрію Олександровичу строк на апеляційне оскарження постанови Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 вересня 2026 року.
Апеляційну скаргу адвоката Ковальчука Андрія Олександровича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Чуднівського районного суду Житомирської області від 02 вересня 2026 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.Л. Чеботаренко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua