Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №295/6821/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/6821/26 Головуючий у 1-й інст. Зосименко О. М.

Категорія 60 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого – судді Галацевич О.М.

суддів: Григорусь Н.Й.,

Панкеєвої В.А.

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 295/6821/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення коштів в порядку спадкування

за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 13 липня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Зосименко О.М., у місті Житомирі,

в с т а н о в и в :

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення у порядку спадкування недоотриманої за життя його батька ОСОБА_2 пенсії у розмірі 69 137,46 грн, нарахованої на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 березня 2023 року у справі №240/30965/22.

Позов обґрунтовував тим, що зазначеним рішенням адміністративного суду, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та зобов`язано відповідача здійснити з 22 травня 2022 року нарахування і виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживав на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

На виконання цього рішення відповідач провів перерахунок пенсії та визначив суму заборгованості у розмірі 69 903,51 грн, однак за життя ОСОБА_2 її не виплатив.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач є його сином та єдиним спадкоємцем, який у встановлений законом строк прийняв спадщину. Звернення позивача до органу Пенсійного фонду щодо виплати зазначених коштів залишилося без задоволення з посиланням на відсутність бюджетного фінансування.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 13 липня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування неодержані за життя ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , нараховані відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за рішенням суду у справі № 240/30965/22 кошти у розмірі 68 937,46 грн.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 050,24 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове – про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування апеляційної скарги посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зазначає, що виплата заборгованості з пенсійних виплат, нарахованих на виконання судових рішень, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в межах передбачених бюджетних призначень та в порядку черговості надходження судових рішень відповідно до встановленого законодавством механізму погашення такої заборгованості.

Посилається на те, що після централізації фінансування пенсійних виплат функції з їх виплати покладені безпосередньо на Пенсійний фонд України, а не на його територіальні органи. У зв`язку із цим Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не має повноважень та відповідних коштів для самостійного здійснення спірної виплати.

Вказує, що звернення позивача щодо виплати недоотриманої пенсії обліковано в інформаційній системі Пенсійного фонду України, відповідну суму заборгованості включено до переліку судових рішень, за якими здійснюється виплата коштів спадкоємцям померлих пенсіонерів, а в інформаційній системі стягувача за рішенням суду у справі № 240/30965/22 змінено на ОСОБА_1 .

Вважає, що вимога позивача про виплату відповідних коштів має вирішуватися в межах виконання раніше ухваленого судового рішення, а не шляхом пред`явлення нового позову про стягнення тієї самої заборгованості. На думку скаржника, повторне звернення до суду з вимогою про виплату вже нарахованих на виконання судового рішення сум не узгоджується з установленим законодавством порядком виконання судових рішень.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечує проти її доводів, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Зазначає, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08 березня 2023 року, яке набрало законної сили, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зобов`язано здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На виконання цього рішення відповідачем нараховано 69 903,51 грн, однак за життя пенсіонера зазначені кошти виплачені не були.

Посилається на те, що позивач є єдиним спадкоємцем після смерті батька, а тому має право на отримання належних спадкодавцю, але не виплачених за життя пенсійних сум. Вважає, що нараховані на виконання судового рішення кошти є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для відмови в їх виплаті.

Наголошує, що після нарахування відповідних сум у відповідача виник обов`язок щодо їх виплати, який не залежить від наявності бюджетних призначень. При цьому посилання відповідача на відсутність повноважень щодо фінансування пенсійних виплат вважає безпідставними, оскільки на територіальні органи Пенсійного фонду України покладено обов`язок забезпечувати своєчасну та в повному обсязі виплату пенсій.

Також заперечує проти доводів апеляційної скарги щодо необхідності заміни сторони у виконавчому провадженні та можливості повторного стягнення коштів, зазначаючи, що позивач звернувся до суду за захистом власного права на отримання належних йому в порядку спадкування коштів, які залишилися невиплаченими після смерті батька.

Вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи її учасники в судове засідання не з`явилися.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Войтевич А.С. подав до апеляційного суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Ураховуючи волевиявлення представника позивача щодо розгляду справи за відсутності його та позивача, належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності її учасників.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08.03.2023 у справі №240/30965/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 22.05.2022 нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено законом на 01 січня календарного року (а.с.14-16).

Рішення суду від 08.03.2023 у справі № 240/30965/22 боржником виконане частково, а саме: на його виконання здійснено донарахування коштів у сумі 69 903,51 грн, які за життя ОСОБА_2 виплачені не були.

Згідно довідки про здійснення виплати на виконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, та відповідно до заяви про виплату недоотриманої пенсії № 2859 від 26.09.2025 року за померлого ОСОБА_2 , ОСОБА_1 проведено виплату коштів в сумі 966,05 грн. Станом на 13.05.2026 року залишок заборгованості по судовому рішенню від 08.03.2023 по справі № 240/30965/22 за період з 22.05.2022 по 30.09.2024 складає 68 937,46 грн (а.с.36-39).

Отже, право ОСОБА_2 на відповідні пенсійні виплати було підтверджене судовим рішенням, а їх конкретний розмір визначений відповідачем ще за життя пенсіонера.

ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 24.06.2025 року, не отримавши нарахованих йому коштів (а.с.8).

ОСОБА_1 є сином померлого та єдиним спадкоємцем, який своєчасно прийняв спадщину, що підтверджується довідкою державного нотаріуса Овруцької державної нотаріальної контори від 05.02.2026 року № 210/02-14, витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі (а.с.9).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що нарахована, але не виплачена за життя спадкодавця сума пенсії належала йому на день смерті, а тому право на її одержання перейшло до позивача як спадкоємця.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Положеннями статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що сума пенсії, яка належала пенсіонерові і залишилася недоодержаною у зв`язку з його смертю, виплачується членам його сім`ї, які проживали разом із ним, а у разі їх відсутності або незвернення у встановлений законом строк входить до складу спадщини.

У постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та неоскарження ним відповідних дій фонду не зумовлюють припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляють його спадкоємців можливості успадкувати право на їх отримання. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається, а відповідні суми в розумінні статті 1227 ЦК України вважаються такими, що належали йому до виплати.

Водночас слід розмежовувати право на призначення або перерахунок пенсії, яке нерозривно пов`язане з особою пенсіонера і припиняється з його смертю, та право на одержання вже нарахованих, але не виплачених йому сум.

Право вимагати призначення або перерахунку пенсійних виплат за період, щодо якого відповідне право за життя пенсіонера не було реалізоване та не підтверджене у встановленому порядку, до спадкоємців не переходить. Натомість суми пенсії, право на які встановлено за життя пенсіонера та розмір яких визначено уповноваженим органом, є майновим активом, що може перейти до членів сім`ї або увійти до складу спадщини.

Аналогічний підхід викладено у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі №428/6685/19, від 23 лютого 2022 року у справі №428/10113/20, відповідно до яких нараховані, але не виплачені за життя соціальні виплати можуть бути успадковані.

У цій справі позивач не ставить питання про призначення або перерахунок пенсії померлому батькові та не просить встановити право спадкодавця на пенсійну виплату, якого не існувало або яке не було реалізоване за його життя.

Натомість право спадкодавця на отримання відповідних пенсійних виплат уже підтверджене рішенням адміністративного суду, яке набрало законної сили, а сума належного до виплати підвищення визначена самим відповідачем. Після часткової виплати позивачу 966,05 грн залишок заборгованості становить 68 937,46 грн.

Отже, після смерті ОСОБА_2 до позивача перейшло не особисте право пенсіонера на перерахунок пенсії, а майнове право на одержання конкретної суми, яка була нарахована та належала спадкодавцеві, проте не була отримана ним за життя.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач мав захищати своє право виключно шляхом заміни сторони у справі або виконавчому провадженні, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Процесуальне правонаступництво є механізмом продовження участі правонаступника у відповідних процесуальних правовідносинах, однак не виключає права спадкоємця на судовий захист належного йому майнового права, якщо присуджені спадкодавцеві кошти фактично не виплачені, а орган, зобов`язаний здійснити виплату, заперечує або не визнає право спадкоємця на їх отримання.

У справі, яка переглядається, предметом позову є не повторне вирішення публічно-правового спору щодо правомірності нарахування пенсії та не повторне покладення на відповідача обов`язку здійснити її перерахунок, а захист спадкового майнового права позивача на конкретну, вже визначену суму пенсійної виплати.

Тому звернення позивача з цим позовом не змінює змісту ухваленого у справі №240/30965/22 рішення та не є повторним вирішенням спору, який уже був предметом розгляду адміністративного суду.

Посилання скаржника на постанови Верховного Суду, в яких вирішувалися питання процесуального правонаступництва у публічно-правових спорах або заміни сторони у виконавчому провадженні, не є релевантними до спірних правовідносин, оскільки не спростовують права спадкоємця на одержання вже нарахованих, але не виплачених спадкодавцеві за життя сум пенсії та не стосуються захисту такого права в порядку цивільного судочинства.

Твердження відповідача про те, що в інформаційній системі Пенсійного фонду України стягувача за рішенням суду у справі № 240/30965/22 змінено на ОСОБА_1 , не свідчить про здійснення процесуального правонаступництва у цій справі, оскільки доказів заміни стягувача у встановленому процесуальним законом порядку матеріали справи не містять.

При цьому відповідач не заперечує, що звернення позивача щодо виплати недоотриманої пенсії ним прийнято до розгляду, а визначена сума заборгованості внесена до відповідного переліку для виплати спадкоємцю.

Доводи апеляційної скарги про те, що з 01 квітня 2021 року фінансування пенсійних виплат централізовано та здійснюється Пенсійним фондом України, а територіальні органи не є розпорядниками відповідних бюджетних коштів, також не є підставою для відмови у позові.

Саме Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області було учасником правовідносин із ОСОБА_2 , допустило протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати йому підвищення до пенсії, було відповідачем у справі №240/30965/22, на виконання судового рішення здійснило перерахунок і визначило конкретну суму заборгованості.

Зміна внутрішнього порядку фінансування, розподілу бюджетних повноважень між Пенсійним фондом України та його територіальними органами, а також установлення черговості виконання судових рішень не припиняють і не обмежують майнового права особи на одержання належних їй коштів.

Відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для невиконання державним органом установленого законом і підтвердженого судовим рішенням грошового зобов`язання та не звільняє його від відповідальності за порушення права позивача.

Порядок виконання судового рішення, джерело фінансування та черговість фактичного перерахування коштів стосуються стадії його виконання, але не впливають на існування самого майнового права позивача та не можуть бути підставою для відмови в його судовому захисті.

При цьому задоволення позову не покладає на відповідача нового обов`язку з нарахування пенсійної виплати, оскільки її розмір уже визначений самим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області на виконання рішення адміністративного суду.

За таких обставин суд першої інстанції, встановивши, що право ОСОБА_2 на підвищення до пенсії було підтверджене судовим рішенням, розмір заборгованості визначений відповідачем, а позивач є його спадкоємцем і прийняв спадщину, дійшов правильного висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 недоотриманої спадкодавцем суми пенсії.

Суд першої інстанції повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, та не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив його з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області необхідно залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 13 липня 2026 року - без змін.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанцій, немає.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 13 липня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді: