Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №157/967/23 — Волинський апеляційний суд

Суд: Волинський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №157/967/23

Суддя: Карпук А. К.

Справа № 157/967/23Головуючий у 1 інстанції: Антонюк О. В.

Провадження № 22-ц/802/1096/26 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів – Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І.,

секретар Черняк О.В.

з участю: представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та стягнення грошової компенсації вартості частки у спільному майні подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_5 подану його представником ОСОБА_1 на рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 05 червня 2026 року в складі судді Антонюк О. В.,

встановив:

У вересні 2023 позивач ОСОБА_5 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_3 ( ОСОБА_6 ) мотивуючи такими обставинами.

З 16 лютого 2021 року по 06 вересня 2022 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. Проживали у АДРЕСА_1 . До укладення шлюбу, з осені 2019 року вони з відповідачкою проживали однією сім`єю як подружжя без реєстрації шлюбу. Проживаючи однією сім`єю з відповідачкою без реєстрації шлюбу несли спільні витрати, планували та мали спільний бюджет, спільне харчування, спільний побут, придбавали майно для спільного користування, приймали участь у витратах на придбання, утримання та ремонт житла, мали взаємні права та обов`язки. У зазначений період він працював на будівництві в Київській області (м. Бровари), на кожні вихідні він приїжджав додому в м. Камінь-Каширський до відповідачки, з якою вони разом проживали. Проживаючи однією сім`єю з відповідачкою без реєстрації шлюбу, вони також вели спільне господарство, що згідно з рішенням Конституційного Суду України від 03.06.1999 у справі №1-8/99 є обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї. За період проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ними було придбано певне майно, у тому числі квартира (в якій вони проживали), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена квартира була придбана у ОСОБА_7 за його власні кошти. Домовлялась про придбання квартири в ОСОБА_7 його мати ОСОБА_8 . Оплативши квартиру (оплата, яка проводилась ОСОБА_7 та його дружині ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ) шляхом перерахування ним грошових коштів на картковий рахунок подружжя протягом липня 2019 року по лютий 2020 року. В подальшому, 30 квітня 2020 року приватним нотаріусом Горбачуком І.М. було посвідчено договір купівлі-продажу цієї квартири ОСОБА_11 , його цивільною дружиною. Розрахунок за квартиру проводився ним через установи банку у безготівковий спосіб. Придбавши та оформивши квартиру, вони спільно проводили ремонт житла, роботи виконували місцеві майстри будівельники, а саме, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 . Розрахунок з майстрами за проведені роботи здійснювався ним особисто, які можуть засвідчити про їхнє спільне проживання як подружжя та ведення ними спільного побуту. Після завершення ремонту вони проживали в зазначеній квартирі до останнього часу (до розірвання шлюбу). За період проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу вони спільно відпочивали, відвідували друзів, планували свій побут, жили звичайним життям як подружжя. Дані обставини можуть підтвердити свідки, зокрема, ОСОБА_8 . Також у цей період часу (з осені 2019 року по червень 2020 року) ним для потреб сім`ї у відремонтовану квартиру по АДРЕСА_1 було придбано всю побутову техніку, а саме 2 телевізори, холодильник, пилосос, набір кухонних меблів з технікою, м`які меблі тощо. Придбання квартири, проведення ремонту, придбання побутової техніки тощо здійснювалось за його особисті кошти для потреб їхньої сім`ї. Його доходи на будівництві в Київській області давали можливість придбавати майно та здійснювати витрати на проведення ремонту у придбаній квартирі, що підтверджується копією декларації про доходи за 2020 рік. 16 лютого 2021 року в Ковельському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) було зареєстровано шлюб між ним та відповідачкою. Факт спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу йому необхідно встановити для вирішення в подальшому питання про визнання майна, набутого у той період, спільною сумісною власністю подружжя.

Просив встановити факт проживання однією сім`єю як подружжя без реєстрації шлюбу з осені 2019 року до 16 лютого 2021 року його та ОСОБА_11 , визнати спільною сумісною власністю його та відповідачки придбану під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1701242607214), стягнути з ОСОБА_11 на його користь грошову компенсацію у розмірі 745 241 грн 22 коп., що становить половину вартості спільного сумісного майна подружжя, а саме автомобіля марки «BMW X1», 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 та навантажувача марки «KOMATSU WA90-5», 2007 року випуску, тип палива - дизель, тип кузова - навантажувач фронтальний, стягнути з ОСОБА_11 на його користь понесені ним витрати на оплату судового збору в сумі 9 595 грн, за проведення автотоварознавчого дослідження транспортних засобів 2 000 грн та витрати на правничу допомогу, орієнтовний розмір яких становитиме 30 000 грн.

ОСОБА_3 звернулася у суд із зустрічним позовом до ОСОБА_5 , мотивуючи тим, що до переліку спільного сумісного майна подружжя не включено окреме спільно нажите майно.

Зокрема, під час шлюбу за спільні кошти подружжя ними було придбано 30 липня 2021 року вантажний автомобіль марки «FORD TRANSIT CUSTOM», 2018 року випуску, ідентифікаційний номер кузова (VIN) НОМЕР_2 , який було зареєстровано в територіальному сервісному центрі МВС № 0743 на її ім`я, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , а отже цей транспортний засіб підлягає включенню до обсягу спільно набутого майна подружжя та підлягає поділу. Вартість вказаного автомобіля згідно з висновком судового експерта Лук`янчука О.С. №41 від 23 червня 2023 року станом на 23 червня 2023 року становить 588 411 грн. Цей транспортний засіб після розлучення залишився у володінні колишнього чоловіка, а тому у разі поділу майна подружжя в натурі просить цей транспортний засіб залишити у власності ОСОБА_5 . Також 19 вересня 2021 року ними придбано автомобіль марки «BMW X1» 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 , ІНТЗ НОМЕР_1 , який також зареєстрований на її ім`я і який включено до обсягу спільного майна подружжя за первинним позовом. Цей автомобіль на даний час перебуває у її володінні та просить у разі поділу майна подружжя в натурі цей транспортний засіб залишити у її власності. Разом з тим, вона не погоджується з оцінкою цього транспортного засобу, який оцінено судовим експертом ОСОБА_17 у розмірі 445 410 грн та просить застосувати ціну цього автомобіля в розмірі 425 000 грн, оскільки саме за таку ціну цей автомобіль було придбано при його купівлі, а за два роки експлуатації його технічний стан не покращився, а навпаки внаслідок амортизаційного зносу вартість автомобіля зменшилась. Також, під час шлюбу за спільні кошти подружжя ними було придбано: 07 травня 2021 року - автомобіль марки «КАМАЗ 5410», 1992 року випуску, ідентифікаційний номер шасі (рами) (VIN) НОМЕР_5 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_6 , вартістю 226 720 грн, який було зареєстровано на ім`я відповідача ОСОБА_5 ; 06 липня 2021 року – автомобіль марки «BMW, 520D», 2011 року випуску, ідентифікаційний номер кузова (VIN) НОМЕР_7 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_8 , вартістю 530 610 грн, який було зареєстровано на ім`я відповідача ОСОБА_5 ; 28 жовтня 2021 року - причіп ПГМФ 8304-02, 2017 року випуску, ідентифікаційний номер шасі (рами) (VIN) НОМЕР_9 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_10 , вартістю 34 142 грн, який було зареєстровано на ім`я відповідача ОСОБА_5 , а отже всі ці транспортні засоби підлягають включенню до обсягу спільно набутого майна подружжя та підлягають поділу. Враховуючи ту обставину, що відповідно до вимог ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними у натурі, а автомобілі (як і причіп) є неподільною річчю, тому в порядку поділу спільного сумісного майна в натурі просить суд залишити у її власності легковий автомобіль марки «BMW X1», 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 вартістю 425 000 грн, а вантажний автомобіль марки «FORD TRANSIT CUSTOM», 2018 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , вартістю 588 411 грн. Натомість у власності ОСОБА_5 просить залишити наступне майно: вантажний автомобіль марки «FORD TRANSIT CUSTOM», 2018 року випуску, ідентифікаційний номер кузова (VIN) НОМЕР_2 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , вартістю 588 411 грн; автомобіль марки «КАМАЗ 5410», 1992 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_6 , вартістю 226 720 грн, причіп ПГМФ 8304-02, 2017 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_11 , вартістю 34 142 грн, а всього вартістю 849 273 грн, стягнувши з відповідача (позивача за первинним позовом) на її користь грошову компенсацію у розмірі різниці у вартості її ідеальної частки, що складе 212 136 грн 50 коп ( 849273+425000 = 12742732 : 2 = 637136,5 - 425000 = 212136,50 ) грн. Оскільки автомобіль марки «BMW 520D», 2011 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_8 , вартістю 530 610 грн було відчужено (перереєстровано) відповідачем уже після розлучення (06 жовтня 2022 року) без її згоди, чим порушено вимоги ч. 2 ст. 369 ЦК України та ст. 68 СК України, тому з відповідача (позивача за первинним позовом) підлягає стягненню на її користь 1/2 частина вартості цього автомобіля, тобто 265 305 грн, а всього, підлягає стягненню з відповідача (позивача за первинним позовом) на її користь 212136,50 + 265305 = 477 441 грн 50 коп. Ціна позову у цій справі складає 1/2 частину від вартості усього майна, що підлягає поділу, вартість якого складає 1 804 883, а отже 1/2 частина складе 902 441, 50 грн. Оскільки нею сплачено судовий збір у розмірі 5 067 грн 05 коп. при поданні зустрічної позовної заяви в первинній редакції від 26 червня 2023 року, тому додатково нею сплачено судовий збір у розмірі 3 957 грн 36 коп. У подальшому розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката по супроводу справи у суді першої інстанції складе орієнтовно 20 000 грн, які просить стягнути з відповідача на її користь відповідно до норм ст. 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Рішенням Камінь-Каширського районного суду від 05 червня 2026 року ухвалено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю і стягнення грошової компенсації вартості частки у спільному майні подружжя та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію різниці у вартості транспортних засобів у розмірі 467 236 (чотириста шістдесят сім тисяч двісті тридцять шість) гривень 50 копійок.

Залишити у власності ОСОБА_3 автомобіль марки «BMW X1», 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_4 .

Визнати за ОСОБА_5 право власності на автомобіль марки «FORD TRANSIT CUSTOM», 2018 року випуску, н.з. НОМЕР_3 .

Залишити у власності ОСОБА_5 автомобіль марки «КАМАЗ 5410», 1992 року випуску, н.з. НОМЕР_6 , та причіп «ПГМФ 8304-02», 2017 року випуску, н.з. НОМЕР_11 .

У решті позову ОСОБА_5 відмовити.

У решті зустрічного позову ОСОБА_3 відмовити.

Ухвалою Камінь-Каширського районного суду від 24 червня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_5 , поданої представником Хомичем Ю.В. про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 02 липня 2026 року заяву відповідачки ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Ухвалено стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 54909 грн 17 коп.

Стягнути із ОСОБА_5 в дохід держави судовий збір 422 грн 67 коп.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду першої інстанції в оскраженій частині. Ухвалити нове судове рішення, яким встановити факт проживання однією сім`єю як подружжя без реєстрації шлюбу з осені 2019 року до 16 лютого 2021 року його та ОСОБА_11 , визнати спільною сумісною власністю його та відповідачки придбану під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1701242607214),скасувати висновок суду про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 467 236.50 грн., провести новий розрахунок компенсації з урахуванням фактичного правового режиму «FORD TRANSIT CUSTOM», та реальної вартості «BMW, 520D», 2011, правових наслідків відчуження навантажувача марки «KOMATSU WA90-5», 2007 року випуску, з врахуванням сплачених ним 400000 грн. за мировою угодою і витрат на ремонт BMW Х1. Cуд неповно з`ясував обставини справи щодо спільного проживання з відповідачкою однією сім`єю без реєстрації шлюбу з осені 2019 року, суд визнав факт оплати ним коштів за спірну квартиру, однак безпідставно не визнав її об`єктом права спільної сумісної власності, надавши перевагу формулюванню укладеного договору над реальними обставинами придбання квартири, безпідставно відмовив у стягненні компенсації за відчужений відповідачкою навантажувач марки «KOMATSU WA90-5», безпідставно взяв до уваги реальну вартість неушкодженого автомобіля «BMW, 520D», 2011, у той час як він буз знищений унаслідок ДТП і проданий за 130000 грн., не взяв до уваги сплачених ним коштів у розмірі 400000 грн. за мировою угодою за наслідками ДТП, не врахував витрати на ремонт BMW Х1. Cуперечливим є висновок суду щодо передачі йому автомобіля «FORD TRANSIT CUSTOM», оскільки рішенням суду від 18.06.2025 цей автомобіль витребувано у власність ОСОБА_3 від третьої особи як такий, що вибув із власності поза її волею.

З апеляційної скарги вбачається, що представник позивача оскаржує рішення у відповідній частині, а тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачка просить рішення суду залишити без змін, спростовує аргументи апеляційної скарги, посилається на відсутність доказів про спільне проживання з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, оскільки вони спільно не проживали як сім`я, безпідставність вимог про врахування коштів, сплачених за мировою угодою та на ремонт BMW Х1.

У зв`язку з поданим відзивом на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_1 подала додаткові пояснення, які за своїм змістом є запереченням на відзив.

Зазначає з посиланням на правові позиції Верховного Суду у справах щодо встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, що сам по собі факт роботи ОСОБА_5 у Київській області не спростовує існування сімейних відносин, ураховуючи, що він сплатив гроші за квартиру, у якій вони згодом стали проживати, безпідставно суд не взяв показань матері позивача, допитаної як свідок, вимоги відповідача про стягнення вартості неушкодженого автомобіля «BMW, 520D» штучно завищують розмір компенсації на користь відповідачки. Сам факт виникнення зобов`язання за мировою угодою під час шлюбу потребує з`ясування зв`язку цього зобов`язання із використанням спільного майна та вплив цієї виплати на загальний баланс майнових прав сторін. Заперечує вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді, зазначає, що надання платіжної інструкції про понесені витрати не є доказом співмірності, відповідності наданої допомоги складності справи, вважає, що відповідачка не обгрунтувала співмірності витрат зі складністю справи, не надала детального опису робіт та необхідності покладення таких витрат на іншу сторону, просить у стягненні витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

28.09.2026 представник відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подала заяву, у якій просить долучити до матеріалів справи платіжну інструкцію про сплату відповідачкою коштів у розмірі 6030.15 грн. та розрахунок вартості послуг адвоката в суді апеляційної інстанції, згідно з додатком до договору від 01.12.2025, розмір гонорару з 01.12.2025 складає 1500 грн. за 1 годину роботи адвоката. Зокрема, 3750 грн. за виготовлення 28.07.2026 заперечення на апеляційну скаргу, затрачено 2.5 години, 4500 грн. за аналіз матеріалів справи та підготовка до розгляду справи в апеляційному суді, затрачено 3 години, за участь в судовому засіданні 28.09.2026, затрачено 1 година, вартість 1500 грн.

09.10.2026 представник відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подала заяву , у якій просить долучити до матеріалів справи платіжну інструкцію про сплату відповідачкою коштів у розмірі 6030.15 грн. та розрахунок вартості послуг адвоката в суді апеляційної інстанції, згідно з додатком до договору від 01.12.2025, розмір гонорару з 01.12.2025 складає 1500 грн. за 1 годину роботи адвоката. Зокрема, 3750 грн. за виготовлення 28.07.2026 заперечення на апеляційну скаргу, затрачено 2.5 години, 4500 грн. за аналіз матеріалів справи та підготовка до розгляду справи в апеляційному суді, затрачено 3 години, за участь в судовому засіданні 28.09.2026, затрачено 10 хвилин вартість 250 грн., 14.10.2026 участь в судовому засіданні 1 година вартість 1500 грн.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем частково, тому переглядається апеляційним судом в межах доводів апеляційної скарги відповідно до приписів статті 367 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини.

З 16 лютого 2021 року сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 06 вересня 2022 року, яке набрало законної сили 07 жовтня 2022 року, розірвано.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 333350714 від 24 травня 2023 року за позивачкою ОСОБА_3 (РНКОПП НОМЕР_12 ) зареєстровано право власності 30 квітня 2020 року на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1701242607214, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52114483 від 30.04.2020, приватний нотаріус Горбачук І.М., Камінь-Каширський районний нотаріальний округ, Волинська область; документи, подані для державної реєстрації: договір купівлі-продажу квартири, серія та номер: 417, виданий 30 квітня 2020 року, видавник: приватний нотаріус Камінь-Каширського районного нотаріального округу Волинської області Горбачук І.М.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 30 квітня 2020 року ОСОБА_7 , ОСОБА_18 продали, а ОСОБА_3 купила квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ціною 257026.00 грн., які покупець сплатив продавцю до підписання цього договору.

У п. 5.2. договору купівлі-продажу квартири зазначається, що продавці підписанням цього договору підтверджують, що ознайомлені із заявою покупця, що він не одружений і кошти, за які він купує квартиру, є його особистою власністю.

За час шлюбу сторонами було набуто у власність навантажувач фронтальний марки «KOMATSU WA90-5», 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_13 , автомобіль марки «BMV Х1», 2012 року випуску, н.з. НОМЕР_4 , автомобіль марки «BMW 520D», 2011 року випуску, н.з. НОМЕР_8 , причіп «ПГМФ 8304-02», 2017 року випуску, н.з. НОМЕР_11 .

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_14 , відповідачка ОСОБА_19 є власником навантажувача фронтального марки «KOMATSU WA90-5», 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_13 .

З копії висновку експерта № 294 за результатами експертного автотоварознавчого дослідження від 28 квітня 2023 року вбачається, що середньостатистична вартість колісного транспортного засобу, а саме навантажувача марки «KOMATSU WA90-5», 2007 року випуску, тип палива – дизель, тип кузова – навантажувач фронтальний, об`єм двигуна 3300 куб.см станом на 27 квітня 2023 року складає 1045072,44 грн.

З повідомлення ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області від 30 червня 2023 року вбачається, що за ОСОБА_11 в управлінні була зареєстрована та знята з обліку сільськогосподарська техніка, а саме: навантажувач фронтальний марки «KOMATSU WA90-5», 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_13 , дата реєстрації 14 травня 2021 року та дата зняття з обліку 13 липня 2022 року.

Згідно з інформацією НАІС ДДАІ МВС України за ОСОБА_5 28.10.2021 зареєстровано право власності на причіп «ПГМФ, 8304-02», 2017 року випуску, н.з. НОМЕР_11 , 07.05.2021 зареєстровано право власності на автомобіль марки «КАМАЗ 5410», 1992 року випуску, н.з. НОМЕР_15 , 06.07.2021 зареєстровано право власності на автомобіль марки «BMW 520D».

Апеляційним судом встановлено, що у відомостях щодо автомобіля «BMW 520D» , який був зареєстрований 06.07.2021 за ОСОБА_5 міститься відмітка "перереєстровано 06.10.2022 (вартість 130 000 грн без ПДВ)", відомості про нового власника не зазначені, оскільки така інформація надавалась на підставі адвокатського запиту ОСОБА_20 (представника відповідачки) від 27 червня 2023 року, у якій вона просила повідомити щодо зареєстрованих засобів виключно на сторін – ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

Згідно з цією ж інформацією НАІС ДДАІ МВС України ОСОБА_19 зареєстровано право власності 19.09.2021 на автомобіль марки «BMW X1», 2012 року випуску, н.з. НОМЕР_4 , 30.07.2021 на автомобіль марки «FORD TRANSIT CUSTOM», 2018 року випуску, н.з. НОМЕР_3 .

Відповідно до копії свідоцтва серії НОМЕР_16 , витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 08 червня 2023 року за ОСОБА_11 ) зареєстровано право власності на автомобіль марки «BMW X1» 2012 року випуску, дата державної реєстрації за особою 19 вересня 2021 року.

Відповідно до копії довідки оцінювача від 27 квітня 2023 року середньоринкова вартість автомобіля марки «BMW Х1», 2012 року випуску, складає 445 410 грн.

Відповідно до висновку експертного дослідження № 41 від 23 червня 2023 року судового експерта Лук`янчука О.С. ринкова вартість автомобіля марки «FORD TRANSIT CUSTOM», 2018 року випуску, р.н.з. НОМЕР_3 , станом на 23 червня 2023 року становить 588 411 грн.

Відповідно до висновку експертного дослідження від 28 червня 2023 року № 43, складеного судовим експертом Лук`янчуком О.С., середня ринкова вартість автомобіля марки «КАМАЗ 5410», 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , станом на 28 червня 2023 року становить 226 720 грн.

Відповідно до висновку експертного дослідження від 28 червня 2023 року № 45, складеного цим самим експертом, середня ринкова вартість причепа «ПГМФ 8304-02», 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_11 , станом на 28 червня 2023 року становить 34 142 грн.

Під час розгляду справи з пояснень сторін судом встановлено, що автомобіль «BMW 520D» НОМЕР_8 зазнав механічних ушкоджень у ДТП, винуватцем якої був ОСОБА_5 .

Після розірвання шлюбу цей автомобіль було відчужено ОСОБА_5 без погодження з відповідачкою.

Згідно із нарядом-замовленням (попереднє дефектування автомобіля після ДТП), виконаним фізичною особою-підприємцем ОСОБА_21 , вартість відновлювального ремонту виявлених пошкоджень автомобіля після ДТП, становить 455 250 грн.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснив, що на прохання позивача ОСОБА_5 , з яким він познайомився в силу трудової діяльності по будівництву, робив приблизно у 2020, 2021 роках фасад спірної квартири, що знаходилася на 1 поверсі, тоді ж і познайомився з відповідачкою ОСОБА_22 , яка у цій квартирі жила. Ремонт проводив з ОСОБА_23 , питання щодо ремонту, а саме площа стін, об`єм роботи попереднього вони обговорили з ОСОБА_24 купував матеріали для проведення ремонту йому не відомо. Ремонтні роботи вони виконували близько одного тижня, відповідачка їм готувала їжу. Чи приїжджав протягом цього тижня ОСОБА_6 він не бачив. За ремонт гроші сплатила ОСОБА_25 , вона винесла їх йому та ОСОБА_26 на вулицю і передала.

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснив, що разом з позивачем працював на будівництві у Київській області. Крім того, на прохання останнього виконував роботи по будівництву гаража сторін, клав газосилікатні блоки. За виконані роботи кошти йому платив ОСОБА_5 . Роботи виконував двічі. Другий раз виконував роботи на прохання ОСОБА_5 , який пояснив, що ОСОБА_27 розбила його автомобіль, та знову треба будувати. Він був очевидцем того, як у 2019 році ОСОБА_5 , будучи на роботах у Київській області, говорив зі ОСОБА_27 по телефону. Остання приїжджала до ОСОБА_5 у Київ у 2020-2021 роках.

Свідок ОСОБА_28 пояснила, що відповідачка ОСОБА_3 проживала зі своїми батьками, які є її сусідами, а вже з лютого 2021 року вона її не бачила, а тому й запитала тоді у батьків про ОСОБА_27 і останні їй пояснили, що ОСОБА_27 вийшла заміж та пішла проживати у квартиру. У лютому 2021 року вона бачила, що до ОСОБА_27 за місцем проживання її у батьків приїжджав на автомобілі якийсь чоловік, але чи ночував останній, вона не знає. Ця дата їй запам`яталася тому, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася її внучка.

Свідок ОСОБА_29 у судовому засіданні пояснив, що у спірній квартирі виконував монтаж кухні, яку було замовлено у підприємця ОСОБА_30 . Остання й сплатила йому за ці роботи кошти. Щоразу, коли він приходив виконувати ці роботи, то двері йому відчиняла ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_31 у судовому засіданні пояснив, що у спірній квартирі ставив двері разом із ОСОБА_32 . У той день як приходили виконувати роботи, то двері їм відчиняла ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_33 у судовому засіданні пояснила, що допомагала своїй колезі ОСОБА_3 клеїти у спірній квартирі шпалери, на той час у квартирі також виконувалися й інші ремонтні роботи. ОСОБА_3 , як їй відомо зі слів останньої, квартиру купила приблизно у 2020 році.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що спірна квартира була придбана її сином ОСОБА_5 . Вона знайшла оголошення про продаж цієї квартири, після чого її оглянула, у подальшому домовлялася з продавцями про її купівлю, погоджувала ціну, передавала кошти ОСОБА_7 в якості завдатку, які їй надавав її син ОСОБА_5 . Останній на той час працював у Київській області на будівництві, розрахунки за квартиру проводилися в силу того, скільки син заробляв. Гроші за квартиру сплачувати частинами, як і домовилися з продавцями, гроші останнім син перераховував частинами, зокрема він перераховував гроші ОСОБА_18 . Після надання їй (свідку) ключа від спірної квартири, вона особисто виконувала у ній деякі роботи, пов`язані з ремонтом. Також роботи по ремонту спірної квартири організовував її син, наймав працівників для ремонту. На той час позивач та відповідачка вже проживали разом. Остання з`явилася вже тоді, коли у квартирі закінчували проводити ремонт. Проте всі гроші за спірну квартиру сплатив її син.

Свідок ОСОБА_34 у судовому засіданні пояснила, що вона та її чоловік ОСОБА_7 продали спірну квартиру, кошти за цю квартиру сплачував позивач ОСОБА_5 . Про продаж квартири вони зробили оголошення у соціальних мережах чи можливо у газеті. Разом з квартирою вони продали гараж, але документів на нього не було. Протягом року ОСОБА_5 перераховував їм кошти за квартиру частинами, точну ціну, за яку було продано квартиру, не пам`ятає, але 40 000 грн позивач перерахував їй, така сума коштів була зарахована на її картку, решту - її чоловікові. Це була усна домовленість про сплату коштів за квартиру протягом року. Мати позивача давала завдаток її чоловіку ОСОБА_7 і чоловік написав ОСОБА_5 розписку про отримання коштів. На той час вона працювала, а її чоловік займався бізнесом, у нього була ювелірна майстерня. Квартира не була готова до проживання і потребувала ремонту. Відповідачка ОСОБА_3 жодних коштів їй не давала, вона бачила її лише один раз у нотаріальній конторі. Зі слів її чоловіка ОСОБА_7 , їй відомо, що ОСОБА_5 повністю розрахувався за квартиру. Квартиру вони продавали з чоловіком ОСОБА_5 , а останній сплатив їм гроші, але договір оформили на відповідачку ОСОБА_3 . Під час оформлення договору купівлі-продажу квартири поведінка сторін була у нотаріуса як у чоловіка і дружини, позивач закохано дивився на відповідачку, вона подумала тоді, що відповідачка дружина позивача. ОСОБА_35 був у кабінеті нотаріуса під час підписання договору. Підпис у договорі ставила вона як продавець, яка діяла, крім того, також по довіреності від свого чоловіка на продаж квартири, та відповідачка. На кого саме, як на покупця оформлювався договір купівлі-продажу квартири їй було все одно.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що разом з колишньою дружиною ОСОБА_18 , продали квартиру у АДРЕСА_1 . Оголошення про продаж розмістили у газеті. Приблизно влітку 2019 року до нього звернулася мати позивача з приводу купівлі цієї квартири, повідомила, що квартиру хоче купити її син. Вона оглянула квартиру і розповіла по мобільному телефону сину, який вигляд має квартира. Договір купівлі-продажу квартири оформили весною 2020 року. Розрахунок за квартиру проводився декількома платежами, спочатку йому - 200 000 грн, інші суми точно не пам`ятає, а також були перераховані платежі його дружині. Кошти за квартиру надходили лиш від ОСОБА_5 . Мати останнього дала йому завдаток, після того він вже дав ключі від квартири. На той час вони з дружиною ОСОБА_18 у квартирі розпочали ремонт, але вирішили квартиру продати не завершивши цей ремонт. У нотаріуса під час оформлення договору купівлі-продажу він присутній не був, уповноважив на продаж квартири дружину ОСОБА_18 , надавши на її ім`я довіреність. Останні платежі за квартиру ОСОБА_35 перераховував його дружині, в якій сумі йому не відомо. Квартиру продали орієнтовно за 15 000 доларів, перший платіж йому передала мати позивача, а він їй написав розписку про отримання завдатку.

Згідно з розпискою від 29 серпня 2019 року ОСОБА_36 отримав частину грошей в сумі 200 000 грн від ОСОБА_8 за продаж квартири, залишок по виплаті 233 000 грн.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до частин 2, 4 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Для визнання осіб такими, що проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, недостатньо лише підтвердити фінансову участь у придбанні майна, оскільки необхідні й інші докази, які свідчать про фактичні сімейні відносини, а саме спільне проживання, ведення спільного побуту, наявність спільного бюджету, взаємні права та обов`язки, характерні для сім`ї, спільні витрати на утримання житла тощо в їх сукупності.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд України у постанові від 25 грудня 2013 року у справі № 6-135цс13 висловив правову позицію, за якою майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету), а інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Статтею 60 СК України визначено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Згідно із частиною першою статті 70 СК Україниу разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі показань свідків, письмових доказів, речових і електронних доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Частинами першою - другою статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про встановлення факту проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з осені 2019 року до 16 лютого 2021 року у зв`язку із недоведеністю позивачем обставин, на які він посилався заявляючи такі вимоги, відповідно обґрунтованим є висновок суду про відмову у визнанні спільною сумісною власністю та поділ квартири АДРЕСА_2 , придбаною ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 30.04.2020.

Жодного належного, допустимого доказу на підтвердження проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з осені 2019 до 16 лютого 2021 року з ОСОБА_3 позивач не подав.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини у цій частині позовних вимог та надав належну правову оцінку зібраним доказам, врахувавши, що у період з осені 2019 року до 16 лютого 2021 року сторони були зареєстровані за різними адресами, проживали за різними адресами, позивачем не подано доказів про спільний бюджет, спільні витрати, піклування один про одного, взаємність прав і обов`язків. Також ОСОБА_5 не вказав при зверненні до суду та під час судового розгляду, яке ж місце проживання сприймалось ним та відповідачкою як їхнє спільне, у якому вони мали спільний побут, оскільки такого місця не існувало.

Судом встановлено, що відповідачка у цей період була зареєстрована та проживала у будинку своїх батьків по АДРЕСА_3 , позивач працював у місті Бровари та приїжджав періодично на вихідні у будинок своєї матері в АДРЕСА_4 , а обставини справи вказують на те, що сторони у зазначений період зустрічались , підтримували романтичні стосунки, аж до прийняття рішення про створення сім`ї та одруження 16 лютого 2021 року.

Апеляційний суд відхиляє посилання представника позивача на те, що сам по собі фат роботи ОСОБА_5 у Київській області не спростовує існування сімейних відносин, оскільки підставою для відмови у встановленні факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу стала не та обставина, що позивач за характером роботи працював та основну частину часу проживав у Київській області, а те, що позивач не довів належними та допустими доказами існування між ним та ОСОБА_3 сімейних відносин у цей період.

Що стосується посилань представника позивача у додаткових поясненнях на правові висновки ВП ВС від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, постановах ВС від 26вересня 2018 року у справі № 554/8023/15–ц та інших постановах ВС, на які заявник посилається в обгрунтування доводів, які саме обставини враховуються судом для доведення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, то суд апеляційної інстанції не вбачає суперечності у тому, що Камінь-Каширський районний суд розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_5 дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту та визнання квартири спільною сумісною власністю, оскільки суд надав належну правову оцінку зібраним доказам, за наслідками якої зробив правильний висновок про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог у цій частині.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача про те, що саме за його кошти придбано квартиру у АДРЕСА_1 , оскільки у нотаріально посвідченому договорі купівлі-продажу від 30 квітня 2020 року покупцем квартири за адресою: АДРЕСА_1 , ціна якої становить 257026.00 грн., вказано ОСОБА_3 , та зазначено, що саме ОСОБА_3 , як покупець сплатила кошти продавцю до підписання цього договору.

Надані позивачем платіжні інструкції про переказ коштів громадянам ОСОБА_7 та ОСОБА_37 , які виступали продавцями квартири , розписки ОСОБА_7 про одержання коштів від матері позивача ОСОБА_8 у сумі 200000 грн., від ОСОБА_5 – 8000 грн. від продажу квартири, у сукупності з показаннями ОСОБА_7 та ОСОБА_38 , які були допитані як свідки та підтвердили про отримання коштів та існування домовленості про продаж квартири ОСОБА_7 , вказують про наявність певних правовідносин між ОСОБА_7 , ОСОБА_18 з однієї сторони та ОСОБА_5 та ОСОБА_39 з іншої сторони, водночас не підтверджують набуття сторонами у спільну сумісну власність квартири за адресою: АДРЕСА_1 за існування чинного договору купівлі-продажу цієї квартири, згідно з яким ОСОБА_3 купила за особисті кошти квартиру у власність та за недоведеності проживання сторін однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу.

Доводи позивача про його участь коштами у придбанні меблів, предметів вжитку, ремонту квартири та придбання побутової техніки не слугують підставою для визнання спірної квартири об`єктом права спільної сумісної власності.

Доводи апеляційної скарги про необхідність врахування правових наслідків відчуження навантажувача марки «KOMATSU WA90-5», 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_13 не ґрунтуються на законі, оскільки поділу підлягає майно, яка наявне у сторін на час розгляду справи.

Згідно із частинами першою, другою та третьою статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Судом встановлено, що цей транспортний засіб проданий під час шлюбу, у судовому засіданні ОСОБА_5 , а в подальшому його представник у додатковому поясненні, підтвердив, що отримав кошти від продажу навантажувача марки «KOMATSU WA90-5», 2007 року випуску, хоча фактично він був зареєстрований на відповідачку, отже, сторони досягли згоди щодо його відчуження, докази про те, що кошти, отримані від реалізації цього майна , були витрачені на іншу, мету, ніж в інтересах сім`ї, відсутні, договір продажу цього майна не оспорений, тому підстави для стягнення грошової компенсації за цей транспортний засіб відсутні. Покликання в апеляційній скарзі на правовий висновок Верховного Суду у справі від 17 серпня 2022 року у справі № 545/2396/20 безпідставний у зв`язку із відмінністю встановлених обставин справи. Зокрема, у справі, яка була предметом розгляду Верховного Суду, встановлено, що один із подружжя розпорядився спільним майном - транспортним засобом, без повідомлення та письмової згоди іншого із подружжя, у той час як у справі, що розглядається, встановлено, що навантажувач марки «KOMATSU WA90-5», 2007 року випуску, відчужений за погодженням сторін, позивач отримав за нього гроші у розмірі 30000 доларів США, відсутність письмової згоди позивача, який фактично погодив його продаж, за що отримав кошти, за встановлених обставин не тягне за собою права позивача на отримання грошової компенсації..

Мотивуючи безпідставність неврахування судом першої інстанції сплачених позивачем 400000 грн. за мировою угодою, укладеною в ході розгляду справи за позовом Страхової компанії до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди в порядку регресу, заявник в апеляційній скарзі послався на постанову КЦС ВС від 14.02.2024 у справі № 752/18272/18. Однак у цій справі Верховний Суд не висловлював правової позиції щодо врахування боргів подружжя при поділі майна подружжя.

Водночас, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої виникло зобов`язання позивача на відшкодування страховій компанії виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, сталася з вини самого позивача, під час укладення мирової угоди та здійснення виплати 400 000 грн він виконував цивільно-правовий обов`язок, як заподіював шкоди, і саме заподіяння шкоди було підставою для виникнення такої відповідальності та сплати коштів у розмірі 400000 грн., а тому виплата такої суми ніяким чином не відноситься до витрат в інтересах сім`ї і не підлягає врахуванню при поділі майна подружжя.

Витрати на ремонт BMW Х1, яким користувалася відповідачка, були здійсненні у період шлюбу, а отже, за рахунок спільних коштів і за взаємним погодженням, при поділі майна та визначенні розміру грошової компенсації за різницю у вартості виділених кожному із сторін транспортних засобів враховано реальну ринкову вартість цього транспортного засобу, який виділений у власність ОСОБА_3 , що не оспорюється позивачем, понесені витрати на ремонт не підлягають самостійному врахуванню при поділі майна подружжя, тому доводи апеляційної скарги в цій частині до задоволення не підлягають.

Апеляційний суд вважає обґрунтованими аргументи апеляційної скарги ОСОБА_5 про неправильність рішення суду в частині визначення грошової компенсації вартості відчуженого без згоди відповідачки автомобіля «BMW 520D» НОМЕР_8 .

Вирішуючи питання щодо розміру грошової компенсації вартості відчуженого без згоди відповідачки автомобіля «BMW 520D» НОМЕР_8 суд послався на те, що наданий суду наряд-замовлення (попереднє дефектування автомобіля після ДТП), виконаний фізичною особою-підприємцем ОСОБА_21 , згідно з яким вартість відновлювального ремонту виявлених пошкоджень автомобіля після ДТП, що мала місце з вини позивача під час перебування сторін у шлюбі, становить 455 250 грн, сам по собі не є достатнім і беззаперечним доказом фізичного знищення транспортного засобу та взяв до уваги пояснення відповідачки ОСОБА_3 , що насправді зазначений автомобіль був відремонтований у період шлюбу та фактично продовжує існувати як об`єкт цивільних прав. Суд вважав, що позивач, за яким зареєстровано право власності на цей автомобіль, не надав суду як його власник та володілець належних доказів того, що автомобіль не існує або є фізично знищеним, у зв`язку з чим підстави для визнання цього транспортного засобу таким, що вибув з обігу як об`єкт права власності, відсутні та дійшов висновку, що спірний автомобіль не вибув із цивільного обороту, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу на загальних підставах.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки місцевий суд не дотримався вимог статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів при вирішенні зазначеної позовної вимоги та залишив поза увагою ту обставину, що позивач не надала жодного доказу, окрім особистих пояснень, про те, що автомобіль «BMW 520D» НОМЕР_8 був відремонтований під час шлюбу і проданий позивачем у справному стані. Також неправильним є висновок суду першої інстанції про те, що цей автомобіль підлягає поділу на загальних підставах, оскільки у зв`язку із його відчуженням без згоди відповідачки, підлягає стягненню компенсація його вартості у відповідному розмірі.

Апеляційний суд виходить з того, що позивач та відповідач підтвердили обставину ушкодження автомобіля «BMW 520D» НОМЕР_8 унаслідок ДТП у період шлюбу, нарядом-замовленням (попереднє дефектування автомобіля після ДТП), виконаного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_21 , підтверджується наявність значних ушкоджень автомобіля після ДТП, а з інформації НАІС ДДАІ МВС України вбачається, що автомобіль «BMW 520D» НОМЕР_8 , який був зареєстрований 06.07.2021 за ОСОБА_5 «перереєстровано 06.10.2022 (вартість 130 000 грн без ПДВ)", відомості про нового власника не зазначені, оскільки така інформація надавалась на підставі адвокатського запиту ОСОБА_20 (представника відповідачки) від 27 червня 2023 року, у якій вона просила повідомити щодо зареєстрованих засобів виключно на сторін – ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

Визначаючи розмір грошової компенсації 1/2 частини вартості вказаного автомобіля, суд безпідставно виходив із дійсної вартості справного автомобіля, до ДТП у розмірі 530 610 грн.

Установивши на підставі пояснень сторін, що спірний автомобіль потрапив у ДТП, яка відбулася у період, коли подружжя перебувало у зареєстрованому шлюбі, тобто до набрання рішенням суду про розірвання шлюбу законної сили, дефектною відомістю підтверджуються значні механічні ушкодження транспортного засобу, що суттєво знизило його вартість, відчужений автомобіль був за 130000 гривень, що підтверджується інформацією НАІС ДДАІ МВС України за 130 000 гривень та знятий з реєстрації після розірвання шлюбу , колегія суддів дійшла висновку про те, що на користь позивачки підлягає стягненню з відповідача грошова компенсація вартості 1/2 частки спірного автомобіля у розмірі 65000 грн. Зазначене узгоджується з нормами СК України та правовими висновками Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15, провадження № 61-9018сво18.

Апеляційний суд відхиляє аргументи апеляційної скарги про суперечливість висновків суду при поділі автомобіля марки «FORD TRANSIT CUSTOM», 2018 року випуску, н.з. НОМЕР_3 з посиланням на Постанову КЦС ВС від 20.07.2022 у справі № 703/2284/19 щодо недопустимості існування суперечливих висновків у зв`язку із ухваленням судового рішення щодо правового режиму одного і того ж самого майна, оскільки при ухваленні оскарженого судового рішення щодо поділу автомобіля марки «FORD TRANSIT CUSTOM», 2018 року випуску, не допущено суперечливих висновків.

Зокрема, з рішення Камінь-Каширського районного суду від 18 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_16 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Документавто» про витребування майна ухвалено витребувати у ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , автомобіль марки «Ford», моделі «Transit Custom», 2018 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_17 , реєстраційний номер НОМЕР_18 , а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_19 від 19.03.2024 та ключі від замка запалювання цього транспортного засобу.

Це рішення є підставою для внесення відповідних записів про державну реєстрацію права власності на автомобіль марки «Ford», моделі «Transit Custom», 2018 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_17 , за титульним власником ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Скасувати арешт майна накладений ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 19.12.2024 року на автомобіль марки «Ford», моделі «Transit Custom», 2018 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_20 , реєстраційний номер НОМЕР_18 , зареєстрований за ОСОБА_16 .

Стягнути з ОСОБА_16 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Документавто» на користь ОСОБА_3 з кожного окремо по 2942 (дві тисячі дев`ятсот сорок дві) гривні 05 копійок судового збору

Постановою Волинського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_16 подану його представником ОСОБА_40 залишено без задоволення, рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 18 червня 2025 року в цій справі залишено без змін.

За обставинами вказаної справи встановлено, що спірний автомобіль марки «Ford», моделі «Transit Custom», 2018 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_20 , реєстраційний номер НОМЕР_18 було відчужено за договором комісії, який не укладався ОСОБА_25 , тому апеляційний суд дійшов висновку, що вибуття транспортного засобу марки «Ford», моделі «Transit Custom», номерний знак НОМЕР_3 з володіння власника за неукладеним правочином належить вважати вибуттям поза волею власника.

В постанові апеляційного суду встановлено, що саме позивачка зазначена власником автомобіля, тобто титульним володільцем, тому правомірно заявила про витребування майна. Разом з тим, ця обставина не змінює статусу транспортного засобу як спільного майна подружжя.

Отже, ухваленим рішенням Камінь-Каширського районного суду від 18 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_16 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Документавто» про витребування майна не змінено статус автомобіля марки «Ford», моделі «Transit Custom»,цей транспортний засіб є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу на загальних підставах.

Викладені у додаткових поясненнях – запереченнях від 14.09.2026 на відзив доводи представника позивача про можливість присудження грошової компенсації замість частки подружжя у праві спільної сумісної власності лише у випадку попереднього внесення суми на депозитний рахунок з посиланням на постанову ВП ВС у справі № 209/3085/20 від 08 лютого 2022 року вказують на помилкове розуміння представником змісту цієї постанови, тому апеляційним судом відхиляються.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду що «.. приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.

Інакше кажучи, вимога позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на майно подружжя не породжує обов`язку відповідача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду (див. висновок, сформульований у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 299/2587/15-ц). Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає.»

У цій справі суд не розглядав вимог про припинення права на частку в спільному майні та не стягував грошової компенсації у зв`язку з припиненням права власності, а стягнення судом грошової компенсації за різницю у вартості виділеного майна не тотожне поняттю стягнення грошової компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності.

Оскільки сторони не дійшли згоди про поділ такого майна та звернулися за вирішенням спору до суду, який визначив спосіб поділу майна , у тому числі і автомобіля марки «Ford», моделі «Transit Custom», в апеляційного суду відсутні підстави не погодитися з таким поділом, виходячи із доводів апеляційної скарги з приводу неправильності висновків суду щодо цього майна.

Інші доводи апеляційної скарги, зокрема, про неправильне застосування вимог статей , 3,57,60,69,70, 71, 74 СК України зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, ґрунтуються на переоцінці доказів та обставин справи та не спростовують висновків суду першої інстанції в оскарженій частині.

Відповідно до приписів статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Розглядаючи справу суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та допустив помилку в оскарженій частині рішення суду щодо визначення грошової компенсації за різницю у частках виділеного майна, та при визначенні вартості відчуженого без згоди відповідача автомобіля «BMW 520D» НОМЕР_8 , не дотримався норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення грошової компенсації у вартості виділеного майна (транспортних засобі) в порядку поділу майна необхідно змінити.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду вимоги ч.13 ст.141 ЦПК України, додаткове рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 02 липня 2026 року також підлягає зміні, зокрема.

Відповідно до змісту статті 133 ЦПК У країни судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин 1-2 статті 141 ЦПК України,судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні з позовом до суду ОСОБА_5 сплатив судовий збір за подання позовної заяви у сумі 9600 грн., судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 536,80 грн.

Також позивачем сплачено 2000грн. за проведення автотоварознавчого дослідження транспортних засобів (визначення вартості автомобіля марки «BMW X1», 2012 року випуску вартість послуги 500грн, та навантажувача марки «KOMATSU WA90-5» вартість послуги 1500грн).

Відповідач ОСОБА_3 при звернення до суду з зустрічною позовною заявою сплатила 9024,41 грн судового збору, також сплачено 499,20 грн судового збору за отримання доступу до записів судових засідань.

Крім того, відповідачка оплатила експертне транспортно-товарознавче дослідження з визначення ринкової вартості колісного транспортного засобі, відповідно квитанції №16402868 та 16402924 від 28.06.2026 вартість наданих послуг склала 573,60 грн (по 286,80 грн за дослідження). Апеляційний суд не бере до уваги подану відповідачем платіжну інструкцію №0.0.3071237800.1 від 28.06.2026, як доказ вартості експертного транспортно-товарознавчого дослідження, оскільки в платіжному документі відсутня вказівка за що саме здійснена сплата.

Також відповідачка понесла витрати на оплату поштових відправлень сторонам у справі в розмірі 174 грн.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні, тому пропорційно до задоволених позовних вимог (29,88%) з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2868,48 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 536,80 грн. витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову (оскільки ухвалою Ратнівського районного суду Волинської області від 24 травня 2023 року заяву ОСОБА_5 про забезпечення позову у цій цивільній справі задоволено повністю), 149,40 грн витрат по сплаті послу експерта (оскільки апеляційний судом підчас розгляду справи взято до уваги висновок експерта № 293 про визначення вартості автомобіля марки «BMW X1», 2012 року випуску), всього 3554,68 грн. Крім того, як вірно встановив суд першої інстанції позивачем не доплачено судовий збір в розмірі 422,67грн, тому його стягнути з останнього в дохід держави.

З позивача на користь відповідача, у зв`язку з частковим задоволення зустрічної позовної заяви (69,93%) належить стягнути 6310,77 грн витрат по сплаті судового збору за подання зустрічної позовної заяви, 401,12 грн витрат по сплаті послуг експерта, 349,09 грн витрат по сплаті судового збору за отримання доступу до записів судових засідань та 121,68 грн. понесла витрати на оплату поштових відправлень, всього 7182,66 грн.

Згідно з ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Судом першої інстанції встановлено і сторонами в апеляційному порядку не оспорюється, що витрати за надану професійну правничу допомогу, які поніс відповідач в суді першої інстанції, в розмірі 47522,63грн є реальними, доведеними, тобто такими, що підтверджені належними доказами, а тому підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає зміні, тому пропорційно до задоволених вимог зустрічної позовної заяви (69,93%), з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 33232,58 грн (47522,63грн х 69,93%) витрати професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в апеляційному суді.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У додаткових пояснення представ позивача заявила про не співмірність розмір витрат на правничу допомогу складністю справи та об`єму наданих робіт.

Апеляційний суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини третьої, частинах четвертій, дев`ятій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Такими критеріями є: 1) пов`язаність цих витрат з розглядом справи; 2) поведінка сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 3) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадія розгляду справи, на якій такі дії вчинялися; 4) сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку; 5) сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку; 6) зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи фактичний обсяг наданої правничої допомоги, з врахуванням вимог розумності і справедливості, складності справи, яка не відноситься до складних, щодо порядку вирішення спорів про поділ майна склалася усталена судова практика, ураховуючи обсяг виконаних представником відповідача робіт, та те, що визначені представником відповідача послуги як окремі послуги за виготовлення заперечення на апеляційну скаргу, аналіз матеріалів справи та підготовка до розгляду справи в апеляційному суді, по суті становить одну послугу – написання відзиву на апеляційну скаргу, а також часткове задоволення апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника відповідача та стягнення на користь відповідача з позивача 2579,42 грн. витрат на професійну правничу допомогу у апеляційному суді.

Керуючись статтями 268, 367, 368, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_5 подану його представником ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 05 червня 2026 року в цій справі в частині стягнення грошової компенсації у вартості виділеного майна (транспортних засобі) в порядку поділу майна та додаткове рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 02 липня 2026 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_21 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_12 ) різницю у вартості виділеного майна – транспортних засобів в порядку поділу майна подружжя у розмірі 201931,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_21 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_12 ) грошову компенсацію вартості автомобіля марки «BMW 520D», 2011 року випуску, у розмірі 65000грн.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_12 ) на користь ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_21 ) 3554,68 грн. судових витрат у суді першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_21 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_12 ) 7182,66 грн. судових витрат у суді першої інстанції та 33232,58 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_21 ) в дохід держави 422,67 грн судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_12 ) на користь ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_21 ) 11179,34 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_21 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_12 ) 2579,42 грн. витрат на професійну правничу допомогу у апеляційному суді.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді

Оригінал: reyestr.court.gov.ua