Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №159/4246/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 159/4246/26 Провадження №33/802/977/26Головуючий у 1 інстанції:Бойчук П. Ю.

Доповідач: Денісов В. П.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року місто Луцьк

Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, – адвоката Мельниченка М.С., представника потерпілого – адвоката Міліщука С.Л., розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Мельниченка М.С. на постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 вересня 2026 року щодо ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

ОСОБА_1 визнана винною у тому, що вона 28.06.2026 о 10 год. 20 хв., на автодорозі М-07 Київ-Ковель-Ягодин, 447 км., керуючи транспортним засобом «Renault Trafic», державний номерний знак НОМЕР_1 , не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, під час зміни напрямку руху не переконалась, що це буде безпечним та не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, виконуючи розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині, не надала переваги в русі автомобілю «AUDI Q5», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався в зустрічному напрямку рівнозначною дорогою, внаслідок чого трапилось зіткнення транспортних засобів. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, травмовані відсутні.

Своїми діями ОСОБА_1 порушила п.п.2.3.б; 10.1; 10.4 Правил дорожнього руху, вчинивши тим самим адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі захисник Мельниченко М.С. вважає постанову судді незаконною та необґрунтованою. Посилається на те, що висновок судді щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, спростовується показами водіїв, висновком експертизи та матеріалами справи. Вказує на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.10.4 ПДР. Зазначає, що факт ДТП неминуче пов`язаний з грубим порушенням водієм ОСОБА_2 , який рухався з порушенням вимог п.п.12.4, 12.9б, 12.3 ПДР, які перебувають в прямому причинному зв`язку з наслідками ДТП. Просить постанову судді скасувати та ухвалити нову постанову, якою провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника Мельниченка М.С., який подану апеляційну скаргу підтримував, просив скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, представника потерпілого - адвоката Міліщука С.Л., який заперечував апеляційну скаргу та просив постанову залишити без змін, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги.

Приписами ст.245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст.252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Перевіривши під час апеляційного розгляду матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вважаю, що суддя дійшов до обґрунтованого висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Стаття 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів чи іншого майна.

Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.

Твердження захисника про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, не заслуговують на увагу, так як повністю спростовуються матеріалами справи.

Висновок судді про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Так, винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення,Я ке ставиться їй у провину, підтверджується відомостями, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 705211 від 28.06.2026, складеного щодо неї за порушення вимог п.п.2.3.б; 10.1; 10.4 ПДР (а.с.1), схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.06.2026, на якій зафіксовані місце зіткнення транспортних засобів, напрямок руху транспортних засобів, розташування автомобілів після зіткнення, а також перелік видимих пошкоджень транспортних засобів (а.с.2), поясненнями учасників ДТП (а.с.3,4), фотокартками з місця ДТП (10,12), а також іншими матеріалами справи.

Матеріалами справи підтверджується факт дорожньо-транспортної пригоди з участю водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..

Приписами п.1.1. Правил дорожнього руху визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 1.4 ПДР, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Пункт 1.9 ПДР передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 2. 3. «б» ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до п.2 розділу ІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (далі за змістом - Інструкція), Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 своїм правом скористалась, надала пояснення, заперечень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу, невідповідності щодо внесених відомостей до схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, в тому числі зазначення місце зіткнення транспортних засобів, не заявляла.

Згідно першочергових письмових пояснень ОСОБА_1 від 28.06.2026, які вона надала після ДТП, 28.06.2026 близько 10 години 20 хвилин, вона рухалась на своєму автомобілі «Рено Трафік» д.н.з. НОМЕР_1 з м. Ковеля до с. Люблинець та в місці для розвороту, коли вона почала виконувати маневр розвороту, в цей час по смузі руху зустрічного напрямку рухався автомобіль Ауді, д.н.з. НОМЕР_2 , якого вона не помітила та не надала йому переваги в русі, внаслідок чого сталось ДТП та транспортні засоби отримали механічні пошкодження (а.с.3).

Таким чином ОСОБА_1 в свої поясненнях стверджувала, що вона не помітила транспортний засіб під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі.

Як вбачається зі схеми ДТП від 28.06.2026, зіткнення транспортних засобів відбулось на смузі руху водія ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі, а водій ОСОБА_1 виїжджала на цю дорогу, не пропустивши вказаний автомобіль (а.с.38).

Відповідно до п.10.1 ПДР, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Згідно п.10.4 ПДР, перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в`їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.

Таким чином, на підставі досліджених доказів суддя прийшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 порушила вимоги п.п.2.3.б; 10.1; 10.4 ПДР, а саме не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, під час зміни напрямку руху не переконалась, що це буде безпечним та не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, виконуючи розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині, не надала переваги в русі автомобілю «AUDI Q5», номерний знак НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку рівнозначною дорогою, внаслідок чого сталась ДТП.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні.

Наявні у справі докази: дані схеми ДТП (місце зіткнення, розташування автомобілів після ДТП,), характер та локалізація механічних пошкоджень транспортних засобів, пояснення учасників ДТП, свідчать про те, що саме невідповідність дій водія ОСОБА_1 вимогам п.п.2.3.б; 10.1; 10.4 ПДР перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із виникненням даної ДТП та її наслідками, а отже і про наявність в її діях складу адміністративного правопорушення.

Отже, зі змісту оскаржуваної постанови судді вбачається, що при прийнятті рішення суд повно, об`єктивно та всебічно проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.

Є безпідставними посилання сторони захисту як на обставину яка свідчить про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, а саме на висновок експерта № 2026-0308, складений 07.08.2026 за результатами проведення судової автотехнічної експертизи за матеріалами справи на підставі заяви ОСОБА_1 ..

Так, згідно вказаного висновку окрема, він містить вихідні дані, в яких не зазначено місця зіткнення транспортних засобів, однак таке місце зазначено на схемі місця ДТП, що в даному випадку має визначальне значення для об`єктивності проведення експертизи та вирішення питань, поставлених експерту.

Крім того, вказана експертиза проведена фактично з врахуванням лише пояснень ОСОБА_1 , які суперечать фактичним обставинам та матеріалам справи.

Так, ОСОБА_1 в своїх подальших поясненнях зазначала, що зіткнення автомобілів відбулось у кармані для розвороту, хоча згідно схеми ДТП, яка підписана учасниками ДТП, в тому числі і самою ОСОБА_1 , місце зіткнення позначено на смузі руху автомобіля під керуванням ОСОБА_2 ..

На підставі вказаних обставин суддя прийшов до обґрунтованого висновку, що наданий стороною захисту висновок експерта не є належним та допустимим доказом невинуватості ОСОБА_1 ..

Твердження сторони захисту про те, що причиною ДТП є перевищення водієм ОСОБА_2 допустимої швидкості руху є безпідставними, оскільки вони суперечать матеріалам справи.

Так, на схемі місця ДТП від 28.06.2026 відсутні дорожні знаки, якими визначено швидкісний режим в місці зіткнення транспортних засобів (а.с.38, 2), жодних фактичних даних, які б свідчили про перевищення водієм ОСОБА_2 дозволеної швидкості руху, матеріали даної справи не містять (окрім висновку, експерта, який не взятий до уваги), крім того під час апеляційного розгляду встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення щодо іншого учасника ДТП ОСОБА_2 не складався, а тому апеляційний суд позбавлений можливості встановити, які ж порушення вимог ПДР ставляться в провину водієві ОСОБА_2 ..

Крім того, саме невідповідність дій водія ОСОБА_1 вимогам п.п.2.3.б; 10.1; 10.4 ПДР перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із виникненням даної ДТП та її наслідками.

За викладених обставин вказані твердження сторони захисту не беруться апеляційним судом до уваги.

Враховуючи вищенаведене, доводи захисника, які викладені в апеляційній скарзі, щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства і не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками місцевого суду.

Інших об`єктивних доводів, які б спростовували висновки, викладені в оскаржуваній постанові, або свідчили б про порушення норм КУпАП при прийнятті рішення суддею, а також відповідних додаткових доказів в апеляційній скарзі не наведено і до апеляційного суду не надано. Досліджені судом докази є належними, допустимими, достовірними та достатніми для висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Підстав для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,

II О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Мельниченка М.С. – залишити без задоволення, а постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 вересня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов