Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №163/2050/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 163/2050/26 Провадження №33/802/922/26Головуючий у 1 інстанції:Павлусь О. С.

Доповідач: Денісов В. П.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року місто Луцьк

Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Фецяка В.Я., розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 20 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, із позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік,

Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665 грн. 60 коп. судового збору,

ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він о 09:35 годині 07 серпня 2026 року по вулиці Володимирській в м.Любомль Ковельського району Волинської області в порушення п.2.9.а. Правил дорожнього руху керував автомобілем «БМВ», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі захисник вважає постанову судді незаконною. Посилається на те, що в матеріалах справи відсутня роздруківка із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу. Вказує на те, що з матеріалів справи не можливо встановити на підставі чого працівниками поліції був зроблений висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що ОСОБА_1 на момент складення протоколу хворів, вживав ліки та наполягав на здачі аналізу крові для проведення лабораторного дослідження, проте йому було безпідставно відмовлено. Просить постанову судді скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, які підтримували апеляційну скаргу і просили скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно приписів ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Положеннями ст.280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вказаних вимог закону суддя, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , дотримався.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме, керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, що ретельно перевірені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та у взаємозв`язку для ухвалення даного рішення.

Так, його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, об`єктивно стверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 739629 від 07.08.2026 (а.с.1); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому зазначено ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя) (а.с.2); зобов`язанням щодо відсторонення від керування транспортним засобом (а.с.3); висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння (а.с.4); відеозаписами (а.с.7), а також іншими матеріалами справи.

Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, п.2.9 «а» ПДР забороняє водію керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, настає за ч.1 ст.130 КУпАП.

Процедура проведення огляду на визначення в особи стану алкогольного сп`яніння повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів, які регламентують це питання.

Так, відповідно до змісту ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі Інструкції), якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв`язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння.

А тому, оскільки на місці зупинки транспортного засобу у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя (а.с.2), то працівник поліції мав право запропонувати йому пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан сп`яніння.

В той час, відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, під час проходження проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, або такий огляд проводиться у присутності двох свідків

Згідно приписів частини 3 цієї статті КУпАП у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до п.6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Згідно з п.7 Розділу І у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я.

Зазначені нормативно-правові акти дають зробити висновок, що для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння водія транспортного засобу в закладах охорони здоров`я є дві підстави, а саме незгода водія на проведення огляду на стан сп`яніння працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу та незгода водія з його результатами.

Відеозаписи, які містяться у матеріалах справи та перегляд їх змісту вказує на те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння зафіксовано належним чином.

Зазначені відеозаписи події відповідають вимогам ст.251 КУпАП, згідно якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Надані відеозаписи відображають подію адміністративного правопорушення та містять відомості, що підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому обґрунтовано судом взяті до уваги.

Як вбачається з відеозапису з бодікамер працівників поліції, ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, поліцейський, який зупинив транспортний засіб під керуванням останнього, на місці зупинки виявив ознаки алкогольного сп`яніння та запропонував водієві пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу драгер, на що він спочатку погодився, проте в згодом забажав пройти огляд в медичному закладі. У медичному закладі лікарем було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Було складено протокол щодо нього, який він засвідчив власним підписом, ознайомлено його з правами та обов`язками, відсторонено від керування (а.с.7).

Отже з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував стан алкогольного сп`яніння.

За таких обставин доводи сторони захисту про те, що з матеріалів справи не можливо встановити на підставі чого працівниками поліції був зроблений висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є голослівними та повністю суперечать вищезазначеним доказам в їх сукупності, а тому не беруться апеляційним судом до уваги.

Апеляційний суд не бере до уваги доводи апелянта про те, що в матеріалах справи відсутня роздруківка із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу, оскільки висновок про те, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння встановлений лікарем в медичному закладі та винесено висновок щодо якого результатами досліджень підтверджено стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 (а.с.4).

Є безпідставним доводи захисника про те, що ОСОБА_1 наполягав на здачі аналізу крові для проведення лабораторного дослідження, проте йому було безпідставно відмовлено з огляду на таке.

На переконання суду, спосіб огляду на стан алкогольного сп`яніння є дискреційними повноваженнями лікаря, він самостійно обирає у який спосіб та за допомогою яких засобів проводити огляд осіб на стан сп`яніння. Тобто водій, доставлений для проходження огляду на визначення стану сп`яніння, повинен пройти такий огляд у спосіб, визначений лікарем, а не відповідно до своїх власних бажань. Оскільки у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп`яніння, такий не перебував у несвідомому стані чи з тяжкими травмами, а тому лікарем дотримано вимоги п.14 р. ІІІ вищевказаної Інструкції.

Отже, вказані доводи апелянта ніяким чином не впливають на висновок про керування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння та на вчинення останнім адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

З урахуванням наведеної сукупності обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими і такими, що свідчать про намагання ОСОБА_1 уникнути накладення на нього безальтернативного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, визначеного ст.266 КУпАП.

Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи захисника щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтами не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як не встановлено й істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати безумовною підставою для скасування постанови та закриття провадження у справі, як про це просить сторона захисту у своїх апеляційних скаргах.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду є голослівними. оскільки повністю спростовуються матеріалами справи.

Так, про розгляд справи Любомльським районним судом 20.08.2026 о 14 год 30 хв ОСОБА_1 був повідомлений під час складення щодо нього протоколу, у графі 12 якого, вказано час, дату та місце розгляду справи. Про повідомлення ОСОБА_1 свідчить і його особистий підпис у зазначеній графі (а.с.1).

Більше того, копію вказаного протоколу, в якому було зазначено дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_1 , отримав особисто, про що свідчить його підпис у графі 18 протоколу (а.с.1).

У судове засідання на 14 год 30 хв 20.08.2026 ОСОБА_1 не з`явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив та не подав жодних клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи, а тому суд першої інстанції з дотриманням приписів ст.268 КУпАП розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 ..

Проаналізувавши зібрані й досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративному правопорушенні за ч.1 ст.130 КУпАП, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи.

При накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд врахував фактичні обставини справи, дані про особу порушника та обґрунтовано застосував безальтернативне адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Підстав для скасування постанови судді та закриття провадження з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника – залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 20 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов