Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №159/1880/26 — Волинський апеляційний суд

Суд: Волинський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №159/1880/26

Суддя: Матвійчук Л. В.

Справа № 159/1880/26Головуючий у 1 інстанції: Грідяєва М. В.

Провадження № 22-ц/802/1278/26 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів: Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 серпня 2026 року

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі – АТ«ПУМБ») звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 18 липня 2021 року між банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 20119261801, згідно з умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 40 465 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом. Також, 26 серпня 2023 року між банком та відповідачем укладений кредитний договір № 1012675738, згідно з умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 5 000 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Позивач зазначав, що банк як кредитодавець має право вимагати повернення усієї суми заборгованості, якщо відповідач як позичальник прострочив сплату чергових платежів понад 1 місяць. Банком було направлено письмову вимогу відповідачу на адресу місця його проживання, яку він зазначив у заяві на отримання кредиту, проте у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була. Оскільки відповідач належним чином не виконував своїх зобов`язань, тому у нього перед банком станом на 02 лютого 2026 року утворилася заборгованість за кредитним договором №20119261801 від 18 липня 2021 року у розмірі 64 663 грн 62 коп., з яких: 40 457 грн 52 коп. - заборгованість за кредитом, 24 206 грн 10 коп. - заборгованість за процентами, а за кредитним договором № 1012675738 від 26 серпня 2023 року у розмірі 3923 грн 43 коп., з яких: 2 278 грн 76 коп. - заборгованість за кредитом; 08 коп. - заборгованість за процентами, 1 644 грн 59 коп. - заборгованість за комісією, а всього 68 587 грн 05 коп.

Ураховуючи наведене, АТ «ПУМБ» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 20119261801 від 18 липня 2021 року у розмірі 64 663 грн 62 коп., заборгованість за кредитним договором № 1012675738 від 26 серпня 2023 року у розмірі 3 923 грн 43 коп., а також понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 грн 40 коп.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 серпня 2026 року позов АТ «ПУМБ» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором № 1012675738 від 26 серпня 2023 року у розмірі 3 923 грн 43 коп.

У задоволенні решти позовних вимог, відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі представник позивача АТ «ПУМБ» Шумілова Н. І., покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила оскаржуване рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 20119261801 від 18 липня 2021 року у розмірі 64 663 грн 62 коп. скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а також стягнути з відповідача на свою користь понесені по справі судові витрати.

На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову у цій справі, відмовивши у стягненні з відповідача на користь банку заборгованості за кредитним договором №20119261801 від 18 липня 2021 року у розмірі 64 663 грн 62 коп. Суд не звернув уваги на те, що банк належним чином виконав свої зобов`язання, а саме надав відповідачу грошові кошти у повному обсязі. Ліміт кредитування становив 3 000 грн, який був збільшений до 40 465 грн. Відповідач погодився із запропонованими умовами кредитування, підписав заяву, паспорт споживчого кредиту та фактично отримав грошові кошти. Протягом дії договору з моменту його укладення відповідач користувався кредитними коштами, неодноразово здійснював операції покупки через POS-термінал, здійснював перекази між рахунками, вносив готівкові кошти, отримував готівкові кошти, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача, яка була додана до позовної заяви. Суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості як за відсотками, так і в цілому за даним кредитом, що спростовується самою заявою на приєднання до ДКБО, власноруч підписаною відповідачем, довідкою про збільшення кредитного ліміту та розрахунком заборгованості. Навіть відповідач за змістом відзиву визнав, що отримував даний кредит та укладав цю угоду, заперечення відповідача зводились лише до незгоди з відсотками, незважаючи на те, що вони були узгоджені сторонами за змістом заяви на приєднання до ДКБО у розмірі 47,88% річних. Згідно з довідкою про зміну кредитного ліміту, відсоткова ставка весь період користування відповідачем кредитним коштами складала обумовлені в заяві на приєднання до ДКБО 47,88% річних і не змінювалась.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін. Вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позов у цій справі. Банк як кредитодавець не довів погодження істотних умов кредитування з відповідачем, а публічна пропозиція в редакції 2023 року не підтверджує умови договору 2021 року. Паспорт споживчого кредиту не замінює кредитний договір. Крім того, виписка підтверджує рух коштів, але не погодження спірних умов. При цьому часткове визнання відповідачем позовних вимог не доводить заявлену банком суму.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи.

За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у цій справі є 21 жовтня 2026 року - дата складення повного судового рішення.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскільки в частині задоволених позовних вимог рішення суду першої інстанції позивачем не оскаржується, то відповідно до норм ст. 367 ЦПК України апеляційним судом у цій частині рішення не переглядається та на предмет законності й обґрунтованості не перевіряється.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині належить скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з таких мотивів.

З матеріалів справи вбачається, що 18 липня 2021 року відповідач ОСОБА_1 власноручно підписав заяву № 20119261801 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі – ДКБО).

Підписанням заяви ОСОБА_1 беззастережно підтвердив, що прийняв публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення ДКБО, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути йому надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погодився з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладення договору страхування, підписанням цієї заяви підтвердив свою згоду на укладення договору страхування. Просив підключити його до SMS-банкінгу та до системи «Інтернет-банкінг», зазначивши як логін для входу номер свого мобільного телефону.

У заяві ОСОБА_1 просив відкрити на його ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надати кредитну картку. Номер кредитної картки миттєвого випуску (не персоніфікованої) НОМЕР_2 . Просив банк встановити на його поточний рахунок у гривнях, відкритий за цією заявою, кредитний ліміт у розмірі 3 000 грн. Розрахунковий день 30 число кожного місяця. Платіжна дата 30 число місяця. Строк дії кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитним лімітом, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної картки. Підписанням заяви підтвердив, що ним отримана у непошкодженому стані платіжна картка і ПІН, а також що з правилами користування платіжною карткою ознайомлений та зобов`язався їх дотримуватися. Стандартна процентна ставка складає 47,88% річних. Реальна річна процентна ставка складає 47,88%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 1 257 грн 86 коп. Підписанням заяви він підтвердив, що до підписання заяви, отримав довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб та ознайомився з її змістом (а.с.8 зворот, 9).

18 липня 2021 року відповідач також підписав паспорт споживчого кредиту, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий, в якому зазначена інформація аналогічна що й у заяві на приєднання до ДКБО (а.с.9 зворот).

Як вбачається з довідки про збільшення кредитного ліміту, відповідачу ОСОБА_1 за договором № 20119261801 від 18 липня 2021 року у період з 18 липня 2021 року по 13 травня 2022 року неодноразово збільшувалася сума кредитного ліміту, і станом на 13 травня 2022 року його розмір становив 40 465 грн (а.с.19).

З наданих позивачем банківських виписок по рахунку відповідача вбачається, що останній користувався кредитними коштами у період з 18 липня 2021 року по 30 листопада 2024 року.

Згідно з розрахунком заборгованості, у відповідача ОСОБА_1 станом на 03 лютого 2026 року за кредитним договором № 20119261801 від 18 липня 2021 року утворилася заборгованість у розмірі 64 663 грн 62 коп., з яких: 40 457 грн 52 коп. - заборгованість за кредитом, 24 206 грн 10 коп. - заборгованість за процентами.

04 лютого 2026 року АТ «ПУМБ» направило на поштову адресу відповідача ОСОБА_1 досудову вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором № 20119261801 від 18 липня 2021 року, проте відповідач борг не погасив.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ «ПУМБ» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 20119261801 від 18 липня 2021 року у розмірі 64 663 грн 62 коп., суд виходив з того, що позивачем не доведено, що між відповідачем та кредитором укладено вказаний кредитний договір, ознайомлення та погодження відповідачем як позичальником з умовами договору, що свідчить про відсутність підтвердження ознайомлення та згода відповідача як позичальника з умовами договору, тому його не можна розцінювати як кредитний договір, укладений між сторонами. Суд вважав що у даному випадку відсутні підстави вважати, що сторони обумовили усі обов`язкові умови кредитного договору та дотримано вимог, передбачених ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування».

Апеляційний суд не погоджується із такими висновками суду, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Встановлено, що заяву № 20119261801 від 18 липня 2021 року на приєднання до ДКБО відповідач ОСОБА_1 підписав особисто фізичним підписом. У заяві зазначено, що відповідач підтвердив, що прийняв публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення ДКБО, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути йому надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погодився з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладення договору страхування, підписанням цієї заяви підтвердив свою згоду на укладення договору страхування.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутня публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладення ДКБО в редакції на час підписання відповідачем заяви № 20119261801 від 18 липня 2021 року заяви на приєднання до ДКБО.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на дві групи законодавчо встановлені (їхній розмір та підстави стягнення визначаються нормативно-правовими актами) та договірні (визначаються безпосередньо сторонами у договорі).

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги щодо стягнення процентів, зокрема їх розміру та порядку нарахування, крім заяви № 20119261801 від 18 липня 2021 року на приєднання до ДКБО, розрахунків заборгованості за кредитним договором, покликався також на паспорт споживчого кредиту, а також на публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення ДКБО.

Однак матеріали справи не містять доказів того, що відповідач, підписуючи заяву на приєднання до ДКБО, був ознайомлений саме з відповідною редакцією публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення ДКБО і погоджувався на наведені у позовній заяві тарифи кредитування.

За відсутності підтверджень щодо конкретних умов, які були запропоновані відповідачу, а також через відсутність у заяві чіткої домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, та через ненадання позивачем актуальної на час укладення договору публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення ДКБО, це у даноиу випадку не може вважатися як типовий документ, що автоматично застосовується до укладеного між сторонами кредитного договору.

У своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що «оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим Банком, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин».

Крім того, роздруківка зазначених документів із сайту, належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила, про що висловлено і у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді цієї справи.

Надані суду докази не дають можливості встановити строку кредитування, умов нарахування і погашення процентів.

Заява, яка підписана відповідачем, містить вказівку про нарахування 47,88% річних, однак у ній відсутні умови, які регулюють порядок погашення процентів.

Публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладення ДКБО, яку прийняв відповідач підписавши заяву, не додана позивачем до позовної заяви, а публічна пропозиція в редакції від 24 лютого 2023 року, що міститься в матеріалах справи, не може у даному випадку застосовуватися, оскільки договір був укладений раніше.

Оскільки позивачем не доведено, що відповідач погодив публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення ДКБО на час підписання заяви №20119261801 від 18 липня 2021 року, яка до того ж не долучена до матеріалів справи, тому відсутні підстави вважати, що укладений між сторонами кредитний договір містив умови, зокрема щодо розміру процентів, про узгодження яких стверджував позивач.

Зважаючи на вищенаведене, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами у розмірі 24 206 грн 10 коп. у даному випадку відсутні.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 20119261801 від 18 липня 2021 року та банківської виписки по цьому договору, відповідач ОСОБА_1 активно користувався наданим йому банком кредитним лімітом та здійснював платежі на погашення кредитної заборгованості.

Проте, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти за кредитним договором № 20119261801 від 18 липня 2021 року в добровільному порядку АТ «ПУМБ» в повному обсязі не повернуто, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку, що задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 21 045 грн 02 коп., що становить різницю між отриманими відповідачем коштами кредитного ліміту та сплаченими відповідачем коштами (602 794 грн 98 коп. – 581 749 грн 96 коп.) При цьому відповідач у суді першої інстанції визнав існування у нього перед позивачем заборгованості за згаданим договором у зазначеному розмірі та не заперечував щодо її стягнення на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі в оскаржуваній частині з підстав, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦПК України, належить скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги АТ «ПУМБ» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 20119261801 від 18 липня 2021 року задовольнити частково та стягнути на його користь з ОСОБА_1 кредитну заборгованість у розмірі 21 045 грн 02 коп., що становить заборгованість за тілом кредиту. З огляду на наведене, апеляційна скарга АТ «ПУМБ» підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд у цій справі оскаржуване рішення суду скасовує частково, тому відповідно до наведених положень ЦПК України суд змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог АТ «ПУМБ», на його користь з відповідача ОСОБА_1 відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню сплачений за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 816 грн 92 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 1 225 грн 38 коп., а всього 2 042 грн 30 коп.

Керуючись статтями 268, 367-369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» задовольнити частково.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 серпня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 20119261801 від 18 липня 2021 року у цій справі скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором № 20119261801 від 18 липня 2021 року у розмірі 21 045 (двадцять одна тисяча сорок п`ять) гривень 02 (дві) копійки.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 2 042 (дві тисячі сорок дві) гривні 30 (тридцять) копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий-суддя

Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua