Суд: Шевченківський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них
Дата: 02 березня 2026 р.
Справа: №761/9689/24
Суддя: Мальцев Д. О.
Справа № 761/9689/24
Провадження № 2/761/1012/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Мальцева Д.О.,
за участю секретаря: Журавльова М.Б.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі по тексту - відповідач), відповідно до якого просив визначити додатковий строк ОСОБА_1 для подачі до нотаріуса заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 , а саме частки права власності на квартири, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , терміном в один місяць з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що підтверджується повторним Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 16.01.2024 року. Після її смерті відкрилась спадщина.
Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій №1283/02-31 від 06.03.2024 року позивачу видати свідоцтво про право на спадщину, а саме частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 неможливо, так як спадкоємцем пропущено шестимісячний строк на прийняття спадщини.
Однак, як зазначає позивач ним пропущено шестимічний строку, у зв`язку з тим, що він з початку 2017 року займався доглядом за своєю хворою бабусею ОСОБА_6 , з якою проживав, а також робота та подальше навчання на денній формі (донині) вплинули на те, що ним пропущено шестимісячний строк на прийняття спадщини. Крім того, не проживання з померлою ОСОБА_5 , відсутність зв`язків з нею, не повідомлення родичами про її смерть на думку позивача є обставинами, які унеможливили подання заяви про прийняття спадщини у встановлений строк, адже можливість подання відповідної заяви виникає з моменту обізнаності про відкриття спадщини.
У зв`язку з наведеними обставинами позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Протоклом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2024 року матеріали справи передані до провадження судді Мальцева Д.О.
18.03.2024 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. позивачу відмовлено у клопотанні про звільнення від сплати судового збору та залишено позовну заяву без руху, представнику заявника надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання вказаної ухвали, оскільки подана заява не відповідала вимогам ст. 175, 177 ЦПК України.
01.05.2024 року ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про визнання додаткового строку на прийняття спадщини, - повернуто позивачу разом з доданими до неї документами, оскільки позивачем не усунуто недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.
До Київського апеляційного суду м. Києва 25.06.2024 року надійшла апеляційна скарга на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20.06.2024 року від ОСОБА_1 .
23.09.2024 постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу було задоволено. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20.06.2024 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
08.10.2024 року протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, матеріали справи передано на розгляд судді Мальцеву Д.О.
09.10.2024 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання вказаної ухвали, оскільки подана заява не відповідала вимогам ст. 175, 177 ЦПК України.
19.10.2024 року на адресу суду надійшло клопотання від позивача про виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
22.10.2024 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Юзькової О.Л. відкрито провадження у справі, за правилами позовного провадження в загальному порядку, призначено підготовче засідання.
22.10.2024 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Києва Мальцева Д.О. задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини. Звільнено позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини.
05.03.2025 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Києва Мальцева Д.О. задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Витребувано у Державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори Губко Ю.В. (пр-т Берестейський, 11, м. Київ, 01135) матеріали спадкової справи №1142/2017 відкритої після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 .
02.04.2025 року на виконання вимог ухвали суду від Першої Київської державної нотаріальної контори надійшла копія матеріалів спадкової справи № 1142/2017 до майна потерпілої 12 квітня 2017 року ОСОБА_5 .
19.05.2025 року на виконання судового запиту від Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування надійшла заява з якої вбачається, що опікуном недієздатної ОСОБА_7 є ОСОБА_2 .
Протокольною ухвалою суду від 03.07.2025 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні у повному обсязі.
Суд, заслухавши сторону позивача, сторону відповідача, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, положеннями ст. 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ч. 1 ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За загальним правилом, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1222, ч.1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Тобто право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Враховуючи викладене, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 23.08.2017 № 6-1320цс17, правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.04.2019 у справі № 643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18).
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 Постанови від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Разом з тим, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Подібна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 381/4482/16-ц (провадження № 61-12844св18), від 11.11.2020 у справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20).
Згідно ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до підходу, зазначеного в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно з вимогами п. 1- 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що підтверджується повторним Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 16.01.2024 року.
06.03.2024 року позивач звернувся до Першої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , тобто з пропуском встановленого шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.
06.03.2024 року державний нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори Губко Ю.В. своєю постановою відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на (одну четверту) частку квартири номер АДРЕСА_3 , яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини.
Як зазначає позивач з ОСОБА_5 , ніколи не спілкувався з дитинства, оскільки батьки були розлучені з 1999 р., що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00011166412 від 06.10.2021 р.
Вперше у житті позивач зустрівся з бабусею ОСОБА_5 на похоронах його батька у вересні 2012 року, з яким позивач теж не спілкувався та проживав окремо.
Надалі як зазначає позивач, з бабусею не спілкувався через її асоціальний спосіб життя, що супроводжувався значним та частим вживанням алкогольних напоїв, через що не мав можливості встановити її місце проживання та зв`язок з нею. Крім того, вказує, що несвоєчасно звернулась із заявою про прийняття спадщини з поважних причин, що пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами на вчинення таких дій, оскільки з початку 2017 року займався доглядом за тяжко хворою бабусею ОСОБА_6 , з якою проживав разом. На той час, позивач здобув кваліфікаційно - освітній рівень молодшого спеціаліста за спеціальністю «сестринська справа». А в подальшому з 2018 року позивач влаштувався на роботу на посаду «сестра медична дільнична», що підтверджується довідкою за формою ОК-5.
Про смерть бабусі як зазначає позивач дізнався лише у січні 2024 року, коли отримав повторне свідоцтво про смерть. І лише тоді в нього вперше з`явилась можливість звернутися до нотаріуса.
Водночас зазначені докази у своїй сукупності не свідчать про поважність причин пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 також не підтвердили поважність причин пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини на 7 років.
Отже, вищевказані докази не підтверджують поважних причин, які пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця, що унеможливили звернення до нотаріуса у визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк.
Крім того, неспілкування позивача зі спадкодавцем внаслідок неприязних відносини між ними, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті бабусі не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Разом з тим саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини також не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.
Інших доказів позивачем у розумінні ст. 12, 81 ЦПК України, позивачем не надано.
Судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 133, 137, 141, 222, 258-259, 263-268, 273, 280-289, 352, 354-355 ЦПК України,
В И Р І Ш И В :
Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 16.03.2026 року.
Суддя:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua