Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №760/31818/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/31818/25

2/760/3026/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Гуцало М.В.

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

АТ «Акцент-Банк» звернулося в суд з зазначеним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги мотивувало тим, що 20 жовтня 2023 року між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ABH0CT155101697795505776, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 60000 гривень строком на 60 місяців, тобто до 19 жовтня 2028 року, зі сплатою процентів у розмірі 75 % річних. Кредитний договір складається із заяви клієнта та графіку погашення кредиту і підписаний відповідачем електронним підписом, використання якого погоджено сторонами в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.

Банк свої зобов`язання виконав, надавши відповідачу кредит, проте відповідач зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 03 листопада 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 113177 гривень 90 копійок, з яких: 60000 гривень – заборгованість за кредитом, 53177 гривень 90 копійок – заборгованість за процентами.

Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101697795505776 від 20 жовтня 2023 року у розмірі 113177 гривень 90 копійок.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19 грудня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 03 лютого 2021 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, у якій погодився з тим, що ця анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг становить договір про надання банківських послуг. У анкеті-заяві відповідач визнав, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях, підтвердив, що всі наступні правочини, у тому числі підписання договорів, можуть вчинятися ним та банком з використанням електронного підпису, а також засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, що використовуватиметься для накладення удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку ABank24.

20 жовтня 2023 року ОСОБА_1 підписав заяву про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101697795505776, у якій просив надати йому кредит на таких умовах: сума кредиту – 60000 гривень; строк кредиту – 60 місяців з 20 жовтня 2023 року по 19 жовтня 2028 року включно; процентна ставка (фіксована) – 75 % на рік; розмір щомісячного платежу – 3905 гривень 90 копійок, який визначається за формулою ануїтету; загальна вартість кредиту – 234351 гривня 32 копійки. У цій заяві відповідач також підтвердив, що вона разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, паспортом споживчого кредиту та таблицею обчислення загальної вартості кредиту становить договір.

20 жовтня 2023 року відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», у якому визначено, зокрема: тип кредиту – беззалоговий; суму кредиту – 60000 гривень; строк кредитування – 60 місяців; процентну ставку – 75 % річних, тип процентної ставки – фіксована; реальну річну процентну ставку – 109,02 %; орієнтовну загальну вартість кредиту – 234351 гривня 32 копійки; кількість щомісячних платежів – 60. Як наслідки прострочення виконання зобов`язань у паспорті споживчого кредиту зазначено, що в разі наявності заборгованості у клієнта із сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів банк має право достроково розірвати кредитний договір та здійснити дії, направлені на погашення залишку заборгованості.

Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, підписаною відповідачем, передбачено погашення кредиту 60 щомісячними платежами у розмірі 3905 гривень 90 копійок 20 числа кожного місяця, починаючи з 20 листопада 2023 року, з розподілом кожного платежу на частину, що спрямовується на погашення кредиту, та частину, що спрямовується на сплату процентів.

Заява про надання послуги «Швидка готівка», паспорт споживчого кредиту та таблиця обчислення загальної вартості кредиту підписані відповідачем електронним підписом, накладення якого перевіряється за допомогою того самого відкритого ключа, генерацію якого відповідач засвідчив у анкеті-заяві від 03 лютого 2021 року.

Відповідно до меморіального ордера № TR.33372984.45307.65455 від 20 жовтня 2023 року відповідачу видано кредит згідно з договором № ABH0CT155101697795505776 у сумі 60000 гривень.

З виписки по кредиту за період з 20 жовтня 2023 року по 02 листопада 2025 року вбачається, що відповідач жодного платежу на погашення заборгованості за кредитним договором не здійснив.

З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 03 листопада 2025 року заборгованість відповідача становить 113177 гривень 90 копійок, з яких: 60000 гривень – заборгованість за кредитом, 53177 гривень 90 копійок – заборгованість за процентами. Проценти нараховувались за ставкою 75 % річних на суму неповернутого кредиту у період з 20 жовтня 2023 року по 23 грудня 2024 року. 24 грудня 2024 року банк переніс усю суму кредиту на прострочену заборгованість, після чого нарахування процентів не здійснювалось.

Із позовної заяви також вбачається, що інформування відповідача про наявну заборгованість здійснювалось шляхом телефонних дзвінків та SMS-повідомлень, а письмові вимоги відповідачу не направлялись, оскільки, договором їх направлення не передбачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис – електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Водночас у ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла – щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла – 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1–4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховний Суд у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20) вказав, що за наявності у матеріалах справи підписаного відповідачем паспорта споживчого кредиту, в якому визначено, зокрема, процентну ставку, суду слід визначити й стягнути заборгованість відповідно до положень закону та підписаних відповідачем анкети-заяви та паспорта споживчого кредиту.

У матеріалах справи містяться анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, заява про надання послуги «Швидка готівка», паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» та таблиця обчислення загальної вартості кредиту, підписані відповідачем. Відповідач в анкеті-заяві прямо погодився на вчинення правочинів з використанням електронного підпису та визнав рівнозначність його правових наслідків власноручному підпису, а заява про надання кредиту, паспорт споживчого кредиту та таблиця обчислення загальної вартості кредиту підписані електронним підписом, перевірка якого здійснюється за відкритим ключем, генерацію якого відповідач засвідчив.

Заява про надання послуги «Швидка готівка», паспорт споживчого кредиту та таблиця обчислення загальної вартості кредиту містять погоджені сторонами істотні умови кредитування, зокрема, суму кредиту, строк кредитування, розмір процентної ставки, розмір і дати щомісячних платежів, а також інформацію щодо реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача.

Таким чином, між сторонами у належній формі укладено кредитний договір № ABH0CT155101697795505776 від 20 жовтня 2023 року, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 60000 гривень та зобов`язався повертати його щомісячними платежами відповідно до погодженого графіка до 19 жовтня 2028 року зі сплатою процентів у розмірі 75 % річних.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується меморіальним ордером від 20 жовтня 2023 року, а факт невиконання ним зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів – випискою по кредиту та розрахунком заборгованості.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Згідно з ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ч. 2 ст. 9 цього Закону первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Встановлено, що проценти у розмірі 53177 гривень 90 копійок нараховані позивачем за погодженою сторонами процентною ставкою 75 % річних на фактично неповернуту суму кредиту за період з 20 жовтня 2023 року по 23 грудня 2024 року, тобто в межах строку кредитування. Строк сплати процентів за вказаний період відповідно до погодженого сторонами графіка щомісячних платежів настав до звернення позивача до суду. Доказів сплати процентів, як і іншого розрахунку, який би спростовував нарахування позивача, відповідачем не надано. Тому, заборгованість за процентами у розмірі 53177 гривень 90 копійок підлягає стягненню з відповідача.

Строк кредитування за кредитним договором визначено до 19 жовтня 2028 року, а повернення кредиту має здійснюватися частинами відповідно до графіка щомісячних платежів. Таким чином, заявляючи вимогу про стягнення всієї суми кредиту, позивач фактично вимагає його дострокового повернення.

Паспортом споживчого кредиту передбачено право банку достроково розірвати кредитний договір та вжити заходів до погашення залишку заборгованості у разі прострочення сплати щомісячного платежу понад 90 днів, проте реалізація кредитодавцем права вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, можлива лише з дотриманням порядку, встановленого ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», а саме після письмового повідомлення споживача про затримку платежів із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку для їх здійснення, і спливу 30 календарних днів з дня одержання споживачем такої вимоги.

Частина 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» є спеціальною нормою закону, що регулює порядок дострокового повернення споживчого кредиту, в якій визначено умови, за яких виникає право на дострокове повернення, строк, протягом якого споживач може усунути порушення умов договору про надання споживчого кредиту, та спеціальний правовий наслідок усунення порушення у вигляді втрати чинності вимоги про дострокове повернення споживчого кредиту. Аналіз ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» дозволяє стверджувати, що вимога кредитодавця про дострокове повернення споживчого кредиту не може втілюватися в позовній заяві. Подання кредитодавцем позовної заяви до суду є складовою цивільного процесу, а не цивільних правовідносин, і відповідні дії не можуть бути кваліфіковані як вимога у розумінні ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування». У випадку, якщо кредитодавець звертається до суду з позовом про стягнення споживчого кредиту, не здійснивши пред`явлення вимоги про дострокове повернення споживчого кредиту на підставі ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», то відсутній обов`язок споживача (позичальника) повернути достроково споживчий кредит і відповідно не може відбутися порушення прав кредитодавця.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 вересня 2026 року у справі № 758/7615/23.

Позивач у позовній заяві зазначив, що письмові вимоги відповідачу не направлялись, а доказів письмового повідомлення відповідача про затримку платежів та вимоги про дострокове повернення кредиту суду не надано. Посилання позивача на те, що договором направлення письмових вимог не передбачено не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки обов`язок письмового повідомлення споживача встановлено безпосередньо ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», а одностороннє перенесення банком 24 грудня 2024 року всієї суми кредиту на прострочену заборгованість у його обліку не є вимогою про дострокове повернення кредиту в розумінні зазначеної норми.

Таким чином, строк повернення кредиту в повному обсязі не настав та з відповідача підлягає стягненню лише та частина кредиту, строк повернення якої настав відповідно до погодженого сторонами графіка станом на дату розрахунку заборгованості, з якою позивач звернувся до суду, тобто станом на 03 листопада 2025 року.

Згідно з таблицею обчислення загальної вартості кредиту до 03 листопада 2025 року настав строк сплати 24 щомісячних платежів (з 20 листопада 2023 року по 20 жовтня 2025 року включно), частина яких, що спрямовується на погашення кредиту, становить у сукупності 5118 гривень 94 копійки. Відповідач жодного з цих платежів не сплатив.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом у розмірі 5118 гривень 94 копійки.

З огляду на наведене, позов підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням часткового задоволення позову та відповідно до статті 141 ЦПК України стягненню з відповідача також підлягає сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок.

Керуючись ст. 207, 509, 526, 530, 610, 629, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 3, 4, 10, 12, 13, 76-82, 89, 133, 141, 178, 223, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (м. Дніпро, вул. Батумська, 11) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (м. Дніпро, вул. Батумська, 11) заборгованість за кредитним договором у розмірі 5118 гривень 94 копійки, заборгованість за процентами в сумі 53177 гривень 90 копійок та 2422 гривні 40 копійок судового збору.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: