Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №759/25795/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/25795/26

пр. № 2-а/759/234/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Зайця Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

I. Зміст позовних вимог

До Святошинського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі Позивач) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі Відповідач), в якому просив суд скасувати постанову № R703969 від 15.08.2026 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Позивача притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з підстав не прибуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк та місце, визначені в повістці. На переконання позивача оскаржувана постанова незаконна, оскільки не містить трекінговий номер поштового відправлення або реєстраційний номер повістки, за якою він не з`явився, не зазначено на які дату і час він не прибув, який вид повістки йому направлявся, заперечує факт отримання будь-яких листів від Відповідача, а тому заперечує будь-які порушення законодавства і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, вказавши, що Позивач визнав вину у вчиненні адміністративного правопорушення, подавши відповідну заяву. Процедура розгляду справи і накладення стягнення була дотримана, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 від 22.09.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

14.07.2026 Відповідач направив на адресу Позивача повістку № 8281609 для уточнення даних при ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказана повістка направлялася засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення № R067227489151.

15.08.2026 ОСОБА_1 подав на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву, в якій повідомив про допущене ним порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4, чим порушено вимоги зазначеного законодавства. Відповідальність за такі дії передбачена статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Факт вчинення адміністративного правопорушення визнає та надає згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Вказана заява була подана, шляхом накладення електронного підпису.

15.08.2026 начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 виніс постанову № R703969 у справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В постанові зазначено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк та місце, зазначені в повістці, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що Позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, постановою накладено на нього штраф у сумі 17 000 грн.

V. Норми права

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина третя статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно статті 235 КУпАП ІНФОРМАЦІЯ_4 розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені ІНФОРМАЦІЯ_4 розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники ІНФОРМАЦІЯ_4.

В силу ч. 1 ст. 249 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованих за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу та, а також статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.

Відповідно до ч. 7 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції ІНФОРМАЦІЯ_4, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частинi правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, розглядаються уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_4, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервiстами, якi перебувають у запасi Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частинi правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України) у триденний строк після надходження відповідної заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (ч. 2 ст. 277 КУпАП).

Стаття 279-9 КУпАП регламентує питання розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку та порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву.

Частина перша вказаної статті передбачає, що у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_4, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник ІНФОРМАЦІЯ_4, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (ч. 2 ст. 279-9 КУпАП).

Згідно ч. 3 ст. 279-9 КУпАП У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник ІНФОРМАЦІЯ_4, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

В силу ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити також відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення мають міститися інформація про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати штрафу, та відомості про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу (ст. 283 КУпАП).

Згідно ч. 1 ст. 300-3 КУпАП у разі якщо постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, винесена в порядку, передбаченому статтею 279-9 цього Кодексу, та особа протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили сплатила не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу за постановою про накладення адміністративного стягнення, така постанова вважається виконаною.

VI. Оцінка суду

Законодавець передбачив особливості розгляду справ щодо порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (ст. 210-1 КУпАП).

Вказані справи розглядають ІНФОРМАЦІЯ_4 в особі відповідних керівників (ст. 235 КУпАП. Отже справу розглянув належний суб`єкт.

На вказані справи не поширюється принцип відкритого розгляду, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву (ч. 1 ст. 249 КУпАП)

В даній категорії справ застосовується спрощена процедура її розгляду, оскільки не складається протокол, якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності (ч. 7 ст. 258 КУпАП), а справа розглядається у триденний строк після надходження відповідної заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (ч. 2 ст. 277 КУпАП)

В силу положень статті 279-9 КУпАП особа може звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста. В такому випадку керівник ІНФОРМАЦІЯ_4 зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Тобто, в спірних правовідносинах особа, яка притягується до адміністративної відповідальності сама ініціює спрощену процедуру розгляду справи і накладення штрафу, внаслідок чого отримує певні преференції (вигоду), а саме: встановлюється штраф на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (ч. 3 ст. 279-9 КУпАП) та можливість (право) сплатити лише 50 % такого штрафу (протягом 10 днів) після чого постанова вважається виконаною (ст. ст. 283, ст. 300-3 КУпАП).

З матеріалів справи та оскаржуваної постанови вбачається, що Позивач подав заяву, в якій визнав допущене порушення та надав згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Тобто, Позивач визнав вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та ініціював спрощену процедуру розгляду справи, внаслідок чого отримав вигоду у призначенні мінімального штрафу з правом сплати лише його частини (50%).

Встановлено, що справу позивача розглянув належний орган в межах своєї компетенції, згідно оскаржуваної постанови, на Відповідача накладено штраф у розміні 17 000 грн., що є мінімальним розміром штрафу, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а також надано право протягом 10 днів сплатити 50 % штрафу після чого постанова вважалася б виконаною.

За наведених обставин Відповідачем дотримано процедуру притягнення Позивача до адміністративної відповідальності.

В судовій проактиці застосовується доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці); в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться засада добросовісності як одна із складових верховенства права. Під час вирішення деяких категорій публічно-правових спорів також слід виходити з того, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інших суб`єктів правовідносин; поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них

В спірних правовідносинах є всі ознаки зловживанню правом, коли особа погоджується з певними обставинами та рішенням, а потім намагається їх оскаржити.

Відповідач визнавав факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, надав згоду на притягнення його до відповідальності за його відсутності, а при зверненні до суду заперечує вчинення адміністративного правопорушення без будь-яких обґрунтувань такої зміни своєї позиції у спірних правовідносинах.

Така поведінка і дії є суперечливими та спростовуються матеріалами справи.

Щодо тверджень позивача про те, що оскаржувана постанова незаконна, оскільки не містить трекінговий номер поштового відправлення або реєстраційний номер повістки, за якою він не з`явився, не зазначено на які дату і час він не прибув.

Стаття 283 КУпАП встановлює зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення.

В силу вказаної норми постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Зазначена норма встановлює лише необхідність вказати опис обставин, установлених під час розгляду справи, порте не зазначає наскільки він має бути деталізований.

В оскаржуваній постанові від 15.08.2026 № R703969 зазначено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк та місце, зазначені в повістці, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Тобто постанова містить опис обставин, установлених під час розгляду справи, а враховуючи подання заяви, в якій Позивач визнав допущене ним порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не прибуття за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4, наведений опис обставин є достатнім.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог.

VIІ. Висновок суду

Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач не надав суду доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, чинні на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 268, 269, 271, 272, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: Т.О ЗАЄЦЬ