Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №759/20656/24 — Святошинський районний суд міста Києва

Суд: Святошинський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них

Дата: 12 жовтня 2026 р.

Справа: №759/20656/24

Суддя: Єросова І. Ю.

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/20656/24

пр. № 2/759/310/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Єросової І.Ю.,

при секретарі Лавриненко Т.С.,

за участю представника позивача - адвоката Айдинян А.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Джуса Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності у порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

01.10.2024 адвокат Айдинян А.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, в якому просить встановити факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою суду від 11.10.2024 вказана позовна заява залишена без руху.

27.11.2024 судом прийнято рішення про повернення позову.

Водночас, ухвалою Київського апеляційного суду від 21.05.2025 скасовано ухвалу від 27.11.2024 та справу направлено до Святошинського районного суду м. Києва для розгляду до суду першої інстанції.

В рамках даного провадження 07.07.2025 судом постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

01.08.2025 через систему «Електронний суд» представником позивача - адвокатом Айдинян А.В. усунено допущені при поданні позову недоліки. Так, стороною позивача скеровано суду уточнену позовну заяву, в якій позивач просить встановити факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_3 , а також визнати за позивачем право власності у порядку спадкування після смерті спадкодавця ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 40,7 м2, стягнути із відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Позовні вимоги адвокат Айдинян А.В. обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була зареєстрована та проживала за адресою - АДРЕСА_3 . Вказана квартира належала останній на праві власності.

У 2015 році позивач переїхала на постійне проживання до матері, адже ОСОБА_3 через похилий вік (станом на 2015 рік ОСОБА_3 було 80 років) потребувала сторонньої допомоги у побуті, а упродовж 2018-2020 і стороннього догляду. Цей сторонній догляд здійснювала позивач за місцем проживання матері. ОСОБА_2 та її син ОСОБА_4 регулярно оплачували комунальні послуги та всі інші необхідні платежі за квартиру АДРЕСА_5 . Однак, не зважаючи на фактичне проживання у кв. АДРЕСА_5 , позивач своє місце реєстрації не змінила та була і є зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_6 .

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, яким належну їй на праві приватної власності квартиру під АДРЕСА_4 заповіла позивачу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Остання вважала, що якщо на неї складено заповіт та вона спільно проживала з матір`ю на момент її смерті, то на неї шестимісячний строк звернення до нотаріуса щодо оформлення спадщини не поширюється.

Через хронічні захворювання, які після смерті матері та її брата ОСОБА_5 (помер через 4 місяці після смерті матері) загострилися, внаслідок чого ОСОБА_2 довгий час взагалі не виходила з дому, вона звернулася до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 лише 03.05.2023р. (а не у визначений законом шестимісячний строк). Постановою державного нотаріуса Дванадцятої київської державної нотаріальної контори від 03.05.2023р. їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру, яка знаходиться в АДРЕСА_3 та належала ОСОБА_3 .

Представник позивача вказує, що, незважаючи на реєстрацію свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_6 , позивач фактично постійно проживала разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 , станом на дату відкриття спадщини, тобто станом на дату смерті останньої - ІНФОРМАЦІЯ_3 . Проте без встановлення даного факту у судовому порядку позивач не зможе оформити правовстановлюючі документи на спадкове майно. Таким чином, факт постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини має виняткове юридичне значення для захисту прав та законних інтересів ОСОБА_2 як спадкоємця.

Другим спадкоємцем, яким подано заяву про прийняття спадщини, є відповідач ОСОБА_1 (попереднє прізвище ОСОБА_6 , онука спадкодавця), яка прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_5 (сина спадкодавця). ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (тобто після смерті спадкодавця). Рішенням Святошинського районного суду від 09.01.2004 р. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , визнано недієздатним. Оскільки ОСОБА_5 був недієздатним, він прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 фактично відповідно до ч.4 ст. 1268 ЦК України.

Представник позивача вказує, що відповідач ОСОБА_1 не спілкувалася із батьком, не цікавилася станом його здоров`я, не відвідувала його, не була його опікуном. Остання навіть не знала про смерть батька, а коли у 2021 році дізналася - то відразу пішла до нотаріуса подавати заяву про прийняття спадщини. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва у справі №759/14514/21 вимоги ОСОБА_1 про надання їй додаткового строку для прийняття спадщини задоволено. У такий спосіб відповідач набула право власності у порядку спадкування після смерті батька на спірну квартиру.

Окремо адвокат Айдинян А.В. вказує, що попередньо позивач зверталася до суду із позовом про надання їй додаткового строку для прийняття спадщини, однак суд в рамках цивільної справи №759/9686/23 не визнав поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини хворобу ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 05.08.2025 провадження у справі відкрито, розгляд вирішено проводити у порядку загального позовного провадження із викликом учасників справи у підготовче засідання на 03.11.2025 року.

07.10.2025 до суду надійшов відзив ОСОБА_1 , підписаний її представником - адвокатом Джусом Д.В. Зі змісту відзиву вбачається, що сторона відповідача заперечує щодо пред`явлених вимог, вказуючи на те, що позивач не проживала спільно із спадкодавцем у період з 2015 року і по день смерті останньої. Наведене спростовується низкою доказів, зокрема відповіддю ГУ Пенсійного фонду України від 16.10.2024, в якій уповноважена особа інформує, що ОСОБА_2 зверталася із заявою про призначення житлової субсидії, в якій вказала адресу свого проживання: АДРЕСА_7 .

Також представник відповідача зауважує, що у період до 2018 року спадкодавець проживала на території Подільського району м. Києва, однак точна адреса не відома відповідачу. Із 2018 року ОСОБА_3 була переселена позивачем на постійне проживання у квартиру АДРЕСА_8 , оскільки у спірній квартирі по АДРЕСА_5 проживав син позивача разом зі своєю родиною. Відтак, є цілком логічним той факт, що саме син позивача сплачував за комунальні послуги та ніс витрати на утримання квартири по АДРЕСА_5 .

Більше того, як стверджує адвокат, факт проживання спадкодавця ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_9 , підтверджується низкою доказів, долучених до відзиву. Зі змісту таких доказів в сукупності вбачається, що спадкодавець померла ІНФОРМАЦІЯ_3 саме за вказаною адресою, попередньо мала укладену із лікарем медичну декларацію, в якій зазначила адресу проживання саме по АДРЕСА_10 . Також окремо адвокат зауважує на тому, що спірна квартира є однокімнатною, а за встановленими та не оспорюваними сторонами обставинами у квартирі по АДРЕСА_5 проживала значна кількість людей, корім спадкодавця (за версією позивача). При цьому, ОСОБА_3 мала можливість безперешкодно користуватися ще двома квартирами, що вона фактично і зробила.

Адвокат Джус Д.В. звертає увагу на те, що надані стороною позивача докази, зокрема довідка голови ОСББ «Весна», не може братися судом до уваги, оскільки вона підписана головою, який здійснює свої повноваження лише з 24.02.2016 року, а у довідці особа стверджує про обставини, які мали місце у 2015 році (дата ймовірного початку спільного проживання позивача зі спадкодавцем). Більше того, видача такої довідки не узгоджується із вимогами закону. Так само голова, яка заявлена одночасно як свідок, не може повідомити суду обставини, які підлягають встановленню у даній справі.

Крім того, долучені до позову квитанції про сплату комунальних послуг не підтверджують, що позивач проживала у квартирі по АДРЕСА_5 .

Також належним доказом не може бути й наданий стороно позивача акт від 05.09.2023, оскільки ним зафіксовано обставини станом на дату його складення і такий документ не може посвідчувати певні обставини, які мали місце до моменту його складення. Більше того, факт проживання особи не за місцем реєстрації підтверджується саме актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї.

Щодо наданих письмових пояснень свідків в частині проживання спадкодавця разом із позивачем з 2015 року по день смерті ОСОБА_3 , така інформація не відповідає дійсності, оскільки, як вбачається з інших доказів, смерть спадкодавця настала саме за адресою: АДРЕСА_9 .

Також сторона відповідача не погоджується із твердженнями про те, що ОСОБА_1 не спілкувалася із хворим батьком, який постійно перебував у Новобілицькому ПНІ. Відповідач дізналася про смерть батька лише після зняття карантинних обмежень та особистого візиту до батька у червні 2021 року. Опікун, який був проінформований про смерть підопічного, не повідомив рідну доньку померлого про смерть ОСОБА_5 .

Представник відповідача акцентує також увагу на тому, що суду не слід брати до уваги доводи позовної заяви в частині преюдиціального значення викладеного у мотивувальній частині рішення Святошинського районного суду м. Києва у справі №759/9686/23 абзацу про констатацію факту проживання позивача із спадкоємцем, оскільки постановою Київського апеляційного суду від 12.09.2024 витлумачено, що зміст абзацу слід сприймати лише як посилання на інформацію, що була зазначена у довідці, що надавалася суду для підтвердження обставин, викладених у позові.

Також адвокат вказує, що у постанові апеляційного суду згадано довідку Київського міського психоневрологічного диспансері №4 від 03.08.2023 №407, в якій при зверненні до медичного закладу ОСОБА_2 вказала місце свого проживання саме по АДРЕСА_11 .

Окремо сторона відповідача зауважує на тому, що позивач просить визнати за нею право власності на спірну квартиру у повному обсязі, однак батько відповідача ОСОБА_5 , який був недієздатним та відповідно до закону має право на обов`язкову частку у спадщині, не був позбавлений права на спадкування належної йому обов`язкової частки у меншому розмірі з урахуванням обставин, які могли мати місце згідно з положеннями ст. 1241 ЦК України.

13.10.2025 через систему «Електронний суд» до суду надійшла відповідь на відзив позивача ОСОБА_2 , підписана адвокатом Айдинян А.В., в якій сторона позивача звертає увагу на пропуск стороною відповідача строку для подачі відзиву. Так, фактично адвокат відповідача ознайомився із матеріалами справи 17.09.2025, коли йому було надано доступ у системі «Електронний суд». Водночас лише 07.10.2025 адвокатом Джусом Д.В. надано суду відзив, тобто поза межами п`ятнадцятиденного строку, визначеного ухвалою про відкриття провадження.

Окремо представник позивача зауважує на тому, що доказ сторони відповідача, як то медична декларація померлої із зазначенням адреси проживання: АДРЕСА_9 , не може достовірно підтверджувати ту обставину, що спадкодавець дійсно проживала там. Остання не любила лікарів, а тому медичну допомогу їй надавала її родичка ОСОБА_7 , яку сторона позивача просить допитати у якості свідка у даній справі. Більше того, квартира, у якій померла ОСОБА_3 , на праві власності належала ОСОБА_8 (1/5 частина) та ОСОБА_5 (4//5 частин). Спадкодавець періодично приїжджала до вказаної квартири та проживала там, однак це не було її постійне місце проживання.

Щодо обставин смерті ОСОБА_3 саме у квартирі АДРЕСА_8 сторона позивача зазначає, що на початку липня 2020 року позивач захворіла на гостре респіраторне захворювання Ковід із метою недопущення зараження матері похилого віку ОСОБА_3 онук перевіз бабусю на тимчасове проживання до квартири по АДРЕСА_10 .

Також адвокат Айдинян А.В., спростовуючи позицію представника відповідача щодо неможливості врахування судом довідки голови ОСББ «Весна», вказує, що ОСОБА_9 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_12 , з 25.05.2001 року, тобто останній достеменно відомо про осіб, які проживають у вказаному будинку.

Окремо представник позивача зауважує, що згадані у відзиві постанови Верховного Суду не є релевантними з огляду на зміст правовідносин, які є предметом даного судового провадження.

Наостанок, адвокат Айдинян А.В. наголосила на тому, що саме позивач та члени її сім`ї здійснювали догляд за померлою, ОСОБА_3 за життя склала заповіт, яким належну їй квартиру по АДРЕСА_13 заповідала своїй дочці ОСОБА_2 . При цьому, на підтвердження доводів щодо відсутності у відповідача спілкування із померлим батьком сторона позивача надає довідку із Новобілицького психоневрологічного диспансеру №231-02 від 12.04.2024 року.

27.10.2025 засобами поштового зв`язку до суду надійшли письмові заперечення сторони відповідача, в яких адвокат Джус Д.В. зауважує, що ним скеровано відзив на позовну заяву 02.10.2025, тобто на п`ятнадцятий день з дня ознайомлення із матеріалами справи. Щодо долучених до відзиву адвокатських запитів, датованих 2024 роком, то адвокат зазначає, що вони були зроблені в рамках інших судових справ, зокрема №759/15628/24 та №759/9686/23, де учасниками були ті ж особи, що є сторонами у даній справі. При цьому, факт наявності судового провадження за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту, яка розглядалася у порядку окремого провадження, не може бути підставою для обізнаності сторони відповідача із майбутнім позовом та його змістом.

Такими, що не заслуговують на увагу, є також твердження представника позивача про те, що ОСОБА_3 зареєструвала у своїй квартирі по АДРЕСА_5 онуків, аби останні були десь реєстровані (декларативно) без дійсного проживання у вказаному житловому приміщенні, оскільки окрім вказаної квартири померла та сама позивач мають у власності інші житлові приміщення, де безперешкодно можна було б зареєструвати вказаних осіб.

Представник відповідача звертає увагу на нелогічність викладених стороною позивача тверджень щодо стану здоров`я померлої ОСОБА_3 , оскільки на початку позову позивач вказує, що мати була особою похилого віку, потребувала допомоги та догляду, водночас вже у відповіді на відзив вказує, що ОСОБА_3 вільно пересувалася містом, інколи самостійно приїжджала до квартири по АДРЕСА_10 і проживала там певний період (при тому, що квартира не мала належним умов для проживання, як вказує сама ж сторона позивача).

У той же час, сторона позивача не надає доказів того, що родичами позивача було перевезено ОСОБА_3 із постійного, як вказує позивач, місця проживання по АДРЕСА_5 на проживання за адресою: АДРЕСА_9 .

Окремо адвокат Джус Д.В. наголошує на тому, що відповідач систематично спілкувала із ОСОБА_3 , відвідувала її, так само відповідач цікавилася життя її батька, який рішенням суду був визнаний недієздатним та проживав у Новобілицькому психоневрологічному інтернаті.

Також представник відповідача зауважує, що судом не може братися до уваги довідка Новобілицького психоневрологічного інтернату №231-02 від 12.04.2024, оскільки вона видана на ім`я померлого ОСОБА_5 . Крім того, відповідно до Наказу Мін`юсту №578/5 від 12.04.2012 журнал відвідувань підопічних у НПНІ зберігається 3 роки, про що сторону відповідача проінформовано відповіддю від 26.09.2025 року. Таким чином, станом на 12.04.2024 у Новобілицького ПНІ була відсутня інформація щодо відвідування відповідачем ОСОБА_5 , а отже, довідка, надана позивачем, не відповідає фактичним обставинам.

Ухвалою від 03.11.2025 витребувано від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петренко Олени Василівни копію спадкової справи, заведеної щодо майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , від державного нотаріуса Дванадцятої київської нотаріальної контори Основенко Людмили Миколаївни копію спадкової справи, заведеної щодо майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також викликано у підготовче засідання свідків:

1) ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка проживає за адресою:

АДРЕСА_12, 2 ) ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка проживає за адресою:

АДРЕСА_22, 3 ) ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка проживає за адресою:

АДРЕСА_23, 4 ) ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_17 .

Крім того, вказаною ухвалою витребувано від Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації (03115, м. Київ, пр-т. Берестейський, 97) інформацію щодо зареєстрованих осіб у період з 01.01.2015 по 11.07.2020 у квартирі АДРЕСА_18 та у квартирі АДРЕСА_4 , від Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний-9» (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 36) інформацію про кількість зареєстрованих у період з 01.01.2015 по 11.07.2020 у квартирі АДРЕСА_18 , а також чи була серед них ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . Крім того, надати відомості про спожиті житлово-комунальні послуги, включаючи послуги з вивезення побутових відходів, у квартирі АДРЕСА_18 за скількох осіб та на кого саме виставлялися рахунки на їх оплату, від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) інформацію чи зверталася ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка зареєстрована в квартирі АДРЕСА_18 із заявою на призначення пенсії у період з 01.01.2015 по 11.07.2020 року, якщо так, то повідомити, яке місце проживання вона зазначала у вказаній заяві, а також надати копію вказаної заяви, від Центру первинної медико-санітарної допомоги №2 (03148, м. Київ, вул. В. Кучера), належним чином засвідчені копії медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , та декларації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , підписаної з сімейним лікарем. Крім того, повідомити чи здійснювалися для неї виклики лікарів за адресою: АДРЕСА_9 , у період перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , на обліку. Якщо здійснювалися, то повідомити, які документи були складені за результатами даних викликів, а також надати їх належним чином засвідчені копії.

26.01.2026 до суду на виконання вимог ухвали від 03.11.2025 надійшов лист-відповідь КНП «Центра первинної медико-санітарної допомоги №2» Святошинського району м. Києва №48 від 23.01.2026 року.

02.02.2026 на адресу суду надійшла копія спадкової справи №24/2021, заведеної щодо майна померлого ОСОБА_5

03.02.2026 до суду надійшла відповідь із ГУ НФУ у м Києві.

25.02.2026 на адресу суду надійшла засвідчена копія спадкової справи №554/2023 ОСОБА_3 .

У судовому засіданні 31.03.2026 судом допитано у якості свідка ОСОБА_9 , яка є головою ОСББ «Весна», що обслуговує будинок АДРЕСА_13 . Остання повідомила суду, що обіймає посаду голови ОСББ «Весна» з лютого 2016 року, а фактично проживає у вказаному будинку у квартирі АДРЕСА_19 із 2000 року. Свідок особисто знайома із померлою ОСОБА_3 , остання розписувалася за отримання запрошення на голосування із вирішення питань, що стосувалися життя будинку. Також свідок добре знайома із позивачем ОСОБА_12 та членами її сімї - сином ОСОБА_13 , його дружиною та доньками, які після смерті ОСОБА_3 проживають у квартирі АДРЕСА_4 . Позивач раніше не проживала постійно у будинку, однак вимушена була це робити з 2015 року у зв`язку із похилим віком своєї матері. Водночас, ОСОБА_9 вказала, що у самій квартирі вона не була, а лише з порогу бачила позивача, яка перебувала у квартирі у домашньому одязі. Також вона бачила, як позивач часто заходила до під`їзду будинку із пакетами, перетиналися у під`їзді будинку, але такі зустрічі були не щодня. На питання представника відповідача щодо нарахування комунальних послуг залежно від кількості зареєстрованих у квартирі осіб зазначила, що у даному будинку прийнято рішення про нарахування комунальних послуг залежно саме від площі квартири.

Позивач мала добрі відносини із померлою ОСОБА_3 , а про бажання ОСОБА_12 помістити матір до будинку для літніх осіб їй не відомо. Так само свідок не обізнана чи лікувалася ОСОБА_3 у медичному закладі по вул. Симиренка у м. Києві, та де саме остання укладала декларацію. Коли останній раз бачила ОСОБА_3 свідок також не пам`ятає, як і не володіє інформацією де саме остання померла. ОСОБА_9 запевнила, що станом до 11.07.2020 у квартирі АДРЕСА_4 інші особи, окрім позивача та ОСОБА_3 , не проживали.

Допитана у ході розгляду справи ОСОБА_10 повідомила суду, що є сусідкою позивача та померлої ОСОБА_3 . Померла заселилися у будинок у 2001 році, а тому знайома з нею давно, як і з її донькою ОСОБА_12 . Позивач переїхала на постійне проживання до ОСОБА_3 приблизно на початку 2014 року, останні проживали разом до дня смерті ОСОБА_3 . Окрім вказаних осіб у квартирі не було інших мешканців. Стан здоров`я ОСОБА_3 в цілому був задовільний, остання пересувалася самотушки, іноді з допомогою своєї доньки. Позивач мала чоловіка, з яким фактично не проживала, оскільки здійснювала догляд за матір`ю, з якою постійно проживала постійно по АДРЕСА_5 . Свідок перебувала у квартирі позивача та ОСОБА_3 майже щодня, добре спілкувалася з ОСОБА_2 та самою ОСОБА_3 . Також зазначила, що їй було відомо лише про одну дитину ОСОБА_3 , про сина ОСОБА_14 вона нічого не чули та ніколи його не бачила. У той же час, ОСОБА_10 зазначила, що їй не відомо, де саме ОСОБА_3 померла. Після смерті ОСОБА_3 у квартирі проживає син позивача разом зі своєю родиною.

Свідок ОСОБА_11 , яка також є мешканцем будинку АДРЕСА_13 повідомила суду, що проживає у вказаному будинку із серпня 201 року. коли вона заселилася у будинок - то ОСОБА_3 вже проживала у ньому. Як саме вона познайомилася із померлою та її донькою ОСОБА_2 вона не пам`ятає. Загалом позивача у дворі будинку вона бачила не часто, із вікна своєї квартири інколи бачила як позивач заходила до під`їзду із пакунками. ОСОБА_3 самостійно пересувалася, не потребувала сторонньої допомоги, її часто можна було зустріти біля будинку. У квартирі, де проживали позивач та ОСОБА_3 , вона не була, лише рази зо три перебувала на порозі квартири. Останній раз бачила ОСОБА_3 навесні 2020 року, а тому подробиці її смерті, зокрема причина або місце, де ОСОБА_3 померла - їй не відомі.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 вказала, що вона є троюрідною сестрою позивача та двоюрідною племінницею покійної ОСОБА_3 , з якими мала нормальні відносини, періодично спілкувалася. Їй достеменно відомо, що позивач постійно проживала із ОСОБА_3 , ОСОБА_12 доглядала за матір`ю. ОСОБА_3 проживає у спірній квартирі з 2001 року, як тільки заселилася в неї. Декілька разів свідок особисто була у квартирі, де помітила особисті речі ОСОБА_12 . Остання мала чоловіка, з яким постійно не проживала. Також свідок вказала, що декілька разів позивач та її мати зверталися до неї за медичною допомогою, оскільки за фахом вона лікар, однак подробиці надання медичної допомоги не бажає розголошувати. Їй не відомо про те, що ОСОБА_2 мала намір помістити матір до будинку для літніх людей. Із відповідачем свідок не знайома, жодного разу в житті її не бачила. Водночас ОСОБА_16 обізнана про існування брата ОСОБА_2 , який був недієздатним, та якому ОСОБА_3 за життя придбала у власність квартиру. Також свідок зазначила, що їй не було відомо про факт смерті ОСОБА_3 , дізналася випадково від ОСОБА_12 під час незапланованої зустрічі у дворі будинку.

Ухвалою від 31.03.2026 судом закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду по суті.

30.04.2026 на електронну адресу суду на виконання вимог ухвали від 03.11.2025 та 31.03.2026 надійшла відповідь зі Святошинської РДА про кількість зареєстрованих осіб у квартирі АДРЕСА_4 у період з 01.01.2015 по 11.07.2020 року.

У судових дебатах представник позивача зазначає, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити. Також зосереджує свою увагу на тому, що позивач, як підтверджується низкою наданих стороною позивача доказів, здійснювала догляд за своєю матір`ю ОСОБА_3 та постійно спільно проживала з останньою у період з 2015 року по 11.07.2020 року. ОСОБА_3 за життя склала заповіт, яким заповіла належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_4 своїй доньці ОСОБА_2 . У той же час, фактично позивач зареєстрована за іншою адресою - по АДРЕСА_6 . Вказана обставина стала перешкодою у реалізації позивачем спадкових прав, належних їй після смерті матері. Адвокат вказує, що до позовної заяви долучено письмові докази, а під час розгляду справи отримано усні покази свідків, які підтверджують факт спільного проживання позивача із померлою. Водночас, надані стороною відповідача документи не можуть бути взяті судом до уваги, а посилання адвоката Джуса Д.В. на практику Верховного Суду не є релевантною із предметом даного провадження.

Окремо представник позивача зазначає, що сторона відповідача проявила зловживання процесуальними правами, оскільки представник відповідача був обізнаний зі змістом позову та фактом його подачі до моменту відкриття судом провадження, так як з аналогічними доводами та обґрунтуваннями сторона позивача зверталася раніше з іншими позовами та заявами, які підлягали розгляду у порядку окремого провадження. Більше того, представник відповідача надає суду адвокатські запити та відповідача на них, які датовані 2024 роком, тобто станом до дня подачі даного позову. У той же час, сторона відповідача пропустила процесуальний строк для подачі відзиву та заявляє безпідставні клопотання про витребування доказів, які за своїм змістом не зможуть підтвердити або спростувати доводи сторін справи. Зважаючи на наведене, просить залишити відзив без розгляду.

Представник відповідача - адвокат Джус Д.В. заперечує щодо задоволення пред`явлених до ОСОБА_1 позовних вимог, вказуючи на те, що ОСОБА_2 не проживала спільно із ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 . Більше того, сама ОСОБА_3 останні роки так само не проживала за вказаною адресою, а мешкала по АДРЕСА_10 , що підтверджується низкою наданих стороною відповідача доказів. Покази свідків достовірно не підтверджують викладені у позові обставини та не спростовують доводи відповідача. ОСОБА_2 при зверненні до уповноважених пенсійних органів вказала, що фактично проживає за адресою: АДРЕСА_6 , а сама ОСОБА_3 померла фактично за адресою по АДРЕСА_10 та мала підписану декларацію із сімейним лікарем у медичному закладі по вул. Симиренка у м. Києві, куди неодноразово зверталася й за медичною допомогою.

Окремо представник відповідача зосереджує увагу на дотриманні строків подачі відзиву на позовну заяву, який було скеровано засобами поштового зв`язку 02.10.2025, тобто на п`ятнадцятий день наданого судом в ухвалі про відкриття провадження строку.

Надані стороною позивача докази, зокрема покази свідків, не підтверджують достовірно, що ОСОБА_2 постійно перебувала у квартирі по АДРЕСА_13 , кожен зі свідків зазначив, що періодично бачив її за вказаною адресою. Письмові докази позивача містять платіжки за комунальні послуги, які були здійснені сином позивача, який дійсно проживав за вказаною адресою разом зі своєю сім`єю. Надані довідка голови ОСББ «Весна» та акт не відповідають вимогам закону, а тому не можуть бути взяті судом до уваги як докази, які підтверджують обставини, викладені у позові.

Також представник відповідача зауважує, що викладене у рішенні Святошинського районного суду м. Києва у справі №759/9686/23 не має преюдиціального значення для даного провадження, оскільки постановою Київського апеляційного суду вже надано оцінку висловленому у мотивувальній частині рішення твердженню про факт спільного проживання позивача зі спадкодавцем ОСОБА_3 як формальне посилання на зміст довідки голови ОСББ «Весна», що була надана учасником справи на підтвердження викладеного у його заяві.

Вимога про визнання за позивачем права власності на спірне майно так само не може бути задоволена судом, оскільки спадкодавець ОСОБА_5 , після смерті якого спадкувала відповідач, мав обов`язкову частку у спадщині, оскільки був недієздатним. При цьому, рішенням суду його обов`язкову частку у спадщині не було зменшено. Відтак, у повному обсязі квартира за будь-яких умов не може перейти у власність позивача. У той же час, відповідач не демонструвала негативної поведінки до своєї померлої бабусі ОСОБА_3 та батька ОСОБА_5 , доказів такого стороною позивача у ході розгляду даної справи не надано.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані сторонами докази, а також заслухавши покази свідків, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Положенням ч. 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

01.08.2025 через систему «Електронний суд» представником позивача - адвокатом Айдинян А.В. усунено допущені при поданні позову недоліки. Так, стороною позивача скеровано суду уточнену позовну заяву, в якій позивач просить встановити факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_3 , а також визнати за позивачем право власності у порядку спадкування після смерті спадкодавця ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 40,7 м2, стягнути із відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 04.08.2004 згідно з розпорядженням №1570 Святошинської районної у м. Києві Ради, посвідчено, що квартира АДРЕСА_4 належить на праві власності ОСОБА_3 .

Суд зауважує, що визнання за позивачем права власності на спадкове майно у даному випадку перебуває у прямій залежності від встановлення судом факту спільного проживання спадкоємця ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_3 .

Згідно зі ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Згідно із частинами 1 - 3 статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини 1 статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться. Для того щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 572/1774/20, провадження № 8679св21.

За змістом п. 3.21. глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту:

1) родинних відносин між фізичними особами;

2) перебування фізичної особи на утриманні;

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню;

4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;

5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу;

6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;

7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

В той же час, частиною 2 даної статті регламентовано, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Разом з тим, у постанові від 10 січня 2019 року у справі №484/747/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

На підтвердження доводів ОСОБА_2 про спільне проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 у період з 01.01.2015 по 11.07.2020 року сторона позивача надала суду довідку №022/23М від 06.09.2023, підписану головою правління ОСББ «Весна» ОСОБА_9 та бухгалтером ОСББ «Весна» ОСОБА_18, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 , 1957 року народження, проживає з 2015 року за адресою: АДРЕСА_3 , та у повному обсязі сплачує комунальні платежі (т. 1 а.с. 23).

Суд ставиться критично до вказаного документу, оскільки, як слушно зауважив представник відповідача - адвокат Джус Д.В., ОСОБА_9 обіймає посаду голови правління ОСББ «Весна» з 24.02.2016 року, а у даній довідці посвідчила своїм підписом факт того, що ОСОБА_2 проживала у квартирі АДРЕСА_4 з 2015 року, тобто до вступу ОСОБА_9 на посаду голови правління ОСББ «Весна». Під час допиту свідка ОСОБА_9 у суді остання повідомила, що фактично проживає у даному будинку з 2000 року, а тому їй відомо про осіб, які мешкають у будинку та період їх проживання. Однак, суд зауважує, що ОСОБА_9 не може, здійснюючи повноваження голови правління ОСББ «Весна», посвідчити своїм підписом факт проживання позивача у вказаному будинку з 2015 року, тобто до моменту фактичного набуття повноважень голови.

Крім того, суд погоджується із твердженнями сторони відповідача про те, що така довідка не може бути видана головою правління ОСББ «Весна», оскільки відповідно до п. 16 Розділу ІІІ Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №238 від 23.09.2015 «Про внесення змін до Типового статуту об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» на виконання своїх повноважень голова правління:

- веде засідання правління, якщо правління не доручило ведення засідання іншому члену правління;

- забезпечує виконання рішень загальних зборів та рішень правління;

- діє без доручення від імені об`єднання та укладає в межах своєї компетенції договори і вчиняє інші правочини відповідно до рішень правління;

- розпоряджається коштами об`єднання відповідно до затвердженого кошторису та рішень правління, має право першого підпису фінансових документів об`єднання;

- наймає на роботу в об`єднання працівників та звільняє їх, застосовує до них заходи заохочення та накладає стягнення, видає обов`язкові для працівників об`єднання накази у сфері трудових правовідносин;

- за рішенням правління видає довіреності на представництво інтересів об`єднання іншим особам;

- відкриває і закриває рахунки об`єднання в банківських установах та інших фінансових установах, підписує банківські та інші фінансові документи;

- відповідно до рішень правління здійснює інші дії, спрямовані на досягнення мети та завдань об`єднання.

Як вбачається зі змісту нормативного акту, ОСОБА_9 , як голова правління ОСББ «Весна», не мала повноважень на видачу довідки №022/23М від 06.09.2023 року.

Суд зауважує, що кожна обставина, на яку посилається сторона, обґрунтовуючи свої вимоги або заперечення, повинна бути підтверджена належними, допустимими та достатніми доказами. Суд сприймає наданий стороною доказ критично, оскільки з його змісту неможливо встановити на яких платіжних документів та за який період позивач сплачувала рахунки за житлово-комунальні послуги, а також з чого така особа виходить, що ОСОБА_2 , яка не є власником такого житлового приміщення та не є в ньому зареєстрвоаною, там проживає.

Зважаючи на викладене, суд визнає довідку №022/23М від 06.09.2023, підписану головою правління ОСББ «Весна» ОСОБА_9 та бухгалтером ОСББ «Весна» ОСОБА_18, недопустимим доказом, тобто таким, що не може бути покладений в основу прийнятого судом рішення за результатами розгляду даної справи.

Також стороною позивача надано для дослідження судом акт про фактичне місце проживання без реєстрації від 05.09.2023, підписаний членами комісії ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_22 у присутності голови правління ОСББ «Весна» ОСОБА_9 та інших осіб - ОСОБА_19 , ОСОБА_10 та ОСОБА_21, про те, що ОСОБА_2 з 2015 року проживає за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 24).

Суд погоджується із запереченнями сторони відповідача щодо вказаного акту та підтримує позицію адвоката Джуса Д.В. про невідоповідність даного документа вимогам закону. Так, положеннями Наказу Міністерства соціальної політики України №190 від 04.07.2022 затверджено типову форму акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи. При цьому, станом на період ймовірного проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 , вимоги щодо такого акта були встановлені Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №95 від 28.04.2004 року. Вказаний акт є єдиною підставою для висновку про проживання особи, яка має місце реєстрації, за іншою адресою (без реєстрації).

Акт обстеження про фактичне місце проживання - це часто необхідний документ, який складається у випадках, коли потрібно офіційно підтвердити, що особа дійсно проживає за певною адресою, навіть якщо ця адреса не вказана в її офіційній реєстрації (прописці). Такий акт складається за участі сусідів або інших свідків, які підтверджують факт проживання особи на постійній основі.

Проаналізувавши зміст наданого позивачем акту, суд констатує, що він не відповідає типовій формі, затвердженій законом. Більше того, суд зауважує, що за своїм змістом такий акт може посвідчувати та відображати обставини, які мають місце на дату його складення, водночас акт наданий ОСОБА_2 посвідчує нібито її проживання по АДРЕСА_13 у період з 2015 по 2020 рік, тобто за три роки до дня фактичного складення акту.

Долучені до позову письмові пояснення свідків ОСОБА_11 від 11.05.2024, ОСОБА_9 від 10.05.2024, ОСОБА_10 від 09.05.2024 (т. 1 а.с. 25-32) не беруться судом до уваги, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 213 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі. Враховуючи, що сторона позивача у ході розгляду справи ініціювала перед судом питання про допит вказаних свідків у судовому засіданні, вказані особи надавали свої покази безпосередньо у судовому засіданні в приміщенні суду, суд не вбачає підстав для сприйняття наданих останніми тверджень як показів, що відповідно до ст. 90 ЦПК України є джерелом доказів.

Також, на думку суду, не свідчить про спільне проживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_3 надані квитанції про оплату житлово-комунальних послуг від 16.02.2020, 04.08.2020 (взагалі не стосується періоду, який є предметом судового розгляду), 17.05.2020, 03.12.2020 (не стосується предмета справи) (т. 1 а.с. 34, 35).

Суд не бере до уваги довідку Ново-Білицького психоневрологічного інтернату для чоловіків №231-02 від 12.04.2024 (т. 1 а.с. 179), оскільки в матеріалах справи міститься довідка цього ж закладу від 26.09.2025 №408-02, видана адвокату Джусу Д.В., яка підтверджує, що надати інформацію про відвідувачів ОСОБА_5 неможливо у зв`язку зі знищенням журналу відвідувань після спливу трирічного строку відповідно до вимог Наказу Міністерства юстиції України №578/5 від 12.04.2012 року (т. 1 а.с. 161).

У ході розгляду справи стороною позивача не уточнено дані розбіжності, не надано суду доказу того, що інформація, викладена у довідці від 12.04.2024 №231-02 відповідає дійсності.

Допитані у ході розгляду справи свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 повідомили, що вони періодично бачили ОСОБА_2 як біля під`їзду будинку, так і в самій квартирі по АДРЕСА_13 . Однак, вказані свідки не перебували безпосередньо у самій квартирі, а бачили позивача або з вікна будинку, або перебуваючи на порозі квартири. Тобто свідки фактично не мали можливості оцінити як часто ОСОБА_2 перебувала у квартирі, чи знаходяться там її особисті речі, а отже, чи проживає позивач там постійно. Свідок ОСОБА_7 зазначила, що вона була у самій квартирі не більше трьох разів упродовж 2020 року (до 11.07.2020), а висновок про постійне перебування ОСОБА_2 зробила із того, що остання перебувала у домашньому одязі. Письмові докази та показання свідків є самостійними засобами доказування і за загальним правилом не мають наперед встановленої доказової сили. Фактично свідки не підтвердили достовірно викладені у позові обставини, а отже, суд не вважає їх покази більш переконливими, ніж надані стороною відповідача письмові докази. Більше того, надані свідками покази не підтверджуються іншими доказами.

У свою чергу, представником відповідача до відзиву долучено копію заяви ОСОБА_2 про призначення житлової субсидії № НОМЕР_2 від 13.11.2018, зі змісту якої вбачається, що позивач зверталася до ГУ ПФУ із заявою про призначення житлової субсидії за адресою: АДРЕСА_6 , в якій остання зареєстрована разом зі своїм чоловіком ОСОБА_20 (т. 1 а.с. 142-143). Вказаною заявою позивач фактично сповістила органи держави про те, що вона проживає за вказаною адресою та просить надати їм допомогу на оплату житлово-комунальних послуг з боку держави.

Суд відхиляє твердження представника позивача - адвоката Айдинян А.В. про пропуск стороною відповідача строку для подачі відзиву на позовну заяву. Як вбачається із системи Д-3, представник відповідача отримав копію ухвали про відкриття провадження та саму позовну заяву в електронному кабінеті у системі «Електронний суд» 17.09.2025 року о 00 год. 01 хв. Отже, п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву, визначений судом стороні відповідача ухвалою про відкриття провадження у справі від 05.08.2025, почав спливати 18.09.2025 та фактично сплинув 03.10.2025 (останній день для подачі відзиву - 02.10.2025 року). Відзив було скеровано представником відповідача засобами поштового зв`язку, і як вбачається із опису вкладення поштового відправлення - переданий організації відправлення 02.10.2025 року, тобто в межах наданого судом строку.

Також судом проаналізовано надану стороною відповідача довідку про забезпечення житловою площею та комунальними послугами від 15.11.2018, видану на ім`я позивача ОСОБА_2 , з якої вбачається, що ОСОБА_2 підтверджує, що вона зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_6 (т. 1 а.с. 144).

Факт реєстрації місця проживання ОСОБА_2 підтверджується також і відомостями Святошинської РДА у м. Києві, оформленими листом від 25.06.2024 №107-4587 на адвокатський запит представника відповідача (т. 1 а.с. 145-146).

Із відповіді ПрАТ «АТ «Київводоканал» №404/18/36/02-24 від 31.01.2024 вбачається, що особовий рахунок у даному товаристві відкритий саме на ОСОБА_2 , яка є зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_6 (т. 1 а.с. 147).

У той же час, на підтвердження доводів сторони відповідача про те, що ОСОБА_3 не проживала за адресою: АДРЕСА_3 , а мешкала саме по АДРЕСА_10 представник відповідача надав відповідь КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Святошинського району м. Києва №619 від 26.09.2025, з якої вбачається, що ОСОБА_3 мала укладену декларацію із лікарем даного центру до липня 2020 року (т. 1 а.с. 152).

Сама смерть ОСОБА_3 сталася саме у квартирі АДРЕСА_8 , що зафіксовано у відповіді Святошинського УП ГУНП в м. Києві №375214-2025 від 26.09.2025 року (т. 1 а.с. 153).

Суд також сприймає викладене у постанові Київського апеляційного суду від 12.09.2024 у справі №759/9686/23 щодо встановлення судом першої інстанції наявності довідки №407 від 03.08.2023, відповідно до якої 03.08.2023 ОСОБА_2 у березні 2018 року зверталася до Київського міського психоневрологічного диспансеру №4 та вказала, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_6 (т. 1 а.с. 163 зворотна сторона).

На виконання вимог ухвали суду від 03.11.2025, якою частково задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів, 26.01.2026 надійшли документи від КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Святошинського району м. Києва, з яких вбачається, що у декларації №0001-7КМА-7Т00 від 12.12.2019 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу місце проживання ОСОБА_3 зазначено « АДРЕСА_3 ». При цьому, суд зауважує, що фактично вказаний Центр розташований по АДРЕСА_20 (т. 1 а.с.233).

Водночас, у той же день ОСОБА_3 подає заяву на ім`я директора Центру, в якій інформує, що у зв`язку зі зміною адреси місця проживання (з АДРЕСА_13 на адресу проживання: АДРЕСА_9 ) просить надати дозвіл на надання медичної допомоги та оформлення листка непрацездатності у даному закладі (т. 1 а.с. 234).

13.01.2020, як вбачається із наданих Центром копій, ОСОБА_3 відвідувала лікарів Центру з метою її подальшого поміщення до будинку для літніх людей (т. 1 а.с. 235).

Також суд бере до уваги витяг із картки виїзду швидкої медичної допомоги №1277 від 11.07.2020, яким зафіксовано місце смерті ОСОБА_3 - АДРЕСА_9 (т. 1 а.с. 236).

Також судом отримано відповідь із ГУ ПФУ №2600-0201-7/12851 від 27.01.2026, з якої вбачається, що з 29.04.2014 ОСОБА_2 перебуває на обліку та отримує пенсію за віком, при цьому, звертаючись із заявою про призначення пенсії остання зазначила фактичну адресу проживання АДРЕСА_6 (т. 2 а.с. 1-2). Суд зважає на вказаний доказ в контексті досліджуваного періоду та зауважує, що орган ПФУ не повідомив про подачу ОСОБА_2 документів на здійснення їй виплати пенсії іншим відділенням у зв`язку зі зміною місця проживання.

Відомості про дійсне місце реєстрації проживання позивача та спадкодавця ОСОБА_3 підтверджено відповіддю Святошинської РДА у м. Києві (т. 2 а.с. 69-71). Так, зі змісту документів вбачається, що ОСОБА_3 у період з 2001 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_21 , а позивач ОСОБА_2 у період з 1988 року і до сьогодні за адресою: АДРЕСА_6 .

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду від 30.06.2026 у справі №164/549/23 витлумачено, що предметом доказування у цивільній справі є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Суд зауважує, що у постановах від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 05.06.2024 у справі №521/1046/21 та від 30.09.2025 у справі №594/837/24 Верховний Суд зазначив, що стандарт доказування «вірогідність доказів» на відміну від стандарту доказування «достатність доказів» підкреслює потребу зіставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Отже, із введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Таким чином, на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Проаналізувавши надані сторонами даної справи докази, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт спільного проживання ОСОБА_2 із спадкодавцем ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 , у період з 01.01.2015 по 11.07.2020 року.

Зважаючи на те, що питання про визнання за позивачем права власності у даному випадку прямо залежало від вирішення питання про встановлення судом факту спільного проживання позивача із спадкодавцем, і суд дійшов висновку про недоведеність стороною позивача такого факту, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання за позивачем ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_4 .

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 293, 294, 315, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності у порядку спадкування - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Єросова І.Ю.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua