Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №755/177/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/177/26

Провадження №: 2/755/166/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Катющенко В.П. розглянувши за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом , в якому просить суд: стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , додаткові витрати на навчання, медичне обслуговування синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі 36 866,90 грн; судові витрати покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18.02.2006 сторони по справі зареєстрували шлюб. Офіційно шлюб було розірвано в 2019 році за заявою ОСОБА_1 - рішенням Баришівського районного суду Київської області у справі 355/815/19 від 05.07.2019. Під час спільного подружнього життя у сторін народилися два сини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітній ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27.10.2019 по справі № 755/8835/19 з відповідача було стягнуто аліменти на утримання дітей у розмірі 3 000 грн щомісячно починаючи з дати звернення до суду і до досягнення повноліття.

Після розлучення спільні сини проживають з позивачем. Їхній спільний син ОСОБА_3 , є особою з інвалідністю з дитинства, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 . На даний час відповідач, ОСОБА_2 , не бере участі у вихованні та піклуванні про своїх дітей, не цікавиться здоров`ям дітей, їх фізичними, моральними та духовним розвитком.

Їх старший син ОСОБА_3 є студентом І курсу, освітньо-професійного ступеня «Фаховий молодший бакалавр» групи ГРС - 24 мб, денної форми здобуття освіти за кошти фізичних та/або юридичних осіб, Київського університету, ІV рівня акредитації. Дата початку навчання 02.09.2024 по 30.06.2026.

Молодший син ОСОБА_4 навчається у 9-А класі ліцею № 16 імені Мігеля де Сервантеса Сааведри Дніпровського району міста Києва.

На сьогоднішній день старший син хоч і є повнолітнім, але продовжує навчання, батько, відповідач по справі жодної матеріальної допомоги не надає.

Позивачем подана заява до Дніпровського районного суду міста Києва про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

Сини дорослішають, ходять до навчальних закладів та потребують постійних витрат на одяг, харчування, розвиток здібностей та навчання. Позивач самостійно утримує та виховує своїх дітей, жодної фінансової допомоги батько не надає своїм дітям. На сьогоднішній день позивач, організовує навчальний процес свої сині та забезпечує їх навчання як в оф- так і в он- лайн. Старший син навчається на платній основі, з серпня 2024 року по квітень 2025 року вартість навчання становила 3 750 грн. З серпня 2025 року по грудень 2025 вартість навчання становить 4 200 грн на місяць.

За цей період позивачем здійснено оплату за навчання на загальну суму 51 000 грн, що підтверджується відповідними квитанціями. Крім того, сини потребували отримання медичних послуг, дані обставини підтверджуються актом про надані медичні послуги для пацієнта, проведення ген. Тесту та консультації, клінічні аналізи крові. Загальна вартість понесених витрат становить 11 160 грн.

Спільні діти сторін, потребують також витрат на одяг. Загальна вартість понесених витрат становить 11 573,80 грн. Позивач є інвалідом ІІ групи й самостійно утримує й забезпечує своїх синів. Відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання синів не надає, а самостійно забезпечити дітям належній рівень життя позивач не має можливостей.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19.01.2026 відкрито провадження у цій цивільній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, яким роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні процесуальні строки.

02.04.2026 до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення, у яких останній просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 9 ст. 7 Сімейного кодексу України визначено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно зі ст. 141 Сімейного кодексу України мати батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до ст.ст. 3, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року,в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральною Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Як убачається з матеріалів справи, з 18.02.2006 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Баришівського районного суду Київської області від 05.07.2019 у справі № 355/815/129 був розірваний.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , батьками якого записані ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 , батьками якого записані ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27.10.2019 у справі № 755/8835/19 позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3 000 грн, з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, з проведенням індексації у порядку, передбаченому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», починаючи з 03.06.2019 і по досягнення дітьми повноліття.

Згідно із вимогами частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 15.04.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у пункті 18 звернув увагу судів на те, що до передбаченої статті 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Тлумачення відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

При цьому, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Також, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 183/1679/17, від 12.12.2019 у справі № 756/4947/17-ц, від 01.04.2020 у справі № 521/16268/18.

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні (відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі №756/4947/17-ц).

Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Як зазначив Верховнии? Суд у своїй постанові від 26.08.2020 року у справі № 336/1488/19, особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Отже, з аналізу судової практики, яка склалась, до додаткових витрат відносять:

- навчання у спеціалізованому закладі освіти, технікумі, коледжі, при умові погодження з батьком/матір`ю навчального закладу та доведеності існування особливих обставин, які зумовлені необхідністю платного навчання дитини у цьому закладі адже дитині гарантовано державою безоплатне навчання у загальноосвітній школі;

- розвиток здібностей дитини, а саме витрати на гуртки, заняття, які розвивають конкретні здібності дитини, придбання спортінвентарю, музичного інструменту, витрати на участь у змаганнях та конкурсах, витрати на вивчення іноземних мов, підтверджені відповідними нагородами, які одержували діти або характеристиками;

- оздоровлення (санаторно-курортне або відпочинок біля моря або на гірському курорті при умові доведеності, що для покращення стану здоров`я дитини вона потребувала відпочинок та оздоровлення саме там);

- лікування (систематичні витрати, понесені у зв`язку з постійною хворобою дитини, фізичними травмами).

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Суд, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення додаткових витрат на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійшов висновку про відмову у задоволенні цих вимог з огляду на те, що останній досяг повноліття.

Так, з досягненням повноліття особа втрачає правовий статус дитини (стаття 6 СК України). Згідно зі статтею 201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Як роз`яснив Верховний Суд, «тлумачення статті 201 СК України дозволяє стверджувати, що стаття 185 СК України не поширюється на правовідносини між батьками та повнолітніми дітьми, які продовжують навчання» (постанови від 08.05.2019 у справі № 393/338/16-ц, від 06.08.2018 у справа № 748/2340/17).

Верховний Суд неодноразово наголошував на розмежуванні правовідносин з утримання неповнолітніх та повнолітніх дітей.

Зокрема, Верховний Суд зазначив, що на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах, правовідносини обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного окремого від аліментних зобов`язань обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами (висновок Верховного Суду України, наведеним у постанові від 24 лютого 2016 року у справі № 6-1296цс15).

Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу (постанови Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 405/8423/16-ц та від 25.02.2020 у справі № 521/4397/17). Разом з тим стаття 199 СК України передбачає лише право на стягнення аліментів на повнолітню дитину, що продовжує навчання, а не додаткових витрат на повнолітню дитину, що його закінчила (постанова Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 521/2016/16-ц).

За таких обставин, суд дійшов висновку, позовні вимоги про, стягнення коштів додаткових витрат на навчання та медичне обслуговування повнолітнього сина. як додаткових витрат у порядку статті 185 СК України є безпідставним, оскільки усі ці витрати є невід`ємною складовою загальної потреби в матеріальній допомозі, яка має забезпечуватися виключно через механізм сплати аліментів на період навчання за статтею 198,199 СК України.

При цьому судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від від 26.05.2026 у справі №755/179/26, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня звернення до суду - 30.12.2025 і до закінчення ним навчання, тобто до 30.06.2026, а у разі продовження навчання - не більше, ніж до досягнення ОСОБА_3 23 років.

Щодо стягнення додаткових витрат на неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність заявлених вимог, з огляду на наступне.

На підтвердження понесених витрат на медичне обслуговування дитини ОСОБА_4 позивачкою надано копії документів, зокрема рахунок на оплату медичних послуг від 03.10.2024, який сформований лабораторією «Сінево», відповідно до якого вартість клінічного аналізу крові становить 240,00 грн, а взяття крові одноразовими системами - 70,00 грн, загальна вартість послуг становить 310,00 грн. (а.с.35).

Також на підтвердження понесених додаткових витрат позивачем надано товарний чек № 159413 від 15.08.2025, виданий ТОВ «Луб», відповідно до якого придбано 18 найменувань товарів, зокрема шкарпетки, шорти, футболки, джинси, труси-боксери, кросівки та інші предмети одягу. Загальна вартість придбаних товарів становить 5 039,00 грн. (а.с.42).

Також позивачем надано квитанції від 01.10.2024, 07.07.2025, 16.08.2025, відповідно до яких було придбано одяг, взуття та інші предмети одягу на загальну суму 5 515,80 грн (а.с.43).

Згідно товарних чеків від 06.09.2025, 20.11.2025, 22.11.2025 було придбано такі предмети одягу як шапка, спортивні кросівки з еко-шкіри, куртка, кофта та пакет на загальну суму 3 941 грн (а.с.44).

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладені обставини, надавши аналіз наявним у справі доказам, керуючись нормами діючого сімейного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача на її користь додаткових витрат на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки позивачем не надано доказів щодо понесення нею саме додаткових витрат на утримання дитини, тобто витрат на її лікування, або розвиток здібностей, тощо.

Так, наявний у матеріалах справи рахунок на оплату медичних послуг від 03.10.2024, сформований лабораторією «Сінево», сам по собі не свідчить про наявність обставин, передбачених статтею 185 СК України, оскільки з нього не вбачається, з якою саме метою призначалися відповідні медичні послуги, чи були вони зумовлені станом здоров`я дитини, необхідністю її лікування або іншими особливими обставинами, а також чи були відповідні послуги фактично оплачені позивачем.

Крім того, надані позивачем товарні чеки на придбання одягу також не підтверджують понесення саме додаткових витрат у розумінні статті 185 СК України, оскільки не містять відомостей, які б давали змогу встановити, хто саме здійснив відповідні покупки та для кого було придбано зазначені товари. Матеріали справи не містять достатніх доказів того, що придбаний одяг призначався саме для дитини, а відповідні витрати були зумовлені особливими обставинами, які є підставою для застосування зазначеної норми закону.

Отже, сам факт надання рахунків та товарних чеків не є безумовним підтвердженням обґрунтованості заявлених вимог, оскільки позивач має довести не лише факт здійснення відповідних витрат, а й їхній зв`язок з особливими обставинами.

Крім того, у цій частині слід зазначити, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26.05.2026 у справі № 755/178/26, збільшено розмір аліментів, які стягуються із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі заочного рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27.10.2019 по справі № 755/8835/19, з 3 000,00 грн, за вирахуванням частки повнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до розміру одного прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Поняття «утримання» у розумінні сімейного законодавства передбачає забезпечення дитині необхідних умов для життя, виховання та розвитку. При цьому аліменти - це базовий обов`язок батьків щодо забезпечення основних потреб дитини, зокрема, у харчуванні, одязі, відпочинку, отриманні освіти, медичних послуг. Необхідність забезпечення додаткових потреб на дитину, може мати місце за особливих обставин зумовлених в залежності від особистих, індивідуальних особливостей дитини.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги надані суду докази, оцінюючи їх з позиції належності та допустимості, суд доходить висновку що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини є необґрунтованим, тому не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи повну відмову у задоволенні позову, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки судових витрат в порядку ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 7, 51, 141, 180, 185 Сімейного кодексу України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 2, 10, 76, 77-81, 209, 210, 223, 247, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: