Суд: Дарницький районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про розірвання шлюбу
Дата: 17 серпня 2026 р.
Справа: №753/11289/26
Суддя: Котенко Р. В.
ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/11289/26
провадження № 2/753/11577/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Котенко Р. В., за участю секретаря судового засідання Бойко К. В., представника позивача – адвоката Кізік А. М., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2026 року представник позивача, адвокат Кізік Анна Миколаївна звернулася до Дарницького районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, вказуючи на те, що 30 липня 2016 року між сторонами був укладений шлюб. Від шлюбу подружжя має спільних дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підставою для розірвання шлюбу представник позивача зазначає те, що у позивача з відповідачем відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, достатньо тривалий період відсутнє взаєморозуміння, вони втратили почуття любові та поваги один до одного. Так, в березні 2026 року, відповідачка зібрала свої речі та речі дітей та поїхала з місця спільного проживання. Позивач постійно намагався налагодити відносини, з`ясувати причини розірвання родинних стосунків та причини переїзду, проте, всі спроби не дали результату, відповідачка відмовилась налагодити відносини та пояснити причини свого вчинку. Отже, станом на дату подання цього позову, всі спроби налагодити відносини не мають результату та не мають сенсу. Сторони з березня 2026 року проживають окремо, спільне господарство не ведуть, спільного бюджету не мають. Шлюбні відносини носять лише формальний характер. На глибоке переконання позивача збереження шлюбних стосунків не є можливим. У зв`язку із зазначеним, представник позивача просить суд розірвати шлюб між позивачем та відповідачкою та стягнути з відповідачки на користь позивача судовий збір у розмірі 1 331,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи визначено головуючу суддю Котенко Р. В.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 05 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в судове засідання.
У судове засідання, призначене на 20 липня 2026 року, з`явилися представник позивача, адвокат Кізік Анна Миколаївна та відповідач.
18 червня 2026 року до суду від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання не заперечувала проти розірвання шлюбу, водночас, зазначила, що не погоджується із викладеними позивачем причинами припинення спільного проживання. Так, відповідач зазначає, що у позовній заяві зазначено, що вона нібито «з незрозумілих для позивача причин» зібрала свої речі та речі дітей і залишила місце спільного проживання, а позивач нібито постійно намагався налагодити сімейні відносини. Такі твердження не відповідають дійсності, є односторонніми та не відображають фактичних причин припинення спільного проживання. Насправді залишення місця спільного проживання було вимушеним і пов`язане з необхідністю захисту свого життя, здоров`я та безпеки, так як позивач вчиняв насильство щодо відповідачки, у зв`язку з чим остання неодноразово зверталася до органів Національної поліції України, що підтверджується відповідними доказами. Крім того, позивачу навіть було винесено терміновий заборонний припис, а також проведено профілактичну бесіду щодо відповідальності за вчинення домашнього насильства. Також, відповідачка заперечує проти покладання на неї судових витрат щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн з огляду на те, що справа про розірвання шлюбу є справою незначної складності, має особистий немайновий характер, не містить складного предмета доказування або значного обсяг процесуальної роботи, крім того, вона не заперечує проти розірвання шлюбу. Разом з цим, розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу фактично відповідає місячному доходу відповідачки, що підтверджується довідкою про доходи. За таких умов покладення на відповідача обов`язку компенсувати позивачу витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн створить для неї непропорційний фінансовий тягар, особливо з урахуванням того, що діти проживають з нею та перебувають на її утриманні.
Суд, порадившись на місці, постановив відкласти судове засідання у справі на 18 серпня 2026 року для ознайомлення сторони позивача з відзивом на позовну заяву та надання строку для подання обгрунтованої відповіді на відзив.
04 серпня 2026 року до суду від представника позивача, адвоката Кізік Анни Миколаївни надійшла відповідь на відзив, у якій остання не погодилася з викладеними відповідачкою обставинами. Представник позивача зауважила, що долучені відповідачкою відповіді від поліції свідчать про відсутність подій, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, про що вказано у кожній відповіді Солом`янського УП ГУНП у м. Києві. Наведені відповіді підтверджують відсутність факту кримінального правопорушення, а, крім того, не містять жодного опису подій, у зв`язку з якими, було звернення відповідачки до правоохоронного органу. Сам факт звернення відповідачки до правоохоронних органів з приводу дій позивача, які вона вважає неправомірними, не є належними доказами, оскільки не вказують на вчинення фізичного чи психологічного насильства. Те саме, стосується і посилання відповідачки на винесення термінового заборонного припису. Відтак, посилання відповідачки на нібито застосування до неї домашнього насильства не підтверджені належними та допустимими доказами, а є виключно суб`єктивною думкою відповідачки, та можуть свідчити про те, що між сторонами можливо існували конфлікти. Щодо заперечень, відносно витрат, заявлених позивачем в оплату вартості правничої допомоги, варто зауважити, що такі витрати, включають в себе підготовку та подання позовної заяви, участь у судових засіданнях, яких буде як мінімум 2, підготовка та подання відповіді на відзив, отримання рішення суду з відміткою про набрання рішенням законної сили. Відтак, витрати є співмірними, та такими, що підлягають стягненню з відповідачки у повному обсязі.
07 серпня 2026 року до суду від відповідачки до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив. Заперечення обгрунтовані тим, що доводи відповіді на відзив зводяться переважно до формального оспорювання доказового значення документів через відсутність остаточного судового рішення про притягнення позивача до відповідальності. У зв`язку з цим, відповідачка повторно звернулась до правоохоронних органів для отримання додаткових доказів. Так, Солом`янська окружна прокуратура міста Києва повідомила, що за результатами перевірки матеріалів ЄО № 6194 та № 6465 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026102090000074 від 09.07.2026 за частиною першою статті 125 КК України. У витягу з ЄРДР зазначено, що «24.01.2026 року приблизно о 14 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 під час сварки завдав відповідачці ударів у ліве плече та інші частини тіла, внаслідок чого їй було заподіяно тілесні ушкодження.». Відповідач зауважила, що зазначені відомості з ЄРДР не подаються нею як доказ доведеної кримінальної винуватості позивача і не замінюють вироку, разом з цим, вони підтверджують, що пояснення відповідачки про причини припинення спільного проживання не є голослівними, а відповідна подія є предметом досудового розслідування, що підтверджено належними та допустимими доказами. Окреме доказове значення має терміновий заборонний припис. Офіційні відповіді поліції прямо підтверджують його винесення щодо позивача, тоді як у відповіді на відзив не наведено доказів його скасування, недійсності або незаконності. Крім того, просила відмовити у стягненні з неї витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
У судове засідання, призначене на 18 серпня 2026 року, з`явилися представник позивача адвокат Кізік Анна Миколаївна та відповідач.
У судовому засіданні представник позивача адвокат Кізік Анна Миколаївна підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні. Зазначила, що відповідачці відомо, що жодні обставини щодо вчинення позивачем кримінального правопорушення не знайшли свого підтвердження. Скарги та внесення відомостей до ЄРДР були здійсненні після подачі позивачем цього позову до суду. Відповідачка не вважала за необхідне вживати заходів щодо внесення відомостей в ЄРДР до моменту подачі цього позову до суду. Крім того, зауважила, що відомості, які містяться у витягу з ЄРДР не є встановленими фактами, а внесені з інформації наданої заявницею. Тобто, жодних доказів на підтвердження вказаних відповідачкою обставин, немає. Щодо термінового заборонного припису представник позивача вказала, що відповідачкою до матеріалів справи він не був долучений, протокол про адміністративне правопорушення також. У зв`язку із викладеним, враховуючи, що інформація надана відповідачкою, одностороння та немає достовірного підтвердження, сторона позивача вважає, що обставини щодо здійснення позивачем домашнього насильства не повинні бути відображені у рішенні суду.
Відповідачка у судовому засіданні не заперечувала проти розірвання шлюбу. Разом з тим, заперечувала щодо викладених у позовній заяві обставин про причини такого рішення. Пояснила, що 24 січня 2026 року позивач здійснив щодо неї домашнє насильство, через що вона разом з дітьми пішла від нього. У той же час, сторона позивача стратегічно вибудовує незаконну позицію про те, що сторони розійшлись у березні, оскільки у лютому позивач продав спільне майно. Зазначила, що неодноразово зверталася з питанням застосування до неї зі сторони чоловіка домашнього насильства до правоохоронних органів. 19 лютого 2026 року був виданий терміновий заборонний припис щодо позивача, який доводить той факт, що правоохоронні органи вбачали ризики для її життя. Також, є медичні довідки, в яких зазначено, що травми отримані в результаті домашнього насильсьтва. Вказала, що вона самостійно не зверталась до суду з позовом про розірвання шлюбу, так як не мала фінансової можливості. Зазначила, що залишилася без будь-якої фінансової підтримки від чоловіка, була змушена шукати роботу з двома дітьми на руках. Наразі отримує заробітну плату у розмірі 6 500 грн. Позивач нерегулярно перераховує 300 грн на дітей. За її особистим зверненням, у березні перерахував на дітей 5 000 грн та у квітні 3 000 грн. Крім того, на сьогоднішній день, відмовляється повертати її особисті речі та речі дітей, які залишилися у квартирі, де вони мешкали.
Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідачки, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 30 липня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у місті Києві зареєстрований шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 1728. Після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини – “ ОСОБА_6 ”.
Від шлюбу подружжя має двох малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З листів Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві № 56489-2026 від 23.02.2026, № 56544-2026 від 23.02.2026, № 56545-2026 від 23.02.2026 вбачається, що відповідачка зверталася до Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві із заявами про вчинення домашнього насильства з боку її чоловіка - позивача. Крім того, з вказаних листів вбачається, що 19 лютого 2026 року відносно позивача було винесено терміновий заборонний припис серії АА № 487163, а також проведено бесіду про відповідальність за вчинення домашнього насильства.
Відповідно до витягу Єдиного реєстру досудових розслідувань, 08.07.2026 за заявою відповідачки від 06.07.2026 до реєстру внесені відомості про завдання позивачем відповідачці 21.01.2026 тілесних ушкоджень та зареєстроване кримінальне провадження № 42026102090000074 .
З довідки КНП "КМКЛ № 4" про звернення в травмпункт № 680 від 25 січня 2026 року судом також встановлено, що відповідачка звернулася до КНП “Київська міська клінічна лікарня № 4” з приводу травм, отриманих внаслідок домашнього насильства.
Відповідно до частини першої статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.
Згідно із статтями 21, 24 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Отже, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Позивач скористався цим правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а сторони не мають намір зберігати шлюб. Беручи до уваги доводи сторін, суд вважає, що причини, що спонукають їх наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення.
Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 Сімейного Кодексу.
Частиною 1 статті 110 Сімейного кодексу України встановлено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
За встановлених обставин справи суд вважає, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі сторін, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя, підстав для надання строку для примирення сторін суд також не вбачає. Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та розірвання шлюбу між сторонами.
Згідно з частиною другою статті 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили (абзац 2 частини 3 статті 115 Сімейного кодексу України).
Судові витрати у вигляді судового збору відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідач заперечувала проти стягнення витрат на правничу допомогу, що надає суду право розглянути можливість зменшення їх розміру відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України.
Разом з тим, в матеріалах справи наявна лише копія ордеру на надання адвокатом Кізік А. М. правничої допомоги позивачу та платіжна інструкція від 19.05.2026 про сплату на рахунок АО "Ю.Д.К." 6 000,00 грн за надання правової допомоги.
Позивачем не надані належні та достатні докази, на підставі яких суд міг би встановити які саме послуги були надані адвокатом, скільки адвокатом витрачено часу на надання таких послуг, вартість окремої послуги тощо, у зв`язку із чим підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу суд не вбачає.
Керуючись статтями 12-13, 76-81, 141, 206, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 30 липня 2016 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у місті Києві за актовим записом № 1728, - розірвати.
Відновити відповідачці ОСОБА_1 дошлюбне прізвище - ОСОБА_7 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Повне рішення складено 21.10.2026.
Суддя Р. В. Котенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua