Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №489/6656/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

22.10.2026

Справа № 489/6656/26

Провадження №2/489/3575/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Рум`янцевої Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення розміру часток у спільній сумісній власності

встановив.

Позивачка, через свою представницю – адвокатку Ткачук Г.М., звернулася до суду з позовом, яким просила, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, здійснити поділ спільного сумісного майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , померлим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Службою приватизації житлового фонду тресту «Миколаївоблагробуд», зареєстрованого в ММБТІ 12.04.2000 за реєстровим № 18269; визнати право власності по 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Мотивуючи вимоги тим, що 06.12.1993 ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право власності на житло, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , видане Миколаївською міською службою приватизації державного житлового фонду, зареєстроване в МБТІ за реєстровим номером 18269 від 12.04.2000. Як зазначено в свідоцтві про право власності на житло від 06.12.1993, сторонам: ОСОБА_9 , 3 ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 на праві приватної спільної сумісної власності належить вищезазначена квартира, яка приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_12 , спадкова справа після її смерті не відкривалася. Спадкоємицею після смерті ОСОБА_12 є ОСОБА_2 , її донька, яка фактично прийняла спадщину, оскільки проживала та була зареєстрована разом зі спадкодавицею, але не оформила своїх спадкових прав. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 , після його смерті спадкоємцями першої черги є його доньки: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , яка відмовилася від своїх спадкових прав на користь сестри. Наразі укласти угоду про визначення часток співвласників не є можливим, оскільки деякі співвласники померли, то визначення часток можливе лише за рішенням суду.

Ухвалою суду від 28.07.2026, позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 11.08.2026, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Позивачка у позові зазначає, що при отриманні свідоцтва про право власності на житло, частки співвласників визначені не були. Наразі укласти угоду про визначення часток співвласників не є можливим, оскільки деякі співвласники померли, то визначення часток можливе лише за рішенням суду. Ніякої домовленості між співвласниками щодо визначення розміру їх часток у праві спільної сумісної власності на зазначену вище квартиру не було, а отже, частки є рівними та складають по 1/5 частки за кожним співвласником.

Норми права та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно зі ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

У відповідності до частини 1 статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Право спільної сумісної власності відрізняється від права спільної часткової власності за підставами виникнення, характером внутрішніх правовідносин, а також і за підставами припинення сумісної або часткової власності.

Приписами частини 2 статті 370 ЦК України визначено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

У відповідності до вимог статті 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

В силу п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Зважаючи на вимоги ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Крім того, згідно із положеннями ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 ЦК України.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що діти спадкодавця та той з подружжя, що його пережив та батьки, відносяться до першої черги спадкоємців за законом.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Крім того, суд зважає і на те, що у відповідності до роз`яснення ВССУ у п.3.1 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

ОСОБА_12 та членам її сім`ї ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 06.12.1993 Службою приватизації житлового фонду тресту «Миколаївоблагробуд».

Згідно листа КП Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації від 23.09.2025 за вих.. № 2-7467, згідно паперових носіїв інвентаризаційної справи за адресою: АДРЕСА_2 станом на 28.12.2012, право власності на зазначену нерухомість зареєстровано за ОСОБА_12 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 06.12.1993 Службою приватизації житлового фонду тресту «Миколаївоблагробуд», зареєстрованого в ММБТІ 12.04.2000 номер запису 18269.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Після її смерті відкрилася спадщина, зокрема, на частку квартири АДРЕСА_1 .

Представниця позивачки зазначає, що спадкоємицею першої черги після смерті ОСОБА_12 , є її донька ОСОБА_2 , яка фактично прийняла спадщину, оскільки на день відкриття спадщини була зареєстрована та проживала разом зі спадкодавицею.

З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , вбачається, що ОСОБА_6 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, зокрема, на частку квартири АДРЕСА_1 .

Представниця позивачки зазначає, що спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 є його діти ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , яка відмовилася від спадкових прав на користь ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 зареєструвала шлюб 06.11.2009 та змінила прізвище на « ОСОБА_13 », що підтверджується скриншотом актового запису про шлюб з додатку «Дія».

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Зі змісту позову, не зважаючи на некоректне викладення позовних вимог, вбачається що подальша реалізація спадкових прав позивачки неможлива, оскільки за життя всіх співвласників не були визначені їх частки у праві спільної сумісної власності, що на даний час позбавляє позивачку можливості оформити право власності в порядку спадкування.

При цьому позивачка безпідставно просить визнати за нею та іншими співвласниками, які не є позивачами по справі право власності на частки у спільному майні, не наводячи при цьому підстав для набуття такого права власності.

Суд приходить до висновку, що частки співвласників квартири за адресою: АДРЕСА_2 є рівними та становлять по 1/5 частці кожного із співвласників, оскільки іншого розподілу часток між власниками не обумовлювалось, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Суд, оцінюючи допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити саме шляхом визначення розміру часток між співвласниками квартири АДРЕСА_1 .

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення розміру часток у спільній сумісній власності – задовольнити частково.

Визначити що частки квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_12 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 є рівними та складають по 1/5 за кожним співвласником.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідачі:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повний текст судового рішення складено «22» жовтня 2026.

Суддя Н.О. Рум`янцева