Вирок від 21 жовтня 2026 р. у справі №489/8414/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/8414/26

Провадження № 1-кп/489/781/26

Інгульський районний суд міста Миколаєва

Вирок

іменем України

22 жовтня 2026 року місто Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миколаєва кримінальне провадження №12026153040000126 від 05.08.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Миколаєва Миколаївської області, громадянки України, з професійно-технічною освітою, не працюючої, заміжньої, не маючої на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрованої та проживаючої по АДРЕСА_1 , не судимої відповідно до ст. 89 КК України, номер телефону НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 310 та ч. 1 ст. 309 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 (дистанційно),

встановив:

У невстановлені дату та час, у невстановленої особи ОСОБА_3 придбала насіння рослин коноплі та навесні 2026 року посіяла їх у ґрунт на присадибній ділянці за місцем свого мешкання по АДРЕСА_1 , після чого, з метою незаконного вирощування рослин конопель та подальшого виготовлення з них наркотичного засобу для особистого вживання, періодично прополювала, проріджувала та поливала їх, тим самим безпосередньо вжила заходів по догляду за сходами конопель з метою доведення їх до стадії дозрівання. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_3 на розчищеній від бур`янів ділянці території вищевказаного домоволодіння виросло сорок три рослини роду конопель, які були виявлені та вилучені 11.08.2026 під час проведення санкціонованого обшуку.

Таким чином, судом в межах судового розгляду, визначених ст. 337 КПК України, встановлено, що обвинувачена ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 310 КК України – незаконний посів та вирощування конопель у кількості сорока трьох рослин.

Крім того, ОСОБА_3 у результаті вирощування рослин конопель на території власного домоволодіння по АДРЕСА_1 у липні 2026 року (точні дата та час не встановлені), шляхом їх зрізання та висушування, виготовила наркотичний засіб, обіг якого обмежено – канабіс, масою 5,237 г, який почала незаконно зберігати за місцем свого проживання за вищевказаною адресою для особистого вживання без мети збуту. 11.08.2026 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено наркотичний засіб, обіг якого обмежено – канабіс, масою 5,237 г, який остання незаконно виготовила та зберігала для особистого вживання без мети збуту.

Таким чином, судом в межах судового розгляду, визначених ст. 337 КПК України, встановлено, що обвинувачена ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України – незаконне виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнала повністю та підтвердила обставини вчинених кримінальних правопорушень, вказаних в обвинувальному акті, зокрема, що дійсно навесні 2026 року посіяла насіння коноплі у ґрунт на присадибній ділянці за місцем свого мешкання по АДРЕСА_1 , після чого з метою незаконного вирощування рослин конопель та подальшого виготовлення з них наркотичного засобу для особистого вживання, виростила таким чином 43 рослини роду конопель. Із вказаних рослин вона зірвала частину сировини, висушила її та виготовила з неї наркотичний засіб – канабіс, який почала зберігати за місцем свого проживання для особистого вживання, без мети збуту. У серпні 2026 року за адресою її місця проживання поліцейські провели обшук, в ході якого вилучили рослини конопель та висушений канабіс. Зазначила про своє щире розкаяння у вчиненому, засудила свої дії та запевнила суд про неприпустимість вчинення нових кримінальних правопорушень в майбутньому. Також вказала, що стала на шлях виправлення, засуджує свої та запевнила суд про неприпустимість вчинення кримінальних правопорушень в майбутньому.

Крім власного визнання обвинуваченою своєї вини, її винуватість у скоєному підтверджується також іншими дослідженими у судовому засіданні доказами в їх сукупності.

Із протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05.08.2026 вбачається, що ОСОБА_6 звернулася до поліції з приводу того, що на території домоволодіння по АДРЕСА_1 вирощуються рослини роду конопель.

З протоколу обшуку від 11.08.2026 вбачається, що слідчим в присутності двох понятих та за участю ОСОБА_3 та ОСОБА_7 в період з 09:13 год до 10:45 год на підставі ухвали слідчого судді Інгульського районного суду міста Миколаєва від 07.08.2026 проведений обшук домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 , під час якого на присадибній ділянці було виявлено 43 кущі рослин, зовні схожих на рослини роду конопель, які росли у вимощених лунках зі слідами обробки та поливу. Із вказаних кущів було зроблено контрольні зрізи вказаних рослин у кількості 43 шт., що були вилучені та поміщені у паперові пакети № 1, № 2, № 3. Також у будинку на дерев`яній тумбі виявлено 4 рослини у висушеному стані, схожі на коноплю, які були вилучені у паперовий пакет № 4.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/115-26/12202-НЗПРАП від 24.08.2026, вилучені 11.08.2026 під час обшуку домоволодіння по АДРЕСА_1 надані на експертизу 3 верхівкові фрагменти рослин, поміщені до паперового пакету № 1, 20 верхівкових фрагментів рослин, поміщені до паперового пакету № 2, та 20 верхівкових фрагментів рослин, поміщені до паперового пакету № 3, є частинами рослин роду коноплі.

Згідно з висновком експерта № СЕ-19/115-26/12203-НЗПРАП від 24.08.2026, вилучена 11.08.2026 під час обшуку домоволодіння по АДРЕСА_1 речовина рослинного походження, що знаходиться у паперовому пакеті, має морфологічні ознаки рослин роду коноплі, а саме: коріння, центральне стебло, гілки, листя та суцвіття (верхівки). Відділені об`єкти (коріння, стебла, основи гілок) масою у наданому стані 4,8 г – не містять у своєму складі суміш канабіноїдів та до наркотичних засобів не відносяться. Відділені об`єкти (листя, суцвіття (верхівки) та певна кількість верхніх частин гілок містять у своєму складі суміш канабіноїдів та є наркотичним засобом, обіг якого обмежено – канабісом. Маса канабісу, у перерахунку на висушену речовину, становить 5,237 г.

Таким чином, оцінивши кожний доказ з точку зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень доведена поза розумним сумнівом та її дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 310 КК України та ч. 1 ст. 309 КК України.

Також в ході судового розгляду на підставі досліджених медичних документів встановлено, що обвинувачена після вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень добровільно пройшла у лікувальному закладі стаціонарне лікування з діагнозом «РПП внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності».

Проте, на переконання суду відсутні передбачені законом підстави для звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, яка передбачає можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною першою цієї статті, у випадку добровільного звернення особи до лікувального закладу для лікування від наркоманії, оскільки в ході судового розгляду суду не було надано належних та допустимих доказів того, що обвинувачена страждала на захворювання з діагнозом «наркоманія», який встановлюється за результатами проходження медичного обстеження відповідно до Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» та Інструкції про порядок виявлення та постановки на облік осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України від 10 жовтня 1997 року № 306/680/21/66/5.

Натомість, виходячи в висновків, викладених у Постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.11.2021 у справі № 357/11205/19, які є обов`язковими для застосування судами при розгляді кримінальних проваджень, вбачається, що при вирішенні питання щодо наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України визначальною та обов`язковою умовою є встановлення їй діагнозу «наркоманія», наявність якого є обов`язковою умовою для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України.

Зокрема у вищевказаній постанові ОП ККС зазначила, що «Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що в довідці, наданій Київською міською наркологічною клінічною лікарнею «Соціотерапія» від 05 листопада 2019 року зазначено, що ОСОБА_10 пройшла курс лікування в режимі денного стаціонару з діагнозом: психічні та поведінкові розлади внаслідок поєднаного вживання наркотиків та інших психоактивних речовин, вживання зі шкідливими наслідками, при цьому не вказано про встановлення їй діагнозу «наркоманія», наявність якого є обов`язковою умовою для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК. З огляду на це, апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про необхідність звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності на підставі положень ч. 4 ст. 309 КК, що свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягав застосуванню (п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК), у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню».

При призначенні покарання суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винної, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачена вчинила кримінальні правопорушення, які відносяться до кримінальних проступків, за місцем проживання характеризується позитивно, офіційно не працює, заміжня, лікування у лікаря-психіатра не проходила, перебуває на обліку в КНП «МОЦПЗ» МОР з діагнозом «РПП внаслідок вживання опіоїдів, синдром відміни», вважається раніше не судимою.

До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченої, суд відносить вказане в обвинувальному акті щире каяття, яке полягає у тому, що вона повністю та беззастережно визнала свою вину у скоєному, зазначила про своє щире розкаяння, засудила свої дії та висловила намір змінити свою поведінку.

Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановлено.

З урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченої, яка вважається раніше не судимою, не працює, характеризується позитивно, має тяжкі хронічні захворювання, добровільно звернулася за лікуванням до медичного закладу з приводу вживання наркотичних засобів, її щирого каяття та негативного ставлення до вчиненого, наявності обставини, що пом`якшує відповідальність, та відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також ураховуючи позицію державного обвинувача який просив призначити обвинуваченій покарання у виді пробаційного нагляду, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, дійшов висновку про необхідність призначення їй покарання у виді пробаційного нагляду в межах санкцій ч. 1 ст. 310 та ч. 1 ст. 309 КК України, з покладанням обов`язків, визначених ч. 2 ст. 59-1 КК України, та необхідність призначення остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань.

Вказані вид та міра покарання, на переконання суду, є справедливими, будуть відповідати тяжкості правопорушень, сприятимуть виправленню винної та попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень як нею, так і іншими особами, а також не будуть становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатимуть справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Також право суду призначати покарання на власний розсуд підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.10.2020 у справі №487/5034/18, згідно з якими «поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо».

Крім того, відповідно до висновків, викладених у постанові Касаційного кримінального суду від 17.04.2018 у справі № 298/95/16-к, «більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Таким чином, у частині другій статті 65 КК встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням. Обов`язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення. Натомість прокурор у касаційній скарзі не навів переконливих доводів того, що застосування апеляційним судом статті 75 КК є неправомірним та недостатнім для забезпечення мети покарання».

При цьому, за обставин даної справи, прокурором не доведено з відповідним обґрунтуванням неможливість призначення обвинуваченій остаточного покарання шляхом часткового складання призначених покарань та що саме таке остаточне покарання буде недостатнім для її виправлення і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, враховуючи дані про особу обвинуваченої, яка вважається раніше тне судимою, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки, має хронічні тяжкі захворювання, а також добровільно пройшла стаціонарне лікування з приводу вживання нею наркотичних засобів.

Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, з обвинуваченої підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Судом встановлено, що відносно ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні запобіжний захід не застосовувався та з урахуванням того, що суд дійшов висновку про можливість призначення її покарання, не пов`язаного з ізоляцією від суспільства, тому відсутні підстави для застосування відносно неї запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Керуючись статтями 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309 та ч. 1 ст. 310 КК України, та призначити їй покарання:

- за ч. 1 ст. 310 КК України у виді пробаційного нагляду на строк один рік;

- за ч. 1 ст. 309 КК України у виді пробаційного нагляду на строк один рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань остаточно до відбуття визначити ОСОБА_3 покарання у виді пробаційного нагляду на строк один рік шість місяців.

На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на засуджену ОСОБА_3 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Початок строку відбування покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_3 обчислювати з дня постановки засудженої на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази: кущі рослин коноплі; 43 фрагменти рослин роду конопель; 4 стебла рослин, наркотичний засіб канабіс, а також упакування, в яких вони знаходяться - знищити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в сумі 6257 (шість тисяч двісті п`ятдесят сім) грн 68 коп.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Інгульський районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1