Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №487/2563/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Суд: Заводський районний суд м. Миколаєва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №487/2563/26

Суддя: Притуляк І. О.

Справа № 487/2563/26

Провадження № 2/487/2210/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді Притуляк І.О., за участю секретаря судового засідання Янковець Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

03.04.2026 року, представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - адвокат Усенко М.І., шляхом формування у системі «Електронний суд», звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовною заявою, у якій просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором №08892-10/2023 від 07.10.2023 року в загальному розмірі 32250 грн., з яких: 6000 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 26250 грн. – заборгованість за процентами. Також просив стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 07.10.2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №08892-10/2023, в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За умовами договору відповідачу було надано кредит у розмірі 6000 грн. на умовах визначених кредитним договором, а споживач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та строки, визначені договором.

Згідно з п.3.1. кредитного договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Зі своєї сторони, ТОВ «Аванс Кредит» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит на потрібну йому суму. В свою чергу, відповідач не виконав умов вказаного Кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 32250 грн.

29.03.2024 року ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», уклали Договір факторингу №29032024, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримало право вимоги до позичальників, в тому числі за Кредитним договором №08892-10/2023 від 07.10.2023 року.

Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з позичальника становить 32250 грн., з яких 6000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 26250 грн. заборгованість за процентами.

Зазначенні обставини слугували підставою для звернення до суду із зазначеним позовом.

Ухвалою суду від 13.04.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження. Крім того вказаною ухвалою витребувано у АТ «Універсал Банк» інформацію стосовно зарахування коштів на картковий рахунок та власника вказаного карткового рахунку.

23.04.2026 року до суду надійшла відповідь АТ «Універсал Банк», в якій міститься витребовувана інформація.

11.05.2026 року представник відповідача адвокат Калінін С.К., шляхом формування у системі «Електронний суд», подав до суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначав, що ОСОБА_1 не визнає факт заповнення формуляру заяви або іншої форми про прийняття пропозиції в електронній формі, отримання одноразового ідентифікатора, а також вчинення інших дій, які можна розцінювати як прийняття пропозиції укласти електронний договір та додаткові угоди до нього. В матеріалах справи відсутні докази, з яких можна було б установити, що ОСОБА_1 пройшов ідентифікацію в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Аванс Кредит» при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», через номер телефону чи електронну пошту, які б він сам зазначив. Наявна у матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом (копією електронного документу), оскільки не відповідає вимогам с.ст.5,7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення договору. Також, неможливо перевірити підписання оспорюваного кредитного правочину кредитодавцем. Адже, тільки докази накладення кваліфікованого електронного підпису первісного кредитора (кредитодавця) можуть слугувати доказом таких фактів.

При цьому, враховуючи те, що для відступлення права вимоги необхідним є існування самого зобов`язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог, а договір № 08892-10/2023 від 07.10.2023 не є укладеними між ОСОБА_1 та ТОВ «Аванс Кредит», відсутні підстави вважати, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права вимоги, на підставі укладеного між ним та ТОВ «Аванс Кредит» договору факторингу №29032024 від 29.03.2024 року, до ОСОБА_1 .

Також зазначав, що на підтвердження факту надання кредиту та користування кредитними коштами ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направлено до суду копію повідомлення ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», яке не відповідає вимогам чинного законодавства для первинних бухгалтерських документів, а також критеріям належності та достовірності, яким повинні відповідати засоби доказування у цивільному процесі. З наданого позивачем повідомлення ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 30.06.2025 року встановлено, що грошові кошти ніби перераховані через посередника, проте у наданому позивачем кредитному договорі відсутні будь-які відомості про те, що кредитні кошти будуть перераховуватися іншою особою, яка не виступає стороною за кредитним договором. Будь-яких документів, зокрема договору на підтвердження наявності правовідносин між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» позивачем не надано. Так само позивачем не надано розпорядження, доручення, звернення, тощо на адресу ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» щодо необхідності здійснення оплати за договором №08892-10/2023 від 07.10.2023 року. Надане повідомлення товариства не містить таких обов`язкових реквізитів первинного документа як: найменування банку, від імені якого складений документ, посаду особи відповідальної за здійснення операції та правильність її оформлення, а також штамп (печатка) відповідної банківської установи про проведення банком зазначеної операції. Копія листа ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» вочевидь не може свідчити про те, чи відправлялась платіжна інструкція до банку, та чи виконувалась вона банком. В тексті листа відсутня інформація щодо підстави перерахування коштів (призначення платежу). Така відповідь сама по собі не свідчить про отримання відповідачем коштів в розмірі 6000 грн., без інформації від банківської установи про рух коштів по картці в якій має бути зазначено контрагента та призначення платежу.

При цьому, Ухвалою суду від 13.04.2026 року витребувано в АТ «Універсал Банк» зокрема інформацію: чи була успішною транзакція, здійснена з 07.10.2023 року по 12.10.2023 року, на банківську картку № НОМЕР_1 в сумі 6000 грн., та чи були зараховані кошти на рахунок за цією транзакцією. Проте інформація від АТ «Універсал Банк» спростовує переказ коштів ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» на рахунок відповідача на виконання умов договору №08892-10/2023 від 07.10.2023 року. У виписці АТ «Універсал Банк» відсутня інформація, щодо призначення платежу на виконання умов договору, та рахунку відправника, відповідно підтвердити чи спростувати факт того, що платіж надійшов за ініціативою ТОВ «Аванс Кредит» через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», Банк не може. Тому Банк не може підтвердити про перерахування коштів ні від ТОВ «Аванс Кредит», ні від ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», а тим більше Банк не може підтвердив, про перерахування коштів на виконання умов договору №08892-10/2023 від 07.10.2023 року.

Вказував, що доданий до позовної заяви роздрукований розрахунок заборгованості як на підставу задоволення позовних вимог є необґрунтованими, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.

Крім того, відповідно до частини другої статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Тобто, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Проте, застосувати приписи ст.530 ЦК України не можливо, оскільки на підставі кредитного договору №08892-10/2023 від 07.10.2023 року між сторонами не виникло грошове зобов`язання в частині щодо видачі ОСОБА_1 кредиту в розмірі 6000 грн. Вимоги до відповідача про стягнення безпідставно набутих коштів, з підстав встановлених актами законодавства, зокрема ст.1212 ЦК України позивачем не пред`явлено, а суд відповідно до ст..13 ЦПК України зобов`язаний дотримуватись принципу диспозитивності цивільного судочинства, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог.

Крім того, незважаючи на недоведеність позовних вимог, звертав увагу на те, що визначений в договорі розмір річної відсоткової ставки по процентам, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Визначений ТОВ «Аванс Кредит» у вказаному вище договорі розмір процентів, який застосований при розрахунку заборгованості (2,50 % за кожен день, тобто 912,50% річних) є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), відтак пункт 1.4.1. договору, є несправедливим і суперечить принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання, або неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором. Фактично кредитодавець розраховував отримати проценти, сума яких в 9 разів перевищує тіло кредиту.

При цьому, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується долученим до відзиву посвідченням. З 02.12.2023 року прийнятий у Збройні Сили України на військову службу за контрактом, а 21.06.2025 року на підставі пп.«б» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнений у відставку. Отже, на відповідача ОСОБА_1 поширюються пільги, передбачені п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти.

Щодо понесених позивачем витрат на правову допомогу зазначав, що з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, заявлена до стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн. не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру, а отже є значно завищеною, а отже не справедливою. Так, з боку адвоката не потребувало значного часу для надання такої консультації, вивчення документів та складання позовної заяви відносно відповідача, оскільки справи відносно осіб, які є боржниками за договорами самі по собі є ідентичними, в свою чергу, сама позовна заява не є змістовою та вказана категорія справ (стягнення заборгованості) є розповсюдженою. Окрім цього, згідно Єдиного реєстру судових рішень, який міститься у вільному доступі, містяться рішення в аналогічних справах, де ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» зверталось до боржників з аналогічними позовами, тобто, аналогічні послуги в аналогічних справах до інших боржників.

З оглядну на зазначене, представник відповідача просив відмовити ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у задоволенні позовних вимог.

Також просив витребувати у позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» оригінал електронного доказу на носії його створення (електронний файл) договору про надання фінансового кредиту №08892-10/2023 від 07.10.2023 року.

26.05.2026 року представник позивача адвокат Усенко М.І., шляхом формування у системі «Електронний суд», подав до суду заяву, в якій зазначав, що вважає аргументи у додаткових поясненнях на позовну заяву відповідача безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов`язання. Вказував, що відповідач пройшов процедуру отримання грошових коштів на сайті ТОВ «Аванс Кредит»: обрав умови, надав необхідні дані для отримання кредиту та, підписавши даний договір в електронній формі з використанням електронного підпису через одноразовий ідентифікатор, ОСОБА_1 підтвердив отримання та був ознайомленим з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, виходячи із обраних умов кредитування. Підтвердив отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов`язань за таким договором. Після заповнення анкети в Особистому кабінеті та успішної ідентифікації Товариство перевірило її кредитоспроможність, ухвалило позитивне рішення щодо заявки та перерахувало кредитні кошти.

Також Товариством разом з позовною заявою були подані засвідчені копії наступних документів: копія Заявки-анкети Клієнта на отримання фінансового кредиту, копія Паспорта споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), копія Договору про надання фінансового кредиту №08892-10/2023 від 07.10.2023 року, засвідчена копія Довідки про ідентифікацію. На підставі вищезазначеного позивач надав належні докази укладення кредитного договору №08892-10/2023 від 07.10.2023 року з ОСОБА_1 з умовами якого він був ознайомлений та свідомо погодився з ними.

Вказував, що проценти за користуванням кредитом – проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1.ст.1048 ЦК України. Згідно з п. 1.4. кредитного договору за користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована. Відповідно до п. 1.4.1. кредитного договору Процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 цього Договору. Слід звернути увагу, що наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості містить усі необхідні відомості для того, аби ідентифікувати його як такий, що підтверджує суму боргу саме по цьому договорі. Судова практика свідчить про те, що розрахунок заборгованості може бути належним доказом існування боргу у взаємозв`язку з іншими доказами.

Крім того зазначав, що витрати на правову допомогу, яку просить стягнути відповідач, не відповідають критеріям розумності та не є спів мірними із складністю справи та виконаними роботами. Додаткові пояснення надані відповідачем складаються з інформаційного вмісту, що охоплює здебільшого загальні питання щодо сутності кредитного договору та інформацію щодо надання професійної юридичної допомоги.

Ухвалою Заводського районного суду від 27.05.2026 року клопотання представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Калініна С.К. про витребування оригіналу електронного доказу задоволено. Витребувано у ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» оригінал електронного договору про надання фінансового кредиту №08892-10/2023 від 07.10.2023 року, укладений між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 , разом з додатками до нього.

17.08.2026 року до суду від ТОВ «ФК «Кредит Капітал» надійшов оригінал електронного договору про надання фінансового кредиту №08892-10/2023 від 07.10.2023 року, укладений між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 , разом з додатками до нього.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, в позовній заяві зазначав про розгляд справи без його участі, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. В письмових поясненнях представник відповідача просив розглядати справу без участі сторони відповідача.

Суд, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, доходить наступного.

Згідно зі ст..2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За положеннями ч.1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За нормами ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-979цс15.

Згідно з вимогами ст.526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

За ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилом ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За нормами ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 07.10.2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №08892-10/2023, який підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором W2248.

Згідно з п.1.1 Договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 6000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.1.2 Договору, кредит було надано строком на 360 днів. Дата надання кредиту 07.10.2023. Наданий кредит Клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування, датою погашення кредиту є 30.09.2024.

Згідно з п.1.4 Договору, за користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредиту. Тип процентної ставки фіксована.

За п.1.4.1 Договору процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 цього договору.

У відповідності до п.1.5 Договору клієнт зобов`язується сплачувати проценти – кожні 25 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього договору.

Відповідно до п.1.6 Договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта уключаючи використання реквізитів платіжної картки №5358-38ХХ-ХХХХ-8596, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Згідно з п.3.1 Договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок товариства у строк, встановлений договором.

У відповідності до п.3.3 Договору нарахування процентів за цим Договором здійснюється в межах строку кредитування, зазначеного в п.1.2. Договору, починаючи з дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом). При цьому проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня.

Згідно з п.4.1.2 договору, у разі затримання клієнтом сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі відповідно до процедури встановленої чинним законодавством України. При цьому Клієнт погоджується, що повідомлення про повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» направляється Товариством в Особистий кабінет Клієнта.

У п 5.2 Договору сторони обумовили, що у разі порушення умов цього Договору, винна Сторона відшкодовує іншій Стороні всі понесені збитки в повному обсязі, в тому числі витрати на юридичну допомогу для відновлення порушеного права.

У випадку прострочення клієнтом терміну сплати чергового платежу, визначеного в Графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді пені в розмірі 0.2% від суми заборгованості за кожен день прострочення з урахуванням обмежень, встановлених нормами чинного законодавства України про споживче кредитування. У випадку встановлених законодавством України мораторіїв (заборон) на нарахування штрафних санкцій, пеня протягом періоду мораторію чи заборони не нараховується та відновлюється після їх скасувань. У випадку, коли сума кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, неустойка не може перевищувати розміру подвійної суми кредиту. У випадку, коли сума кредиту перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, неустойка не може перевищувати розміру половини суми кредиту.

Відповідно до п.7.1 Договору, цей договір складено у 2 (двох) оригінальних примірниках українською мовою, по одному для кожної із Сторін, що мають однакову юридичну силу. Договір вважається украденим з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє до повного виконання клієнтом зобов`язань за ним.

У відповідності до довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №3466_250630125839 від 30.06.2025 року, 07.10.2023 року о 15:00:00 було здійснено переказ коштів на картку клієнта № НОМЕР_1 на сумі 6000 грн., номер транзакції у системі iPay.ua - 293818800, призначення платежу: зарахування 6000 грн. на карту № НОМЕР_1 .

Згідно з інформацією, наданою АТ «Універсал Банк» на ім`я ОСОБА_1 було емітовано карту № НОМЕР_2 , за період з 07.10.2023 року по 12.10.2023 року на відповідний рахунок, на платіжну картку було здійснено зарахування коштів на суму 6000 грн.

29.03.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу №29032024, відповідно до якого ТОВ «Аванс Кредит» передало ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло належні ТОВ «Аванс Кредит» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.

Згідно з витягом з реєстру боржників до Договору факторингу №29032024 від 29.03.2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №08892-10/2023 від 07.10.2023 року в загальному розмірі 32250 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 6000 грн., заборгованості за відсотками - 26250 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №08892-10/2023 від 01.10.2023 року заборгованість ОСОБА_1 становить 32250 грн., з яких: 6 000 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 26250 грн. – заборгованість за відсотками.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» обґрунтовані в частині стягнення з відповідача заборгованості з тілом кредиту є обґрунтованими та підтягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом суд доходить наступного.

Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній станом на дату укладення Договорів, встановлено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період – період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року по теперішній час.

Статтею 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Аналіз п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», свідчить про те, що пільги мають військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову; військовослужбовці під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, вирішено, зокрема оголосити та провести загальну мобілізацію.

Представником відповідача на підтвердження наявності у нього пільг у відповідності до зазначеного Закону надано суду копію військового квитка, з якого вбачається, що з 02.12.2023 року він прийнятий на військову службу за контрактом. 31.06.2025 року звільнений у відставку. Також представником відповідача надано копію посвідчення серії НОМЕР_3 від 24.07.2024 року, яке підтверджує статус ОСОБА_1 як учасника бойових дій.

Таким чином, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 з 02.12.2023 року проходив військову службу за контрактом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за кредитними договорами підлягають оцінці судом з урахуванням редакції пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», чинної на момент виникнення спірних правовідносин.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що на відповідача, як на військовослужбовця, який проходить військову службу в особливий період, автоматично поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме він звільнений від нарахування і сплати процентів за договорами споживчого кредиту, а кредитні установи під час дії особливого періоду не мають права нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 26.12.2018 року у справі №522/12270/15-ц, від 14.05.2021 року у справі №502/1438/18, від 11.12.2019 року у справі №521/7927/16-ц та від 18.01.2023 року у справі №642/548/21.

За наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором «суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).

Даний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 року по справі №642/548/21.

З огляду на викладене, проценти, нараховані, згідно з розрахунком заборгованості, за період з 02.12.2023 року по 29.03.2024 року, стягненню з відповідача не підлягають, оскільки на відповідача, як військовослужбовця, поширюються положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та він звільняється від сплати процентів в особливий період.

Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 07.10.2023 року по 01.12.2023 року відповідачу нараховано 8400 грн. Доказів сплати вказаної суми відповідачем не надано, а тому вони підлягають стягненню з останнього за рішенням суду.

Щодо доводів представника відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні документальні підтвердження укладення кредитного договору, то вони не можуть бути взяті до уваги, оскільки за нормами Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис є одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовим ідентифікатором є комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було підписано кредитний договір електронним підписом W2248.

Відповідно використання для підписання договору кредиту електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який містить тільки комбінацію цифр, узгоджується із вимогами законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19.

Таким чином, підписаний ОСОБА_1 кредитний договір за допомогою одноразового ідентифікатора, вважається належним та допустимим доказом підтвердження укладення між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, договір кредиту між позичальником та кредитодавцем не був би укладеним.

У ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (див. постанову Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, зобов`язана їх довести, надавши суду докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про такі обставини. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

У контексті електронного правочину, вчинення дій з використанням особистого кабінету, логіну, паролю та/або одноразового ідентифікатора, наданого особі при реєстрації, створює презумпцію того, що ці дії вчинені саме цією особою. Якщо відповідач заперечує факт власного волевиявлення на укладення кредитного договору в електронній формі або стверджує, що електронний підпис був вчинений не ним, а іншою особою, тягар доведення цих обставин покладається саме на відповідача відповідно до статті 81 ЦПК України.

За такого, просте заперечення факту авторизації та підписання договору без надання належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність вад волевиявлення або вчинення електронного підпису іншою особою, не є достатньою підставою для спростування презумпції дійсності правочину та вчинення електронного підпису саме відповідачем.

Представником відповідача не надано жодних доказів несанкціонованого доступу до особистого кабінету відповідача, використання його персональних даних третіми особами чи будь-яких інших доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення відповідача на укладення договору або фальсифікацію електронного підпису.

Доказів того, що його персональні дані (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки, на яку первісними кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариствами для укладення кредитних договорів від його імені, останнім суду не надані.

Докази звернення відповідача до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій або оскарження правомірності укладених договорів, у матеріалах справи відсутні.

Доводи представника про відсутність доказів отримання відповідачем кредитних коштів спростовуються довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №3466_250630125839 від 30.06.2025 року та листом АТ «Універсал Банк» №БТ/Е-16056 від 23.04.2026 року, якими підтверджено зарахування кредитних коштів в розмірі 6000 грн. на його емітовану на ім`я ОСОБА_1 банківську картку № НОМЕР_2

При цьому, відповідачем, як власником відповідної банківської картки не надано доказів на спростування факту отримання вказаних коштів.

Приймаючи до уваги вищевикладене позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №08892-10/2023 від 01.10.2023 року в загальному розмірі: 14400 грн., з яких: 6 000 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 8400 грн. – заборгованість за відсотками.

Щодо заявленої вимоги про відшкодування понесених судових, суд зазначає наступне.

Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до ст.141 ЦПК України.

Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Верховного Суду від 04 червня 2021року по справі №380/887/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У позовній заяві, представник позивача просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн. та 2662,40 грн. сплаченого судового збору за поданням даного позову.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду Договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 року, укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет», Актом наданих послуг №1265, Детальним описом наданих послуг до Акту наданих послуг №1265 за Договором про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 року.

Таким чином, враховуючи, що дана справа про стягнення заборгованості за кредитним договором є незначної складності, ціна позову не перевищує вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, незначні обсяги виконаної роботи, види наданих послуг, надання правничої допомоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в даній справі зводилося до складання позовної заяви, ознайомленням з матеріалами кредитної справи, усної консультації клієнта. Виходячи з принципів пропорційності, співмірності, розумності, а також часткового задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн., який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.

Крім того, до відзиву на позовну заяву представник відповідача надав заяву, в якій просив стягнути з позивача понесені відповідачем витрати на правову допомогу в розмірі 7000 грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представник відповідача надав суду Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги №б/н/26 від 02.05.2026 року, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Калінін і Партнери», Додатком №1 до Договору надання про професійної правничої (правової) допомоги №б/н/26 від 02.05.2026 року, Актом виконаних робіт (наданих послуг) від 11.05.2026 року.

Таким чином, враховуючи, що дана справа про стягнення заборгованості за кредитним договором є незначної складності, ціна позову не перевищує вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, незначні обсяги виконаної роботи, види наданих послуг, надання правничої допомоги відповідачу ОСОБА_1 в даній справі зводилося до складання пояснень по справі, вивчення та аналіз позовної заяви з додатками щодо заборгованості, усної консультації клієнта. Виходячи з принципів пропорційності, співмірності, розумності, а також часткового задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн., який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 1188,79 грн. (14400 / 32250 * 2662,40)

Керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»» заборгованість за 08892-10/2023 від 01.10.2023 року в загальному розмірі: 14400 грн., з яких: 6 000 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 8400 грн. – заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1188,79 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит - Капітал»», місце знаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, код ЄДРПОУ: 41557199;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Головуючий суддя: І.О. Притуляк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua