Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №945/1560/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 945/1560/26

Провадження № 2/487/4036/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

22.10.2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Притуляк І.О., за участю секретаря судового засідання Янковець Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

24.06.2026 року шляхом формування у системі «Електронний суд» представник позивача ТОВ «Бізпозика» - Дармограй А.Т. звернулась до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до позову, представник позивача просила стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним Договором №570284-КС-001 про надання кредиту від 07.12.2025 року, що становить 37290 грн., з яких: 11000 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 18590 грн. - сума прострочених платежів по процентах; 5500 грн. - сума заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦКУ; 2200 грн. - сума прострочених платежів за комісією. Також просила стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначила, що 07.12.2025 року між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 було укладено Договір №570284-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов Договору кредиту ТОВ «Бізпозика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 11000 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Так, ТОВ «Бізпозика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконав, та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 11000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про видачу коштів.

В свою чергу відповідач у повному обсязі умов кредитного договору не виконувала у наслідок чого утворилась заборгованість на загальну суму 37290 грн., з яких: 11000 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 18590 грн. - сума прострочених платежів по процентах; 5500 грн. - сума заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України, 2200 грн. - суми прострочених платежів за комісією.

Посилаючись на вищенаведене, представник позивача просить стягнути з відповідача вказану заборгованість, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Відповідно до ухвали судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 25.06.2026 року справу за позовом ТОВ «Бізпозика» було передано до Заводського районного суду м. Миколаєва, для розгляду за підсудністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 12.06.2026 року, матеріали позовної заяви були передані для розгляду судді Притуляк І.О.

Ухвалою суду від 19.08.2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Крім того вказаною ухвалою витребувано у АТ «Універсал Банк» інформацію стосовно зарахування коштів на картковий рахунок та власника вказаного карткового рахунку.

27.08.2026 року до суду надійшла відповідь АТ «Універсал Банк», в якій міститься витребовувана інформація.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві зазначила про розгляд справи за його відсутності, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, шляхом направлення судової повістки за адресою зареєстрованого місця проживання. Про причини неявки суду не повідомила, відзив до суду не надала.

У відповідності до положень ст.ст. 280-281 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 07.12.2025 року між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 укладено Договір №570284-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електрона форма), відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 11000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізпозика».

Відповідно до умов договору строк кредиту - 24 тижні; стандартна процентна ставка за кредитом 1% в день, фіксована; комісія за видачу кредиту - 2200 грн., загальний розмір наданого кредиту 11000 грн., строк дії договору до 24.05.2026 року, орієнтовна вартість наданого кредиту 27141,58 грн., загальні витрати за кредитом 16141,58 грн., орієнтовна річна процентна ставка 6942,76%, денна процентна ставка 0,87%.

Вказаний договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-0578, який ОСОБА_1 отримала на номер телефону НОМЕР_2 , повідомлений нею у кредитному договорі.

Грошові кошти в зазначеному вище розмірі було перераховано на картковий рахунок, визначений особисто позичальником ОСОБА_1 в анкеті клієнта, що підтверджується наданими ТОВ «ПрофітГід» листом, з якого вбачається, що 07.12.2025 року о 11:53, на картковий рахунок № НОМЕР_3 було перераховано 11000 грн., номер платіжної інструкції: 902733d2-d352-11f0-b910-000c29d57ed2_1.

Також перерахування грошових коштів підтверджується інформацією АТ «Універсал Банк», з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_4 , емітовано карту: НОМЕР_1 та 07.12.2025 року на вказану картку було зараховано 11000 грн.

В зв`язку з тим, що відповідач не здійснював операції з погашення боргу виникла заборгованість, яка станом на 08.06.2026 року становить 37290 грн., з яких: 11000 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 18590 грн. - сума прострочених платежів по процентах; 5500 грн. - сума заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України, 2200 грн. - суми прострочених платежів за комісією.

Відповідно до вимог ст.ст.526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

За нормою ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Проценти за користування кредитом проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований частиною 1 статті 1048 ЦК України.

Також згідно із ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Крім того, 10.06.2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч.ч.1,2,5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Таким чином, така форма витрат як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожною фінансовою установою індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги ТОВ «Бізпозика» в частині стягнення заборгованості за тілом кредитом, процентами та комісією є обґрунтованими.

Щодо стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України в розмірі 5500 грн., суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст.4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Частина 2 статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. Такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13.03.2012 року у справі №5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 року у справі №6-59цс13, від 16.12.2015 року у справі №6-2023цс15).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22.06.2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18.01.2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29.06.2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває дотепер.

Отже, тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Виходячи з вищенаведеного, оскільки проценти річних на підставі ст.625 ЦК України за кредитним договором нараховані у період дії в Україні воєнного стану, ОСОБА_1 звільняється від обов`язку її сплати на користь ТОВ «Бізпозика».

Викладення Законом України від 22.11.2023 року №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» пункту 6 розділу ІV Закону №1734-VIII у новій редакції не змінює визначене ЦК України правове регулювання звільнення позичальників від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, у період воєнного стану.

Отже, суд вважає, що нарахування процентів річних на підставі ст.625 ЦК України є неправомірним, а відтак у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача процентів річних на підставі ст.625 ЦК України в сумі 5500 грн. слід відмовити.

Приймаючи до уваги вищевикладене позовні вимоги ТОВ «Бізпозика» до ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором №570284-КС-001 про надання кредиту від 07.12.2025 року в загальному розмірі: 31790 грн., з яких: 11000 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 18590 грн. - сума прострочених платежів по процентах, 2200 грн. - суми прострочених платежів за комісією.

На підставі статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2269,72 грн. (31790 грн. / 37290 грн. х 2662,40 грн.).

Керуючись ст.ст.141, 259, 263-265, 280-282, 352, 354-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором №570284-КС-001 про надання кредиту від 07.12.2025 року в загальному розмірі: 31790 грн., з яких: 11000 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 18590 грн. - сума прострочених платежів по процентах, 2200 грн. - суми прострочених платежів за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2269,72 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, апеляційної скарги, якщо їх не буде подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», адреса місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Головуючий суддя: І.О. Притуляк