Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №470/680/26 — Березнегуватський районний суд Миколаївської області

Провадження № 2/470/568/26

Справа № 470/680/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року с-ще Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Лусти С.А.,

за участю секретаря судового засідання Дячук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Березнегувате в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2026 року позивач звернувся до Березнегуватського районного суду з відповідним позовом до відповідачки через підсистему "Електронний суд ЄСІТС", в якому зазначено, що 16 липня 2025 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено Договір № 104041301, за яким відповідачка отримала кредит із зобов`язанням його повернення, сплатою процентів за його користування та комісії. Через невиконання відповідачкою зобов`язань за договором, загальний розмір заборгованості по кредиту складає 73463,58 грн. 29 грудня 2025 року було укладено договір №29-12/25Т, відповідно до якого ТОВ "Мілоан" відступило на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №104041301. Таким чином ТОВ "Факторинг Партнерс" наділено правом вимоги до відповідачки за договором №104041301. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №104041301 від 16 липня 2025 року, що підлягає стягненню з відповідачки, становить 73463,58 грн. На підставі зазначеного, просив суд стягнути з відповідачки на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" заборгованість за Договором №104041301, в розмірі 73463,58 грн, судовий збір, в розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу, в розмірі 25000 грн.

Представник позивача Васюта К.С. в судове засідання не з`явилася, направила заяву про слухання справи за її відсутності та підтримання позовних вимог в повному обсязі (а.с.135-137).

Відповідачка в судове засідання також не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася у встановленому законом порядку, причини неявки суд не повідомила, до початку розгляду справи по суті направила на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти позовних вимог позивача, через недоведеність ним отримання нею кредитних коштів, нікчемність умов кредитного договору стосовно встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості, нарахування їй штрафних санкцій у порушення вимог п.18 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України та недоведеність позивачем понесення витрат на правничу допомогу, які до того ж не відповідають принципам співмірності та розумності щодо складності справи (а.с.107-115,138).

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши докази у справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

16 липня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою в електронній формі, згідно ЗУ «Про електронну комерцію», було укладено договір про споживчий кредит №104041301, за яким первісний кредитор надав відповідачці у тимчасове платне користування грошові кошти, в розмірі 20000,00 грн., строком на 360 днів, тобто до 11 липня 2026 року, зі сплатою процентної ставки за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, у розмірі 36,00% річних від фактичної заборгованості за кредитом, процентної ставки протягом решти строку кредитування 180,00% річних від фактичної заборгованості за кредитом (32798,40 грн. за весь строк кредитування), сплатою комісії за надання кредиту, в розмірі 1800,00 грн., що нараховується за ставкою 9% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту та комісії за обслуговування кредиту, в розмірі 32560,00 гр., що нараховується за ставкою 7,4 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період. Вказаний договір підписано відповідачкою одноразовим ідентифікатором 469243 (а.с.17,42-47,63-64,78).

Також відповідачкою того ж дня було підписано паспорт споживчого кредиту, де сторонами детально визначено умови кредитування, що зазначені в договорі (а.с.81-83,85-86).

ТОВ «Мілоан» виконало зобов`язання за кредитним договором, перерахувавши відповідачці кредитні кошти на картковий рахунок, про що свідчить квитанція №2679104528 від 16 липня 2025 року та лист АТ КБ «ПриватБанк» від 15 вересня 2026 року про зарахування кредитних коштів, однак остання не виконала взятих на себе за договором зобов`язань, грошові кошти, проценти за їх користування та комісію не повернула, у зв`язку з чим їй нараховано заборгованість, в розмірі 54559,51 грн., яку за договором факторингу №29-12/2025/Т від 29 грудня 2025 року було передано ТОВ «Факторинг Партнерс» (а.с.18,24-40,48-52,127).

Згідно наданих позивачем розрахунків заборгованості, відповідачці, станом на 21 липня 2026 року, нараховано заборгованість за вказаним кредитним договором, у розмірі 73463,58 грн., з яких 19980,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 32163,58 грн. заборгованість за процентами, 13320,00 грн. заборгованість за комісією (1800,00 грн. комісія за надання кредиту та 11520,00 грн. комісія за обслуговування кредиту), 8000,00 грн. штраф/пеня (а.с.19-23).

Суму заборгованості перед позивачем відповідачка в добровільному порядку не сплачує.

Суд вважає, що між сторонами мають місце цивільно-правові відносини із зобов`язального права по кредитному договору.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Частина 1 ст.530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Крім того, згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цсі 5.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачкою зобов`язання по погашенню кредитної заборгованості, розрахунок заборгованості відповідачкою, зокрема щодо тіла кредиту та процентів, не спростовано.

Доводи відповідачки, зазначені у відзиві на позовну заяву, про недоведеність позивачем факту отримання нею кредитних коштів, суд вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими в ході судового розгляду доказами, зокрема, квитанцією первісного кредитора про перерахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_1 від 16 липня 2025 року та листом АТ КБ «ПриватБанк» від 15 вересня 2026 року про зарахування на її рахунок кредитних коштів (а.с.18,127).

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачка порушила умови кредитного договору та не в повному обсязі розрахувалася за отримані грошові кошти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту, в розмірі 19980,00 грн. та заборгованості за процентами, в розмірі 32163,58 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідачки на користь позивача неустойки, в розмірі 8000,00 грн., то за вимогами ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За умовами п.4.1. укладеного договору про надання кредиту, у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту або сплати процентів за його користування або комісії чи інших платежів, передбачених умовами договору, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф, у розмірі 1000 грн. за кожний випадок порушення зобов`язання, якщо порушення триває більше 2 днів.

Однак, згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні в зв`язку з російською агресією введено воєнний стан, який продовжено дотепер.

За такого, враховуючи, що відповідачці нараховано заборгованість за неустойкою в період дії в Україні воєнного стану, суд дійшов висновку про відмову позивачу в стягненні з відповідачки заборгованості за неустойкою (штрафом), в розмірі 8000,00 грн., у зв`язку з чим, її заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву щодо цього, є обгрунтованими.

Щодо стягнення з відповідачки комісії за надання кредиту, в розмірі 1800,00 грн., то 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування» № 1734-VІІІ, у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ статтю 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

У пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України № 1734-VІІІ встановлено, що загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини 2 статті 8 вказаного Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання, обслуговування та повернення кредиту.

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частина 1 статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У пункті 1.5.1. укладеного між сторонами кредитного договору від 16 липня 2025 року передбачена одноразова сплата комісії за надання кредиту, у розмірі 1800,00 грн., яка нараховується за ставкою 9,0% від суми кредиту.

ТОВ «Мілоан» є фінансовою установою, яка надає єдину фінансову послугу надання коштів у кредит (мікрокредитування) фізичним особам на будь-які цілі, переважно у вигляді швидких онлайн-кредитів на банківську картку на умовах строковості, платності та зворотності.

Встановивши у кредитному договорі сплату комісійної винагороди за надання кредиту, фінансова установа не повідомила, які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику, оскільки надання кредиту це фінансова послуга, що надає ТОВ «Мілоан». Разом з тим наявні в матеріалах справи документи взагалі не містять будь-якого опису послуг, за які ТОВ «Мілоан» встановлена комісія за надання кредиту.

Розмір такої комісійної винагороди, з огляду на обставини справи (зокрема, розмір кредиту та процентів), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу та обмежують права відповідачки з огляду на права споживача, викладені у законі України № 1734-VІІІ.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України № 1734-VІІІ умови договору, які обмежують права відповідачки порівняно з правами встановленими цим Законом, є нікчемними.

За такого, суд дійшов висновку про відмову позивачу у стягненні з відповідачки комісії за надання кредиту, в розмірі 1800,00 грн.

Стосовно стягнення з відповідачки комісії за обслуговування кредиту, в розмірі 11520,00 грн., то згідно п.1.5.2. укладеного між сторонами кредитного договору, комісія за обслуговування кредиту нараховується за ставкою 7,4% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, що встановлені графіком платежів.

У розділі «Терміни та визначення» вказаного кредитного договору визначено, що «комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості)» це комісія встановлена за дії з цілодобового надання позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий безкоштовний для позичальника переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за договором, надсилання позичальнику текстових повідомлень з нагадуванням про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань пов`язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням договору службами підтримки кредитодавця, тощо, яка нараховується кредитодавцем та сплачується позичальником за кожний визначений графіком розрахунковий період (крім останнього).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» (надалі Закону), загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (ч.2 ст.8 Закону).

Отже, вказаним Законом безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п.4 ч.1 ст.1 та ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року за №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року за №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п.5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до Закону після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч.5 ст.12 Закону).

За ч.6 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Із урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої ст.11, частини п`ятої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року в справі №496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року в справі №202/5330/19 виснувано, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою ст.11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21, від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 та інших.

Наведені висновки в подальшому також підтримані й у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, згідно якої якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Так у даній справі позивач не надав суду доказів наявності додаткових та супутніх банківських послуг, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які позивач встановив щомісячну комісію за розрахунково-касове обслуговування, тому суд дійшов висновку про відмову позивачу в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, в розмірі 11520,00 грн., у зв`язку з чим заперечення відповідачки, викладені у відзиві на позовну заяву щодо цього, є обгрунтованими.

Загальна заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача за вказаним кредитним договором складає 52143,58 грн., з яких: 19980,00 грн. заборгованість за тілом кредиту та 32163,58 грн. заборгованість за процентами.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України суд покладає на відповідачку обов`язок по відшкодуванню позивачу, пропорційно задоволеним позовним вимогам, витрати на оплату судового збору, в розмірі 1889,74 грн. (а.с.90).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, в розмірі 25000,00 грн., то згідно п.1 ч.3 ст. 113 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02 липня 2024 року, укладеного з адвокатським об`єднанням "Лігал Ассістанс", прайс-лист адвокатського об`єднання "Лігал Ассістанс", заявку на надання юридичної допомоги №990 від 01 червня 2026 року та витяг з акту №38 про надання юридичної допомоги від 30 червня 2026 року, в якому зазначено про надані послуги позивачу за позовом до ОСОБА_1 : за надання усної консультації – 4000,00 грн., за складання позовної заяви – 18000,00 грн. та за вивчення документації клієнта з підготовкою аналітичної довідки – 3000,00 грн. (а.с.65-77).

Враховуючи складність справи, що є малозначною, виконані адвокатом роботи, які не є складними та не потребують значних затрат часу, зміст позовної заяви, що є типовим для такого виду правовідносин, обсяг доданих документів, який не є значним та заперечення відповідачки проти розміру витрат на правову допомогу через його невідповідність принципам співмірності та розумності щодо складності справи, суд вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу, у розмірі 25000,00 грн. не відповідають засадам розумності, співмірності, характеру наданої правової допомоги та реальності таких витрат, а тому вважає за можливе визначити їх на рівні 5000,00 грн., однак із урахуванням часткового задоволення позовних вимог, стягнути з відповідача на користь позивача лише 3548,94 грн. як витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Керуючись ст.ст.12, 13, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, заборгованість за договором про споживчий кредит №104041301 від 16 липня 2025 року, в розмірі 52143,58 (п`ятдесят дві тисячі сто сорок три грн. 58 коп.) грн., з яких: 19980,00 грн. заборгованість за тілом кредиту та 32163,58 грн. заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, витрати по сплаті судового збору, в розмірі 1889,74 грн. та витрати на професійну правничу допомогу, в розмірі 3548,94 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повний текст рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, місце знаходження: вул. Гедройця Єжи, 6 офіс 521, м. Київ, 03150;

Відповідачка: ОСОБА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 21 жовтня 2026 року.

Суддя С. А. Луста