Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №484/3919/26 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 484/3919/26

2/467/690/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

22.10.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Явіци І.В.

за участю секретаря судового засідання Рожкової Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Вимоги позивача та доводи на їх обґрунтування

Звернувшись до суду із вказаним позовом, представник позивача посилався на те, що 06 березня 2025 року, шляхом обміну електронними повідомленнями, між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 505346-КС-004 про надання кредиту, який підписано в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію».

Відповідно до умов договору ТОВ «Бізнес Позика» надало позичальнику кошти в розмірі 15000 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язалась повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит.

Згідно умов договору, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 0,7 процент за кожен день користування кредитом.

Умовами вказаного договору також встановлено графік платежів, які має здійснити позичальник для належного виконання умов кредитного договору.

ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за договором виконало, надавши позичальнику грошові кошти в розмірі 15000 грн., шляхом їх перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , вказану позичальником при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті.

Крім того, 06 березня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору № 505346-КС-004 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями.

Відповідно до умов додаткової угоди ТОВ «Бізнес Позика» надало позичальнику додатково кредит в сумі 5000 грн.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав.

В зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за договором, станом на 05 травня 2026 року утворилась заборгованість за договором № 505346-КС-004 про надання кредиту в розмірі 43245 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту в розмірі 15000 грн.; суми прострочених платежів по процентах в розмірі 17745 грн.; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 7500 грн.; суми прострочених платежів за комісією в розмірі 3000 грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивач через свого представника просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором № 505346-КС-004 про надання кредиту від 06 березня 2025 року в розмірі 43245 грн. та судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Процесуальні дії у справі

Спрощене провадження за цими вимогами було відкрите ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 14 липня 2026 року після отримання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування відповідача - фізичної особи. Вказаною ухвалою судді, також задоволено клопотання представника позивача про витребування від АТ КБ «ПриватБанк» доказів.

Позиції сторін

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, про його дату, час і місце повідомлялась належно кожного разу, згідно позовної заяви просила провести розгляд справи за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач до суду не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся шляхом направлення судових повісток за адресою зареєстрованого місця проживання та публікації оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

При цьому, відповідач причин своєї неявки до суду не вказував, будь-яких заяв, у тому числі й заяв по суті справи, не направляв, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належно в силу положень ч. 9 ст. 10, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, у зв`язку із чим суд вважає наявними одночасно існування усіх передумов, визначених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, і необхідних для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач двічі повідомлений про дату, час і місце судового засідання, проте, на розгляд справи свого представника не направив, причин його неявки не вказав, відзив на позов не подав, у той час, як позивач не заперечує проти такого порядку вирішення справи.

За такого, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, позаяк, жоден із учасників справи у судовому засіданні присутнім не був.

Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин з посиланням на докази, а також оцінка аргументів, наведених учасникам справи

У свою чергу, суд, дослідивши надані позивачем докази, оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, а також достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні доказів, виходив із такого.

Зокрема, суд установив, що ОСОБА_1 , після авторизації в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Бізнес Позика», звернувся до позивача з метою отримання кредиту.

З урахуванням побажань клієнта, ОСОБА_1 було надіслано паспорт споживчого кредиту, який містить основні умови кредитування з урахуванням побажань позичальника, інформацію щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для позичальника, порядок повернення кредиту, додаткову інформацію та інші важливі правові аспекти, а також надіслано пропозицію укласти договір (оферту) № 505346-КС-004 про надання кредиту від 06 березня 2025 року.

В свою чергу, ОСОБА_1 прийняв запропоновані йому умови, в зв`язку з чим 06 березня 2025 року надіслав ТОВ «Бізнес Позика» прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення договору № 505346-КС-004 про надання кредиту.

Як наслідок, між сторонами 06 березня 2025 року було укладено договір № 505346-КС-004 про надання кредиту, який ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

За умовами вказаного договору, сторонами погоджено, що позикодавець надає позичальнику кредит в розмірі 10000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

Сторонами також узгоджено основні характеристики кредиту, а саме: строк кредиту, який становить 24 тижні; розмір процентної ставки, яка становить 0,7% в день; розмір комісії за видачу кредиту в розмірі 2000 грн.; строк дії договору, який визначили до 21 серпня 2025 року.

Крім того, вказаний договір містить інформацію щодо орієнтовної загальної вартості наданого кредиту, загальних витрат за кредитом, орієнтовної реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки.

Сторони дійшли згоди про те, що кредитодавець зобов`язаний протягом трьох робочих днів дня укладення договору надати позичальнику кредит шляхом безготівкового переказу коштів за реквізитами електронного платіжного засобу № НОМЕР_2 .

З урахуванням погоджених умов кредитування, договором визначено графік платежів, з зазначенням періоду здійснення таких платежів за договором, їх розміру та складових цих платежів.

Умовами договору, також передбачено, що у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі спалити процентів за користування кредитом та/або комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суми кредиту у визначеному договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700000% процентів річних від суми заборгованості в силу положень ст. 625 Цивільного кодексу України.

Підписанням цього договору позичальник підтвердила, що: до укладення договору уважно ознайомилась з текстом цього договору та правилами, а також отримала від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема, ч. 2, 5 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та ст. 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на вебсайті кредитодавця, що забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Таким чином, суд дійшов висновку, про те, що при укладенні договору ОСОБА_1 , у відповідності до вимог закону, поінформовано про умови кредитування, строк кредитування, порядок повернення кредиту та процентів за користування кредитом, наслідки порушення умов договору, та такий прийняв умови запропонованого йому договору, шляхом його підписання.

Крім того, суд установив, що ОСОБА_1 06 березня 2025 року звернувся до позивача з метою отримання додаткового кредиту.

З урахуванням побажань клієнта, ОСОБА_1 було надіслано паспорт споживчого кредиту, а також надіслано пропозицію укласти додаткову угоду № 1 (оферта) до договору № 505346-КС-004 про надання кредиту від 06 березня 2025 року.

ОСОБА_1 прийняв запропоновані йому умови, в зв`язку з чим 06 березня 2025 року надіслав ТОВ «Бізнес Позика» прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення додаткової угоди № 1 до договору № 505346-КС-004 про надання кредиту від 06 березня 2025 року.

Таким чином, між сторонами 06 березня 2025 року було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 505346-КС-004 про надання кредиту від 06 березня 2025 року, яку ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов додаткової угоди сторони домовились збільшити кредит на 5000 грн. на умовах викладених у договорі.

В зв`язку з цим, після збільшення суми кредиту, загальний розмір отриманого (відповідно до договору та додаткової угоди) та неповернутого позичальником кредиту складає 15000 грн.

Сторони також дійшли згодо про те, що комісія за надання додаткової суми кредиту становить 1000 грн.

В зв`язку з укладенням додаткової угоди кількість днів користування кредитом, що залишається після укладення цієї додаткової угоди становить 169 календарних днів.

З урахуванням погоджених умов, угодою визначено графік платежів, з зазначенням періоду здійснення таких платежів за договором, їх розміру та складових цих платежів.

Судом також досліджено Правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», затверджені наказом директора товариства № 2-ОД від 18 лютого 2025 року.

Як вбачається з підтвердження ТОВ «ПрофітГід», останнє, в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів та на підставі платіжної інструкції (замовлення), 06 березня 2025 року здійснило переказ грошових коштів в розмірі 10000 грн. на рахунок ОСОБА_1 (платіжну картку НОМЕР_2 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк») згідно кредитного договору № 505346-КС-004 від 06 березня 2025 року.

Також, як встановлено з квитанції АТ «Таскомбанк», ТОВ «Бізнес Позика» 06 березня 2025 року здійснило переказ грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 на підставі додаткової угоди від 06 березня 2025 року в розмірі 5000 грн.

У відповідності до повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» від 06 серпня 2026 року на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 .

Крім того, АТ КБ «ПриватБанк» надано виписку по рахунку за період з 06 березня 2025 року по 21 серпня 2025 року, яка містить відомості про зарахування на рахунок відповідача 06 березня 2025 року грошових коштів у розмірі 10000 грн. та 5000 грн.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Бізнес Позика» виконано умови укладеного кредитного договору та додаткової до нього, а саме перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1 , вказаний ним в анкеті клієнта, кредитні кошти в розмірі, визначеному умовами договору та додаткової угоди.

Проте, як слідує із матеріалів справи, відповідач умови укладеного договору про надання кредиту не виконав, у зв`язку з чим станом на 26 травня 2026 року заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання кредиту, відповідно до розрахунку заборгованості, який містить відомості щодо розміру та періоду нарахування такої заборгованості, становить 43245 грн., яка складається з заборгованості за кредитом (тілом кредиту) в розмірі 15000 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 17745 грн.; комісії в розмірі 3000 грн.; заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 7500 грн.

Тож, вирішуючи справу по суті, суд ураховував наступне.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ТОВ «Бізнес Позика»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком (фінансовою установою), тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Частиною 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем існували зобов`язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов`язань.

Боржник зобов`язаний, як це передбачено ч. 1 ст. 527 ЦК України, виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом п. 4 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, нормами Закону України «Про споживче кредитування» кредитору надано право встановлювати в договорі умову щодо комісії пов`язаної з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, а також відносити плату за такі послуги до загальних витрат за споживчим кредитом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 вказаного Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 цього ж Кодексу передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

В силу зазначеного вище, саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами договору та прострочення позичальником зобов`язання, а на відповідача - обов`язок довести належне виконання договірних зобов`язань чи спростувати розмір існуючої заборгованості у разі заперечення проти вимог позивача, або ж право визнати позовні вимоги повністю чи частково.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів приходить до наступного.

Позивачем у встановленому порядку доведено факт укладення між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем договору про надання кредиту та додаткової угоди до нього, факт надання відповідачу кредитних коштів, тобто факт належного виконання позивачем договірних зобов`язань щодо надання коштів кредиту у розмірі та строки, передбачені умовами договору та додаткової угоди.

В свою чергу, відповідач у судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не подавав, будь-яких доказів, які б спростовували факт укладення кредитного договору суду не подав, а також своїм правом на подання доказів на підтвердження належного виконання умов кредитного договору не скористався, розміру заборгованості не спростував.

За такого, судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору мало місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором.

При цьому, суд перевірив правильність нарахування позивачем складових заборгованості, як то, щодо заборгованості за тілом кредиту, процентами за користування кредитом та комісією, нарахованими згідно умов договору на дійсну заборгованість відповідача і вважає ці розрахунки в цій частині вірними, позаяк, вони відповідають вимогам закону.

Отже, суд робить висновок, що права позивача порушені відповідачем через неналежне виконання ним умов укладеного кредитного договору та непогашення дійсної заборгованості, а тому вони підлягають захисту шляхом стягнення на його користь установленої судом заборгованості, яка складається з заборгованості за тілом кредиту, заборгованості за процентами за користування кредитом та комісії за надання кредиту, яка у цій справі є підтвердженою належними, допустимим і достовірними доказами, у тому числі й їх сукупністю.

Однак, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами відповідно до ст. 625 ЦК України, суд вважає, що такі не підлягають задоволенню, оскільки у відповідності до підпункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, а неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитні відносини між сторонами у справі виникли 06 березня 2025 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.

Отже, відповідач відповідно до вимог підпункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільнений від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.

Крім того, Верховний суд у постанові Пленуму Верховного Суду від 07 лютого 2025 року № 6 зазначає, що пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України не може розглядатись як порушення права кредитора на мирне володіння майном, оскільки такі заходи мають тимчасовий характер та спрямовані на захист інтересів боржника в умовах воєнного стану.

Як наслідок, цей позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо питання розподілу судових витрат

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2200,74 грн. судового збору, що становить 82,66 відсотків від розміру задоволених позовних вимог.

З цих підстав, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 505346-КС-004 про надання кредиту від 06 березня 2025 року в розмірі 35745 (тридцять п`ять тисяч сімсот сорок п`ять) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2200 (дві тисячі двісті) грн. 74 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області на протязі 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ 41084239, 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411);

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя Ірина Явіца