Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №133/4010/26 — Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

133/4010/26

3/133/1962/26

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.10.26 м. Козятин

Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Дурач О.А., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Голуб Н.Є., розглянувши матеріали, що надійшли від Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, освіта вища, офіцера групи контролю бойового стресу військової частини НОМЕР_1 , до кримінальної та до адміністративної відповідальності не притягався, одружений, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, складеного 29.09.2026 р. прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону Михайловським М.В., 09.08.2026 р. о 18:58 до відділення поліції № 2 Хмільницького району Вінницькій області надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що АДРЕСА_2 , на території військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується на території бувшої Козятинської ЦРЛ, здійснив самогубство шляхом стрибку з вікна 2-го поверху будівлі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_3 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 . Внаслідок падіння ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток тазу, перелому хребта та закритої черепно-мозкової травми голови, з якими в подальшому помер у реанімаційному відділенні Козятинської ЦРЛ.

Проте перший помічник оперативного чергового військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_1 , перебуваючи у добовому наряді, організацію усного та письмого донесення керівнику Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про зазначену вище подію самогубства - не організував

Так, внаслідок неповідомлення військовою частиною НОМЕР_1 Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про вказану подію остання була позбавлена можливості своєчасно отримати інформацію про факт самогубства військовослужбовця та забезпечити належне в межах наданих законом повноважень.

Таким чином, всупереч вимогам ст.ст. 9, 11, 16 Статуту, ст.ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил Україні № 604, ОСОБА_1 , проходячи військову службу контролю бойового стресу військової частини НОМЕР_1 та перебуваючи в добовому наряді, організацію усного та письмового донесення керівнику Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про зазначену вище подію самогубства - не здійснив, у зв`язку з чим вважається таким, що вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 172-15 КУпАП (Недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду).

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що вину не визнає, виходячи з наступного. 09.08.2026 р. ОСОБА_2 випав з вікна. Він перший прибув, оглянув місце події, викликали поліцію, зателефонували керівництву. Готували документи на відправку повідомлення. О 20-40 він відразу повідомив ВСП. Перша доповідь НВ, відповідно до Наказу № 604 була скерована на ВСП та Прокуратуру о 21-40 в системі Вінницької СЕДО (система документообігу оборони) та СЕО ОВВ (система електронного обігу між іншими спецорганізаціями). Було складено ним сумісно з оперативним черговим ОСОБА_3 , пдписано ОСОБА_3 та надіслано, на підтвердження вказаного наддав суду для долучення до матеріалів провадження відповідне повідомлення.

Також, відповідно до Наказу № 604, о 22-40 повідомлення були проублтовані через телефон в додатку ІНФОРМАЦІЯ_3 , командира сил підтримки ЗСУ, старшому оперативному черговому сил підтримки, командиру інженерних військ.

Отже, суд вважає, що всі необхідні дії було виконано.

В судовому засіданні захисник Голуб Н.Є. підтримала позицію ОСОБА_1 та зазначила, з посиланням на судову практику, викладену в Постанові Верховного Суду від 21.05.2021 р. по справі № 185/12161/15-к, що відповідно до Функціональних обов`язків офіцера групи контролю, ЗУ «Про статут внутрішньої служби ЗСУ», зокрема статей 295-302, розділу ІІ п. 4 Інструкції з надання доповідей, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 29.11.2018 р. № 604, інструкції оперативному черговому військової частини з надання доповідей і донесень про події, затвердженої Військовою частиною НОМЕР_2 АДРЕСА_2 , Витягу з Інструкції першому помічнику оперативного чергового військової частини НОМЕР_1 , зокрема АДРЕСА_4 , як офіцер групи контролю бойового стресу та перший помічник оперативного чергового військової частини НОМЕР_1 не має обов`язку повідомляти про відповідну подію спеціалізовану прокуратуру. Проте, він невідкладно повідомив про подію відповідні установи та спеціалізовану прокуратуру, що підтверджується відповідними повідомленнями. Повідомляли разом із оперативний черговим військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 . Таким чином, в його діях відсутніс склад адміністративного правопорушенн, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, у зв`язку з чим дане адміністративне провадження слід закрити.

Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, позицію захисника, дослідивши матеріали провадження, судом фактично встановлено наступне.

Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Дослідивши матеріали, які надійшли до суду, суд приходить до висновку, що дана справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю з таких підстав.

Виходячи з обставин, які зазначені в протоколі від 29.09.2026 р. ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а саме недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Диспозиція ст. 172-15 КУпАП визначає склад правопорушення: недбале ставлення військової службової особи до військової служби, ч. 2 ст. 172-15 КУпАП передбачено діяння визначене в ч. 1 цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду.

В примітках до статті 172-13 КУпАП наведено поняття "військові службові особи", під якими розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

До матеріалів справи долучено:

витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.07.2025 №249, згідно з яким молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , призначеного наказом начальника Генерального штабу ЗСУ від 19.07.2025 р. № 727 на посаду офіцера групи контролю бойового стрессу військової частини НОМЕР_1 , зарахувати до списків особового складу військової частини на всі види забезпечення;

наказ командира в/ч НОМЕР_1 № 220-НР від 08.08.2026 р., згідно якого визначено добовий наряд на 09.08.2026 р. в складі, зокрема, оперативний черговий ОСОБА_5 , перший помічник оператичноог чергового – ОСОБА_1 .

Також надано матеріали кримінального провадження: рапорт, постанова про визначення групи слідчих, заява ОСОБА_1 на огляд місця події.

На підтвердення статусу військовослужбовця ОСОБА_1 надано посвідчення, а також надано медичну характеристику та службову, згідно якої характеризується за місцем проходження служби позитивно.

Інші докази не надані.

Отже, фактично на підтвердження складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 надано протокол про адміністративне правопорушення. Натомість сам по собі, як єдиний доказ адміністративного правопорушення протокол про адміністративне правопорушення не може бути достатнім доказом на підтвердження його об`єктивної а суб`єктивної сторони.

Таким чином, надані суду докази не зафіксували належним сином факту неповідомлення ОСОБА_1 про подію Віннцьку спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону.

Водночас, на підтвердення своєї позиції стороною захисту надано:

- Положення щодо Функціональний обов`язків офіцера групи контролю, згідно яких офіцер групи контролю підпорядковується начальнику групи контролю бойового стрессу. Зобов`язаний, у тому числі дотримуватись вимог чинного законодавства, військових статутів, наказів, інших керівних документів за напрямком діяльності, здійснювати облік проведеної роботи;

- ЗУ «Про статут внутрішньої служби ЗСУ», зокрема статей 295-302, згідно яких черговий частини підорядковується командирові військової частини (ст. 295), черговий частини зобов`язаний, зокрема, постійно знати місце перебування командира військової частини, негайно доповідати йому про всі надзвичайні поді у військовій частині. Про самовільно відсутніх військовослужбовців строкової служби і вжиті заходи щодо їх розшуку (ст. 298); помісник чергового частини підпорядковується черговому військової частини;

- згідно розділу ІІ п. 4 Інструкції з надання доповідей, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 29.11.2018 р. № 604, доповіді та донесення про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, командири (начальники) військових частин надають своїм прямим начальникам за підпорядкованістю (керівники державних підприємств - керівнику структурного підрозділу Міністерства оборони України, на який покладено функціональне управління цим підприємством), повідомляють начальника органу управління Військової служби правопорядку та керівника відповідної спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, у зоні діяльності яких військова частина виконує завдання за призначенням;

- згідно інструкції оперативному черговому військової частини з надання доповідей і донесень про події, затвердженої Військовою частиною НОМЕР_2 АДРЕСА_2 , за своєчасність та об`єктивність надання доповідей та донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корипцією, скоєні (вчинені) військовослужбовцями або працівниками (під час виконання сліжбових обов`язків у робочий час), що сталися у військових частинах, відповідають командири (начальники) військових частин; оперативний черговий (черговий військової частини) у разі отримання інформації про надзвичайну ситуацію або подію протягом 15 хвилин уточнює її місце, обставини та зміст, час і дату виникнення, наслідки та інформацію про людей, то загинули (за наявності), попередньо з`ясовує причини події, завдані збитки та орієнтовні заходи, яких необхідно вжити для ліквідації наслідків події, та ті, які необхідно провести для недопущення повторних випадків, доповідає головному оперативному черговому Головного командного центру Збройних Сил України, оперативному черговому органу військового управління (пункту управління) вищого рівня та командиру військової частини за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції.

- згідно витягу з Інструкції першому помічнику оперативного чергового військової частини НОМЕР_1 , зокрема п.1.2-2.4: на першого помічника оперативного чергового частини покладаються завдання: підтримання постійної бойової готовності військової частини, системи управління та чергових сил і засобів; своєчасне доведення сигналів бойового управління та оповіщення до підрозділів та управління військової частини; збір, узагальнення та аналіз інформації, що надходить на адресу військової частини та доведення її до відповідних посадових осіб; приведення в готовність чергових сил та засобів, прийняття рішення на їх застосування; доведення бойових завдань (розпоряджень, наказів) до підрозділів військової частини та контроль за їх виконанням; підготовка пропозицій на застосування (використання) зброї (п.1.2); перший помічник оперативного чергового частини свої функціональні обов`язки зобов`язаний виконувати відповідно до положень даної інструкції та вимог ст. 295-300 Статуту Внутрішньої Служби Збройних Сил України (п. 2).

Таким чином, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 , як офіцер групи контролю бойового стресу та перший помічник оперативного чергового військової частини НОМЕР_1 не має обов`язку повідомляти про, зокрема, подію кримінального правопорушення, спеціалізовану прокуратуру.

Водночас, судом встановлено, що ОСОБА_6 (оперативний черговий) та ОСОБА_1 (вказане не спростовано матеріалами провадження), за підписом ОСОБА_6 09.08.2026 р. о 21-29 годю повідомив про подію начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 та Начальника вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони південного регіону форма НВ-1, вих № 2487/5220 від 09.08.2026 р., що підтверджується текстом повідомлення з відповідними реквізитами та скрінами відправки. Друге повідомлення, а сааме доповідь по факту природньої смерті військовослужбовця, скерована засобами НОМЕР_3 від 09.08.2026 р. ІНФОРМАЦІЯ_5 , старшому оперативному черговому ІНФОРМАЦІЯ_6 , начальнику Центрального управління інженерних військ ІНФОРМАЦІЯ_6 , начальнику ІНФОРМАЦІЯ_7 за підписом оперативного чергового ОСОБА_7 .

Заступником командира 2 інженерно-саперного батальйону в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_8 , 09.08.2026 р. (згідно реєстраційного штампу) складено Рапорт на ім`я Командира військової частини НОМЕР_1 щодо подій, які сталися з військовослужбовцем ОСОБА_2 . На підставі вказаного призначено службове розслідування, згадно відмітки на рапорті.

Таким чином, оперативним черговим вчинялись дії щодо повідомлення уповноважених осіб про подію та таке повідомлення було скеровано 09.08.2026 р. до Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону. При цьому, ОСОБА_1 , перебуваючи на своїй посаді та виконуючи функції помічника оперативного чергового, такого обов`язку не мав.

Оціннючи надані сторонами докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд зазначає наступне.

Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008р., заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01.11.1950р., рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 р. № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Суддя також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.

Досліджені у судовому засіданні докази сторони обвинувачення не відповідають вимогам достатності для встановлення факту недбалого ставлення військової службової особи ОСОБА_1 до військової служби та не дають підстав суду зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумних сумнівом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки судом встановлено відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, в діяї ОСОБА_1 , провадження у справі підлягає закриттю згідно п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.172-15, 221, 245, 247-249, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-15 КУпАП закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Козятинський міськрайонний суд Вінницької області, прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Суддя: О.А. Дурач