Вирок від 21 жовтня 2026 р. у справі №131/1628/26 — Іллінецький районний суд Вінницької області

Суд: Іллінецький районний суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Самовільне залишення військової частини або місця служби

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №131/1628/26

Суддя: Шелюховський М. В.

Справа № 131/1628/26

Провадження № 1-кп/131/116/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.10.2026 року м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 травня 2025 року за № 62026240040003095 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Тростянець Полтавського району Полтавської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

учасники кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ),

обвинувачений ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ),

захисник ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 10.01.2025 № 11 солдат ОСОБА_3 , є таким що прибув до списку тимчасового прибулого особового складу.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжується указами Президента України та діє по даний час.

Відповідно до вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат

ОСОБА_3 окрім іншого, зобов`язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно та чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов`язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, виконувати розпорядок дня військової частини, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), у разі потреби відлучитись питати дозволу у командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.

Крім цього, згідно до указаних вище положень захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Пунктами 1, 3 частини 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України солдат ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, 19.03.2026 солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем який обліковувався у військовій частині НОМЕР_1 як тимчасово прибулий, діючи з прямим умислом, з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, без відповідних дозволів командирів і начальників, без поважних причин, в умовах воєнного стану, 19.03.2026 не повернувся після консультації лікарів з лікувального закладу Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону (ВМКЦ ЦР) м. Вінниця у встановлений термін до місця розташування свого підрозділу, що в с. Верхівка, Гайсинського району, Вінницької області, перебував поза межами вказаної військової частини та проводив час на власний розсуд за місцем свого проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, тривалістю понад три доби, та ухилявся від несення обов`язків військової служби до «28».08.2026, поки не був затриманий працівниками відділення поліції № 1 Вінницького РУП ГУНІ У Вінницькій області.

За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 обов`язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про учинене ним самовільне залишення військової частини без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану, не повідомляв та проводив час на власний розсуд.

Суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, врахувавши, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясував, що учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, судом також роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

А тому, крім допиту обвинуваченого, інші докази, за погодженням з учасниками судового провадження, не досліджувалися, за винятком документів, які стосуються особи обвинуваченого та характеризуючих його даних.

Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні щодо розгляду кримінального провадження вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та просить суд призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 років.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у скоєному кримінальному правопорушенні при зазначених вище обставинах визнав повністю, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини. При цьому, вказав, що має бажання повернутись на службу.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_5 в судовому засідання просить суд при призначенні обвинуваченому покарання врахувати характеризуючі матеріали, а також те, що обвинувачений визнає свою вину та бажає повернутись до проходження військової служби, тому просить призначити обвинуваченому більш м`яке покарання, ніж передбачено законом, у відповідність до ст.69 КК України, з застосуванням ст.75 КК України звільнити його від відбування призначено покарання з іспитовим строком терміном 3 роки.

Заслухавши показання обвинуваченого, який визнав себе винуватим та добровільно повідомив суду обставини вчинення кримінального правопорушення, заслухавши думку прокурора та захисника обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ним обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позицій.

З урахуванням наведеного, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, знайшла своє підтвердження і доведена повністю поза розумним сумнівом, та кваліфікує його дії за ч. 5 ст. 407 КК України – нез`явлення військовослужбовцем вчасно на службу, без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При обранні покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує: суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке згідно ст.12 КК України, є тяжким злочином; наявність обставин, що пом`якшують вину обвинуваченого; дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо; перебуває на обліку в лікаря-нарколога з 2011 року, діагноз:F10,2; 14.06.2023 року звертався до лікаря-нарколога КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР» з діагнозом: «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, Синдром залежності ІІ ст.»; за місцем проходження служби звертався за медичною допомогою та був направлений на консультацію; стаціонарно лікувався з 17.05.2026 р. по 18.05.2026 р. в КНП «Немирівська МЛ»; за місцем проживання до лікаря психіатра та нарколога не звертався; раніше притягувався до кримінальної відповідальності, на даний час вважається таким, що не має судимості; 12.03.2026 р. ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України на підставі ч.5 ст.401 КК України.

За таких обставин, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому покарання за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої вказаної статті.

В строк відбуття покарання на підставі ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 строк його попереднього ув`язнення в цьому кримінальному провадженні з 28 серпня 2026 року (дня його затримання) по день набрання цим вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 продовжити до вступу вироку в законну силу.

Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.

Збитки (завдана шкода) по кримінальному провадженню відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст. ст. 50, 65-67, ч. 5 ст. 407 КК України, ст. ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з дня набрання цим вироком законної сили.

В строк відбуття покарання на підставі ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 строк його попереднього ув`язнення в цьому кримінальному провадженні з 28 серпня 2026 року (дня його затримання) по день набрання цим вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 продовжити до вступу вироку в законну силу.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Іллінецький районний суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно вручити сторонам.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua