Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: спори про припинення права власності на земельну ділянку
Дата: 06 жовтня 2026 р.
Справа: №515/1108/21
Суддя: Пророк Віктор Васильович
Окрема думка
судді Верховного Суду у Касаційному цивільному судіПророка В. В.
справа № 515/1108/21 (провадження № 61-14475св25)
07 жовтня 2026 року
м. Київ
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,розглянувши впорядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Македонська Ірина Олександрівна, на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 25 жовтня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року у справі за позовом Одеської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування Татарбунарської міської ради Білгород?Дністровського району Одеської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, про стягнення заборгованості з орендної плати за землю, розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельні ділянки, постановою від 07 жовтня 2026 року касаційну скаргу задоволено, а рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 25 жовтня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Водночас з рішенням колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не можу погодитисяз огляду на таке.
1. Я вже детально описував у своїй окремій думці від 13 січня 2026 року підстави, з яких касаційне провадження у цій справі взагалі не мало відкриватись - ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, у зв`язку з чим вони не підлягають касаційному оскарженню відповідно до умов ЦПК України, оскільки аргументи, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не наведені та не доведені.
2. Тому я вважаю, що касаційне провадження, відкрите за зазначеною касаційною скаргою у цій справі, підлягало закриттю.
3. У зв`язку із зазначеним вважаю недоцільним висловлювати будь-які додаткові окремі мотиви щодо змісту відповідної постанови Верховного Суду.
4. Разом з тим вважаю необґрунтованим висновок колегії суддів про відмову у задоволенні мого самовідводу, адже позиція про неможливість відкриття касаційного провадження, та відповідно необхідність його закриття, є саме висновком щодо результату розгляду касаційної скарги. На моє переконання для особи, яка звернулася з касаційною скаргою, немає принципової відмінності щодо сприйняття результатів розгляду скарги як у вигляді відмови у її задоволенні по суті, так і в вигляді відмови у відкритті чи закриття касаційного провадження.
5. Таким чином очевидно суперечливою є практика Верховного Суду щодо вибіркового задоволення заяв про відвід чи самовідвід з підстав висловлення мною окремої думки щодо результатів розгляду касаційної скарги.
Суддя В. В. Пророк
Повний текст окремої думки складений 20 жовтня 2026 року.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua