Окрема думка від 18 жовтня 2026 р. у справі №564/3060/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Окрема думка

судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Пророка В. В.

справа № 564/3060/25 (провадження № 61-12793 ск 26)

19 жовтня 2026 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 01 жовтня 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, - Військова частина НОМЕР_1 про визнання відсутності права на одноразову грошову допомогу,ухвалою від 19 жовтня 2026 року відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Водночас з рішенням колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не можу погодитися з огляду на таке.

1. У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: військова частина НОМЕР_2 про визнання відсутності права на одноразову грошову допомогу.

2. Костопільський районний суд Рівненської області заочним рішенням від 16 лютого 2026 року позов задовольнив частково. Визнав відсутність права на одноразову грошову допомогу ОСОБА_2 , як такому що ухилявся від виконання батьківського обов`язку щодо свого сина - ОСОБА_3 , до його повноліття, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час виконання бойового завдання із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

3. Ухвалою від 17 березня 2026 року Рівненський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Казбулатова О. М., на заочне рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 16 лютого 2026 року.

4. Рівненський апеляційний суд ухвалою від 01 жовтня 2026 року визнав заочне рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 16 лютого 2026 року нечинним, провадження у справі №564/3060/25 закрив на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України.

5. 06 жовтня2026 року ОСОБА_1 , в интересах якої діє представник - адвокат Казбулатова О. М., через систему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 01 жовтня 2026 року, якою заочне рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 16 лютого 2026 року визнано нечинним, провадження у справі закрито.

6. Обґрунтовуючи касаційну скаргу заявник вказує на те, що 02 березня 2026 року представником ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу виключно в частині відмови у задоволенні вимоги пор стягнення 4 800 000,00 грн, яка була фактично виплачена ОСОБА_2 . Водночас, Військова частина НОМЕР_1 також подала апеляційну скаргу на заочне рішення суду першої інстанції, при цьому вона не просила суд апеляційної інстанції закрити провадження у справі та не ставила питання про визнання заочного рішення нечинним. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, таким чином смерть відповідача настала після ухвалення Костопільським районним судом рішення від 16 лютого 2026 року, тобто на момент розгляду справи судом першої інстанції та ухвалення рішення відповідач був живим і мав цивільну процесуальну правоздатність. 24 вересня 2026 року представником позивача ОСОБА_1 було подано заяву про відмову від власної апеляційної скарги. Відмова ОСОБА_1 стосувалася виключно її апеляційної скарги, а не позову та не вимоги, яку суд першої інстанції вже задовольнив.

6.1. Вказує на те, що ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції не встановив незаконності чи необґрунтованості заочного рішення Костопільського районного суду від 16 лютого 2026 року, не здійснив його перевірки по суті та не навів жодних мотивів, які б свідчили про неправильність висновку суду першої інстанції щодо відсутності у ОСОБА_2 права на одноразову грошову допомогу.

7. Перевіривши доводи касаційної скарги та оскаржуване судове рішення вважаю, що відсутні правові підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі з огляду на таке.

8. Статтею 2 ЦПК України, який, зокрема, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства, визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

9. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права, повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, обов`язковість судового рішення, забезпечення права на апеляційний перегляд справи, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 1, 2, 7, 8, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).

10. Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги визначені статтею 356 ЦПК України.

11. Суд апеляційної інстанції постановляючи ухвалу від 01 жовтня 2026 року про визнання заочного рішення нечинним та закриття провадження, встановив, що відповідно до долученої адвокатом Казбулатовою О. М. відповіддю Костопільського відділу ДРАЦС у Рівненському районі Рівненської області на адвокатський запит Казбулатової О. М. від 09 травня 2026 року відповідач ОСОБА_2 помер.

12. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

13. Відповідно до положень статті 55 ЦПК України процесуальне правонаступництво можливе лише за наявності матеріального правонаступництва, тобто переходу прав чи обов`язків у спірних матеріальних правовідносинах до іншої особи.

14. У цій справі позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання відсутності у відповідача права на одноразову грошову допомогу, припинення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 та стягнення з відповідача виплаченої одноразової грошової допомоги на користь позивача.

15. Таким чином, у цій справі характер спірних правовідносин виключає правонаступництво.

16. Згідно зі статтею 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

17. Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

18. Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

19. Спірні правовідносини щодо визнання права позивача на одноразову грошову допомогу нерозривно пов`язані з особою відповідача, і не входять до складу спадщини, якщо за позивачем таке право не визначне за життя.

20. Суд апеляційної інстанції правильно послався на статті 1216, 1218, 1219 ЦК України, відповідно до яких не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, також правильно зауважив, що саме право на отримання одноразової грошової допомоги не входить до спадкової маси.

21. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині (відповідно до пункту 3 частини першої статті 374 ЦПК України).

22. Вважаю, що оскаржувана ухвала Рівненського апеляційного суду від 01 жовтня 2026 року є законною та обґрунтованою, постановлена з додержанням норм процесуального права, та відповідає висновка Верховного Суду, зокрема, викладеним у постанові Верховного Суду від 24 червня 2026 року у справі № 757/38829/23-ц та інших,підстави для її скасування відсутні.

23. Отже, оскільки аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду, правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення, на мою дімку касаційна скарга є необґрунтованою, а тому належним процесуальним рішенням колегії було б постановлення ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження.

Суддя В. В. Пророк

Повний текст окремої думки складений 22 жовтня 2026 року.