Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №904/3573/25 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2026м. ДніпроСправа № 904/3573/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Бєльчикової М.В.,

представників учасників справи:

від позивача: БОВА Я.О. (в режимі відеоконференції);

від відповідача: КАЛИТВЯНСЬКА С.О. (в режимі відеоконференції),дослідивши матеріали справи №904/3573/25

за позовом ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 02.07.2025 за вих. №б/н до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (далі - відповідач) про стягнення, з урахуванням заяви про збільшення (вх. 01.05.2026), яка ухвалою від 08.09.2026 прийнята до розгляду, суми заборгованості за послуги з передачі електричної енергії за період з березня 2025 року до березня 2026 року включно, з урахуванням актів корегування до актів приймання-передачі за березень 2024 року, квітень 2024 року, червень 2024 року, серпень 2024 року, вересень 2024 року, жовтень 2024 року, листопад 2024 року, грудень 2024 року, а також за період з січня 2025 до серпня 2025 року включно, та грудень 2025 року у загальному розмірі 288.115.343,92 грн, три проценти річних у розмірі 5.290.770,52 грн, інфляційні втрати у розмірі 11.591.210,69 грн.

Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/3573/25 визначено суддю ОСОБА_1, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2025.

Ухвалою від 08.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 23.07.2025.

Через систему "Електронний суд" 14.07.2025 від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами суду.

Ухвалою від 15.07.2025 у задоволенні клопотання позивача про участь його представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

Через систему "Електронний суд" 17.07.2025 від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі його представника.

Через систему "Електронний суд" 23.07.2025 від відповідача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

Того ж дня, 23.07.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 23.07.2025 підготовче засідання відкладено до 03.09.2025.

Через систему "Електронний суд" 28.07.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Через систему "Електронний суд" 03.09.2025 від відповідача надійшла заява про розстрочення, у якій відповідач просить суд розстрочити виконання рішення щомісячними рівними платежами строком на 1 рік з дати набрання рішенням суду законної сили.

Через систему "Електронний суд" 03.09.2025 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи контррозрахунку основної заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Ухвалою від 03.09.2025 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять календарних днів, підготовче засідання відкладено до 25.09.2025.

Через систему "Електронний суд" 18.09.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення відносно контррозрахунку відповідача.

Позивач пояснює, що з урахуванням специфіки триваючих правовідносин сторін та підстав виникнення господарських зобов`язань фактичні обставини справи, а саме: п. 6.2, 6.4 договору, якими погоджено чіткий порядок сплати планових платежів та розрахунок за актами приймання-передачі послуг та відсутність продовження строку оплати в разі припадання кінцевої дати сплати на вихідні та неробочі дні.

Тобто, позивач вважає, що умовами договору передбачено сплату планових платежів, Актів приймання-передачі у чітко визначені ним строки, як наслідок у відповідача є право та обов`язок сплатити за надані послуги до визначеного кінцевого сторонами строку включно, не чекаючи його закінчення, крім того, сторони не вказували у договорі про право відповідача на продовження строку оплати в разі припадання кінцевої дати сплати на вихідні та неробочі дні.

Позивач не нараховував вказані штрафні санкції відповідачу.

У свою чергу три проценти річних та інфляційні витрати не є штрафними санкціями, входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання.

Таким чином, твердження відповідача про те, що три проценти річних є штрафними санкціями, а також застосування до них ч. 6 ст. 232 ГПК України є безпідставними та надуманими.

Позивач стверджує, що відповідачем у своєму контррозрахунку невраховано положення п. 4.3 та 6.1 договору, де визначено, що розрахунковим періодом є 1 календарний місяць, та те, що ціна цього договору визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік. На думку позивача, це означає, що всі нарахування проводяться у хронологічній послідовності. Але, відповідач чомусь у своєму контррозрахунку враховує акти корегування до актів приймання-передачі за січень 2024 року, лютий 2024 року, травень 2025 року, серпень 2024 року, вересень 2024 року, лютий 2025 року, жовтень 2024 року у рахунок погашення основної заборгованості за березень 2025 року без урахування хронологічної послідовності їх виставлення.

Позивач стверджує, що відповідачем:

враховуються положення ст. 254 ЦК України, які не підлягають застосуванню до спірних взаємовідносин сторін по договору про надання послуг з передачі електричної енергії;

застосується ч. 6 ст. 232 ГК України до трьох процентів річних та інфляційних витрат, які не є штрафними санкціями, а компенсаційними витратами;

не враховано положення п. 6.1 та 4.3 договору щодо здійснення нарахувань у хронологічній послідовності відповідно до кожного розрахункового місяця;

не наведено механізму математичного розрахунку трьох процентів річних та інфляційних витрат, зокрема за допомогою системи «Ліга.Закон»;

не правильно вказано загальну суму основної заборгованості, оскільки невраховано акт корегування акт корегування до акту корегування за актом приймання-передачі за березень 2024 року, а також суми корегувань на зменшення використовуються повторно в різних періодах, наприклад за квітень 2024 року - відображається у якості оплати частина корегування на зменшення від 14.03.2025 в розмірі 3.103,54 грн, і в цей же час дане корегування на зменшення (від 14.03.2025) в повному розмірі (11.578,86 грн) використовується як оплата на погашення боргу березня 2025 року, та відповідно в наступних періодах наявна така ж ситуація.

Через систему "Електронний суд" 18.09.2025 від позивача надійшли заперечення на заяву про розстрочення виконання судового рішення.

Через систему "Електронний суд" 25.09.2025 від відповідача надійшло клопотання про долучення до справи платіжних інструкцій від 30.05.2025 №4025315, №4025316, №4025318, №4025319. Крім цього відповідач просить суд врахувати часткову оплату відповідача при прийнятті рішення у справі та долучити до матеріалів справи контррозрахунок основної заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Відповідач також повідомив, що 30.05.2025 частково сплатив заявлений позивачем борг у розмірі 102.452,54 грн (підтверджується долученими платіжними інструкціями). Ці платіжні інструкції підтверджують оплату за актами коригування: від 05.03.2025 №ПРА_К-0008503 (яким коригується розрахунковий період березня 2024 року), від 06.03.2025 №ПРА_К-0008578 (яким коригується розрахунковий період квітня 2024 року), від 19.03.2025 №ПРА_К-0009084 (яким коригується розрахунковий період червня 2024 року), від 01.04.2025 №ПРА_К-0009282 (яким коригується розрахунковий період січня 2025 року). Також відповідач надає Контрозрахунок з урахуванням здійснених відповідачем оплат.

Відповідач стверджує, що станом на 25.09.2026 сума основної заборгованості становить 87.863.037,00 грн.

Ухвалою від 25.09.2025 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 04.11.2025.

Через систему "Електронний суд" 03.11.2025 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №904/3573/25 до вирішення Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду справи №904/2158/24.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/3573/25 визначено суддю ОСОБА_1, що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.11.2025.

Ухвалою від 04.11.2025 підготовче засідання відкладено до 25.11.2025.

Через систему "Електронний суд" 07.11.2025 від позивача надійшли заперечення проти клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 25.11.2025 підготовче засідання відкладено до 27.01.2026.

Через систему "Електронний суд" 05.12.2025 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за послуги з передачі електричної енергії за період з березня 2025 року до жовтня 2025 року включно, з урахуванням актів корегування до актів приймання-передачі за березень 2024 року, квітень 2024 року, червень 2024 року, серпень 2024 року, вересень 2024 року, жовтень 2024 року, листопад 2024 року, грудень 2024 року, а також з січня 2025 року до липня 2025 року включно у загальному розмірі 193.782.875,70 грн; три проценти річних за несвоєчасне виконання зобов`язання у розмірі 2.333.789,21 грн; інфляційні втрати у розмірі 2.308.447,26 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 847.840,00 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/3573/25 визначено суддю ОСОБА_1, що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.12.2025.

Через систему "Електронний суд" 27.01.2026 від відповідача надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог.

Ухвалою від 27.01.2026 підготовче засідання відкладено до 25.03.2026.

Через систему "Електронний суд" 26.02.2026 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за послуги з передачі електричної енергії за період з березня 2025 року до січня 2026 року включно, з урахуванням актів корегування до актів приймання-передачі за березень 2024 року, квітень 2024 року, червень 2024 року, серпень 2024 року, вересень 2024 року, жовтень 2024 року, листопад 2024 року, грудень 2024 року, а також за період з січня 2025 року до липня 2025 року включно у загальному розмірі 252.014.886,76 грн, три проценти річних у розмірі 3.895.447,20 грн, інфляційні втрати у розмірі 4.891.378,06 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 847.840,00 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/3573/25 визначено суддю ОСОБА_1, що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.02.2026.

Через систему "Електронний суд" 25.03.2026 від відповідача надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог.

25.03.2026 судове засідання не відбулося, оскільки у місті Дніпрі та Дніпропетровській області оголошено повітряну тривогу, тому ухвалою від 25.03.2026 підготовче засідання призначено на 15.04.2026.

15.04.2026 судове засідання не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді ОСОБА_1 у відпустці через стан здоров`я, тому ухвалою від 20.04.2026 підготовче засідання призначено на 19.05.2026.

Через систему "Електронний суд" 01.05.2026 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за послуги з передачі електричної енергії за період з березня 2025 року до березня 2026 року включно, з урахуванням актів корегування до актів приймання-передачі за березень 2024 року, квітень 2024 року, червень 2024 року, серпень 2024 року, вересень 2024 року, жовтень 2024 року, листопад 2024 року, грудень 2024 року, а також за період з січня 2025 до серпня 2025 року включно, та грудень 2025 року у загальному розмірі 288.115.343,92 грн, три проценти річних у розмірі 5.290.770,52 грн, інфляційні втрати у розмірі 11.591.210,69 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 931.840,00 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/3573/25 визначено суддю ОСОБА_1, що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.05.2026.

Через систему "Електронний суд" 18.05.2026 від відповідача надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог.

Через систему "Електронний суд" 18.05.2026 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення суми за послуги з передачі електричної енергії в розмірі 21.066.644,37 грн за березень 2025 року.

19.05.2026 судове засідання не відбулося, у зв`язку з хворобою судді ОСОБА_1., тому ухвалою від 25.05.2026 підготовче засідання призначено на 18.06.2026.

Через систему "Електронний суд" 27.05.2026 від відповідача надійшло клопотання про продовження строку підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання на іншу дату, у зв`язку із щорічною основною відпусткою представника відповідача.

Через систему "Електронний суд" 01.06.2026 від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості за послуги з передачі електричної енергії за березень 2025 року у розмірі 19.446.784,59 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору в цій частині. Позивач просить суд продовжити розгляд справи в частині стягнення з відповідача залишку заявлених позовних вимог, а саме: основної заборгованості за послуги з передачі електричної енергії у розмірі 268.668.559,33 грн, трьох процентів річних у розмірі 5.290.770,52 грн, інфляційних втрат у розмірі 11.591.210,69 грн, а також судового збору. Крім цього, позивач просить суд повернути частину сплаченого при поданні позовної заяви судового збору.

18.06.2026 судове засідання не відбулося, оскільки у місті Дніпрі та Дніпропетровській області оголошено повітряну тривогу, тому ухвалою від 18.06.2026 призначено судове засідання на 07.07.2026.

Через систему "Електронний суд" 03.07.2026 від відповідача надійшла заява про участь представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Через систему "Електронний суд" 06.07.2026 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення суми за послуги з передачі електричної енергії в розмірі 58.801.376,15 грн за період березень та квітень 2025 року.

Розпорядженням заступника керівника апарату від 07.07.2026 №482 було призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи, суддю ОСОБА_1 звільнено у відставку.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/3573/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2026.

Ухвалою від 13.07.2026 справу №904/3573/25 прийнято до розгляду, розгляд справи вирішено здійснювати зі стадії підготовчого провадження, учасників справи повідомлено, що судове засідання відбудеться 11.08.2026.

Через систему "Електронний суд" 23.07.2026 від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості за послуги з передачі електричної енергії березень 2025 року, квітень 2025 року (частково), травень 2025 року (частково), акту корегування до акту приймання-передачі за січень 2025 року у розмірі 56.011.743,31 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору в цій частині. Позивач просить суд продовжити розгляд справи в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за послуги з передачі електричної енергії у розмірі 212.656.816,02 грн, трьох процентів річних у розмірі 5.290.770,52 грн, інфляційних втрат у розмірі 11.591.210,69 грн, а також судового збору. Крім цього позивач просить суд повернути частину сплаченого при поданні позовної заяви судового збору.

Через систему "Електронний суд" 03.08.2026 від представника позивача (Якова БОВА) надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Через систему "Електронний суд" 06.08.2026 від представника відповідача (Вячеслава ПОЛІНСЬКОГО) надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 10.08.2026 заяву відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Ухвалою від 10.08.2026 клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Через систему "Електронний суд" 11.08.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі щодо зарахування сплачених коштів, у яких відповідач просить суд вирішити питання щодо закриття провадження по справі в частині стягнення суми за послуги з передачі електричної енергії в розмірі 106.563.397,53 грн.

Ухвалою від 11.08.2026 продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено до 08.09.2026.

Через систему "Електронний суд" 24.08.2026 від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали, а саме позивач надав копію акту звірки сторін за підписом уповноваженої особи НЕК «Укренерго» за договором про надання послуги з передачі електричної енергії №0147-02024-ПП від 01.01.2024 з дати початку виникнення договірних відносин до 21.08.2026 включно. Позивач зазначив, що основний борг відповідача станом на 21.08.2026 становить 182.263.603,76 грн з ПДВ та детально обґрунтований з відповідним розрахунком, датами проплат, зарахувань у заяві про закриття провадження від 24.08.2026, також три проценти річних становлять 5.290.770,52 грн, а інфляційні втрати становлять 11.591.210,69 грн.

Того ж дня, 24.08.2026, через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про закриття провадження у частині стягнення основної заборгованості за послуги з передачі електричної енергії травень 2025 року, червень 2025 року (частково) у розмірі 30.393.212,26 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору в цій частині. Продовжити розгляд справи в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за послуги з передачі електричної енергії у розмірі 182.263.603,76 грн, трьох процентів річних у розмірі 5.290.770,52 грн, інфляційних втрат у розмірі 11.591.210,69 грн, а також судового збору. Крім цього позивач просить суд повернути частину сплаченого при поданні позовної заяви судового збору.

Через систему "Електронний суд" 07.09.2026 від представника відповідача (КАЛИТВЯНСЬКОЇ САБІНИ ОЛЕКСАНДРІВНИ) надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 07.09.2026 заяву відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Через систему "Електронний суд" 07.09.2026 від відповідача надійшла заява (на виконання вимог ухвали суду) про долучення до справи підписаного акту звірки розрахунків за договором про надання послуги з передачі електричної енергії №0147-02024-ПП від 01.01.2024, який був надісланий позивачем через Електронний суд.

Через систему "Електронний суд" 08.09.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких відповідач просить суд врахувати оплату здійснену відповідачем 31.08.2026 в загальному розміру 28.658.000,00 грн.

Ухвалою від 08.09.2026 заяви позивача (вх. 05.12.2025, 26.02.2026, 01.05.2026) про збільшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду. У задоволенні клопотання відповідача (вх. 03.11.2025) про зупинення провадження у справі №904/3573/25 до вирішення Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду справи №904/2158/24 відмовлено. Підготовче провадження закрито. Справу призначено до судового розгляду по суті на 06.10.2026.

Через систему "Електронний суд" 05.10.2026 від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі №904/3573/25 в частині стягнення погашеної, скоригованої та зарахованої суми основної заборгованості, у якій позивач просить суд: закрити провадження у справі №904/3573/25 у частині стягнення основної заборгованості за послуги з передачі електричної енергії у розмірі 48.059.130,58 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору в цій частині; продовжити розгляд справи №904/3573/25 в частині стягнення з відповідача на користь позивача залишку заявлених позовних вимог, а саме: основної заборгованості за послуги з передачі електричної енергії у розмірі 134.204.473,18 грн, трьох процентів річних у розмірі 5.290.770,52 грн, інфляційних втрат у розмірі 11.591.210,69 грн, а також судового збору; повернути частину сплаченого при поданні позовної заяви судового збору позивачу.

Через систему "Електронний суд" 06.10.2026 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи Акт коригування від 15.09.2026 №ПРА_К-0016827 до Акту приймання-передачі Послуги №ПРА-0019621 від 30.06.2026.

Прокольною ухвалою від 06.10.2026 оголошено перерву до 21.10.2026.

Через систему «Електронний суд» 14.10.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення, у яких позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в частині, яка залишається предметом спору, з урахуванням заяви від 05.10.2026 за вих. №01/61457 про закриття провадження в частині вимог, та стягнути 134.204.473,18 грн основної заборгованості, 5.290.770,52 грн трьох процентів річних та 11.591.210,69 грн інфляційних втрат.

Також від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі №904/4717/26 в частині стягнення скоригованої суми основної заборгованості, у якій позивач просить суд закрити провадження у справі №904/4717/26 в частині стягнення основної заборгованості за послуги з передачі електричної енергії за червень 2026 року (частково) у розмірі 451,10 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору в цій частині. Продовжити розгляд справи №904/4717/26 в частині стягнення з відповідача на користь позивача залишку заявлених позовних вимог, а саме: основної заборгованості за послуги з передачі електричної енергії у розмірі 43.488.730,73 грн, трьох процентів річних у розмірі 189.404,09 грн, а також судового збору. Повернути частину сплаченого при поданні позовної заяви судового збору.

Перед судовим засіданням, 21.10.2026 через систему «Електронний суд» відповідач надав письмові заперечення, у яких відповідач визнав за необхідне зауважити щодо визначення позивачем залишку суми боргу заявленої у справі. Отже відповідач вказав, що позивач внаслідок неповного та некоректного зарахування коштів, які сплатив відповідач у справі №904/4127/24 фактично штучно збільшив розмір основного боргу у справі №904/3573/25 на суму 3.990.952,41 грн.

В судовому засіданні 21.10.2026 представник позивача заперечив проти письмових заперечень відповідача, поданих через систему «Електронний суд» 21.10.2026 та наголосив, що вказані відповідачем проплати були враховані у поданих до суду розрахунках позивача, зокрема, були зараховані згідно з відповідними актами корегування.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0147-02024-ПП від 01.01.2024 (далі - договір), п. 1.1 умов якого визначено, що даний договір є публічним договором приєднання та встановлює порядок і умови надання послуг з передачі електричної енергії користувачам системи передачі. Цей договір укладається сторонами з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання користувача до умов цього договору згідно із заявою - приєднанням, яка є додатком 1 до цього договору.

Тариф на послуги з передачі електричної енергії встановлюється НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті https://ua.energy/.

Позивач стверджує, що відповідачем було порушено вимоги укладеного договору та допущено виникнення заборгованості за надані послуги з передачі електричної енергії за період з березня до травня 2025 року включно, з урахуванням актів корегування до актів корегування до актів приймання-передачі з січня до жовтня 2024 року включно, актів корегування до актів приймання-передачі з січня до березня 2025 року включно у загальному розмірі 87.965.489,54 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено вимогу за вих. №01/24330 від 18.04.2025 про виконання умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії.

У зв`язку із несвоєчасною оплатою за надані послугу позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 401.307,00 грн, та три проценти річних у розмірі 385.187,55 грн.

В подальшому, позивач тричі збільшував позовні вимоги і суд заяви позивача приймав до розгляду.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач стверджує, що за умовами договору оплата користувачем вартості послуги здійснюється плановими платежами, а за наслідком завершення розрахункового періоду, що становить один календарний місяць, остаточний розрахунок проводиться за фактом наданої послуги на підставі отриманого користувачем акту приймання-передачі послуги, то фактично за результатами складання сторонами акту приймання-передачі послуги припиняється первісне зобов`язання користувача щодо оплати планової вартості послуги шляхом його заміни новим, а саме - зобов`язанням зі сплати фактично наданої послуги за відповідний розрахунковий період.

Відповідач доходить висновку, що зобов`язання користувача зі сплати планових платежів існує лише впродовж розрахункового періоду, тобто закінчується в останній календарний день розрахункового місяця, а зобов`язання зі здійснення фактичної оплати розпочинається у строк, встановлений п. 6.4 договору, тобто з моменту отримання акту приймання-передачі послуги.

Додатково відповідач зазначив, що відповідно до абз. 6 п. 6.4 договору оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно).

Відповідач доходить висновку, що за укладеним між сторонами договором, оплата здійснюється відповідачем у різні етапи:

1) планова оплата;

2) фактична оплата;

3) оплата донарахувань за Актами коригування

та у різні строки, які передбачені п. 6.4 договору, а саме:

1) планова оплата - до закінчення розрахункового періоду, тобто закінчується в останній календарний день розрахункового місяця;

2) фактична оплата - до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно);

3) оплата донарахувань за Актами коригування - до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування.

Відповідно до договору розрахунки відповідача за товар здійснюються шляхом поетапної планової передоплати вартості товару за розрахунковий період 1 календарний місяць.

Обсяги наданого товару вказуються в акті приймання-передачі, який складається за результатами розрахункового місяця.

Тобто, як стверджує відповідач, він (відповідач) платить наперед очікувану вартість послуги, а фактичний її обсяг визначається по закінченню календарного місяця, при цьому, може бути відкоригований у сторону як збільшення, так і зменшення.

Відповідач доходить висновку, що у позивача відсутні підстави для нарахування трьох процентів річних та інфляційних витрат на заборгованість за грошовим зобов`язанням з попередньої оплати вартості послуги за правилами ст. 625 ЦК України.

На думку відповідача, оскільки ч. 2 ст. 625 ЦК України не встановлює строку протягом якого нараховуються три проценти річних на суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а зазначений строк відноситься тільки до нарахування інфляційних витрат, то для застосування трьох процентів річних необхідно застосувати положення спеціального законодавства, а саме ч. 6 ст. 232 ГПК України. Отже, відповідач доходить висновку, що строк нарахування трьох процентів річних на суму неналежно виконаного зобов`язання не повинен перевищувати шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідач вважає, що позивач не має права вимагати від відповідача виконання зобов`язань з оплати послуги з передачі електричної енергії у зв`язку з тим, що строк виконання зобов`язання відповідача щодо оплати за період з березня до травня 2025 року, відповідно до позовних вимог не настав через відкладення цього строку до відповідно до часу, протягом якого діють форс-мажорні обставини на підставі п. 11.1 договору.

Відповідач звертає увагу, що позивач позовній заяві визначає, що у відповідача виник борг з надання послуги з передачі електричної енергії з березня до травня 2025 року включно, а також за Актами коригування з січня 2024 року до травня 2025 року, у загальному розмірі 87.965.489,54 грн.

Отже, загальний період за який позивач визначає борг становить з січня 2024 року до травня 2025 року.

Разом з тим відповідач зазначає, що частково борг відповідача вже розглядався у інших справах, а саме:

період з січня 2024 року до квітня 2024 року розглядався у справі №904/2345/24 - рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024;

період з травня 2024 року до лютого 2025 року розглядався у справі №904/4127/24 - рішення Господарського суду Дніпропетровської області.

Доводи позивача щодо відзиву відповідача на позовну заяву

Твердження відповідача про те, що зобов`язання користувача зі сплати планових платежів існує лише впродовж розрахункового періоду, тобто закінчується в останній календарний день розрахункового місяця, а зобов`язання зі здійснення фактичної оплати розпочинається у строк, встановлений п. 5.5 договору, тобто з моменту отримання акту приймання-передачі послуги позивач вважає безпідставним.

Як вже зазначалося позивачем у позовній заяві, так і відповідачем у відзиві, відповідно до п. 6.2 договору, користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків:

1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;

2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;

3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.

Отже, позивач доходить висновку, що положеннями договору чітко передбачено поетапну попередню оплату відповідачем планової вартості послуги у строки, визначені умовами договору.

На думку позивача, положення договору є обов`язковими до виконання для обох його сторін, у тому числі щодо поетапної попередньої оплати планової вартості послуги у строки, визначені умовами договору.

Також, згідно п. 6.4 договору за фактичні надані послуги з передачі електричної енергії за календарний місяць згідно Акту приймання-передачі відповідач зобов`язаний сплатити не пізніше 15 числа наступного місяця, суму, що становить різницю між фактично спожитою послугою, та сумою трьох планових платежів.

Позивач доходить висновку, що акт приймання-передачі послуги за календарний місяць підсумовує обсяг та вартість наданої послуги за відповідний місяць та включає в себе 3 планові платежі, а оплаті підлягає різниця між сумою зазначеною в акті за мінусом оплачених планових платежів. У свою чергу наведене, на думку позивача, свідчить про те, що позивач правомірно нараховує відповідачу три проценти річних та інфляційні втрати як за прострочення оплати за планові обсяги, акти приймання-передачі послуг, так і за акти коригування.

Позивач відзначає, що оплата планової вартості послуги, так і остаточний розрахунок за фактичний обсяг послуги по суті є одним і тим самим зобов`язанням з оплати послуги, що надається у відповідному розрахунковому періоді, розподіл такого обов`язку на окремі платежі у часі (попередня оплата, остаточний розрахунок) не створює умов для припинення існування таких частин зобов`язання. Невиконане зобов`язання зі сплати кожного чергового планового платежу існує у часі з моменту його виникнення і не припиняється по закінченню розрахункового місця, а підлягає виконанню в межах проведення розрахунку за фактичний обсяг наданих послуг (п. 9.13.4 Постанови Касаційного господарського суду у складі колегії суддів Верховного суду від 28.05.2024 у справі №904/3305/22).

Безпідставними, позивач вважає, твердження відповідача про те, що у позивача відсутні підстави для застосування наслідків, обумовлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також щодо необхідності застосувати положення спеціального законодавства - ч. 6 ст. 232 ГК України.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційної скарги у справі №911/1359/22 винесено постанову від 19.04.2024, у якій зроблено висновок, що штрафні санкції у вигляді пені та штрафу слід стягувати до 23.02.2022, тобто до моменту введення в Україні воєнного стану.

Таким чином, на підставі викладеного, позивач вказує, що не нараховував штрафні санкції відповідачу.

У свою чергу, як зазначає позивач, три проценти річних та інфляційні витрати не є штрафними санкціями, входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання.

Безпідставними вважає позивач і твердження відповідача про звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань, у зв`язку із дією форс-мажорних обставин.

На думку позивача, отримання відповідачем сертифікату про наявність форс-мажорних обставин жодним чином не впливає предмет розгляду даної справи по суті, оскільки предметом її є стягнення з відповідача основного боргу, трьох процентів річних та інфляційних витрат, що передбачено спеціальною нормою у вигляді Постанови НКРЕКП «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08.04.2020 №766» від 26.04.2022 №413, та відповідною судовою практикою.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; надання послуг; настання строку оплати послуг; повної/часткової оплати наданих послуг; наявності/відсутності заборгованості; правомірності нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Суд встановив, що 01.01.2024 між позивач та відповідачем укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0147-02024-ПП (далі - договір), який укладений між сторонами на підставі типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком 6 до Кодексу систем передачі.

Пунктами 1.1-1.2 договору визначено, що цей договір про надання послуг з передачі електричної енергії є публічним договором приєднання та встановлює порядок і умови надання послуг з передачі електричної енергії користувачам системи передачі (далі - користувач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання користувача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору. Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №309 (далі - КСП), та є однаковими для всіх користувачів.

Згідно з п. 2.1 договору за цим договором ОСП безперервно надає послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору. Послуга, яка надається за цим Договором згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016:2010), має код: 35.12.

Відповідно до п. 4.1 договору планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії (який включає в себе тарифну складову на виконання спеціальних обов`язків із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії) та/або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії встановлюється НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку), який включає в себе тарифну складову на виконання спеціальних обов`язків із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, та оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті https://ua.energy/. Ставка плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті в євро/МВт·год. Крім цього, ОСП щомісяця оприлюднює на офіційному вебсайті ставку плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру у грн/МВт·год. не пізніше 03 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, у випадку її затвердження. Конвертація величини ставки здійснюється щомісяця за середнім курсом гривні до євро Національного банку України за розрахунковий період надання послуги. До моменту підтвердження ENTSO-E нового рівня ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру на відповідний період ОСП має право застосовувати рівень ставки, що була розрахована та застосовувалася у попередньому періоді. Сторони здійснять фінансове врегулювання розрахунків не пізніше, ніж через один місяць після підтвердження ENTSO-E нової ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру. ОСП зобов`язаний повідомити Користувача у спосіб, визначений цим Договором, про новий рівень ставки та спосіб донарахування різниці протягом 14 календарних днів після її підтвердження ENTSO-E. Користувач зобов`язаний протягом 3 робочих днів у спосіб, визначений цим Договором, підтвердити ОСП отримання цієї інформації.

Згідно з п. 4.3 договору ціна цього договору визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік.

Пунктом 5.1 договору визначено, що для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяги послуги. Плановий обсяг послуги визначається відповідно до розділу XI КСП на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну відповідну декаду розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги формується без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії. Фактичний обсяг послуги в розрахунковому періоді визначається відповідно до розділу XI КСП.

За умовами п. 6.1 договору розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.

Відповідно до п. 6.2 договору користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків: 1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду; 2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду; 3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду.

За умовами п. 6.3 договору у разі зміни тарифу на послугу з передачі електричної енергії ОСП здійснює розрахунок належної до сплати вартості Послуги за новим тарифом, починаючи з дня введення в дію відповідного тарифу, згідно з рішенням НКРЕКП про зміну тарифу.

Згідно з п. 6.4 договору користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі. Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі Послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку. Оплату вартості Послуги після коригування обсягів та вартості Послуг Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі Послуги (включно) або Акт приймання-передачі Послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно). Акти приймання-передачі Послуги та акти коригування до актів прийманняпередачі Послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники Акта приймання-передачі Послуги та/або акта коригування до актів прийманняпередачі Послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі Послуги та актів коригування до актів приймання-передачі Послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання Користувачем.

Відповідно до п. 6.5 договору у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий період актом приймання-передачі Послуги Користувач має право оскаржити зазначені в акті приймання-передачі Послуги вартість та/або фактичний обсяг Послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов`язання у встановлений цим Договором термін. Якщо Користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі Послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей. У разі підтвердження розбіжностей ППКО надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється в терміни та відповідно до вимог Правил врегулювання (Додаток 10 до Правил ринку). Результати зміни обсягів наданої Послуги відображаються в Акті коригування.

Цей договір, відповідно до п. 14.1, набирає чинності з дати акцептування заяви-приєднання, зазначеної в повідомленні ОСП, і діє до 31 грудня (включно) року, у якому акцептована заява-приєднання. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього Договору жодною зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, шляхом направлення відповідного повідомлення.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з передачі електричної енергії за період з березня 2025 року по березень 2026 року з урахуванням актів коригування до актів-приймання передачі наданих послуг за березень 2024 року, квітень 2024, червень 2024 року, серпень 2024 року, вересень 2024 року, жовтень 2024 року, листопад 2024 року, грудень 2024 року, а також з січня 2025 року по серпень 2025 року, грудень 2025 року у загальному розмірі 288.115.343,92 грн.

В процесі розгляду справи відповідач здійснював платежі з метою погашення основної заборгованості, у зв`язку із чим позивач звертався до суду із клопотаннями про закриття провадження в частині погашеної відповідачем заборгованості.

Оскільки заборгованість відповідачем перед позивачем не погашена у повному обсязі, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив, з урахуванням заяви про збільшення (вх. 01.05.2026), яка ухвалою від 08.09.2026 прийнята до розгляду, суми заборгованості за послуги з передачі електричної енергії за період з березня 2025 року до березня 2026 року включно, з урахуванням актів корегування до актів приймання-передачі за березень 2024 року, квітень 2024 року, червень 2024 року, серпень 2024 року, вересень 2024 року, жовтень 2024 року, листопад 2024 року, грудень 2024 року, а також за період з січня 2025 до серпня 2025 року включно, та грудень 2025 року у загальному розмірі 288.115.343,92 грн, три проценти річних у розмірі 5.290.770,52 грн, інфляційні втрати у розмірі 11.591.210,69 грн.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2026 у справі №904/7268/25.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з передачі електричної енергії за період з березня 2025 року по березень 2026 року з урахуванням актів коригування до актів-приймання передачі наданих послуг за березень 2024 року, квітень 2024, червень 2024 року, серпень 2024 року, вересень 2024 року, жовтень 2024 року, листопад 2024 року, грудень 2024 року, а також з січня 2025 року по серпень 2025 року, грудень 2025 року у загальному розмірі 288.115.343,92 грн.

За умовами п. 6.1 договору розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.

Відповідно до п. 6.2 договору користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків: 1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду; 2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду; 3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду.

За умовами п. 6.3 договору у разі зміни тарифу на послугу з передачі електричної енергії ОСП здійснює розрахунок належної до сплати вартості Послуги за новим тарифом, починаючи з дня введення в дію відповідного тарифу, згідно з рішенням НКРЕКП про зміну тарифу.

Згідно з п. 6.4 договору користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі. Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі Послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку. Оплату вартості Послуги після коригування обсягів та вартості Послуг Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі Послуги (включно) або Акт приймання-передачі Послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно). Акти приймання-передачі Послуги та акти коригування до актів прийманняпередачі Послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники Акта приймання-передачі Послуги та/або акта коригування до актів прийманняпередачі Послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі Послуги та актів коригування до актів приймання-передачі Послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання Користувачем.

В процесі розгляду справи відповідач сплачував суму основної заборгованості за послуги з передачі електричної енергії за березень 2025 року у розмірі 19.446.784,59 грн, за березень 2025 року, квітень 2025 року (частково), травень 2025 року (частково), акту корегування до акту приймання-передачі за січень 2025 року у розмірі 56.011.743,31 грн, за травень 2025 року, червень 2025 року (частково) у розмірі 30.393.212,26 грн, за стягнення погашеної, скоригованої та зарахованої суми основної заборгованості у розмірі 48.059.130,58 грн.

Загалом в процесі розгляду справи відповідач погасив основну заборгованість у розмірі 153.911.321,84 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2024 у справі № 916/1042/22 виснував таке.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №13/51-04, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2018 у справі №910/23359/15, від 18.06.2019 у справі №914/891/16, від 18.07.2019 у справі №916/3147/16, від 26.11.2019 у справі №920/240/18, від 18.07.2023 у справі №906/1357/20, від 16.08.2023 у справі №910/5571/22, від 05.03.2026 у справі №910/10202/24.

Водночас особа, яка звертається до суду з позовом повинна довести конкретні факти порушення її прав та інтересів, та підтвердити, що її права та законні інтереси буде захищено та відновлено з допомогою певного способу захисту, визначеного у позові.

При цьому порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити. При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19, від 16.10.2020 у справі №910/12787/17, від 29.08.2023 у справі №910/5958/20, 22.03.2023 у справі №509/5080/18.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що, що відсутність предмета спору на момент звернення з позовом до суду свідчить про відсутність порушеного права позивача, а тому є підставою для відмови у позові, а не для закриття провадження у справі.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у цій же справі №916/1042/22 у п. 28 ухвали від 10.01.2024 (якою справу №916/1042/22 було повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду) у п. 28 зазначила, що КГС ВС уважав, що для правильного застосування положення п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України вирішальним є наявність чи відсутність предмета спору на час звернення з позовом до суду, оскільки відсутність предмета спору на час звернення до суду свідчить про відсутність порушеного права позивача, а тому є підставою для відмови в задоволенні позову, а не для закриття провадження у справі.

В подальшому колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду у п. 5.48 постанови від 20.02.2024 у справі №916/1042/22 дійшла висновку, що відсутність предмета спору на момент звернення з позовом до суду свідчить про відсутність порушеного права позивача, а тому є підставою для відмови у позові, а не для закриття провадження у справі.

Крім того, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 30.08.2024 у справі №916/3006/23 висновує, що суд закриває провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору.

З урахуванням наведеного суд відзначає, що відсутність предмета спору на момент звернення з позовом до суду свідчить про відсутність порушеного права позивача, а тому є підставою для відмови в задоволені відповідних позовних вимог. Закриття провадження у справі можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Суд встановив, що часткове задоволення вимог позивача з боку відповідача відбулося після звернення позивача до суду з даною позовною заявою, а тому наявні підстави для закриття провадження в частині стягнення 153.910.870,74 грн основної заборгованості.

Водночас позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 134.204.473,18 грн основної заборгованості за договором від 01.01.2024 №0147-02024-ПП.

Перед судовим засіданням, 21.10.2026 через систему «Електронний суд» відповідач надав письмові заперечення, у яких відповідач визнав за необхідне зауважити щодо визначення позивачем залишку суми боргу заявленої у справі. Отже відповідач вказав, що позивач внаслідок неповного та некоректного зарахування коштів, які сплатив відповідач у справі №904/4127/24 фактично штучно збільшив розмір основного боргу у справі №904/3573/25 на суму 3.990.952,41 грн.

В судовому засіданні 21.10.2026 представник позивача заперечив проти письмових заперечень відповідача, поданих через систему «Електронний суд» 21.10.2026 та наголосив, що вказані відповідачем проплати були враховані у поданих до суду розрахунках позивача, зокрема, були зараховані згідно з відповідними актами корегування.

Суд оцінив позиції сторін і дійшов таких висновків.

У пункті 6.6 договору визначено, що у разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму нарахованої вартості послуг по цьому договору, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 робочих днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або самостійно враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів (у випадку відсутності заяви користувача про повернення надлишку коштів). За наявності заборгованості за цим договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди користувача.

Перевіривши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що вказані відповідачем проплати були враховані у поданих до суду розрахунках позивача, зокрема, були зараховані згідно з відповідними актами корегування, а тому підтвердженою є сума заборгованості у розмірі 134.204.473,18 грн.

В силу положень ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача три проценти річних за загальний період прострочення з 09.11.2025 до 19.04.2026 на загальну суму 5.290.770,52 грн та інфляційні втрати за загальний період прострочення з грудня 2025 року до березня 2026 року на загальну суму 11.591.210,69 грн.

Згідно з контррозрахунком відповідача розмір трьох процентів річних становить 673.453,74 грн, а інфляційних втрат у розмірі 1.277.333,06 грн.

Відповідач наводить приклади здійсненого ним розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат, а саме, відповідно до п. 6.2 договору, строк оплати 1 платежу поетапної попередньої оплати планової вартості послуги повинен здійснюватися до 18 числа розрахункового періоду. Отже, строк оплати 1 платежу розрахункового періоду травня 2025 року становить 18.05.2025 (за календарем 2025 року), це день неділі неділя. Враховуючи норми ч. 5 ст. 254 ЦК України, строк оплати 1 платежу переноситься на перший робочий день, тобто 19.05.2025. Отже, строк прострочки 1 платежу травня 2025 року повинен враховуватись з 20.05.2025 по 15.06.2025 (дата оплати акту приймання-передачі фактичного розміру послуги).

На думку відповідача, виходячи з нормативного визначення «планових платежів», обов`язок щодо оплати планових платежів існує лише впродовж розрахункового періоду, тобто закінчується в останній календарний день розрахункового місяця, а на початку наступного розрахункового періоду сторони договору здійснюють остаточний розрахунок за надані послуги з передачі електричної енергії за фактичний обсяг наданих послуг з передачі електричної енергії у порядку, визначеному п. 6.4 договору, а саме до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно).

Відповідач наголошує, що строки виникнення зобов`язання з оплати планового обсягу послуги та фактичного обсягу, а також прострочка їх виконання, обчислюються окремо для кожного виду зобов`язання. Водночас, з суті правовідносин, які склались між сторонами, та тексту договору, вбачається, що одним із проявів взаємопов`язаності зобов`язань з оплати планового обсягу послуги та зобов`язань з оплати фактичного обсягу послуги, є те, що ці зобов`язання не можуть існувати одночасно за один і той же розрахунковий період. Отже: а) існування зобов`язання з оплати планового обсягу послуги виключає можливість існування зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуги за один і той самий розрахунковий період; б) існування зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуги виключає можливість існування зобов`язання з оплати планового обсягу за один і той самий розрахунковий період.

Оцінивши позиції сторін суд дійшов таких висновків.

Умовами договору сторони визначили, що плановий обсяг послуги підлягає оплаті на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а фактичний обсяг встановлюється по закінченню такого розрахункового місяця протягом 3 робочих днів із моменту отримання користувачем акта приймання-передачі послуги.

Таким чином, при розрахунку за послугу користувач та ОСП зобов`язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов`язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов`язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця сплатити фактичний обсяг послуги, отриманої за такий розрахунковий місяць (подібний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №912/1941/21).

Оскільки укладеним між сторонами договором визначений саме такий порядок розрахунків за надану послугу, як оплата планових платежів та оплата за актом приймання-передачі послуги, то невиконання або неналежне виконання користувачем як зобов`язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуги, отриманої за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема, згідно з нормами ст. 611, 625 ЦК України. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №912/1941/21 та постановах Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №904/5899/21, від 24.11.2022 у справі №927/713/21.

Суд зауважує, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на ті суми грошових коштів, які не входять у вартість фактично наданих послуг, є правомірними. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №912/1941/21 та постановах Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №904/5899/21, від 24.11.2022 у справі №927/713/21.

Суд враховує п. 5.1 договору, згідно з яким для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяги послуги, а також п. 6.2 договору, у якому визначено порядок оплати планових обсягів послуг, який передбачає поетапну оплату користувачем планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно з погодженою системою платежів і розрахунків.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.03.2026 у справі №914/2625/23 суд підтвердив, що вирішення питання про існування у користувача зобов`язання з оплати планових i фактичних обсягів послуги з передачі електричної енергії у визначений строк залежить безпосередньо від конкретно погоджених сторонами умов договору.

Оскільки укладеним між сторонами договором у цій справі визначений саме такий порядок розрахунків за надану послугу, як оплата планових платежів та оплата за актом приймання-передачі послуги, то невиконання або неналежне виконання користувачем як зобов`язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуги, отриманої за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема, згідно з нормами ст. 611, 625 ЦК України. Такої ж позиції щодо правозастосування у подібних правовідносинах (за аналогічних умов договору щодо порядку сплати планових та фактичних обсягів послуги, що і у справі №904/2616/24) притримується Верховний Суд і у постановах від 14.05.2026 у справі №918/604/25, від 02.06.2026 у справі №924/1083/25. Тобто позиція Верховного Суду, що за наявності відповідних умов договору, неналежне виконання користувачем свого обов`язку з оплати планового обсягу послуги на умовах попередньої оплати є порушенням грошового зобов`язання, що передбачає застосування правових наслідків, зокрема, передбачених ст. 611, 625 ЦК України, є послідовною та підлягає врахуванню при вирішенні спору у цій справі.

Згідно з п. 6.4 договору користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі. Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Аналіз зазначеної норми договору свідчить про те, що 15 число є граничним строком для здійснення розрахунку вже за фактичний обсяг переданої електроенергії, оскільки розмір зобов`язання (вартість наданої послуги) визначається до 10 числа.

Розрахунок трьох процентів річних має здійснюватися:

за планову вартість послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду, за період з 19 числа розрахункового періоду по 10 число місяця, наступного за розрахунковим;

за планову вартість послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду, за період з 29 числа розрахункового періоду по 10 число місяця, наступного за розрахунковим;

за планову вартість послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду, за період з 09 числа, місяця наступного за розрахунком по 10 число місяця, наступного за розрахунковим;

з 16 числа, місяця, наступного за розрахунковим, настає прострочення оплати фактичної вартості послуг за певний період.

Відповідно до усталеної судової практики, індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Здійснивши власний перерахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд встановив, що розмір трьох процентів річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за заявлений період, становить 5.165.510,47 грн, а розмір інфляційних втрат 11.591.210,69 грн.

Суд враховує специфіку триваючих правовідносин сторін, а саме: п. 6.2 договору, яким погоджено чіткий порядок сплати планових платежів та розрахунок за актами приймання-передачі послуг та відсутність продовження строку оплати в разі припадання кінцевої дати сплати на вихідні та неробочі дні. Тому суд не застосовує ст. 254 ЦК України до тих періодів, коли строк чергового платежу припадає на вихідний день. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.03.2024 у справі №922/1813/23, від 16.05.2024 №910/7012/23.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач довів обставини наявності спірної заборгованості частково.

Водночас, належних доказів на підтвердження своїх доводів, викладених у заявах по суті, відповідач суду не надав.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню частково.

Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення.

Заяву про розстрочення виконання судового рішення (вх. 03.09.2026) вмотивована таким. Форс-мажорні обставини (військова агресія російської федерації проти України) мають для господарської діяльності відповідача наслідки, які є об`єктивними, невідворотними, непереборними та такими, що вплинули та продовжують впливати на виконання зобов`язань відповідача за різними договорами, які укладаються ним (відповідачем) з різними учасниками ринку електричної енергії, в тому числі договори постачання електричної енергії з юридичними та побутовими споживачами, договори по закупівлі електричної енергії для подальшого постачання, договорів розподілу та передачі електричної енергії тощо.

Дебіторська заборгованість товариства відповідача постійно збільшується.

Товариство відповідача законодавчо позбавлене можливості на компенсування втрат у вигляді штрафів чи пені, що викликані несвоєчасністю здійснення оплат споживачами за спожиту електричну енергію, за яку відповідач, в свою чергу сплатив в період споживання такої електричної енергії споживачами.

Починаючи з 24.02.2022 у зв`язку з воєнною агресією російської федерації прийняті нормативні акти, якими суттєво утруднено отримання коштів від споживачів електричної енергії у примусовому порядку.

Починаючи з 24.02.2022 у зв`язку з воєнною агресією російської федерації значно знизилась фінансова стабільність споживачів товариства відповідача, погіршився стан розрахунків, впали обсяги споживання.

Товариством відповідача втрачено 5 приміщень Енергоофісів, які забезпечували діяльність відповідача з обслуговування споживачів на території Донецької області.

Також відповідно до наявної інформації, за підсумками бойових дій у населених пунктах України, Донецької області, збройні формування РФ сумісно із воєнізованими підрозділами, так званої донецької народної республіки, із використанням зброї захоплено 2 Енергоофіси відповідача, у яких знаходилось майно відповідача, а саме за адресами: смт. Нікольське, вул. Я.Мудрого, 107А та смт. Мангуш, вул. Котанова, 89.

Як пояснює відповідач, зазначені обставини суттєво вплинули на його фінансовий стан.

Відповідно до звітів про фінансові результати за 2022, 2023 та 2024 роки, відповідач має такі збитки: збитки за фінансовим результатом від операційної діяльності за 2022 рік становлять 92.844 тис. грн, при цьому за весь 2023 рік становлять 433.385 тис. грн, що вже на 366,79% більше розміру збитків ніж у 2022 році. Збиток за чистим фінансовим результатом за 2022 рік становить 46 963 тис. грн, при цьому за весь 2023 рік становлять 345.161 тис. грн, що вже на 634,96% більше розміру збитків ніж у 2022 році. У 2024 році збитки відповідача збільшились ще. Так за 2024 року непокритий збиток товариства становить 591.043 тис. грн, що на 1158,52% більше розміру збитків ніж у 2022 році та на 71,23% більше розміру збитків ніж у 2023 році.

Всі вищенаведені обставини свідчать про неможливість своєчасно оплатити кошти, стягнуті за рішенням суду через тяжке фінансове становище відповідача. Проте таке становище сталось не внаслідок здійснення підприємницької діяльності, а лише в наслідок воєнних дій, починаючи з 2022 року. Як свідчить Звіт про фінансові результати за 2022 рік, відповідач був досить прибутковою компанією у 2021 році та мав прибуток 59.910 тис. грн.

Позивач проти розстрочення виконання судового рішення заперечує посилаючись на таке.

Впровадження воєнного стану в країні з 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 в зв`язку з військовою агресією Російської Федерації має загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін, як відповідача, так і позивача, сторони у справі знаходяться в однакових економічних умовах.

Позивач наголошує, що станом на теперішній час велика кількість об`єктів як громадської так і енергетичної інфраструктури зазнала обстрілів, серед об`єктів енергетичної інфраструктури більшість належать позивачу і це загальновідомий факт.

Відновлення об`єктів енергетичної інфраструктури потребує грошових коштів у великих розмірах, а отже своєчасне отримання плати за надані послуги є дуже важливим для позивача.

Позивач зауважив, що тенденція накопичення боргу продовжує зростати. Відповідно і позивач має заборгованість перед своїми контрагентами.

Позивач зазначив, що розстрочення виконання рішення суду не стимулює виконання зобов`язань за договором, а лише сприяє відповідачу в подальшому порушувати свої зобов`язання, оскільки надання розстрочення буде істотно порушувати майнові інтереси позивача внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну виконання зобов`язання відповідача у спірних правовідносинах, у тому числі враховуючи стрімкі інфляційні процеси в Державі.

Оцінивши позиції сторін, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України обов`язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.

Частиною 1 ст. 239 ГПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання боржником судового рішення про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися.

Вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Розстрочення судового рішення - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочення/розстрочення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що вирішуючи питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Оцінюючи доводи заяв про відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Отже відстрочення/розстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об`єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР.

Згідно із рішенням Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009, виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Суд відзначає, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 Конституційного суду України у справі №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012. Конституційного суду України по справі №11-рп/2012). Аналогічну позицію наведено в рішенні від 26.06.2013 Конституційного Суду України у справі №1 7/2013.

Виходячи з того, що згідно із ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, то обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Дослідивши зазначені докази та заслухавши аргументи сторін, суд дійшов висновку, що обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, підтверджуються матеріалами справи, оскільки як свідчать надані документи, відповідач є стратегічно важливим підприємством, яке забезпечує надання життєво необхідних комунальних послуг населенню у своєму регіоні, що в умовах військового стану має стратегічне значення, відповідач довів можливість виконувати зобов`язання, а одномоментне стягнення можу зупинити роботу в цілому. Враховуючи те, що сторони у справі мають різну доходну частину у власних оборотах не на користь боржника, з метою забезпечення діяльності відповідача, суд визнає ці обставини виключними і доходить висновку про наявність підстав для розстрочення виконання рішення суду.

Суд також врахував, що відповідач в процесі вирішення спору по суті сплатив більшу частину основної заборгованості.

Подібна позиція підтримана у постановах Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2026 у справі №904/5591/25 та від 26.08.2026 у справі №904/7268/25.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 461.260,80 грн, з урахуванням того, що 49,50% позовних вимог позивача судом задоволено.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

У даних правовідносинах щодо розподілу судових витрат у випадку закриття провадження у справі слід керуватись положеннями п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» за якими сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (аналогічний висновок викладено у постанові Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 у справі №910/5936/20).

Суд зауважує, що закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення, у зв`язку із чим результат вирішення спору відсутній. Тому з урахуванням положень п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору за подання позовної заяви підлягає поверненню з державного бюджету за клопотанням позивача. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 05.03.2026 у справі №910/10202/24 та підтримані у постанові Верховного Суду від 06.10.2026 у справі №904/2334/26 від 06.10.2026 (п. 4.30).

Господарський суд встановив, що провадження в частині позовних вимог (про стягнення 153.910.870,74 грн основної заборгованості) підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю предмета спору. Позивач в заяві про закриття провадження у справі №904/3573/25 в частині стягнення погашеної, скоригованої та зарахованої суми основної заборгованості (вх. 05.10.2026) просить суд, зокрема, повернути частину сплаченого при поданні позовної заяви судового збору.

Розглянувши клопотання позивача про повернення частини сплаченого судового збору у зв`язку із закриттям провадження в частині стягнення 153.910.870,74 грн основної заборгованості, суд дійшов висновку, що позивачу слід судовий збір у розмірі 470.206,46 грн.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (Україна, 49001, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Січових стрільців, будинок 4 Д; ідентифікаційний код 42086719) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" (Україна, 01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 25; ідентифікаційний код 00100227) 134.204.473,18 грн (сто тридцять чотири мільйони двісті чотири тисячі чотириста сімдесят три грн 18 к.) основної заборгованості, 5.165.510,47 грн (п`ять мільйонів сто шістдесят п`ять тисяч п`ятсот десять грн 47 к.) трьох процентів річних, 11.591.210,69 грн (одинадцять мільйонів п`ятсот дев`яносто одну тисячу двісті десять грн 69 к.) інфляційних втрат, 461.260,80 грн судового збору.

В частині позовних вимог (про стягнення 153.910.870,74 грн основної заборгованості) провадження у справі закрити.

В задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 125.260,05 грн трьох процентів річних) відмовити.

Повернути ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" (Україна, 01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 25; ідентифікаційний код 00100227) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 470.206,46 грн (чотириста сімдесят тисяч двісті шість грн 46 к.), сплата якого підтверджується платіжним документом №В-5051 від 02.07.2025 на суму 847.840,00 грн.

Заяву відповідача про надання розстрочення виконання судового рішення задовольнити.

Розстрочити виконання судового рішення Господарського суду Дніпропетровської області в частині стягнутої суми заборгованості у загальному розмірі 150.961.194,34 грн, що складається з 134.204.473,18 грн основної заборгованості, 5.165.510,47 грн трьох процентів річних, 11.591.210,69 грн інфляційних втрат за таким графіком:

до 21.11.2026 - 12.580.099,53 грн (із яких 12.580.099,53 грн основної заборгованості);

до 21.12.2026 - 12.580.099,53 грн (із яких 12.580.099,53 грн основної заборгованості);

до 21.01.2027 - 12.580.099,53 грн (із яких 12.580.099,53 грн основної заборгованості);

до 21.02.2027 - 12.580.099,53 грн (із яких 12.580.099,53 грн основної заборгованості);

до 21.03.2027 - 12.580.099,53 грн (із яких 12.580.099,53 грн основної заборгованості);

до 21.04.2027 - 12.580.099,53 грн (із яких 12.580.099,53 грн основної заборгованості);

до 21.05.2027 - 12.580.099,53 грн (із яких 12.580.099,53 грн основної заборгованості);

до 21.06.2027 - 12.580.099,53 грн (із яких 12.580.099,53 грн основної заборгованості);

до 21.07.2027 - 12.580.099,53 грн (із яких 12.580.099,53 грн основної заборгованості);

до 21.08.2027 - 12.580.099,53 грн (із яких 12.580.099,53 грн основної заборгованості);

до 21.09.2027 - 12.580.099,52 грн (із яких 8.403.477,88 грн основної заборгованості та 4.176.621,64 грн трьох процентів річних);

до 21.10.2027 - 12.580.099,52 грн (із яких 988 888,83 грн трьох процентів річних та 11.591.210,69 грн інфляційних втрат).

Видати наказ та ухвалу про повернення судового збору після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 22.10.2026.

Суддя С.А. Дупляк