Суд: Господарський суд Вінницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Господарське
Категорія: енергоносіїв
Дата: 13 жовтня 2026 р.
Справа: №902/698/26
Суддя: Тісецький С.С.
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
___________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" жовтня 2026 р. Cправа № 902/698/26
Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 42399676)
до: "Центру обслуговування закладів та установ" Тиврівської селищної ради (вул.Тиверська, 30, селище Тиврів, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23300, код ЄДРПОУ 44100483)
про стягнення 124 852,30 грн
за участю :
від Позивача : Філіпчук Н.М. (в режимі відеоконференцзв`язку)
ВСТАНОВИВ :
26.05.2026 до суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до "Центру обслуговування закладів та установ" Тиврівської селищної ради про стягнення 124 852,30 грн боргу.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/698/26) від 26.05.2026 року, вказаний позов передано на розгляд судді Тісецькому С.С..
Ухвалою суду від 29.05.2026 року відкрито провадження у справі № 902/698/26. Ухвалено розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 07.09.2026 року.
В подальшому, ухвалою суду від 07.09.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/698/26 для судового розгляду по суті на 14.10.2026 р. о 14:30 год..
При цьому, ухвалою суду від 12.10.2026 року ухвалено забезпечити участь представника ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", адвоката Філіпчук Н.М. у судовому засіданні, яке призначено на 14.10.2026 р. о 14:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/698/26, в приміщенні Господарського суду Вінницької області з використання підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.
На визначену дату - 14.10.2026 р. в судове засідання, яке проведено в режимі відеоконференції, з`явилась представник Позивача. Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався.
Також, судом встановлено, що відзив на позовну заяву від Відповідача до суду не надходив.
В судовому засіданні, представник Позивача не заперечила щодо можливості розгляду справи.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. №475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Слід зазначити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Водночас, суд зважає на те, що ухвала суду від 07.09.2026 року по справі №902/698/26 була надіслана Відповідачу рекомендованим листом за адресою : вул. Тиверська, 30, селище Тиврів, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23300.
Поряд з цим, згідно відомостей з вебсайту "Укрпошта" щодо відстежень поштових відправлень, зазначена вище ухвала суду була вручена Відповідачу 11.09.2026 року
Враховуючи викладене та положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а також беручи до уваги те, що Відповідача належним чином повідомлено про розгляд відповідної справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи за відсутності представника Відповідача за наявними матеріалами справи.
В ході розгляду справи по суті, представник Позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд задовільнити позов повністю.
Суд, заслухавши представника Позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, встановив наступне.
За змістом позову, позовні вимоги мотивовано тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - Позивач) та Центром обслуговування закладів та установ Тиврівської селищної ради (далі - Відповідач, Споживач) укладено договір постачання природного газу від 14.05.2025 № 01-9203/25-БО-Т (далі - договір) шляхом приєднання.
На виконання умов договору протягом травня - жовтня 2025 р. Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 111 897,60 грн згідно актів приймання - передачі природного газу, а саме:
1) Акт приймання-передачі природного газу від 10.06.2025, обсяг переданого газу: 0,01100 тис.м. куб, вартістю 187,57 грн;
2) Акт приймання-передачі природного газу від 10.07.2025, обсяг переданого газу: 0,10030 тис.м. куб., вартістю 1 710,37 грн;
3) Акт приймання-передачі природного газу від 11.08.2025, обсяг переданого газу: 0,06878 тис.м. куб., вартістю 1 172,88 грн;
4) Акт приймання-передачі природного газу від 10.09.2025, обсяг переданого газу: 0,02407 тис.м. куб., вартістю 410,46 грн;
5) Акт приймання-передачі природного газу від 10.10.2025, обсяг переданого газу: 0,09450 тис.м. куб., вартістю 1 611,47 грн;
6) Акт приймання-передачі природного газу від 11.11.2025, обсяг переданого газу: 6,26326 тис.м. куб., вартістю 106 804,85 грн.
Відповідно до пункту 5.1 договору, споживач здійснює розрахунок за фактично переданий природній газ грошовими коштами на рахунок Постачальника, зазначений у розділі 14 цього Договору, відповідно до акта приймання-передачі газу, оформленого з боку Постачальника та надісланого Споживачу у порядку, визначеному пп. 3.5.2 п. 3.5 Договору, - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання (передача) природного газу.
У разі відсутності акта/атків приймання-передачі природного газу, фактична вартість переданого Споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.
Споживач має право здійснювати оплату та/або передоплату за природній газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
У свою чергу, за поставлений газ Відповідач здійснив часткову оплату за газ на суму 5092,75 грн, а відтак Відповідач не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 договору.
Отже, сума простроченого та несплаченого основного боргу Відповідача перед Позивачем за договором складає 106 804,85 грн (детальний розрахунок якого викладено у додатку до цього позову).
Водночас, пунктом 7.2 договору визначено, що у разі прострочення Відповідачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього Договору, Відповідач зобов`язується сплатити Позивачу 3% річних, інфляційних збитків та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу Відповідача перед Позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання Відповідачем умов договору складає 11 675,38 грн згідно детального розрахунку, який додається.
Також, загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 1155,59 грн, згідно детального розрахунку, здійсненого у додатку до цього позову.
Крім цього, сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає 5216,48 грн, згідно детального розрахунку, наданого у додатку до цього позову.
На підставі викладеного, Позивач просить суд : стягнути з "Центру обслуговування закладів та установ" Тиврівської селищної ради на користь ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" борг у загальній сумі 124 852,30 грн, у тому числі: основний борг у сумі 106 804,85 грн; пеню у сумі 11 675,38 грн; три проценти річних у сумі 1 155,59 грн; інфляційні втрати у сумі 5 216,48 грн; 2 662,40 грн сплаченого судового збору.
З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.
Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Судом встановлено, що предметом позову у цій справі є стягнення з Відповідача на користь Позивача боргу в загальній сумі 124 852,30 грн, у тому числі: основний борг у сумі 106 804,85 грн; пеню у сумі 11 675,38 грн; три проценти річних у сумі 1 155,59 грн та інфляційні втрати у сумі 5 216,48 грн.
Поряд з цим, вказана заборгованість виникла внаслідок не оплати Відповідачем у повному обсязі поставленого Позивачем природного газу згідно договору постачання природного газу від 14.05.2025 № 01-9203/25-БО-Т.
Так, як встановлено судом та підтверджено матеріалами цієї справи, 14.05.2025 Позивач надав Згоду № 125/3/1/1-15806 на приєднання до Договору постачання природного газу (копія наявна у справі), в якій повідомив наступне.
Між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (Постачальник) та "Центр обслуговування закладів та установ" Тиврівської селищної ради (Код ЄДРПОУ 44100483, Споживач) укладений Договір постачання природного газу від 14.05.2025 № 01-9203/25-БО-Т (надалі - Договір) шляхом приєднання Споживача до умов Договору постачання природного газу, розміщеного за посиланням: https://naftogaztrading.com.ua/wp-content/uploads/2025/04/b_o.pdf, з урахуванням умов та інформації, зазначених Споживачем в Заяві приєднання до Договору постачання природного газу від 13.05.2025 № 01-26/89. Дата набрання чинності Договором 14.05.2025. Договір діє до 31 жовтня 2025 р.. Період постачання з травня 2025 р. до 31 жовтня 2025 р. (включно). Дана Згода на приєднання до Договору постачання природного газу та Заява приєднання до Договору постачання природного газу від 13.05.2025 № 01-26/89 є невід`ємними частинами Договору.
Разом з цим, судом встановлено, що згідно підписаної та скріпленою печаткою Відповідача Заяви приєднання до Договору постачання природного газу № 01-26/89 від 13.05.2025 року (копія наявна у справі), Споживач - "Центр обслуговування закладів та установ" Тиврівської селищної ради надає письмову заяву на приєднання до Договору постачання природного газу з ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (Код ЄДРПОУ 42399676), розміщеного за посиланням: https://naftogaztrading.com.ua/gaz-dlya-byudzhetnyh-organizaczij (далі - Договір) та з дати, зазначеної ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" в письмовій Згоді на приєднання до Договору постачання природного газу, надісланій на електронну адресу (пошту) Споживача tsozu_tyvriv@ukr.net, є таким, що приєднався в цілому до Договору та прийняв на себе всі права та обов`язки Споживача, визначені Договором. З текстом Договору ознайомлений.
Також, у згаданій вище Заяві приєднання до Договору постачання природного газу вказані такі відомості : запланований період споживання природного газу з 1 травня 2025 року по 31 жовтня 2025 року (включно) в кількості 2,2 тис. куб. метрів в тому числі по місяцях : травень - 0,1 тис. куб. м.; червень - 0,1 тис. куб. м.; липень - 0,1 тис. куб. м.; серпень - 0,1 тис. куб. м.; вересень - 0,1 тис. куб. м.; жовтень - 1,7 тис. куб. м.. Загальна вартість договору на дату укладання становить 31 263,09 грн, крім того ПДВ - 6252,62 грн, разом з ПДВ - 37 515,71 грн.
Крім цього, в матеріалах справи наявна копія договору постачання природного газу, яким передбачені, зокрема, такі умови :
Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві, який є бюджетною установою/організацією відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), природний газ за
ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ) (далі також - газ), а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору (п. 1.1.).
Цей Договір є договором приєднання у відповідності до статті 634 Цивільного Кодексу України та може бути укладений лише шляхом приєднання Споживача до всіх його умов в цілому (п. 1.5.).
У разі згоди на приєднання Постачальник повідомляє Споживача, який бажає приєднатися до Договору, про акцепт Заяви шляхом надсилання оригіналу (у формі електронного документа з використанням КЕП/УЕП) письмової Згоди на приєднання до Договору постачання природного газу на електронну адресу Споживача, зазначену у Заяві.
Згода на приєднання до Договору постачання природного газу є невід`ємною частиною цього Договору та оформлюється Постачальником відповідно до Додатку № 2 до цього Договору.
У разі незгоди на приєднання Постачальник відхиляє Заяву Споживача шляхом надсилання листа на електронну адресу Споживача, зазначену у Заяві. В такому випадку Договір є неукладеним (п. 1.7.).
Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період, зазначений Споживачем у Заяві, але не раніше ніж з дати набрання чинності цим Договором відповідно до пункту 13.1 Договору, в кількості та відповідно до розрахункових періодів та розподілу, що зазначені Споживачем у Заяві, за умови акцепту Постачальником Заяви в порядку, передбаченому пунктом 1.7 цього Договору (п. 2.1.).
Постачальник передає Споживачу в загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи.
Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача в момент передачі природного газу. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ (п. 3.1.).
Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу за формою згідно з Додатком № 3 до Договору, що є невід`ємною частиною цього Договору (п. 3.5.).
Ціна на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином: Ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 501,97 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді, - 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 552,167 грн, крім того ПДВ 20% - 110,433, всього з ПДВ - 662,60 грн за 1000 куб. м.. Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, за цим Договором становить 17 052,60 грн (п. 4.1.).
Споживач здійснює розрахунок за фактично переданий природний газ грошовими коштами на рахунок Постачальника, зазначений у розділі 14 цього Договору, відповідно до акта приймання-передачі природного газу, оформленого з боку Постачальника та надісланого Споживачу у порядку, визначеному підпунктом 3.5.2 пункту 3.5 Договору, - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання (передача) природного газу (п. 5.1.).
У разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 Договору та/або строків оплати компенсації згідно з пунктом 8.4 Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні втрати та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2.).
Цей Договір набирає чинності з дати, зазначеної в письмовій Згоді на приєднання до Договору постачання природного газу Постачальника, надісланої Споживачу відповідно до пункту 1.7 Договору, та діє до дати, зазначеної у цій Згоді на приєднання до Договору постачання природного газу включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін в порядку, передбаченому чинним законодавством України (п. 13.1.).
Сторони домовилися, що електронні документи, якщо вони підписані з використанням КЕП/УЕП, мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для Сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документам, що складаються на паперовому носієві (п. 13.6.5.).
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
За змістом ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Частиною 1 ст. 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Згідно п. 6 Положення "Про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2022 р. № 812 (із змінами), ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" постачає з 1 вересня 2022 р. до 31 березня 2027 р. (включно) природний газ бюджетним установам на умовах договору приєднання, форма якого встановлюється ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" відповідно до законодавства, а також з 1 січня 2024 р. до 31 березня 2027 р. (включно) з ресурсів природного газу українського походження релігійним організаціям на умовах договору постачання, укладеного з цим товариством у строк до 31 грудня 2023 р., за ціною, що становить 16390 гривень з урахуванням податку на додану вартість за 1000 куб. метрів газу (без урахування тарифу на послуги з транспортування природного газу для точки виходу та коефіцієнта, який застосовується у разі замовлення потужності на добу наперед та забезпечує покриття торговельної надбавки (націнки) постачальника газу).
Отже, зважаючи на викладене та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що згадані вище Заява приєднання до Договору постачання природного газу № 01-26/89 від 13.05.2025 року, Згода № 125/3/1/1-15806 від 14.05.2025 року на приєднання до Договору постачання природного газу та описаний вище договір постачання природного газу від 14.05.2025 № 01-9203/25-БО-Т, складають у сукупності відповідний договір постачання природного газу, який також є договором приєднання, що передбачено п. 1.5. цього договору.
Разом з цим, судом встановлено, що на виконання умов цього договору постачання природного газу, протягом травня 2025 - жовтня 2025, Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 111 897,60 грн, що підтверджується наявними у справі копіями Актів приймання - передачі природного газу, а саме : від 10.06.2025 (за травень 2025 року) на суму 187,57 грн; від 10.07.2025 (за червень 2025 року) на суму 1710,37 грн; від 11.08.2025 (за липень 2025 року) на суму 1 172,88 грн; від 10.09.2025 (за серпень 2025 року) на суму 410,46 грн; від 10.10.2025 (за вересень 2025 року) на суму 1611,47 грн; від 11.11.2025 (за жовтень 2025 року) на суму 106 804,85 грн.
Принагідно, суд зважає на те, що дані Акти приймання - передачі природного газу скріплені електронними підписами і печатками Позивача та Відповідача у сервісі Вчасно, що підтверджується відповідними роздруківками, а також у цих Актах вказаний договір постачання природного газу від 14.05.2025 № 01-9203/25-БО-Т.
З огляду на вказане, суд, надавши оцінку наявним у справі доказам, дійшов висновку, що Позивачем підтверджено належними доказами постачання Відповідачу природного газу на загальну суму 111 897,60 грн згідно договору постачання природного газу від 14.05.2025 № 01-9203/25-БО-Т.
Також, судом встановлено, що Відповідач частково оплатив Позивачу поставлений природний газ по договору постачання природного газу від 14.05.2025 № 01-9203/25-БО-Т у загальній сумі 5 092,75 грн, що підтверджується копією банківської виписки за період з 14.05.2025 року по 18.03.2026 року.
Згідно п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, сума основного боргу Відповідача перед Позивачем за поставлений природний газ згідно описаного вище договору постачання природного газу склала 106804,85 грн (111 897,60 грн - 5 092,75 грн), яка підтверджена наявними у справі доказами та заявлена до стягнення з Відповідача.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.
Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.
Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Згідно ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу споживачам, що є бюджетними установами відповідно до Бюджетного кодексу України, закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), здійснюється з урахуванням таких особливостей: 1) договір постачання природного газу не може діяти більше ніж до кінця календарного року, наступного за роком, в якому його укладено; 2) припинення постачання, транспортування, розподілу природного газу на об`єкти таких споживачів дозволяється за умови належного повідомлення споживача не менше ніж за 10 днів до дня припинення.
За змістом п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу", споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Судом встановлено, що матеріали цієї справи не містять доказів щодо спростування чи оплати Відповідачем основного боргу в сумі 106 804,85 грн за поставлений природний газ згідно договору постачання природного газу від 14.05.2025 № 01-9203/25-БО-Т.
Відтак, зважаючи на викладене та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлена Позивачем до стягнення з Відповідача сума основного боргу в розмірі 106804,85 грн є правомірною, підтверджена наявними у справі доказами, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.
Також, суд звертає увагу на позовні вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 11675,38 грн - пені, 1 155,59 грн - 3% річних, 5 216,48 грн - інфляційних втрат.
Судом встановлено, що згідно п. 7.2. договору постачання природного газу від 14.05.2025 № 01-9203/25-БО-Т, у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 Договору та/або строків оплати компенсації згідно з пунктом 8.4 Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні втрати та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.10.2023 року у справі № 920/1396/15, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання (пункт 17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц). Тому наслідки порушення грошового зобов`язання не можуть залежати від того, з яких підстав виникло грошове зобов`язання: з позадоговірних чи договірних відносин, або з якого саме договору.
Якщо грошове зобов`язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема - настання обов`язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов`язання залишається при цьому незмінним. Наприклад, якщо боржник не сплатив гроші за куплене майно, надані послуги в певній сумі, то прострочення грошового зобов`язання не змінює його розміру, яке залишається без змін незалежно від часу прострочення, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (пункт 8.35).
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).
Суд зважає на те, що згідно долученого до позовної заяви розрахунку неустойки, 3% річних та інфляційних нарахувань за договором від 14.05.2025 № 01-9203/25-БО-Т (станом на 11.05.2026) Позивачем нараховано : 11 675,38 грн - пені за період з 02.12.2025 по 11.05.2026; 1 155,59 грн - 3% річних за період з 02.12.2025 по 11.05.2026 та 5 216,48 грн - інфляційних втрат за період з 01.01.2026 по 30.04.2026 на суму боргу 106 804,85 грн.
Водночас, суд, перевіривши згаданий вище розрахунок щодо пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань, за допомогою комп`ютерної програми "LIGA360", встановив, що він здійснений в межах чинного законодавства та умов договору постачання природного газу від 14.05.2025 № 01-9203/25-БО-Т, а тому позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 11675,38 грн - пені, 1 155,59 грн - 3% річних та 5 216,48 грн - інфляційних втрат, також підлягають задоволенню.
Відтак, беручи до уваги вищевказане, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню борг у загальній сумі 124 852,30 грн, у тому числі: основний борг у сумі 106804,85грн; пеня у сумі 11 675,38 грн; три проценти річних у сумі 1 155,59 грн; інфляційні втрати у сумі 5 216,48 грн
Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Виходячи з наведеного Верховний Суд зазначив про те, що суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.
Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з мотивів наведених вище.
Обґрунтованість та правомірність заявлених вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.
Також, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, оскільки, позов у цій справі судом задоволено повністю, судові витрати Позивача зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн, підлягають покладенню на Відповідача, згідно вимог ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 ГПК України, суд -
УХВАЛИВ :
1. Задоволити позов у справі № 902/698/26, повністю.
2. Стягнути з "Центру обслуговування закладів та установ" Тиврівської селищної ради (вул. Тиверська, 30, селище Тиврів, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23300, код ЄДРПОУ 44100483) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 42399676; поточний рахунок: НОМЕР_1 в АТ "Укрексімбанк", код банку: 322313) борг у загальній сумі 124 852,30 грн, у тому числі: основний борг у сумі 106 804,85 грн; пеню у сумі 11 675,38 грн; три проценти річних у сумі 1 155,59 грн; інфляційні втрати у сумі 5 216,48 грн; а також 2 662,40 грн - витрат на сплату судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення надіслати надіслати рекомендованим листом згідно переліку; до електронних кабінетів ЄСІТС та на відомі суду електронні адреси: ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" - ngt@naftogaztrading.com.ua; представникам ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", адвокату Кеменю В.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 , адвокату Філіпчук Н.М. - ІНФОРМАЦІЯ_2
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України повне рішення складено 22 жовтня 2026 р.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - "Центр обслуговування закладів та установ" Тиврівської селищної ради (вул. Тиверська, 30, селище Тиврів, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23300).
Оригінал: reyestr.court.gov.ua