Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №908/909/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2026 м. Дніпро Справа № 908/909/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед Трейд Сервіс» на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.06.2026 у справі № 908/909/26 (суддя Зінченко Н.Г.), повний текст рішення складено 19.06.2026

за позовом Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед Трейд Сервіс», м. Запоріжжя

про стягнення 128 956,69 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

10.04.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед Трейд Сервіс» про стягнення 128 956,69 грн доходу, отриманого від безпідставно набутого майна (недоотриманої орендної плати за землю) за період з 15.02.2023 по 31.12.2025 включно.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.06.2026 позов Запорізької міської ради до ТОВ «Мед Трейд Сервіс» – задоволено повністю.

Стягнуто з ТОВ «Мед Трейд Сервіс» на користь Запорізької міської ради 128 956,69 грн доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 15.02.2023 по 31.12.2025.

Стягнуто з ТОВ «Мед Трейд Сервіс» на користь Запорізької міської ради, в особі Виконавчого комітету Запорізької міської ради 2 662,40 грн – судового збору.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржує його в апеляційному порядку і просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

В апеляційній скарзі ТОВ «Мед Трейд Сервіс» просить апеляційний суд скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 19.06.2026 у справі № 908/909/26, яким із відповідача стягнуто 128 956,69 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою за період з 15.02.2023 по 31.12.2025 та 2 662,40 грн судових витрат, посилаючись на істотні порушення норм матеріального і процесуального правана думку скаржника, полягають у неправильному застосуванні судом першої інстанції статей 93, 116, 120-126 Земельного кодексу України (далі – ЗК), статей 11, 13, 16, 509, 626, 627 Цивільного кодексу України (далі – ЦК), пунктів 14.1.147, 269.1 ст. 269, п. 287.7 ст. 287, пунктів 288.1, 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України (далі – ПК), а також у порушенні вимог статей 13, 73-79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК).

Скаржник наголошує на недобросовісності поведінки позивача, який, не сприявши оформленню орендних правовідносин, надалі звернувся до суду з вимогою про стягнення коштів за попередній період.

Апелянт зазначає, що суд не забезпечив повного, всебічного й об`єктивного дослідження обставин справи, не надав належної оцінки доказам у їх сукупності та не навів мотивів відхилення доводів відповідача щодо бездіяльності Запорізької міської ради, яка, за твердженням скаржника, не погодила подані Товариством проєкти договору оренди земельної ділянки та не забезпечила завершення процедури оформлення права користування нею.

Крім того, скаржник посилається на лист Головного управління ДПС у Запорізькій області від 16.02.2026 № 2479/5/08-01-04-04-06, відповідно до якого станом на 01.02.2026 заборгованість ТОВ «Мед Трейд Сервіс» із плати за землю, зокрема за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:07:035:0029, відсутня.

Також апелянт звертає увагу на рішення Запорізької міської ради від 15.04.2026 № 83/140 «Про надання у користування на умовах оренди ТОВ «Мед Трейд Сервіс» земельної ділянки по вул. Олексія Поради, 49А для розташування офісу», яким Товариству надано в оренду строком на десять років земельну ділянку площею 0,0563 га.

Посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах у справах № 629/4626/16-ц, № 922/3412/17 та № 320/5877/17, скаржник наголошує, що під час вирішення спору про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без оформлення договору оренди суд має встановити причини неоформлення відповідного права, характер поведінки кожної зі сторін, наявність перешкод для укладення договору та те, чи сприяв власник земельної ділянки належному оформленню правовідносин. На думку апелянта, невстановлення зазначених обставин і ненадання належної оцінки доказам щодо причин неукладення договору оренди призвели до неповного з`ясування обставин справи та ухвалення незаконного й необґрунтованого рішення.

Також скаржник просить прийняти долучені до апеляційної скарги додаткові докази – листування з міською радою щодо укладення договору оренди, які, за його твердженням, не були досліджені судом першої інстанції.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу Запорізька міська рада заперечує проти доводів ТОВ «Мед Трейд Сервіс» та вважає рішення Господарського суду Запорізької області від 19.06.2026 у справі № 908/909/26 законним і обґрунтованим.

Позивач зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи через підсистему «Електронний суд», а ухвалу про відкриття провадження доставлено до його електронного кабінету 20.04.2026. З огляду на обов`язок юридичної особи користуватися електронним кабінетом та залишення претензії від 02.02.2026 без відповіді, позивач вважає неповажними причини неподання доказів у суді першої інстанції та заперечує наявність підстав для їх прийняття апеляційним судом.

Також позивач заперечує доводи апелянта про порушення принципів змагальності та рівності сторін, зазначаючи, що суд першої інстанції всебічно й об`єктивно дослідив наявні докази та правильно застосував стандарт вірогідності доказів, передбачений ст. 79 ГПК, з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 та від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21, а також Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

Щодо посилань відповідача на відсутність заборгованості з плати за землю, Запорізька міська рада зазначає, що інформація Головного управління ДПС у Запорізькій області від 16.02.2026 № 2479/5/08-01-04-04-06 про відсутність податкової заборгованості сама по собі не підтверджує повноти сплати коштів за фактичне користування земельною ділянкою. Водночас, згідно з інформацією Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради від 26.01.2026 № 06.1-14/164, за період із 15.02.2023 до 31.12.2025 Товариством сплачено лише 64,44 грн за 2023 рік, 452,71 грн за 2024 рік та 106,69 грн за 2025 рік, що, на думку позивача, свідчить про неповну сплату коштів за користування земельною ділянкою.

Обґрунтовуючи правомірність стягнення 128 956,69 грн, позивач посилається на ст. 206 ЗК, статті 1212, 1214 ЦК та відповідні положення ПК, наголошуючи, що використання землі в Україні є платним, а фактичний користувач земельної ділянки, який не оформив право користування нею та зберіг кошти, які мав сплатити за таке користування, зобов`язаний повернути їх власнику на підставі норм про безпідставне набуття або збереження майна. На підтвердження цієї позиції позивач посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 17.10.2018 у справі № 922/2972/17, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 та від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

Заперечуючи доводи апелянта про ухилення міської ради від укладення договору оренди та порушення принципу добросовісності, позивач зазначає, що право власності ТОВ «Мед Трейд Сервіс» на нежитлову будівлю за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради (Димитрова), буд. 49А, виникло 15.02.2023, а тому з цієї дати Товариство стало фактичним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:035:0029 і мало обов`язок сплачувати кошти за її використання до належного оформлення відповідного права. При цьому позивач наголошує, що в період із грудня 2024 року до прийняття Запорізькою міською радою рішення від 15.04.2026 № 83/140 та подальшого укладення договору оренди землі від 03.06.2026 відповідач не надав повного пакета документів, передбаченого пп. 3.2. п. 3 Регламенту, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 05.11.2014 № 37, необхідного для вирішення питання про передачу земельної ділянки в оренду.

На думку позивача, листування між сторонами свідчить не про безпідставне ухилення міської ради від укладення договору, а про необхідність подання відповідачем належних документів для завершення відповідної процедури.

З огляду на викладене Запорізька міська рада просить залишити апеляційну скаргу ТОВ «Мед Трейд Сервіс» без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 19.06.2026 у справі № 908/909/26 – без змін.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта нерухомого майна від 30.03.2026, земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:07:035:0029, площею 0,0563 га, розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради (Димитрова), буд. 49А, належить на праві комунальної власності Запорізькій міській раді.

Згідно з відомостями зазначеного реєстру, з 15.02.2023 ТОВ «Мед Трейд Сервіс» належить на праві приватної власності будівля, літ. А, розташована за вказаною адресою. Право власності на нерухоме майно виникло на підставі акта приймання-передачі, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бахматською Т.М. Належна відповідачу будівля розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:07:035:0029, власником якої є територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

Таким чином, із моменту набуття права власності на будівлю у ТОВ «Мед Трейд Сервіс» виникла необхідність оформити право користування земельною ділянкою, на якій розташоване належне йому нерухоме майно. Водночас, як установлено судом, відповідач не зареєстрував право користування земельною ділянкою, а договір оренди між Запорізькою міською радою та ТОВ «Мед Трейд Сервіс» укладений не був.

Обставини щодо нарахування та сплати коштів за користування земельною ділянкою підтверджуються листом Головного управління ДПС у Запорізькій області від 16.02.2026 № 2479/5/08-01-04-04-06, яким надано інформацію про нарахування та фактичну сплату ТОВ «Мед Трейд Сервіс» орендної плати та/або земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:07:035:0029 за період із 15.02.2023 по 31.12.2025 (а. с. 25).

Крім того, відповідно до інформації Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради від 26.01.2026 № 06.1-14/164, за період фактичного користування земельною ділянкою відповідачем сплачено такі суми:

- за період із 15.02.2023 по 31.12.2023 – 64,44 грн;

- за 2024 рік – 452,71 грн;

- за 2025 рік – 106,69 грн (а. с. 28).

Загальна сума фактично сплачених коштів за зазначений період становить 623,84 грн.

Запорізькою міською радою здійснено розрахунок недоотриманих доходів від фактичного користування ТОВ «Мед Трейд Сервіс» земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів, що посвідчують право оренди або інше право користування. Розрахунок охоплює період із 15.02.2023 по 31.12.2025 та визначає розмір недоотриманих доходів за кожний рік:

- за 2023 рік – 36 384,66 грн;

- за 2024 рік – 43 477,21 грн;

- за 2025 рік – 49 094,82 грн.

За розрахунком Запорізької міської ради, внаслідок фактичного користування ТОВ «Мед Трейд Сервіс» комунальною земельною ділянкою без належного оформлення права користування та внесення повної плати за землю за період з 15.02.2023 по 31.12.2025 територіальна громада недоотримала доходи у сумі 128 956,69 грн, стягнення яких і стало предметом звернення до суду із цим позовом.

5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення Господарського суду Запорізької області від 19.06.2026 у справі № 908/909/26, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з огляду на таке.

Спір, з урахуванням встановлених обставин даної справи, стосується стягнення коштів, які відповідач, фактично користуючись земельною ділянкою комунальної власності без належного правового оформлення, зберіг у себе внаслідок несплати належної плати за землю.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, а права власника від його імені здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно зі ст. 83 ЗК землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, належать до комунальної власності.

За змістом ч. 1 ст. 122 ЗК сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Отже, Запорізька міська рада як орган, уповноважений здійснювати права власника спірної земельної ділянки від імені територіальної громади, має право вимагати від фактичного користувача відшкодування коштів, безпідставно збережених унаслідок користування цією ділянкою без внесення належної плати.

Згідно зі ст. 206 ЗК використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Відповідно до підпунктів 14.1.136 та 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, а плата за землю справляється у формі земельного податку або орендної плати.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» також визначено платний характер користування земельною ділянкою на умовах оренди.

Водночас за змістом статей 125, 126 ЗК право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права, а його оформлення здійснюється у встановленому законом порядку. Саме по собі набуття права власності на будівлю не створює автоматично зареєстрованого права оренди земельної ділянки, на якій вона розташована.

При цьому колегія суддів ураховує положення ст. 120 ЗК та ст. 377 ЦК щодо переходу прав на земельну ділянку у зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно, однак застосування вказаних норм залежить від характеру права на земельну ділянку, яке належало попередньому власнику нерухомості.

Матеріали даної справи не підтверджують оформлення за відповідачем права оренди спірної земельної ділянки у встановленому законом порядку.

Отже, наведені положення не спростовують висновку про необхідність належного оформлення права користування землею та внесення плати за її фактичне використання.

Відсутність укладеного договору оренди не звільняє фактичного користувача від обов`язку компенсувати власнику земельної ділянки кошти, які останній міг би отримати за звичайних умов платного землекористування. Водночас вимога про стягнення таких коштів у цій справі не ґрунтується на існуванні договірного зобов`язання з орендної плати, а випливає з положень цивільного законодавства про безпідставне набуття або збереження майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При цьому положення глави 83 ЦК застосовуються незалежно від того, чи стало безпідставне набуття або збереження майна результатом поведінки набувача, потерпілого, інших осіб або наслідком події.

Для виникнення кондикційного зобов`язання необхідна сукупність таких обставин: набуття або збереження майна однією особою за рахунок іншої; відсутність достатньої правової підстави для такого набуття або збереження; майновий зв`язок між збереженням майна набувачем і відповідними втратами потерпілого.

Аналогічний правовий підхід викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17. Зокрема, у постанові від 05.04.2023 у справі № 357/8975/20 Верховний Суд зазначив, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави зберіг за рахунок її власника кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти на підставі ст. 1212 ЦК.

У цій справі відповідач, будучи власником будівлі, розташованої на комунальній земельній ділянці, фактично користувався нею протягом періоду з 15.02.2023 по 31.12.2025. За відсутності належно оформленого права користування та повної сплати коштів за землю відповідач зберіг у себе грошові кошти, які за звичайних умов мали бути сплачені за користування земельною ділянкою, тоді як територіальна громада не отримала відповідного доходу.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у спірних правовідносинах ознак кондикційного зобов`язання та про застосування до них положень ст. 1212 ЦК.

Для покладення на відповідача обов`язку повернути безпідставно збережені кошти визначальними є факт їх збереження за рахунок власника земельної ділянки та відсутність достатньої правової підстави, а не наявність вини відповідача.

Щодо розміру безпідставно збережених коштів колегія суддів зазначає таке.

Як убачається з матеріалів справи, Запорізька міська рада надала розрахунок недоотриманих доходів від фактичного користування ТОВ «Мед Трейд Сервіс» земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:07:035:0029 без оформлення права оренди за період з 15.02.2023 по 31.12.2025. Згідно з цим розрахунком, сума недоотриманих доходів становить 36 384,66 грн за 2023 рік, 43 477,21 грн за 2024 рік та 49 094,82 грн за 2025 рік, а загалом 128 956,69 грн.

Розрахунок здійснено з урахуванням рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», рішення Запорізької міської ради від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 22.01.2026 № НВ-2300013922026, листа Головного управління ДПС у Запорізькій області від 16.02.2026 № 2479/5/08-01-04-04-06 та листа Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради від 26.01.2026 № 06.1-14/164.

Відповідно до зазначених документів, за період з 15.02.2023 по 31.12.2025 відповідач фактично сплатив 64,44 грн за 2023 рік, 452,71 грн за 2024 рік та 106,69 грн за 2025 рік, тобто загалом 623,84 грн. Наведені відомості підтверджують здійснення окремих платежів, однак не засвідчують належного оформлення права користування земельною ділянкою та не спростовують факту її використання без достатньої правової підстави.

Колегія суддів ураховує, що визначення розміру коштів, які підлягають стягненню за ст. 1212 ЦК, має ґрунтуватися на належних і допустимих доказах та об`єктивних даних, які дають змогу встановити суму коштів, збережених користувачем за рахунок власника земельної ділянки.

У цій справі суд першої інстанції дослідив поданий позивачем розрахунок у сукупності з документами щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, встановленого розміру орендної плати та фактично здійснених платежів і визнав його обґрунтованим. Матеріали справи не містять належного контррозрахунку відповідача чи інших доказів, які б спростовували визначений позивачем розмір недоотриманих доходів.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність заявленої до стягнення суми 128 956,69 грн.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи та позбавлення його можливості подати докази й заперечення, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статей 13, 42, 73, 74 ГПК судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки, а кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Водночас учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися процесуальними правами, подавати докази у встановлені строки та нести ризик наслідків невчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.04.2026 відкрито провадження у справі № 908/909/26 та визначено порядок її розгляду в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи. Копію цієї ухвали доставлено до електронного кабінету ТОВ «Мед Трейд Сервіс» 20.04.2026 о 17:33, що підтверджується довідкою Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа, наявною в матеріалах справи (а. с. 47).

Крім того, матеріали справи свідчать, що позовна заява Запорізької міської ради надійшла до суду через підсистему «Електронний суд» 10.04.2026 та була зареєстрована 13.04.2026. Як зазначає позивач, про наявність позову товариству стало відомо 13.04.2026 через відповідну підсистему. Також позивач направляв відповідачу претензію від 02.02.2026, яка залишилася без відповіді.

Відповідно до положень ГПК та правил функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи підтвердження доставки процесуального документа до електронного кабінету учасника справи є доказом його надсилання та вручення в електронній формі у встановленому порядку. При цьому юридичні особи зобов`язані реєструвати електронні кабінети в ЄСІКС у випадках, передбачених процесуальним законом, і несуть ризик наслідків вчинення чи невчинення процесуальних дій, пов`язаних із використанням такого кабінету.

Отже, матеріали справи містять документальне підтвердження доставки ухвали про відкриття провадження до електронного кабінету відповідача, а апелянт не навів переконливих доказів того, що доставка не відбулася або що з незалежних від нього причин він був позбавлений можливості ознайомитися з процесуальним документом та реалізувати свої процесуальні права.

За змістом ч. 9 ст. 165 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Як убачається зі справи, відповідач не подав відзиву, доказів на спростування позовних вимог чи клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін. Доказів наявності об`єктивних обставин, які перешкоджали своєчасному поданню відповідних документів до суду першої інстанції, апелянт належним чином не навів.

За вказаних обставин колегія суддів не вбачає підстав вважати, що суд першої інстанції порушив принципи змагальності та рівності учасників процесу або необґрунтовано обмежив відповідача в реалізації процесуальних прав.

Доводи апелянта щодо необхідності прийняття додаткових доказів апеляційний суд відхиляє, адже згідно із 269 ГПК докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання раніше з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Оскільки апелянт не довів наявності таких причин, питання про прийняття додаткових доказів має вирішуватися з урахуванням установлених законом процесуальних обмежень.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відомості податкового органу щодо нарахування та сплати земельних платежів свідчать про відсутність підстав для задоволення позову.

Лист Головного управління ДПС у Запорізькій області від 16.02.2026 № 2479/5/08-01-04-04-06 та інформація Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради від 26.01.2026 № 06.1-14/164 підтверджують здійснення відповідачем окремих платежів, проте не спростовують висновку про фактичне користування земельною ділянкою без належно оформленого права та неповне внесення плати за землю. При цьому, наявність окремих платежів не усуває обов`язку відшкодувати кошти, безпідставно збережені внаслідок користування земельною ділянкою, у доведеному розмірі.

За наведених обставин колегія суддів доходить висновку, що рішення Господарського суду Запорізької області від 19.06.2026 у справі № 908/909/26 про задоволення позову Запорізької міської ради та стягнення з ТОВ «Мед Трейд Сервіс» 128 956,69 грн безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 15.02.2023 по 31.12.2025 є законним та обґрунтованим.

Підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, передбачених ст. 277 ГПК, колегією суддів не встановлено. Відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

6. Висновки апеляційного господарського суду за результатами перегляду рішення суду.

Згідно зі ст. 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

У цій справі суд першої інстанції з`ясував обставини, що мають значення для вирішення спору, застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та надав оцінку наявним письмовим доказам.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують установлених судом обставин і не свідчать про неправильне застосування норм матеріального права чи істотне порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до ухвалення неправильного рішення, а відтак апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

7. Щодо розподілу судових витрат.

Витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед Трейд Сервіс» – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 19.06.2026 у справі № 908/909/26 – залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков

Судді: Т.А. Верхогляд

О.Г. Іванов