Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №904/5607/26 — Центральний апеляційний господарський суд

Суд: Центральний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №904/5607/26

Суддя: Ніколенко Михайло Олександрович

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2026 м.Дніпро Справа № 904/5607/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Ніколенка М.О. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Ярешко О.В.

При секретарі судового засідання Солодовій І.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Променергетика" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2026 про забезпечення позову (суддя Ліпинський О.В.) у справі № 904/5607/26

за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Променергетика", м. Дніпро

про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 468 952,31 грн.

Представники:

Від апелянта: Галючек А.А. (в залі суду) - адвокат, ордер

Від позивача: Білан С.А. (в залі суду) - самопредставництво, виписка з ЄДР

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Променергетика" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 468 952,31 грн.

Позов мотивовано тим, що на земельній ділянці за адресою: вул. Дніпросталівська, 1 (кадастровий номер 1210100000:04:018:0246) знаходиться нерухоме майно, яке належить Відповідачу. Протягом спірного періоду з 21.03.2025 по 02.07.2026. Відповідач здійснював фактичне користувався земельною ділянкою без оформлення правовідносин щодо землекористування, а отже, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти в сумі 468 952,31 грн., які мав сплатити у вигляді орендної плати.

Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні відповідачу об`єкти нерухомості, які розміщені за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 1, а також грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках останнього, в межах ціни позову.

Вказану заяву позивач мотивував можливістю у відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, так і відчужити майно, яке є у його власності, що може утруднити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2026 у справі №904/5607/26 заяву про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на майно та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничого підприємства “Променергетика” в межах суми стягнення в розмірі 468 952,31 грн., до набрання рішенням по справі законної сили.

В задоволенні решти вимог позивача відмовлено.

Суд першої інстанції, зважаючи на те, що об`єкт нерухомості, на який позивач просить накласти арешт не є предметом спору, суд, приймаючи до уваги необхідність дотримання принципу співмірності заходів забезпечення позову, дійшов висновку про доцільність накладення арешту на грошові кошти та на майно ТОВ "Променергетика", без його конкретизації, тобто, шляхом арешту будь - якого майна, яке буде виявлено державним (приватним) виконавцем в процесі виконання даної ухвали суду, вартість якого забезпечує можливість виконання судового рішення про стягнення суми 468 952,31 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Променергетика", 28.09.2026 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на вищевказану ухвалу суду. Апелянт просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2026 у справі № 904/5607/26 і, виходячи з фактичних обставин справи принципів розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, прийняти рішення щодо арешту адміністративно-побутового корпусу загальною площею 4174,8 кв.м. (реєстраційні номери: 2140812912101, 2140780612101, 1808069812101), що розташований на земельній ділянці комунальної форми власності за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 1.

Апелянт наполягає на тому, що зі змісту заяви про забезпечення позову, що подала Дніпровська міська рада, не вбачається реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову: жодного документального підтвердження та інформації стосовно того, що відповідачем здійснюються дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (як-от реалізація майна чи підготовка до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем; укладання договорів поруки чи застави за наявності невиконаного зобов`язання тощо) позивачем не надано.

Апелянт вважає, що жодної з фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, та жодного доказу на їх підтвердження позивачем не надано та судом не оцінено.

Крім того, апелянт вважає, що суд при ухваленні рішення незаконно вийшов за кордони вимог заявника. Так, позивач просив накласти арешт на конкретно визначене нерухоме майно ТОВ НВП "Променергетика", що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 1. Це адміністративно-побутовий корпус, який знаходиться саме на цій земельній ділянці щодо якої існують спірні правовідносини. Натомість суд наклав арешт на «будь-яке» майно ТОВ НВП "Променергетика", обґрунтувавши це наступним чином: «дійшов висновку про доцільність накладення арешту на грошові кошти та на майно ТОВ НВП "Променергетика", без його конкретизації, тобто, шляхом арешту будь - якого майна, яке буде виявлено державним (приватним) виконавцем в процесі виконання даної ухвали суду, вартість якого забезпечує можливість виконання судового рішення про стягнення суми 468 952, 31 грн.».

При цьому, на думку апелянта, жодних доказів та обґрунтувань чому суд вийшов за кордони безпосередніх вимог заявника в ухвалі не наведено. Тому, ми вважаємо це не обґрунтованим та незаконним.

Апелянт повідомив, що йому на праві власності належить три об`єкта нерухомості, що утворюють адміністративно-побутовий комплекс загальною площею 4174,8 кв.м. (реєстраційні номери: 2140812912101, 2140780612101, 1808069812101), що розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 1.

Апелянт вказав, що зазначений адміністративно-побутовий корпус в справі №904/4817/25 між тими ж сторонами, з того самого предмету – стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Променергетика" безпідставно збережених коштів за користування тією самою земельною ділянкою по вул. Дніпросталівська, 1 (на якій і розташовано адміністративно-побутовий корпус), вже було арештовано ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2025. Ухвала є чинною. Тобто, об`єкт нерухомого майна – адміністративно-побутовий корпус ТОВ НВП "Променергетика", за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 1, з серпня 2025 року вже знаходиться під арештом в рахунок виконання зобов`язань перед Дніпровською міською радою.

Крім того, апелянт зазначив, що ТОВ НВП "Променергетика" після рішення апеляційного суду від 13.05.2026 по справі № 904/4817/25 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:04:018:0227, за адресою: вул. Дніпросталівська, 1 м. Дніпро у розмірі 830 123,69 грн. за період з 27.09.2022 по 20.03.2025 - сумлінно виконує це рішення на користь Дніпровської міської ради. Протилежного позивач не навів.

Також апелянт звернув увагу суду, що ТОВ НВП "Променергетика" володіє ще об`єктом нерухомого майна за адресою: м. Дніпро, вул. Белелюбського, 14. За час з`явлення позову по справі № 904/4817/25 щодо стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою, за адресою: вул. Дніпросталівська, 1 м. Дніпро у розмірі 830 123,69 грн. за період з 27.09.2022 по 20.03.2025 ТОВ НВП «Променергетика» не вчиняло жодних дій, спрямованих на реалізацію зазначеного майна. Наявне у ТОВ НВП «Променергетика» майно підприємство не намагається сховати, щоб утруднити виконання судових рішень чи інших зобов`язань.

В той же час, апелянт зауважив, що ТОВ НВП «Променергетика» є діючою будівельною компанією, яка виконувала і виконує роботи як в інтересах обороноздатності України, так і відновлення пошкодженого майна громади. Зокрема, діючи договори: №21/04/2026-2 від 21.04.2026 з військовою частиною з будівництва укриття для особового складу на суму 2 054 131,14 грн., № 02/07/26-1 від 02.07.2026 стосовно проектних та часткових відновлювальних робіт після ракетного ураження у Комунальному закладі культури «Дніпровський художній музей» Дніпровської міської ради на суму 13 255 023,00 грн.

Апелянт наполягає на тому, що накладення арешту на все майно та кошти, в тому числі і на ті, що використовуються у господарській діяльності, може значно утруднити виконання господарських зобов`язань та поточну діяльність компанії.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав.

У судовому засіданні представник позивача усно заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Представник позивача наполягає на тому, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2026 у справі № 904/5607/26 постановлена судом із повним з`ясуванням обставин справи та відповідає приписам матеріального та процесуального права.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Променергетика" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2026 у справі № 904/5607/26. Призначено судове засідання на 21.10.2026.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Зі змісту цієї норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись майном або грошовими коштами, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (іншого речового права) на майно, витребування (передачу) майна або про стягнення грошових коштів.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

У п.п. 47-48 постанови від 24.04.2024 року у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду вказала, що при розгляді заяви про забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20.

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункт 23 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

За обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).

У той же час після вжиття заходів забезпечення позову відповідач не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову повністю чи частково і доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з сумою коштів, на які просить накласти арешт.

Суд бере до уваги, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті, з метою зупинення можливого вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення у випадку задоволення позову.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 Господарського процесуального кодексу України про неможливість накладення арешту на майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.

Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Як убачається з матеріалів справи, предметом позову є стягнення з ТОВ "Променергетика" грошових коштів в розмірі 468 952,31 грн.

У заяві про забезпечення позову Дніпровська міська рада просить вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно ТОВ "Променергетика", а саме: об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: вул. Дніпросталівська, 1 та грошові кошти, що обліковуються на його розрахункових рахунках в межах суми стягнення у розмірі 468 952,31 грн.

Слід зазначити, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного спору.

Тобто, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється необхідність вжиття заходів забезпечення позову, а також дискреційний характер визначення судом необхідності вжиття відповідних заходів, виключає формування єдиних (для вирішення питання щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову) критеріїв та алгоритму визначення підстав для вжиття того чи іншого засобу забезпечення позову.

У питаннях наявності або відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову не може бути подібних правовідносин, оскільки в кожній конкретній справі судом надається оцінка конкретній та індивідуальній сукупності обставин, фактів та доказів в їх взаємозв`язку, які, очевидно, не можуть буди ідентичними з іншими справами.

Варто також відзначити, що в питаннях оцінки наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, оцінює вказані обставини у відповідності до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову.

Разом з тим, апелянт в апеляційній сказі послався на те, що суд при ухваленні рішення незаконно вийшов за межі вимог заявника.

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Частиною 1 ст. 136 ГПК України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

А отже, господарський суд при ухваленні рішення про вжиття заходів забезпечення позову обмежений вимогами заявника.

Так, позивач в заяві про вжиття заходів забезпечення позову просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні відповідачу об`єкти нерухомості, які розміщені за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 1, а також грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках останнього, в межах ціни позову.

Натомість ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2026 у справі № 904/5607/26 накладено арешт на будь-яке майно Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничого підприємства “Променергетика” без його конкретизації та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничого підприємства “Променергетика” в межах суми стягнення в розмірі 468 952,31 грн., до набрання рішенням по справі законної сили.

Відтак, під час примусового виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2026 у справі № 904/5607/26 може бути арештована не тільки група об`єктів нерухомості, яка розміщена за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 1, а і будь-яке інше рухоме та нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничого підприємства “Променергетика”.

Накладення арешту на інше майно Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничого підприємства “Променергетика”, окрім визначеного позивачем - об`єктів нерухомості, які розміщені за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 1, є виходом суду першої інстанції за межі вимог позивача, викладених в заяві про забезпечення позову. Тобто, порушенням приписів частини 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, окремо слід надати оцінку наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти боржника.

Обрання належного та адекватного предмету спору заходу забезпечення позову є необхідною умовою дотримання принципу співвіднесення виду забезпечувального заходу із заявленими позовними вимогами. Це, у свою чергу, забезпечує баланс інтересів сторін та інших учасників судового процесу, сприяє реальному та своєчасному виконанню судового рішення у разі задоволення позову, а також гарантує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача без безпідставного обмеження прав та законних інтересів інших осіб.

Вказаний підхід узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі №922/599/19, від 16.11.2023 у справі № 921/333/23.

Як було вказано вище, заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 910/12404/21).

Разом з цим, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинна блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Відповідно до норм Податкового кодексу України, господарська діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

При цьому, однією із незмінних складових господарської діяльності є безготівкові розрахунки - перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів (пункт 3 частини першої статті 1 Закону України «Про платіжні послуги»).

Тобто, наявність арешту грошових коштів може значно ускладнити реалізацію господарської діяльності та потенційно заблокувати діяльність товариства, може призвести до неможливості сплати відповідачем податків та інших обов`язкових платежів, виплати заробітної плати, тощо.

Як було встановлено колегію суддів під час апеляційного перегляду ухвали про забезпечення позову у цій справі, Товариству з обмеженою відповідальністю науково- виробничого підприємства “Променергетика” на праві приватної власності належить комплекс будівель та споруд, а саме адміністративно-побутовий комплекс (РНОНМ 2140812912101), адміністративно-побутовий комплекс (РНОНМ 2140780612101), адміністративно-побутовий комплекс (РНОНМ 1808069812101), що розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 1.

Як підтвердив представник позивача у судовому засіданні, вартість вказаного майна значно перевищує ціну позову у справі № 904/5607/26.

У зв`язку із чим, суд вважає недоцільним накладення арешту на грошові кошти відповідача, які обліковуються на його розрахункових рахунках.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно із частиною 1 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Відповідно до статті 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Враховуючи неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничого підприємства “Променергетика” слід задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2026 у справі №904/5607/26 змінити.

Викласти другий абзац резолютивної частини ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2026 у справі № 904/5607/26 у такій редакції:

«Накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю науково- виробничого підприємства “Променергетика” (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 14, ідентифікаційний код 23944198), а саме адміністративно-побутовий комплекс (РНОНМ 2140812912101), адміністративно-побутовий комплекс (РНОНМ 2140780612101), адміністративно-побутовий комплекс (РНОНМ 1808069812101), що розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 1, в межах суми стягнення в розмірі 468 952,31 грн., до набрання рішенням по справі законної сили.»

Розподіл судових витрат

Розподіл судових витрат за перегляд ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2026 у справі № 904/5607/26 в апеляційному порядку має бути здійснений судом першої інстанції за наслідками розгляду справи по суті згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничого підприємства “Променергетика” - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2026 у справі №904/5607/26 змінити.

Викласти другий абзац резолютивної частини ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2026 у справі № 904/5607/26 у такій редакції:

«Накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю науково- виробничого підприємства “Променергетика” (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 14, ідентифікаційний код 23944198), а саме адміністративно-побутовий комплекс (РНОНМ 2140812912101), адміністративно-побутовий комплекс (РНОНМ 2140780612101), адміністративно-побутовий комплекс (РНОНМ 1808069812101), що розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 1, в межах суми стягнення в розмірі 468 952,31 грн., до набрання рішенням по справі законної сили.»

Матеріали оскарження ухвали у справі № 904/5607/26 повернути Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку та строки, передбачені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписаний 22.10.2026.

Головуючий суддя Ніколенко М.О.

Суддя Чус О.В.

Суддя Ярешко О.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua