Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №904/5169/23 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2026 року м.Дніпро Справа № 904/5169/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Кощеєв І.М., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Новіковій Д.О.

Представники сторін:

Прокурор: Деркач Ірина Павлівна (в залі суду) - представник Дніпропетровської обласної прокуратури, посвідчення № 069936 від 01.03.2023р.

від позивача - 1: Галченко-Столяр Марина Вячеславівна (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів) - представник Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, самопредставництво виписка з ЄДР.

від позивача - 2: Мироненко Оксана Валентинівна (власні засоби EasyCon) - представник Північно-Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, самопредставництво виписка з ЄДР, посвідчення АБ № 051907 від 15.12.2025р.

від відповідача - 2: ДАШКО МАКСИМ ВОЛОДИМИРОВИЧ (власні засоби EasyCon) - представник КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, ордер серія ВІ №1090023 від 08.07.2026р.

інші представники сторін в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, м. Кременчук Полтавської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 у справі №904/5169/23 (суддя Євстигнеєва Н.М. повний текст рішення складено 10.12.2024р.)

за позовом Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі

позивача-1: Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, м. Кременчук Полтавської області

позивача-2: Північно-Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, м. Полтава

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12", м. Дніпро

до відповідача-2: Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, м. Кременчук Полтавської області

про визнання недійсними додаткових угод № 6,7,8,9,10 та стягнення 176 523,33 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та Північно-Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову (вх.16526/24 від 03.04.2024, а.с.142-153 том 2) просив:

- визнати недійсними додаткові угоди №6 від 07.09.2020, №7 від 15.09.2020, №8 від 01.10.2020, №9 від 02.11.2020, №10 від 03.11.2020 до договору поставки природного газу №044-20 від 03.03.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" (ТОВ "Екотехноінвест") та Комунальним підприємством "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до місцевого бюджету Кременчука надмірно сплачені грошові кошти у сумі 176 523,33 грн;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" на користь Полтавської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору у сумі 17824,00грн.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор зазначає, що внаслідок укладення протягом вересня-листопада 2020 року перелічених вище додаткових угод до договору про постачання природного газу Комунальним підприємством "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області придбано природний газ у Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" за завищеною ціною.

Додаткові угоди № 6, 7, 8, 9, 10 до договору поставки природного газу №044-20 від 03.03.2020 укладені на час дії Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції від 19.04.2020. Аналіз змісту спірних додаткових угод свідчить про те, що хоча ці угоди й не містять прямого посилання на норму ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", однак сторони укладали їх з метою зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% з обґрунтуванням коливання ціни такого товару на ринку, при цьому не збільшуючи суму закупівлі, визначену в договорі. Тобто, правовою підставою для їх укладення були не норми п.2 ч.4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", зазначені сторонами в додаткових угодах, а норми п.2 ч.5 ст. 41 цього Закону в редакції від 19.04.2020. Унаслідок порушення зазначених вимог Закону України "Про публічні закупівлі" при укладанні спірних додаткових угод Комунальним підприємством "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області зайво (надмірно) сплачено кошти у розмірі 176 523,33 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 року у справі № 904/5169/23 позов Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі позивача-1: Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, позивача-2: Північно-Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12", до відповідача-2: Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про визнання недійсними додаткових угод №6,7,8,9,10 та стягнення 176 523,33 грн – задоволено частково.

Визнано недійсними додаткові угоди №6 від 07.09.2020, №7 від 15.09.2020, №8 від 01.10.2020, №9 від 02.11.2020, №10 від 03.11.2020 до договору поставки природного газу №044-20 від 03.03.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" (ТОВ "Екотехноінвест") та Комунальним підприємством "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" (49031, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Поля Олександра, буд. 59, ідентифікаційний код 34933742) на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (39600, Полтавська область, м. Кременчук, площа Перемоги, буд. 2, ідентифікаційний код 24388300) до місцевого бюджету Кременчука надмірно сплачені грошові кошти у сумі 153101,11 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" (49031, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Поля Олександра, буд. 59, ідентифікаційний код 34933742) на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Постави, 7; ідентифікаційний код 02910060; розрахунковий рахунок UA118201720343130001000006160 в банку – Державна Казначейська служба України, м. Київ) судовий збір у сумі 9897,87грн.

Стягнуто з Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (39617, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Махоркова, буд. 35, ідентифікаційний код 03332033) на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Постави, 7; ідентифікаційний код 02910060; розрахунковий рахунок UA118201720343130001000006160 в банку – Державна Казначейська служба України, м. Київ) судовий збір у сумі 7570,00 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що спірні додаткові угоди № 6 від 07.09.2020, № 7 від 15.09.2020, № 8 від 01.10.2020, № 9 від 02.11.2020, № 10 від 03.11.2020 укладені на час дії Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції від 19.04.2020, а тому їх відповідність закону підлягає оцінці за пунктом 2 частини 5 статті 41 цього Закону, який допускає збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Суд послався на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у пункті 56 постанови від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, згідно з яким ціна за одиницю товару у будь-якому разі не може бути збільшена більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Досліджуючи експертні висновки Київської торгово-промислової палати, якими відповідач-1 обґрунтовував пропозиції щодо збільшення ціни, суд дійшов висновку, що вони не можуть бути належними доказами ринкового коливання ціни на предмет закупівлі, оскільки лише констатують рівень цін на природний газ за результатами електронних біржових торгів на ТБ "Українська енергетична біржа" на певну дату, не містять інформації про динаміку ціни з моменту укладення договору (попередньої додаткової угоди) та не підтверджують коливання ціни між датами укладення кожної з додаткових угод № 3 і № 6, № 6 і № 7, № 7 і № 8, № 8 і № 9, № 9 і № 10. Суд врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18, щодо вимог до документа компетентної організації про коливання ціни.

Суд констатував, що сторонами документально не підтверджено та не обґрунтовано наявність підстав для підвищення ціни за одиницю товару, внаслідок чого вартість природного газу збільшилась на 47,1 %, а його обсяг істотно зменшився, чим спотворено результати відкритих торгів та порушено принцип максимальної економії; відтак відповідачі порушили пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що є підставою для визнання спірних додаткових угод недійсними за ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. При цьому суд зазначив, що такі угоди не є нікчемними в силу прямої вказівки закону (ст. 43 Закону України "Про публічні закупівлі").

З посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц суд визнав, що поєднання вимоги про визнання недійсними додаткових угод з вимогою про стягнення коштів на підставі ст. ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України є ефективним способом захисту. Оскільки спірні додаткові угоди не породжують правових наслідків, відносини сторін щодо ціни мали регулюватися додатковою угодою № 3, за якою ціна за 1000 куб. м газу становить 4 342,21 грн з ПДВ.

Перевіряючи розрахунок прокурора (764 224,08 грн сплачено за 135,346 тис. куб. м; належало сплатити 587 700,75 грн; різниця - 176 523,33 грн), суд встановив, що до нього безпідставно включено вартість газу за актами приймання-передачі № 378-П від 30.12.2020 (63 772,99 грн) та № 30-П від 31.12.2020 (27,44 грн), які складені на виконання іншого договору - № 152-20 від 21.12.2020. За розрахунком суду, за спірними додатковими угодами сплачено 700 423,65 грн за 126,047 тис. куб. м газу, вартість якого за ціною додаткової угоди № 3 становить 547 322,54 грн, а отже, сума надмірно сплачених коштів становить 153 101,11 грн, яка підлягає поверненню до місцевого бюджету Кременчука, з якого кошти були фактично витрачені.

Щодо підстав представництва суд зазначив, що прокурор дотримався вимог ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру": Кременчуцька міська рада як засновник КП КПС ШРБУ, що фінансує та контролює його діяльність, після отримання повідомлення прокурора (лист від 05.07.2023 № 52-8835вих23) заходів щодо захисту інтересів територіальної громади не вжила (лист від 02.08.2023 № 01-36/7410), а Управління є належним позивачем з огляду на п. 8 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні". Суд послався, зокрема, на постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.

Судовий збір розподілено за ст. 129 Господарського процесуального кодексу України: за немайнові вимоги - по 7 570,00 грн з кожного відповідача, за майнову вимогу - з відповідача-1 пропорційно задоволеним вимогам у сумі 2 327,87 грн.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", з апеляційною скаргою звернулося Комунальне підприємство "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, м. Кременчук Полтавської області, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/5169/23 від 09.12.2024р. – скасувати повністю, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні Позову Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави – відмовити повністю.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Апелянт вважає, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи та наданим документам, а рішення є «незаконним та необгрунтованим, яке грнтується на неправильному встановлені обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного та неповного дослідження та оцінки доказів».

Посилаючись на ст. ст. 14, 73, 74, 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України та правові висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постановах від 10.06.2019 у справі № 903/581/18 і від 15.11.2019 у справі № 909/887/18, апелянт зазначає, що сторона, яка подає доказ, «здійснює це саме таким чином, щоб поданий нею доказ був належним». На думку апелянта, «усі розрахунки Прокуратури ґрунтуються на неналежних доказах, а саме рахунках та Актах приймання-передачі, які не мають відношення до Договору укладеного між Нашим підприємством та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест"».

Апелянт стверджує, що судом не взято до уваги розрахунки та пояснення КП КПС ШРБУ щодо формування нібито надлишково сплачених коштів, у тому числі надану ним за даними первинних бухгалтерських документів інформацію про оплату за спірними додатковими угодами в розрізі бюджетних та власних коштів підприємства, натомість розрахунки Управління та прокуратури (176 523,33 грн) враховано «не зважаючи на порушення вимог законодавства щодо доказів». У зв`язку з цим апелянт посилається на висновки Верховного Суду щодо стандарту доказування та принципу змагальності, викладені у постановах Касаційного господарського суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Апелянт зазначає, що на вимогу суду ним надано розрахунок сум бюджетних коштів, сплачених за додатковими угодами № № 6, 7, 8, 9, 10. Вартість газу 4 342,21 грн за тис. куб. м з ПДВ, на думку апелянта, відповідно до позовної заяви «є аргументованою, та не оскаржується заявником», а тому «вся вартість природнього газу сплачена по ціні 4342,21 грн. з ПДВ, навіть бюджетними коштами - є обґрунтованою та законною». За розрахунком апелянта, «надлишково 4342,21 грн. з ПДВ за додатковими угодами №№6, 7, 8, 9, 10 за рахунок бюджетних коштів було сплачено 26 047,93 грн», при цьому, яка саме сума підлягає стягненню до місцевого бюджету, - апелянту «не зрозуміло».

Апелянт заперечує проти висновку про те, що правовою підставою укладення спірних угод були норми п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції від 19.04.2020, оскільки кожна додаткова угода містить пряме посилання на норми цього Закону в редакції до 19.04.2020, Закон не має зворотної дії, а згідно з пунктом 5 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" нової редакції процедури закупівель, розпочаті до введення її в дію, завершуються відповідно до порядку, що діяв раніше. З посиланням на постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 та від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 апелянт наголошує, що для визнання правочину недійсним суд має застосувати акт законодавства, чинний на момент його укладення, тоді як суд першої інстанції послався на редакцію Закону від 19.04.2020 та на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, «яка саме стосується позиції Суду стосовно Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції від 19.04.2020».

На думку апелянта, вимога п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" «жодним чином не обмежує підсумковий, кінцевий відсоток підвищення ціни», за умови доведення пропорційності збільшенню ціни на ринку, а «спірні додаткові угоди не передбачають збільшення ціни товару понад 10 %». Укладення декількох угод через незначні проміжки часу законом не заборонено, а момент укладення кожної угоди не передує підписанню актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, отже, ознак безпідставного перегляду ціни після виконання зобов`язань не встановлено. Апелянт зазначає, що «обмеження у 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни», і що «жодних обмежень щодо строків зміни ціни за одиницю товару, або кількості разів, щодо внесення змін в Законі не застосовується».

Апелянт посилається на ч. 2 ст. 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якої експертні документи торгово-промислових палат є обов`язковими для застосування на всій території України, а також на те, що «вимогами п. 10.4 договору прямо передбачене відповідне документальне обґрунтування збільшення середньозваженої ціни електричної енергії на ринку».

Доводи прокурора про навмисне заниження відповідачем ціни на стадії визначення переможця закупівлі апелянт вважає необґрунтованими, оскільки для обґрунтування коливання ціни «відслідковувалася динаміка цін починаючи з 03.03.2020р та станом на відповідну дату розрахункового періоду».

Апелянт також посилається на зміни, внесені Законом України від 03.06.2021 № 530-IX, за якими обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю природного газу, та зазначає, що чинним законодавством не визначено, які документи мають підтверджувати факт коливання ціни, тому таке коливання може підтверджуватися «довідками Торгово-промислової палати України, Державної служби статистики України, даними із сайту «Оператор ринку» тощо».

Насамкінець апелянт стверджує, що зміни, внесені до договору спірними додатковими угодами, за рахунок зменшення обсягу закупівлі не призвели до збільшення суми, визначеної в договорі, «водночас жодною зі спірних додаткових угод ціну за одиницю товару не було збільшено понад 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку».

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області подав відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги КП КПС ШРБУ, вважає її необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення - без змін, посилаючись на наступне.

Твердження апелянта про те, що розрахунки прокуратури ґрунтуються на неналежних доказах, «не відповідає фактичним обставинам справи»: під час розгляду справи учасники, зокрема апелянт, не заперечували, що договір № 044-20 від 03.03.2020 з додатковими угодами виконано в повному обсязі, а долучені до матеріалів справи акти приймання-передачі, банківські виписки, рахунки містять реквізити договору, на виконання якого здійснено оплату чи поставку. Доводи апелянта щодо невірного розрахунку суми надмірно сплачених коштів прокурор вважає формальними, такими, що «зводяться лише до незгоди з таким розрахунком, без наведення конкретних аргументів та обґрунтувань».

Щодо розмежування бюджетних та власних коштів прокурор зазначає, що КП КПС ШРБУ створене Кременчуцькою міською радою на базі комунальної власності, його майно, у тому числі доходи від господарської діяльності, перебуває у комунальній власності, а Кременчуцькій міській раді належить 100 % статутного капіталу (12 496 565,70 грн) (ст. 143 Конституції України, ст. ст. 10, 17, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 63, 78 Господарського кодексу України, ст. 327 Цивільного кодексу України, пункти 1.1, 1.2, 4.2, 4.3, 4.5, 4.11, 4.12 Статуту). На думку прокурора, «ніяких «власних коштів» для комунальних підприємств не існує», що узгоджується з постановою Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 815/1216/16 та листом Мінекономіки від 04.06.2020 № 3304-04/34929-06. З посиланням на постанови Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20, від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21, від 09.08.2023 у справі № 924/1283/21 прокурор вважає, що до бюджету міста «підлягає стягненню … вся сума зайво сплачених коштів без розмежування» оплат за рахунок коштів від господарської діяльності та з казначейського рахунку підприємства.

Доводи апелянта про відсутність обмеження підсумкового відсотка підвищення ціни прокурор вважає «суб`єктивним трактуванням норм законодавства», оскільки процедури закупівель мають на меті досягнення економії та ефективності розпорядження публічними коштами, а необґрунтоване збільшення ціни «є прямим порушенням вимог законодавства та спробою уникнути наслідків публічного аукціону» (постанови Вищого господарського суду України від 13.12.2017 у справі № 904/6290/17, Верховного Суду від 12.01.2020 у справі № 913/166/19, від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 23.01.2020 у справі № 907/788/18, від 21.03.2019 у справі № 912/898/19, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18). Прокурор наводить висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, у тому числі історичне тлумачення норми ст. 36 Закону в редакції до 19.04.2020, яка «не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю». Спірними угодами ціну збільшено до 10 % кожного разу, а в кінцевому варіанті перевищено ціну за додатковою угодою № 3 на 2 047,79 грн з ПДВ за тис. куб. м, тобто на 47,1 %.

Прокурор також зазначає, що доводи апелянта не спростовують висновків суду щодо відсутності належного обґрунтування коливання ціни: експертні висновки Київської торгово-промислової палати не містять відомостей про динаміку ціни та порівняння з попередніми періодами (лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06, постанови Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18, від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18), а посилання апелянта на те, що сума договору не збільшилась, «не спростовують аргументи прокурора» про відсутність документального підтвердження коливання ціни.

Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області подало відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким вважає доводи апелянта «безпідставними та хибними» та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Управління зазначає, що більшість доводів апелянта зводиться до правомірності додаткових угод з точки зору максимального ліміту зміни ціни, тоді як підставою визнання їх недійсними є «факт укладення додаткових угод до договору без документального підтвердження коливання ціни товару на ринку». З посиланням на п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункт 110 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 Управління наводить умови правомірності збільшення ціни, зокрема необхідність коливання ціни на ринку, «обґрунтоване і документально підтверджене постачальником», а також посилається на постанови Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 907/788/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 27.07.2021 у справі № 922/2030/20.

Управління вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що експертні висновки Київської торгово-промислової палати «лише констатують рівень цін на природний газ … на певну дату та не доводять їх коливання», а тому сторонами не підтверджено наявності підстав для підвищення ціни. Відсутність у законі переліку органів та форми документів не скасовує вимоги про обґрунтованість і документальне підтвердження змін. Укладення таких угод, на думку Управління, «спотворює результати торгів та нівелює економію», а постачальник при направленні пропозиції про підвищення ціни діяв недобросовісно (ст. 13 Цивільного кодексу України).

Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області та Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/5169/23.

20.01.2025 матеріали справи № 904/5169/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2025 апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів, а саме докази сплати судового збору, у розмірі 5904грн. 80 коп., докази направлення апеляційної скарги з додатками на адресу прокурора - Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12", м. Дніпро.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, м. Кременчук Полтавської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 у справі №904/5169/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 22.07.2025 об 11:30 годин.

12.02.2025 до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від представника Північно-Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, м. Полтава надійшов відзив на апеляційну скаргу.

13.02.2025 до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2025 зупинено провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, м. Кременчук Полтавської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 у справі №904/5169/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.

23.12.2025 від Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, вмотивоване тим, що 21.11.2025 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийнято постанову по справі № 920/19/24.

У зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Кощеєва І.М. - члена колегії суддів, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 січня 2025 року, (для вирішення питання щодо поновлення провадження у справі) на підставі розпорядження керівника апарату суду № 113/26 від 17.02.2026 проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2026 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Чус О.В., Демчина Т.Ю.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2026 поновлено провадження у справі № 904/5169/23 за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, м. Кременчук Полтавської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 у справі № 904/5169/23. Розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 14.07.2026 об 11:30 год.

У зв`язку з вирішенням питання щодо поновлення провадження у справі та виходом з лікарняного судді Кощеєва І.М., на виконання пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, для дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи на підставі розпорядження керівника апарату суду від 09.03.2026 № 200/26 здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 904/5169/23, шляхом передачі справи раніше визначеній колегії суддів.

30.06.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від представника Північно-Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, Мироненко Оксани Валентинівни, надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2026 заяву представника Північно-Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів задоволено.

08.07.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від представника Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Дашка Максима Володимировича, надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2026 заяву представника Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів задоволено.

09.07.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від представника Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надійшла заява про зупинення провадження у справі.

10.07.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області надійшли заперечення на подану представником Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області заяву про зупинення провадження у справі.

13.07.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від представника Північно-Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області надійшли додаткові пояснення якими сторона підтверджувала свої повноваження в якості представника.

14.07.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від представника Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, м. Кременчук Полтавської області, Галченко-Столяр Марини В`ячеславівни надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.07.2026 заяву представника Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, м. Кременчук Полтавської області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів задоволено.

В судовому засіданні 14.07.2026 були присутні прокурор, представник Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, представник Північно-Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, представник КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, інші представники сторін в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Щодо клопотання про зупинення провадження, поданого представником Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надійшла заява про зупинення провадження у справі, колегыя суддыв виходить з наступного:

Як зазначалося вище, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, м. Кременчук Полтавської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 у справі № 904/5169/23.

Скаржнику було запропоновано протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження надати до суду власні заяви, клопотання відповідно до ст. ст. 38, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України, додаткові докази та обґрунтування щодо неможливості надати їх до суду першої інстанції (копії вказаних документів у цей же строк направити іншим учасникам справи, докази чого надати суду).

Іншим учасникам процесу, в свою чергу, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження надати до суду: відзив на апеляційну скаргу; заперечення щодо заяв та клопотань, поданих разом з апеляційною скаргою; власні заяви, клопотання відповідно до ст. ст. 38, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України, додаткові докази та обґрунтування щодо неможливості надати їх до суду першої інстанції (копії вказаних документів у цей же строк направити іншим учасникам справи, докази чого надати суду).

Відповідно до Довідки Центрального апеляційного господарського суду про доставку електронного листа, ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 03.02.2025 по справі № 904/5169/23 було доставлено апелянту по справі до електронного кабінету – 04.02.2025 о 10 год. 54 хв.

Враховуючи вищевикладене та норми процесуального права, які регулюють порядок обчислення строків, строк сплив 16.02.2026.

09.07.2026 в підсистемі “Електроний суд” зареєстровано від представника Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області заяву про зупинення провадження у справі, тобто, з пропуском встановленого ухвалою строку на подання будь-яких заяв, клопотань в розумінні статей 38, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України або додаткових доказів.

В пунктах 20,21 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2018 року у справі № 904/5995/16 викладено наступний правовий висновок:

20. Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

21. Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.

Колегія суддів констатує, що текст вищенаведеної заяви, зареєстрованої в системі “Електроний суд” 09.07.2026 не містить звернень до суду апеляційної інстанції щодо поновлення пропущеного строку на подання заяви.

Відповідно, відсутня процесуальна передумова для розгляду зазначеного клопотання.

При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Поняття “справедливе правосуддя” в сучасному розумінні має два аспекти:

- матеріальна справедливість, яка полягає в тому, що кожне судове рішення має бути справедливим по суті (тобто при вирішенні спірного питання повинні бути справедливо визначені права і обов`язки тих, хто звернувся до суду, або завдяки судовому рішенню має бути відновлена порушена справедливість);

- процесуальна справедливість, яка передбачає розгляд справи відповідно до певних судових процедур.

В аспекті зазначеного колегія суддів апеляційного господарського суду звертається до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Відповідно, можливе прийняття судом апеляційної інстанції будь-яких додаткових заяв, клопотань, додаткових пояснень у поза визначений процесуальним законом спосіб призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.

Враховуючи вищевикладене, порадившись на місці колегія суддів залишає без розгляду заяву Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надійшла заява про зупинення провадження у справі як таку, що подано в поза встановлений процесуальним законом спосіб.

14.07.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: КП КПС ШРБУ як замовником на вебпорталі публічних закупівель Prozorro оприлюднено оголошення UA-2020-01-27-002108-а про проведення відкритих торгів за предметом ДК 021:2015:09120000-6 - Газове паливо, з терміном постачання до 31.12.2020, очікуваною вартістю 2 800 000,00 грн та обсягом 400 тис. мі; джерелом фінансування визначено місцевий бюджет - 2 050 000,00 грн та власний бюджет (кошти від господарської діяльності підприємства) - 750 000,00 грн; переможцем закупівлі визначено ТОВ "Екотехноінвест" (згодом - ТОВ "Квінтіс Пром 12") з остаточною тендерною пропозицією 1 537 600,00 грн з ПДВ, тобто 3 844,00 грн з ПДВ за 1000 куб. м газу; Між ТОВ "Екотехноінвест" (постачальник) та КП КПС ШРБУ (споживач) укладено договір № 044-20 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 03.03.2020, ціна якого становить 1 537 600,00 грн, у т.ч. ПДВ - 256 266,67 грн; ціна газу за 1000 куб. м - 3 203,33 грн без ПДВ, 3 844,00 грн з ПДВ (п. 3.1 договору). Розрахунки здійснюються за бюджетні кошти в сумі 918 069,94 грн з ПДВ та за кошти підприємства в сумі 619 530,06 грн з ПДВ (п. 3.2 договору в редакції додаткової угоди № 15); Підпунктом 2 пункту 3.10 договору передбачено можливість зміни ціни не більше ніж на 10 % у разі коливання ціни товару на ринку за умови, що зміна не призведе до збільшення суми договору, на підставі листа постачальника з обґрунтуванням та документального підтвердження коливання ціни на ринку; Додатковою угодою № 2 від 20.07.2020 ціну встановлено в розмірі 3 482,02 грн без ПДВ (4 178,42 грн з ПДВ), додатковою угодою № 3 від 13.08.2020 - 3 618,51 грн без ПДВ (4 342,21 грн з ПДВ); Відповідач-1 листами № 0110 від 31.08.2020, № 0111 від 04.09.2020, № 0112 від 12.09.2020, № 0115 від 15.10.2020, № 0116 від 26.10.2020 повідомляв відповідача-2 про зміну ціни на природний газ на ринку в бік збільшення, долучаючи експертні висновки Київської торгово-промислової палати щодо ціни природного газу за результатами електронних біржових торгів на ТБ "Українська енергетична біржа"; Між сторонами з посиланням на п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та п. 3.10 договору укладено додаткові угоди, якими встановлено ціну газу за 1000 куб. м з ПДВ: № 6 від 07.09.2020 - 4 724,76 грн; № 7 від 15.09.2020 - 5 197,24 грн; № 8 від 01.10.2020 - 5 430,60 грн; № 9 від 02.11.2020 - 5 973,66 грн; № 10 від 03.11.2020 - 6 390,00 грн; За період з березня по грудень 2020 року постачальник поставив, а споживач прийняв природний газ в обсязі 349,856 тис. куб. м, вартість якого відповідач-2 оплатив у повному обсязі; договір виконано сторонами; Прокурор до звернення до суду направив Кременчуцькій міській раді та Управлінню повідомлення від 05.07.2023 про виявлені порушення; Кременчуцька міська рада листом від 02.08.2023 № 01-36/7410 повідомила, що додаткові угоди укладені відповідно до вимог законодавства, а Управління листом від 21.07.2023 № 2016625-17/2470-2023 підтримало ініціативу прокуратури щодо звернення до суду.

Крім цього, з урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги колегією суддів, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 23 422,22 грн, а також обраної прокурором бази розрахунку надмірно сплачених коштів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2025 провадження у цій справі зупинялося до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24, предметом якого було, зокрема, питання меж збільшення ціни за одиницю товару за договором про закупівлю. Постановою від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 Велика Палата Верховного Суду касаційну скаргу залишила без задоволення і від висновків, викладених у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, не відступила. Отже, при вирішенні цього спору колегія суддів виходить з висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, які враховуються відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо тверджень апеляційної скарги в частині того, що до спірних додаткових угод підлягав застосуванню Закон України "Про публічні закупівлі" в редакції, чинній до 19.04.2020, на яку посилаються самі додаткові угоди, і що суд першої інстанції безпідставно застосував пункт 2 частини 5 статті 41 цього Закону в редакції від 19.04.2020, колегія суддів виходить з того, що зазначений довід не впливає на правильність вирішення спору, оскільки обидві редакції Закону встановлюють тотожні умови зміни ціни за одиницю товару: пункт 2 частини 4 статті 36 Закону в редакції, чинній на момент укладення договору, і пункт 2 частини 5 статті 41 Закону в редакції від 19.04.2020 однаково допускають збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, у разі коливання ціни такого товару на ринку і за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Ці ж умови сторони відтворили і в підпункті 2 пункту 3.10 договору, який вимагає листа постачальника з обґрунтуванням та документального підтвердження коливання ціни на ринку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (п. 59), здійснюючи історичне тлумачення, виходила з того, що і редакція статті 36 Закону, чинна до 19.04.2020, не дозволяла збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 відсотків від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору. Тому посилання суду першої інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/2321/22 є доречним незалежно від того, яку з редакцій Закону застосовано.

Апелянтом не доведено, що застосування до спірних правовідносин редакції Закону, чинної до 19.04.2020, змінило б характер спірних правовідносин і поліпшило б становища апелянта. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, вирішуючи спір щодо додаткових угод про збільшення ціни природного газу, укладених за попередньою редакцією Закону, дійшла висновку, що такі угоди «є нікчемними в силу закону» (п. 98). Наслідок недійсності додаткових угод - повернення надмірно сплачених коштів - за будь-якої з цих кваліфікацій є однаковим.

Пункт 5 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону визначає порядок завершення процедур закупівель, розпочатих до введення в дію нової редакції Закону. Процедура закупівлі завершилася укладенням договору 03.03.2020, а спірні додаткові угоди стосуються зміни істотних умов уже укладеного договору. За змістом обох редакцій Закону такі зміни допускаються лише у визначених Законом випадках і в однакових межах, тому посилання апелянта на цей пункт не спростовує висновків суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 виснувала, що «У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 %» від ціни, визначеної в договорі за результатами процедури закупівлі, «незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору» (п. 56).

Такий самий підхід послідовно застосовує Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду: «обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної у договорі» (постанова від 22.01.2025 у справі № 910/14437/23, п. 5.8); межа 10 % має враховувати «сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору» (постанова від 26.02.2026 у справі № 926/407/24) і має враховуватися сукупно, «а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін». (постанова від 26.02.2026 у справі № 918/684/24).

Ціна природного газу за договором становила 3 844,00 грн з ПДВ за 1000 куб. м, отже гранична ціна з урахуванням 10 % - 4 228,40 грн. Ціна, встановлена кожною зі спірних додаткових угод № 6– 10 (від 4 724,76 грн до 6 390,00 грн), цю межу перевищує. Унаслідок укладення спірних додаткових угод ціну газу збільшено з 4 342,21 грн (додаткова угода № 3) до 6 390,00 грн, тобто на 47,16 %, а порівняно з ціною, визначеною договором за результатами торгів, - на 66,23 %. Колегія суддів уточнює, що зазначене в рішенні збільшення «на 47,1 % від первинної ціни» розраховано не від первинної ціни, а від ціни за додатковою угодою № 3. Ця неточність на правильність висновків суду не вплинула, оскільки в будь-якому разі ціну збільшено значно більше ніж на 10 %.

Те, що кожна окрема додаткова угода збільшувала ціну не більше ніж на 10 % від ціни за попередньою угодою, значення не має. Саме такий спосіб збільшення ціни - послідовними додатковими угодами, кожна з яких окремо не перевищує 10 %, - Велика Палата Верховного Суду визнала таким, що суперечить Закону. Доводи апелянта у цій частині є і внутрішньо суперечливими: в апеляційній скарзі він сам визнає, що обмеження у 10 % «застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни».

Посилання апелянта на те, що спірні додаткові угоди не призвели до збільшення суми договору, оскільки одночасно зменшено обсяг закупівлі, також не спростовує висновків суду. Незбільшення суми договору є самостійною і додатковою умовою зміни ціни, а не альтернативою межі у 10 % та документальному підтвердженню коливання ціни на ринку. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 927/491/19, де ціну природного газу було збільшено кількома додатковими угодами за незмінної суми договору та зменшення обсягу постачання, визначила, що підставою збільшення ціни може бути лише «коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником)» (п. 110). Зменшення обсягу товару за тієї самої суми означає, що замовник за ті самі кошти отримав менше товару, ніж передбачалося за результатами торгів.

Колегія суддів приймає доводи апеляційної скарги в частині того, що Закон не встановлює вичерпного переліку документів, якими може підтверджуватися коливання ціни товару на ринку. Однак будь-який такий документ має підтверджувати саме коливання ціни, тобто її зміну в період між укладенням договору (попередньої додаткової угоди) та наступною зміною ціни.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18 зазначив: «У документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар» та її порівняння з ціною на дату початку змін, а також: «Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження». (п. 8.10). У постанові від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18 Верховний Суд визнав, що висновки торгово-промислової палати щодо ціни природного газу «не можуть вважатись належними та допустимими доказами на підтвердження факту коливання ціни на товар», а у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 - що такий висновок «свідчить про середній рівень ринкової вартості … а не про коливання».

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що експертні висновки Київської торгово-промислової палати, якими відповідач-1 обґрунтовував пропозиції щодо збільшення ціни, лише констатують рівень цін на природний газ за результатами біржових торгів на певну дату. Вони не містять відомостей про динаміку ціни з моменту укладення договору (попередньої додаткової угоди) та не підтверджують коливання ціни між датами укладення додаткових угод № 3 і № 6, № 6 і № 7, № 7 і № 8, № 8 і № 9, № 9 і № 10. Апелянт цих обставин не спростував.

Посилання апелянта на частину 2 статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" не змінює цього висновку. Обов`язковість експертних документів торгово-промислової палати не означає, що вони підтверджують обставину, відомостей про яку не містять. Крім того, відповідно до частини 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили, а оцінка доказів на предмет їх належності та достатності належить суду. Посилання апелянта на пункт 10.4 договору та на документальне обґрунтування збільшення «середньозваженої ціни електричної енергії на ринку» до цієї справи не стосуються: предметом договору № 044-20 є природний газ, а умови зміни ціни визначено пунктом 3.10 договору.

Не спростовують висновків суду і доводи апелянта про те, що для обґрунтування коливання ціни «відслідковувалася динаміка цін починаючи з 03.03.2020р». Порівняння ціни на дату чергової додаткової угоди з ціною на дату укладення договору не підтверджує коливання ціни між послідовними змінами. До того ж сукупне збільшення ціни понад 10 % від ціни договору є самостійною підставою недійсності незалежно від того, чи мало місце навмисне заниження ціни під час торгів.

Посилання апелянта на те, що Закон не забороняє укладати кілька додаткових угод через незначні проміжки часу і що жодна з угод не укладена після підписання актів приймання-передачі за відповідний період, також не має значення. Суд першої інстанції не визнавав угоди недійсними через частоту їх укладення або час підписання щодо актів приймання-передачі. Підставами недійсності є перевищення сукупної межі збільшення ціни та відсутність документального підтвердження коливання ціни для кожної зміни.

Твердження апеляційної скарги в частині змін до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону, внесених Законом України від 03.06.2021 № 1530-IX (в апеляційній скарзі - № 530-IX), згідно з якими обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю природного газу, відхиляються колегією суддів як безпідставні, оскільки ці зміни внесено до Закону у 2021 році, тобто після укладення спірних додаткових угод у вересні - листопаді 2020 року.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України та статті 5 Цивільного кодексу України вони не мають зворотної дії в часі.

За своїм змістом ці зміни стосуються лише строків зміни ціни і не скасовують і не підвищують межу збільшення ціни у 10 %. Велика Палата Верховного Суду визначила, що ця межа діє «незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору» (п. 56 постанови у справі № 922/2321/22).

Колегія суддів відхиляє помилкові доводи апеляційної скарги в частині оспорення недійсності додаткових угод та наслідків їх недійсності з огляду на те, що суд першої інстанції правильно кваліфікував спірні додаткові угоди як такі, що не відповідають вимогам закону. Тому вони підлягають визнанню недійсними на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України. Велика Палата Верховного Суду у справі № 922/2321/22 за подібних обставин дійшла висновку, що такі додаткові угоди суперечать Закону, «тому підлягають визнанню недійсними». (п. 79), а повернення надмірно сплачених за ними коштів визнала таким, «що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України» (п. 82). Аналогічно виснувала об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.04.2026 у справі № 924/698/23: додаткові угоди, укладені за недоведеності коливання ціни на ринку, «а тому підлягають визнанню недійсними» (п. 33). Вона також зазначила: «Проте неправильна правова кваліфікація підстав повернення зазначених коштів не вплинула на законність» судових рішень (п. 36).

Оскільки додаткові угоди № 6– 10 визнано недійсними, вони не породжують правових наслідків. Відносини сторін щодо ціни газу за спірний період регулюються останньою додатковою угодою щодо зміни ціни, правомірність якої не оспорювалася, - додатковою угодою № 3. Кошти, сплачені понад ціну, визначену цією угодою, отримані відповідачем-1 без достатньої правової підстави і підлягають поверненню.

Колегія суддів враховує доводи апеляційної скарги в частині того, що докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності (статті 76–79 Господарського процесуального кодексу України), на чому наголошує апелянт з посиланням на постанови Верховного Суду у справах № 903/581/18 та № 909/887/18. Проте апелянт не зазначає, які саме з досліджених судом актів приймання-передачі, рахунків чи банківських виписок не стосуються договору № 044-20.

Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не прийняв розрахунок прокурора без перевірки, як стверджує апелянт спростовуються фактичними обставинами справи в частині того, що місцевий господарський суд встановив, що до розрахунку безпідставно включено вартість газу за актами приймання-передачі № 378-П від 30.12.2020 і № 30-П від 31.12.2020 (разом 63 800,43 грн), складеними на виконання іншого договору - № 152-20 від 21.12.2020. Суд виключив ці акти з розрахунку і зменшив суму, що підлягає стягненню, з 176 523,33 грн до 153 101,11 грн, тобто на 23 422,22 грн. Отже, обставина, на яку посилається апелянт, судом уже врахована, і саме на користь відповідачів. Решта документів, як зазначає прокурор у відзиві, містить реквізити договору № 044-20.

Апелянт не заперечував, що договір виконано і поставлений газ оплачено в повному обсязі. Розрахунок суду (сплачено 700 423,65 грн за 126,047 тис. куб. м газу; вартість цього обсягу за ціною додаткової угоди № 3 - 547 322,54 грн; різниця - 153 101,11 грн) колегія суддів перевірила і визнала арифметично правильним. Апелянт власного контррозрахунку, який би його спростовував, не навів. В апеляційній скарзі зазначено, що розрахунок суми 26 047,93 грн «надається окремим документом».

Доводи апелянта про те, що ціна 4 342,21 грн з ПДВ, визначена додатковою угодою № 3, прокурором не оскаржується, рішенню не суперечать. Суд першої інстанції стягнув лише різницю між фактично сплаченою вартістю газу та його вартістю за ціною додаткової угоди № 3. Кошти, сплачені за цією ціною, у тому числі бюджетні, до стягнення не присуджено. Колегія суддів зауважує, що ціна за додатковою угодою № 3 сама перевищує граничну ціну (4 228,40 грн), тому обрана прокурором база розрахунку є найбільш сприятливою для відповідачів. Проте прокурор рішення в цій частині не оскаржив, тому відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України це питання колегія суддів не переглядає.

Наведений апелянтом розрахунок, за яким понад ціну 4 342,21 грн з ПДВ за рахунок бюджетних коштів сплачено 26 047,93 грн, підтверджує сам факт надмірної оплати за спірними додатковими угодами. Тому він суперечить вимозі апелянта про повну відмову в позові. Різниця між цією сумою і сумою, стягнутою судом, зумовлена лише тим, що апелянт враховує тільки частину оплати, здійснену бюджетними коштами.

Колегія суддів відхиляє помилкові доводи апеляційної скарги в частині неврахування при прийнятті оспорюваного рішення постанов Верховного Суду щодо стандарту доказування та принципу змагальності (у справах № 910/18036/17, № 917/1307/18, № 902/761/18, № 917/2101/17, № 924/233/18), оскільки вони мають декларативний характер і не містять в собі посилань на порушення судом першої інстанції цих принципів. Суд дослідив подані сторонами докази, перевірив і скоригував розрахунок прокурора на користь відповідачів. Розрахунки КП КПС ШРБУ, які ґрунтуються на розмежуванні бюджетних і власних коштів підприємства, висновків суду не спростовують з наведених вище підстав.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, суд «має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади» (постанова від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, п. 8.37). Під час розгляду справи в суді першої інстанції такі заперечення висловлювали Кременчуцька міська рада і КП КПС ШРБУ, тому колегія суддів їх перевірила.

Кременчуцька міська рада є засновником КП КПС ШРБУ, а отже - органом, уповноваженим захищати інтереси територіальної громади у спорі щодо закупівлі, проведеної підконтрольним їй замовником. При цьому «Належність Ради як позивача не залежить від джерел фінансування оспорюваного правочину» (постанова Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 924/524/24, п. 5.36). Тому доводи про часткову оплату за рахунок коштів від господарської діяльності підприємства цьому висновку не суперечать. Після отримання повідомлення прокурора міська рада заходів для захисту інтересів територіальної громади не вжила, листом від 02.08.2023 № 01-36/7410 повідомила, що додаткові угоди укладені відповідно до вимог законодавства, а в суді заперечувала проти позову. За подібних обставин Верховний Суд визнав, що міська рада, яка після повідомлення прокурора заперечувала наявність порушень, «фактично усунулась від реалізації повноважень по захисту інтересів держави» (постанова від 22.12.2022 у справі № 904/123/22). Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області ініціативу прокурора щодо звернення до суду підтримало. Прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Розмежування оплати за рахунок бюджетних коштів і коштів від господарської діяльності підприємства на правильність рішення не впливає. Обов`язок відповідача-1 повернути отримане без достатньої правової підстави виникає щодо всієї суми, сплаченої понад ціну, яка підлягала застосуванню, незалежно від джерела оплати. КП КПС ШРБУ є комунальним підприємством, створеним Кременчуцькою міською радою на базі комунальної власності територіальної громади; його майно, у тому числі доходи від господарської діяльності, перебуває в комунальній власності (стаття 78 Господарського кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а Кременчуцькій міській раді належить 100 % статутного капіталу підприємства.

Відповідні доводи прокурора, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, не були спростовані під час апеляційного перегляду.

Верховний Суд у постанові від 09.08.2023 у справі № 924/1283/21 визнав правомірним стягнення надмірно сплачених за недійсними додатковими угодами коштів на користь органу місцевого самоврядування, зазначивши, що «використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес» (п. 54). Крім того, кошти стягнуто з відповідача-1, а не з апелянта. Апелянт не заявляв, що ці кошти мали бути стягнуті на його користь, а просив відмовити в позові повністю.

Не є перешкодою для розгляду цього позову і ухвала господарського суду від 30.01.2023 у справі № 917/508/22, якою було залишено без розгляду позов прокурора до ТОВ "Екотехноінвест" про стягнення коштів за тим самим договором. Підставою для цього було те, що позовні вимоги було заявлено в інтересах КП КПС ШРБУ, яке не є суб`єктом владних повноважень, і не заявлено вимог на користь Кременчуцької міської ради. Відповідно до частини 4 статті 226 Господарського процесуального кодексу України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що стали для цього підставою, має право звернутися до суду повторно. У цій справі позов подано в інтересах держави в особі Кременчуцької міської ради та Управління, а вимогу про стягнення заявлено на користь міської ради до місцевого бюджету, тобто підставу, з якої попередній позов залишено без розгляду, усунуто.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

В даній справі колегія суддів дійшла висновку, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права. Неповнота мотивування рішення суду першої інстанції щодо окремих доводів відповідача усунута судом апеляційної інстанції шляхом їх самостійної оцінки і не вплинула на правильність вирішення спору по суті.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 276 цього Кодексу суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів виснує, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим, апеляційна скарга Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 у справі № 904/5169/23 підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 5 904,80 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, м. Кременчук Полтавської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 у справі №904/5169/23 – залишити без задоволення

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 у справі №904/5169/23 – залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 5 904,80 грн. покласти на Комунальне підприємство "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 22.10.2026

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус