Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №906/748/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

Суд: Північно-західний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них

Дата: 12 жовтня 2026 р.

Справа: №906/748/25

Суддя: Мамченко Ю.А.

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року Справа № 906/748/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Кульчій І.М. , суддя Хабарова М.В.

секретар судового засідання Кульчин Д.А.

за участю представників сторін:

прокурор: Гарбарук В.А.,

позивача: не з`явився,

відповідача: Давиденко В.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Богемія-1» на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.06.2026 (повне рішення складено 02.07.2026) у справі №906/748/25 (суддя Соловей Л.А.)

за позовом Керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Богемія-1» (м.Житомир)

про стягнення 1211867,72 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.06.2026 у справі 906/748/25 позов керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Богемія-1» про стягнення 1211867,72 грн задоволено повністю. Суд першої інстанції стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Богемія-1» на користь Житомирської міської ради 1211867,72 грн безпідставно збережених коштів. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Богемія-1» на користь Житомирської обласної прокуратури 18178,02 грн судового збору.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що прокурор довів наявність підстав для представництва інтересів держави в особі органів місцевого самоврядування.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ «Богемія-1» використовувало земельну ділянку під об`єктами нерухомості без сплати за таке користування, що є підставою для стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна відповідач як власник такого майна став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташоване майно, тому саме із дати набуття права власності на нерухоме майно у відповідача виник як обов`язок належним чином оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), так і обов`язок оплачувати користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.

Як власник земельної ділянки, Житомирська міська рада має право вимагати усунення порушених прав на неї, зокрема шляхом стягнення недоотриманих коштів плати за землю.

Враховуючи, що відповідачем визначено бажану площу земельної ділянки в розмірі 1,8337 га розмір земельної ділянки, якою користується відповідач, доведений, обґрунтований і підтверджений достатніми доказами.

Здійснивши розрахунок розміру безпідставно збережених коштів суд першої інстанції дійшов висновку, що: за період з 03.03.2021 по 31.12.2021 розмір кондикційних зобов`язань становить 268025,06 грн; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 - 353987,04 грн; за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 - 407085,10 грн; за період з 01.01.2024 по 24.07.2024 - 183166,79 грн, що в сумі становить 1212263,99 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Богемія-1» подало скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирського суду від 22.06.2026 у даній справі та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи скаргу відповідач зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, прийнявши рішення з порушенням норм матеріального права. На думку скаржника, суд безпідставно не прийняв до уваги, що нормативну грошову оцінку земельної ділянки обчислено з порушенням граничного значення коефіцієнта Км2. Пунктом 4.1 рішення 47 сесії 6 скликання Житомирської міської ради від 10.06.2015 №931, яким встановлено граничне значення коефіцієнта Км2 - 0,306. Отже, вся база стягнення за 2021-2023 роки ґрунтується на коефіцієнті Км2 = 1,039, застосованому всупереч граничному значенню 0,306, встановленому чинним нормативно-правовим актом.

Апелянт також наголошує, що не користувався земельною ділянкою площею 1,8337 га. Належні відповідачу об`єкти нерухомості мають площу забудови 1874,7 кв.м, що підтверджується технічним паспортом від 28.07.2021, інвентаризаційною справою №17561, та мають у десять разів меншу за площу, покладену в основу розрахунку. Фактичне користування обмежувалося площею під об`єктами нерухомості та необхідною для їх обслуговування. Площа 1,8337 га виникла не з фактичного користування, а з проєкту землеустрою, розробленого для перспективного розвитку підприємства.

Спірну ділянку сформовано 31.05.2023, до цієї дати ділянки з визначеними межами, площею та кадастровим номером не існувало, що унеможливлює обчислення плати за користування саме нею.

Нормативну грошову оцінку за 2021 та 2022 роки визначено за відсутності самого об`єкта оцінки та у спосіб, не передбачений законом. Визначення оцінки за попередні роки шляхом ділення оцінки наступного року на коефіцієнт індексації закону невідоме. Ретроспективне застосування показника витягу судова практика допускала виключно щодо ділянок, сформованих та наявних як об`єкти цивільних прав протягом усього спірного періоду.

Апелянт також вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи.

ТОВ «Богемія-1» звертає увагу, що Житомирська міська рада листом від 21.04.2025 №12/1727 у відповідь на повідомлення прокурора від 26.03.2025 №51-85-2200 вих-25 не ухилилася від відповіді, а виклала мотивовану позицію: враховуючи, що відповідач звернувся у прийнятні терміни для оформлення права користування землею, рада вважає недоцільним і здійснювати обрахунок збитків, і звертатися до суду з відповідним позовом. Крім того, обрана прокурором підстава представництва втратила презумпцію конституційності.

Разом з апеляційною скаргою ТОВ «Богемія-1» подало клопотання про призначення у справі №906/748/25 судову земельно-технічну та оціночно-земельну експертизу, проведення якої доручити Житомирському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Просить поставити на вирішення експертам такі питання: «Яка площа земельної ділянки необхідна для обслуговування нерухомого майна ТОВ «БОГЕМІЯ-1» - нежитлової будівлі (адміністративно-побутового корпусу) та майнового комплексу ВАТ «Синтез» за адресою: м.Житомир, вул. Параджанова (Баранова), 137?»; «Яка нормативна грошова оцінка такої земельної ділянки у 2021, 2022 та 2023 роках з урахуванням граничного значення коефіцієнта Км2 0,306 згідно з пунктом 4.1 рішення 47 сесії 6 скликання Житомирської міської ради від 10.06.2015 №931?».

Клопотання обґрунтоване тим, що розмір безпідставно збережених коштів прямо залежить від площі фактичного користування та нормативної грошової оцінки, що встановити без спеціальних знань неможливо, відмова суду першої інстанції в призначенні експертизи суперечить мотивам самого рішення, а висновок судової експертизи є належним засобом доказування нормативної грошової оцінки.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Мамченко Ю.А., суддя Кульчій І.М., суддя Бучинська Г.Б.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.07.2026 року відкрито апеляційне провадження у справі №906/748/28. Розгляд скарги призначено на 21.09.2026.

10.08.2026 від Житомирської міської ради надійшов відзив, у якому вона просить суд відмовити у задоволені апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обґрунтовуючи відзив позивач наголошує, що суд першої інстанції самостійно дослідив і встановив обставини, які входили до предмета доказування.

Сам факт відсутності сформованої земельної ділянки у відповідний період не перетворює безоплатне фактичне користування комунальною землею на правомірне. Процедура формування та оформлення земельної ділянки не може бути використана власником нерухомості як підстава для безоплатного користування землею територіальної громади.

Площа земельної ділянки, яка необхідна для розміщення та обслуговування нерухомого майна, не зводиться виключно до площі фундаменту чи плями забудови. При цьому саме площа 1,8337 га була визначена під час оформлення земельних відносин і надалі стала площею сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:07:008:0060.

Саме по собі наведення відповідачем іншого коефіцієнта не є належним доказом неправильності НГО, покладеної в основу судового рішення. Апеляційна скарга в цій частині фактично містить власне тлумачення порядку розрахунку, однак не спростовує належними доказами тих відомостей, які були покладені судом першої інстанції в основу рішення.

Крім того, позивач зауважує, що суд визначив загальний розмір коштів за своїм розрахунком у сумі 1212263,99 грн, однак задовольнив позов у межах заявленої прокурором суми 1211867,72 грн. Отже, твердження апелянта про те, що суд першої інстанції без перевірки погодився з розрахунком позивача, не відповідає змісту судового рішення.

Рада наголошує, що звернувся до Господарського суду Житомирської області з даним позовом у червні 2025 року. На цей момент рішення Конституційного Суду України №6-р(ІІ)/2025 від 03.12.2025 ще не існувало, а відповідні положення статті 23 Закону України «Про прокуратуру» були чинними.

Також, Житомирська міська рада не надавала відповідачу права безоплатного користування земельною ділянкою. Поведінка міської ради була спрямована на належне оформлення земельних правовідносин та отримання плати за користування комунальною землею.

11.09.2026 від Житомирської окружної прокуратури надійшов відзив, у якому прокурор також просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Прокурор наголошує, що витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період. Відповідачем жодних доказів щодо іншої нормативної грошової оцінки земельної ділянки ніж та, що була надана прокурором не надано.

Нормативне регулювання, наведене у статті 79-1 ЗК України, не можна розуміти таким чином, що в разі, якщо земельна ділянка несформована, то існування прав на неї неможливе. З дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, а тому саме із цієї дати виникає обов`язок сплати за користування.

Будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Відтак, обов`язковим у такому випадку є з`ясування дійсного розміру земельної ділянки, яка має бути відведена власнику майна. Крім того, орієнтовних розмір сформованої земельної ділянки визначено відповідачем, а проект із землеустрою щодо її відведення виготовлено на його замовлення.

Прокурор вважає правомірною відмову у призначенні експертизи, оскільки судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних. Факт користування відповідачем земельною ділянкою під належним йому об`єктом нерухомості та відповідний розмір НГО доводяться належними та допустимими доказами, доданими до позову.

Неотриманням коштів від орендної плати за спірну земельну ділянку місцевим бюджетом порушуються визначальні матеріальні потреби суспільства, тобто порушуються інтереси держави в цілому. Оскільки Житомирська міська рада не вчиняла дій щодо стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, прокурор правомірно самостійно звернувся з даним позовом до суду в інтересах держави. При цьому, Конституційний Суд України встановив момент у часі, з якого окремі приписи абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» втрачають чинність, а саме з 01.01.2027. Конституційний Суд України також встановив, що це рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів, тобто до 01.01.2027.

Ухвалою від 15.09.2026 задоволено заяву «Богемія-1» про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 21.09.2026 оголошено перерву в судовому засіданні до 29.09.2026 об 11:00 год.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді Бучинської Г.Б. з метою недопущення порушення процесуальних строків та відповідно до статті 32 ГПК України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п.8.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №906/748/25.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2026 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Кульчій І.М., суддя Хабарова М.В.

Ухвалою від 28.09.2026 вказана колегія прийняла справу №906/748/25 до свого провадження.

Ухвалами від 29.09.2026 та 06.10.2026 оголошувались перерви у судовому засіданні до 13.10.2026.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 13.10.2026 колегія суддів протокольною ухвалою відмовила у задоволенні клопотання ТОВ «Богемія-1» про призначення у справі №906/748/25 судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи з огляду на наступне.

Згідно із частинами 1, 3, п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Стаття 73 ГПК України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

При цьому до обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача.

Висновок експерта, за приписами ч.ч.1, 2 ст.98 ГПК України, це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Доказова цінність висновків експерта залежить від його логічної форми. Значущість експерта полягає у тому, що у результаті проведення експертизи він надає суду нову інформацію, встановлює факти, відповідно до яких суд робить певні висновки.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Дульський проти України» від 01.06.2006 року, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.99 ГПК України Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Отже за змістом наведених положень процесуального закону призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду. При цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Вказана позиція суду узгоджується із позицією Верховного Суду, яка викладена у його постанові від 27.04.2021 року у справі №927/685/20.

Спір у справі стосується стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

Обставини, які підлягають доказуванню у даній справі можуть бути встановлені судом на підставі наявних доказів, адже останній наділений повноваженнями щодо оцінки доказів у справі та встановлення відповідних обставин/фактів, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, що надає йому можливість самостійно встановити всі обставини справи та ухвалити рішення по суті спору.

Крім того, за приписами статті 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Таким чином, апелянт не позбавлений права додатково подати суду висновок експерта, складений на його замовлення з вибором експертної установи, яку він вважає за необхідне.

Розглядаючи клопотання апеляційний господарський суд в даному випадку враховує, що вимоги щодо повноти та всебічності встановлення обставин справи спрямовані на дотримання положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд).

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію.

Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права.

Наявні у матеріалах справи докази, у їхній сукупності, дають можливість достовірно встановити або спростувати факт використання земельної ділянки, її розміру та НГО.

Враховуючи викладене, ТОВ «Богемія-1» не доведено належними та допустимими доказами необхідність призначення у справі судової експертизи, не наведено фактичних обставин справи, які не можуть бути встановлені на підставі наявних у справі доказів, та для встановлення яких необхідними є спеціальні знання.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що проведення експертизи ніяким чином не впливає на обставини, що мають значення для справи, поставлені питання можуть бути дослідженні судом в ході розгляду справи, а тому у задоволенні клопотання належить відмовити.

У судових засіданнях апеляційної інстанції 21.09.2026, 29.09.2026, 06.10.2026 та 13.10.2026 представник скаржника підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив скасувати рішення суду першої інстанції. Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач не забезпечив явку свого представника у судові засідання апеляційної інстанції, причин неявки суду не повідомив.

Колегія суддів зауважує, що у відповідності до положень ч.12 ст.272 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як стверджено матеріалами справи, 03.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Богемія-1» набуло у власність нежитлову будівлю - адміністративно-побутовий корпус, що розташований за адресою: вул.Баранова, 137 в м.Житомирі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 123648318101, номер відомостей про речове право: 41276056) та майновий комплекс ВАТ «Синтез» за адресою: вул.Баранова, 137 в м.Житомирі, загальною площею 1733 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 123624318101, номер відомостей про речове право: 41276793), що підтверджується інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1, а.с.15-16).

Рішенням сесії Житомирської міської ради №536 від 14.07.2022 «Про надання юридичним та фізичним особам дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» ТОВ «Богемія-1» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Сергія Параджанова, 137 (в минулому Баранова, 137) в м.Житомирі (т.1, а.с.21).

Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:07:008:0060 площею 1,8337 га внесено до Державного земельного кадастру 31.05.2023.

З Витягу з Державного земельного кадастру від 31.05.2023 №НВ-2600334422023 вбачається, що цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:07:008:0060 - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (т.1, а.с.26).

На підставі рішення Житомирської міської ради №1093 від 11.04.2024 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, надання права користування земельними ділянками» 24.07.2024 між Житомирською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Богемія-1» укладено договір оренди землі №411 на користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1810136600:07:008:0060 площею 1,8337 га по вул.Параджанова, 137 у м.Житомирі для експлуатації та обслуговування будівель та споруд, строком до 25.07.2029, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 06.06.2025 за №430209823. Право оренди зареєстровано 24.07.2024 (т.1, а.с.22-25).

Матеріали справи також містять:

- лист Головного управління ДПС у Житомирській області №11829/5/06-30-04-01-17 від 22.10.2024, згідно якого ТОВ «Богемія-1» за 2020-2023 роки не декларувало та не сплачувало податкові зобов`язання по земельному податку та/або орендній платі за землю площею 1,8337 га з кадастровим номером 1810136600:07:008:0060 (т.1, а.с.29-31);

- рішення 47 сесії 6 скликання Житомирської міської ради від 10.06.2015 №931 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Житомира та введення в дію нових розмірів плати за земельні ділянки у м. Житомирі», пунктом 4.1 якого встановлено граничне значення коефіцієнта Км2 - 0,306 (т.1, а.с.126-127);

- лист ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 24.11.2025 №2590/0/459-25, у якому вказано, що у 2023 році розрахунок витягів з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих в межах міста Житомир проводився відповідно до діючої на той час «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Житомир Житомирської області», затвердженої рішенням 47 сесії Житомирської міської ради шостого скликання від 10.06.2015 №931.

Згідно відомостей Державного земельного кадастру наявний Витяг №НВ- 1800366602023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок станом на 02.06.2023 сума становить 13569503,24 грн. З урахуванням максимального коефіцієнта Км2 0,306 - 3996408,08 грн.

З 01.01.2024 року вступила в дію нова «Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Житомир Житомирської міської об`єднаної територіальної громади Житомирської області», яка була затверджена рішенням 25 сесії 8 скликання Житомирської міської ради № 737 від 23.02.2023 року. Формування витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється в автоматичному режимі відповідно до відомостей Державного земельного кадастру та відомостей діючої нормативної грошової оцінки, на момент формування такого витягу. У Державному земельному кадастрі наявні відомості про Витяги із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за кадастровим номером 1810136600:07:008:0060: №НВ-9917414562024 станом на 31.01.2024 становить 20026600,47 грн; №НВ-9937919832024 станом на 26.04.2024 становить 20026600,47 грн; №НВ-9946403292024 станом на 20.08.2024 становить 20026600,47 грн.(т.1, а.с.163).

За твердженням прокурора, Товариство з обмеженою відповідальністю «Богемія-1» з дати набуття права власності на нерухоме майно - 03.03.2021 та до моменту укладання договору оренди землі від 24.07.2024, використовувало земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:07:008:0060 площею 1,8337 га по вул.Параджанова, 137 у м.Житомирі без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України. Відповідач у період з 03.03.2021 по 24.07.2024 не сплачував у встановленому законодавчими актами розмірі плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1810136600:07:008:0060 площею 1,8337 га по вул.Параджанова, 137 у м.Житомирі, внаслідок чого зберегло за рахунок Житомирської міської ради, як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 1211687,72 грн.

Вищенаведене стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі Житомирської міської ради з даним позовом до господарського суду про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Богемія-1» безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 1810136600:07:008:0060 площею 1,8337 га по вул.Параджанова, 137 у м.Житомирі.

Як зазначалось вище, Господарський суд Житомирської області рішенням від 22.06.2026 у справі №906/748/25 задоволив позов у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 з урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

За змістом частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

З огляду на викладене, прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підстави для звернення прокурора до суду, а суд зобов`язаний перевірити такі (аналогічні висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 17.07.2018 у справі №804/6296/15, від 17.07.2019 у справі №824/14/19-а).

Враховуючи висновок про застосування норма права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У відповідності до положення ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Житомирська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє інтереси територіальної громади від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Матеріалами справи стверджено, що спірна земельна ділянка розташована на території Житомирської міської ради.

Таким чином, власником та розпорядником спірної земельної ділянки, а також компетентним суб`єктом, який повинен здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, є саме Житомирська міська рада.

Житомирська окружна прокуратура зверталася до Житомирської міської ради з листом від 26.02.2025 №51-85-2200вих-25 щодо виявлених порушень вимог законодавства та наявності підстав для вжиття заходів до поновлення порушених інтересів держави шляхом стягнення безпідставно отриманого доходу (т.1, а.с.42-44).

Листом від 21.04.2025 №12/1727 Житомирська міська рада повідомила про недоцільність здійснення обрахунку збитків за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, оскільки суб`єкт господарювання звернувся у прийнятні терміни для оформлення права користування земельною ділянкою (т.1, а.с.45).

На виконання вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» Житомирська окружна прокуратура направила Житомирській міській раді повідомлення від 24.09.2024 №51-84-7101вих-24 та від 21.10.2024 №51-84-782вих-24 (т.1, а.с.49-50).

Враховуючи невжиття компетентним органом ефективних заходів, спрямованих на захист інтересів держави, та відсутність намірів самостійного звернення до суду, що свідчить про його бездіяльність, прокурор, дотримавшись вимогст.53 ГПК України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру», правомірно та обґрунтовано звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Житомирської міської ради.

Крім того, Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 окремі приписи абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону «Про прокуратуру» були визнані неконституційними.

Зокрема норми, які надають прокурору можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади. Прокуратура не може підміняти собою органи державної влади або місцевого самоврядування, які мають самостійно захищати державні інтереси у судах.

Конституційний Суд України також встановив, що це рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів, тобто до 01.01.2027.

Враховуючи викладене спростовуються посилання апелянта на відсутність у прокурора підстав для захисту інтересів держави в особі відповідного органу місцевого самоврядування.

Переглядаючи оскаржуване рішення по суті спору колегія суддів виходить з наступного.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу, що у статті 15 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту права встановлені статтею 16 ЦК України.

За положеннями ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.14 Конституції України - земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а у ст.13 Конституції України серед іншого визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у визначених межах.

За змістом ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.5 ст.16 та ч.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Самостійними суб`єктами права власності на землю, згідно статті 80 Земельного кодексу України (ЗК України) - є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст.12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч.1 ст.122 ЗК України).

Відповідно до ст.206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Частиною 1 ст.93 ЗК України, яка кореспондується з ст.1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України «Про оренду землі»).

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено ч.1 ст.21 Закону України «Про оренду землі».

Водночас ЗК України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до частин першої, другої ст.120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці) У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20 та у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/22.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, ст.1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об`єкт, стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді плати за землекористування є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, від 17.03.2020 у справі №922/2413/19, від 17.01.2024 у справі №906/1141/22.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої ст.1212 ЦК України.

Із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна відповідач як власник такого майна став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташоване майно, тому саме із дати набуття права власності на нерухоме майно у відповідача виник як обов`язок належним чином оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), так і обов`язок оплачувати користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.

Таким чином, із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна ТОВ «Богемія-1», як власник такого майна стало фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку).

Ст.79 ЗК України визначає земельну ділянку як об`єкт права власності; за цим визначенням, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Визначення земельної ділянки як об`єкта цивільних прав здійснюється через її формування у відповідності до ст.79-1 ЗК України.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Враховуючи приписи ст.79 ЗК України, нормативне регулювання, наведене у ст.79-1 ЗК України, не можна розуміти таким чином, що в разі, якщо земельна ділянка несформована, то існування прав на неї неможливе, оскільки вона не є об`єктом цивільних прав (п.6.22 постанови Верховного Суду від 17.01.2024 у справі №906/1141/22).

При цьому, існують значні масиви земель комунальної власності, на яких не сформовані земельні ділянки. Це, однак, не означає, що право власності на ці землі нікому не належать. Висновок про те, що правом власності на земельні ділянки, розташовані в межах відповідного населеного пункту, рада наділена в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового ЗК України, викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.08.2022 у справі №922/20260/20, від 17.01.2024 у справі №906/1141/22.

Натомість норму частини першої ст.79-1 ЗК України слід розуміти таким чином, що формування земельної ділянки є необхідним для її введення в цивільний обіг, зокрема, є передумовою для відчуження земельної ділянки чи встановлення речових прав на неї (п.6.24 постанови Верховного Суду від 17.01.2024 у справі №906/1141/22 ).

Як власник земельної ділянки, Житомирська міська рада має право вимагати усунення порушених прав на неї, зокрема шляхом стягнення недоотриманих коштів плати за землю, що правильно взяв до уваги суд першої інстанції.

Плата за землю відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1. ст. 14 ПК України - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 289.1 ст.289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України (постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 від 09.11.2021 у справі №635/4233/19).

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області (підпункт 288.5.1 пункту 288.5 ст. 288 ПК України).

Отже, законодавець визначив можливість розрахунку річного платежу орендної плати за певними алгоритмом, передбаченим пунктом 288.5 ст.288 ПК України, зокрема для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Так, відповідно до копій документів, наявних в матеріалах справи, в процесі здійснення дій з розроблення проекту землеустрою, відповідачем визначено бажану площу земельної ділянки в розмірі 1,8337га.

За загальним правилом, окрім земельної ділянки, яка знаходиться під об`єктом нерухомості, землекористувач набуває право на частину земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування такого об`єкту нерухомості.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо недослідження судом першої інстанції площі ділянки, якою фактично користувався відповідач ТОВ «Богемія-1» з дати набуття права власності на нерухоме майно та до дати укладення договору оренди.

Судом першої інстанції правомірно враховано висновок Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, сформований у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, у якій серед іншого зазначено: «При цьому твердження скаржника про користування меншою площею земельної ділянки, а саме лише тією, на якій розташована нежитлова будівля літ. «А-4», колегія суддів вважає недоречними, оскільки, по-перше, спір стосується користування вже сформованою земельною ділянкою, по-друге, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, позивач не надав доказів на підтвердження формування за адресою земельної ділянки меншої чи більшої площі для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі. Отже, розмір земельної ділянки, якою користується відповідач, доведений, обґрунтований і підтверджений достатніми доказами, про що правомірно зазначили суди попередніх інстанцій».

Відтак, площа земельної ділянки, визначена позивачем співвідноситься площі, яка визначена відповідачем та ним займається.

ТОВ «Богемія-1» не подав, а матеріали справи не містять, інших доказів на підтвердження використання меншого розміру земельної ділянки під нерухомим майном - адміністративно-побутовим корпусом та майновим комплекс ВАТ «Синтез», ніж заявлений ним площею 1,8337 га як необхідний для використання та обслуговування нерухомого майна.

Як вже зазначалося, з дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано (п.6.33 постанови Верховного Суду від 17.01.2024 у справі №906/1141/22).

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі.

Здійснюючи розгляд позовних вимог про стягнення з відповідача коштів у сумі 1211867,72 грн за період з 03.03.2021 по 24.07.2024 суд першої інстанції правомірно врахував, що спірна земельна ділянка площею 1,8337 га по вул.Сергія Параджанова, 137 у м.Житомир (кадастровий номер: 1810136600:07:008:0060) як об`єкти цивільних прав була сформована 31.03.2023, вид цільового призначення цієї земельної ділянки 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд, підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (Інформація з Державного земельного кадастру від 31.05.2023).

Натомість, переглядаючи оскаржуване рішення в частині розрахунку безпідставно збережених коштів, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Звертаючись із позовом прокурор розрахунок безпідставно збережених коштів за користування ТОВ «Богемія-1» підготував, зокрема, відповідно до рішення Житомирської міської ради №931 від 10.06.2015 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Житомира та введення в дію нових розмірів плати за земельні ділянки у м.Житомирі» та листа Головного управляння Держгеокадастру у Житомирській області від 27.01.2025 №10-6-0.332-245/2-25.

Згідно з рішенням Житомирської міської ради від 03.04.2009 №956 «Про затвердження Положення про порядок встановлення розмірів та справляння орендної плати за земельні ділянки в м.Житомирі, які перебувають у державній або комунальній власності» річний розмір ставки орендної плати за користування цієї земельною ділянкою складає 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (т.1, а.с.32, 34).

Відповідно до рішення Житомирської міської ради від 23.02.2023 №737 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель» річний розмір ставки орендної плати за користування спірною земельною ділянкою складає 2,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (т.1, а.с.35).

Пунктом 1.1. вказаного рішення визначено ввести в дію нормативну грошову оцінку земель м.Житомира з 01.01.2024.

Таким чином, збережені без достатньої правової підстави кошти у розмірі орендної плати слід розраховувати у розмірі 3% нормативної грошової оцінки на рік за період з 03.03.2021 по 31.12.2023 та у розмірі 2,5% нормативної грошової оцінки на рік за період з 01.01.2024 по 24.07.2024.

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, на виконання пункту 289.3 статті 289 Податкового кодексу України на своєму офіційному сайті (http://land.gov.ua) опублікувала значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок, які становлять: за 2016 рік - 1,06, за 2017 рік - 1,0, за 2018 рік - 1,0, за 2019 рік - 1,0, за 2020 рік - 1, за 2021 рік - 1,0 за 2022 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення), за 2022 рік - 1,15 для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь).

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які містяться у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, а також постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 09.02.2022 у справі №910/8770/19.

Витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі «реального часу», тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 29.05.2020 у справі №922/2843/19, від 02.06.2020 у справі №922/2845/19, від 07.07.2020 у справі №922/3208/19, від 07.09.2020 у справі №922/3671/19, від 28.09.2020 у справі №922/4073/19, від 02.06.2021 у справі №904/2269/19, від 09.12.2021 у справі №922/4264/20.

Суд першої інстанції при розрахунку заявлених до стягнення безпідставно збережених коштів використовував нормативно-грошову оцінку спірної земельної ділянки за 2023 рік у розмірі 13569503,24 грн, яка визначена відповідно до витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 02.06.2023 №НВ-1800366602023.

Водночас, як вбачається із листа Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 29.08.2025 №29-6-0.332-3310/2-25 при визначенні зазначеної нормативної грошової оцінки застосовано коефіцієнт Км2, який характеризує містобудівну цінність території в межах відповідної економіко-планувальної зони, у значенні 1,039.

Разом з тим, відповідно до пункту 4.1 рішення 47 сесії 6 скликання Житомирської міської ради від 10.06.2015 №931 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Житомира та введення в дію нових розмірів плати за земельні ділянки у м.Житомирі» встановлено граничне значення коефіцієнта Км2 - 0,306 (т.1, а.с.126-127);

Крім того, згідно листа ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 24.11.2025 №2590/0/459-25, у 2023 році розрахунок витягів з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих в межах міста Житомир проводився відповідно до діючої на той час «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Житомир Житомирської області», затвердженої рішенням 47 сесії Житомирської міської ради шостого скликання від 10.06.2015 №931.

Згідно відомостей Державного земельного кадастру наявний Витяг №НВ- 1800366602023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок станом на 02.06.2023 сума становить 13569503,24 грн., з урахуванням максимального коефіцієнта Км2 0,306 - 3996408,08 грн.

Зазначений розрахунок здійснено виходячи з площі земельної ділянки 18337 кв. м, середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель міста Житомира 249,80 грн, коефіцієнта Км2 = 0,306, коефіцієнта цільового призначення Кцп = 1,2, сукупного локального коефіцієнта Км3 = 0,990 та сукупного коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки 2,4.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2023 рік визначається за формулою: 18337 кв.м х 249,80 грн х 0,306 х 1,2 х 0,990 х 2,4 = 3996408,08 грн.

У листі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №29-6-0.332-3310/2-25 від 29.08.2025 зокрема роз`яснено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру щороку за індексом споживчих цін за попередній рік розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земельних ділянок на 1 січня поточного року.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Враховуючи, що технічна документація по визначенню нормативної грошової оцінки земель м.Житомир розроблена у 2012 році, при розрахунку нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки застосовано сукупний коефіцієнт індексації станом на 01.01.2023 року із значенням - 2,4, а саме: за 2014 рік - 1,249, за 2015 рік - 1,433, за 2016 рік - 1,06, за 2021 рік - 1,1, за 2022 рік - 1,15, 2012, 2013, 2017 - 2020 роки - нормативна грошова оцінка земель не індексувалася.

Таким чином, відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області при визначенні нормативної грошової оцінки станом на 2023 рік застосовано коефіцієнти індексації за 2021 рік у значенні 1,1 та за 2022 рік у значенні 1,15.

Відтак нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2021 рік становить 3159215,87 грн (3996408,08 грн /1,15 /1,1), а за 2022 рік - 3475137,46 грн (3996408,08 грн/1,15).

З огляду на те, що у спірний період до 01.01.2024 нормативна грошова оцінка земель міста Житомира здійснювалася на підставі технічної документації, розробленої у 2012 році та затвердженої рішенням Житомирської міської ради від 10.06.2015 №931, розрахункові показники нормативної грошової оцінки за 2021 та 2022 роки визначаються шляхом виключення з оцінки 2023 року відповідних коефіцієнтів індексації за умови незмінності інших вихідних показників.

Враховуючи вищевикладене безпідставним є посилання скаржника на невірне визначення оцінки за попередні роки шляхом ділення оцінки наступного року на коефіцієнт індексації та ретроспективне застосування показника витягу.

При визначенні розміру безпідставно збережених коштів за період з 03.03.2021 по 31.12.2021 колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що відповідач ТОВ «Богемія-1» набув право власності на розташовані на спірній земельній ділянці об`єкти нерухомого майна 03.03.2021, а тому тривалість фактичного користування земельною ділянкою у 2021 році становить 304 календарні дні.

З урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2021 рік у розмірі 3159215,87 грн та вірно застосованої судом першої інстанції річної ставки орендної плати 3%, розмір безпідставно збережених коштів за вказаний період становить 78937,12 грн, який розраховано за формулою: 3159215,87 грн х 3% х 304/365.

За період з 01.01.2022 по 31.12.2022 - повний календарний рік розмір безпідставно збережених коштів визначається виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2022 рік у розмірі 3475137,46 грн та річної ставки орендної плати 3%, що становить 104254,12 грн та розраховано за формулою: 3475137,46 грн х 3%.

За період з 01.01.2023 по 31.12.2023 розмір безпідставно збережених коштів визначається виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки в розмірі 3996408,08 грн та річної ставки орендної плати 3%, що становить 119892,24 грн та розраховано за формулою: 3996408,08 грн х 3%.

До розрахунків застосовано максимальний коефіцієнт Км2 - 0,306.

Колегія суддів також враховує, що рішенням Житомирської міської ради від 23.02.2023 №737 затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Житомира, введену в дію з 01.01.2024.

Відповідно до витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 31.01.2024 №НВ-9917414562024 нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки за 2024 рік становить 20026600,47 грн.

При цьому для відповідного періоду судом першої інстанції вірно застосовано річну ставку орендної плати в розмірі 2,5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки та знижку 35%, у зв`язку з чим розрахунковий розмір платежу становить 65% від суми орендної плати, обчисленої за відповідною ставкою.

24.07.2024 Житомирська міська рада та ТОВ «Богемія-1» укладено договір оренди землі №411 та зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки в установленому законом порядку.

Отже, з 24.07.2024 користування земельною ділянкою здійснювалося на підставі права оренди, що виключає нарахування за цей день безпідставно збережених коштів за правилами статті 1212 ЦК України.

Таким чином, останнім днем періоду фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права оренди є 23.07.2024, а загальна тривалість такого користування у 2024 році становить 205 календарних днів.

Враховуючи, що 2024 рік є високосним і складається із 366 календарних днів, розмір безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2024 по 23.07.2024 визначається за формулою: 20026600,47 грн х 2,5% х 205/366 х 65% та становить 182277,63 грн.

Враховуючи вищевикладене, розмір безпідставно збережених відповідачем грошових коштів за користування спірною земельною ділянкою становить: за період з 03.03.2021 по 31.12.2021 - 78937,12 грн, за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 - 104254,12 грн, за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 - 119892,24 грн та за період з 01.01.2024 по 23.07.2024 - 182277,63 грн, що в сумі за період з 03.03.2021 по 23.07.2024 становить 485361,11 грн (78937,12 грн + 104254,12 грн + 119892,24 грн + 182277,63 грн).

Вбачається, що вирішуючи даний спір, господарський суд першої інстанції залишив поза увагою обставини щодо розміру НГО та максимального розміру коефіцієнта Км2 - 0,306, наслідком чого стало порушення права відповідача і призвело до прийняття частково необґрунтованого рішення, що зумовлює його скасування в частині задоволення стягнення 726506,61 грн безпідставно збережених коштів та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

При цьому, вимога про стягнення з ТОВ «Богемія-1» 485361,11 грн безпідставно збережених коштів обґрунтована, а тому рішення Господарського суду Житомирської області від 22.06.2026 у справі №906/748/25 в цій частині належить залишити без змін.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

З мотивів зазначених вище, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та часткового скасування рішення суду першої інстанції з підстав ст.277 ГПК України через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, визнання судом першої інстанції встановленими обставин, що мають значення для справи, які не були доведеними та невідповідності обставинам справи висновків, викладених у рішенні, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Крім того, на підставі статті 129 ГПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову та частковим задоволенням апеляційної скарги підлягають перерозподілу судові витрати зі сплати судового збору як за подання позову, так і за подання апеляційної скарги.

Відтак, належить стягнути з ТОВ «Богемія-1» на користь Житомирської обласної прокуратури 7280,42 витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та стягнути з Житомирської обласної прокуратури на користь ТОВ «Богемія-1» 13077,12 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.34, 86, 232, 233, 240, 275, 276, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Богемія-1» на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.06.2026 у справі №906/748/25 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 22.06.2026 у справі №906/748/25 про задоволення позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Богемія-1» (вул.Параджанова, 137, м.Житомир, 10025, код ЄДРПОУ 44151763) на користь Житомирської міської ради (майдан ім.С.П.Корольова, 4/2, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 13576954) 726506,61 грн безпідставно збережених коштів скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

3. Рішення Господарського суду Житомирської області від 22.06.2026 у справі №906/748/25 про задоволення позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Богемія-1» (вул.Параджанова, 137, м.Житомир, 10025, код ЄДРПОУ 44151763) на користь Житомирської міської ради (майдан ім.С.П.Корольова, 4/2, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 13576954) 485361,11 грн безпідставно збережених коштів залишити без змін.

4. Здійснити перерозподіл судових витрат за подання позову.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Богемія-1» (вул.Параджанова, 137, м.Житомир, 10025, код ЄДРПОУ 44151763) на користь Житомирської обласної прокуратури (вул.Святослава Ріхтера, 11, м.Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 02909950) 7280,42 витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

6. Стягнути з Житомирської обласної прокуратури (вул.Святослава Ріхтера, 11, м.Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 02909950) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Богемія-1» (вул.Параджанова, 137, м.Житомир, 10025, код ЄДРПОУ 44151763) 13077,12 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Надати доручення місцевому господарському суду про видачу відповідних наказів.

8. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

9. Матеріали справи №906/748/25 повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повна постанова складена "22" жовтня 2026 р.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Кульчій І.М.

Суддя Хабарова М.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua