Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №910/10027/26 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них

Дата: 05 жовтня 2026 р.

Справа: №910/10027/26

Суддя: Гаврилюк О.М.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2026 р. Справа№ 910/10027/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Ткаченка Б.О.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання від 06.10.2026

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Плюс"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2026 (повний текст складено 19.08.2026)

у справі № 910/10027/26 (суддя Ващенко Т.М.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Плюс"

про забезпечення доказів (до подання позовної заяви)

інші особи, які можуть отримати статус учасників справи:

1. Головне управління Національної гвардії України

2. Військова частина № НОМЕР_1

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

До Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Плюс" про забезпечення доказів до подання позовної заяви, інші особи, які можуть отримати статус учасників справи: 1. Головне управління Національної гвардії України, 2. Військова частина № НОМЕР_1 .

Заявник просить суд забезпечити докази шляхом:

- витребування у Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України відібраних зразків масла солодковершкового селянського 72,5% жиру, виробник ТОВ «Кременецьке Молоко», дата виготовлення 16.04.2026, розмір партії 12 000,00 кг - первинних (акт відбору зразків № 100 від 29.04.2026) та повторних (акт № 147 від 22.05.2026), у повному обсязі, що зберігається у Товароодержувача;

- зобов`язання Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити контрольний відбір зразків в установленому Договором про закупівлю порядку з партії Товару, що знаходиться на відповідальному зберіганні згідно умов Договору про закупівлю;

- заборони Військовій частині № НОМЕР_1 Національної гвардії України вчиняти дії щодо знищення, утилізації, списання, реалізації або відчуження спірної партії Товару та відібраних зразків до набрання законної сили судовим рішенням у справі;

- зобов`язання Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України забезпечити зберігання спірної партії Товару та відібраних зразків із дотриманням температурного режиму, встановленого ДСТУ 4399:2005 та Договором про закупівлю № 45ПС/УТЗ від 22.02.2026, а в разі відсутності відібраних зразків - забезпечити відбір зразків із залишку спірної партії Товару за участю уповноваженого представника ТОВ «ВТК ПЛЮС»;

- призначення у справі судової товарознавчої експертизи (дослідження продовольчих товарів).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2026 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Плюс" про забезпечення доказів відмовлено повністю.

Ухвала мотивована тим, що ТОВ «ВТК Плюс» не довело наявності передбачених статтею 110 ГПК України підстав для забезпечення доказів, а саме реальної загрози їх втрати або неможливості чи утруднення їх збирання чи подання в майбутньому. Суд зазначив, що поставлений товар за умови належного зберігання має тривалий строк придатності, доказів намірів щодо його знищення не надано, а ризик погіршення чи спотворення показників якості товару під час зберігання не підтверджений. Крім того, суд вважав призначення судової товарознавчої експертизи до подання позову передчасним, оскільки це питання має вирішуватися під час розгляду відповідної справи. З огляду на недоведеність необхідності застосування заявлених заходів суд відмовив у задоволенні заяви повністю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТК Плюс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТК ПЛЮС» задовольнити. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2026 у справі № 910/10027/26 про відмову у задоволенні заяви ТОВ «ВТК ПЛЮС» про забезпечення доказів скасувати. Постановити нову ухвалу, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТК ПЛЮС» про забезпечення доказів задовольнити, а саме:

Забезпечити докази шляхом витребування у Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України відібраних зразків масла солодко вершкового селянського 72,5% жиру, виробник ТОВ «Кременецьке Молоко», дата виготовлення 16.04.2026, розмір партії 12 000,00 кг, а саме: первинних зразків, відібраних відповідно до акта відбору зразків № 100 від 29.04.2026; повторних зразків, відібраних відповідно до акта № 147 від 22.05.2026.

Зобов`язати Військову частину № НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити контрольний відбір зразків в установленому Договором про закупівлю порядку з партії Товару, що знаходиться на відповідальному зберіганні згідно умов Договору про закупівлю.

Заборонити Військовій частині № НОМЕР_1 Національної гвардії України вчиняти дії щодо знищення, утилізації, списання, реалізації або відчуження спірної партії Товару та відібраних зразків до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Зобов`язати Військову частину № НОМЕР_1 Національної гвардії України забезпечити зберігання спірної партії Товару та відібраних зразків із дотриманням температурного режиму, встановленого ДСТУ 4399:2005 та Договором про закупівлю № 45ПС/УТЗ від 22.02.2026, а в разі відсутності відібраних зразків - забезпечити відбір зразків із залишку спірної партії Товару за участю уповноваженого представника ТОВ «ВТК ПЛЮС».

Призначити у справі судову товарознавчу експертизу (дослідження продовольчих товарів), на вирішення якої поставити такі питання:

1) Чи відповідають зразки масла солодковершкового селянського 72,5 % жиру (дата виготовлення 16.04.2026, виробник ТОВ «Кременецьке Молоко», розмір партії 12 000,00 кг) вимогам ДСТУ 4399:2005, у тому числі за фізико-хімічним показником «масова частка жиру»?

2) Чи відповідають методи (методики) дослідження, застосовані під час випробувань, за результатами яких складено протоколи випробувань харчової продукції № 3164-3165/26-х від 15.05.2026 та № 3937-3938/26-х від 02.06.2026, нормативним документам на методи контролювання, передбаченим ДСТУ 4399:2005?

3) Чи дотримано під час відбору зразків спірної партії, їх транспортування та зберігання вимоги ДСТУ 4399:2005 та нормативних документів на методи відбирання проб молока і молочних продуктів?

Проведення судової експертизи доручити фахівцям Київського науководослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, а в разі відсутності у зазначеній установі атестованих судових експертів відповідної експертної спеціальності - іншій установі або судовому експерту за визначенням суду. Надати у розпорядження експерта зразки спірної партії Товару, витребувані на підставі заяви про забезпечення доказів, та матеріали справи. Витрати на проведення судової експертизи покласти на заявника з подальшим їх розподілом за результатами розгляду справи в порядку ст. 129 ГПК України.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність доказів існування загрози знищення спірної партії товару, не врахувавши долучені до заяви письмові вимоги Замовника та Товароодержувача щодо її заміни, а саме лист Головного управління Національної гвардії України від 11.06.2026 № 27/21/3-40286-2026, претензію від 27.07.2026 № 27/21/3-52514-2026, а також листи військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 17.07.2026 № 78/1/11/2-3779-2026 та від 28.07.2026 № 78/1/11/2-4013-2026. На думку апелянта, зазначені документи підтверджують наявність вимог щодо заміни спірної партії товару у стислий строк, що передбачає її вивезення з місця відповідального зберігання та створює ризик зміни фактичного стану матеріального об`єкта доказування ще до вирішення спору по суті.

Крім того, скаржник наголошує, що суд першої інстанції фактично зосередився на питанні можливого знищення партії товару масою 12 000 кг, не надавши окремої оцінки необхідності збереження первинних і повторних зразків масла, відібраних відповідно до актів № 100 від 29.04.2026 та № 147 від 22.05.2026. За доводами апеляційної скарги, ці зразки є самостійними та унікальними засобами доказування, оскільки були відібрані в конкретні дати в межах установленої договором процедури контролю якості, мають визначену історію відбору, пакування, опломбування та зберігання і безпосередньо пов`язані з результатами лабораторних випробувань, які стали підставою для виникнення спору. При цьому повторний відбір зразків із залишку партії не може повністю замінити вже відібрані проби, оскільки не відтворює їхньої індивідуальної ідентичності, стану упаковки та пломб, а також умов зберігання від моменту первинного чи повторного відбору.

Скаржник також зазначає, що відповідно до пункту 3.11 договору про закупівлю № 45ПС/УТЗ від 22.02.2026 один із відібраних зразків мав передаватися представнику постачальника, однак ТОВ «ВТК ПЛЮС» відповідних зразків фактично не отримало. Незважаючи на вжиття заходів для їх самостійного отримання, зокрема направлення листа від 09.06.2026 № 09/06-26, заявник не зміг отримати доступ до відповідних доказів. За твердженням скаржника, ця обставина свідчить про утрудненість самостійного збирання доказів та необхідність їх витребування судом. Крім того, пунктом 3.12 договору передбачено зберігання відібраних зразків до вирішення спору щодо якості продукції, однак реалізація вимог про заміну товару та можливе припинення договірних відносин створюють ризик припинення фактичного зберігання як спірної партії, так і відповідних зразків.

Також скаржник вважає, що суд першої інстанції не врахував ризику втрати можливості дослідити спірну партію товару в тому стані, в якому вона перебувала під час поставки та виникнення спору. За доводами апеляційної скарги, у разі повернення товару постачальнику, його транспортування, розвантаження та подальшого зберігання виникнуть додаткові обставини, які можуть вплинути на показники якості продукції та ускладнити встановлення причин можливої невідповідності товару вимогам нормативних документів. У зв`язку із цим скаржник наполягає на необхідності збереження спірної партії у місці відповідального зберігання, заборони її знищення, утилізації, списання, реалізації чи відчуження, а також забезпечення належного температурного режиму до вирішення спору.

Окремо скаржник посилається на те, що після постановлення оскаржуваної ухвали Замовник листом від 20.08.2026 № 27/21/3-58661-2026 повторно зажадав замінити спірну партію товару та попередив про можливу односторонню відмову від договору на підставі пункту 7.2.1 договору в разі невиконання відповідної вимоги. На думку скаржника, цей лист підтверджує реальність і безпосередність загрози повернення або знищення товару та зразків до вирішення спору по суті. Оскільки зазначений документ складено після постановлення оскаржуваної ухвали, апелянт просить врахувати його як новий доказ відповідно до частини третьої статті 269 ГПК України.

Крім того, скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції про передчасність призначення судової товарознавчої експертизи до подання позову. Він зазначає, що частина друга статті 110 ГПК України прямо передбачає призначення експертизи як один зі способів забезпечення доказів, а частина третя цієї статті допускає подання відповідної заяви як до, так і після подання позовної заяви. На переконання апелянта, сама по собі відсутність відкритого позовного провадження не може бути підставою для відмови в призначенні експертизи, якщо існують обґрунтовані ризики втрати доказів або утруднення їх дослідження в майбутньому. Водночас проведення експертизи на цій стадії, за доводами скаржника, необхідне для перевірки відповідності зразків масла вимогам ДСТУ 4399:2005, правильності застосованих методів лабораторних випробувань, а також дотримання вимог щодо відбору, транспортування та зберігання проб.

Таким чином, скаржник стверджує, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 110 ГПК України, фактично пов`язавши забезпечення доказів із необхідністю доведення вже розпочатих дій щодо фізичного знищення товару, тоді як законодавство передбачає можливість застосування відповідних заходів за наявності обґрунтованих підстав припускати, що докази можуть бути втрачені або їх збирання чи подання в майбутньому стане неможливим або утрудненим. У зв`язку з наведеним скаржник вважає оскаржувану ухвалу такою, що постановлена за неповного з`ясування обставин справи та неправильного застосування норм процесуального права, і просить її скасувати з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви ТОВ «ВТК ПЛЮС» про забезпечення доказів у повному обсязі.

Узагальнені доводи заперечень Військової частини № НОМЕР_1 на апеляційну скаргу

15.09.2026 від Військової частини № НОМЕР_1 до суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Плюс" із проханням відмовити в задоволені апеляційної скарги ТОВ «ВТК ПЛЮС» на ухвалу Господарського суду м. Києва від 13.08.2026 у справі № 910/10027/26.

Заперечення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України проти задоволення апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та застосував положення статті 110 ГПК України, тоді як доводи скаржника ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені належними та допустимими доказами.

Військова частина зазначає, що ТОВ «ВТК ПЛЮС» не довело існування реальної загрози втрати або знищення спірної партії товару чи відібраних зразків, а також неможливості або утруднення їх збирання чи подання в майбутньому. На її думку, заявником не наведено об`єктивних обставин, які б свідчили про те, що відповідні докази не будуть збережені, а самі лише припущення щодо можливого переміщення товару не є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення доказів.

Військова частина НОМЕР_1 НГУ наголошує, що якість поставленої партії масла вже була перевірена в установленому договором порядку. Зокрема, за результатами первинних лабораторних випробувань, оформлених протоколом від 15.05.2026 № 3164-3165/26-х, масова частка жиру становила 71,9% за встановленої норми 72,5%, а за результатами повторних випробувань, оформлених протоколом від 02.06.2026 № 3937-3938/26-х, - 72,1%. За твердженням третьої особи, ці результати підтверджують невідповідність товару вимогам ДСТУ 4399:2005 та умовам договору про закупівлю.

Військова частина НОМЕР_1 НГУ також посилається на положення пунктів 3.3 та 3.4 договору про закупівлю № 45ПС/УТЗ від 22.02.2026, відповідно до яких контроль якості товару здійснюється шляхом відбору зразків і проведення лабораторних досліджень, результати яких поширюються на всю партію товару. При цьому, на її думку, результати повторних досліджень, проведених за зверненням постачальника в передбаченому договором порядку, є остаточними для вирішення питання щодо відповідності продукції встановленим вимогам, а тому необхідність у додатковому дослідженні вже перевіреної партії не доведена.

Військова частина НОМЕР_1 НГУ зазначає, що результати лабораторних досліджень стосуються конкретних зразків, відібраних із поставленої партії в порядку, передбаченому договором, і не вбачає підстав ставити під сумнів достовірність відповідних протоколів випробувань. На підтвердження своєї позиції третя особа посилається на компетентність ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ», наявність у підприємства відповідних лабораторій та акредитації, вважаючи, що в матеріалах справи відсутні докази проведення досліджень із порушенням установлених вимог.

Крім того, Військова частина НОМЕР_1 НГУ заперечує проти доводів скаржника про необхідність збереження первинних і повторних зразків як унікальних засобів доказування, зазначаючи, що їх дослідження вже було проведено, а отримані результати підтверджують невідповідність товару вимогам якості. На її думку, скаржник не навів достатніх об`єктивних підстав вважати, що наявні зразки можуть бути втрачені, пошкоджені або стануть недоступними для подальшого дослідження.

Військова частина НОМЕР_1 НГУ також вважає необґрунтованими твердження скаржника про те, що можливе вивезення або переміщення спірної партії товару унеможливить проведення експертизи в майбутньому. На її переконання, скаржник не надав належних доказів того, що товар або зразки фактично планується знищити чи що їх збереження не буде забезпечено, а тому відповідні доводи не підтверджують наявності передбачених статтею 110 ГПК України підстав для забезпечення доказів.

Військова частина НОМЕР_1 НГУ наголошує, що за результатами лабораторних випробувань було встановлено невідповідність товару вимогам якості, у зв`язку з чим відповідно до умов договору складено акт про відмову у прийманні товару від 08.06.2026 № 118 та повідомлено постачальника про необхідність заміни продукції. З огляду на це військова частина вважає вимоги ТОВ «ВТК ПЛЮС» про забезпечення доказів необґрунтованими, оскільки питання якості товару вже досліджувалося в межах передбаченої договором процедури контролю.

На думку військової частини НОМЕР_1 НГУ, суд першої інстанції правильно виходив із необхідності доведення заявником конкретних ризиків втрати доказів або утруднення їх отримання в майбутньому, а не лише ймовірності настання таких обставин. Оскільки матеріали заяви не містять достатніх доказів існування відповідних ризиків, третя особа вважає, що правові підстави для застосування заходів забезпечення доказів були відсутні.

Узагальнені доводи відповіді на заперечення Військової частини № НОМЕР_1

21.09.2026 ТОВ «ВТК ПЛЮС» подано до суду відповідь на заперечення Військової частини № НОМЕР_1 , в якому зазначило, що доводи останього не спростовують аргументів апеляційної скарги щодо наявності передбачених статтею 110 ГПК України підстав для забезпечення доказів, а твердження Військової частини про суто припустимий характер ризику втрати доказів спростовуються обставинами, викладеними у самому відзиві, зокрема підтвердженням того, що спірна партія товару масою 12 000 кг не зарахована у виконання поставки та підлягає заміні протягом п`яти робочих днів, а відповідні вимоги неодноразово направлялися постачальнику.

На думку скаржника, виконання таких вимог передбачає вивезення товару з місця відповідального зберігання, його завантаження, транспортування, розвантаження та подальше зберігання в інших умовах, що створює ризик зміни фактичного стану матеріального об`єкта доказування та ускладнює можливість проведення його подальшого дослідження. При цьому частина перша статті 110 ГПК України не вимагає доведення факту вже розпочатого знищення доказу або неминучості його втрати, а передбачає можливість забезпечення доказів за наявності обґрунтованих підстав припускати, що їх збирання чи подання в майбутньому стане неможливим або утрудненим. Додатковим підтвердженням реальності відповідного ризику скаржник вважає лист Головного управління Національної гвардії України від 20.08.2026 № 27/21/3-58661-2026, яким після постановлення оскаржуваної ухвали повторно висунуто вимогу про заміну спірної партії товару та попереджено про можливість односторонньої відмови від договору в разі її невиконання. Зазначений лист, на думку скаржника, додатково підтверджує наявність загрози зміни доказової ситуації до вирішення спору по суті та не міг бути поданий до суду першої інстанції, оскільки виник після постановлення оскаржуваної ухвали.

Окремо ТОВ «ВТК ПЛЮС» звертає увагу на те, що предметом заяви про забезпечення доказів є не лише залишок спірної партії товару, а й первинні та повторні зразки масла, відібрані відповідно до актів № 100 від 29.04.2026 та № 147 від 22.05.2026, за результатами дослідження яких складено протоколи випробувань, що стали підставою для відмови у прийманні продукції.

Заявник зазначає, що ці зразки мають самостійне доказове значення, оскільки були відібрані у конкретні дати безпосередньо зі спірної партії в межах передбаченої договором процедури, упаковані та опломбовані, а відбір нових зразків через декілька місяців не дозволить відтворити тотожність первинних і повторних зразків, їхній стан, цілісність упаковки та пломб, а також простежуваність умов їх зберігання.

Крім того, заявник наголошує, що зразки, які відповідно до пункту 3.11 договору мали бути передані постачальнику, фактично ним не отримані, а вжиті заходи для їх самостійного отримання не дали результату, у зв`язку з чим відповідні матеріальні об`єкти перебувають поза його фактичним контролем.

На думку ТОВ «ВТК ПЛЮС», відзив Військової частини № НОМЕР_1 не містить належних заперечень щодо фактичного місцезнаходження, стану та подальшого збереження зазначених зразків, а тому не спростовує доводів про необхідність їх судового забезпечення.

Заявник також заперечує проти посилань Військокої частини на остаточність результатів повторних лабораторних досліджень і компетентність ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ», зазначаючи, що такі аргументи стосуються оцінки доказів та вирішення спору по суті, тоді як на цій стадії вирішується питання про необхідність збереження матеріальних об`єктів для можливості їх подальшого дослідження судом. При цьому загальний статус та акредитація лабораторії не підтверджують дотримання вимог під час конкретного відбору, транспортування і зберігання зразків, а також правильність застосованих методик випробувань.

Узагальнені доводи відзиву Головного управління Національної гвардії України на апеляційну скаргу

28.09.2026 від Головного управління Національної гвардії України до суду подано відзив на апеляційну скаргу із проханням визнати поважними причини пропуску Головним управлінням Національної гвардії України встановленого законом процесуального строку для подачі відзиву на апеляційну скаргу та поновити його. Долучити відзив на апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2026 у справі № 910/10027/26. Відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «ВТК ПЛЮС» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2026 у справі № 910/10027/26.

В обґрунтування заперечень проти апеляційної скарги зазначає, що скаржником не доведено наявності передбачених статтею 110 ГПК України підстав для забезпечення доказів, зокрема реальної загрози їх втрати або неможливості чи істотного утруднення їх збирання або подання в майбутньому. Саме лише бажання провести експертне дослідження товару не є достатньою підставою для застосування відповідного процесуального інституту.

ГУ НГУ вказує, що посилання скаржника на листи щодо необхідності заміни товару не підтверджують реальної загрози втрати доказів, оскільки можливе переміщення або повернення товару постачальнику саме по собі не свідчить про його знищення, втрату можливості ідентифікації чи неможливість подальшого дослідження. Доказів наміру знищити, утилізувати або відчужити спірну партію товару скаржником не надано.

Зазначає, що спірна партія товару перебуває на відповідальному зберіганні у військовій частині № НОМЕР_1 у холодильній камері за температури мінус 18°C, що відповідає встановленому режиму зберігання. Відомостей про порушення умов зберігання або реальну загрозу погіршення показників якості товару не встановлено.

Щодо необхідності призначення судової товарознавчої експертизи ГУ НГУ зазначає, що результати первинного та повторного лабораторних досліджень, оформлені протоколами № 3164-3165/26-х від 15.05.2026 та № 3937-3938/26-х від 02.06.2026, підтверджують невідповідність товару вимогам ДСТУ 4399:2005 за показником масової частки жиру, яка становила відповідно 71,9% та 72,1% за нормативного значення від 72,5% до 79,9%. При цьому різниця між результатами досліджень становить 0,2%, що відповідає зазначеній у протоколах невизначеності вимірювань. Відповідач вважає, що наявні протоколи є належними та допустимими доказами, отриманими відповідно до умов договору, а тому підстав для призначення судової експертизи немає.

Також ГУ НГУ заперечує доказове значення експертного висновку № 001865 п/26 від 27.04.2026, на який посилається заявник, оскільки відповідні зразки відбиралися без участі уповноважених представників замовника та, на думку ГУ НГУ, з недотриманням установленого порядку відбору зразків. Крім того, новий відбір зразків через значний проміжок часу після поставки не дасть змоги достовірно встановити фізико-хімічні показники товару саме на момент його поставки.

Результати повторних лабораторних досліджень відповідно до умов договору є остаточними та поширюються на всю партію товару з датою виготовлення 16.04.2026, а відбір первинних і повторних зразків здійснювався за участю уповноваженого представника скаржника, який не висловлював зауважень щодо процедури відбору.

Крім того, ГУ НГУ зазначило, що у зв`язку з незаміною товару та порушенням строків поставки, листом від 18.09.2026 повідомило скаржника про односторонню часткову відмову від договору щодо 12 000 кг товару з 24.09.2026.

Узагальнені доводи відповіді на відзив Головного управління Національної гвардії України

05.10.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТК» подав до суду відповідь на відзив Головного управлінням Національної гвардії України, в якому заперечив проти поновлення Головному управлінню Національної гвардії України строку на подання відзиву та просить залишити його без розгляду, у зв`язку із пропуском установленого судом процесуального строку. Зазначає, що ГУ НГУ не зверталося із заявою про продовження строку до його закінчення, а наведені ним загальні посилання на ракетно-дронові атаки та умови воєнного стану не містять конкретних обставин, які об`єктивно унеможливлювали своєчасне подання відзиву.

По суті заперечень ГУ НГУ скаржник зазначає, що часткова відмова замовника від договору щодо спірних 12 000 кг товару з 24.09.2026 додатково підтверджує реальність ризику переміщення або повернення товару, а отже, можливість втрати чи істотного утруднення подальшого дослідження доказів у розумінні статті 110 ГПК України.

Наголошує, що предметом заяви про забезпечення доказів є не лише проведення нового контрольного відбору зразків, а й витребування первинних та повторних зразків, відібраних відповідно до актів № 100 від 29.04.2026 та № 147 від 22.05.2026. Саме ці зразки були об`єктами лабораторних досліджень, результати яких покладено в основу висновків про невідповідність товару вимогам ДСТУ 4399:2005. Новий відбір зразків не може замінити вже відібрані зразки, а ГУ НГУ у відзиві не повідомило про їх фактичне місцезнаходження, стан і умови подальшого зберігання. Крім того, апелянт зазначає, що зразки, які відповідно до пункту 3.11 договору мали бути передані постачальнику, йому фактично не передано.

Скаржник вважає, що посилання ГУ НГУ на остаточність результатів повторних лабораторних досліджень та достатність наявних протоколів стосуються оцінки доказів під час вирішення спору по суті й не виключають необхідності їх забезпечення. Зазначає, що умова договору про остаточність результатів повторного дослідження не позбавляє суд можливості перевірити дотримання порядку відбору, транспортування та зберігання зразків, а також правильність застосованих методів дослідження. При цьому частина друга статті 110 ГПК України прямо передбачає можливість забезпечення доказів шляхом призначення експертизи.

Також скаржник зазначає, що підтвердження зберігання товару за температури мінус 18°C не усуває ризику зміни доказової ситуації внаслідок можливого переміщення або повернення товару та виникнення нових обставин щодо його транспортування й подальшого зберігання.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/10027/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

01.09.2026 суддею Майданевичем А.Г. заявлено самовідвід від розгляду справи № 910/10027/26 з метою недопущення сумнівів в неупередженості, які можуть виникнути, у зв`язку з тим, що його близький родич працює в Головному управлінні Національної гвардії України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2026 заяву про самовідвід судді Майданевича А.Г. у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Плюс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2026 у справі № 910/10027/26 задоволено. Справу № 910/10027/26 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2026, у зв`язку із тим, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2026, заяву про самовідвід судді Майданевича А.Г. у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Плюс" задоволено, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом передачі судової справи між суддями від 03.09.2026, для розгляду справи № 910/10027/26 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Плюс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2026 у справі № 910/10027/26. Призначено справу № 910/10027/26 до розгляду у судовому засіданні 06.10.2026 о 12 год. 20 хв.

30.09.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Плюс" до суду надійшло клопотання із проханням долучити до матеріалів справи № 910/10027/26 висновок фахівця ДУ «Інститут харчової біотехнології та геноміки НАН України» від 09.09.2026.

У судовому засіданні 06.10.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Плюс" підтримав клопотання про долучення доказів, в свою чергу представники Головного управління Національної гвардії України та Військової частини № НОМЕР_1 заперечували проти його задовлення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Плюс" про долучення до матеріалів справи № 910/10027/26 висновку фахівця ДУ «Інститут харчової біотехнології та економіки НАН України» від 09.09.2026 залишено без розгляду.

Враховуючи воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/10027/26 розглядалась протягом розумного строку.

Явка представників сторін та позиції учасників справи

У судовому засіданні 06.10.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Плюс" підтримав апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2026 у справі № 910/10027/26, в свою чергу представники Національної гвардії України та Військової частини № НОМЕР_1 заперечували проти її задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

На розгляд Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Плюс" про забезпечення доказів до подання позовної заяви, інші особи, які можуть отримати статус учасників справи: 1. Головне управління Національної гвардії України, 2. Військова частина № НОМЕР_1 .

Заявник просить суд забезпечити докази шляхом:

- витребування у Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України відібраних зразків масла солодковершкового селянського 72,5% жиру, виробник ТОВ «Кременецьке Молоко», дата виготовлення 16.04.2026, розмір партії 12 000,00 кг - первинних (акт відбору зразків № 100 від 29.04.2026) та повторних (акт № 147 від 22.05.2026), у повному обсязі, що зберігається у Товароодержувача;

- зобов`язання Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити контрольний відбір зразків в установленому Договором про закупівлю порядку з партії Товару, що знаходиться на відповідальному зберіганні згідно умов Договору про закупівлю;

- заборони Військовій частині № НОМЕР_1 Національної гвардії України вчиняти дії щодо знищення, утилізації, списання, реалізації або відчуження спірної партії Товару та відібраних зразків до набрання законної сили судовим рішенням у справі;

- зобов`язання Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України забезпечити зберігання спірної партії Товару та відібраних зразків із дотриманням температурного режиму, встановленого ДСТУ 4399:2005 та Договором про закупівлю № 45ПС/УТЗ від 22.02.2026, а в разі відсутності відібраних зразків - забезпечити відбір зразків із залишку спірної партії Товару за участю уповноваженого представника ТОВ «ВТК ПЛЮС»;

- призначення у справі судової товарознавчої експертизи (дослідження продовольчих товарів).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2026 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «ВТК Плюс» про забезпечення доказів повністю.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом

За змістом статей 76-79 ГПК України суд приймає до розгляду належні докази, визначає їх допустимість, достовірність та вірогідність, а також оцінює достатність доказів у їх сукупності для встановлення обставин, що мають значення для вирішення відповідного процесуального питання.

Відповідно до частин першої та другої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили.

За змістом частини першої статті 110 ГПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, до подання позовної заяви має право забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів у майбутньому стане неможливим або утрудненим.

Частиною другою статті 110 ГПК України передбачено, що забезпечення доказів здійснюється, зокрема, шляхом допиту свідків, призначення експертизи, витребування та огляду доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, заборони вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів.

Відповідно до частини третьої статті 110 ГПК України заява про забезпечення доказів може бути подана як до подання позовної заяви, так і після її подання.

Згідно зі статтею 111 ГПК України заява про забезпечення доказів повинна містити, зокрема, зазначення доказів, які необхідно забезпечити, обставин, для доказування яких вони необхідні, обґрунтування необхідності їх забезпечення, а також спосіб, у який заявник просить суд забезпечити відповідні докази.

Таким чином, забезпечення доказів є процесуальним засобом, спрямованим на збереження можливості використання доказів під час подальшого судового розгляду, а не способом попереднього встановлення обставин матеріально-правового спору або отримання доказів без належного обґрунтування необхідності застосування відповідних заходів.

Заявник повинен навести конкретні фактичні обставини, які в сукупності дають обґрунтовані підстави припускати можливість втрати доказу або істотного утруднення його збирання чи подання в майбутньому, саме лише абстрактне посилання на можливість зміни стану доказу, його переміщення або виникнення труднощів під час подальшого дослідження не є достатнім для застосування заходів забезпечення доказів без установлення конкретного зв`язку між відповідними обставинами та ризиком втрати доказової інформації.

Колегія суддів зазначає, що для застосування передбачених статтею 110 ГПК України заходів недостатньо встановити лише наявність у заявника обґрунтованої потреби в певному доказі та його значення для майбутнього спору. Необхідно встановити обставини, які свідчать про існування ризику втрати відповідного доказу або істотного утруднення його збирання чи подання в майбутньому, а також про необхідність застосування судом саме невідкладних заходів для запобігання такому ризику.

Отже, необхідність доказу для підтвердження позиції майбутнього позивача та необхідність його забезпечення в порядку статті 110 ГПК України є різними за своїм процесуальним змістом обставинами. Перша характеризує доказове значення відповідного матеріального об`єкта, тоді як друга потребує встановлення конкретних обставин, через які зволікання із застосуванням судового заходу може призвести до втрати доказової інформації або істотного ускладнення її отримання в подальшому.

У даній справі заявник належним чином пояснює значення спірної партії товару та відібраних зразків для майбутнього спору щодо якості продукції. Водночас самі по собі такі пояснення не звільняють від необхідності обґрунтувати наявність передбачених статтею 110 ГПК України ризиків стосовно кожного з доказів, щодо якого заявлено відповідну вимогу.

Так, заявник посилається на те, що результати первинних і повторних лабораторних випробувань стали підставою для відмови у прийманні продукції та висунення вимог щодо її заміни. На думку заявника, виконання таких вимог передбачає переміщення товару з місця відповідального зберігання, що може ускладнити або унеможливити дослідження його фактичного стану на момент виникнення спору.

На підтвердження своїх доводів скаржник посилається, зокрема, на лист Головного управління Національної гвардії України від 11.06.2026 № 27/21/3-40286-2026, претензію від 27.07.2026 № 27/21/3-52514-2026, листи Військової частини № НОМЕР_1 від 17.07.2026 № 78/1/11/2-3779-2026 та від 28.07.2026 № 78/1/11/2-4013-2026, а також лист Головного управління Національної гвардії України від 20.08.2026 № 27/21/3-58661-2026.

Водночас факт пред`явлення вимоги про заміну продукції не є безумовним доказом того, що спірна партія товару буде знищена, утилізована, реалізована або іншим чином втрачена як об`єкт можливого судового дослідження.

Колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що переміщення товару дійсно може спричинити зміну умов його транспортування та зберігання, а за певних обставин - вплинути на його фізико-хімічні властивості, однак для застосування заходів забезпечення доказів необхідно встановити, що відповідний ризик є обґрунтованим з огляду на конкретні обставини справи.

При цьому, як вбачається з доводів учасників справи, на час розгляду заяви спірна партія товару перебувала на відповідальному зберіганні у Військовій частині № НОМЕР_1 . Головне управління Національної гвардії України у відзиві на апеляційну скаргу також зазначило, що товар зберігається в холодильній камері за температури мінус 18 °C, а доказів порушення відповідного температурного режиму матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що заявником не наведено достатніх доказів того, що на момент розгляду заяви спірна партія товару фактично перебувала під загрозою знищення, утилізації чи відчуження або що її подальше зберігання було припинено чи здійснювалося з порушенням установлених вимог.

Крім того, обставини, пов`язані з належністю виконання договору, правомірністю відмови від приймання продукції, обов`язком її заміни та наслідками можливого припинення договірних відносин, підлягають оцінці під час розгляду відповідного матеріально-правового спору. Їх наявність не звільняє заявника від обов`язку довести необхідність застосування конкретних заходів забезпечення доказів.

Щодо листа Головного управління Національної гвардії України від 20.08.2026 № 27/21/3-58661-2026 колегія суддів зазначає, що цей документ складено після постановлення оскаржуваної ухвали, у зв`язку з чим він об`єктивно не міг бути предметом дослідження суду першої інстанції.

Факт складення документа після постановлення оскаржуваної ухвали не означає автоматичного прийняття його апеляційним судом як нового доказу. Питання прийняття додаткових доказів вирішується з дотриманням вимог частини третьої статті 269 ГПК України, з урахуванням установлених цією нормою процесуальних передумов.

Водночас, наведений лист підтверджує зберігання товару, продовження вимог щодо заміни товару та попередження про можливу односторонню відмову від договору, проте сам по собі не підтверджує факту знищення або втрати спірної партії товару чи неможливості її подальшого дослідження.

Відомості, викладені у відзиві Головного управління Національної гвардії України щодо односторонньої часткової відмови від договору стосовно 12 000 кг товару з 24.09.2026, також свідчать про подальший розвиток договірного конфлікту, однак не є самодостатнім підтвердженням того, що спірний товар уже втрачено як об`єкт доказування або що його збереження для подальшого дослідження стало неможливим.

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи скаржника щодо можливого переміщення спірної партії товару не спростовують висновку суду першої інстанції про недоведеність достатніх підстав для застосування заявлених заходів забезпечення доказів стосовно всієї партії товару.

Щодо необхідності збереження первинних і повторних зразків масла колегія суддів зазначає, що окремою вимогою у заяві ТОВ «ВТК Плюс» є витребування первинних зразків масла, відібраних відповідно до акта № 100 від 29.04.2026, та повторних зразків, відібраних відповідно до акта № 147 від 22.05.2026, оскільки ці зразки є самостійними матеріальними об`єктами доказування і саме вони досліджувалися під час лабораторних випробувань, результати яких стали підставою для висновку про невідповідність продукції вимогам ДСТУ 4399:2005.

Колегія суддів враховує те, що первинні та повторні зразки, відібрані в конкретні дати, за умови належного підтвердження їх походження, ідентичності та умов зберігання можуть мати істотне доказове значення для встановлення обставин проведення лабораторних досліджень.

Зокрема, дослідження саме тих зразків, які були об`єктами первинних і повторних випробувань, потенційно може мати значення для перевірки їх ідентифікації, цілісності пакування та пломб, умов зберігання, а також можливості зіставлення отриманих результатів з іншими доказами у справі.

Факт перебування доказу у володінні іншої особи та неможливість його самостійного отримання заявником не свідчать автоматично про наявність ризику втрати цього доказу. Такі обставини можуть мати значення для вирішення питання про витребування доказу під час розгляду справи, проте для забезпечення доказів до подання позову заявник має обґрунтувати також необхідність невідкладного вжиття відповідного заходу.

ТОВ «ВТК Плюс» посилалося на пункт 3.11 договору про закупівлю № 45ПС/УТЗ від 22.02.2026, відповідно до якого один із відібраних зразків мав бути переданий представнику постачальника, а також на направлення листа від 09.06.2026 № 09/06-26 з метою отримання відповідних зразків.

Однак, як вбачається із вказаного листа від 09.06.2026, з його змісту не вбачається вимоги заявника про надання контрольних, арбітражних, резервних та інших зразків продукції, які використовувались під час проведення досліджень.

При цьому, доказів направлення листа від 09.06.2026 до ГУ НГУ матеріали справи не містять.

Невиконання іншою стороною договірного обов`язку щодо передання зразків, має значення для оцінки її поведінки та вирішення відповідного матеріально-правового спору. Однак саме по собі воно не доводить, що зразки можуть бути втрачені до моменту їх витребування судом у належній процесуальній формі.

Таким чином, колегія суддів не заперечує потенційної необхідності дослідження саме первинних і повторних зразків, однак розмежовує їх доказове значення та наявність установлених законом підстав для невідкладного забезпечення цих доказів до подання позову.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доказове значення первинних і повторних зразків саме по собі не є достатньою підставою для задоволення заяви про їх забезпечення, якщо заявником не доведено необхідності невідкладного застосування відповідного процесуального заходу.

Щодо вимог про контрольний відбір зразків, збереження товару та заборону вчиняти певні дії, колегія суддів зазначає, що ТОВ «ВТК Плюс» також просить зобов`язати Військову частину № НОМЕР_1 здійснити контрольний відбір зразків спірної партії товару, забезпечити збереження товару та відібраних зразків із дотриманням температурного режиму, встановленого ДСТУ 4399:2005 і договором про закупівлю, а також заборонити знищення, утилізацію, списання, реалізацію чи відчуження спірної партії товару та зразків.

З огляду на положення частини другої статті 110 ГПК України такі способи в принципі можуть належати до процесуальних заходів забезпечення доказів, якщо вони спрямовані на збереження конкретного доказу та обґрунтовані відповідними фактичними обставинами.

Водночас вирішення питання про застосування кожного із заявлених заходів потребує оцінки його необхідності, зв`язку з конкретним доказом та відповідності меті забезпечення доказів.

Щодо вимоги про проведення нового контрольного відбору зразків колегія суддів зазначає, що такий відбір може забезпечити отримання матеріального об`єкта для майбутнього дослідження, проте не відновлює властивостей і доказової історії первинних та повторних зразків, відібраних у квітні й травні 2026 року.

Крім того, відбір нових зразків через певний проміжок часу після поставки сам по собі не дає змоги безумовно встановити фізико-хімічні показники всієї партії саме на момент її поставки. На відповідні показники можуть впливати обставини виробництва, транспортування, відбору проб і подальшого зберігання, які мають бути встановлені на підставі сукупності доказів.

Водночас неможливість повністю відтворити попередній стан товару не виключає доказового значення нового відбору, проте не звільняє заявника від необхідності обґрунтувати його невідкладність як заходу забезпечення доказів.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції враховує зміст листів Військової частини № НОМЕР_1 від 17.07.2026 № 78/1/11/2-3779-2026 (а.с. 48-49, т. І) та від 28.07.2026 № 78/1/11/2-4013-2026 (а.с. 50-51, т. І), ГУ НГУ від 30.07.2026 № 27/21/3-53652-2026 (а.с.57, т. І), в яких зокрема міститься вимога про заміну неякісного товару та посилання на те, що товар зберігається у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, що за своїм змістом не свідчить про знищення, утилізацію, списання, реалізацію чи відчуження спірної партії товару.

З огляду на викладене, необхідність задоволення вимоги про збереження спірної партії товару та заборону вчиняти дії щодо неї також не є обґрунтованою заявником.

Таким чином, матеріали подані до суду першої інстанції, не містять достатніх підтверджень того, що відповідальний зберігач має намір знищити товар, утилізувати його, реалізувати або вчинити інші дії, які призведуть до втрати відповідного матеріального об`єкта.

Наведені скаржником вимоги про заміну продукції підтверджують можливість її переміщення, проте не встановлюють неминучості втрати товару або неможливості його подальшої ідентифікації та дослідження.

Так само вимога про забезпечення певного температурного режиму не може бути задоволена лише з огляду на загальну можливість зміни властивостей харчового продукту. Для застосування відповідного заходу мають існувати обґрунтовані підстави вважати, що без втручання суду належне збереження доказу може бути не забезпечене.

За відсутності достатніх доказів порушення встановлених умов зберігання або конкретної загрози такого порушення колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведеність необхідності застосування зазначених заходів у заявленому обсязі.

Щодо доводів про необхідність призначення судової товарознавчої експертизи, колегія суддів зазначає наступне.

Скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції про передчасність призначення судової товарознавчої експертизи до подання позовної заяви, посилаючись на частини першу та другу статті 110 ГПК України.

Колегія суддів зазначає, що частина друга статті 110 ГПК України прямо передбачає можливість забезпечення доказів шляхом призначення експертизи, а частина третя цієї статті допускає подання заяви про забезпечення доказів до подання позову.

Отже, сама по собі відсутність відкритого позовного провадження не виключає можливості призначення експертизи в межах процедури забезпечення доказів.

Водночас наведені положення не означають, що експертиза до подання позову підлягає призначенню в кожному випадку, коли заявник має намір перевірити обставини, які можуть стати предметом майбутнього спору.

Необхідною передумовою застосування такого заходу є доведення обставин, передбачених статтею 110 ГПК України, а також обґрунтування необхідності проведення експертного дослідження саме на цій стадії процесу.

У данній справі заявник просить поставити перед експертом питання щодо відповідності зразків масла вимогам ДСТУ 4399:2005, правильності застосованих методів лабораторних випробувань, а також дотримання вимог щодо відбору, транспортування та зберігання проб.

Зазначені питання стосуються обставин, які можуть мати значення для майбутнього спору щодо якості поставленої продукції та правомірності відмови в її прийманні.

Разом із тим призначення експертизи як способу забезпечення доказів має бути спрямоване на збереження або своєчасне отримання доказової інформації, яка надалі може бути втрачена чи стати недоступною. Така процедура не призначена для попереднього вирішення всього комплексу питань, які становитимуть предмет доказування під час розгляду майбутнього позову, за відсутності обґрунтованих ризиків втрати відповідних доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, результати первинних і повторних лабораторних випробувань оформлено протоколами № 3164-3165/26-х від 15.05.2026 та № 3937-3938/26-х від 02.06.2026. За твердженнями Військової частини № НОМЕР_1 та Головного управління Національної гвардії України, масова частка жиру за результатами цих випробувань становила відповідно 71,9% та 72,1%.

Скаржник, зі свого боку, ставить під сумнів достовірність отриманих результатів та дотримання порядку проведення відповідних досліджень.

Однак питання достовірності протоколів лабораторних випробувань, правильності застосованих методик, дотримання процедури відбору проб та правового значення результатів повторних досліджень підлягають оцінці судом під час розгляду відповідного спору з урахуванням усіх належних і допустимих доказів.

Сам факт наявності розбіжностей у позиціях сторін щодо якості товару та правильності проведених лабораторних випробувань не свідчить про необхідність призначення експертизи в порядку забезпечення доказів до подання позову.

Колегія суддів також бере до уваги, що експертне дослідження зразків, які були відібрані раніше, має оцінюватися з урахуванням їх ідентичності, стану, цілісності пакування та пломб, а також підтверджених умов зберігання. Призначення експертизи саме по собі не усуває необхідності встановити ці обставини та не гарантує можливості достовірно відтворити стан усієї партії товару на момент поставки.

Отже, за відсутності належного обґрунтування невідкладності експертного дослідження та з огляду на недоведеність передбачених статтею 110 ГПК України підстав для забезпечення відповідних доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для призначення судової товарознавчої експертизи в межах розгляду поданої заяви.

При цьому такий висновок не означає встановлення судом достовірності результатів лабораторних випробувань або остаточного вирішення питання щодо якості спірної продукції. Відповідні обставини можуть бути предметом дослідження під час розгляду майбутнього спору по суті за наявності належних процесуальних підстав.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, з урахуванням установлених законом процесуальних обмежень.

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів установила, що доводи ТОВ «ВТК Плюс» стосуються потенційного ризику переміщення спірної партії товару, можливого впливу подальшого транспортування та зберігання на її властивості, а також необхідності збереження первинних і повторних зразків для перевірки результатів лабораторних випробувань.

Наведені обставини підтверджують наявність спору щодо якості продукції та пояснюють заінтересованість заявника в отриманні й дослідженні відповідних доказів.

Проте наявність матеріально-правового спору та заінтересованість особи в певному доказі не є тотожними наявності процесуальних підстав для його забезпечення.

Заявник повинен довести не лише значення відповідного доказу для майбутнього спору, а й обставини, які обґрунтовано свідчать про можливість його втрати або неможливість чи істотне утруднення збирання або подання в майбутньому, а також необхідність застосування саме обраного способу забезпечення.

У даній справі вимоги про заміну товару та подальше припинення договірних відносин не супроводжуються достатніми доказами того, що спірну партію товару або відібрані зразки буде знищено, утилізовано чи втрачено як об`єкти доказування. Також не доведено, що подальше дослідження відповідних матеріальних об`єктів стане неможливим або істотно утрудненим внаслідок невжиття судом заявлених заходів.

Колегія суддів враховує те, що ГПК України передбачає достатність обґрунтованих підстав для припущення про відповідний ризик, однак у цій справі сукупність наведених заявником обставин не дає підстав для висновку про доведеність такого ризику в обсязі, необхідному для застосування заявлених заходів. Наведені в апеляційній скарзі аргументи не спростовують визначального висновку місцевого господарського суду про недоведеність необхідності застосування відповідних процесуальних заходів.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що Господарський суд міста Києва правильно застосував положення статті 110 ГПК України та відмовив у задоволенні заяви ТОВ «ВТК Плюс» про забезпечення доказів до подання позовної заяви.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали або зумовлюють необхідність її скасування чи зміни.

Відповідно до статті 275 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 13.08.2026 у справі № 910/10027/26 постановлена з дотриманням норм процесуального права, а підстави для її скасування або зміни відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Доводи апеляційної скарги ее підтверджують ризику, передбаченого статтею 110 ГПК України, та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду прийнята відповідно до вимог процесуального права, підстав її скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТК Плюс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2026 у справі № 910/10027/26 задоволенню не підлягає. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2026 у справі № 910/10027/26 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Плюс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2026 у справі № 910/10027/26 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2026 у справі № 910/10027/26 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/10027/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова підписана 22.10.2026, зокрема, у зв`язку із перебуванням колегії суддів у відрядженні.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

Б.О. Ткаченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua