Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №910/15560/24 (910/15543/25) — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2026 р. Справа№ 910/15560/24 (910/15543/25)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Остапенка О.М.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Рашмана Бориса Гарольдовича

на рішення Господарського суду міста Києва

від 04.03.2026 (повний текст складено 27.03.2026, суддя Мандичев Д.В.)

у справі № 910/15560/24 (910/15543/25)

за позовом розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "П Ц "Система" арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "П Ц "Система",

2. фізичної особи-підприємця Рашмана Бориса Гарольдовича

про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину,

в межах справи №910/15560/24

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "П Ц "Система" (код 33349970),

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "П Ц "Система" арбітражний керуючий Карасюк Олександр Володимирович (далі - позивач) звернувся до господарського суду в межах справи № 910/15560/24 про банкрутство з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "П Ц "Система" (далі - відповідач-1) та фізичної особи-підприємця Рашмана Бориса Гарольдовича (далі - відповідач-2) про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 у справі № 910/15560/24 (910/15543/25) залишено без розгляду клопотання фізичної особи-підприємця Рашмана Бориса Гарольдовича про витребування доказів; позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано недійсним договір про надання консультативно-інформаційних послуг в точках продажу № 12/04 від 12.04.2021, укладений між відповідачами.

Стягнуто з Рашмана Бориса Гарольдовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "П Ц "Система" грошові кошти в сумі 1129280 грн.

Здійснено розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, 14 квітня 2026 року відповідач-2 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 повністю, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Судові витрати покласти на позивача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/15560/24 (910/15543/25), розгляд справи призначено в судовому засіданні 02.06.2026.

Позивач у відзиві просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Рашмана Бориса Гарольдовича, залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 у справі № 910/15560/24 (910/15543/25).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 задоволено клопотання відповідача-2 та відкладено розгляд справи на 14.07.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 відкладено розгляд справи № 910/15560/24 (910/15543/25) на 08.09.2026.

Судове засідання, призначене на 08.09.2026 о 12:00, не відбулося у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території міста Києва та Київської області.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2026 призначено розгляд справи на 15.09.2026.

В судовому засіданні 15.09.2026, 15.09.2026 було оголошено перерву відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 22.09.2026 суд проголосив скорочену постанову (вступну та резолютивну частини).

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, дослідивши наявні матеріали справи, вважає, що рішення суду першої інстанції належить скасувати з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 відкрито провадження у справі № 910/15560/24 за заявою Скопича Олексія Дмитровича про банкрутство ТОВ "П Ц "Система", застосовано до боржника процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича.

У грудні 2025 року розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "П Ц "Система" арбітражний керуючий Карасюк Олександр Володимирович (далі - позивач) звернувся до господарського суду в межах справи № 910/15560/24 про банкрутство з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "П Ц "Система" (далі - відповідач-1) та фізичної особи-підприємця Рашмана Бориса Гарольдовича (далі - відповідач-2) про визнання недійсним договору про надання послуг та застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення з відповідача-2 на користь боржника (відповідача-1) грошових коштів в сумі 1129280 грн, отриманих на виконання оспорюваного правочину.

Аналізуючи фінансово-господарський стан боржника, розпорядник майна, встановив ознаки фраудаторності правочину - договору про надання консультативно-інформаційних послуг в точках продажу № 12/04 від 12.04.2021, який укладений боржником як замовником та відповідачем-2 як виконавцем, в результаті виконання якого боржником було перераховано на користь виконавця грошові кошти в сумі 1129280 грн за послуги, які фактично не надавались.

12.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "П Ц "Система" (Замовник) та ФОП Рашманом Борисом Гарольдовичем (Виконавець) укладено Договір про надання консультативно-інформаційних послуг в точках продажу № 12/04, відповідно до п.1.1 якого 1.1. Виконавець зобов`язується надати, а Замовник оплатити комплекс послуг з розробки, впровадження та підтримки консультативно-інформаційного інформування споживача в точках продажу продукції Замовника з метою збільшення її обсягів продажу (далі - Послуги) в порядку і на умовах, передбачених цим Договором.

За положеннями п. 1.2 Договору в перелік послуг що надаються входять (у тому числі але не вичерпно): 1.2.1. Інформування кінцевого споживача в точках продажу продукції Замовника про якісні характеристики його продукції з метою збільшення її продажів; 1.2.2. Забезпечення викладки товару Замовника на полицях в точках продажу відповідно погоджених схем розміщення для досягнення максимально можливо зручного зорового контакту споживача з даною продукцією; 1.2.3. Контроль залишків продукції та її викладки в точках продажу та вчасне інформування Замовника про необхідність постачання продукції; 1.2.4. Підтримка при проведені акцій Замовника в торговельних точках, забезпечення вчасного інформування споживача про акційні позиції, контроль розміщення товару та акційних цінників, а також розміщення POS матеріалів.

У пункті 1.3. договору передбачено, що для стимулювання продажів Виконавець з моменту підписання договору отримує комісійну винагороду у розмірі 8 % від доходів Замовника в торгівельних точках, в яких надаються послуги по договору.

Обсяг Послуг по наданню консультативно-інформаційних послуг в точках продажу Виконавцем та їх вартість міститься в додатку до цього Договору, який є невід`ємною його частиною, а вартість послуг та комісія Виконавця від фактичних продажів в Актах виконаних робіт (п. 2.1. договору).

Згідно з п. 2.2. договору акти виконаних робіт надаються Виконавцем Замовнику помісячно.

Відповідно до п. 4.1. договору Виконавець надає Послуги у відповідності зі строками, встановленими у Додатку до Договору.

За умовами п. 5.1., 5.2 договору вартість Послуг визначається загальним об`ємом наданих Послуг у відповідності до відповідного Додатку до Договору та Актів виконаних робіт. Строки та об`єм оплати визначаються на підставі Актів виконаних робіт.

Пункти 6.1 та 6.3 договору передбачають, що оплата здійснюється протягом 5 календарних днів після отримання акта виконаних робіт.

До вказаного Договору також укладено додаток № 1, в якому зазначено, що послуги надавались в 16 торгових точках торгівельної мережі Велика кишеня/Велмарт; кількість робочих днів на протязі періоду надання послуг: 20; загальна кількість годин надання послуг: 1280 год. Додатком № 1 також встановлена кількість робочих годин в день в одній торговій точці - 4 години.

На підтвердження надання послуг за Договором сторонами складені відповідні акти на суму 1 129 280,00 грн, а саме: акт прийому-передачі наданих послуг від 30.04.2021, акт прийому-передачі наданих послуг від 27.05.2021, акт прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2021, акт прийому-передачі наданих послуг від 23.07.2021, акт прийому-передачі наданих послуг від 18.08.2021, акт прийому-передачі наданих послуг від 24.09.2021, акт прийому-передачі наданих послуг від 29.10.2021, акт прийому-передачі наданих послуг від 29.11.2021, акт прийому-передачі наданих послуг від 24.12.2021, акт прийому-передачі наданих послуг від 28.01.2022, акт прийому-передачі наданих послуг від 18.02.2022.

У свою чергу, ТОВ "П Ц "Система" сплачено на рахунок ФОП Рашмана Бориса Гарольдовича грошові кошти в сумі 1 129 280 грн із зазначенням у призначенні платежів Договору про надання консультативно-інформаційних послуг в точках продажу від 12.04.2021 № 12/04, що підтверджується виписками руху коштів по банківських рахунках позивача, відкритих в АТ "Райффайзен Банк".

За доводами позивача, оспорюваний правочин був укладений після виникнення заборгованості перед двома кредиторами, грошові вимоги яких були визнані у справі про банкрутство, та направлений на виведення активів з власності боржника з метою уникнення розрахунків з кредиторами. Уклавши та виконавши цей договір боржник, на переконання позивача, діяв недобросовісно та зловживав правами стосовно кредиторів, а відтак має бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина 3 статті 13 Цивільного кодексу України).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що із наданих до суду актів прийому-передачі наданих послуг неможливо встановити повний зміст та обсяг послуг, на яких саме торговельних точках позивача надавалися послуги, та який реальний результат надання таких послуг.

Згідно з актами прийому-передачі наданих послуг за період квітень 2021 року - лютий 2022 року, надання послуг здійснювалося в декількох торгових точках, зокрема, в акті прийому-передачі наданих послуг від 24.12.2021 зазначено, що послуги надавалися в 14 торгових точках позивача, 18 робочих днів, загальна кількість годин надання послуг: 1008 год.

Відповідачем не надано доказів наявності можливості для надання відповідних послуг одночасно в декількох торгових точок, зокрема, даних щодо залучення найманих працівників тощо.

Відтак, суд першої інстанції критично оцінив реальність здійснення відповідачем-2 господарських операцій, зазначених в актах прийому-передачі наданих послуг, за відсутності достатніх та належних доказів щодо можливості їх самостійного надання відповідачем-2.

Також, суд першої інстанції встановив відсутність відомостей щодо впливу послуг на збільшення обсягів продажу продукції ТОВ "П Ц "Система", що входить згідно з пунктом 1.1 договору до предмету оспорюваного правочину.

Надана відповідачем річна статистика продажів вина ТМ "БУГЕУЛІ" в торгівельних мережах за 2017-2020 роки не може слугувати належним доказом у справі, оскільки остання передує укладенню спірного договору, а також складена відповідачем самостійно.

Із актів прийому-передачі наданих послуг неможливо встановити правильність розрахунку суми комісійної винагороди відповідача-2, що за умовами пункту 1.3 договору становить 8 % від доходів замовника в торгівельних точках, в яких надаються послуги, а матеріали справи не містять інших доказів, із яких вбачалася би реальність відповідного доходу позивача за спірний період, від якого відповідачу-2 вирахувано до сплати комісійну винагороду згідно з зазначеними в актах прийому-передачі наданих послуг сумами.

Судом ураховані доводи позивача про те, що за січень та лютий 2022 року ТОВ "П Ц "Система" взагалі не отримувало дохід від ТОВ "Фудком", а останні операції із переведення коштів були зроблені 17.12.2021 та 05.05.2022, у період між якими дохід не отримувався.

В актах прийому-передачі наданих послуг за січень та лютий 2022 року зазначено, що вартість послуг складає за січень 2022 року 60480 грн, з яких відповідачу-2 підлягає виплаті комісійна винагорода 11820 грн, та за лютий 2022 року складає 26880 грн, з яких комісійна винагорода підлягає виплаті відповідачу-2 у сумі 7520 грн.

Одночасно, судом прийнято до уваги, що в боржника в спірний період вже були наявні грошові зобов`язання перед ОСОБА_1 , як позикодавцем, за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 1/2017 від 24.03.2017 на суму 5377573 грн, що підлягала поверненню до 27.04.2020, а також перед позикодавцем ОСОБА_2 за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 2/2017 від 24.03.2017 на суму 5377573 грн, що підлягала поверненню до 27.04.2020.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання недійсним Договору про надання консультативно-інформаційних послуг в точках продажу № 12/04 від 12.04.2021 на підставі статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства та статей 203, 215 ЦК України.

Аналізуючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.

Спеціальні підстави для визнання недійними правочинів та майнових дій боржника установлені статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства та підлягають застосуванню в разі їх вчинення боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, якщо:

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Крім того, правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник уклав договір із заінтересованою особою;

боржник уклав договір дарування.

Визнаючи оспорюваний договір недійсним, суд першої інстанції не встановив жодної підстави, які передбачені статтею 42 КУзПБ, тобто неправильно застосував вказану норму матеріального права до спірних правовідносин.

Слід зазначити, що і позивач не обґрунтовував позовні вимоги вказаною нормою законодавства, зазначаючи про недійсність правочину з підстав його невідповідності загальним засадам цивільного законодавства щодо добросовісної поведінки (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом щодо кредиторів (частина 3 статті 13 Цивільного кодексу України), тобто такого, що за сукупністю обставин має фраудаторний характер та вчинений із порушенням статей 3, 13, 203 ЦК України.

Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

Правові підстави для визнання правочинів недійсними, як фраудаторних, можуть бути різними. У постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала підхід, відповідно до якого допускається кваліфікація правочину як фраудаторного у випадках:

- фіктивних правочинів (стаття 234 ЦК України);

- порушення принципу добросовісності та зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України);

- правочину, який порушує публічний порядок (частина перша та друга статті 228 ЦК України).

Критеріями, для кваліфікації договору як фраудаторного є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості; майно відчужено на підставі безвідплатного правочину; майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Водночас слід враховувати, що кожен окремий критерій сам по собі не спричиняє фраудаторність, і вони повинні розглядатися комплексно, а презумпція правомірності правочину може бути спростована тільки вагомими доказами, які у своїй сукупності засвідчують шкідливість вчиненого правочину, вживання права на зло.

У свою чергу, пункт 5 частини третьої статті 162 ГПК України покладає саме на позивача обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову. Тобто, саме на позивача покладено обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини.

Як на підтвердження фраудаторності правочину у цій справі, позивач послався на укладання правочину після виникнення у боржника зобов`язань з повернення позикових грошових коштів перед ОСОБА_1 , як позикодавцем, за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 1/2017 від 24.03.2017 на суму 5377573 грн, що підлягала поверненню до 27.04.2020, а також перед позикодавцем ОСОБА_2 за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 2/2017 від 24.03.2017 на суму 5377573 грн, що підлягала поверненню до 27.04.2020. Такі боргові зобов`язання в подальшому бути визнанні як грошові вимоги до боржника у справі про банкрутство.

Колегія суддів зазначає, що самі лише обставини існування зобов`язань перед іншими кредиторами, не можуть свідчити про фраудаторність будь-яких правочинів, укладених боржником, позаяк належить з`ясувати та встановити, що внаслідок укладання та виконання оспорюваного правочину боржник став неплатоспроможним, тобто таким, що втратив можливість виконати свій обов`язок перед кредиторами, або його дії беззаперечно свідчать про уникнення від виконання свого обов`язку шляхом відчуження майна.

Позивач у позовній заяві не посилається на обставини настання неплатоспроможності боржника внаслідок укладення оспорюваного правочину, одночасно не подані докази в підтвердження навмисного зменшення його майнових активів (виведення) з метою уникнення розрахунку із кредиторами внаслідок виконання договору, враховуючи довготривалий характер правовідносин із відповідачем-2 щодо надання послуг, передбачених оспорюваним договором - допомога із просування товару боржника на ринку.

Слід зазначити, що вимог про погашення заборгованості перед ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після закінчення строку договорів позики боржник не отримував, а розпорядник майна боржника під час розгляду грошових вимог цих кредиторів та у попередньому засіданні господарського суду посилався на заінтересованість вказаних кредиторів щодо боржника.

Тобто, посилання позивача у цій справі на існування боргу перед названими кредиторами і як наслідок укладення оспорюваного договору на шкоду цим кредиторам носить суто формальний характер та вказує на непослідовну позицію розпорядника майна, який заявив позов про визнання фраудаторним договору із відповідачем-2 з цих підстав.

Отже факт існування заборгованості перед іншими кредиторами ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) помилково визначений судом першої інстанції як підстава для визнання оспорюваного договору недійсним, оскільки його фраудаторність - укладення на шкоду цим кредиторам та зловживання боржником правом недоведена.

Відтак колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого та помилкового висновку про наявність підстав для визнання недійсним Договору про надання консультативно-інформаційних послуг в точках продажу № 12/04 від 12.04.2021, позаяк обставини, які свідчать про його фраудаторний характер - вчинення із порушенням статей 3, 13, 203 ЦК України, недоведені суду.

Враховуючи, що позовні вимоги про визнання недійсним договору недоведені позивачем, то відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення з відповідача-2 грошових коштів в порядку статті 216 ЦК України як похідної позовної вимоги.

Підставами згідно з частиною 1 статті 277 ГПК України для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (абз. 2 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи, що має наслідком її задоволення, оскаржене рішення належить скасувати із прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви належить покласти на позивача у зв`язку з відмовою в позові. Судові витрати за розгляд справи в апеляційному суді також належить покласти на позивача та стягнути на користь відповідача-2 у зв`язку з задоволенням апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Рашмана Бориса Гарольдовича задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 у справі № 910/15560/24 (910/15543/25) скасувати.

3. Ухвалити нове рішення.

4. У задоволенні позову відмовити повністю.

5. Стягнути з арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь фізичної особи-підприємця Рашмана Бориса Гарольдовича (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ) 23 960 (двадцять три тисячі дев`ятсот шістдесят) грн 64 коп. витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, встановлений ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанови складена та підписана 22.10.2026.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді О.М. Остапенко

Б.В. Отрюх