Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №910/4805/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2026 р. Справа№ 910/4805/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Колесника Р.М.

суддів: Хрипуна О.О.

Демидової А.М.

розглянув в письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр газ ресурс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2026 (повний текст рішення складено та підписано 27.07.2026)

у справі № 910/4805/26 (суддя - Погрібна С.В.)

за позовом Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр газ ресурс»

прo стягнення коштів

Короткий зміст позовних вимог

КНП «ЧМЛ № 2» ЧМР (надалі також позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Укр газ ресурс» (надалі також відповідач, скаржник) про стягнення грошових коштів у розмірі 81462,06 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/5182/24, яке було залишено без змін судами вищих інстанцій визнано недійсними Додаткові угоди № 2 від 16.08.2022, № 3 від 15.09.2022, № 4 від 23.09.2022, № 5 від 30.09.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2022 № 1, укладеного між сторонами.

У межах виконання Договору від 04.01.2022 № 1 та зазначених Додаткових угод позивачем спожито 1651527 кВт/год електричної енергії на загальну суму 7100917,71 гривень, з яких: 6418565,94 гривень сплачено за рахунок коштів місцевого бюджету та 682351,77 гривень - за рахунок власних коштів підприємства.

У результаті визнання вищезазначених Додаткових угод недійсними, судом у справі № 910/5182/24 стягнуто з відповідача на користь бюджету Чернігівської міської територіальної громади надмірно сплачені за рахунок місцевого бюджету кошти у сумі 739206,31 гривень.

Проте, власні кошти позивача, що були безпідставно сплачені позивачем за рахунок власних надходжень на користь відповідача за недійсними Додатковими угодами, не були предметом справи № 910/5182/24, відповідачем не повернуті.

Короткий зміст судового рішення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2026 позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/5182/24, визнано недійсними Додаткові угоди № 2 від 16.08.2022, № 3 від 15.09.2022, № 4 від 23.09.2022, № 5 від 30.09.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2022 № 1.

Позивач сплатив на користь відповідача кошти у розмірі 7100917,71 гривень за поставлену електричну енергію у кількості 1651527 кВт/год, з яких 6418565,94 гривень - кошти місцевого бюджету та 682351,77 гривень - власні надходження позивача.

З огляду на це, суд першої інстанції погодився з розрахунком позивача, що різниця між сумою власних коштів, які фактично перераховано відповідачу (682351,77 гривень) за електроенергію по ціні, визначеній з урахуванням Додаткових угод № № 2-5, та сумою (600889,71 гривень) за електроенергію за ціною згідно умов Договору без врахування визнаних недійсними Додаткових угод № № 2-5 становить 81462,06 гривень з ПДВ (682351,77 гривень - 600889,71 гривень = 81462,06 гривень), які підлягають стягненню з відповідача за правилами ст. 1212 ЦК України.

При цьому, суд відхилив доводи відповідача про те, що задоволення позовних вимог призводить до подвійного стягнення коштів, оскільки у справі № 910/5182/24 судом було стягнуто з відповідача виключно кошти, які були сплачені на його користь з місцевого бюджету Чернігівської міської ради. Однак, питання щодо стягнення безпідставно набутих відповідачем грошових коштів, які були сплачені позивачем у цій справі, на підставі визнаних недійсними Додаткових угод до Договору, судом у вищезазначеній справі не вирішувалося.

Короткий зміст апеляційної скарги

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Укр газ ресурс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2026 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає наступне:

- у справі № 910/5182/24 суд уже застосував наслідки недійсності правочинів та стягнув з відповідача на користь бюджету Чернігівської міської територіальної громади 739206,31 гривень, як надмірно сплачені за Договором. За таких обставин, якщо позивач вважає, що частина повернутих до місцевого бюджету коштів має компенсувати витрати підприємства, понесені за рахунок його «власних надходжень», позивач має звернутися безпосередньо до Чернігівської міської ради, на рахунок якої відповідач уже перерахував кошти;

- намагання позивача стягнути кошти повторно у межах окремого позову за тим самим Договором та тими самими Додатковими угодами є спробою покласти на відповідача подвійну відповідальність за одні й ті самі юридичні факти;

- застосування ст. 1212 ЦК України до правовідносин сторін у сфері публічних закупівель є безпідставним, адже змінює модель відповідальності, створює новий тип цивільно-правового наслідку, фактично модифікує спеціальний Закон України «Про публічні закупівлі», хоча позивач не може створювати новий вид відповідальності через тлумачення або застосування норми, яка не підлягає застосуванню у даних правовідносинах;

- у даній справі правовідносини сторін регулюються спеціальним Законом України «Про публічні закупівлі», а тому застосування статті 1212 ЦК України до правовідносин між сторонами при діючому та дійсному договорі про закупівлю не має підстав для застосування.

Серед іншого, скаржник посилається на наявність підстав для зупинення провадження у справі з двох окремих самостійних підстав.

1) Скаржник вказує на необхідність зупинення розгляду справи до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-107/2026 (239/26, 264/26, 291/26) за конституційними скаргами ТОВ «Укр газ ресурс», ТОВ «Промгаз Сіті» та ТОВ «Львівенергозбут» оскільки предметом перевірки Конституційним Судом України за вказаними конституційними скаргами є конституційність положень п. 2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що підлягають застосуванню в межах цієї справи.

2) Скаржник також вказує на необхідність зупинення розгляду справи до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/11553/25 та оприлюднення у встановленому законом порядку повного тексту судового рішення, оскільки в межах зазначеної справи буде вирішено питання наявності/відсутності правових підстав для зупинення провадження до вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності тих чи інших норм матеріального права, що підлягають застосуванню до подібних правовідносин та чи свідчить вказана обставина про об`єктивну неможливість розгляду справи у розумінні положень п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Згідно з п. 1.1 Статуту позивача Підприємство є лікарняним (амбулаторним) закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги первинної, вторинної/спеціалізованої, третинної/ високоспеціалізованої медичної допомоги будь-яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим статутом, а також вживає заходи із профілактики захворювань населення та підтримання громадського здоров`я.

Відповідно до п. 1.2 Статуту позивача, Підприємство створене за рішенням Чернігівської міської ради № 29/VII-9 від 29.03.2018 відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в України» шляхом перетворення комунального закладу охорони здоров`я Чернігівської міської лікарні № 2 Чернігівської міської ради у комунальне некомерційне підприємство.

Майно підприємства є власністю територіальної громади міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради.

Комунальне некомерційне підприємство «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків Чернігівської міської лікарні № 2 Чернігівської міської ради.

Зі змісту п.п. 1.4, 1.5, 1.6 Статуту позивача вбачається, що Підприємство є об`єктом комунальної власності територіальної громади міста Чернігова, перебуває в управління виконавчого комітету Чернігівської міської ради та підпорядковується управлінню охорони здоров`я Чернігівської міської ради. Підприємство створене на базі майна територіальної громади міста Чернігова.

Власником Підприємства є територіальна громада м. Чернігова в особі Чернігівської міської ради (далі - Власник). Підприємство здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Відповідно до пп. 3.2.25 п. 3.2. Розділу 3 Статуту та Положення про платні послуги, які надаються закладами охорони здоров`я - комунальними некомерційними підприємствами Чернігівської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 23.07.2020 № 292 (далі - Положення) Підприємство надає платні медичні послуги населенню у випадках, визначених діючим законодавством України, у відділенні по наданню платних медичних послуг комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради.

Згідно пункту 3.5. Положення до обов`язкового переліку прямих витрат відносяться, зокрема, комунальні витрати за можливості їх прямого віднесення.

Відповідно до п. 4.3. Розділу 4 Статуту комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 29.04.2021 № 227, Підприємство здійснює некомерційну господарську діяльність, організовує свою діяльність відповідно до фінансового плану, затвердженого уповноваженим Власником органом, самостійно організовує надання послуг і реалізує їх за цінами (тарифами), що визначаються в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 5.3. Розділу 5 Статуту позивача, джерелами формування майна та коштів підприємства є, зокрема, кошти місцевого бюджету (бюджетні кошти) (пп.5.3.2.) та власні надходження підприємства (пп. 5.3.4.).

Згідно з п. 6.1 Статуту комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 29.04.2021 № 227, Підприємство має право, зокрема, самостійно планувати, організовувати і здійснювати свою статутну діяльність, визначати основні напрямки свого розвитку відповідно до своїх завдань і цілей, у тому числі спрямовувати отримані від господарської діяльності кошти на утримання Підприємства, його матеріально-технічне та соціальне забезпечення (пп. 6.1.2.); самостійно визначати напрямки використання грошових коштів у порядку, визначеному чинним законодавством України, враховуючи норми статуту (пп. 6.1.4).

04.01.2022 позивачем (споживач) та відповідачем (постачальник) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 1, відповідно до п. 2.1. якого постачальник продає електричну енергію згідно ДК 021:2015: 09310000-5 Електрична енергія (Активна електрична енергія) CPV 021:2015:09310000-5 Electric energy (Active electric energy) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Додатковою угодою від 16.08.2022 № 2 збільшено ціну електроенергії на 0,368136 гривень з 01.08.2022 за 1 кВт/год з 3,765108,00 гривень до 4,467948 гривень (з ПДВ), або на 8,89%. Додатковою угодою від 15.09.2022 № 3 збільшено ціну електроенергії на 0,368136 за 1 кВт/год до 4,467948 гривень з ПДВ, або на 8,98%. Додатковою угодою від 23.09.2022 № 4 збільшено ціну електроенергії з 15.09.2022 за 1 кВт/год до 4,872864 гривень з ПДВ, або на 9,06%. Додатковою угодою від 30.09.2022 № 5 збільшено ціну електроенергії з 29.09.2022 за 1 кВт/год до 5,260272 гривень з ПДВ, або на 7,95%.

Позивачем на рахунок ТОВ «Укр Газ Ресурс» перераховано:

бюджетні кошти згідно платіжних доручень від 22.02.2022 №49 - 389387,91 гривень, від 22.02.2022 №50 - 38800,00 гривень, від 12.05.2022 №119 - 569168,41 гривень, від 12.05.2022 №123 - 30000,00 гривень, від 18.05.2022 №124 - 606539,04 гривень, від 18.05.2022 №125 - 50000,00 гривень, від 17.06.2022 №163 - 438861,24 гривень, від 17.06.2022 №164 - 20000,00 гривень, від 19.07.2022 №214 - 371671,03 гривень, від 19.07.2022 №215 - 43900,00 гривень, від 26.08.2022 №263 - 359167,59 гривень, від 26.08.2022 №264 - 43900,00 гривень, від 16.09.2022 №307 - 454456,49 гривень, від 16.09.2022 №306 - 43900,00 гривень, від 19.10.2022 №348 - 593442,07 гривень, від 19.10.2022 №349 - 68500,00 гривень, від 17.11.2022 №395 - 691349,21 гривень, від 17.11.2022 №396 - 43900,00 гривень, від 14.12.2022 №456 - 658489,24 гривень, від 14.12.2022 №457 - 44752,00 гривень, від 22.12.2022 №473 - 858381,71 гривень, а всього 6418565,94 гривень.

кошти за рахунок власних надходжень згідно платіжних інструкцій від 21.04.2022 №406 - 89188,26 гривень, від 24.05.2022 №819 - 110769,06 гривень, від 27.07.2022 №1398 - 70741,62 гривень, від 30.08.2022 №1786 - 59588,88 гривень, від 29.09.2022 №2069 - 69094,39 гривень, від 20.10.2022 №2404 - 80996,84 гривень, від 25.11.2022 №2838 - 100334,48 гривень, від 16.12.2022 №3132 - 101638,24 гривень, а всього 682351,77 гривень.

Таким чином, позивачем за поставлену електричну енергію на загальну суму 7100917,71 гривень сплачено кошти місцевого бюджету у сумі 6418565,94 гривень та за рахунок власних надходжень у сумі 682351,77 гривень, що загалом становить 7100917,71 гривень.

В подальшому, рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/5182/24, яке було залишено без змін судами вищих інстанцій визнано недійсними Додаткові угоди № 2 від 16.08.2022, № 3 від 15.09.2022, № 4 від 23.09.2022, № 5 від 30.09.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2022 № 1, укладені між сторонами.

Крім цього, зазначеним рішенням було стягнуто з ТОВ «Укр Газ Ресурс» на користь бюджету Чернігівської міської територіальної громади грошові кошти у розмірі 739206,31 гривень. Вказане рішення наразі виконано відповідачем у повному обсязі.

Спираючись на висновки суду у вказаній справі, а також на те, що частина коштів сплачених позивачем за рахунок власних надходжень з 682351,77 гривень за недійсними додатковими угодами, а саме у розмірі 81462,06 гривень, є сплаченою без достатніх правових підстав та підлягає стягненню з відповідача.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи, наведені у апеляційній скарзі та заперечення на них, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Сутність апеляційного провадження у даній справі полягає у наданні судом апеляційної інстанції оцінки висновкам місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог через призму доводів та аргументів скаржника, викладених ним у апеляційній скарзі, зокрема про подвійний характер відповідальності, оскільки, як вважає відповідач, стягувана в межах цієї справи сума вже була стягнута з відповідача та сплачена останнім в межах справи № 910/5182/24.

Відповідно до ч.ч. 4, 7 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України у випадку, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 82 постанови від 24.01.2024 року у справі № 922/2321/22 зазначила, що грошові кошти (різниця між ціною за одиницю товару передбачена договором і додатковою угодою) є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/5182/24, яке набрало законної сили, визнано недійсними Додаткові угоди № 2 від 16.08.2022, № 3 від 15.09.2022, № 4 від 23.09.2022, № 5 від 30.09.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2022 № 1, укладені між ТОВ «Укр Газ Ресурс» та КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради.

Зазначеним рішенням суду також встановлено, що ТОВ «Укр Газ Ресурс» здійснило постачання товару в об`ємі 1651527 кВт/год на суму 7100917,71 гривень, замість 5679359,63 гривень, що підлягали сплаті, якби сторонами не було укладено недійсні додаткові угоди.

Також суд у тій справі дійшов висновку, що загальна сума безпідставно отриманих відповідачем коштів за рахунок коштів місцевого бюджету становить 739206,31 гривень, як різниця між сумою, що була сплачена за рахунок бюджету (6418565,94 гривень) та загальною сумою, що мала бути сплачена - 5679359,63 гривень.

Із загальної суми сплачених коштів (7100917,71 гривень) за рахунок коштів місцевого бюджету було сплачено 6418565,94 гривень, а різницю у розмірі 682351,77 гривень було сплачено позивачем, за рахунок власних коштів, що зокрема підтверджується наданими позивачем платіжними інструкціями/дорученнями, в яким у якості банку платника вказано КБ Приватбанк, а не ДКСУ.

Отже, в межах справи № 910/5182/24 стягувана різниця утворилася шляхом обрахунку суми безпідставно отриманих відповідачем коштів з коштів сплачених за рахунок бюджету не від всієї суми сплачених на користь відповідача коштів (7100917,71 гривень), а саме від суми, що було сплачено саме за рахунок місцевого бюджету (6418565,94 гривень).

Отже сума сплачених позивачем коштів у розмірі 682351,77 гривень за рахунок власних коштів у розрахунок стягуваних сум в межах справи № 910/5182/24 не входила.

З урахуванням недійсності додаткових угод, позивачем за рахунок власних коштів мало бути сплачено 600889,71 гривень, що підтверджується наведеним позивачем у позовній заяві та не спростованим відповідачем розрахунком, замість 682351,77 гривень, що було фактично сплачено.

Отже у цій справі, різниця між фактично сплаченою сумою позивачем за рахунок власних коштів у розмірі 682351,77 гривень та сумою, яка мала бути сплаченою - 600889,71 гривень, з огляду на недійсність додаткових угод, дорівнює стягуваній позивачем сумі у розмірі 81462,06 гривень (682351,77 гривень - 600889,71).

Отже, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про доведеність позовних вимог та про стягнення з відповідача на користь позивача 81462,06 гривень, як отриманих відповідачем без достатньої правової підстави.

Більша частина аргументів відповідача, що зводиться до його міркувань про те, що таке стягнення призводить до накладання на нього подвійної відповідальності, адже, як він стверджує, вказана сума вже увійшла до суми безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 739206,31 гривень, що була стягнута на користь місцевого бюджету рішенням у справі № 910/5182/24 є беззмістовними та сформованими внаслідок очевидного ігнорування відмінності предмету спору у справі № 910/5182/24 та справі, що переглядається.

З огляду на це, такі аргументи в жодній мірі не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального чи процесуального права, отже підставами для зміни чи скасування оскаржуваного рішення такі аргументи відповідача бути не можуть.

Щодо клопотань відповідача про зупинення провадження у справі

Скаржник вказує на необхідність (1) зупинення розгляду справи до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-107/2026(239/26, 264/26, 291/26) за конституційними скаргами ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС», ТОВ «Промгаз Сіті» та ТОВ «Львівенергозбут» оскільки предметом перевірки Конституційним Судом України за вказаними конституційними скаргами є конституційність положень п. 2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що підлягають застосуванню в межах цієї справи; (2) зупинення розгляду справи до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/11553/25 та оприлюднення у встановленому законом порядку повного тексту судового рішення, оскільки в межах зазначеної справи буде вирішено питання наявності/відсутності правових підстав для зупинення провадження до вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності тих чи інших норм матеріального права, що підлягають застосуванню до подібних правовідносин та чи свідчить вказана обставина про об`єктивну неможливість розгляду справи у розумінні положень п.5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

Щодо вказаних клопотань судова колегія доходить наступних висновків про відмову у їх задоволенні з наступних міркувань.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Пов`язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі, йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини четверта, шоста статті 75 ГПК України).

Разом з тим скаржник у клопотанні не наводить аргументованого обґрунтування щодо об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення вказаної заявником справи Конституційним Судом України та в супереч вимогам п. 5 ч.1 ст. 227 ГПК України не наводить переконливих мотивів в частині того, що зібрані у справі докази дійсно не дозволяють встановити обставини (факти), що є предметом судового розгляду.

Наявність невирішеного питання щодо конституційності норми права, яка підлягає застосуванню судом при вирішенні спору по суті не можна вважати об`єктивною неможливістю розгляду цієї справи, оскільки застосування/незастосування тієї чи іншої норми матеріального права не впливає на встановлення фактичних обставин, які суд не може встановити у межах даної справи.

До того ж, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 18.08.2026 у справі № 910/11553/25, до завершення розгляду якої скаржник також просить зупинити провадження у своєму другому клопотанні та якою об`єднана палата повернула справу відповідній колегії для розгляду та яка (судова колегія КГС ВС) 05.10.2026 вже прийняла остаточне судове рішення, вказала, що:

« 34. Об`єднана палата підтримує наведений підхід Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду, який з огляду на тотожність зазначених норм процесуального права є релевантним для застосування п.5 ч.1 ст.227 ГПК незалежно від того, що його сформульовано в іншій юрисдикції. За цим підходом практика Верховного Суду є усталеною: закони та інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю (Рішення Конституційного Суду України від 24.12.1997 № 8-зп/1997), тому за загальним правилом суд розглядає справу на підставі чинного законодавства і не зупиняє провадження до вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності норми, яка підлягає застосуванню; сам лише факт відкриття конституційного провадження щодо такої норми не створює об`єктивної неможливості розгляду справи. Зупинення провадження є винятком, який можливий лише тоді, коли суд обґрунтує у своїй ухвалі зв`язок між очікуваним рішенням Конституційного Суду України та предметом спору, конкретизує, у чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду справи, та пояснить, чому зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

35. Водночас зупинення провадження до вирішення справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, може бути виправданим у випадках, коли рішення Конституційного Суду України здатне вплинути на вирішення спору. Насамперед це справи, у яких предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми, якими врегульовано питання юридичної відповідальності фізичної особи, оскільки саме у разі пом`якшення або скасування такої відповідальності закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі (ч.1 ст.58 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99). Вплив рішення Конституційного Суду України на вирішення спору не виключається також тоді, коли спірні правовідносини тривають і правове регулювання прав та обов`язків їх учасників на майбутнє безпосередньо залежить від чинності норми, конституційність якої перевіряється (ч.2 ст.152 Конституції України). Проте і в цих випадках суд повинен обґрунтувати зупинення провадження за наведеними вище критеріями.

36. Так, відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

37. Стаття 58 передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

38. Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 дійшов висновку, що положення ч.1 ст.58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

39. У цій справі відповідачем є юридична особа - ТОВ «Укр Газ Ресурс», а не фізична особа. Окрім цього предметом спору є вимога про стягнення безпідставно одержаних коштів, що не є заходом відповідальності за порушення законодавства, а є наслідком недійсності правочину та безпідставного набуття майна, про що вказує зокрема прокурор у відзиві. Більше того, спірні правовідносини, що виникли з виконання Договору, завершені у 2022- 2023 роках, відповідно, майбутнє рішення Конституційного Суду України на їх правове регулювання не вплине.

45. Таким чином, статус заявника, не породжує об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, натомість надає йому можливість застосувати інші інструменти (механізми)».

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не є підставою для зупинення апеляційного провадження у справі у розумінні положень п. 5 ч.1 ст. 227 ГПК України, з огляду на що у задоволенні клопотання ТОВ «Укр Газ Ресурс» належить відмовити.

Щодо клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/11553/25 то вказане клопотання наразі втратило актуальність та необхідність його вирішення по суті, з огляду на прийняття Верховним Судом 05.10.2026 у вказаній справі остаточного судового рішення, яке на висновки суду у розглядуваній справі не впливають.

Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів також вважає необґрунтованими та безпідставними та такими, що ніяким чином не впливають на правові висновки апеляційного суду викладені вище, а також на результат розгляду самої апеляційної скарги.

Згідно з ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, з огляду на все вищевикладене, колегія суддів в ході апеляційного провадження, дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачає.

Судові витрати з оплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Враховуючи все вищезазначене та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр газ ресурс» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2026 у справі № 910/4805/26 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Повний текст постанови складено та підписано 22.10.2026

Головуючий суддя Р.М. Колесник

Судді О.О. Хрипун

А.М. Демидова