Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №911/3606/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2026 р. Справа№ 911/3606/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Денисенка Віктора Івановича

на рішення Господарського суду Київської області від 28.04.2026

у справі № 911/3606/25 (суддя А.Р. Ейвазова)

за позовом Фізичної особи-підприємця Обець Ірини Олександрівни

до Фізичної особи-підприємця Денисенка Віктора Івановича

про стягнення 108 953,92грн, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Обець Ірина Олександрівна звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи-підприємця Денисенка Віктора Івановича про стягнення 108 953,92 грн, з яких: 99 275,00 грн - основного боргу; 893,48 грн - втрат від інфляції за жовтень 2025 року; 350,86 грн - 3% річних за період з 10.10.2025 по 21.11.2025; 3 625,58 грн - пені за період з 10.10.2025 по 21.11.2025; 4 809,00 грн - штрафу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором від 30.04.2024 №02-14/24 про надання послуг в частині оплати наданих послуг у встановлений договором строк.

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.04.2026 у справі №911/3606/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Денисенка Віктора Івановича на користь Фізичної особи-підприємця Обець Ірини Олександрівни 99 275,00 грн - основного боргу, 272,96 грн - 3% річних, 618,30 грн - втрат від інфляції, 2820,58 грн - пені, а також 2 862,17 грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором. Відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 275,18 грн - втрат від інфляції, 77,90 грн - 3% річних, 805,00 грн - пені, 4 809,00 грн - штрафу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано нормами статей 173, 175, 193 Господарського кодексу України, статей 526, 530, 549, 610-612, 629, 625, 651, 901-903, 907 Цивільного кодексу України, а також встановленими судом обставинами наявності між сторонами договірних відносин, наданням позивачем відповідачу послуг, обумовлених договором, а також недотриманням відповідачем зобов`язання щодо своєчасної та у повному обсязі оплати наданих послуг.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Фізична особа-підприємець Денисенко Віктор Іванович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки під час ухвалення рішення судом першої інстанції порушено вимоги ст. 236 ГПК України. Висновки суду про наявність підстав для задоволення позову не ґрунтуються на наявних у матеріалах справи доказах, а розмір заборгованості відповідача за вересень та жовтень 2025 року не підтверджено належними доказами.

23.06.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив, у якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, - без змін. Вважає, що апеляційна скарга не містить переконливих доводів порушення судом першої інстанції вимог ст. 236 ГПК України. Також, зауважує, що зміст апеляційної скарги свідчить про те, що відповідач фактично визнає існування договірних відносин між сторонами та користування відповідною системою GPS-моніторингу. Так, відповідачем було направлено повідомлення про розірвання договору від 24.09.2025, у якому він просив передати паролі до GPS-трекерів та тарувальні таблиці. Отже, сам факт звернення з вимогою про передачу паролів до GPS-трекерів підтверджує наявність між сторонами правовідносин щодо функціонування відповідної системи моніторингу та користування ФОП Денисенко В.І. її можливостями. При цьому, ФОП Денисенко В.І. не надав жодного доказу того, що послуги фактично не надавалися або про те, що доступ до системи був відсутній, також не було направлено офіційних листів з такою інформацією за час договірних відносин.

Відповідно до ухвали Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2026, справа розглядається у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів виходить з того, що відповідач оскаржує рішення Господарського суду Київської області від 28.04.2026 виключно в частині вимог, що були задоволені судом, а саме, про стягнення 99 275,00 грн - основного боргу, 272,96 грн - 3% річних, 618,30 грн - втрат від інфляції та 2 820,58 грн - пені.

Відповідно, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 269 ГПК України, апеляційний перегляд спору здійснюється виключно в межах доводів і вимог апеляційної скарги відповідача.

Надавши оцінку доводам апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Денисенка Віктора Івановича, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.04.2024 між ФОП Обець І.О. (далі - виконавець) та ФОП Денисенко В.І. (далі - замовник) укладено договір №02-14/24 про надання послуг (далі - договір; а.с.19-24). Зазначений договір підписано з протоколом розбіжностей, що врегульовані сторонами у протоколі узгодження розбіжностей (а.с.27-28).

Згідно з п.1.1 договору надано наступні визначення термінів, що використовуються сторонами договору: рухомий об`єкт - автомобіль, корабель, локомотив, вагон, літак та будь-який інший технічний засіб замовника, який може рухатися самостійно або за допомогою інших технічних засобів; мобільний термінал - прилад для визначення географічних координат, швидкості, напрямку руху та ряду інших параметрів транспортного засобу за допомогою супутників GPS та передачі цієї інформації на диспетчерський центр замовника з використанням супутникового або стільникового каналу зв`язку; прилад має унікальний ідентифікаційний номер (IMEI), та призначений для встановлення на рухомих об`єктах; диспетчерський центр - автоматизоване робоче місце диспетчера замовника, призначене для оперативного керування парком рухомих об`єктів та побудоване на базі персонального комп`ютера, з`єднаного з мережею Інтернет, та програмного забезпечення (тонкий клієнт); інформаційний шлюз - сервер (спеціалізований комп`ютер), доступний через мережу Інтернет, що забезпечує збирання і зберігання інформації від мобільних терміналів, а також надання цієї інформації на диспетчерський центр замовника.

Відповідно до п.2.3 договору: в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник замовляє, а виконавець надає замовнику інформаційні послуги з організації доступу до інформаційного шлюзу (далі - «послуги»); за допомогою інформаційного шлюзу замовник отримує в автоматичному режимі інформацію про позиції рухомих об`єктів та повідомлення від мобільних терміналів.

Підключення до послуг здійснюється, шляхом подачі замовлення, що зазначене в додатку №1 «Замовлення послуг» до договору, що є невід`ємною частиною договору (п.2.5 договору).

В силу п.2.6 договору доступ до систем моніторингу транспорту та перелік контактних осіб по бухгалтерському обліку та документообороту надається замовником виконавцю шляхом заповнення форми, наведеної у додатку №2 до договору.

Як визначено п.п.3.1-3.4 договору: послуги, зазначені у п.2.3 договору, у повному обсязі надаються цілодобово, як у робочі, так і у вихідні та святкові дні; у випадку виникнення проблем технічного чи іншого характеру, що перешкоджають наданню зазначених у п.2.3 договору послуг, виконавець залишає за собою право припинити надання послуг для аварійного чи профілактичного обслуговування устаткування на час, зазначений у п.3.3 договору, з метою якнайшвидшого відновлення його працездатності та продовження надання замовнику вказаних послуг; послуги, зазначені у п.2.3 договору, вважаються наданими у повному обсязі, якщо припинення їх надання з технічних причин склало у підсумку не більше 8 годин на місяць, а також, якщо кожний неперервний період їх ненадання у робочий час (щодня з 09:00 до 18:00, крім вихідних та святкових днів) не перевищував 30 хвилин; за домовленістю сторін надання послуг за даним договором може бути призупинено за письмовим зверненням замовника; в такому випадку активні термінали можуть бути переведені у призупинення, проте, нарахування абонентської плати (щомісячна оплата послуг) не припиняється.

На підтвердження факту надання послуг сторони підписують акт про надання послуги (далі - акт); обов`язок по складанню акта покладається на виконавця; якщо протягом 5 календарних днів з дня отримання акту від виконавця замовник не підпише (не підтвердить у програмі електронного документообігу) такий акт або не надасть письмову мотивовану відмову, то цей акт вважається прийнятим (таким, що схвалений та підписаний обома сторонами без зауважень), а всі послуги надані належним чином згідно з умовами цього договору та прийняті замовником без зауважень (п.3.8 договору).

Згідно з п.4.1 договору, оплата замовником наданих виконавцем послуг (абонентська плата), зазначених у п.2.3 договору, проводиться шляхом перерахування грошових коштів замовника на банківський рахунок виконавця, відповідно до рахунків-фактур, які виставляє виконавець, та актів наданих послуг.

Як установлено п.4.2 договору: виконавець щомісячно, до 5 числа місяця, що слідує за місяцем надання послуг (в якому надано послуги замовнику), готує та направляє замовнику рахунок-фактуру про надані послуги (з переліком та вартістю наданих послуг); рахунок про надані послуги надсилається замовнику за вказаними у договорі реквізитами електронною поштою; рахунок має бути сплачений замовником до 9-го числа включно місяця, що слідує за місяцем надання послуг (в якому надано послуги); порядок оплати послуг за активні та призупинені об`єкти однаковий; якщо дата оплати припадає на вихідний, то сплатити рахунок потрібно в останній робочий день, що передує кінцевій даті сплати; у разі відсутності оплати за надані послуги у визначений цим договором термін, надання послуг припиняється з дня, наступного за днем, що є крайній для оплати рахунку, проте нарахування абонентської плати не припиняється до повного погашення замовником своєї заборгованості за договором або до дати припинення договору; у випадку наявності у замовника заборгованості по оплаті наданих послуг (абонентської плати) за 2 більше календарні місяці, виконавець направляє замовнику на електронну пошту лист-вимогу щодо оплати заборгованості; в разі відсутності оплати протягом 5-ти (п`яти) календарних днів з дати направлення зазначеного вище листа-вимоги, виконавець має право видалити всі об`єкти програмного забезпечення замовника без збереження історії та без жодних компенсацій замовнику.

Пунктом 4.3 договору сторони узгодили, що щомісячна вартість послуг, передбачених п.2.3 договору розраховується таким чином: щодо активних об`єктів - підсумкова вартість за 1 календарний місяць розраховується як добуток (множення) кількості активних терміналів (об`єктів) на кількість днів фактичного надання послуг (кількість днів використання) та на вартість 1 дня використання (надання послуг) відповідно до обумовленого сторонами тарифного пакету; вартість усіх тарифних пакетів щодо активних терміналів (об`єктів) включає вартість SIM-карток мобільних операторів (оператори обираються виконавцем, з врахуванням того, що покриття обраного виконавцем оператора повинно забезпечувати передачу позиції в районах переважного використання рухомих об`єктів замовника) та поповнення їх карткового рахунку, необхідне для безперебійного та повного, з врахуванням положень п.3.3 договору, надання виконавцем послуг; вартість обраного (обумовленого сторонами) тарифного пакету наведена в додатку №1 до договору (пп.4.3.1.1); вартість за призупинений об`єкт є фіксованою та становить 30грн за 1 (один) календарний місяць за 1 призупинений об`єкт; нарахування плати за призупинений об`єкт, не залежно від дати такого призупинення, здійснюється як за повний календарний місяць та встановлюється з місяця, в якому відбулось таке призупинення (пп.4.3.1.2).

Замовник, згідно п.5.2 договору, зобов`язаний сплачувати вартість послуг виконавця, зазначених в п.2.3 договору, у повному обсязі та вчасно, а у випадку прострочення замовником оплати послуг виконавця, як передбачено п.5.7 договору, замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день затримки в оплаті послуг виконавця.

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань; якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не вимагатиме припинення або перегляду, договір вважається продовженим на один рік з можливістю внесення змін чи доповнень до договору; кількість пролонгацій за даним договором необмежена (п.п.6.1,6.2 договору).

При цьому, п.6.3 сторони узгодили, що договір може бути розірвано за згодою обох сторін, або за ініціативою лише однієї сторони; в останньому випадку сторона-ініціатор розірвання договору повинна письмово повідомити іншу сторону про свій намір розірвати (припинити) договір не пізніше ніж за 20 календарних днів до моменту припинення нею виконання своїх зобов`язань за цим договором; якщо ініціатором розірвання договору виступає виконавець, то останній повинен відшкодувати замовнику всі понесені збитки; розмір збитків має бути документально підтверджений.

У додатку №1 «замовлення послуг» (а.с.25) сторони передбачили найменування послуг та їх вартість: тарифний пакет « 180» - 5,92 грн за день; тарифний пакет роумінг « 300» - 300,00 грн за день; призупинення об`єктів - 30,00 грн на місяць.

Листом від 24.09.2025 за вих.№24/09-25 відповідач повідомив позивача про розірвання з 31.10.2025 договору та просив з 01.10.2025 припинити надання послуг за договором, вимкнути GPS трекери, не нараховувати оплату (а.с.29). Також, у цьому листі відповідач просив позивача передати йому паролі GPS трекерів та тарувальні таблиці.

У відповідь на вказане повідомлення, на електронні адреси «alexgogulya, ignatenko.tcg» 25.09.2025 направлено повідомлення про прийняття в обробку, роз`яснено порядок розірвання договору; додатком до відповідного повідомлення вказано рахунок на оплату за вересень-жовтень (а.с.30).

02.10.2025 з електронної адреси «alexgogulya@gmail.com» на електронну адресу «potapenko@antenor.ua» направлено лист, у якому відповідач заперечував щодо оплати послуг за жовтень 2025 року з посиланням на припинення співпраці з 01.10.2025 (а.с.31).

02.10.2025 позивачем на електронну адресу відповідача направлена відповідь, у якій повідомлено про неоплату рахунку за вересень-жовтень та роз`яснено порядок визначення періоду, за який він виставлений (а.с.31-32).

Відповідно до акту від 30.09.2025 №10163, який підписаний лише позивачем, вартість послуг з доступу до системи GPS-моніторингу за вересень 2025 року складає 68 700,00 грн (а.с.33).

Також, як вказує позивач, для оплати наданих послуг ним виставлено відповідачу рахунок на оплату від 30.09.2025 №9357 на суму 99 725,00 грн, який включає в себе вартість наступних послуг: доступу до системи GPS-моніторингу за вересень 2025 року на суму 68 700,00 грн; доступу до системи GPS-моніторингу за жовтень 2025 року на суму 31 025,00 грн (а.с.63).

Вказаний акт, разом із зазначеним рахунком направлені на поштову адресу відповідача, про що свідчать надані позивачем докази, а саме: поштова накладна №0209400416016; опис вкладення до відправлення, прийнятого за такою накладною; фіскальний чек від 09.10.2025 щодо оплати послуг пересилання відправлення (а.с.34). Крім того, відповідні документи 09.10.2025 направлені на електронну адресу «alexgogulya@gmail.com», «ignatenko.tcg@gmail.com», «maxhardworker2024@gmail.com», на підтвердження чого надано скріншот направлення (а.с.65).

При цьому, як вбачається з відомостей веб-сайту АТ «Укрпошта» відповідне поштове відправлення 25.10.2025 повернуто відправнику у зв`язку з закінченням терміну зберігання (а.с.35).

Відповідно до претензії від 29.10.2025 №02-16/25 позивач вимагав від відповідача сплатити борг за надані послуги, з урахуванням нарахованих штрафних санкцій, у загальному розмірі 106397,35 грн (а.с.36-41).

На підтвердження направлення вказаної претензії відповідачу надано: скріншот направлення її на електронну адресу (а.с.42); поштову накладну №0209400421125; опис вкладення до відправлення, прийнятого за такою накладною; фіскальний чек від 29.10.2025 щодо оплати послуг пересилання відправлення (а.с.69).

Предметом спору у справі, що переглядається, є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості наданих, але неоплачених послуг у період вересень-жовтень 2025 року, а також застосування до нього відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством, за порушення зобов`язання з оплати наданих послуг.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність фактичних та правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, однак, вважає, що судом неправильно визначено суму, яка підлягає стягненню.

Так, як правильно встановив суд першої інстанції, укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст.ст.173, 174, ч.1 ст.175 ГК України (норми якого діяли в період укладення договору).

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст.175 ГК України.

Згідно з ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; при цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Нормою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи зміст правовідносин, що склалися між сторонами за умовами укладеного договору, його предмет, права й обов`язки сторін за ним, суд першої інстанції правильно виснував, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У силу ст. 902 ЦК України: виконавець повинен надати послугу особисто; у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно з ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не було спростовано відповідачем в апеляційній скарзі, у вересні 2025 року позивачем надано відповідачеві послуги з доступу до системи GPS-моніторингу на суму 68 700,00 грн.

Про обсяг наданих послуг відповідач був повідомлений засобами електронного зв`язку, а саме, шляхом направлення повідомлення на електронні адреси: «alexgogulya@gmail.com», «ignatenko.tcg@gmail.com», «maxhardworker2024@gmail.com», а також актом наданих послуг від 30.09.2025 №10163, направленим засобами поштового зв`язку.

При цьому, відсутність підпису відповідача на акті наданих послуг за вересень 2025 року не звільняє його від обов`язку оплатити вартість відповідних послуг, оскільки судом встановлено, що відповідний акт був направлений на зареєстровану адресу відповідача, однак, повернутий без вручення відділенням поштового зв`язку за закінченням встановленого строку зберігання, що є підставою вважати відповідний акт врученим відповідачу. Оскільки зауважень щодо такого акту не висловлено у встановлений договором строк, такий акт вважається погодженим відповідачем. Також, необхідно зазначити, що листування сторін свідчить про те, що відповідач не висловлював заперечень після направлення йому рахунків щодо вартості послуг, факту їх надання позивачем у вигляді забезпечення доступу у вересні 2025 року.

Верховний Суд у постанові від 19.09.2022 у справі №910/12780/21 дійшов висновку про те, що виходячи зі змісту положень ст. ст. 509, 901, 903 ЦК України, обов`язок замовника оплатити послуги виникає з факту їх надання, а не з факту оформлення передачі послуг актом надання послуг.

При цьому, у даному випадку послуга позивача полягає лише у наданні доступу до інформаційного шлюзу для системи географічного визначення координат, роль якого виконує сервер позивача, а не в певних активних діях позивача.

Отже, враховуючи умови договору, відповідач мав здійснити розрахунок за інформаційні послуги з організації доступу до інформаційного шлюзу у строк, встановлений п.4.2 договору, - до дев`ятого числа місяця наступного за місяцем надання послуг на підставі виставленого рахунку, тобто, до 09.10.2025.

Оскільки відповідач не здійснив оплату наданих послуг, з 10.10.2025 розпочалось прострочення виконання зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України установлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У силу норми ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи встановлені під час розгляду спору обставини надання позивачем послуг за договором у розмірі, підтвердженому актом від 30.09.2025 №10163 та порушення відповідачем строків оплати наданих послуг, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача вартості наданих у вересні послуг, а саме, 68 700,00 грн. Відтак, у цій частині суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог.

Також, на цю суму позивачем було нараховано інфляційні втрати, 3 проценти річних та пеню, передбачену п. 5.8 договору.

Як визначено ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач допустив порушення зобов`язання з оплати наданих послуг, вимоги позивача про сплату боргу з урахуванням втрат від інфляції та процентів є обґрунтованими.

Здійснивши розрахунок інфляційних втрат та 3 процентів річних, нарахованих на суму заборгованості 68 700,00 грн у період з 10.10.2025 до 21.11.2025, колегія суддів приходить до висновку, що розмір інфляційних втрат складає 893,10 грн, а 3 проценти річних - 242,80 грн.

Саме у цій частині позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 процентів річних є законними та обґрунтованими.

Як визначає п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст.549 ЦК України: штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір пені, що нараховується у зв`язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання обмежується подвійною обліковою ставкою Національного банку України відповідно до ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Розмір пені, встановлений договором, не перевищує максимального розміру пені встановленого відповідною нормою.

Оскільки відповідач допустив порушення зобов`язань у вигляді прострочення оплати, позивач набув права вимагати сплати пені, передбаченої п.5.8 договору.

Здійснивши розрахунок пені, нарахованої на суму заборгованості 68 700,00 грн у період з 10.10.2025 до 21.11.2025, колегія суддів приходить до висновку про те, що розмір пені складає 2 508,96 грн.

Саме у цій частині позовні вимоги про стягнення пені, передбаченої умовами п. 5.8 договору є законними та обґрунтованими.

Підсумовуючи, колегія суддів приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме, в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 68 700,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 893,10 грн, 3 процентів річних у розмірі 242,80 грн та пені у розмірі 2 508,96 грн.

Водночас, переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів вважає передчасними висновки суду першої інстанції про наявність фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за жовтень 2025 року у розмірі 31 025,00 грн та нарахованих на цю суму інфляційних втрат, 3 процентів річних та пені.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, п.6.3 договору сторони узгодили, що договір може бути розірвано за згодою обох сторін, або за ініціативою лише однієї сторони; в останньому випадку сторона-ініціатор розірвання договору повинна письмово повідомити іншу сторону про свій намір розірвати (припинити) договір не пізніше ніж за 20 календарних днів до моменту припинення нею виконання своїх зобов`язань за цим договором; якщо ініціатором розірвання договору виступає виконавець, то останній повинен відшкодувати замовнику всі понесені збитки; розмір збитків має бути документально підтверджений.

Листом від 24.09.2025 за вих.№24/09-25 відповідач повідомив позивача про розірвання з 31.10.2025 договору та просив з 01.10.2025 припинити надання послуг за договором, вимкнути GPS трекери, не нараховувати оплату (а.с.29). Також, у такому листі відповідач просив позивача передати йому паролі GPS трекерів та тарувальні таблиці.

У відповідь на вказане повідомлення, на електронні адреси «alexgogulya, ignatenko.tcg» 25.09.2025 направлено повідомлення про прийняття в обробку, роз`яснено порядок розірвання договору; додатком до відповідного повідомлення вказано рахунок на оплату за вересень-жовтень (а.с.30).

Як передбачено ч.3 ст.651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У силу норми ст. 907 ЦК України: договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін; порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Дотримання визначеного сторонами порядку розірвання договору за ініціативою однієї із сторін, в силу ст.629 ЦК України, є обов`язковою умовою, за фактом додержання якої, договір вважається розірваним, а відповідні зобов`язання сторін припиненими, за виключенням тих, які залишилися не виконаними на час чинності відповідного договору.

Отже, як правильно зауважено судом першої інстанції, укладений між сторонами договір можна вважати розірваним з 31.10.2025, оскільки відповідач направив 24.09.2025 повідомлення позивачу з дотриманням строку, встановленого у п.6.3 договору (не менш ніж за 20 днів до моменту припинення виконання зобов`язань за договором) про намір розірвати договір.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів також враховує, що згідно з п.4.1 договору оплата замовником наданих виконавцем послуг (абонентська плата), зазначених у п.2.3 договору, проводиться шляхом перерахування грошових коштів замовника на банківський рахунок виконавця, відповідно до рахунків-фактур, які виставляє виконавець, та актів наданих послуг.

Відповідно до п.4.2 договору: виконавець щомісячно, до 5 числа місяця, що слідує за місяцем надання послуг (в якому надано послуги замовнику), готує та направляє замовнику рахунок-фактуру про надані послуги (з переліком та вартістю наданих послуг); рахунок про надані послуги надсилається замовнику за вказаними у договорі реквізитами електронною поштою; рахунок має бути сплачений замовником до 9-го числа включно місяця, що слідує за місяцем надання послуг (в якому надано послуги); порядок оплати послуг за активні та призупинені об`єкти однаковий.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач призупинив надання послуг за договором. Однак, зі змісту позову убачається, що за жовтень 2025 року позивачем нараховано відповідачу лише абонентську плату, а послуги передбачені договором, - не надавались.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що надання послуг за договором позивачем було призупинено.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів також враховує, що у договорі не вказано що є абонентською платою.

Одночасно, надаючи оцінку умовам договору, враховуючи, що абонентська плата вживається виключно у пунктах щодо призупинення надання послуг, і вартість призупинення визначена у додатку № 1 до договору на рівні 30,00 грн в місяць за один рухомий об`єкт, то колегія суддів приходить до висновку, що розмір абонентської плати становить саме 30,00 грн за 1 рухомий об`єкт.

При цьому, оскільки п. 4.2 договору сторони визначили, що порядок оплати за активні та призупинені об`єкти однаковий, то, позивач мав би в кінці жовтня 2025 року скласти відповідний акт та скерувати його на адресу відповідача. У такому акті мали б бути визначені обсяги наданих послуг, а саме, зазначено кількість рухомих об`єктів та розраховано відповідну вартість абонентської плати.

Натомість, позивач наприкінці вересня, у момент звернення до нього відповідача з пропозицією розірвання договору та проханням про призупинення надання послуг сформував рахунок на загальну суму 31 025,00 грн. Застосувавши до цього розрахунку визначений у додатку № 1 розмір послуги з призупинення об`єктів, можна зробити висновок, що у відповідача 1034,16666666666 рухомих об`єктів (31 025,00 грн/30,00 грн), що, за висновком колегії суддів, виглядає сумнівно. А оскільки позивач не надав доказів, які б підтверджували кількість рухомих об`єктів щодо яких ним надавались послуги відповідачеві, враховуючи відсутність сформованого відповідно до умов договору акту наданих послуг, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не підтвердив належними та допустимими доказами розмір наданих у жовтні 2025 року послуг.

Встановлене унеможливлює задоволення позовних вимог як про стягнення суми боргу, нарахованої за жовтень 2025 року (31 025,00 грн), так і нарахованих на суму боргу інфляційних втрат, 3 процентів річних та пені.

Висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення цих сум суперечать матеріалам справи та доказам поданим сторонами.

Водночас, доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог ст. 236 ГПК України є обґрунтованими.

Ухвалюючи рішення у цій частині, суд першої інстанції не дослідив умови пунктів 2.3, 4.1, 4.2 та Додатку № 1 до договору, не врахував відсутність акту наданих послуг за жовтень 2025 року, не перевірив розмір нарахованого та заявленого до стягнення боргу за жовтень 2025 року.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п.2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.п. 3-4 ч.1 ст. 277 ГПК України, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, однак, внаслідок недотримання вимог ст. ст. 86, 236 ГПК України, неправильно визначив суму, що підлягає стягненню.

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає, що резолютивна частина рішення має бути викладена в іншій редакції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на вимоги ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Денисенка Віктора Івановича на рішення Господарського суду Київської області від 28.04.2026 у справі № 911/3606/25 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 28.04.2026 у справі № 911/3606/25 - змінити.

Викласти резолютивну частину рішення у такій редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Денисенка Віктора Івановича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь фізичної особи-підприємця Обець Ірини Олександрівни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) 68 700 (шістдесят вісім тисяч сімсот) грн 00 коп. - основного боргу, 242 (двісті сорок дві) грн 80 коп. - 3% річних, 893 (вісімсот дев`яносто три) грн 10 коп. - втрат від інфляції, 2 508 (дві тисячі п`ятсот вісім) грн. 96 коп. - пені, а також 2 103 (дві тисячі сто три) грн. 42 коп. в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 31 025,00 грн суми основного боргу, 0,38 грн - втрат від інфляції, 108,06 грн - 3% річних, 1 116,12 грн - пені, 4 809,00 грн - штрафу.».

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Обець Ірини Олександрівни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) на користь фізичної особи-підприємця Денисенка Віктора Івановича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) 1 109 (одна тисяча сто дев`ять) грн 32 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ на виконання цієї постанови.

5. Матеріали справи № 911/3606/25 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко