Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №920/22/25 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них

Дата: 30 вересня 2026 р.

Справа: №920/22/25

Суддя: Мальченко А.О.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2026 р. Справа№ 920/22/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Газенергопостач»

на рішення Господарського суду Сумської області від 01.06.2026

у справі № 920/22/25 (суддя О.Ю. Резніченко)

за позовом Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі позивачів:

Сумської міської ради

Сумської міської військової адміністрації

Управління охорони здоров`я Сумської міської ради

до відповідачів: Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня №5» Сумської міської ради

Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Газенергопостач»

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 338 879,29 грн,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

Окружна прокуратура міста Суми (далі також - Прокурор) в інтересах держави в особі Сумської міської ради (далі також - Рада), Сумської міської військової адміністрації (далі також - Сумська МВА) та Управління охорони здоров`я Сумської міської ради (далі також - Управління) звернулась до Господарського суду Сумської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня №5» Сумської міської ради (далі також - Лікарня) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Газенергопостач» (далі також - Товариство) про:

- визнання недійсною додаткової угоди від 21.05.2021 №4 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.01.2021 №23, укладеного між комунальним некомерційним підприємством «Клінічна лікарня №5» Сумської міської ради та ТОВ «Компанія «Газенергопостач» (далі також - Договір №23);

- визнання недійсною додаткової угоди від 28.07.2021 №5 до Договору №23;

- визнання недійсною додаткової угоди від 27.08.2021 №6 до Договору №23;

- визнання недійсною додаткової угоди від 11.11.2021 №7 до Договору №23;

- визнання недійсною додаткової угоди від 21.10.2021 №8 до Договору №23;

- визнання недійсною додаткової угоди від 23.11.2021 №10 до Договору №23;

- визнати недійсною додаткової угоди від 23.11.2021 №11 до Договору №23;

- визнання недійсною додаткової угоди від 14.12.2021 №12 до Договору №23;

- визнання недійсною додаткової угоди від 14.12.2021 №13 до Договору №23;

- визнання недійсною додаткової угоди від 24.01.2022 №16 до Договору №23;

- стягнення з ТОВ «Компанія Газенергопостач» на користь Управління охорони здоров`я Сумської міської ради безпідставно сплачені кошти в сумі 338879,29 грн.

Прокурор обґрунтовує позовні вимоги тим, що внаслідок укладення спірних додаткових угод збільшилися ціни на електричну енергію на 97,79 % від ціни, визначеної договором про постачання електричної енергії №23 від 18.01.2021; спірні додаткові угоди були укладені без належних на те підстав та обґрунтованого документального підтвердження щодо підвищення ціни на електричну енергію, чим порушено норми Закону України «Про публічні закупівлі» та положення договору. Враховуючи безпідставність підписання спірних додаткових угод, Товариству надмірно сплачено бюджетні кошти в сумі 338 879,29 грн, тому вказані кошти підлягають стягненню з Товариства на користь Управління.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 01.06.2026 у справі №920/22/25 позов задоволено повністю. Визнано недійсними додаткові угоди від 21.05.2021 №4, від 28.07.2021 №5, від 27.08.2021 №6, від 11.11.2021 №7, від 21.10.2021 №8, від 23.11.2021 №10, від 23.11.2021 №11, від 14.12.2021 №12, від 14.12.2021 №13, від 24.01.2022 №16 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.01.2021 №23, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Клінічна лікарня №5» Сумської міської ради та ТОВ «Компанія «Газенергопостач». Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Газенергопостач» на користь Управління охорони здоров`я Сумської міської ради безпідставно сплачені кошти в сумі 338 879,29 грн. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня №5» Сумської міської ради на користь Сумської обласної прокуратури 12 112,00 грн витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Газенергопостач» на користь Сумської обласної прокуратури 16 178,55 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано нормами статей 1, 33, 41 Закону України «Про публічні закупівлі», статей 6, 16, 203, 215, 344, 626-629, 632, 651-653, 655, 656, 669, 670, 712, 1212 Цивільного кодексу України та встановленими судом обставинами недотримання сторонами Договору вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що є підставою для визнання оспорюваних додаткових угод недійсними та стягнення грошових коштів, які були перераховані Лікарнею Товариству у зв`язку з безпідставним збільшенням вартості електричної енергії.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Газенергопостач» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, сторонами недоведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Також судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

Зокрема, суд першої інстанції не звернув увагу, що протягом дії Договору № 23 змінювалась ціна на електричну енергію, що примушувало сторін Договору вносити відповідні зміни до умов Договору. Підстави для підвищення вартості на електричну енергію (інформація про рівень цін) підтверджені Торгово-промисловою палатою, а також інформацією, яка розміщена на офіційному веб-сайті ДП «Оператор ринку» (http://www.oree.com.ua).

Також, на думку ТОВ «Компанія «Газенергопостач» відсутні підстави вважати, що оспорювані додаткові угоди укладені з порушенням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а також статті 203 ЦК України, тобто те, що вони є недійсними.

14.07.2026 через підсистему «Електронний Суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Прокурор просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду, - без змін. Прокурор наполягає, що незалежно від того, що сторони Договору № 23, укладаючи оскаржувані додаткові угоди, мали підтвердження зростання ціни на електроенергію, таке збільшення не могло бути більшим, ніж на 10% від початкової ціни договору. Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, додатковими угодами №№4-8, 10-13, 16 ціну електричної енергії збільшено на понад 10 % та загалом на 97,79 %, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», відтак суд першої інстанції обґрунтовано виснував про наявність правових підстав для визнання недійсними вказаних додаткових угод та стягнення надмірно сплачених за ними коштів.

Сумська міська рада, Сумська міська військова адміністрація, Управління охорони здоров`я Сумської міської ради та Комунальне некомерційне підприємство «Клінічна лікарня №5» Сумської міської ради не скористались правом, наданим ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу у строки, встановлені ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 (до 22.07.2026), не подали.

У судовому засіданні 01.10.2026 взяв участь Прокурор.

Інші учасники судового процесу у судове засідання не з`явились, хоча про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Одночасно, 30.06.2026 Сумська міська військова адміністрація звернулась до Північного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» із клопотанням про розгляд справи за її відсутності. Сумська МВА зауважила, що вважає законним та обґрунтованим рішення Господарського суду Сумської області від 01.06.2026 у справі №920/22/25.

Вирішуючи питання про можливість розгляду спору за відсутності представників сторін, колегія суддів враховує думку присутнього Прокурора, який не заперечував проти розгляду справи за відсутності представників сторін, та керується таким.

За змістом ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 202 ГПК України встановлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Колегія суддів також зауважує на тому, що відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Отже, зі змісту наведених норм убачається, що відкладення розгляду спору є правом, а не обов`язком суду. А оскільки сторони, що не з`явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, однак не повідомили суд про причини неявки, враховуючи, що колегією суддів не встановлено обставин, які унеможливлюють розгляд апеляційної скарги за відсутності Сумської міської ради, Сумської міської військової адміністрації, Управління охорони здоров`я Сумської міської ради та Комунального некомерційного підприємства Сумської міської ради «Клінічна лікарня №5», колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду спору за відсутності представників сторін, що не з`явились.

У судовому засіданні 01.10.2026 колегією суддів проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Газенергопостач», відзивів на апеляційну скаргу, дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Переглядаючи справу, колегія суддів керується нормою ч. 1 ст. 269 ГПК України та зауважує, що апеляційна скарга не містить доводів щодо наявності у Прокурора права здійснювати представництво інтересів держави в особі Сумської міської ради, Сумської міської військової адміністрації та Управління охорони здоров`я Сумської міської ради. Тобто у цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, відповідно, колегія суддів не вбачає підстав для його перегляду у цій частині.

Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції встановив, що Комунальним некомерційним підприємством «Клінічна лікарня №5» Сумської міської ради (далі - Споживач), згідно з даними електронної системи «PROZORRO» (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-12-02-010587-б) проведено закупівлю електричної енергії.

За результатами вказаної закупівлі укладено договір від 18.01.2021 № 23 з ТОВ «Компанія Газенергопостач» (надалі - Договір) з остаточною ціновою пропозицією 1 958 047,39 грн.

Відповідно до п.2.1. Договору постачальник зобов`язується у 2021 році поставити Споживачу електричну енергію за кодом ДК 021:2015 №09310000-5 «Електрична енергія» (далі-електрична енергія або товар) для забезпечення потреб електричних установок Споживача, а споживач зобов`язується оплатити Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до договору.

Загальна вартість договору на момент його укладення становить 1 958 047,39 грн з ПДВ, з них згідно кошторисних призначень Споживача - 1 544 890,00 грн, за рахунок відшкодування - 413 157,39 грн. Зобов`язання по договору закупівлі виникають залежно від реального фінансування та визначаються додатковими угодами до даного договору.

Загальна сума зобов`язань визначених в додаткових угодах не може перевищувати ціни даного договору. Обсяг закупівлі на 2021 рік становить 1 058 404 кВт/год згідно цін (тарифів) електричної енергії визначених у Додатку 2 до договору.

Відповідно до п. 1 комерційної пропозиції, що є додатком 2 до договору, ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи), становить 1,84999 за 1 кВт/год з ПДВ.

У подальшому, між ТОВ «Компанія Газенергопостач» та Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради «Сумська обласна клінічна лікарня» укладено низку додаткових угод, якими суттєво збільшено первісну ціну товару в Договорі, яка була визначена за результатами переговорною процедурою.

Зокрема, до Договору сторонами укладено 18 додаткових угод, 11 з яких стосуються збільшення фактичної ціни (тарифу) з одночасним зменшенням обсягу постачання, зокрема:

- додатковою угодою № 3 від 29.04.2021 у зв`язку з коливанням ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення та відповідно до п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», сторони домовились змінити ціну за електроенергію за 1 кВт/год до 10 відсотків та внести зміни до договору про постачання електричної енергії від 18.01.2021 та викладено окремі пункти у наступній редакції. А саме, в додатку 2 до договору ціна (тариф) електричної енергії становить - 2,03498 грн за 1 кВт/год з ПДВ (розповсюджує свою дію на правовідносини, які склалися між Сторонами Договору з 01.04.2021);

- додатковою угодою № 4 від 21.05.2021 змінено фактичну ціну (тариф) з 2,03498 грн з ПДВ за 1 кВт/год на 2,14751 грн з ПДВ за 1 кВт/год., тобто на 16,08 % від ціни, визначеної договором, (розповсюджує свою дію на правовідносини, які склалися між Сторонами Договору з 01.05.2021);

- додатковою угодою № 5 від 28.07.2021 змінено фактичну ціну(тариф) з 2,14751 грн з ПДВ за 1 кВт/год. на 2,32 грн з ПДВ за 1 кВт/год., тобто на 25,40% від ціни, визначеної договором, (розповсюджує свою дію на правовідносини, які склалися між Сторонами Договору з 01.07.2021);

- додатковою угодою № 6 від 27.08.2021 змінено фактичну ціну (тариф) з 2,32 грн з ПДВ за 1 кВт/год. на 2,51672 грн з ПДВ за 1 кВт/год., тобто на 36,04 % від ціни, визначеної договором, (розповсюджує свою дію на правовідносини, які склалися між Сторонами Договору з 01.08.2021);

- додатковою угодою № 7 від 22.09.2021 змінено фактичну ціну (тариф) з 2,51672 грн з ПДВ за 1 кВт/год. на 2,73312 грн з ПДВ за 1 кВт/год., тобто на 47,73 % від ціни, визначеної договором, (розповсюджує свою дію на правовідносини, які склалися між Сторонами Договору з 01.09.2021);

- додатковою угодою № 8 від 21.10.2021 змінено фактичну ціну (тариф) з 2,73312 грн з ПДВ за 1 кВт/год. на 2,90951 грн з ПДВ за 1 кВт/год., тобто на 57,27 % від ціни, визначеної договором, (розповсюджує свою дію на правовідносини, які склалися між Сторонами Договору з 01.10.2021);

- додатковою угодою № 10 від 23.11.2021 змінено фактичну ціну (тариф) з 2,90951 грн з ПДВ за 1 кВт/год. на 3,16262 грн з ПДВ за 1 кВт/год., тобто на 70,93 % від ціни, визначеної договором, (розповсюджує свою дію на правовідносини, які склалися між Сторонами Договору з 01.11.2021);

- додатковою угодою № 11 від 23.11.2021 змінено фактичну ціну (тариф) з 3,16262 грн з ПДВ за 1 кВт/год. на 3,44081 грн з ПДВ за 1 кВт/год., тобто на 85,99 % від ціни, визначеної договором, (розповсюджує свою дію на правовідносини, які склалися між Сторонами Договору з 01.11.2021);

- додатковою угодою № 12 від 14.12.2021 змінено фактичну ціну (тариф) з 3,44081 грн з ПДВ за 1 кВт/год. на 3,78145 грн з ПДВ за 1 кВт/год., тобто на 104,40 % від ціни, визначеної договором, (розповсюджує свою дію на правовідносини, які склалися між Сторонами Договору з 01.12.2021);

- додатковою угодою № 13 від 14.12.2021 змінено фактичну ціну (тариф) з 3,78145 грн з ПДВ за 1 кВт/год. на 4,08397 грн з ПДВ за 1 кВт/год., тобто на 120,75% від ціни, визначеної договором, (розповсюджує свою дію на правовідносини, які склалися між Сторонами Договору з 01.12.2021);

- додатковою угодою № 16 від 24.01.2022 змінено фактичну ціну (тариф) з 4,08397 грн з ПДВ за 1 кВт/год. на 4,14602 грн з ПДВ за 1 кВт/год., тобто на 124,11 % від ціни, визначеної договором, (розповсюджує свою дію на правовідносини, які склалися між Сторонами Договору з 01.01.2022).

Предметом спору у справі, що переглядається, є вимога Прокурора про визнання недійсними додаткових угод №№4-8, 10-12, та №№13,16 до Договору № 23, якими безпідставно внесено зміни до істотних умов Договору, внаслідок чого змінено ціну за 1 кВт/год, а саме, збільшено на 97,79 % від ціни, визначеної Додатковою угодою №3 до договору, та, відповідно, зменшено обсяг постачання, чим порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Так, правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України «Про публічні закупівлі».

Метою Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником торгів за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі», який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції на час укладення договору).

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1-3 ст. 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 656 Цивільного кодексу України, до договору купівлі- продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі- продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Частинами 1, 3 статті 334 ЦК України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до ч. 4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України та Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно виходив з того, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто, під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України «Про публічні закупівлі», яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Наведене, як слушно зауважено судом першої інстанції, підтверджується також історичним тлумаченням норм п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». У цьому Законі в редакції до 19.04.2020 норма п. 2 ч. 5 ст. 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: «Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі».

Отже, вказана норма Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» № 114-IX від 18.09.2019 (далі також - Закон № 114-ІХ), яким Закон України «Про публічні закупівлі» було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, як правильно виснував суд першої інстанції, у новій редакції норма п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

У абзаці 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Отже, Закон встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону, зокрема, - у випадку коливання цін товару на ринку чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.

Тобто, неухильним аспектом при застосуванні п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону при збільшенні ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни такого товару на ринку та встановлення саме пропорції такого коливання.

Аналогічну правову позицію щодо підстав зміни ціни за одиницю товару у договорі про закупівлю підтримав суд касаційної інстанції (постанови Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/383/22, від 16.02.2023 у справі №903/366/22, від 09.06.2022 у справі №927/636/21 та від 07.12.2022 у справі №927/189/22.

Так, суди переглядаючи справи за касаційними скаргами відповідачів погодились із висновками судів апеляційної інстанції, що сторони у випадку коливання цін на ринку (як в бік зменшення, так і в бік збільшення ціни) наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін.

До того ж, законодавець не пов`язує підвищення закупівельних цін для постачальника як підставу для зміни істотних умов договору про закупівлю, передбачену ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 звертає увагу, що право тлумачити норму права є виключним правом суду.

У цій же постанові Верховний Суд зазначає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (п. 123-124 постанови ВСУ від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 виснувала, що сторони договору про закупівлю електричної енергії можуть неодноразово збільшувати ціну товару в разі її коливань на ринку, але не більше, ніж на 10% від ціни, визначеної при укладанні договору також і у випадку закупівлі бензину і дизельного палива, природного газу та електричної енергії.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, підписання сторонами додаткових угод до Договору № 23, зокрема №№4-8, 10-12, та 13,16 призвело до необґрунтованого збільшення ціни (тарифу) електричної енергії на понад 10 %, а в цілому на 97,79%,

Отже, сторонами всупереч інтересів держави без належного підтвердження підстав, у порушення норм та положень укладеного Договору, підписано додаткові угоди №№4-8, 10-13 та 16 до Договору №23 від 18.01.2021, якими суттєво збільшено ціну за одиницю товару, що, в свою чергу, не відповідає вимогам тендерної документації та очікуванням замовника щодо економного витрачання бюджетних коштів.

При цьому, суд першої інстанції правильно зауважив на тому, що на момент підписання Договору № 23 Товариству було відомо про ціни на електричну енергію що існували на ринку. Підписавши Договір № 23 він погодився з його умовами, у тому числі щодо ціни товару. Водночас, TOB «Компанія «Газенергопостач» мало право відмовитися від укладення відповідного договору згідно з ч. 7 ст. 33 Закону України «Про публічні закупівлі», в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, однак не скористалося цим. Відтак, рішення Товариства про підписання договору є його добровільним волевиявленням та свідчить про те, що він згоден на умови договору, в тому числі ціну за одиницю товару на день підписання договору.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при укладенні Комунальним некомерційним підприємством Сумської міської ради «Клінічна лікарня №5» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Газенергопостач» додаткових угод №№4-8, 10-13 та 16 до договору про постачання електричної енергії споживачу №23 від 18.01.2021, сторони не дотримали вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки безпідставно змінили істотні умови Договору, внаслідок чого змінено ціну за 1 кВт/год, а саме, збільшено на 97,79 % від ціни, визначеної Додатковою угодою №3 до договору, та, відповідно, зменшено обсяг постачання, чим порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У той же час, ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.

Враховуючи, що додаткові угоди №№4-8, 10-13 та 16 до договору про постачання електричної енергії споживачу №23 від 18.01.2021 укладено з порушенням вимог п. 2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними.

Оскільки Додаткові угоди №№4-8, 10-13 та 16 визнаються недійсними, сторони повинні керуватись умовами договору щодо ціни електричної енергії, встановленій саме у договорі та додаткової угоди №3.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до ч.1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що КНП Сумської міської ради «Клінічна лікарня №5» на підставі договору та додаткових угод №№4-8, 10-13 та 16 до Договору фактично отримала (згідно з актами прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії):

- за березень 2021 року (акт від 12.04.2021) - 81510 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 150792,85 грн, за фактичною ціною 1,84999 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з Договором №23 від 18.01.2021;

- за квітень 2021 року (акт від 30.04.2021) - 77539 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 157 790,63 грн, за фактичною ціною 2,03498 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою №3 від 29.04.2021;

- за травень 2021 року (акт від 15.06.2021) - 76145 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 163522 грн, за фактичною ціною 2,14751 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою №4 від 21.05.2021;

- за червень 2021 року (акт від 30.06.2021) - 57042 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 122498,15 грн, за фактичною ціною 2,14 751грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою №4 від 21.05.2021;

- за липень 2021 року (акт від 06.08.2021) - 62988 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 146131,91 грн, за фактичною ціною 2,32 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою №5 від 28.07.2021;

- за серпень 2021 року (акт від 02.09.2021) - 64409 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 162099,67 грн, за фактичною ціною 2,51672 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою №6 від 27.08.2021;

- за вересень 2021 року (акт від 29.09.2021) - 61666 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 168540,58 грн, за фактичною ціною 2,73312 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою №7 від 22.09.2021;

- за жовтень 2021 року (акт від 15.11.2021) - 106054 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 308564,96 грн, за фактичною ціною 2,90951 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою №8 від 21.10.2021;

- за листопад 2021 року (акт від 30.11.2021) - 104109 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 358219,08 грн, за фактичною ціною 3,44081 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою №11 від 23.11.2021;

- за грудень 2021 року (акт від 30.12.2021) - 42082 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 171861,71 грн, за фактичною ціною 4,08397 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою №13 від 14.12.2021;

- за січень 2022 року (акт від 26.01.2022) - 79184 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 328298,76 грн, за фактичною ціною 4,14602 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою №16 від 24.01.2022.

Відповідно до поданого Прокурором розрахунку загальний розмір зайво сплачених коштів становить 338879,29 грн (т. 1 а.с. 98). Зазначена сума обрахована як різниця між сумою коштів, які фактично перераховано TOB «Компанія Газенергопостач» за електричну енергію по цінам згідно оспорюваних додаткових угод №№4-8, 10-13 та 16, та вартістю електричної енергії, виходячи з ціни з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою №3 до Договору.

Поданий Прокурором розрахунок не було спростовано Товариством ні під час розгляду спору судом першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду цього спору.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції правильно виснував, що у результаті підписання Додаткових угод №№4-8, 10-13 та 16 у надмірному розмірі сплачено на користь ТОВ «Компанія «Газенергопостач» бюджетні кошти у сумі 338879,29 грн, чим порушено інтереси держави, а тому дані кошти підлягають стягненню з Товариства на користь Управління охорони здоров`я Сумської міської ради.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Газенергопостач», колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Сумської області від 01.06.2026 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Доводи апеляційної скарги не спростували законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції про наявність фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог.

Безпідставними є доводи Товариства про неправильне застосування судом першої інстанції положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Колегія суддів також відхиляє доводи Товариства про те, що необхідність внесення змін до Договору № 23 та збільшення ціни підтверджено належними доказами, оскільки навіть за наявності підтвердження збільшення вартості електричної енергії, сторони Договору № 23 обмежені встановленим у ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» обмеженням, а саме, збільшення ціни не більше, ніж на 10 %. Під час розгляду спору встановлено, що ціна договору збільшилась на 97,79 %, що є неприпустимим, з огляду на норму п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Колегія суддів також враховує доводи відзиву на апеляційну скаргу у тій мірі, у якій він узгоджуються з висновками суду апеляційної інстанції, зробленими за наслідками апеляційного перегляду спору.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Газенергопостач».

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Газенергопостач» на рішення Господарського суду Сумської області від 01.06.2026 у справі № 920/22/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 01.06.2026 у справі № 920/22/25 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 920/22/25 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.10.2026.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua