Суд: Північний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: купівлі-продажу, з них
Дата: 05 жовтня 2026 р.
Справа: №910/7386/23
Суддя: Гаврилюк О.М.
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" жовтня 2026 р. Справа№ 910/7386/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Ткаченка Б.О.
Майданевича А.Г.
за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Верхацький І.В.;
від відповідача: не з`явився;
від третьої особи: не з`явився;
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2026, повний текст складено 04.05.2026
у справі № 910/7386/23 (суддя Нечай О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут»
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз»
про стягнення 3 515 782 208,31 грн
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» про стягнення 3 490 414 649,73 грн, з яких 1 958 654 559,57 грн заборгованості, 538 726 669,30 грн пені, 548 656 969,34 грн штрафу, 378 178 414,60 грн інфляційних втрат та 66 198 036,92 грн 3 % річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі № 910/7386/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» заборгованість у розмірі 1 956 569 684 грн 64 коп., пеню в розмірі 107 745 333 грн 86 коп., штраф у розмірі 109 731 393 грн 87 коп., інфляційні втрати у розмірі 394 368 448 грн 02 коп., 3% річних у розмірі 77 460 437 грн 01 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 939 400 грн 00 коп. В іншій частині позову відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги Міністерства оборони України та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі № 910/7386/23 та відкрити апеляційне провадження. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі № 910/7386/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 430 981 335,44 грн та штрафу у розмірі 438 925 575,47 грн скасувати. Прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» про стягнення пені у розмірі 430 981 335,44 грн та штрафу у розмірі 438 925 575,47 грн задовольнити. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача у справі.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник не погоджується з рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі № 910/7386/23 щодо часткового задоволення позовних вимог у зв`язку зі зменшенням судом розміру пені та штрафу на 80% від заявлених сум пені та штрафу до стягнення, а тому Позивач по справі вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст. 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України, та процесуального, зокрема, ст. 236 та 238 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в частині відмовлених позовних вимог з наступних підстав.
Скаржник вказує на те, що у справі, що переглядається непогашена сума зобов`язання відповідача за поставку природного газу складає 1 956 569 684,64 грн, тоді як сума заявлена до стягнення штрафу складала лише 548 656 969,34 грн, а пені 538 726 669,30 грн, отже відсоток заявлених до стягнення штрафних санкцій від суми непогашеного основного боргу складає лише 55,58%. Окремо слід звернути увагу, що справа розглядалась тривалий час, ще із 2023 року, і за цей час відповідач так і не виконав свої зобов`язання.
Скражник вважає, що заявлені суми штрафних санкцій не є надмірно великими до суми непогашеного основного боргу враховуючи процентне співвідношення.
На думку скаржника, суд першої інстанції неспівмірно зменшив заявлений до стягнення розмір штрафу та пені на 80% чим порушив принципи та підходи ВС у застосуванні ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України. В даному випадку відповідачем не доведено реального скрутного фінансового стану, а тому положення ГПК України щодо обов`язку доказування не дотримано, адже відповідач не надав доказів для того, щоб можна було зробити висновок про скрутний фінансовий стан Відповідача, саме в період виникнення правовідносин, чим було порушено положення ст.73 ГПК України, а також ст.74 ГПК України (обов`язок доказування і подання доказів): кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, оскільки неможливість виконання зобов`язань не може бути підставою для звільнення його від відповідальності. Також, судом не враховано того, що неналежне планування своєї діяльності відповідачем не повинно порушувати права інших господарюючих суб`єктів, які належним чином виконали свої обов`язки. Ризики від власної діяльності відповідача не може покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» в повному обсязі, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі № 910/7386/23 залишити без змін.
Відповідач вказав на те, що він був позбавлений можливості здійснити оплату Договірного обсягу без погодженої між сторонами Договірної вартості. Враховуючи викладене, початок оплати Договірної вартості за відповідний Період поставки має обраховуватись не з останнього дня закінчення відповідного Періоду поставки, а з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін Додаткових угод на кожний відповідний період.
Відповідач зазначає, що виходячи із інформації, наданої листами № 16/2-09/1355 від 22.06.2023 року та № 100.32-16/1-949 від 27.06.2023 року під час визначення заборгованості за Рамковим договором купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр КОГЗ від « 30» вересня 2021 року та Індивідуальним договором № БГр-21/22-КОГЗ від Документ сформований в системі «Електронний суд» 18.06.2026 11 « 30» вересня 2021 року до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-КОГЗ від « 30»вересня 2021 року необхідно також враховувати два платежі здійснених ТОВ «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», а саме: 125 292 106,65 грн. зарахований 28.01.2022 року та 30 301 954,71 грн. зарахований 28.04.2022 року, а сума основної заборгованості має складати 1 800 975 623,28 грн.
Також відповідач зазначає про те, що останній не визнає позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій заявлених позивачем в повному обсязі. Однак, розрахунки наведені позивачем у своїй позовній заяві не відповідають оплатам здійсненим відповідачем та строкам настання зобов`язань. Так, з огляду на позицію відповідача, що кінцевий строк оплати за весь Договірний обсяг за Рамковим та Індивідуальним договором є сорок п`ятий день після дати підписання сканованої копії Додаткових угод № 10-БГр-КОГЗ від 30.09.2021, № 11-БГр-КОГЗ від 22.10.2021, № 12-БГр-КОГЗ від 22.11.2021, № 01 БГр-КОГЗ від 21.12.2021, № 02-БГр-КОГЗ від 24.01.2022, № 03-БГр-КОГЗ від 22.02.2022, № 04-БГр-КОГЗ від 22.03.2022 до Індивідуального договору, а саме: 02.10.2022, то наведений розрахунок пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу розрахований позивачем не вірно.
Відповідач не визнає суму основного боргу перед позивачем через отримання природного газу неналежної якості впродовж жовтня 2021 по квітень 2022 р., що є підставою для відмови у задоволенні позову, як в частині суми основного боргу, так і в частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені. Як вбачається з наданих позивачем комерційних актів приймання-передачі природного газу до Рамкового та Індивідуального договорів, в актах відсутні відомості щодо передання відповідачу природного газу приведеного саме до стандартних умов.
Щодо дії форс-мажорних обставин, відповідач вказує на те, що за спожитий у лютому природний газ ТОВ «КИЇВОБГАЗ ЗБУТ» через активні бойові дії та часткову окупацію області військами російської федерації взагалі не мало змоги надрукувати та доставити мешканцям області рахунки для оплати, які б відображали в тому числі і інформацію про заборгованість за попередні періоди споживання. На весні 2022 територію Київської області, в тому числі через гуманітарні коридори, залишили значна кількість жителів. Відділення банківських установ та відділення Укрпошти, через які споживачі, що залишились на території області могли сплачувати за спожитий природний газ працювали частково не в повній кількості та з певними обмеженнями. Загалом, ситуація призвела до низького надходження коштів за спожитий газ від населення.
Відповідач вважає, що оскільки, згідно із умовами Договору, строк виконання зобов`язань за Рамковим та Індивідуальним договорами автоматично відкладається відповідно до часу, протягом якого діють форс-мажорні обставини (воєнний стан), позовні вимоги в частині стягнення з нашого Товариства основного боргу є передчасними, а вимоги в частині стягнення 3% річних, пені, інфляційних втрат та штрафу - безпідставними, відтак - задоволенню не підлягають.
На думку відповідача, враховуючи, що частина суми основного боргу, яка пред`явлена позивачем до стягнення у даній справі складається, в тому числі, із різниці між вартістю послуг з постачання природного газу побутовим споживачам з урахуванням втрат, понесених внаслідок воєнних дій та фактичним рівнем оплати побутовими споживачами послуг з постачання природного газу, які підлягають компенсації державою, звернення позивача з зазначеним позовом є передчасним. Основний борг, пред`явлений позивачем до стягнення складається з вартості природного газу, отриманого відповідачем у період з лютого 2022р. по квітень 2022 р., тобто в період дії воєнного стану України та застосування Закону 2479-ІХ. У зв`язку із встановленою економічно необгрунтованою граничною ціною на природний газ за договорами постачання між побутовими споживачами та Товариством, сума основного боргу, яка утворилась у відповідача перед позивачем, підлягає врегулюванню за рахунок видатків державного бюджету на підставі Закону №1639-ІХ.
Відповідач вказує на відсутність можливості впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за отриманий природний газ, постачальник отримує грошовий ресурс для розрахунку з продавцем природного газу лише після здійснення споживачами природного газу (населенням) повних розрахунків за весь обсяг спожитого газу. Таким чином, відповідач здійснює розрахунок перед позивачем за умовами договору шляхом договірного списання банком коштів та, при цьому, сам відповідач самостійно не має можливості вплинути на проведення розрахунків за спожитий природний газ населенням, оскільки всі кошти, які потрапляли на рахунок Товариства, уповноваженим банком самостійно розподілялися згідно Договору про Договірне списання та перераховувалися на рахунок позивача.
Відповідач, зазначивши усі фактори впливу на взаємовідносини, які не залежать від волі відповідача і на які відповідач жодними чином не може вплинути, вважає, що розмір заявлених санкцій не підлягає стягненню з відповідача. В ситуації, що склалась на сьогодні вважає такі дії оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатимуть настанню негативних наслідків для сторін.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/7386/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі № 910/7386/23 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:
- докази сплати судового збору у розмірі 1 127 280,00 грн;
29.05.2026 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків до якої додано платіжну інструкцію № 0000036293 від 29.05.2026 у розмірі 1 127 280,00 грн, що свідчить про сплату судового збору в повному обсязі.
Враховуючи усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд, визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2026
відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі № 910/7386/23. Призначено справу № 910/7386/23 до розгляду у судовому засіданні 30.06.2026.
Також, не погоджуючись із рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить (з урахуванням заяви про уточнення апеляційної скарги від 28.05.2026) прийняти до свого розгляду апеляційну скаргу Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі № 910/7386/23 та відкрити апеляційне провадження. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі № 910/7386/23 в частині задоволення позовних вимог та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» заборгованість у розмірі 1 956 569 684 грн 64 коп., пеню в розмірі 107 745 333 грн 86 коп., штраф у розмірі 109 731 393 грн 87 коп., інфляційні втрати у розмірі 394 368 448 грн 02 коп., 3% річних у розмірі 77 460 437 грн 01 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 939 400 грн 00 коп. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» судовий збір за подачу апеляційної скарги.
Відповідно до протоколу передачі судової справи між суддями справу № 910/7386/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі № 910/7386/23 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:
- докази сплати судового збору у розмірі 1 127 280,00 грн;
15.06.2026 від скаржника до суду надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору із проханням відстрочити сплату судового збору в розмірі 1 127 280,00 грн за подання апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі № 910/7386/23. У випадку відмови у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору продовжити строк виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 у справі № 910/7386/23 на строк достатній для її виконання.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2026 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі № 910/7386/23 задоволено Продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 у справі № 910/7386/23, строком на 10 (десять) днів з дня вручення даної ухвали.
У судовому засіданні 30.06.2026 сторони не заперечували проти оголошення перерви у справі № 910/7386/23, оскільки строк для усунення недоліків апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 року у справі № 910/7386/23 закінчується лише 06.07.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 оголошено перерву у розгляді справи № 910/7386/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 до 01.09.2026.
01.09.2026 в багатьох областях України, в тому числі на території міста Київ було оголошено повітряну тривогу, у зв`язку з чим судове засідання не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2026 призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі № 910/7386/23 на 15.09.2026.
Колегія суддів апеляційної інстанції у судовому засіданні оголосила, що 10.06.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» до суду подано клопотання про зупинення апеляційного провадження до набрання законної сили рішенням у справі № 910/6013/24, що перебуває на розгляді Господарського суду міста Києва та клопотання про призначення судової експертизи із проханням призначити у справі № 910/7386/23 судову (комплексну) експертизу, проведення якої доручити Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України із правом залучення, при необхідності, судових експертів та фахівців, які володіють необхідними знаннями в даній галузі (у тому числі працівників інших установ).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» про зупинення провадження у справі № 910/7386/23 до набрання законної сили рішенням у справі № 910/6013/24, що перебуває на розгляді Господарського суду міста Києва та про призначення судової експертизи у справі № 910/7386/23. Оголошено перерву у розгляді справи № 910/7386/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 до 06.10.2026.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/73896/23 розглядалась протягом розумного строку.
Явка учасників у судове засідання та позиція учасників справи
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 06.10.2026 не з`явились, про дату, місце та час судового засідання повідомлені належним чином.
Представник позивача у судовому засіданні 06.10.2026 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі № 910/7386/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 430 981 335,44 грн та штрафу у розмірі 438 925 575,47 грн скасувати та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, 30.09.2021 між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, укладено Рамковий договір купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-КОГЗ (далі - Рамковий договір).
Рамковий договір (включаючи усі зміни та доповнення) регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу за угодою, що надалі іменується - «Індивідуальний договір». Форма Індивідуального договору наведена у Додатку 1, що є невід`ємною частиною договору (п. 1.1 Рамкового договору).
Згідно з пунктами 1.2 - 1.3 Рамкового договору Індивідуальний договір повинен бути укладений з урахування умов цього договору, у письмовій формі та підписаний уповноваженими представниками сторін, і складає невід`ємну частину цього договору. Умовами Індивідуального договору визначається договірна ціна, договірна вартість, договірний обсяг, періоди поставки, порядок оплати, пункт поставки та інші умови, визначені згідно з цим договором. У разі якщо інше не передбачено умовами Індивідуального договору, застосовуються положення цього рамкового договору. Продавець зобов`язується передати у власність покупцю природний газ в обсягах та у строки, що погоджені сторонами у відповідному Індивідуальному договорі, а покупець зобов`язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені відповідним Індивідуальним договором та цим рамковим договором.
Відповідно до п. 3.1 Рамкового договору продавець передає покупцеві природний газ у порядку та на умовах, визначених у Індивідуальному договорі. Перехід права власності на природний газ відбувається на умовах, передбачених цим договором, якщо інше не передбачено індивідуальним договором.
Згідно з п. 3.3 Рамкового договору передача та приймання природного газу здійснюється на ВТТ шляхом надання сторонами Оператору ГТС торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в Інформаційній платформі Оператора ГТС, відповідно до вимог Кодексу ГТС. У торгових сповіщеннях, зокрема, зазначається обсяг природного газу, що передається/ приймається сторонами відповідно до Індивідуального договору та портфоліо балансування для постачання природного газу побутовим споживачам, що передбачено Кодексом ГТС. Право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у ВТТ.
Пунктом 4.2 Рамкового договору встановлено, що продаж природного газу здійснюється за договірною ціною, що встановлюється між продавцем та покупцем на умовах Індивідуального договору.
30.09.2021 сторонами Рамкового договору було укладено Індивідуальний договір №БГр-21/22-КОГЗ до Рамкового договору (далі - Індивідуальний договір).
Загальний період поставки з 01.10.2021 до 30.04.2022 (п. 1 Індивідуального договору).
Плановий договірний обсяг газу за загальний період поставки складає 782 100,00 тис.куб.м (п. 3 Індивідуального договору).
Відповідно до п. 12 Індивідуального договору оплата договірної вартості за відповідний період поставки здійснюється покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок продавця протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів, починаючи з дня, наступного за днем закінчення відповідного періоду поставки.
Підпунктом 14.2 пункту 14 Індивідуального договору сторони погодили, що покупець зобов`язується надати продавцю не пізніше ніж за 2 (два) банківські дні до початку періоду поставки: жовтень 2021, листопад 2021, грудень 2021, січень 2022, лютий 2022, березень 2022, квітень 2022 забезпечення виконання своїх платіжних зобов`язань за Індивідуальним договором шляхом укладення Договору або додаткової угоди до Договору банківського рахунку щодо здійснення Договірного списання з рахунку покупця, на який надходять кошти від побутових споживачів. Договір про Договірне списання укладається між покупцем, продавцем та банком, в якому обслуговується відповідний рахунок покупця. Покупець також зобов`язується не відкривати інших рахунків в будь-яких банківських установах для отримання коштів від побутових споживачів та не здійснювати розрахунки з побутовими споживачами із застосуванням будь-яких інших рахунків, ніж рахунок, відносно якого укладений Договір про Договірне списання.
Сторонами неодноразово укладались Додаткові угоди до Індивідуального договору, якими визначено обсяги природного газу та його договірну ціну за кожен з періодів:
- жовтень 2021 року - 81 240,530 тис.куб.м, вартістю 602 804 732,60 грн з ПДВ (Додаткова угода №2 від 29.10.2021);
- листопад 2021 року - 105 220,00 тис.куб.м, вартістю 780 732 400,00 грн з ПДВ (Додаткова угода №1 від 30.11.2021);
- грудень 2021 року - 156 120,000 тис.куб.м, вартістю 1 158 410 400,00 грн з ПДВ (Додаткова угода №1 від 31.12.2021);
- січень 2022 року - 149 940,000 тис.куб.м, вартістю 1 112 554 800,00 грн з ПДВ (Додаткова угода №1 від 31.01.2022);
- лютий 2022 року - 107 540,000 тис.куб.м, вартістю 797 946 800,00 грн з ПДВ (Додаткова угода №1 від 28.02.2022);
- березень 2022 року - 90 330,000 тис.куб.м, вартістю 970 248 600,00 грн з ПДВ (Додаткова угода №1 від 31.03.2022);
- квітень 2022 року - 53 170,000 тис.куб.м, вартістю 394 521 400,00 грн з ПДВ (Додаткова угода №1 від 30.04.2022).
За фактом поставки природного газу у визначених обсягах сторонами складені та підписані відповідні Комерційні акти приймання-передачі природного газу:
- від 31.10.2021 на суму 602 804 732,60 грн;
- від 30.11.2021 на суму 780 732 400,00 грн;
- від 31.12.2021 на суму 1 158 410 400,00 грн;
- від 31.01.2022 на суму 1 112 554 800,00 грн;
- від 28.02.2022 на суму 797 946 800,00 грн;
- від 31.03.2022 на суму 670 248 600,00 грн;
- від 30.04.2022 на суму 394 521 400,00 грн.
Відповідачем здійснювалась часткова оплата поставленого позивачем газу шляхом договірного списання, однак, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за Рамковим та Індивідуальним договорами, позивач звернувся до суду з цим позовом та, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 1 956 569 684,64 грн, пеню в розмірі 538 726 669,30 грн, штраф у розмірі 548 656 969,34 грн, інфляційні втрати в розмірі 394 368 448,02 грн та 3% річних у розмірі 77 460 437,01 грн.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваному рішенні, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вже зазначалось, скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі № 910/7386/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 430 981 335,44 грн та штрафу у розмірі 438 925 575,47 грн та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 430 981 335,44 грн та штрафу у розмірі 438 925 575,47 грн задовольнити.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як вже зазначалось, на виконання умов Індивідуального договору позивачем в період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року було поставлено відповідачу природний газ у визначених Додатковими угодами обсягах. Загальний обсяг поставки - 743 560,53 тис куб.м, що підтверджується Комерційними актами приймання-передачі природного газу, належним чином засвідчені копії яких наявні у матеріалах справи.
Доводи відповідача про те, що в спірний період йому був переданий природний газ неналежної якості, оскільки він не відповідає вимогам фізико-хімічних показників, визначених Кодексом ГТС, зокрема, в частині дотримання параметрів температури точки роси за вологою, оцінюються колегією суддів критично, з огляду на те, що вказані обставини не входять до предмету доказування у цій справі, з огляду на відсутність у позивача відповідальності та впливу на фізико-хімічні показники поставленого газу.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що обсяг природного газу, отриманий відповідачем на момент його передачі в ВТТ вже перебував у газотранспортній системі, тобто вже був поданий через точки входу до ГТС, а відтак визначення фізико-хімічних показників проводилось саме в момент подачі газу до ГТС, а не в момент його передачі від позивача до відповідача у ВТТ.
При цьому, відповідно до п. 3.4 Рамкового договору після переходу права власності на природний газ саме покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов`язану із правом власності.
Пунктом 6.5 Рамкового договору визначено, що продавець не відповідає за будь-які перебої у транспортуванні або зберіганні газу, які стосуються функціонування, обслуговування та/або розвитку ГТС, а також за будь-яке погіршення якості газу, що сталося з вини Оператора ГТС.
Зобов`язання позивача з передачі природного газу відповідачу є виконаними з моменту передачі права власності на природний газ у віртуальній торговій точці (ВТТ), тобто у точці в газотранспортній системі з невизначеним фізичним розташуванням.
Відтак неналежна якість природного газу не може бути виявлена у момент передачі газу на ВТТ, у зв`язку з чим не можна встановити, що продавець газу не виконав свої зобов`язання перед покупцем щодо відповідності параметрів якості газу на момент його передачі на ВТТ. У свою чергу, функція контролю якості природного газу покладена на ліцензованих суб`єктів ринку природного газу, які займаються його транспортуванням, розподілом, видобуванням та зберіганням. Продавець газу на віртуальній торговій точці (ВТТ), як і покупець газу на ВТТ - є рівноцінними замовниками послуг з транспортування газу в Оператора ГТС, а тому саме оператор відповідає за якість та фізико-хімічні властивості отриманого покупцем газу.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно із ч. 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторонами погоджено, що оплата договірної вартості за відповідний період поставки здійснюється покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок продавця протягом 45 календарних днів, починаючи з дня, наступного за днем закінчення відповідного періоду поставки.
При цьому, на забезпечення виконання умов Індивідуального договору сторонами погоджено основні умови договору про договірне списання грошових коштів, що є додатком № 3 до Індивідуального договору та Рамкового договору, укладених між сторонами.
Між позивачем, відповідачем та АТ «Ощадбанк» укладені відповідні договори про договірне списання, відповідно до умов яких банк здійснює договірне списання у випадку отримання від позивача письмового повідомлення, скріпленого підписом уповноваженого представника позивача та відбитком печатки, в якому зазначається інформація про: настання строку виконання Клієнтом грошових зобов`язань за Договором купівлі-продажу (із зазначенням його реквізитів), розмір таких грошових зобов`язань, реквізити Рахунку позивача або іншого поточного рахунку позивача, на який повинні бути зараховані кошти, що підлягають договірному списанню з Рахунку, реквізити Рахунку, з якого необхідно списати кошти із зазначенням суми коштів, що підлягає договірному списанню, а також номер та дата повідомлення. Договірне списання здійснюється без будь-яких передумов.
Відповідно до п. 5.2.2 Рамкового договору покупець зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату газу.
Як вже зазначалось, шляхом договірного списання відповідачем здійснювалась часткова оплата поставленого газу з частковим порушенням строків оплати, що підтверджується наданими АТ «Ощадбанк» довідками (лист від 14.04.2023 №16/2-09/993 та лист від 19.06.2023 №16/2-09/27598/2023), зі змісту яких вбачається, що з рахунку відповідача було списано 3 560 649 447,96 грн.
Водночас, відповідачем долучено до відзиву на позовну заяву надану АТ «Ощадбанк» довідку (лист від 30.05.2023 №100.32-16/1-935), якою підтверджується факт перерахування позивачу більшої суми коштів.
Листами АТ «Ощадбанк» від 22.06.2023 №16/2-09/1355 та від 27.06.2023 №100.32-16/1-949 підтверджується, що частина платежів, зазначених у наданій відповідачем довідці (лист від 30.05.2023 №100.32-16/1-935), на суму 471 281 254,17 грн на рахунок позивача не надходили, а надана відповідачу довідка містить технічні помилки, зокрема в частині банківських операцій на суму 471 281 254,17 грн.
Перевіривши, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про те, що підтвердженою є оплатою відповідачем за товар є оплата у розмірі 3 560 649 447,96 грн, у зв`язку із чим, невиконаним зобов`язанням відповідача з оплати товару є зобов`язання у розмірі 1 956 569 684,64 грн, тому позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1 956 569 684,64 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.3 Рамкового договору передбачено, що за порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором та/або Індивідуальним договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення платежу, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5 (п`ять) робочих днів, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% від суми простроченого платежу.
Оскільки невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором в частині своєчасної оплати поставленого товару підтверджується матеріалами справи, позовна вимога про стягнення пені визнається судом обґрунтованою.
Також, оскільки період прострочення відповідачем оплати частини поставленого позивачем газу перевищує п`ять робочих днів, позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу, що складає суму у розмірі 109 731 393,87 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що арифметично правильними сумами інфляційних втрат та 3% річних є суми у розмірах 394 368 448,02 грн та 77 460 437,01 грн, відповідно, які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Так, відповідачем, заявлено клопотання про зменшення розміру 3% річних та штрафних санкцій.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/471/18 (провадження № 12-79гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.
Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині 2 статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.
Таким чином, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме - встановлення такої процентної ставки на рівні 40% та 96%, і її явної невідповідності принципу справедливості, в той час як у справі № 910/7386/23 відсотки річних розраховані за встановленою у статті 625 ЦК України ставкою у розмірі 3% та не встановлено порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних.
Відтак, правовідносини у справі № 902/417/18 та № 910/7386/23 не є подібними за встановленими фактичними обставинами.
Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз статті 551 Цивільного кодексу України свідчить про те, що вона не є імперативною та застосовується за визначених умов та на розсуд суду.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Індивідуальний характер підстав, якими в конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Зазначена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).
З наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.
Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.
Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України, щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін у справі, з урахуванням встановлених обставин справи, та не допускати фактичного звільнення відповідача від їх сплати без належних на те правових підстав.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із врахування господарським судом першої інстанції того, що з 24.02.2022 на всій території України було введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а основний борг заявлений позивачем до стягнення у цій справі складається з вартості природного газу, отриманого відповідачем в лютому, березні та квітні 2022 року, тобто в період дії воєнного стану і період прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Рамковим договором переважно охоплюється воєнним станом на всій території України.
Колегія суддів вважає, що зменшення судом першої інстанції розміру пені та штрафу на 80% у цій справі відповідає засадам розумності, справедливості та пропорційності з огляду на сукупність установлених обставин.
Застосування передбачених договором штрафних санкцій має на меті забезпечення належного виконання зобов`язання та стимулювання боржника до своєчасного проведення розрахунків. Водночас їх стягнення в повному обсязі не є самоціллю, а реалізація судом повноважень щодо зменшення неустойки спрямована на недопущення ситуації, за якої відповідальність за порушення зобов`язання набуває надмірного, неспівмірного характеру порівняно з конкретними обставинами справи.
Як встановлено судом першої інстанції, розмір заявлених позивачем до стягнення пені та штрафу становив загалом 1 087 383 638,64 грн, що складає близько 55,58 % від суми основної заборгованості. За таких обставин сукупний розмір штрафних санкцій є істотним та підлягає оцінці не ізольовано, а у співвідношенні із сумою невиконаного грошового зобов`язання, обставинами його виникнення, тривалістю прострочення та іншими наслідками порушення.
При цьому суд першої інстанції врахував, що спірна заборгованість стосується природного газу, поставленого, зокрема, у лютому-квітні 2022 року, тобто в період дії воєнного стану, а значна частина періоду прострочення припала на цей період. Зазначена обставина сама по собі не звільняє відповідача від виконання грошового зобов`язання та не є автоматичною підставою для зменшення відповідальності, однак у сукупності з іншими встановленими обставинами може враховуватися судом під час визначення співмірного розміру неустойки.
Посилання скаржника на його особливе значення для забезпечення постачання природного газу та виконання спеціальних обов`язків у межах відповідного регулювання заслуговують на увагу, проте самі по собі не доводять необхідності стягнення штрафних санкцій саме в повному розмірі.
Колегія суддів ураховує, що обидві сторони спору є суб`єктами господарювання, діяльність яких пов`язана із забезпеченням постачання природного газу. За таких обставин оцінка співмірності штрафних санкцій має здійснюватися з урахуванням не лише майнового інтересу кредитора в отриманні належних йому коштів, а й необхідності забезпечення справедливого балансу інтересів обох учасників господарських відносин.
З одного боку, несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань порушує майнові інтереси позивача та може впливати на його можливості здійснювати господарську діяльність у сфері постачання природного газу. З іншого боку, визначаючи обсяг відповідальності відповідача, суд має враховувати, що стягнення договірних санкцій повинно виконувати компенсаційну та стимулюючу функції, не набуваючи за конкретних обставин справи надмірного характеру.
При цьому значення діяльності позивача та покладених на нього спеціальних обов`язків не може розглядатися ізольовано від характеру господарської діяльності відповідача. Сам факт здійснення позивачем суспільно важливої діяльності не зумовлює автоматичного стягнення пені та штрафу в повному розмірі, так само як діяльність відповідача у сфері газопостачання не звільняє його від відповідальності за порушення договірних зобов`язань.
Отже, з огляду на характер правовідносин сторін, істотний розмір заявлених штрафних санкцій, обставини виникнення та період прострочення заборгованості, а також відсутність у матеріалах справи доказів конкретних негативних майнових наслідків порушення, які обґрунтовували б необхідність стягнення санкцій у повному обсязі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість їх зменшення. Такий підхід забезпечує баланс інтересів сторін, не нівелюючи відповідальності відповідача та водночас запобігаючи покладенню на нього надмірного тягаря відповідальності.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції також враховує те, що на користь позивача стягнуто не лише основний борг і частину договірних санкцій, а й інфляційні втрати та 3% річних у повному обсязі, що компенсують знецінення коштів і забезпечують захист майнового інтересу кредитора внаслідок прострочення.
При цьому, зменшення штрафних санкцій на 80% не означає звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання. За результатами розгляду справи з відповідача стягнуто пеню в розмірі 107 745 333,86 грн та штраф у розмірі 109 731 393,87 грн, тобто загалом 217 476 727,73 грн, що становить близько 11,11% від суми основної заборгованості. Крім того, суд стягнув основний борг у повному обсязі, а також інфляційні втрати та три проценти річних у повному заявленому розмірі. Отже, застосований судом підхід зберігає для відповідача істотний майновий тягар у зв`язку з порушенням зобов`язання та водночас не допускає покладення на нього надмірного сукупного обсягу санкцій без належного підтвердження відповідних конкретних негативних наслідків.
За таких обставин колегія суддів виходить із того, що зменшення пені та штрафу на 80% забезпечує належний баланс майнових інтересів сторін: з одного боку, зберігає за позивачем право на стягнення значної суми договірних санкцій поряд із повним відшкодуванням основної заборгованості та стягненням сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, а з іншого - запобігає покладенню на відповідача надмірного сукупного тягаря відповідальності з урахуванням конкретних обставин порушення.
Вирішуючи питання про зменшення штрафних санкцій, суд першої інстанції врахував обставини виникнення заборгованості, яка припала на перші місяці повномасштабної збройної агресії проти України, та необхідність дотримання балансу інтересів сторін і принципів розумності, справедливості та пропорційності.
Відсутність доказів скрутного фінансового стану відповідача сама по собі не виключає можливості зменшення неустойки, оскільки відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України (у застосовній редакції) суд враховує сукупність обставин, що мають істотне значення, а не виключно майновий стан боржника.
При цьому зменшення штрафних санкцій не означає звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання та не покладає на позивача ризики господарської діяльності відповідача, а є реалізацією передбаченого законом повноваження суду щодо забезпечення справедливого співвідношення між мірою відповідальності та обставинами порушення.
Отже, самі лише посилання скаржника на недоведеність скрутного фінансового стану відповідача та неприпустимість перенесення на кредитора ризиків господарської діяльності не спростовують обґрунтованості висновків суду першої інстанції та не свідчать про наявність підстав для зміни оскаржуваного рішення в цій частині.
Доводи скаржника про тривале непогашення заборгованості та тривалість судового розгляду не спростовують наведених висновків. Ці обставини характеризують тривалість невиконання зобов`язання, однак не виключають передбаченого законом права суду оцінити співмірність неустойки та, за наявності відповідних підстав, зменшити її розмір. Так само відсутність у матеріалах справи доказів фінансового стану відповідача не позбавляє суд можливості оцінити інші обставини, які мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки, хоча й не може замінювати необхідності належного обґрунтування такого зменшення.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції положень законодавства щодо зменшення неустойки та не спростовують обґрунтованості визначеного ним розміру пені й штрафу.
З огляду на викладене, з урахуванням обставин конкретної справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру належних до стягнення з відповідача пені та штрафу на 80%, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягають суми пені у розмірі 107 745 333,86 грн та штрафу у розмірі 109 731 393,87 грн.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на встановлені обставини справи, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 1 956 569 684,64 грн, пені у розмірі 107 745 333,86 грн, штрафу у розмірі 109 731 393,87 грн, інфляційних втрат у розмірі 394 368 448,02 грн, 3% річних у розмірі 77 460 437,01 грн, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі № 910/7386/23, відсутні.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів відхиляє, з огляду на викладене вище, оскільки вони не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин і його висновків щодо наявності та розміру заборгованості, строків виконання грошових зобов`язань і підстав для нарахування штрафних санкцій. Наведені відповідачем обставини не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржниками не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційних скарг ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі № 910/7386/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі № 910/7386/23 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі № 910/7386/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі № 910/7386/23 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу № 910/7386/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Текст постанови підписано 21.10.2026, у зв`язку із перебуванням колегії суддів у відрядженні.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді Б.О. Ткаченко
А.Г. Майданевич
Оригінал: reyestr.court.gov.ua