Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №910/4989/26 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них

Дата: 29 вересня 2026 р.

Справа: №910/4989/26

Суддя: Корсак В.А.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2026 р. Справа№ 910/4989/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Владимиренко С.В.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Жукової К.Д.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Зубар О.В.

від відповідача: Лосяков І.В. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "СОЮЗЕНЕРГОМАШ""

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2026

у справі №910/4989/26 (суддя Погрібна С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "СОЮЗЕНЕРГОМАШ""

до Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1.1. 29.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Союзенергомаш» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Укргазвидобування», в якому просило стягнути з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (код ЄДРПОУ 30019775, 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, будинок 26/28) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Союзенергомаш» (код ЄДРПОУ 43391055, 49127, м. Дніпро, вул. Гаванська, будинок 8) 241 787 (двісті сорок одну тисячу сімсот вісімдесят сім) грн 07 коп. безпідставно отриманих за банківською гарантією коштів (основного боргу), 4 110 (чотири тисячі сто десять) грн 38 коп. інфляційних втрат та судовий збір.

1.2. Спір виник із правовідносин за договором поставки (за рознарядкою) № ШГВ 25-857 від 24 жовтня 2025 року, укладеним за результатами процедури публічної закупівлі, за умовами якого позивач як постачальник зобов`язався поставити, а відповідач як покупець - прийняти й оплатити товар (засувки в асортименті). На забезпечення виконання зобов`язань постачальника банком-гарантом на користь покупця була видана банківська гарантія. Фактична поставка товару була здійснена постачальником у повному обсязі та прийнята покупцем із порушенням договірного строку на 82 календарних дні, після чого покупець направив банку-гаранту вимогу та отримав суму гарантійного платежу, яку постачальник відшкодував банку-гаранту.

1.3. Позовні вимоги обґрунтовані такими доводами:

- позивач виконав зобов`язання за договором у повному обсязі, поставивши товар на суму 4 835 741,40 грн, який відповідач прийняв за видатковою накладною № 14 від 14 січня 2026 року без жодних зауважень;

- порушення строку поставки на 82 календарних дні сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин (тривалих повітряних тривог, аварійних відключень електропостачання та виходу з ладу обладнання), про які відповідач був повідомлений та які підтверджені сертифікатами Дніпропетровської торгово-промислової палати;

- матеріально-правовою підставою для утримання забезпечення (коштів за банківською гарантією) є повне невиконання договору про закупівлю, а не порушення строків його виконання, тому після повної поставки та прийняття товару відпали правові підстави для звернення відповідача з вимогою до банку-гаранта та утримання гарантійного забезпечення;

- отримання та збереження відповідачем суми гарантійного платежу в розмірі 241 787,07 грн є безпідставним, а у відповідача виник обов`язок повернути ці кошти позивачу згідно з пунктом 10.3.1 договору та частиною другою статті 27 Закону України від 25 грудня 2015 року № 922-VIII «Про публічні закупівлі»;

- на суму безпідставно утримуваних коштів підлягають нарахуванню інфляційні втрати за час прострочення їх повернення.

1.4. Правовими підставами позову (з урахуванням поданої відповіді на відзив) визначено статті 525, 526, 610, 611, 612, 625, 629, 655, 712, 1212 ЦК України та частину другу статті 27 Закону України від 25 грудня 2015 року № 922-VIII «Про публічні закупівлі».

2. Короткий зміст заперечень відповідача

2.1. 26.05.2026 відповідач подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив повністю та просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на безпідставність і необґрунтованість доводів позивача.

2.2. Відповідач обґрунтував свої заперечення такими доводами:

- позивач порушив строк поставки товару, що кваліфікується як неналежне виконання договору і становить гарантійний випадок, який надає бенефіціару право на отримання та утримання виплачених за банківською гарантією коштів;

- банківська гарантія забезпечує не просто виконання договору в цілому, а саме належне його виконання, зокрема дотримання узгоджених строків поставки;

- банківська гарантія не є мірою цивільно-правової відповідальності, тому наявність вини боржника не має значення для реалізації гарантії, достатньо об`єктивного факту порушення зобов`язання;

- позивач пропустив імперативно встановлений договором семиденний строк на повідомлення про настання обставин непереборної сили, через що втратив право посилатися на ці обставини;

- військова агресія Російської Федерації існувала до укладення договору, що виключає ознаки надзвичайності та непередбачуваності цих обставин;

- відсутній причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконання зобов`язання, оскільки фактична поставка товару 14 січня 2026 року спростовує абсолютну неможливість виконання зобов`язання в період дії сертифікатів торгово-промислової палати;

- вимоги про стягнення інфляційних втрат є безпідставними, оскільки у відповідача відсутнє прострочене грошове зобов`язання перед позивачем.

2.3. Відзив обґрунтовано положеннями статей 3, 11, 525, 526, 530, 546, 547, 560, 561, 562, 563, 598, 599, 610, 612, 617, 627, 629, 638 ЦК України, статті 200 ГК України, статті 27 Закону України від 25 грудня 2015 року № 922-VIII «Про публічні закупівлі», статті 14-1 Закону України від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» та статей 42, 165, 178 ГПК України.

3. Короткий зміст відповіді на відзив

3.1. 01.06.2026 позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій просив відхилити доводи відповідача та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

3.2. Свою позицію позивач обґрунтував такими доводами:

- відповідач помилково ототожнює будь-яке порушення умов договору з підставою для остаточного утримання коштів за банківською гарантією, оскільки згідно із спеціальним законодавством про публічні закупівлі підставою для неповернення забезпечення є саме невиконання договору в цілому, а не порушення строків його виконання;

- позивач виконав свої зобов`язання з поставки товару повністю (що підтверджується видатковою накладною № 14 від 14 січня 2026 року) задовго до моменту звернення відповідача до банку-гаранта (12 березня 2026 року), отже, правові підстави для звернення до гаранта та утримання коштів були відсутні, а отримані відповідачем кошти підлягають поверненню як безпідставно набуте (збережене) майно;

- позивач листами від 18 та 20 листопада 2025 року повідомив відповідача про обставини форс-мажору (із зазначенням дати 17 листопада 2025 року), що згодом було офіційно підтверджено сертифікатами Дніпропетровської торгово-промислової палати, які встановили початок дії цих обставин з 10 листопада 2025 року;

- правовий режим воєнного стану на момент укладення договору не спростовує факту форс-мажору, оскільки сертифікати торгово-промислової палати засвідчують конкретні наслідки збройної агресії (тривалі повітряні тривоги, аварійні відключення електроенергії, вихід з ладу обладнання), які безпосередньо ускладнили виробничий процес та мали надзвичайний і невідворотний характер.

3.3. Відповідь на відзив обґрунтовано положеннями статті 1212 ЦК України та частини другої статті 27 Закону України від 25 грудня 2015 року № 922-VIII «Про публічні закупівлі».

4. Короткий зміст заперечень на відповідь на відзив

4.1. 05.06.2026 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких наполягав на правомірності своїх дій та просив відмовити у позові.

4.2. Відповідач обґрунтував свої заперечення такими доводами:

- гарантія забезпечує належне виконання зобов`язання, тому підставою для її утримання є факт порушення позивачем строків поставки (неналежне виконання договору), а не лише невиконання договору в цілому;

- банк-гарант зобов`язаний сплатити кошти за першою вимогою бенефіціара без перевірки обставин виконання основного зобов`язання принципалом;

- гарантія не є мірою відповідальності, тому для її стягнення достатньо об`єктивного факту порушення зобов`язання незалежно від вини боржника;

- листи позивача від 18 та 20 листопада 2025 року містять дату початку форс-мажору - 17 листопада 2025 року, що суперечить даті, вказаній у сертифікатах Дніпропетровської торгово-промислової палати (10 листопада 2025 року), отже, позивач порушив семиденний строк на повідомлення і втратив право посилатися на ці обставини;

- фактична поставка товару 14 січня 2026 року спростовує неможливість виконання зобов`язання в період дії сертифікатів торгово-промислової палати (з 10 листопада 2025 року по 23 січня 2026 року), що свідчить про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між обставинами непереборної сили та можливістю виконання договору;

- вимоги про стягнення коштів за гарантією та інфляційних втрат є безпідставними.

4.3. Заперечення обґрунтовано положеннями статей 563, 599 ЦК України, частиною другою статті 27 Закону України від 25 грудня 2015 року № 922-VIII «Про публічні закупівлі» та статтями 42, 167 ГПК України.

5. Короткий зміст судового рішення, що оскаржується

5.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13 липня 2026 року у справі №910/4989/26 повністю відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Союзенергомаш» до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення безпідставно набутих коштів за банківською гарантією у розмірі 241 787,07 грн та інфляційних втрат у розмірі 4 110,38 грн.

5.2. Судом першої інстанції встановлено такі фактичні обставини:

- 24 жовтня 2025 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено договір поставки (за рознарядкою) № ШГВ 25-857, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити товар протягом 30 календарних днів з дати укладення договору;

- на виконання умов тендерної документації та договору банк-гарант видав на користь відповідача банківську гарантію № 51443 від 23 жовтня 2025 року на суму 241 787,07 грн як забезпечення виконання позивачем своїх зобов`язань за договором;

- позивач передав, а покупець прийняв товар у повному обсязі за видатковою накладною №14 від 14 січня 2026 року, тобто з порушенням визначеного договором строку поставки;

- відповідач, посилаючись на неналежне виконання договору позивачем, направив вимогу до банку-гаранта, за якою 20 березня 2026 року отримав грошові кошти в розмірі 241 787,07 грн;

- позивач стверджував про наявність форс-мажорних обставин, на підтвердження чого надав сертифікати Дніпропетровської торгово-промислової палати із зазначенням дати настання таких обставин - 10 листопада 2025 року, проте відповідні повідомлення відповідачу були направлені позивачем лише 18 та 20 листопада 2025 року, тобто з пропуском встановленого пунктом 8.2 договору семиденного строку;

- позивач вважав, що відповідач порушив його майнові права шляхом безпідставного отримання та неповернення суми гарантійного платежу, оскільки договір поставки був виконаний у повному обсязі до моменту звернення відповідача до банку-гаранта.

5.3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов таких висновків:

- щодо права відповідача на отримання та утримання коштів за банківською гарантією: умовами договору передбачено повернення забезпечення лише у разі належного виконання зобов`язань постачальником; оскільки позивач допустив порушення строків поставки товару (неналежне виконання), у нього відсутнє право вимагати повернення суми забезпечення, а в діях відповідача відсутні ознаки безпідставного набуття чи збереження майна;

- щодо доводів позивача про наявність форс-мажорних обставин: позивач порушив визначений пунктом 8.2 договору строк повідомлення відповідача про настання обставин непереборної сили (повідомив пізніше ніж протягом 7 календарних днів з моменту їх виникнення), у зв`язку з чим втратив передбачене договором право посилатися на такі обставини як на підставу для звільнення від відповідальності за порушення строків виконання зобов`язань;

- щодо посилання позивача на практику Верховного Суду: наведені позивачем постанови суду касаційної інстанції місцевий суд визнав нерелевантними, вважаючи, що правовідносини у них не є подібними до спірних правовідносин у цій справі;

- щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат: вимога не підлягає задоволенню як похідна від основної вимоги, правових підстав для задоволення якої судом не встановлено.

5.4. Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано приписами статей 3, 263, 525, 526, 530, 546, 560, 562, 563, 564, 610, 617, 655, 656, 712, 1212 ЦК України, Закону України від 25 грудня 2015 року № 922-VIII «Про публічні закупівлі», Закону України від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні», Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 639, та статей 74, 79, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257 ГПК України.

6. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

6.1. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Союзенергомаш» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13 липня 2026 року у справі №910/4989/26 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

6.2. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані такими доводами:

- місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права, безпідставно ототожнивши питання звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (через форс-мажорні обставини) із питанням виникнення права на повернення забезпечення виконання договору після його фактичного виконання;

- суд першої інстанції не врахував, що встановлення обставин непереборної сили має правове значення виключно для вирішення питання про звільнення боржника від відповідальності, проте не визначає правових наслідків щодо виникнення чи припинення права на повернення банківської гарантії за виконаним договором;

- оскаржуване рішення побудовано на помилковому висновку суду про те, що недоведеність форс-мажорних обставин і порушення строків поставки автоматично виключають можливість повернення забезпечення навіть після повного прийняття товару замовником;

- суд першої інстанції не здійснив належного системного тлумачення пункту 10.3.1 договору у взаємозв`язку з частиною другою статті 27 Закону України від 25 грудня 2015 року №922-VIII «Про публічні закупівлі», не з`ясував, який саме зміст вкладено у поняття виконання договору, та не врахував, що прострочення поставки за умови подальшого повного виконання договору не є підставою для безповоротної втрати постачальником суми забезпечення;

- місцевий господарський суд, порушуючи принцип обов`язковості договору та імперативні приписи законодавства про публічні закупівлі, фактично перетворив забезпечувальний механізм банківської гарантії на самостійний штраф за прострочення поставки, безпідставно прирівнявши різні правові категорії: «прострочення виконання зобов`язання» (неналежне виконання) та «невиконання договору»;

- судом не надано належної правової оцінки положенням частини другої статті 27 Закону України від 25 грудня 2015 року № 922-VIII «Про публічні закупівлі» та релевантній практиці Верховного Суду, згідно з якою замовник зобов`язаний повернути забезпечення після виконання договору, а утримання коштів за гарантією без наявності дійсних майнових вимог (нарахованої неустойки чи збитків) після прийняття товару є безпідставним збереженням майна відповідно до статті 1212 ЦК України.

6.3. Свої вимоги скаржник обґрунтовує приписами статей 617, 625, 629, 1212 ЦК України, статті 27 Закону України від 25 грудня 2015 року № 922-VIII «Про публічні закупівлі» та статей 42, 254-259, 269, 275, 277 ГПК України.

7. Правова позиція щодо апеляційної скарги інших учасників справи

7.1. 03.09.2026 до суду апеляційної інстанції надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якому Акціонерне товариство «Укргазвидобування» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

7.2. Обґрунтовуючи свої заперечення проти доводів апеляційної скарги, відповідач зазначає таке:

- позивач здійснив поставку товару з порушенням визначеного договором строку на 82 календарних дні, що є неналежним виконанням зобов`язання та становить гарантійний випадок, який надає відповідачу право на отримання та утримання виплачених за банківською гарантією коштів згідно з пунктом 10.3.1 договору;

- договірне забезпечення (банківська гарантія) забезпечує саме належне виконання зобов`язання, при цьому гарантія не є мірою цивільно-правової відповідальності, тому для здійснення платежу за нею та утримання коштів достатньо об`єктивного факту порушення боржником умов договору щодо строків поставки незалежно від наявності його вини;

- твердження скаржника про дію форс-мажорних обставин є необґрунтованими, оскільки військова агресія та пов`язані з нею наслідки існували ще на момент укладення договору, що виключає ознаки їх надзвичайності та непередбачуваності;

- позивач пропустив імперативно встановлений пунктом 8.2 договору семиденний строк на повідомлення про настання обставин непереборної сили, у зв`язку з чим втратив право посилатися на них як на підставу для звільнення від відповідальності за прострочення;

- відсутній причинно-наслідковий зв`язок між заявленим форс-мажором та неможливістю виконання договору, оскільки фактичне здійснення позивачем поставки товару 14 січня 2026 року (у період дії сертифікатів торгово-промислової палати) прямо спростовує неможливість виконання зобов`язання;

- у зв`язку з відсутністю простроченого грошового зобов`язання перед позивачем заявлені до стягнення вимоги про сплату інфляційних втрат є безпідставними.

7.3. Свою правову позицію відповідач обґрунтовує приписами статей 3, 11, 525, 526, 530, 546, 547, 560, 561, 562, 563, 565, 566, 598, 599, 610, 612, 617, 627, 629, 638, 1212 ЦК України, статей 42, 44, 200, 218 ГК України, статей 1, 27 Закону України від 25 грудня 2015 року №922-VIII «Про публічні закупівлі», статті 14-1 Закону України від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні», статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 639, а також статей 42, 236, 237, 238, 275, 276 ГПК України.

8. Рух справи в суді апеляційної інстанції, явка представників та розгляд клопотань

8.1. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Алданова С.О., Владимиренко С.В.

8.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст. 260 ГПК України у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі, а саме у сумі 4 426,15 грн. Надано скаржнику строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

8.3. 13.08.2026 скаржником через систему «Електронний суд» подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

8.4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання «СОЮЗЕНЕРГОМАШ»" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 у справі №910/4989/26. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 14.09.2026. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 04.09.2026 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 04.09.2026 (включно). Участь у судовому засіданні для учасників справи не визнано обов`язковою. Витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4989/26 та невідкладно надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду.

8.5. Розгляд справи відкладався, зокрема до 21.09.2026.

8.6. У судовому засіданні 21.09.2026, після судових дебатів, колегія оголосила про відкладення ухвалення судового рішення у справі №910/4989/26 до 23.09.2026.

8.7. 23.09.2026 унаслідок дронової атаки на Київ виникли перебої в роботі мережі магістрального провайдера, що впливають на доступність судових сервісів, колегія суддів, вирішила відклала проголошення судового рішення до 30.09.2026.

8.8. На стадії судових дебатів, у судовому засіданні 21.09.2026 представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник відповідача заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

8.8. У судовому засіданні 30.09.2026 проголошено короткий текст постанови за участі представника позивача та відповідача.

8.9. Клопотань та заяв процесуального характеру, які б перешкоджали розгляду апеляційної скарги по суті, станом на дату ухвалення постанови від учасників справи не надходило.

9. Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

9.1. Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

9.2. Статтею 129 Конституції України та частиною першою статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

9.3. Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, дійшов таких висновків.

10. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

10.1. 23.10.2025 Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» (далі - Банк-гарант) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Союзенергомаш» (далі - Принципал) та згідно з договором про надання гарантії №51443/ЮГ-25 від 23.10.2025 видано Банківську гарантію № 51443 від 23.10.2025 (далі - Банківська гарантія № 51443), відповідно до умов якої банк проінформований про те, що Принципал є учасником процедури публічної закупівлі С_25Т-857 42130000-9 «Арматура трубопровідна: крани, вентилі, клапани та подібні пристрої (Засувки в асортименті)» (далі - Процедура закупівлі), проведеної Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (далі - Бенефіціар), згідно з оголошенням про проведення закупівлі № UA-2025-09-15-003127-a, розміщеним на вебпорталі Уповноваженого органу, та тендерною документацією в останній редакції, затвердженою рішенням уповноваженої особи Східного закупівельно-логістичного центру апарату управління АТ «Укргазвидобування» від 18.09.2025, протокол № 934 (далі - Тендерна документація).

10.2. Принципал був визнаний Бенефіціаром переможцем Процедури закупівлі згідно з рішенням уповноваженої особи Східного закупівельно-логістичного центру апарату управління АТ «Укргазвидобування» та відповідно до умов Процедури закупівлі укладає з Бенефіціаром договір про закупівлю, ціна якого становить 4 835 741,40 грн.

10.3. Згідно з умовами Тендерної документації Принципал не пізніше дати укладення договору зобов`язаний надати банківську гарантію у розмірі 5 % вартості договору як забезпечення виконання Принципалом договору.

10.4. За умовами Банківської гарантії № 51443 Банк-гарант надає Бенефіціару гарантію та приймає на себе безвідкличне зобов`язання сплатити Бенефіціару суму, яка не перевищує 241 787,07 грн (код валюти 980 - UAH) (далі - Сума гарантії), протягом п`яти робочих днів з дати одержання письмової вимоги Бенефіціара про сплату коштів за гарантією (далі - Вимога), без необхідності для Бенефіціара обґрунтовувати свою Вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім Вимоги, або виконання будь-яких інших умов. Ця гарантія забезпечує виконання Принципалом договору про закупівлю.

10.5. У Банківській гарантії № 51443 зазначено, що одержання Банком-гарантом Вимоги, що становить належне представлення, вважається достатнім підтвердженням факту настання гарантійного випадку та платіж за Вимогою здійснюється без затримок або заперечень з боку банку, незалежно від будь-яких заперечень Принципала та без необхідності Бенефіціару або будь-якій третій особі надавати будь-які додаткові докази та/або документи (окрім визначених умовами цієї гарантії) на підтримку своєї Вимоги.

10.6. 24.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Союзенергомаш» (далі - Постачальник) та Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (далі - Покупець) укладено Договір поставки (за рознарядкою) №ШГВ 25-857 (далі - Договір № ШГВ 25-857 від 24.10.2025).

10.7. Відповідно до пункту 1.1 Договору № ШГВ 25-857 від 24.10.2025 Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві Засувки в асортименті (далі - Товар), зазначені в специфікації, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною, а Покупець - прийняти і оплатити такий Товар. Під поставкою Сторони розуміють передачу Товару Постачальником для прийняття Покупцем.

10.8. Відповідно до пункту 1.2 Договору № ШГВ 25-857 від 24.10.2025 найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару та загальна вартість Товару вказуються у специфікації (далі - Специфікація), яка є Додатком №1 до Договору та його невід`ємною частиною.

10.9. Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Договору № ШГВ 25-857 від 24.10.2025 ціна Товару вказується в Специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ (якщо Постачальник є резидентом України, платником ПДВ) або в іноземній валюті без урахування ПДВ (якщо Постачальник є нерезидентом України). Загальна ціна Договору визначається загальною вартістю Товару, вказаного в Специфікації до цього Договору, та становить до 4 835 741,40 грн, у тому числі ПДВ - 805 956,90 грн.

10.10. У вартість Товару включаються:

- митні витрати, понесені Постачальником при митному оформленні Товару у пункті відправки (застосовується, якщо Постачальник є нерезидентом України);

- витрати на пакування та навантаження;

- транспортні витрати відповідно до умов поставки, що зазначені у Специфікації до цього Договору;

- витрати на отримання дозвільної документації (у випадку, якщо така вимагається);

- витрати, пов`язані з отриманням сертифіката походження Товару (застосовується, якщо Постачальник є нерезидентом України).

10.11. Відповідно до пункту 5.1 Договору № ШГВ 25-857 від 24.10.2025 строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказуються в Специфікації до цього Договору.

10.12. Згідно з пунктом 5.3 Договору № ШГВ 25-857 від 24.10.2025 датою прийняття Товару є дата підписання уповноваженими представниками Сторін акта приймання-передачі Товару, форма якого наведена в Додатку № 3 до цього Договору, або видаткової накладної. Датою передачі Постачальником Товару для прийняття Покупцем є дата прибуття Товару до місця поставки, зазначена у відповідному товарно-транспортному документі, або дата підписання Сторонами акта приймання-передачі Товару / видаткової накладної, якщо Покупець за допомогою товарно-транспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття. На умовах поставки груп «D» та «С» ІНКОТЕРМС 2010 або ІНКОТЕРМС 2020 право власності на Товар та ризик випадкового знищення/пошкодження переходить від Постачальника до Покупця з дати підписання Сторонами акта приймання-передачі Товару або видаткової накладної (за наявності двох дат датою підписання акта приймання-передачі Товару або видаткової накладної вважається дата підписання Покупцем).

10.13. Відповідно до пункту 5.9 Договору № ШГВ 25-857 від 24.10.2025 прийняття Товару проводиться шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін акта/актів приймання-передачі Товару або видаткової/видаткових накладної/накладних. У випадку виявлення недоліків Товару або документації Покупець має право не підписувати акт приймання-передачі Товару або видаткову накладну до усунення виявлених недоліків, а Постачальник зобов`язаний усунути недоліки та відшкодувати документально підтверджені витрати та збитки Покупця, спричинені такими недоліками.

10.14. Відповідно до підпункту 6.3.1 пункту 6.3 Договору № ШГВ 25-857 від 24.10.2025 Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку Товару у строки, встановлені цим Договором.

10.15. Згідно з пунктом 8.2 Договору № ШГВ 25-857 від 24.10.2025 сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), повинна не пізніше ніж протягом 7 календарних днів з моменту їх виникнення повідомити у письмовій формі (відповідно до пункту 11.18 Договору) або листом на електронну пошту, вказану у розділі XIV цього Договору, про це іншу Сторону. В такому повідомленні повинна бути вказана така інформація: конкретні обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), дата та місце виникнення таких обставин, їх очікувана тривалість (якщо таку можна визначити) та реквізити цього Договору (номер та дата). Наслідком неповідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) або відсутності інформації, яку повинно мати таке повідомлення, є втрата такою Стороною права посилатися на дію обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини) як на причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань, а також втрата права, передбаченого пунктом 8.5 цього Договору.

10.16. Відповідно до пункту 10.3 договору: «У випадку надання постачальником забезпечення виконання зобов`язань по Договору у формі грошових коштів, банківської гарантії виконання зобов`язань покупець повертає постачальнику таке забезпечення протягом 5 банківських днів з дня настання одного з випадків, зазначених нижче, на реквізити постачальника, вказані в договорі (для забезпечення виконання зобов`язань по договору у формі грошових коштів шляхом направлення відповідної інформації) банку (для забезпечення виконання зобов`язань по договору у формі банківської гарантії виконання зобов`язань) у таких випадках: 10.3.1. Після належного виконання Постачальником зобов`язань за Договору»… (а.с. 14)

10.17. Відповідно до Додатку № 1 до Договору № ШГВ 25-857 від 24.10.2025 (Специфікація № 1) Постачальник зобов`язався поставити Покупцеві: Засувку шиберну DN 65 Pp 35 МПа ЗМ-65Х35Ф з КМЧ у кількості 43 шт. та Засувку шиберну DN 50 Pp 70 МПа ЗМ-50Х70Ф з КМЧ у кількості 24 шт. загальною вартістю 4 835 741,40 грн з ПДВ.

10.18. Згідно з пунктом 3 Специфікації № 1 до Договору № ШГВ 25-857 від 24.10.2025 строк поставки Товару становить 30 календарних днів з дати укладення договору про закупівлю (тобто до 23.11.2025 включно).

10.19. 18.11.2025 та 20.11.2025 Постачальник направив Покупцеві листи № 191 та №192, у яких повідомив про виникнення обставин непереборної сили (форс-мажору), вказавши у цих листах датою їх настання 17.11.2025.

10.20. 16.12.2025 Дніпропетровська торгово-промислова палата видала Сертифікат № 1200-25-2677 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчила ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Союзенергомаш» настання форс-мажорних обставин щодо виконання зобов`язання за Договором № ШГВ 25-857 від 24.10.2025 (військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану, яка спричинила тривалі повітряні тривоги, аварійні відключення електропостачання, вихід з ладу обладнання), встановивши дату настання дії форс-мажорних обставин - 10.11.2025, дату закінчення - 16.12.2025.

10.21. 14.01.2026 відповідно до видаткової накладної № 14 від 14.01.2026 ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Союзенергомаш» поставило, а АТ «Укргазвидобування» прийняло в повному обсязі та без зауважень Засувку шиберну DN 65 Pp 35 МПа ЗМ-65Х35Ф з КМЧ у кількості 43 шт. та Засувку шиберну DN 50 Pp 70 МПа ЗМ-50Х70Ф з КМЧ у кількості 24 шт. на загальну суму 4 835 741,40 грн з ПДВ, про що свідчать підписи уповноважених представників Сторін, скріплені печатками товариств.

10.22. 05.02.2026 Дніпропетровська торгово-промислова палата видала Сертифікат № 1200-26-0287 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчила ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Союзенергомаш» зазначені форс-мажорні обставини за Договором № ШГВ 25-857 від 24.10.2025 із визначенням дати їх настання - 10.11.2025 та дати закінчення - 23.01.2026.

10.23. 12.03.2026 (після повного прийняття Товару за видатковою накладною № 14 від 14.01.2026) АТ «Укргазвидобування» звернулося до АТ «Комерційний банк «Глобус» із вимогою № 44.2-44-1-2665 від 12.03.2026 про сплату грошової суми за Банківською гарантією № 51443 від 23.10.2025 у розмірі 241 787,07 грн.

10.24. 16.03.2026 АТ «Комерційний банк «Глобус» направило ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Союзенергомаш» лист-повідомлення № 1-578 від 16.03.2026 про надходження від АТ «Укргазвидобування» вимоги про сплату грошової суми за Банківською гарантією №51443 від 23.10.2025 у розмірі 241 787,07 грн.

10.25. 20.03.2026 АТ «Комерційний банк «Глобус» здійснило виплату грошових коштів у розмірі 241 787,07 грн на користь АТ «Укргазвидобування» за Банківською гарантією №51443 від 23.10.2025, що підтверджується меморіальним ордером № 25764 від 20.03.2026 та листом Банку-гаранта № 1-615 від 20.03.2026, адресованим позивачу. У той самий день, 20.03.2026, ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Союзенергомаш» відшкодувало Банку-гаранту сплачену суму гарантійного платежу в розмірі 241 787,07 грн згідно з договором про надання гарантії № 51443/ЮГ-25 від 23.10.2025, що підтверджується платіжною інструкцією № 275 від 20.03.2026.

10.26. 24.03.2026 ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Союзенергомаш» направило АТ «Укргазвидобування» претензію №39 від 24.03.2026 з вимогою повернути безпідставно отримані грошові кошти за банківською гарантією у розмірі 241 787,07 грн протягом 10 робочих днів з дня отримання претензії у зв`язку з тим, що зобов`язання з поставки Товару за Договором № ШГВ 25-857 від 24.10.2025 було виконано у повному обсязі ще 14.01.2026. Відповідач отримані за гарантією кошти позивачу не повернув.

10.27. Матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем до позивача вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) чи відшкодування збитків за прострочення поставки або зарахування таких вимог у рахунок сплаченої суми банківської гарантії.

11. Джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції

11.1. Насамперед суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до Закону України від 09 січня 2025 року № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб», який введено в дію 28 серпня 2025 року, Господарський кодекс України втратив чинність з 28 серпня 2025 року. Оскільки спірний Договір № ШГВ 25-857 укладено сторонами 24 жовтня 2025 року, а Банківську гарантію № 51443 видано 23 жовтня 2025 року, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу України та спеціального законодавства України, чинні на час виникнення та існування спірних правовідносин.

11.2. Щодо виконання зобов`язань та договору поставки положеннями Цивільного кодексу України встановлено:

- частина перша статті 526: «Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.»;

- частина перша статті 530: «Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.»;

- стаття 599: «Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.»;

- стаття 610: «Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).»;

- частина перша статті 612: «Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.»;

- частина перша статті 627: «Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.»;

- стаття 629: «Договір є обов`язковим для виконання сторонами.»;

- частина перша статті 712: «За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.».

11.3. Щодо забезпечення виконання зобов`язання (гарантії) та безпідставно набутого майна нормами Цивільного кодексу України передбачено:

- частина перша статті 546: «Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.»;

- стаття 560: «За гарантією банк, інша фінансова установа (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.»;

- стаття 562: «Зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.»;

- частина перша статті 563: «У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.»;

- частина перша статті 569: «Гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.»;

- частина перша статті 1212: «Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.».

11.4. Щодо забезпечення виконання договору у сфері публічних закупівель частиною другою статті 27 Закону України від 25 грудня 2015 року № 922-VIII «Про публічні закупівлі» визначено:

- «Замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю: 1) після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю; 2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; 3) у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; 4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.».

11.5. Щодо форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) приписами Цивільного кодексу України та Закону України від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено:

- частина перша статті 617 ЦК України: «Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.»;

- частина друга статті 14-1 Закону України від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні»: «Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха.».

11.6. Щодо відповідальності за порушення грошового зобов`язання та обчислення строків нормами Цивільного кодексу України передбачено:

- частина перша статті 253: «Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.»;

- частина друга статті 625: «Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.».

12. Правова позиція суду апеляційної інстанції

12.1. Колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, оцінивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Щодо правової природи виконання зобов`язання, забезпечення у сфері публічних закупівель та безпідставного набуття (збереження) майна

12.2. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що оскільки позивач порушив строк поставки товару, він допустив неналежне виконання договору, що автоматично позбавляє його права на повернення коштів за банківською гарантією відповідно до умов договору. Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок помилковим та таким, що суперечить нормам матеріального права і сталій практиці Верховного Суду.

12.3. Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

12.4. Згідно зі статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

12.5. Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 639, відповідно до підпункту 9 пункту 3 розділу І якого гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку.

12.6. Основною функцією банківської гарантії є забезпечувальна функція, яка полягає в тому, що гарантія забезпечує виконання зобов`язань принципала перед бенефіціаром. Забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов`язання, незалежне від основного зобов`язання за участю бенефіціара та принципала (стаття 562 ЦК України). Тому гарант зобов`язаний сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал зобов`язання за договором між бенефіціаром та принципалом та чи припинене основне зобов`язання виконанням, гарант не вправі.

12.7. Разом з тим банківська гарантія за своєю правовою природою у відносинах між принципалом і бенефіціаром є способом забезпечення виконання зобов`язання, а не самостійною мірою цивільно-правової відповідальності (штрафом чи пенею). Абстрактний характер банківської гарантії регулює виключно відносини між банком-гарантом та бенефіціаром щодо безумовної виплати коштів за формально належною вимогою, однак не позбавляє принципала права на судовий захист своїх майнових прав безпосередньо у відносинах із бенефіціаром.

12.8. Згідно з частиною першою статті 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником. Після того як принципал відшкодував гаранту виплачену бенефіціару суму гарантії, майнові втрати несе саме принципал, а бенефіціар набуває та зберігає ці грошові кошти за рахунок принципала.

12.9. У постанові від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала, що законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником та зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплату грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов`язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним), є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов`язок гаранта зі сплати відповідної суми за гарантією.

12.10. При цьому у пунктах 56, 59 постанови від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок про те, що боржник (принципал) має право звернутися до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами статті 1212 ЦК України; принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави з огляду на відсутність невиконаного боргу принципала.

12.11. Отже, позивач як принципал, який 20.03.2026 за платіжною інструкцією № 275 відшкодував АТ «Комерційний банк «Глобус» виплачену відповідачу суму гарантії, обрав належний та ефективний спосіб захисту свого порушеного права у розумінні частини першої статті 2 ГПК України, пред`явивши позов до відповідача як бенефіціара про стягнення цих коштів за правилами статті 1212 ЦК України (подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.02.2025 у справі № 910/18874/23). Водночас, керуючись принципом «суд знає закони» (jura novit curia), суд апеляційної інстанції за встановлених фактичних обставин справи самостійно надає точну правову кваліфікацію спірним правовідносинам як кондикційним зобов`язанням, що виникли у зв`язку з безпідставним набуттям (збереженням) відповідачем грошових коштів за рахунок позивача після виконання договору про закупівлю (частина перша статті 1212 ЦК України у системному зв`язку з частиною другою статті 27 Закону України від 25 грудня 2015 року №922-VIII «Про публічні закупівлі»).

12.12. Враховуючи предмет та підстави позову, доведенню у справі, яка розглядається, підлягають факти:

- сплати гарантом коштів на користь бенефіціара та їх відшкодування принципалом;

- відсутності достатньої правової підстави для набуття чи збереження бенефіціаром цих коштів за рахунок принципала з урахуванням спеціального регулювання публічних закупівель.

12.13. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23, розглядаючи подібний спір за позовом принципала до бенефіціара про стягнення суми банківської гарантії за договором про закупівлю та враховуючи правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20, виснував, що у таких спорах до правовідносин сторін підлягають застосуванню не лише загальні положення цивільного законодавства щодо гарантії, а й спеціальний закон - Закон України від 25 грудня 2015 року № 922-VIII «Про публічні закупівлі», відповідно до частини другої статті 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю:

- після виконання переможцем процедури закупівлі / спрощеної закупівлі договору про закупівлю (пункт 1);

- за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі / спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним (пункт 2);

- у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону (пункт 3);

- згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин (пункт 4) (пункт 5.52 постанови Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23).

12.14. Вказана норма спеціального Закону, яка безпосередньо та імперативно регулює правовідносини сторін за договором про публічну закупівлю, чітко передбачає момент виникнення обов`язку замовника повернути забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, тоді як правова підстава для неповернення (утримання) замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником договору про закупівлю (пункт 5.53 постанови Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23).

12.15. При цьому, розмежовуючи категорії порушення зобов`язання за статтею 610 ЦК України, Верховний Суд наголосив, що невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов`язання, тоді як неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, зокрема з порушенням строку поставки (пункт 5.54 постанови Верховного Суду від 25.09.2024 у справі №910/12114/23).

12.16. Отже, за стабільними правовими висновками Верховного Суду матеріально-правовою підставою для остаточного утримання замовником суми банківської гарантії за договором про закупівлю є саме невиконання позивачем (принципалом) договору, а не порушення строків його виконання за умови, що сам договір був фактично виконаний, а товар прийнятий замовником. Водночас замовник (бенефіціар) не позбавлений права вжити передбачених законом та договором заходів цивільно-правової відповідальності (стягнення неустойки, відшкодування збитків) задля поновлення свого порушеного права внаслідок несвоєчасного виконання постачальником договірних зобов`язань (пункт 5.60 постанови Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23).

12.17. Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, 14.01.2026 позивач передав, а відповідач без жодних зауважень щодо кількості, якості чи комплектності прийняв увесь обумовлений Договором № ШГВ 25-857 від 24.10.2025 обсяг Товару на суму 4 835 741,40 грн за видатковою накладною № 14 від 14.01.2026.

12.18. Таким чином, станом на 14.01.2026 основне зобов`язання Постачальника з передачі Товару за Договором № ШГВ 25-857 від 24.10.2025 було фактично виконано у повному обсязі та припинилося виконанням (стаття 599 ЦК України).

12.19. За таких обставин після прийняття усього обсягу Товару 14.01.2026 у відповідача на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 27 Закону України від 25 грудня 2015 року № 922-VIII «Про публічні закупівлі» та пункту 10.3.1 Договору № ШГВ 25-857 від 24.10.2025 виник імперативний обов`язок повернути забезпечення виконання договору не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів (тобто до 21.01.2026 включно) шляхом направлення відповідної інформації Банку-гаранту. Проте в порушення зазначених умов договору та закону відповідач у встановлений строк не направив Банку-гаранту повідомлення про повернення (припинення) банківської гарантії, а натомість майже через два місяці після повного виконання поставки - 12.03.2026 звернувся до Банку-гаранта з вимогою № 44.2-44-1-2665 про сплату повної суми гарантійного забезпечення в розмірі 241 787,07 грн та 20.03.2026 одержав ці кошти.

12.20. Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що вживання у підпункті 10.3.1 Договору № ШГВ 25-857 від 24.10.2025 словосполучення «після належного виконання Постачальником зобов`язань за Договором» надавало йому право безповоротно утримати всю суму банківської гарантії через сам факт прострочення поставки або звільняло його від обов`язку повернути безпідставно списані грошові кошти позивачу. Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23, підтверджують, що відсилання у пункті 4 частини другої статті 27 Закону України від 25 грудня 2015 року № 922-VIII «Про публічні закупівлі» до умов договору стосується порядку повернення забезпечення, тоді як матеріально-правовою підставою для неповернення забезпечувальної суми є саме невиконання постачальником договору (нездійснення дій, які складають зміст зобов`язання), а не неналежне (прострочене) його виконання. З огляду на приписи частини першої статті 203 та частини першої статті 627 ЦК України умови підпункту 10.3.1 Договору не можуть тлумачитися всупереч імперативній нормі пункту 1 частини другої статті 27 Закону України від 25 грудня 2015 року № 922-VIII «Про публічні закупівлі», яка зобов`язує замовника повернути забезпечення після виконання договору про закупівлю. Оскільки відповідач замість виконання свого обов`язку щодо направлення інформації Банку-гаранту про повернення гарантії після повного прийняття Товару неправомірно пред`явив вимогу та отримав грошові кошти у сумі 241 787,07 грн, які були відшкодовані позивачем банку, такі кошти підлягають поверненню позивачу саме у грошовій формі за правилами статті 1212 ЦК України.

12.21. Оскільки договір поставки був виконаний у повному обсязі 14.01.2026, а відповідач не пред`являв до позивача жодних вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) чи відшкодування збитків за прострочення поставки та не надав доказів наявності таких зустрічних грошових вимог, кошти у розмірі 241 787,07 грн, отримані відповідачем 20.03.2026 від Банку-гаранта та відшкодовані позивачем за платіжною інструкцією № 275 від 20.03.2026, набуті та зберігаються відповідачем за рахунок позивача без достатньої правової підстави і підлягають стягненню на користь позивача на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Щодо обставин непереборної сили (форс-мажору) та їх впливу на спірні правовідносини

12.22. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині оцінки недотримання позивачем договірної процедури повідомлення про настання обставин непереборної сили.

12.23. Як встановлено судами, пунктом 8.2 Договору № ШГВ 25-857 від 24.10.2025 закріплено обов`язок сторони, яка не може виконувати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили, повідомити іншу сторону про настання таких обставин не пізніше ніж протягом 7 календарних днів з моменту їх виникнення. При цьому умовами абзацу другого пункту 8.2 Договору прямо передбачено, що наслідком порушення строку повідомлення або відсутності обов`язкової інформації є втрата стороною права посилатися на дію обставин непереборної сили як на причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань.

12.24. Верховний Суд у пункті 5.63 постанови від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21 виснував, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення саме у тому випадку, коли такий правовий наслідок прямо передбачений умовами укладеного між сторонами договору.

12.25. Надані позивачем сертифікати Дніпропетровської торгово-промислової палати № 1200-25-2677 від 16.12.2025 (а.с. 23)та № 1200-26-0287 від 05.02.2026 (а.с. 24) фіксують дату настання форс-мажорних обставин - 10.11.2025. Натомість листи-повідомлення позивача №191 та № 192 були направлені відповідачу лише 18.11.2025 та 20.11.2025 (із зазначенням іншої, документально не підтвердженої дати - 17.11.2025), тобто поза межами погодженого у пункті 8.2 Договору семиденного строку, який відраховувався з 10.11.2025. За таких обставин позивач у силу прямої вказівки пункту 8.2 Договору втратив право посилатися на зазначені обставини непереборної сили як на підставу для звільнення від відповідальності за порушення строку поставки. З огляду на втрату позивачем цього права з процедурних підстав, решта доводів відповідача щодо відсутності ознак надзвичайності, непередбачуваності та причинно-наслідкового зв`язку за вказаними сертифікатами торгово-промислової палати не потребує окремої оцінки, оскільки не змінює висновку про те, що позивач не був звільнений від відповідальності за прострочення поставки.

12.26. Водночас суд апеляційної інстанції наголошує на помилковості правової логіки суду першої інстанції, який ототожнив втрату позивачем права посилатися на форс-мажор із втратою ним права на повернення суми банківської гарантії після фактичного виконання договору.

12.27. Відповідно до частини першої статті 617 ЦК України доведення дії непереборної сили звільняє особу, яка порушила зобов`язання, виключно від цивільно-правової відповідальності за це порушення (зокрема, від обов`язку сплатити неустойку чи відшкодувати збитки). Отже, єдиним матеріально-правовим наслідком пропуску позивачем семиденного строку на повідомлення про форс-мажор за пунктом 8.2 Договору є те, що позивач не був звільнений від потенційної майнової відповідальності за прострочення поставки Товару на 82 календарних дні, а відповідач зберігав право нарахувати та стягнути з позивача передбачену договором чи законом неустойку (пеню, штраф) за період прострочення.

12.28. Однак відсутність підстав для звільнення постачальника від відповідальності за статтею 617 ЦК України жодним чином не трансформує забезпечувальний платіж за банківською гарантією у безумовний штраф і не створює для замовника правового титулу на привласнення та утримання коштів за банківською гарантією після того, як договір поставки був виконаний у повному обсязі 14.01.2026. Оскільки відповідач своїх прав на стягнення з позивача неустойки за прострочення поставки не реалізував, обов`язок замовника повернути кошти забезпечення після виконання договору залишається незмінним у силу приписів частини першої статті 1212 ЦК України та частини другої статті 27 Закону України від 25 грудня 2015 року № 922-VIII «Про публічні закупівлі».

Щодо стягнення інфляційних втрат

12.29. Розглядаючи вимогу позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 4 110,38 грн, колегія суддів виходить із такого.

12.30. Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Положення статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, у тому числі й на позадоговірні грошові зобов`язання з повернення безпідставно набутих (збережених) коштів за статтею 1212 ЦК України.

12.31. З`ясовуючи момент виникнення у відповідача кондикційного грошового зобов`язання та визначаючи точні часові межі його прострочення, колегія суддів враховує, що зобов`язання з повернення безпідставно набутих грошових коштів у цій справі виникло у день фактичного безпідставного списання коштів Банком-гарантом на користь відповідача та їх відшкодування позивачем - 20 березня 2026 року. Оскільки відповідач достеменно знав про факт повного виконання договору поставки ще з 14 січня 2026 року, його обов`язок повернути безпідставно отримані за гарантією кошти у сумі 241 787,07 грн виник безпосередньо в момент їх одержання 20 березня 2026 року.

12.32. При цьому направлення позивачем претензії № 39 від 24 березня 2026 року із зазначенням 10-денного строку для добровільного повернення коштів є формою досудового врегулювання спору за ініціативою потерпілої сторони, яка не змінює об`єктивного моменту виникнення позадоговірного кондикційного зобов`язання.

12.33. Відповідно до частини першої статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Враховуючи, що безпідставне набуття відповідачем коштів відбулося 20 березня 2026 року, перебіг періоду прострочення виконання грошового зобов`язання з їх повернення розпочався з 21 березня 2026 року.

12.34. Як вбачається з позовної заяви та наведеного у ній розрахунку (а.с. 4 на звороті), позивач заявив до стягнення інфляційні втрати у сумі 4 110,38 грн виключно за березень 2026 року (у якому фактичний період прострочення з 21 по 31 березня 2026 року становить 11 календарних днів, тобто менше ніж 15 днів).

12.35. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 (пункт 25) сформулювала сталий правовий висновок щодо методології нарахування інфляційних втрат за частиною другою статті 625 ЦК України. Згідно з цим висновком, оскільки індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць, то у випадку, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання виникло з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, сума боргу індексується з урахуванням цього місяця, а якщо прострочення виникло з 16 до 31 числа місяця (тобто існувало у цьому місяці менше половини місяця - менше ніж 15 днів), то розрахунок інфляційних втрат починається з наступного місяця.

12.36. Оскільки обов`язок відповідача повернути безпідставно отримані кошти виник 20 березня 2026 року, а прострочення його виконання розпочалося з 21 березня 2026 року (після 15-го числа місяця, і тривало у березні лише 11 днів), індекс інфляції за березень 2026 року не підлягає застосуванню.

12.37. Відтак, вимоги позивача про стягнення 4 110,38 грн інфляційних втрат, нарахованих за березень 2026 року, є методологічно помилковими та необґрунтованими. Отже, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 4 110,38 грн інфляційних втрат за кінцевим результатом є правильним, проте мотиви такої відмови підлягають зміні на наведені вище мотиви суду апеляційної інстанції.

13. Висновки суду апеляційної інстанції

13.1. Згідно зі статтею 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

13.2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13 липня 2026 року у справі №910/4989/26 зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає.

13.3. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

13.4. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Частиною другою цієї статті визначено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

13.5. Колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд неправильно витлумачив правову природу банківської гарантії як способу забезпечення виконання зобов`язання за договором про закупівлю, а також неправильно витлумачив і не застосував у належному системному зв`язку норми частини першої статті 1212 ЦК України та частини другої статті 27 Закону України від 25 грудня 2015 року № 922-VIII «Про публічні закупівлі», безпідставно відійшовши від релевантних правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17.05.2024 у справі №910/17772/20, від 25.09.2024 у справі №910/12114/23 та від 04.02.2025 у справі №910/18874/23.

13.6. Внаслідок неправильного застосування норм матеріального права суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що факт прострочення поставки товару та пропуск строку повідомлення про форс-мажор є достатньою підставою для безповоротного утримання замовником усієї суми гарантійного забезпечення вже після того, як договір поставки був фактично виконаний постачальником у повному обсязі та прийнятий замовником, за відсутності доведених зустрічних вимог замовника про стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

13.7. Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 13 липня 2026 року у справі № 910/4989/26 - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог: стягнення з відповідача на користь позивача 241 787,07 грн безпідставно збережених коштів за банківською гарантією та відмову у задоволенні вимоги про стягнення 4 110,38 грн інфляційних втрат.

14. Розподіл судових витрат

14.1. Згідно з частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

14.2. Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

14.3. Із матеріалів справи вбачається, що позовну заяву та апеляційну скаргу позивач подав через підсистему «Електронний суд», сплативши судовий збір з урахуванням понижувального коефіцієнта 0,8: за подання позовної заяви - 2 950,77 грн, за подання апеляційної скарги - 4 426,15 грн.

14.4. Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову на суму 241 787,07 грн із заявленої ціни позову у розмірі 245 897,45 грн (що становить 98,3284 % задоволених вимог), судові витрати підлягають пропорційному розподілу між сторонами.

14.5. Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог: за подання позовної заяви у розмірі 2 901,45 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 4 352,16 грн.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 у справі №910/4989/26 скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання «СОЮЗЕНЕРГОМАШ»" до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (код ЄДРПОУ 30019775, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, будинок 26/28) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання «СОЮЗЕНЕРГОМАШ»" (код ЄДРПОУ 43391055, 49127, м. Дніпро, вул. Гаванська, будинок 8) 241 787 (двісті сорок одну тисячу сімсот вісімдесят сім) грн 07 коп. безпідставно збережених коштів за банківською гарантією та 2 901 (дві тисячі дев`ятсот одну) грн 45 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 4 110 (чотири тисячі сто десять) грн 38 коп. інфляційних втрат - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (код ЄДРПОУ 30019775, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, будинок 26/28) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання «СОЮЗЕНЕРГОМАШ»" (код ЄДРПОУ 43391055, 49127, м. Дніпро, вул. Гаванська, будинок 8) 4 352 (чотири тисячі триста п`ятдесят дві) грн 16 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 287 ГПК України, у строки, встановлені статтею 288 ГПК України.

Матеріали справи №910/4989/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено та підписано, - 20.10.2026.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.В. Владимиренко

С.О. Алданова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua