Додаткове рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №914/3859/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/3859/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Нарольського М.М. (головуючого), Степанюк Н.Л., Шаповала Д.В.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ріел-Естейт Груп" про ухвалення додаткового судового рішення

за наслідком розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль"

на рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.2026 року (повний текст складено 20.08.2026 року, суддя Крупник Р.В.)

у справі № 914/3859/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ріел-Естейт Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль"

про стягнення заборгованості та штрафу,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Ріел-Естейт Груп" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль" про стягнення про стягнення 4238426,33 грн, з яких: 817722,35 грн - заборгованості за договором оренди за період з грудня 2025 року по березень 2026 року та 3420703,98 грн – штраф за прострочення сплати орендних платежів (з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.08.2026 у справі № 914/3859/25 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 817722,35 грн – основного боргу та 1551881,44 грн – штрафу. У задоволенні решти вимог суд відмовив, у зв`язку зі зменшенням розміру штрафу до 10 % (за перший період) та до 50 % (за другий період). Здійснено розподіл судових витрат: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 50 816,12 грн – судового збору та 58 000 грн – витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.10.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль" задоволено частково; рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.2026 у цій справі змінено, викладено пункт 2 резолютивної частини рішення у наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль" (29000, м. Хмельницький, вул. Шухевича Романа, буд. 6; код ЄДРПОУ 35750435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ріел-Естейт Груп" (79031, м. Львів, вул. Скорини, буд. 32 кв. 77; код ЄДРПОУ 40746462) 817722,35 грн. основного боргу, 493296,78 грн. штрафу та 50816,12 грн. судового збору.". В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Підставою для зміни рішення суду першої інстанції слугував висновок апеляційного суду про необхідність зменшення розміру штрафу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, а також повідомив, що попередній розрахунок судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції становить 20000 грн, докази на підтвердження остаточного розрахунку суми витрат будуть надані до закінчення судових дебатів або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

В судовому засіданні 12.10.2026 представник позивача просив стягнути з відповідача судові витрати, докази понесення яких будуть ним надані протягом 5 днів після ухвалення постанови.

14.10.2026 від позивача до суду надійшла заява (сформована в системі "Електронний суд" 13.10.2026) про ухвалення додаткового рішення, в якій він просить ухвалити додаткову постанову про стягнення з відповідача на користь позивача 15 500 грн – витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції. До вказаної заяви позивач долучив відповідні докази понесення таких витрат, а також докази надіслання заяви з додатками відповідачу у справі.

Ухвалою суду від 14.10.2026 розгляд заяви та питання про судові витрати у суді апеляційної інстанції у справі № 914/3859/25 призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; разом з тим, відповідачу надано строк – до 20.10.2026 для подання письмових пояснень чи заперечень щодо заяви про ухвалення додаткового рішення.

Ухвала суду від 14.10.2026 надіслана сторонам у справі, а також представнику відповідача – адвокату Сухий О.В. до їх електронних кабінетів, що підтверджується відповідними довідками відповідального працівника суду.

Згідно з ч. 1 ст. 281 ГПК України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

В силу ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати – без повідомлення учасників справи.

Крім цього, згідно з ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В силу положень ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції позивач надав: ордер на надання правничої допомоги серія АТ № 1079456 від 11.09.2024, виданий адвокатом Юзьківим Василем Мар`яновичем; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ІФ № 001429 від 21.12.2018; договір про надання правничої допомоги № 01/08 від 22.08.2023, укладений адвокатом Юзьків В.М. та клієнтом ТОВ "Компанія "Ріел-Естейт Груп"; акт № 01/08-4А приймання-передачі результатів наданої професійної правничої допомоги від 13.10.2026 на суму 15500 грн; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 1.1 Договору № 01/08 від 22.08.2023 за цим договором клієнт доручає, а адвокат (виконавець) приймає на себе зобов`язання забезпечити надання правничої допомоги клієнту (послуги) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні та документально підтверджені для виконання договору.

Згідно з п. 4.1 Договору за надання правничої допомоги клієнт сплачує виконавцю гонорар з розрахунку 2500 грн за годину роботи адвоката. Під "годиною роботи" розуміється астрономічна година часу, яка була витрачена адвокатом безпосередньо на надання юридичних послуг клієнту, згідно умов цього договору. Тарифікація здійснюється по 1/2 години. Сторони додатково погодили, що за надання професійної правничої допомоги з представництва інтересів клієнта в судах шляхом участі адвоката в судовому засіданні (фізично чи в режимі відеоконференції) клієнт сплачує адвокату гонорар в твердому розмірі 3000 грн за одне судове засідання, незалежно від кількості затрачених адвокатом годин в судовому засіданні. Будь-які виїзди адвоката в рамках надання клієнту правничої допомоги (адвокатських або юридичних послуг) мінімально тарифікуються в розмірі однієї години роботи. Транспортні витрати в межах міста - 1 година, за межами міста – фактичний час, але не більше 10-ти годин.

Суми гонорару зазначаються адвокатом в актах про надання правової допомоги, які формуються ним в міру необхідності та вручаються безпосередньо клієнту або направляються засобами поштового або комунікаційного зв`язку за його місцезнаходженням (п. 4.3 Договору).

В акті № 01/08-4А приймання-передачі результатів наданої професійної правничої допомоги від 13.10.2026 зазначено про надання адвокатом клієнту правничої допомоги на загальну суму 15500 грн, а саме: - ознайомлення з апеляційною скаргою, підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу – 10000 грн (4 год.); - участь в судовому засіданні 12.10.2026 в приміщенні суду – 3 000 грн; - транспортні витрати 01.10.2026 (доїзд до та з Західного апеляційного господарського суду за умовами договору) – 2 500 грн.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом наведеної норми, адвокатський гонорар може існувати в двох формах – фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення – при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні положень Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Аналогічні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Поряд з цим, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таке клопотання від відповідача до апеляційного суду не надходило.

Колегія суддів вважає, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції (15500 грн) є співмірним із складністю цієї справи та виконаною адвокатом роботою/наданими послугами (підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу, а також участь в судовому засіданні, з урахуванням часу на доїзд до суду) та узгоджується із загальними засадами цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що "транспортні витрати", про які зазначено у п. 4.2 Договору про надання правничої допомоги та в акті приймання-передачі, за своєю суттю є витратами, які включають час, витрачений адвокатом на дорогу, який за умовами договору, у межах міста становить 1 годину, тобто такі витрати становлять 2500 грн.

Верховний Суд у постановах від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 18.05.2022 у справі № 910/4268/21, від 26.10.2022 у справі № 910/4277/21, від 18.04.2023 у справі № 903/378/22, від 23.03.2023 у справі № 921/434/21, від 25.04.2023 у справі № 910/21424/21, від 01.12.2021 у справі № 641/7612/16-ц, від 10.08.2022 у справі № 369/3817/19, від 27.04.2023 у справі № 280/4115/20 висловлював правову позицію про те, що такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного, час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами. Зазначені висновки Верховного Суду є сталими, ґрунтуються на аналізі складових часу, необхідного для належного здійснення адвокатом представництва. За висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21 підстави для відступу від вказаних вище висновків відсутні.

Також колегія суддів зауважує, що судове засідання з розгляду справи в суді апеляційної інстанції, в якому був присутній представник позивача – адвокат Юзьків В.М. проведено 12.10.2026, а не 01.10.2026, як це зазначено в акті приймання-передачі в розділі "транспортні витрати", однак, наведене суд вважає опискою, яка не впливає на розмір таких витрат.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що пунктом 2 частини 5 статті 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відтак, розподіл судових витрат залежить від правомірності та обґрунтованості пред`явлених позовних вимог.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а є виключно застосуванням судом свого права на таке зменшення, передбаченого законодавством. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29.04.2025 у справі № 911/3065/23, від 19.12.2024 у справі № 922/1248/24, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 14.06.2022 у справі № 905/2135/19.

Судом встановлено, що у цій справі, зменшення розміру штрафу не було наслідком необґрунтованості позовних вимог, а тому розподіл судового збору, а також судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, повинен був здійснюватися пропорційно до розміру позовних вимог, які були визнані судом обґрунтованими. Такий правовий підхід застосовано в постановах Верховного Суду від 29.04.2025 у справі № 911/3065/23, від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 16.10.2019 у справі № 910/143/19.

Крім цього, з огляду на встановлені судами обставини справи, апеляційним судом враховано, що спір у цій справі виник виключно внаслідок неправомірних дій відповідача.

З огляду на наведене, враховуючи зміст апеляційної скарги, оскарження відповідачем рішення суду першої інстанції виключно в частині зменшення судом розміру штрафу, що носить дискреційний характер, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність у цьому випадку підстав для покладення саме на відповідача обов`язку із відшкодування позивачу понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, а судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником (відповідачем).

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 221, 244, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ріел-Естейт Груп" задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль" (29000, м. Хмельницький, вул. Шухевича Романа, буд 6; код ЄДРПОУ – 35750435) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Ріел-Естейт Груп" (79031, Україна, м. Львів, вул. Скорини, буд. 32 кв. 77; код ЄДРПОУ – 40746462) 15500 грн – у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

На виконання додаткової постанови Господарському суду Львівської області видати наказ.

Матеріали справи № 914/3859/25 повернути до Господарського суду Львівської області.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя М.М. Нарольський

Судді Н.Л. Степанюк

Д.В. Шаповал