Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №914/1182/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/1182/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючий суддя Міліціанов Р.В., судді Ржепецький В.О., Степанюк Н.Л., при секретарі Залуцькому Д.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» на Рішення Господарського суду Львівської області від 30.07.2026

за позовом: Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», м. Львів,

до Філії «Укрінтеравтосервіс-Львів» УДП «Укрінтеравтосервіс», м. Львів,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс», м. Київ,

про стягнення збитків в розмірі 138 600,00 грн

за участю представників:

позивача/апелянта: Садова І.З.

відповідача: не прибув,

від третьої особи: не прибув.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.07.2026 у справі №914/1182/26 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Філії «Укрінтеравтосервіс-Львів» УДП «Укрінтеравтосервіс» на користь Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» 115 500,00 грн витрат, пов`язаних з проведенням демонтажу тимчасової споруди та 2 218,67 грн судового збору. У задоволенні вимог в частині стягнення 23 100,00 грн податку на додану вартість відмовлено. Судовий збір в розмірі 443,73 грн залишено за позивачем.

24.08.2026, не погодившись з рішення Господарського суду Львівської області, Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 30.07.2026 у справі №914/1182/26 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення суми ПДВ 23100,00 грн та прийняти нове рішення, яким позов КП «Адміністративно-технічне управління» задовольнити повністю.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 відкрито апеляційне провадження, призначено розгляд апеляційної скарги на 23.09.2026, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс».

Розгляд справи відкладено до 21.10.2026.

У судове засідання 21.10.2026 прибув представник апелянта, вимоги за скаргою підтримав; представники відповідача та третьої особи у судове засідання не прибули.

Третьою особою, надіслано письмові пояснення (вх.№01-04/7872/26 від 17.09.2026), в яких повідомлено, що суд першої інстанції фактично стягнув грошові кошти з особи, яка не є юридичною особою та не має самостійної господарської та процесуальної правосуб`єктності. Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» (код за ЄДРПОУ 21536845); є державним унітарним підприємством, діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності, та належить до сфери управління Фонду державного майна України. Підприємство є юридичною особою, здійснює свою діяльність на основі і відповідно до законодавства України, актів Уповноваженого органу управління та Статуту. Підприємство має у своєму складі територіально відокремлені підрозділи (філії). Однією з філій Підприємства є філія «Укрінтеравтосервіс-Львів» УДП «Укрінтеравтосервіс», код за ЄДРПОУ 23967041, адреса: вул. Личаківська, 27А, м. Львів, 79008.

Відповідач - філія «Укрінтеравтосервіс-Львів» УДП «Укрінтеравтосервіс» не є юридичною особою, а її засновником є юридична особа - Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» (код за ЄДРПОУ 21536845). Враховуючи те, що відповідачем є особа, яка не має статусу юридичної особи, суд першої інстанції повинен був відмовити у задоволенні позову.

У додаткових поясненнях від 20.10.2026 вх.№01-04/8905/26 третя особа повідомила, що первинний внутрішній наказ про створення даного відокремленого підрозділу, а також документи за період 2007 року (зокрема, щодо реєстраційного запису від 23.01.2007 № 13341070013000609 в ЄДР) в архіві підприємства на даний час не збереглися. Незважаючи на відсутність первинних наказів 2007 років, факт того, що Філія «Укрінтеравтосервіс-Львів» є офіційно створеним відокремленим підрозділом УДП «Укрінтеравтосервіс» без права юридичної особи, підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в публічних державних реєстрах та діючих установчих документах: Відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР): Філія обліковується як відокремлений підрозділ УДП «Укрінтеравтосервіс» з кодом ЄДРПОУ 23967041, дата державної реєстрації створення підрозділу в ЄДР — 23.01.2007 (запис №13341070013000609) Положенням про Філію «Укрінтеравтосервіс-Львів» (реєстраційний № 1/18-01), затвердженим 20.09.2022 року:

Згідно з п. 2.1 та п. 3.2 даного Положення, Філія діє без права юридичної особи. Щодо самостійного представництва інтересів УДП «Укрінтеравтосервіс» у судових установах: згідно з частиною 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України та пунктами 3.2, 5.4, 5.10 Положення про Філію, керівник відокремленого підрозділу діє від імені юридичної особи та здійснює представництво інтересів у судах на підставі виданої керівником юридичної особи довіреності.

Апеляційну скаргу розглянуто в межах процесуальних строків, визначених ст. 273 ГПК України.

1. Короткий зміст позовних вимог та оскаржуваного рішення.

Позиція позивача зводиться до того, що відповідач самовільно, з порушенням законодавства, встановив тимчасову споруду без виданого дозволу на її розміщення за адресою: вулиця П`ясецького, 2, місто Львів.

З метою усунення цих порушень Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради направлено відповідачу вимоги із зазначенням терміну добровільного демонтажу. Відповідач зазначені вимоги не виконав, у зв`язку з чим відповідні конструкції були демонтовані позивачем із залученням підрядних організацій.

Вартість демонтажу та доставки до майданчику тимчасового зберігання демонтованої тимчасової споруди склала 115 500,00 грн, які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача 20% вартості демонтажу у зв`язку з тим, що перший є платником податку на додану вартість і змушений буде з моменту поступлення коштів на його рахунок сплатити в бюджет податок на додану вартість.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.07.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з Філії «Укрінтеравтосервіс-Львів» УДП «Укрінтеравтосервіс» на користь Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» 115 500,00 грн витрат, пов`язаних з проведенням демонтажу тимчасової споруди та 2 218,67 грн судового збору. У задоволенні вимог в частині стягнення 23 100,00 грн податку на додану вартість відмовлено. Судовий збір в розмірі 443,73 грн залишено за позивачем.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач здійснював підприємницьку діяльність у тимчасовій споруді, розташованій на вулиці П`ясецького, 2 у місті Львові. При цьому матеріали справи не містять доказів оформлення паспорта прив`язки, укладення договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою чи включення цієї споруди до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд. Відповідач також не подав суду жодних доказів, які б свідчили про правомірність її розміщення. За таких обставин місцевий суд зробив висновок, що тимчасова споруда була встановлена відповідачем самовільно, а тому відповідно до вимог законодавства підлягала демонтажу. Оскільки відповідач рішення виконавчого комітету у добровільному порядку не виконав, позивач, діючи в межах наданих йому повноважень, правомірно організував примусовий демонтаж тимчасової споруди із залученням підрядної організації, що підтверджується актом проведення демонтажу, договором підряду, актами приймання виконаних робіт та іншими матеріалами справи.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено наявність усіх необхідних умов цивільно-правової відповідальності відповідача, а понесені позивачем витрати на демонтаж тимчасової споруди у сумі 115 500,00 грн є реальними збитками у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, які перебувають у прямому причинному зв`язку з протиправною поведінкою відповідача та підлягають відшкодуванню на підставі статті 1166 цього Кодексу.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 23 100,00 грн податку на додану вартість, що включена у загальну вартість демонтажних робіт, то у спірних правовідносинах між позивачем та відповідачем не виникло договірних зобов`язань щодо виконання робіт, надання послуг чи постачання товарів.

Роботи з демонтажу тимчасової споруди виконувалися фізичною особою-підприємцем Сташківим А.В. на підставі договору, укладеного саме з позивачем. Саме підряднику позивач оплатив вартість виконаних робіт і саме з підрядником у позивача виникли відносини щодо надання послуг.

Між позивачем та відповідачем відсутня господарська операція з постачання товарів чи послуг, а кошти, які позивач просить стягнути у цій справі, не є оплатою вартості робіт або послуг, поставлених позивачем відповідачу, а заявлені виключно як компенсація майнової шкоди.

Місцевий суд відхилив доводи позивача про те, що сума збитків підлягає автоматичному збільшенню на суму податку на додану вартість лише з підстав його статусу платника ПДВ, адже позивач не довів, що у спірних правовідносинах саме факт стягнення збитків за рішенням суду є об`єктом оподаткування ПДВ.

2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління».

Не погодившись з рішення Господарського суду Львівської області, Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 30.07.2026 у справі №914/1182/26 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення суми ПДВ 23100,00 грн та прийняти нове рішення, яким позов КП «Адміністративно-технічне управління» задовольнити повністю..

Доводи апеляційної скарги:

- висновок місцевого суду про можливість відшкодування вартості демонтажу тимчасової спору на суму 115 500,00 грн без суми ПДВ – 23 100,00 грн фактично призводить, на думку апелянта, до неповного відшкодування позивачу понесених витрат та суперечить принципу повного відшкодування реальних збитків.

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Відповідач не подав відзиву на апеляційну скаргу.

Заяви про приєднання до апеляційної скарги не надходили (ст. 265 ГПК України).

4. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

5. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» (код за ЄДРПОУ 21536845); юридична адреса: пр. Воскресенський, буд. 22, кв. 50, м. Київ, 02125 є державним унітарним підприємством, діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності, та належить до сфери управління Фонду державного майна України. Підприємство є юридичною особою, здійснює свою діяльність на основі і відповідно до законодавства України, актів Уповноваженого органу управління та Статуту. Підприємство має у своєму складі територіально відокремлені підрозділи (філії).

Однією з філій Підприємства є філія «Укрінтеравтосервіс-Львів» УДП «Укрінтеравтосервіс», код за ЄДРПОУ 23967041, адреса: вул. Личаківська, 27А, м. Львів, 79008.

Філія «Укрінтеравтосервіс-Львів» УДП «Укрінтеравтосервіс» не є юридичною особою, а її засновником є юридична особа - Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» (код за ЄДРПОУ 21536845).

Філія «Укрінтеравтосервіс-Львів» встановила тимчасову споруду на вулиці П`ясецького, 2 в місті Львові та здійснювала підприємницьку діяльність без укладення договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою для розміщення тимчасових споруд, паспорта прив`язки тимчасових споруд.

Відповідач не включений в Комплексну схему розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території міста Львова.

14 листопада 2025 виконавчий комітет Львівської міської ради, розглянувши лист Залізничної районної адміністрації від 31 липня 2025 року №4-32-42349, з метою усунення наслідків порушення вимог законодавства при розміщенні тимчасових споруд у Львівській міській територіальній громаді, прийняв Рішення №1156 «Про демонтаж тимчасової споруди на вулиці П`ясецького, 2» (далі також Рішення), яким вирішив демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду суб`єкта підприємницької діяльності Філії «Укрінтеравтосервіс-Львів» (код ЄДРПОУ 23967041) на вулиці П`ясецького, 2 (а.с.13-14).

Виконавчий комітет Львівської міської ради рекомендував філії «Укрінтеравтосервіс-Львів» здійснити демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди у добровільному порядку (пункт 2 Рішення).

Згідно з пунктом 3 Рішення, у разі нездійснення демонтажу в добровільному порядку, КП «Адміністративно-технічне управління» визначено уповноваженою особою, спільно із Залізничною районною адміністрацією на виконання демонтажу тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності на вулиці П`ясецького, 2 в місті Львові.

Відповідно до пункту 2.2.5 Статуту Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» одним із напрямків його діяльності є виконання функцій, визначених окремими ухвалами Львівської міської ради, рішеннями виконавчого комітету; розпорядженнями міського голови, наказами та дорученнями Уповноваженого органу, департаменту економічного розвитку (а.с.99-104).

На виконання Рішення Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради скерувала на адресу відповідача лист-вимогу №32-вих-168359 від 19 листопада 2025 року з пропозицією щодо добровільного демонтажу тимчасової споруди на вулиці П`ясецького, 2, у місті Львові, в термін до 24 листопада 2025 року (а.с.11).

Відповідач вимог позивача не виконав, на підставі чого 15 грудня 2025 року позивачем, в присутності представника Залізничної районної адміністрації Бойка Н.І., із залученням підрядника, фізичної особи-підприємця Сташківа А.В., що підтверджується актом проведення демонтажу тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності за адресою вулиця П`ясецького, 2, демонтовано тимчасову споруду розміром 10 х 7 метрів (а.с.15-24).

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідачу надсилалися повідомлення про здійснений демонтаж тимчасової споруди, що підтверджується квитанцією про надсилання поштового відправлення з описом вкладення, наявною в матеріалах справи (а.с.25-26).

Підрядник здійснив демонтаж відповідно до укладеного Договору №45 про виконання робіт від 09 грудня 2025 року, відповідно до якого КП «Адміністративно-технічне управління» (замовник) та фізична особа-підприємець Сташків А.В. (виконавець) погодили предмет демонтажу (знесення, розбирання) самовільно встановленого (розміщеного) об`єкта (тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності) Філії «Укрінтеравтосервіс-Львів», розташованого за адресою: вулиця П`ясецького, 2, місто Львів.

Договором №45 про виконання робіт від 09 грудня 2025 року сторони погодили вартість демонтажу та умови оплати, яка склала 115 500,00 грн і повинна була бути здійснена замовником впродовж 10 днів від дати підписання акта виконаних робіт.

Актами здачі-прийняття робіт та приймання виконаних будівельних робіт від 15 грудня 2025 року, наявним в матеріалах справи, підтверджується факт демонтажу тимчасової споруди на вулиці П`ясецького, 2, здійсненого фізичною особою-підприємцем Сташківом А.В. (а.с.41-48).

Вартість наведених робіт склала домовлених 115 500,00 грн, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (а.с.40).

На підставі виконаних робіт фізична особа-підприємець Сташків А.В. виставив позивачу рахунок №81 від 15 грудня 2025 року за послуги з демонтажу тимчасової споруди в сумі 115 500,00 грн (а.с.38).

Оплата позивачем витрат за демонтаж тимчасової споруди підряднику згідно з вказаним вище рахунком підтверджується платіжною інструкцією №4083 від 24 грудня 2025 року на суму 115 500,00 грн (а.с.36).

Після демонтажу тимчасової споруди та її доставки підрядником до місця зберігання, разом із іншим належним до неї майном, позивач зберігав їх на складі, що підтверджується накладною №36 від 15 грудня 2025 року (а.с.50).

Загальна вартість витрат КП «Адміністративно-технічне управління» за демонтаж тимчасової споруди склала 115 500,00 грн без податку на додану вартість (далі ПДВ).

Позивач стверджує, що в результаті здійсненого демонтажу йому завдано майнової шкоди, яка полягала у понесенні витрат, пов`язаних з демонтажем на суму 138 600,00 грн, які включають 23 100,00 грн 20% ПДВ, так як позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджено свідоцтвом платника ПДВ №100266158 (а.с.97).

З метою досудового врегулювання спору відповідачу скеровувався лист-вимога про повернення витрат в розмірі 138 600,00 грн від 12 березня 2026 року №2410-вих-34195, понесених КП «Адміністративно-технічне управління» (а.с.44).

6. Визначені судом апеляційної інстанції відповідно до встановлених обставин правовідносини; доводи та мотиви суду апеляційної інстанції, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Предметом спірних правовідносин є перевірка судом апеляційної інстанції застосування судом першої інстанції норм матеріального права, якими врегульовано питання стягнення заборгованості, а також процесуального права щодо визначення належного складу учасників судового процесу.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає наступне.

6.1. Щодо обов`язку визначення складу учасників спору.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.

У статті 14 ГПК України закріплено принцип диспозитивності господарського судочинства, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, за принципом диспозитивності визначення предмета, підстав поданого позову, а також відповідачів, до яких звернуті позовні вимоги, є правом позивача, яким він розпоряджається на власний розсуд, а суд у господарському чи цивільному судочинстві не вправі з власної ініціативи залучати іншого відповідача / співвідповідача до участі у справі.

Водночас установлення належності відповідачів є обов`язком суду, який той виконує під час розгляду справи, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (тобто ex officio), та має ґрунтуватися передусім на аналізі природи спірних правовідносин і позовних вимог.

Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор) та яка звернулася до суду з відповідним позовом, а відповідачем - особа, яка, за твердженням позивача, повинна виконати зобов`язання (боржник). Схожі висновки Велика Палата Верховного Суду викладала у пунктах 46, 47, 76 постанови від 18.12.2024 у справі № 907/825/22.

Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинне відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 686/20282/21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Схожі висновки викладені, зокрема, у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 70), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 66), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (пункт 27) та від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17 (підпункт 33.2).

Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріальних правовідносин, тобто особа, за рахунок якої можна задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пункті 39 Постанови від 26.02.2020 у справі № 304/284/18 та пункті 8.10 Постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

Задля остаточного вирішення спору і захисту порушеного права за результатами судового розгляду справи сторонами в судовому процесі мають бути саме сторони у спірних матеріальних правовідносинах, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Схожий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у пункті 80 Постанови від 18.12.2024 у справі № 907/825/22.

6.2. Щодо правового та процесуального статусу філії.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Позивачем у цій справі визначено відповідача Філії «Укрінтеравтосервіс-Львів» УДП «Укрінтеравтосервіс».

Крім цього, у прохальній частині позову позивач просив суд стягнути грошові кошти саме з Філії «Укрінтеравтосервіс-Львів» УДП «Укрінтеравтосервіс».

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями (ч.1 ст. 96 ЦК України).

Згідно з частиною 4 статті 89 ЦК України, до Єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності), місцезнаходження юридичної особи.

Згідно із статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру (ч. 5 ст. 95 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до статті 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Суд зазначає, що філії, представництва, інші відокремлені підрозділи наділяються певною господарською компетенцією. Втім, не маючи статусу юридичної особи, такі підрозділи не наділяються самостійною господарською процесуальною правоздатністю та дієздатністю.

Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

У Постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 191/1169/16-а сформульовано правовий висновок, відповідно до якого суд апеляційної інстанції на стадії підготовки справи до апеляційного розгляду, виявивши порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які виразились у незалученні до участі у справі особи (якщо суд прийняв рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) може залучити таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. При цьому обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення є, зокрема, прийняття судом першої інстанції рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

У спірних правовідносинах, за правилами встановленими господарським процесуальним законодавством, відповідачем може виступати юридична особа, або юридична особа в особі її філії (якщо філія наділена відповідними повноваженнями і це підтверджується посиланням на належні докази).

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Філія «Укрінтеравтосервіс-Львів» УДП «Укрінтеравтосервіс» не може бути самостійною стороною спору в господарському судочинстві, адже не є самостійним суб`єктом господарювання та не має статусу юридичної особи, є лише відокремленим підрозділом Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» (код за ЄДРПОУ 21536845).

Згідно п. 2.1 та п. 3.2 Положення про Філію «Укрінтеравтосервіс-Львів» (реєстраційний № 1/18-01), затвердженим 20.09.2022 року: Філія діє без права юридичної особи. На підставі 5.10 Положення про Філію, керівник відокремленого підрозділу діє від імені юридичної особи та здійснює представництво інтересів у судах на підставі виданої керівником юридичної особи довіреності.

Тобто, філія не може самостійно представляти інтереси у судових установах, а діє лише від імені та в особі юридичної особи-засновника.

Таким чином, позов може бути пред`явлено саме до юридичної особи - Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс», а не його філії.

Верховний Суд в постановах, зокрема, від 14 червня 2021 року у справі № 760/32455/19; від 22 травня 2019 року у справі № 676/5955/18 виклав правовий висновок про те, що філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже неможливістю вирішення цивільного спору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України 1 господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що припис «суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства» (пункт 1 частини першої статті 231 ГПК України) стосується як позовів, які не можна розглядати за правилами господарського або цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 638/17850/17, від 8 листопада 2019 року у справі № 910/7023/19, від 20 листопада 2019 року у справі № 591/5619/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18, від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19, від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17).

На підставі викладеного, враховуючи те, що філія не є юридичною особою та не має самостійної господарської процесуальної дієздатності, і не може бути відповідачем у цій справі, зазначене є підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Тому, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки заборгованість стягнуто з особи, яке не може набути статусу відповідача.

В силу припису ч. 2 ст. 278 ГПК України, порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Тому, апеляційний суд, у світлі широкого тлумачення Верховним Судом поняття «справи, яка не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства» не обмежений доводами апеляційної скарги, додатково зазначає, що відповідне процесуальне рішення не погіршує правового становища позивача/апелянта, оскільки стягнення заборгованості з особи, яка не має самостійної процесуальної дієздатності перешкоджатиме примусовому виконанню судового рішення.

7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу..

Враховуючи встановлені обставини щодо правого статусу відповідача та порушення норм процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування Рішення Господарського суду Львівської області від 30.07.2026 у справі №914/1182/26 повністю із закриттям провадження у справі.

8. Розподіл судових витрат.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ч.ч. 2, 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).

Оскільки, апелянт має право на повернення судового збору на підставі окремого клопотання, відсутні підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 14, 45, 129, 231, 232-240, 242, 269, 270, 273, 275-278, 281-289 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» на Рішення Господарського суду Львівської області від 30.07.2026 у справі №914/1182/26 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 30.07.2026 у справі №914/1182/26 скасувати.

3. Закрити провадження у справі №914/1182/26.

4. Копію повного тексту судового рішення (постанови) не пізніше двох днів від дати складення направити учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності – засобами поштового зв`язку.

5. Матеріали справи у п`ятнадцятиденний строк повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення – 21.10.2026.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення (постанови).

Повна постанова складена 22.10.2026.

Головуючий суддя Міліціанов Р.В.

Суддя Ржепецький В.О.

Суддя Степанюк Н.Л.