Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №695/4189/25 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/4189/25

номер провадження 2/695/762/26

20 жовтня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого – судді Середи Л.В.,

за участю:

секретаря – Оніщенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника – адвоката Бруса С.М. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства, площею 04791га, що розміщені на території Дмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області. Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 заведена у приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Шипович Я.І. за заявою позивача, який проживав разом із спадкодавцем однвєю сім`єю до дня її смерті та за власні кошти здійснив її поховання. Окрім нього заяву про прийняття спадщини подала і відповідач ОСОБА_2 .

Проте нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, так як ним не було надано документів, які б стверджували факт його проживання із ОСОБА_3 до часу відкриття спадщини, і порекомендував звернутись до суду.

Встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем однією сім`єю більше п`яти років необхідно позивачу для оформлення права на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , в тому ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом

Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01.10.2025 року відкрито провадження по даній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено дату підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 06.10.2026 року закрито підготовче провадження та призначено дату судового розгляду.

У судове засідання учасники справи не прибули.

Позивач ОСОБА_1 надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 надала суду заяву, в якій просила проводити розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнала, ствердила факт постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 з 2018 року до дня її смерті; повідомила, що вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, піклувались одне про одного.

Оскільки у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини учасників справи, а суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає до повного задоволення.

При цьому суд виходить з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається після смерті особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

У відповідності до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.,ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частина 1 ст. 1270 ЦК України передбачає, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Як вбачається з Витягу з Реєстру територіальної громади № 2024/014906702 від 11.12.2024 року постійне місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з довідкою старости Дмитрівського старостинського округу Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області М. Авраменка за вих. № 187/02-17 від 24.06.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав за адресою: АДРЕСА_1 з 2018 року і до дня смерті ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, піклувались один про одного. ОСОБА_1 здійснив поховання ОСОБА_3 за власні кошти та відбув поминальні обіди. Довідка видана на підставі погосподарської книги № 4, особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 25.06.2025 року приватний нотаріус Золотоніського районного нотаріального округу Шипович Я.І. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 . Відмова обгрунтована тим, що спадкоємцем не надано нотаріусу документів, що підтверджують факт проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини.

За нормами ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з п/п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п. 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013р.) Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Метою встановлення факту спільного проживання позивача зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки.

Відповідно до правового висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 10.01.2019 року у справі № 484/747/17, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Так заявник наполягає, що він зі спадкодавцем проживали разом на час відкриття спадщини з 2018 року.

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з письмових пояснень свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , поданих особисто ними до суду через канцелярію суду 06.10.2026 року, ОСОБА_7 постійно проживав з 2018 року з ОСОБА_3 до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 по АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет, піклувались один про одного.

Відповідач ОСОБА_2 , яка заперечувала проти позовних вимог, також у своїй заяві від 06.10.2026 року за вх. № 18474 ствердила факт постійного проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_3 з 2018 року по день смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Нормами статей 12 та 13 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Разом із тим при розгляді вказаної справи судом встановлено, що відповідач позовні вимоги визнала та ствердила факт постійного проживання позивача з ОСОБА_3 , надалі не бажала прийняти участь у справі, тому за таких обставин вказані доводи позивача додатковому доказування не підлягають в силу норм ст. 82 ЦПК України.

Таким чином суд вважає, що зазначені вище обставини позову є доведеними, оскільки фактично ніким у судовому засіданні не оспорюються, а матеріали справи містять належні докази на їх підтвердження.

Таким чином, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає до задоволення, зважаючи на те, що ним належним чином доведено факт його спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Доказів зворотного матеріали справи не містять, а обґрунтованих сумнівів у дійсності вказаних обставин судом не встановлено.

Керуючись ст.,ст. 4, 5, 12, 76-84, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини – задовольнити повністю.

Встановити факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини після її смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення в порядку визначеному ст.ст. 354-356 ЦПК України.

Суддя: Середа Л.В.